Події

Російські спецслужби планували вбивство Андрія Юсова, одного з провідних представників Головного управління розвідки Міністерства оборони України. Ця загроза була знешкоджена завдяки масштабній міжнародній операції під кодовою назвою «Енігма 2.0». Інформація про підготовку замаху надійшла від джерел у силових структурах, які підтвердили, що Юсов відіграє ключову роль у координації військової розвідки та фактично є правою рукою начальника ГУР.

За даними співрозмовників, план ліквідації був ретельно розроблений і включав кілька етапів, проте злагоджені дії українських і міжнародних спецслужб дозволили запобігти трагедії. Операція «Енігма 2.0» включала збір розвідданих, відстеження руху потенційних загроз та координацію з партнерами за кордоном, що зробило можливим своєчасне втручання.

За інформацією правоохоронців, операція із запобігання замаху проводилася у співпраці з міжнародними партнерами. Деталі спецоперації наразі не розголошуються з міркувань безпеки, однак зазначається, що загроза була реальною та перебувала на стадії практичної підготовки.

Окрім Юсова, у так званому «списку» потенційних жертв фігурували інші відомі особи. Йдеться про журналіста, керівника стратегічного державного підприємства та чинних військовослужбовців. За попередніми даними, планувалося здійснення серії точкових атак з метою дестабілізації ситуації всередині країни.

У силових структурах наголошують, що подібні дії є частиною гібридної стратегії Росії, спрямованої на підрив довіри до українських інституцій та створення атмосфери страху серед представників державного сектору.

В українських спецслужбах запевняють, що рівень захисту ключових посадовців посилено, а спроби диверсій та ліквідацій отримують жорстку відповідь.

Білгород-Дністровський міськрайонний суд офіційно затвердив угоду про визнання винуватості Віталія Чмеля, який раніше обіймав посаду головного державного інспектора оперативного відділу №4 управління боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Одеської митниці. Суд визнав його винним у систематичному отриманні неправомірної вигоди, що суперечить закону та етичним нормам держслужбовців.

За матеріалами справи, Чмель використовував своє службове становище для вимагання та отримання грошей від підприємців та перевізників у вигляді «винагород» за безперешкодне переміщення товарів через митний кордон. Дії інспектора кваліфіковано як корупційні злочини, які завдають значної шкоди державним інтересам та підривають довіру до митної служби.

За версією слідства, Чмель пропонував водіям мікроавтобусів Mercedes Sprinter, які перевозили пасажирів з Молдови до України, «спрощене» оформлення:

за 100–300 доларів — безперешкодне митне оформлення ручної поклажі та багажу, прискорення процедури, уникнення «штучних перешкод»;

додатково 50–150 доларів — вплив на прикордонників для прискорення прикордонного контролю та уникнення затримок.

Зафіксовані епізоди:

грудень 2022 року — Чмель надав свій номер телефону для координації;

11 січня 2023 року — обіцяв оформлення на ранок 12 січня за 200 доларів + 50 доларів за вплив на прикордонників;

12 січня 2023 року — отримав 250 доларів (200 — за митницю, 50 — за прикордонників);

19 січня 2023 року — отримав 450 доларів (300 — за митницю, 150 — за прикордонників) під час оформлення трьох мікроавтобусів.

Загальна сума неправомірної вигоди склала 700 доларів. 22 червня 2023 року між Чмелем, прокурором Одеської обласної прокуратури та захисником було укладено угоду про визнання винуватості за ст. 468–476 КПК України. Обвинувачений повністю визнав свою вину, щиро розкаявся та активно сприяв розкриттю злочинів, підтвердивши обставини на допиті.

Інших учасників схеми не встановлено. На момент злочину Чмель був інвалідом 2 групи, одружений, мав двох неповнолітніх дітей та раніше не притягувався до кримінальної відповідальності.

Бориспільський міськрайонний суд Київської області ухвалив обвинувальний вирок генеральному директору Національного історико-етнографічного заповідника, якого притягнули до відповідальності за одержання неправомірної вигоди із використанням службового становища. Судовий розгляд тривав у межах кримінального провадження, відкритого за матеріалами правоохоронних органів, що задокументували факт отримання грошових коштів за сприяння у вирішенні адміністративних питань.

Під час слухання справи суд дослідив письмові та речові докази, а також заслухав свідчення сторін процесу. Було встановлено, що посадовець, використовуючи надані йому повноваження, погодився посприяти у вирішенні питання, яке входило до сфери його службової компетенції, в обмін на грошову винагороду. Дії обвинуваченого кваліфіковано за статтями Кримінального кодексу України, що передбачають відповідальність за корупційні правопорушення.

В судовому засіданні обвинувачений повністю визнав свою провину, зазначив, що усвідомив неправомірність своїх дій і просив призначити не суворе покарання. Суд, дослідивши матеріали справи, визнав посадовця винним у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 368 КК України.

Покарання визначено у вигляді штрафу в розмірі 5883 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 100 011 гривень, а також позбавлення права обіймати посади в державних органах, закладах та установах культури, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій, строком на 3 роки.

Вирок ще не набрав законної сили та може бути оскаржений в апеляційному порядку (справа № 359/6786/25).

Ім’я Володимира Івановича Вака впродовж останніх років дедалі частіше згадується у професійних колах не стільки в контексті ефективного правового захисту, скільки через розмови про непрозорі механізми впливу на перебіг судових процесів. У середовищі юристів і представників правоохоронних органів поширюються твердження про можливі схеми тиску на клієнтів та спроби досягнення заздалегідь узгоджених результатів у судах. Подібні сигнали, навіть якщо вони не підкріплені рішеннями судів чи офіційними висновками, формують стійкий інформаційний фон, що негативно позначається на довірі до правничої професії загалом.

Окрему увагу привертає інформація про представництво інтересів Германа Галущенка у справі, пов’язаній із розслідуванням можливих правопорушень у сфері державного управління. За словами джерел, наближених до правничих кіл, така співпраця супроводжується підвищеним суспільним інтересом та обговоренням методів, які можуть застосовуватися для досягнення процесуальних переваг. Водночас будь-які твердження про неправомірні дії потребують ретельної перевірки в установленому законом порядку, адже публічні звинувачення без належних доказів здатні завдати шкоди як окремим особам, так і авторитету судової системи.

Вак позиціонує себе як адвокат із доступом до керівництва СБУ та ДБР. Клієнти описують його як «адвоката-торпеду» — він схиляє до укладання угод зі слідством та визнання провини, а відмова від співпраці часто призводить до додаткових проваджень та тиску з боку правоохоронців.

У справах, пов’язаних із СБУ, Вак залучає Єлизавету Олександрівну Коноваленко, яка отримує близько 10 тис. доларів США за імітацію захисту. За даними джерел, проти Вака та Коноваленко відкрито понад 47 кримінальних проваджень за ч. 5 ст. 190 КК України — шахрайство у великих розмірах. Розслідування наразі не доведені до суду.

Історія Володимира Вака демонструє, як адвокатська ліцензія може використовуватися не для захисту прав громадян, а як інструмент бізнесу та впливу в системі правосуддя.

У Києві трагічно загинув 28-річний громадянин Бразилії Бруно Габріель Леал да Сілва, який мав намір підписати контракт зі штурмовою ротою Advanced Company, що входить до тактичної групи «Реванш» Міжнародного легіону ГУР. Молодий чоловік приїхав в Україну, щоб долучитися до захисту суверенітету країни та надавати підтримку в рамках добровольчої служби, однак його життя обірвалося раптово, ще до офіційного початку служби.

Правоохоронні органи України розпочали детальне розслідування обставин смерті Бруно. Співробітники поліції та спеціальних служб працюють над встановленням всіх деталей, аби з’ясувати причини інциденту та підтвердити, що трагедія не пов’язана з бойовими діями. Водночас Міжнародний легіон ГУР висловив співчуття родині та близьким загиблого, підкресливши значущість внеску іноземних добровольців у підтримку обороноздатності країни.

Колишні та чинні бійці розповідають про утримання новобранців на базі, рідкісні дозволи залишати територію, вилучення паспортів та численні форми насильства: побиття, обливання гарячою або крижаною водою, удари батогом, електрошок, задушення поліетиленовим пакетом, сексуальне насильство та тривале утримання без їжі і води.

За кілька днів до смерті Леал да Сілва звертався до бразильського консульства зі скаргою на жорстоке поводження. Ніч перед загибеллю він отримав дозвіл залишити базу, але повернувся у стані алкогольного сп’яніння, після чого його примусили брати участь у боксерському поєдинку та побили близько 40 хвилин. Наступного ранку тіло чоловіка знайшли зі слідами численних побоїв та мотузок на зап’ястях.

Військова омбудсменка та правоохоронні органи почали перевірку Advanced Company. Представники ГУР та Міжнародного легіону від коментарів щодо деталей справи відмовилися.

Цей інцидент став ще одним прикладом ризиків для іноземних добровольців у зоні конфлікту та потребує додаткового контролю та прозорості щодо умов служби.

Керівник Куп’янської окружної прокуратури — Станіслав Муратов, який раніше працював заступником прокурора Прокуратура Харківської області, у 2024 році продовжив виконувати обов’язки на стратегічно важливому напрямку. Його професійна діяльність пов’язана з координацією роботи підрозділів прокуратури, підтриманням публічного обвинувачення в судах та наглядом за дотриманням законодавства в умовах воєнного стану.

У 2024 році він отримав дохід, сформований із заробітної плати, передбаченої посадовим окладом та надбавками за вислугу років і виконання обов’язків у зоні підвищеної безпеки. Посада керівника окружної прокуратури передбачає високий рівень відповідальності, що відображається і в системі оплати праці. Основну частину доходу становить державне грошове забезпечення, визначене чинним законодавством України.

Спочатку суддя Горшкова залишила позов без руху та вимагала усунути недоліки, а у наступній ухвалі частково задовольнила вимоги Муратова, призначивши значно менші виплати. Прокурор повторно звернувся до суду, вказавши на необхідність збільшення пенсії відповідно до власних розрахунків.

Справу розглядала суддя Тітова, відома рішеннями на користь «потрібних» осіб. Аналогічні позови інших прокурорів також часто потрапляли саме до неї, що викликає підозри щодо маніпуляцій з автоматизованою системою розподілу справ.

У 2020 році Тітов виніс рішення на користь Муратова, призначивши пенсію та виплативши заборгованість понад 600 тис. грн, додатково до його заробітної плати.

Національне агентство з питань запобігання корупції провело повну перевірку виправленої декларації заступника начальника податкової служби Одеської області Дмитра Хандусенка та встановило низку суттєвих порушень. Йдеться про можливе неправдиве декларування, а також завищення окремих активів, що викликало додаткові запитання у контролюючого органу.

Перевірка тривала з 30 червня по 18 грудня 2025 року та була продовжена ще на 60 днів у зв’язку з необхідністю детального аналізу поданих відомостей. Фахівці агентства досліджували інформацію щодо майнового стану посадовця та членів його родини, зокрема дружини Дар’ї Кочуріної, доньки Анжеліни та падчерки Анжеліки. У результаті встановлено розбіжності між задекларованими даними та фактичними обставинами.

Крім того, не відображено фактичне користування об’єктами нерухомості протягом значної частини 2024 року, а ділянка площею 12 487 м², набуття якої відбулося у жовтні 2023 року, була продана у березні 2024-го за 33 тис. грн. Не внесено до декларації доходи від оренди об’єктів дружини на суму понад 187 тис. грн, а також дані про оренду квартири у колишнього чоловіка дружини.

Недостовірно зазначено дати набуття права власності на автомобілі. Land Rover Range Rover 2013 року був набутий у власність 25 квітня 2024 року, хоча у декларації зазначено 2022 рік. Lexus RX350 2016 року дружини задекларований за 914 тис. грн із датою 2023 рік, хоча фактично придбаний у травні 2022 року за 100 тис. грн.

Також виявлено недостовірні відомості щодо корпоративних прав дружини у ТОВ «Будинок Ліор», ТОВ «Ліор Україна» та ТОВ «Ліор Бутік». Під час перевірки не вдалося підтвердити внески у статутний капітал та відсутність фінансових зобов’язань.

У результаті перевірки НАЗК виявило недостовірні відомості на суму 3,3 млн грн, що є ознакою ч. 1 ст. 366-2 ККУ. Однак матеріали ще не направлені до правоохоронних органів. Варто зазначити, що перевірка стосувалася декларації за 2024 рік і не охоплювала загальну суму необґрунтованих активів, яка за даними НАЗК за 2023–2024 роки перевищує 8 млн грн і була передана до ДБР. Виправлену декларацію Хандусенко подав 10 січня 2026 року.

Жидачівський районний суд Львівської області оголосив вирок у справі про масштабне шахрайство, жертвою якого став військовослужбовець Національна гвардія України. На лаві підсудних опинилася уродженка села Мазурівка, що входить до Журавненська громада, Наталія Мазур. За даними слідства, жінка ошукала військового майже на один мільйон гривень, використовуючи довіру та маніпуляції.

У ході розгляду справи встановлено, що обвинувачена діяла умисно та системно. Вона переконувала потерпілого перераховувати значні суми коштів під приводом нібито складних життєвих обставин, потреби у лікуванні та інших вигаданих причин. Спілкування тривало певний час, і за цей період чоловік здійснив низку грошових переказів, не підозрюючи про обман.

Згодом вона повідомила військовому, що на війні нібито загинув її брат і їй потрібні гроші на поховання. Потерпілий переказав 15 тис. грн. Пізніше жінка вигадала історію про намір придбати будинок у Дрогобичі для їхнього спільного проживання. На ці потреби військовий надіслав близько 80 тис. грн.

Надалі обвинувачена повідомила, що потрапила у ДТП і потребує коштів для «вирішення проблем». Військовий перерахував ще 35 тис. грн. Згодом, на прохання жінки, він передав їй банківську картку для користування та повідомив пін-код. Упродовж 2023–2024 років вона знімала з рахунку значні суми.

Загалом Наталія Мазур заволоділа приблизно 932 тис. грн, якими розпорядилася на власний розсуд.

У судовому засіданні обвинувачена визнала свою вину та розкаялася. Вона підтвердила, що листувалася з потерпілим від імені іншої дівчини. Потерпілий наголосив, що жодного разу не бачив її особисто та був переконаний, що спілкується з іншою людиною. Він також заявив, що гроші йому не повернули, і просив призначити суворе покарання.

Суддя Святослав Сливка визнав жінку винною у шахрайстві, привласненні чужого документа та крадіжці. Їй призначили покарання у вигляді п’яти років позбавлення волі. Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку.