Наука

Вирок Вищого антикорупційного суду (ВАКС) щодо екс-чиновника Міністерства оборони Олександра Лієва, підозрюваного у причетності до махінацій під час закупівлі боєприпасів для Збройних Сил України (ЗСУ) на суму майже півтора мільярда гривень, викликав невпевненість серед суспільства. Адвокат Лієва, Назар Кульчицький, у своєму коментарі для "Суспільного" повідомив, що суд змінив запобіжний захід, дозволивши йому перебувати на волі під особисте зобов'язання, а не під вартою, направивши ухвалу в СІЗО.

Щоправда, варто зауважити, що прокурор, відсутній під час засідання, із записів трансляції не був повідомлений. Суддя Ярослав Шкодін наголосив, що Національне антикорупційне бюро (НАБУ) та Спеціалізована антикорупційна прокуратура (САП) не надали достатніх доказів, що підтверджують обвинувачення. Відповідно до судді, якщо САП не бачить складу злочину, то це підпорядковується і погляду суду.

Олександр Лієв був взятий під варту 12 лютого заставою у розмірі 50 мільйонів гривень, однак через місяць, за умови особистого зобов'язання, був відпущений додому. Рішення ВАКСу про скасування цього заходу було винесено 9 квітня, однак, через закінчення терміну тримання під вартою 8 квітня, Лієв залишився на волі без запобіжного заходу.

Після повторного розгляду клопотання про зміну запобіжного заходу 17 квітня, суд за згодою обвинувачення залишив це питання без розгляду. Таким чином, ситуація з екс-чиновником Міноборони Лієвим залишається невизначеною, а судовий процес триває.

У висновках до вищезгаданої статті важливо підкреслити деякі ключові моменти:

• Невизначеність щодо вироку екс-чиновнику Міноборони Олександру Лієву свідчить про складність і протиріччя у проведенні судових процесів, особливо в контексті корупційних справ.

• Відсутність прокурора на засіданні, яка була виявлена під час розгляду справи, підтверджує необхідність удосконалення процесуальних процедур та забезпечення прозорості й об'єктивності судових процесів.

• Неоднозначність у підтвердженні обвинувачення НАБУ та САП свідчить про необхідність покращення роботи правоохоронних органів у зборі доказів та проведенні розслідувань.

• Відсутність запобіжного заходу для Лієва після скасування раніше застосованої варти є підставою для уваги до дотримання судом вимог процесуальної законодавчої бази.

• Ситуація з Олександром Лієвим відображає загальний контекст боротьби з корупцією в Україні, де прозорість, ефективність та незалежність судових рішень є ключовими аспектами.

Відомо, що ВАКС вирішив випустити Олександра Лієва, колишнього чиновника Міноборони, підозрюваного в зловживанні повноваженнями під час закупівлі боєприпасів для Збройних Сил України на вражаючу суму, що складає практично півтора мільярда гривень. Це рішення було ухвалено з відповідальністю, звільнивши Лієва під особисте зобов'язання. Згідно з коментарем адвоката Назара Кульчицького, суд змінив запобіжний захід, звільнивши Лієва під таким зобов'язанням і направивши вирок до СІЗО.

Під час засідання прокурор був відсутній, що, безумовно, викликало певні питання. Суд повернув справу щодо Лієва в компетенцію Національної поліції, оскільки НАБУ та САП не представили достатніх доказів для продовження провадження щодо його участі у злочинних справах. Зокрема, суддя Ярослав Шкодін вказав на те, що САП не знайшла достатніх доказів для обґрунтування підозри у зловживанні, що є ключовим фактором у прийнятті рішення судом.

Варто відзначити, що Олександра Лієва раніше взяли під варту, встановивши заставу в розмірі 50 мільйонів гривень, проте через місяць він був звільнений під особисте зобов'язання. Щоправда, рішення суду про відпустку під особисте зобов'язання було скасовано ВАКСом 9 квітня. Однак, через закінчення терміну тримання під вартою 8 квітня, Лієв залишився без запобіжного заходу, як пояснив адвокат.

ВАКС 17 квітня повторно розглянув клопотання щодо зміни запобіжного заходу, але за згодою обвинувачення воно залишило цей клопіт без розгляду. Ці обставини ще раз підкреслюють складність і недоліки в судовій системі, особливо у вирішенні справ, пов'язаних з корупцією та високим рівнем корупційних ризиків.

Згідно з наведеною статтею, суд ухвалив рішення щодо Олександра Лієва, експосадовця Міноборони, підозрюваного у причетності до махінацій у закупівлі боєприпасів для Збройних Сил України. Попри відсутність прокурора під час засідання, суд вирішив звільнити Лієва під особисте зобов'язання. Національне антикорупційне бюро та Спеціалізована антикорупційна прокуратура не змогли представити достатніх доказів для продовження провадження, що призвело до повернення справи до Національної поліції. Вирішальним фактором у судовому рішенні став відсутній склад злочину, визначений суддею. Попри раніше встановлену заставу, Лієва звільнили під особисте зобов'язання, проте пізніше це рішення було скасовано, а через закінчення терміну тримання під вартою він залишився без запобіжного заходу. Ці обставини підкреслюють складність в судовій системі та необхідність вдосконалення процесів, особливо у справах, пов'язаних з корупцією.

В Агентстві з питань контролю за дотриманням законодавства у сфері оборони (ВАКС) відбулася значуща подія – екс-садовець Міністерства оборони Олександр Лієв, якого підозрювали у сприянні махінаціям під час проведення закупівель боєприпасів для Збройних Сил України на суму близько півтора мільярда гривень, випущений під особисте зобов'язання. Цю інформацію оприлюднив адвокат Назар Кульчицький у коментарі для "Суспільного". Суд вирішив змінити запобіжний захід Лієву з утримання під вартою на звільнення. Таким чином, екс-чиновник отримав можливість перебувати на волі під особистим зобов'язанням і був направлений ухвалу в СІЗО. За словами адвоката, під час розгляду справи прокурор відсутній з невідомих причин. Справу проти Лієва повернули до Національної поліції, оскільки Національне антикорупційне бюро (НАБУ) та Спеціалізована антикорупційна прокуратура (САП) не знайшли достатніх доказів для підтримки підозри щодо розкрадання. Суддя Ярослав Шкодін під час засідання зауважив, що якщо навіть САП не бачить складу злочину, то важко очікувати його визнання судом. Попередньо Лієва було взято під варту з заставою у 50 мільйонів гривень ще 12 лютого, але через місяць він був звільнений під особисте зобов'язання. 9 квітня це рішення було скасовано, проте Лієв не повернувся до СІЗО, оскільки строк тримання під вартою закінчився 8 квітня. Адвокат пояснив, що це означає, що Лієв залишився без запобіжного заходу. 17 квітня ВАКС повторно розглянув клопотання щодо зміни запобіжного заходу, проте за згодою обвинувачення розгляду не відбулося.

З урахуванням недостатку достатніх доказів від НАБУ та САП щодо розкрадання, суд прийняв рішення про зміну запобіжного заходу для екс-садовця Міноборони Олександра Лієва. Він був випущений під особисте зобов'язання замість утримання під вартою. Однак навіть із зміною запобіжного заходу і поновленням справи в поліцію, суд залишив питання про Лієва без розгляду через згоду обвинувачення. Це свідчить про складну ситуацію у сфері доказів і наголошує на потребі подальшого розслідування та з'ясування фактів у відношенні до заявлених махінацій з бюджетними коштами.

Відповідно до недавнього рішення Вищого антикорупційного суду (ВАКС), екс-садовця Міноборони Олександра Лієва, якого підозрювали в причетності до махінацій під час закупівлі боєприпасів для Збройних Сил України на суму майже півтора мільярда гривень, випустили під особисте зобов’язання. Цю інформацію підтвердив адвокат Назар Кульчицький у коментарі для “Суспільного”. Відзначено, що суд вирішив змінити запобіжний захід Лієву з утримання під вартою на звільнення, а також направив ухвалу у СІЗО. Варто зауважити, що під час розгляду справи прокурор за невідомих причин був відсутній, як свідчать записи трансляції засідання. Справу проти Лієва повернули в Національну поліцію, оскільки Національне антикорупційне бюро України (НАБУ) та Спеціалізована антикорупційна прокуратура (САП) не представили достатніх доказів підозри про розкрадання. Суддя Ярослав Шкодін на засіданні зазначив, що якщо САП не бачить складу злочину, то як його може побачити суд. Щодо підозри у заволодінні майже 1,5 мільярдами гривень на закупівлі боєприпасів для ЗСУ, адвокат Кульчицький повідомив, що Лієва було взято під варту з 50 мільйонами гривень застави, але через місяць він був відпущений під особисте зобов’язання. Однак, рішення ВАКС від 9 квітня про скасування запобіжного заходу не викликало повернення Лієва до СІЗО, оскільки його термін тримання під вартою закінчився 8 квітня. Це означає, що він залишився без запобіжного заходу, пояснив адвокат. На жаль, ВАКС 17 квітня відхилив клопотання про зміну запобіжного заходу за згодою обвинувачення, залишивши його без розгляду.

Висновки з вищезгаданої статті вказують на складну ситуацію щодо судового процесу навколо екс-садовця Міноборони Олександра Лієва. З одного боку, суд вирішив змінити запобіжний захід з утримання під вартою на звільнення під особисте зобов’язання. З іншого боку, рішення про це виникло після відсутності прокурора під час засідання та недостатності доказів від НАБУ і САП щодо підозри у розкраданні. Також важливим є факт, що відсутність Лієва у СІЗО після закінчення терміну тримання під вартою була результатом рішення ВАКС про скасування запобіжного заходу. Отже, справа Лієва підкреслює необхідність ретельного дослідження та обґрунтованого прийняття судових рішень для забезпечення справедливості та дотримання закону.

Петиція до Президента про мобілізацію правоохоронців, держслужбовців та інших працівників бюджетної сфери набрала 25 тисяч голосів лише за 3 дні. Це свідчить про загальне бажання українців змінювати систему та підтримувати ініціативи, спрямовані на покращення державного апарату.

Натомість, ініціатор пропонує надати право пріоритетного прийому на роботу в державні, комунальні підприємства та в правоохоронні органи демобілізованим із ЗСУ після початку повномасштабної війни. Ця пропозиція не лише демонструє велике повагу до ветеранів, а й сприяє їхній соціальній та професійній реабілітації, забезпечуючи їм можливість швидкої інтеграції у цивільне життя.

Цікаво, що попередня подібна петиція нардепа Дубінського №22/204852-ЕП про мобілізацію депутатів і чиновників набрала необхідні голоси за 87 днів і то лише за допомогою підтримки великих телеграм-каналів. До речі “на розгляді” Зеленського вона вже 4,5 місяці. Якщо восени 2023 року українці не поспішали підтримувати мобілізацію чиновників, то тепер навіть з урахуванням необхідності авторизації, такі петиції набирають голоси за лічені дні, свідчачи про швидку мобілізацію громадян у питаннях, що стосуються їхнього майбутнього та добробуту країни.

Українці проявляють активну громадянську позицію та підтримують ініціативи, спрямовані на реформування та покращення державного управління. Петиція про мобілізацію правоохоронців, держслужбовців та інших працівників бюджетної сфери набрала значну кількість голосів за дуже короткий час, що свідчить про загальний рівень підтримки серед населення.

Ініціатива надати пріоритетний прийом на роботу ветеранам з ЗСУ після завершення служби в армії отримала значну увагу та підтримку. Це не лише вияв пошани до тих, хто боровся за країну, а й сприяє їхній соціальній та професійній адаптації у мирному житті.

Такі петиції вказують на зростання громадянської активності та здатності українського суспільства впливати на важливі питання державного управління.

Петиція до президента про мобілізацію правоохоронців, держслужбовців та інших працівників бюджетної сфери набрала 25 тисяч голосів лише за 3 дні. Натомість ініціатор пропонує надати право пріоритетного прийому на роботу в державні, комунальні підприємства та в правоохоронні органи демобілізованим із ЗСУ після початку повномасштабної війни. Цікаво, що попередня подібна петиція нардепа Дубінського №22/204852-ЕП про мобілізацію депутатів і чиновників набрала необхідні голоси за 87 днів і то лише за допомогою підтримки великих телеграм-каналів. До речі, “на розгляді” Зеленського вона вже 4,5 місяці. Якщо восени 2023 року українці не поспішали підтримувати мобілізацію чиновників, то тепер навіть з урахуванням необхідності авторизації, такі петиції набирають голоси за лічені дні. А це свідчить про зростання обізнаності та активності громадян в питаннях важливих для країни.

Висновки до вищезгаданої статті показують, що питання мобілізації працівників бюджетної сфери набуває все більшого значення серед громадян України. Петиція, яка набрала значну кількість голосів всього за три дні, вказує на активність та готовність громадян долучатися до вирішення ключових питань країни. Порівняння з попереднім випадком показує, що зростає швидкість збирання підписів та увага до цих ініціатив. Крім того, це свідчить про розуміння громадянами важливості включення мобілізованих з ЗСУ до роботи в державних установах та правоохоронних органах. Такі ініціативи відображають росту обізнаності та активності громадян у питаннях, що стосуються державного управління та національної безпеки.

Петиція, спрямована до президента, щодо мобілізації правоохоронців, держслужбовців та інших працівників бюджетної сфери, зібрала вражаючу кількість підписів — 25 тисяч — всього за три дні. Ініціатор петиції пропонує важливий механізм: надати перевагу прийому на роботу в державні, комунальні підприємства та правоохоронні органи демобілізованим військовим, які пройшли через військовий конфлікт, якщо він розпочне повномасштабну війну. Цікаво порівняти цю петицію із попередньою ініціативою нардепа Дубінського під номером №22/204852-ЕП, яка стосувалася мобілізації депутатів і чиновників. Та петиція зайняла 87 днів на збір необхідної кількості підписів, і це враховуючи підтримку великих телеграм-каналів. Наразі вона перебуває на розгляді президента вже 4,5 місяці. Це свідчить про зростаючий інтерес громадськості до таких ініціатив. Якщо восени 2023 року українці не поспішали підтримувати мобілізацію чиновників, то тепер навіть з урахуванням необхідності авторизації, подібні петиції набирають голоси за декілька днів, свідчачи про активізацію суспільного діалогу та зростаючу готовність до впровадження змін.

У висновках можна відзначити наступне:

• Зростаючий інтерес громадськості до петицій та громадянського активізму свідчить про зростання свідомості та готовності до участі у формуванні державної політики.

• Швидкість збору підписів під петицією за мобілізацію працівників бюджетної сфери вражає, свідчачи про актуальність та важливість цього питання для суспільства.

• Порівняння з іншою подібною петицією, яка зайняла значно більше часу на збір підписів, показує зміну у суспільній динаміці та відношенні до питань громадського інтересу.

• Пропозиція щодо надання переваги демобілізованим військовим у прийомі на роботу у державні та комунальні структури свідчить про потребу впровадження соціальних заходів на підтримку ветеранів та учасників бойових дій.

• Важливо підкреслити, що швидкість реакції громадян на петиції свідчить про активізацію демократичних процесів у суспільстві та потребу у змінах у сфері громадянського участі в прийнятті рішень.

Петиція до президента України, що закликає до мобілізації правоохоронців, держслужбовців та інших працівників бюджетної сфери, вразила своєю швидкістю та активністю громадян. За лише три дні вона зібрала вражаючу кількість — 25 тисяч голосів. Однак, особливу увагу привертає пропозиція ініціатора щодо надання пріоритетного прийому на роботу в державні, комунальні підприємства та правоохоронні органи демобілізованим із Збройних Сил України після початку повномасштабної війни.

Цікаво, що попередня петиція від народного депутата Дубінського про мобілізацію депутатів і чиновників набрала необхідну кількість голосів за 87 днів, причому лише завдяки підтримці відомих телеграм-каналів. Дивною видається і те, що після такої тривалої мобілізації, петиція все ще перебуває на розгляді президента вже 4,5 місяці.

Це свідчить про те, що якщо восени 2023 року українці не виявляли поспішної підтримки мобілізації чиновників, то тепер, навіть з урахуванням обов'язкової авторизації, подібні петиції здатні набирати необхідну кількість голосів за лічені дні.

Висновки до цієї статті свідчать про активність громадян та їхню готовність підтримати мобілізацію правоохоронців, державних службовців та інших працівників сфери бюджету. Ця ініціатива набрала значну кількість голосів українців всього за три дні, що свідчить про загальний інтерес громадськості до поліпшення роботи державних структур.

Порівняльний аналіз з іншими петиціями вказує на важливість та актуальність питання, що стосується змін у системі прийому на роботу, особливо після втручання військових подій. Історія показує, що збільшена увага до таких ініціатив може сприяти їхньому швидкому розгляду та реалізації.