Цікаве

Служба безпеки України висловила коментар стосовно обшуків, які проводилися серед співробітників "Спілки православних журналістів" – ресурсу, який підтримує Українську Православну Церкву та публікує матеріали, в тому числі про захоплення церков УПЦ з боку ПЦУ. За даними слідства, вдалося ліквідувати обширну агентурну мережу Федеральної Служби Безпеки Росії (ФСБ), яка прагнула насадити дестабілізацію в Україні. За версією розслідування, учасники цієї справи виробляли та розповсюджували прокремлівські наративи та провокаційні повідомлення з метою поглиблення суспільно-політичної нестабільності та розпалювання релігійної ворожнечі в Україні. При цьому конкретні приклади таких повідомлень не були наведені. Затримано чотирьох осіб, включаючи одного з настоятелів храму УПЦ в Києві. Зазначається, що загалом в рамках цієї справи перебуває під відсотроком 15 осіб, і ця мережа ФСБ є однією з найбільших, яка діяла в Україні з початку повномасштабного вторгнення. Один зі звинувачень вказує на те, що матеріали "Спілки православних журналістів" використовувалися російськими ЗМІ та сайтами єпархій УПЦ, а також православними телеграм-каналами. Затриманим оголошено про підозру за статтями 111 (державна зрада), 111-1 (колабораційна діяльність), 28 та 255 (створення та участь у злочинній організації), 161 (розпалювання релігійної ворожнечі та ненависті, вчинене організованою групою), 436-2 (виправдання агресії РФ проти України).

• Служба безпеки України оголосила про обшуки у співробітників "Спілки православних журналістів", яка підтримує Українську Православну Церкву та публікує матеріали про захоплення церков УПЦ з боку ПЦУ.

• Заявлено, що знешкоджено агентурну мережу ФСБ, яка намагалася дестабілізувати ситуацію в Україні, розповсюджуючи прокремлівські наративи та провокаційні повідомлення.

• В рамках цієї справи затримано чотирьох осіб, серед яких один з настоятелів храму УПЦ в Києві, та загалом перебуває під відсотроком 15 осіб.

• Затриманим оголошено підозру за рядом статей Кримінального кодексу України, включаючи державну зраду, колабораційну діяльність та розпалювання релігійної ворожнечі та ненависті.

• У рамках цієї справи одним зі звинувачень є передрук матеріалів "Спілки православних журналістів" російськими ЗМІ та іншими російськомовними джерелами.

У світлі триваючої війни в Україні та масового переселення людей через конфлікт, історія Владислави Крапивкої, яка змогла знайти нове життя в південному Уельсі, вражає своєю витривалістю та прагненням допомогти місцевій спільноті. Її ініціатива відкриття пабу The Lamb, враховуючи складні умови і виклики, що постали перед нею, свідчить про великий дух підприємництва та сили волі.

Зусилля Крапивкої не лише спрямовані на власний успіх, але й на підтримку місцевої економіки та культурного життя. Відкриття пабу, який є важливим елементом культурної спадщини міста, що вже святкує своє 160-річчя, стало символом надії та відродження.

Незважаючи на важкі часи та невизначеність щодо подальшого розвитку ситуації в Україні, Владислава Крапивка продовжує вперед, демонструючи приклад сміливості та рішучості, які варто вдячно приймати і підтримувати.

Життя Владислави було повним різних випробувань і змін. Починаючи зі свого пабу в Києві і переходячи до нового життя в південному Уельсі, вона відчула різницю між культурою пабів в обох країнах. Українські паби не мають такого самого атмосферного спілкування, як британські. Тут кожен гостинець є місцем, де можна знайти нових друзів, відчути підтримку та близькість, а це надає пабам особливого шарму та привабливості.

Незважаючи на нестабільність майбутнього і невизначеність стосунків з Україною, Владислава залишається вірною своїм принципам та не втрачає оптимізму. Вона навчилася приймати життя таким, як воно є, і шукати нові можливості в кожній ситуації. Навіть у змінливих умовах вона знаходить силу продовжувати йти вперед, не зупиняючись на непередбачуваних обставинах.

Досвід Владислави є важливим нагадуванням про важливість жити моментом і приймати життя з усіма його випробуваннями і радощами. Вона відображає дух сучасної української жінки, яка готова до змін і відкрита до нових можливостей, незважаючи на перешкоди на шляху.

У статті розкривається історія Владислави, яка змушена була залишити Україну через війну і знайшла новий шлях у південному Уельсі, відкривши паб. Вона підкреслює різницю між українськими та британськими пабами, а також ділиться своїм досвідом адаптації до нових умов. Владислава показує, що важливо залишатися вірними своїм цінностям і шукати можливості в будь-яких обставинах. Її історія є натхненням для всіх, хто зіштовхується зі змінами та турботами, а також важливим нагадуванням про силу людського духу і волю до життя.

Українська каша "Зозуля": смак століть і традиційні секрети

Українська кухня завжди славилася своєю різноманітністю та унікальними стравами, серед яких особливе місце займають каші. Одна з таких страв — каша "Зозуля", яка готується вже понад 100 років і є улюбленою стравою багатьох українців. Головна складова цієї каші — пшоно, яке відзначається великою кількістю корисних речовин та неповторним смаком. Проте для досягнення ідеальної ніжності та смаку каші, важливо дотримуватися певних правил під час її приготування.

Ця старовинна українська страва готується на Вінниччині вже протягом століть. Названа "Зозулею", вона увійшла до Національного переліку нематеріальної спадщини України. Рецепт цієї каші передається з покоління в покоління, зберігаючи свою неповторну смакову палітру та корисні властивості.

Основою "Зозулі" є пшоно, зерно якого може гіркнути через тривалий термін зберігання. Щоб уникнути цього, пшоно слід промити окропом та періодично перемивати його кілька разів під водою. Для найкращого смаку та насиченості каші, рекомендується використовувати жирне молоко та вершкове масло.

Готуючи "Зозулю", важливо дотримуватися правильної технології приготування. Ця каша томиться в печі, що надає їй особливої поживності та аромату, але також може бути приготована на плиті або в духовці.

Зберігаючи традиції та використовуючи старовинні рецепти, "Зозуля" залишається не лише смачною стравою, але й символом культурної спадщини України, яку пишаються покоління за поколінням.

Українська каша "Зозуля" — це не лише страва, а й символ культурної спадщини нашої країни, що вже понад століття радує наші гастрономічні палати. Готування цієї страви передається з покоління в покоління, зберігаючи свою неповторну смакову палітру та корисні властивості. "Зозуля" — це приклад того, як традиційність та доглянутість у готуванні зберігаються в сучасному світі. Вона не лише насичує організм корисними речовинами, а й відтворює теплі спогади про минуле та зв'язок зі своїми корінями.

"Заховані під землею: порівняння фотовиставки про підземні укриття в Україні та Лондоні" — це заголовок, який описує фотовиставку, що відбулася в Лондонському музеї транспорту. Експозиція об'єднала 70 фотографій з архівів, де лондонці приховувалися від бомбардувань Люфтваффе під час Другої світової війни, та сучасні зображення мешканців України, які вимушені захищатися в метро від російських атак.

• Фотовиставка "Луна "бліцу": підземні укриття в Україні та Лондоні" у Лондонському музеї транспорту збирає 70 фотографій, що порівнюють підземні укриття у Лондоні під час Другої світової війни та сучасні умови в Україні під час російської агресії.

• Експозиція показує подібні ситуації, коли населення змушене ховатися в метро від ворожих атак, незважаючи на історичний та часовий розрив.

• Фотографії дають можливість порівняти дві епохи та зрозуміти, як військові конфлікти впливають на життя цивільного населення та способи, якими вони захищаються.

• Ця фотовиставка нагадує про важливість міжнародного співробітництва та підтримки мирних жителів під час воєнних конфліктів.

Білгород-Дністровський, визнаний істориками найстарішим містом України, відзначається своєю багатою історією та культурними спадщинами. Заснований ще в давньоримські часи на березі річки Дністер, він став свідком багатьох історичних та культурних змін. Відомо, що місто існує вже понад 2500 років, починаючи з давньогрецької колонізації Причорномор'я у 498 році до н.е. Після різних перетворень та перейменувань, відомих за іменами Офіусса, Тіра, Білград, Аспрокастро та Аккерман, воно отримало назву Білгород-Дністровський і увійшло до складу Української держави у 1918 році. У 1999 році місто відзначило свій 2500-річний ювілей, а ЮНЕСКО визнало його одним із найстаріших у світі. Сьогодні воно славиться своєю архітектурою, історичними об'єктами, серед яких Аккерманська фортеця, археологічний комплекс Тіри та інші архітектурні перлини. Білгород-Дністровський, як районний центр Одеської області, є популярним туристичним напрямком, який приваблює відвідувачів своєю вражаючою історією та культурними скарбами.

У підсумку, Білгород-Дністровський визнаний істориками найстарішим містом України, що має понад 2500-річну історію. Місто засноване ще в давньогрецькі часи і пройшло через різні епохи та періоди змін. Відоме своєю багатою культурною та історичною спадщиною, воно привертає туристів своєю архітектурою, археологічними знахідками та іншими цікавими об'єктами. Білгород-Дністровський залишається важливим культурним центром та пам'яткою історії України.

У Львові відбулася важлива конференція, присвячена створенню єдиного медичного простору для українських захисників. Участь у заході взяли представники Міністерства оборони та військових госпіталів. За даними Департаменту охорони здоров’я Міністерства оборони України, мета конференції полягала у спрямуванні зусиль на об’єднання медичних ресурсів країни для покращення медичного обслуговування всіх громадян, зокрема військовослужбовців та ветеранів.

Під час конференції учасники обговорювали різноманітні аспекти співпраці між військовими та цивільними медичними закладами. Зокрема, було розглянуто питання розвитку евакуаційних маршрутів, функціонування цивільних медичних установ у зоні бойових дій, а також перебування медичного персоналу на немедичних посадах та лікування військових за кордоном. Окремо були обговорені аспекти застосування антибіотиків при пораненнях, розробка нових клінічних протоколів лікування бойової травми та впровадження медичної інформаційної системи у військовій медицині.

Ця конференція є важливим кроком у напрямку покращення системи медичного обслуговування захисників України та відображає постійний зусилля у вдосконаленні медичної допомоги для тих, хто стоїть на захисті країни.

• Конференція, присвячена створенню єдиного медичного простору для українських захисників, відбулася у Львові з участю представників Міністерства оборони та військових госпіталів.

• Мета заходу полягала в об'єднанні медичних ресурсів країни для поліпшення медичного обслуговування всіх громадян, зокрема військовослужбовців та ветеранів.

• Учасники конференції обговорили розвиток співпраці між військовими та цивільними медичними закладами, покращення евакуаційних маршрутів, функціонування цивільних медичних установ у зоні бойових дій, а також інші аспекти медичної допомоги.

• Важливими темами обговорення були застосування антибіотиків при пораненнях, розробка нових клінічних протоколів лікування бойової травми та впровадження медичної інформаційної системи у військовій медицині.

• Конференція є важливим кроком у напрямку покращення системи медичного обслуговування захисників України та свідчить про постійні зусилля у вдосконаленні медичної допомоги для тих, хто стоїть на захисті країни.

Під час періоду війни, право на відстрочку від служби надається ряду громадян, але отримання відстрочки від мобілізації є складним процесом. Навіть при наявності всіх необхідних документів, особистий візит до Територіальних центрів комплектування (ТЦК) є обов'язковим. Провідні адвокати попереджають про можливість обману з боку ТЦК під час оформлення відстрочки. Один з адвокатів поділився історією свого клієнта, який намагався отримати відстрочку через інвалідність дружини. Хоча за Законом "Про мобілізацію" це було б можливо, але ТЦК зареєстрували заяву без ускладнень, але з пропущеними деталями, які ускладнювали процес доведення справедливості відстрочки. Неприйнятний варіант, запропонований ТЦК, полягав у тому, що особі треба було або прийняти повістку про мобілізацію, що зобов'язувало її прибути до військового комісаріату вже наступного дня, або взагалі відмовитися від відстрочки. Підпис на мобілізаційному розпорядженні підтверджував добровільність прийняття служби, тому важливо бути обережним і не підписувати нічого, що може поставити під сумнів ваші наміри. У таких випадках радять діяти обачливо, відмовитися від прийняття повістки про мобілізацію, але підтвердити готовність з'явитися до ТЦК за умови отримання повістки про оновлення облікових даних. Це дозволить продовжити відстрочку та забезпечить законність дій перед ТЦК, оскільки спроба тиску через вручення повістки замість листа про відстрочку є спробою порушення прав.

У висновку можна сказати, що процес отримання відстрочки від мобілізації може бути складним і потенційно обманливим. Адвокати попереджають про можливість тиску з боку Територіальних центрів комплектування (ТЦК) та пораджують бути обережними та діяти розсудливо. У разі подібних ситуацій важливо дотримуватися закону, відмовлятися від підписування документів, які можуть ставити під сумнів ваші наміри, та дотримуватися процедур, що забезпечують ваші права та законність дій перед ТЦК.

Протягом останніх двох років демографічна ситуація в Україні стала об'єктом серйозного занепокоєння. За словами Олександра Гладуна, заступника директора українського державного Інституту демографії та проблем якості життя, за цей період населення України зменшилося з 42 до 35 мільйонів осіб. Ця драматична зміна відбулася на тлі війни та міграційних процесів, які значно вплинули на демографічну картину країни. Інформація, що надійшла від Гладуна, розкриває, що в офіційних оцінках кількості населення України на 42 мільйони не враховувалися території, що перебувають поза контролем України, такі як Крим та частини Донбасу. Фактично, кількість населення в Україні оцінюється в експертних колах від 35 до 38 мільйонів осіб.

Гладун також наголошує на тому, що європейські країни можуть бути неохочими приймати українських біженців, що стане актуальним після завершення конфлікту, і вони можуть більш активно спрямовувати зусилля на збереження українців у своїх країнах. Проте після завершення війни можливі міграційні потоки, коли частина осіб, які виїхали за кордон, може повернутися додому.

За даними українського Мін'юсту, на контрольованих Україною територіях за два роки війни зареєстровано понад мільйон смертей, і ця цифра зазнала зменшення у 2023 році, що може бути пов'язано зі зменшенням кількості областей, які перебували під впливом військових дій. Значне зменшення народжуваності також стало серйозною проблемою, відзначаючи спад на 31,5% порівняно з довоєнним 2021 роком та на 9% порівняно з попереднім роком.

Україна стикається зі складною демографічною ситуацією, яка обумовлена війною на сході країни та міграційними процесами. За останні два роки населення зменшилося з 42 до 35 мільйонів осіб, що є тривожним показником. Це може мати серйозні наслідки для соціально-економічного розвитку країни. Прогнозують, що після завершення війни можливі міграційні потоки, але європейські країни можуть бути неохочими приймати українських біженців. Зменшення народжуваності та зростання смертності також викликають серйозні турботи. Для подальшого розвитку країни важливо розробити стратегії для збереження населення та створення сприятливих умов для його зростання.