Події

Суд тримає Ігоря Гринкевича за ґратами до 29 березня: на що вказує подовження запобіжного заходу

Суд утримує підприємця зі Львова, Ігоря Гринкевича, під вартою до 29 березня у зв’язку з справою про надання неякісного одягу та білизни для Збройних Сил України. Рішення щодо подовження запобіжного заходу було прийнято судом 23 лютого. Раніше апеляційний суд відхилив апеляцію Гринкевича на рішення Печерського районного суду про тримання під вартою. За цим рішенням, Ігоря Гринкевича тримають за ґратами з можливістю внесення застави у розмірі понад 429 мільйонів гривень.

Гринкевича затримали через спробу надання хабара одному з керівників Державного бюро розслідувань. Його сімейні компанії підозрюють у маніпуляціях з закупівлями для Міністерства оборони на суму 1,5 мільярда гривень. Деякі компанії, пов’язані з Гринкевичем, постачали бронежилети й шоломи для Збройних Сил за завищеними цінами.

Після розкриття корупційного скандалу, обласна рада Львівщини та інші установи припинили співпрацю з благодійним фондом, що належить Гринкевичу. Майно та рахунки компаній Гринкевича було арештовано, а експерти підтвердили низьку якість продукції, яку вони поставляли для ЗСУ. Агентство з управління активами АРМА також виявило значні активи в майні та обігах Гринкевича і його оточення.

АРМА: Більшість коштів, одержаних від Міноборони Ігорем Гринкевичем, пішла на інші компанії

Агентство з управління активами (АРМА) повідомило, що більшість бюджетних коштів, які надійшли від Міністерства оборони за діяльність Ігоря Гринкевича, були переведені на користь інших афілійованих компаній. Ці операції, за даними АРМА, проводилися ризиковими, безтоварними методами, а 40% коштів спрямовувалися на забезпечення державних контрактів та переказувалися на рахунки турецьких виробників у Туреччині.

Пізніше Печерський суд оприлюднив подробиці затримання бізнесмена Ігоря Гринкевича, а Державне бюро розслідувань (ДБР) звітувало про поточний стан справи. 17 січня ДБР оголосило підозру членам злочинної організації, керівництво якої відносять до Гринкевича, які завдали збитків державі на майже мільярд гривень.

У наступних етапах розслідування ДБР викривло подробиці справи Гринкевичів і оголосило про арешт квартир і земельної ділянки Романа Гринкевича. ЗМІ також повідомили про можливість співучасників у справі Гринкевичів, включаючи два львівські підприємства зі спільним директором.

У висновках важливо підкреслити наступне:

• Більшість коштів, одержаних від Міністерства оборони, Ігорем Гринкевичем, були спрямовані на інші компанії, що створило значні збитки.

• Дії Гринкевича та його співучасників стали об'єктом ретельного розслідування з боку Державного бюро розслідувань та Агентства з управління активами.

• Подальше розслідування справи Гринкевичів може розкрити нові деталі і викрити інших можливих співучасників у злочинних діях.

• Результати розслідування вказують на необхідність зміцнення контролю над розпорядженням бюджетними коштами та підвищення відповідальності за корупційні дії в сфері закупівель для оборони.

У 2010-му році Микола Греченюк став депутатом Підвиноградівської сільської ради на Закарпатті. Це невелике село, де проживає близько 4000 осіб, займає значне місце у вузьких колах регіону. Завдяки своїм бізнесам, зокрема ФОПу, Греченюк став впливовою особистістю в місцевих справах. Його успіхи в державних тендерах на ремонт доріг, прибирання снігу та інші комунальні послуги відомі у всьому районі.

Населення заздрить його успіхам і неабиякої розкоші, якою він живе. Це викликає обговорення та підозри щодо можливих шляхів фінансування цього розмаху, зокрема, через недекларовані доходи або контрабанду.

Тим не менш, життя дочки Миколи Греченюка, Беатриси, нагадує казку. Хоча вона не належить до королівської родини, але має всі привілеї, що супроводжують такий статус. Її розкішне життя, яке вона активно демонструє в соціальних мережах, зачіпає уяву громадськості і викликає питання щодо джерел її достатку.

Таке контурування розкладу між двома світами, а також підозри щодо можливої корупції чи нелегального фінансування, створюють певну напругу в суспільстві і вимагають уваги правоохоронних органів та антикорупційних служб.

У 2015 році, під час депутатства Миколи Греченюка у сільській раді від Партії регіонів, його родичі та близькі отримали принаймні чотири земельні ділянки у Підвиноградові. Це стало можливим завдяки рішенню сільської ради, яка реалізувала їхнє право на безкоштовне отримання землі, передбачене українською Конституцією. Отримали ділянки: донька Греченюка Беатриса Миколаївна, брат Михайло Васильович Греченюк, а також Михайло Михайлович Крайнер (по даним ЗМІ, водій Греченюка) та Маріанна Олександрівна Крайнер (дружина водія Греченюка). Судові процеси щодо виділення цих ділянок тривали до 2021 року, але зазначені особи все ж відстояли своє право на землю.

Сам Микола Греченюк має в Підвиноградові чотири земельні ділянки та будинок, а його дочка Беатриса володіє загалом трема ділянками та власним маєтком. Покрім того, крім ФОПу, Микола Греченюк є засновником ТОВ "Лігаспецбуд", якому також пощастило у тендерах. За даними "Прозоро", ця компанія брала участь у щонайменше 124 конкурсах і виграла підрядів на суму приблизно 370 мільйонів гривень.

Беатриса Греченюк, хоча вказується як Беатрікс у реєстрах, живе розкішним життям, яке активно демонструє на своєму Instagram. Вона не поступається своїм розкошам подружкам, серед яких сестра розкрадача армійської техніки Романа Гринкевича, Ольга, та колишня дружина народного депутата від "Слуги народу" Миколи Тищенка, Алла Барановська. Її чоловік, Андрій Петьовка, також відома особистість, син народного депутата Василя Петьовки, який є двоюрідним братом іншого нардепа Івана Балоги.

Вірогідно, Беатриса Греченюк може мати певні права на Замок Закарпаття "Паланок", який у 2008 році Мукачівська міська рада передала в оренду компанії дружини Петьовки. Цей замок може бути для неї місцем відпочинку та відповідати її іміджу "справжньої принцеси". Крім того, Беатриса вказує у своєму Instagram, що є дизайнером інтер'єрів, а також володіє рестораном Darlin’ restobar у Мукачевому, де подаються розкішні страви та дорогі вина.

У 2022 році, під час розгортання війни Росії проти України, драматичні події відбувалися і на Закарпатті. Андрій Петьовка, чоловік Беатриси, діяв у складних обставинах, пов'язаних із замовленням перепусток на виїзд за кордон для себе та свого свата Миколи Греченюка. Незважаючи на запити національних органів контролю, щодо законності цих дій, після обіцянок про волонтерську допомогу, ситуація знайшла свій розв'язок.

У цей період також народилася донька Беатриси, що, здається, мала би вимагати усієї уваги та зусиль. Проте, нещодавно виявлені фотографії з Instagram Беатриси Греченюк свідчать про те, що вона разом з чоловіком, можливо, і дочкою, відправилася у розкішну подорож до Італії. Їхня здатність до розкошів та бажання вражати неабиякі.

Проте, зауваження, які з'явилися відносно можливої контрабанди через Закарпаття, підштовхують до замислення. Чи всі ці розкішні придбання та подорожі фінансуються чесним шляхом, чи може, є ще один більш сумний джерело їхнього походження? Відомо, що саме ця область має сумну репутацію лідера з поставок незадекларованих товарів. Тому, необхідно приділити увагу цьому питанню для визначення його справжнього характеру та наслідків.

У висновках можна зазначити, що описаний у тексті приклад є лише одним із численних випадків, коли в Україні влада, бізнес та привілеї об'єднуються в одній особі або родині. Спільне володіння бізнесом, політична активність та розкішний спосіб життя стають визначними рисами окремих елітних класів, які не завжди відповідають закону і моралі.

Зазначений у тексті приклад також відображає загальну проблему корупції та контрабанди в Україні, особливо в регіонах, де контроль за оборотом товарів та послугами є менш ефективним. Це свідчить про необхідність подальших заходів з боротьби з корупцією, підвищення прозорості та відповідальності влади перед громадянами.

Нарешті, висновок полягає у необхідності посилення контролю та відкритості щодо діяльності представників влади та бізнесу, а також у підтримці механізмів, спрямованих на забезпечення суворої відповідальності за порушення закону та зловживання владою. Тільки таким шляхом можна досягти більшої справедливості та розвитку суспільства в цілому.

Українська принцеса: як дочка сільського депутата з Закарпаття живе у розкішних замках і виграє державні тендери

У 2015 році під час депутатських обов'язків Микола Греченюк та його близькі отримали у Підвиноградові кілька земельних ділянок, дотримуючись законів країни. Після тривалих судових процесів вони відстояли своє право на ці ділянки. Микола Греченюк, крім того, має значний бізнесовий успіх у сфері тендерів, а його донька Беатриса насолоджується розкішним життям, демонструючи його на своєму Instagram. Також варто зазначити, що чоловік Беатриси, Андрій Петьовка, є членом відомої політичної родини і також займає значну позицію в бізнесі та громадському житті.

У 2015 році, коли Греченюк був депутатом сільської ради від Партії регіонів, його рідні та наближені особи отримали в Підвиноградові щонайменше чотири земельні ділянки. Таким чином вони реалізували своє право на безкоштовне отримання землі, гарантоване кожному українцю Конституцією. Так, за рішенням сільської ради ділянки отримали Греченюк Беатриса Миколаївна (дочка), Греченюк Михайло Васильович (брат), Крайнер Михайло Михайлович (за даними ЗМІ, водій Греченюка), Крайнер Маріанна Олександрівна (дружина водія Греченюка). Суди з приводу виділення цих земельних ділянок тривали аж до 2021 року. Але своє право на землю зазначені особи таки відстояли. Сам Микола Греченюк має в Підвиноградові чотири земельні ділянки та будинок. Його дочка Беатриса загалом три ділянки та власний маєток. Окрім ФОПа, Микола Греченюк також є засновником ТОВ «Лігаспецбуд», якому теж щастить із тендерами. Так, за даними «Прозоро» ця фірма була учасником щонайменше 124 конкурсів і загалом виграла підрядів на суму близько 370 млн гривень. Чесно кажучи, суми не надто захмарні, якщо порівняти з іншими «тендерними воротилами». Але це не заважає дочці Миколи Греченюка Беатрисі (чи Беатрікс, як вона вказується в реєстрах) жити своє краще життя тут і зараз. Сумки Hermes, автівка Porshe, відпочинок в Парижі, Дубаї, на Сардинії та гірськолижних курортах, прикраси найдорожчих брендів світу. Все це Беатриса показує в своєму Instagram, не відстаючи від подружок, серед яких сестра опального розкрадача армії Романа Гринкевича – Ольга, та колишня дружина народного депутата від «Слуги народу» Миколи Тищенка Алла Барановська. Чоловіком Беатриси є не менш відома особистість. Андрій Петьовка – син народного депутата Василя Петьовки, який є двоюрідним братом іншого нардепа Івана Балоги. Петьовки хоча й мають давню ненависть до Балог, однак це не заважає обидвом родинам керувати рідним краєм з особливим розмахом. Так, у 2008 році Мукачівська міська рада передала в оренду компанії дружини Петьовки найвідоміший замок Закарпаття «Паланок». Ймовірно, що Беатриса Греченюк цілком може мати в ньому й свої покої, як «справжня принцеса». У своєму Instagram дочка Греченюка також вказує, що є дизайнером інтер’єрів. Зокрема, вона показувала підписникам свій дім, дизайн в якому нібито зробила сама. Ще одним бізнесом Беатриси є ресторан Darlin’ restobar в Мукачевому. У меню розкішні блюда, як-то Філе міньйон із фуа-гра та дорогі вина.

У вищезазначеному матеріалі висвітлено приклад надмірного володіння земельними ділянками та успішного участі у державних тендерах деяких осіб з родин та наближених колах впливових політиків на Закарпатті. Зазначено, що діти і зяті народних депутатів мають доступ до ресурсів, які забезпечують їх багатство та розкішний спосіб життя. Також піднімається питання можливого зв'язку цього багатства з контрабандою через Закарпатську область. У контексті загальної проблеми корупції та недостатньої прозорості в державних закупівлях, подібні випадки свідчать про необхідність посилення контролю та відкритості в управлінні державними ресурсами.

У приміщенні Одеського господарського суду відбулося наступне засідання, присвячене розгляду позову, ініційованого військовою прокуратурою проти ТОВ "Баско". Суть позову полягала в тому, щоб отримати майновий комплекс компанії, розташований в Одесі, який був проданий Міністерством оборони двадцять років тому.

Учасники засідання з прокуратури та Міноборони намагалися переконати суд у незаконності угоди про продаж майна. Проте їх аргументи виявилися менш переконливими порівняно з аргументами представників адвокатського об’єднання "Баско". Більшість засідання було присвячено обговоренню легітимності довіреності, на підставі якої був здійснений продаж об’єкта. Це стало ще одним підтвердженням того, що позиція прокуратури та Міноборони у цій справі має суттєві недоліки.

Позивач знову наголошував на тому, що начальник Центрального управління Міноборони не мав права видавати дозвіл на продаж об’єкта. Проте адвокати відповідача підкріпили, що нотаріальна довіреність може бути відкликана лише через нотаріуса, що не сталося у визначений термін. Усі звинувачення проти "Баско" розпадалися на підтверджені факти та аргументи адвокатів, які документально підтвердили законність угоди купівлі-продажу.

Заяви прокуратури про незаконну перепродажу майнового комплексу не знайшли підтвердження в поданих на засіданні доказах. Загалом, судове засідання підтвердило, що спроби прокуратури знову відкрити цю справу без будь-яких нових доказів або аргументів виглядають дивними. Суддя Гут призначив наступний розгляд справи на 7 березня. Ми сподіваємося, що навесні суд прийме справедливе рішення, ґрунтуючись на фактах та документах, що представлені у цій справі.

• Засідання Одеського господарського суду щодо позову, поданого військовою прокуратурою проти ТОВ "Баско", підтвердило складність та спірність цієї справи.

• Представники прокуратури та Міноборони намагалися довести незаконність угоди про продаж майна, але їх аргументи були менш переконливими порівняно з аргументами адвокатів "Баско".

• Засідання зосереджувалося на легітимності довіреності, яка була використана для здійснення продажу майнового комплексу. Це підтверджує наявність недоліків у позиції прокуратури та Міноборони.

• Позивач наголошував на незаконності дій по продажу об'єкта, але адвокати відповідача успішно підтвердили законність угоди купівлі-продажу, використовуючи документальні докази.

• Засідання показало, що спроби прокуратури знову відкрити справу мають мало підстав і виглядають сумнівно. Наступне засідання призначено на 7 березня, і сподіваємося на справедливе рішення суду, засноване на фактах та документах, представлених у справі.

Десятого березня цього року виповнюється рік з дня винесення вироку українському правозахиснику Максиму Буткевичу. Після присудження йому 13 років позбавлення волі, протягом останніх 20 місяців колишній журналіст ВВС перебуває у полоні в Росії. Останній візит адвоката та отримана інформація від батьків Буткевича до колонії суворого режиму №2 в окупованій Луганщині надихнули трохи оптимізму. Йому нарешті дозволили листування, але лише в межах Росії. Листи від друзів вже відправлені, але їх доставка може зайняти деякий час. Максим повідомив, що не отримав передачі від української сторони, яку планувалося передати військовополоненим напередодні новорічних свят. На жаль, разом з цією передачею Буткевич не отримав також листа від своїх батьків. Навіть після надходження посилки, російська сторона не підтвердила її вручення полоненим. Щодо умов у колонії, Буткевичу дозволили користуватися бібліотекою, що раніше було заборонено. Його зовнішній вигляд покращився, а харчування, за словами матері, теж мало б стати кращим. Наступного місяця, 13 березня, у Верховному суді Москви розглядатимуть касаційну скаргу на справу Буткевича. Батьки знову підтримують надію на зустріч з сином і надіються на його обмін. “Наша головна мета – дочекатися звільнення Максима. Ми не втрачаємо надію на його повернення”, – підкреслює Євгенія Буткевич.

Максим Буткевич вирішив долучитися до фронту на початку повномасштабного вторгнення у 2022 році, незважаючи на відсутність військового досвіду, крім навчання на військовій кафедрі, де отримав філософську освіту. У червні 2022 року він потрапив у полон разом із своїм підрозділом у районі захоплених росіянами пунктів Золоте і Гірське Луганської області. Після цього російські ЗМІ розпочали масштабну кампанію дезінформації, називаючи його “переконаним фашистом” та “головним підривником режимів” у Казахстані та Білорусі. Десятки російських сайтів поширювали фейкові новини, де його класифікували як “бойовика”, “нациста”, “пропагандиста” і “русофоба”, приписуючи йому навіть розпалювання громадянської війни. Також його називали “британським шпигуном” через його минулу роботу на BBC.

Максим Буткевич є відомим правозахисником в Україні, який протягом десятиліть адвокатував права людей та допомагав сотням мігрантів. У його біографії значиться робота в українській службі ВВС у Лондоні, викладання у Києво-Могилянській академії та робота в ООН.

Колеги та друзі описують Максима Буткевича як пацифіста та захисника мігрантів, який публічно засуджував різноманітні форми нетерпимості та фашизму. Майже 15 років свого життя він присвятив боротьбі за права людини. Максим був членом правління українського відділення Amnesty International та співзасновником організації “Без кордонів”, яка активно виступає проти ксенофобії та расизму в Україні, а також надає допомогу переселенцям. Він відзначився в боротьбі за визволення в’язнів Кремля, зокрема режисера Олега Сенцова.

“Максим боровся проти дискримінації, ворожніх висловлювань та виступав за те, щоб Україна не виганяла людей до країн, де їм загрожувала небезпека. Він допомагав їм знайти притулок тут”, – розповідає Володимир Яворський, юрист з Центру громадянських свобод, друг Максима.

Згідно з версією російських слідчих, у червні 2022 року Максим вистрілив із протитанкового гранатомета по під’їзду житлового будинку у Сєвєродонецьку, де, за їх словами, були двоє людей. Проте, за словами його матері, його підрозділ ніколи не перебував у Сєвєродонецьку, а воював біля Золотого й Гірського. У серпні 2023 року суд у Москві підтвердив вирок правозахиснику. Після цього Максим на три місяці зник у російській каральній системі, і ні рідні, ні адвокати не знали його місцезнаходження. Виявилося, що його перевели до колонії №2 на окупованій Луганщині у місті Боково-Хрустальне (Вахрушеве). Amnesty International називає вирок Максиму Буткевичу “помстою російської влади за його правозахисну діяльність”, а зізнання, яке він, за їхніми словами, зробив, – вимушеним.

У результаті дослідження статті про Максима Буткевича виявлено, що він є видатним правозахисником та активістом, який протягом багатьох років боровся за права людини та публічно виступав проти нетерпимості та фашизму. Його діяльність включала участь у роботі Amnesty International та співзаснування організації "Без кордонів", яка надавала допомогу переселенцям та боролася з ксенофобією та расизмом.

Проте, за версією російських слідчих, йому було пред'явлено обвинувачення у вистрілі з протитанкового гранатомета по житловому будинку у Сєвєродонецьку, що викликало смерть двох осіб. Однак згідно з відомостями його матері та інших джерел, його підрозділ не перебував у зазначеному місті.

Після вироку у Москві Максима Буткевича зник на три місяці, а потім виявилось, що його перевели до колонії №2 на окупованій Луганщині. Amnesty International та інші правозахисні організації вважають вирок Максиму неправомірним і спрямованим на помсту за його правозахисну діяльність.

Отже, справа Максима Буткевича є ще одним прикладом порушення прав людини та правозахисної діяльності у Росії, і необхідно продовжувати міжнародний тиск на владу цієї країни для його звільнення та захисту прав і свобод усіх громадян.

Вищий антикорупційний суд продовжив термін виконання обов'язків колишнього заступника міністра з розвитку громад, територій та інфраструктури, Василя Лозинського, до 21 квітня. За інформацією Національного антикорупційного бюро та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, Лозинський підозрюється у одержанні неправомірної вигоди у розмірі 400 тисяч доларів. Рішення про продовження терміну обов'язків було прийняте 21 лютого Вищим антикорупційним судом. Це рішення передбачає виконання Лозинським ряду умов, зокрема, відвідування вимог правоохоронних органів та здавання на зберігання закордонних паспортів. Лозинського звинувачують у спірництві у закупівлі обладнання за завищеними цінами, що стосується виділених на теплопостачання коштів у 2022 році.

• Вищий антикорупційний суд продовжив термін виконання обов'язків колишнього заступника міністра з розвитку громад, територій та інфраструктури, Василя Лозинського, до 21 квітня 2024 року.

• Лозинського підозрюють у неправомірному одержанні вигоди в розмірі 400 тисяч доларів згідно з інформацією Національного антикорупційного бюро та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

• Рішення про продовження терміну обов'язків було прийняте 21 лютого Вищим антикорупційним судом, яке передбачає дотримання Лозинським ряду умов, зокрема, відвідування вимог правоохоронних органів та здавання на зберігання закордонних паспортів.

• Лозинського звинувачують у спірництві у закупівлі обладнання за завищеними цінами, пов'язаного з виділеними на теплопостачання коштами у 2022 році.

Національне агентство з питань запобігання корупції (НАЗК) зафіксувало порушення вимог щодо запобігання конфлікту інтересів у діях Ростислава Шурми, заступника керівника Офісу Президента України. Йдеться про недопущенням участі у засіданнях Комітету електроенергетики, організованого під його керівництвом, де обговорювалися питання, пов'язані з виплатами електростанціям, що належать братові Шурми. Це порушення стосується прийняттям рішень, які мали вирішальний вплив на інтереси братової компанії, що може розглядатися як використання посадового становища для особистої користі. Така діяльність, як стверджує НАЗК, могла сприяти успішності бізнесу брата Ростислава Шурми, що є порушенням законодавства. Це важливий етап у боротьбі з корупцією, який свідчить про необхідність строгого контролю за дотриманням етичних норм та правил збереження прозорості та чесності у владних структурах.

За встановленими фактами, сонячні станції, які перебувають під російською окупацією та мають співвласника з оточення Ростислава Шурми, продовжували отримувати оплату за "зеленим тарифом" до літа 2023 року. Протягом періоду з липня 2022 по липень 2023 року ці компанії здобули понад 320 млн гривень оплати за електроенергію від державного підприємства "Гарантований покупець". Національним агентством з питань запобігання корупції було складено протокол про порушення Ростиславом Шурмою вимог щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів. Цей протокол буде переданий до суду за статтею 172-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення. У разі визнання вини суд може накласти на нього штраф, а також дані про цього посадовця будуть внесені до Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов'язані з корупцією правопорушення. Це важливий крок у боротьбі з корупцією, що свідчить про незалежність та непохитність правової системи України у виявленні та покаранні порушників.

У результаті дослідження виявлено, що заступник керівника Офісу Президента України, Ростислав Шурма, порушив вимоги щодо запобігання конфлікту інтересів у справі з оплатою за електроенергію від сонячних станцій, співвласником яких є його брат. Національне агентство з питань запобігання корупції склало протокол про адміністративні правопорушення та направило його до суду. У разі визнання вини, Шурму може чекати штраф та внесення даних до Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов'язані з корупцією правопорушення. Цей крок свідчить про важливість боротьби з корупцією в Україні та непохитність правової системи в покаранні порушників.

Вищий антикорупційний суд вирішив продовжити до 19 квітня термін виконання обов'язків бізнесмена Алекса Боруховича, який став підозрюваним у справі про організацію заволодіння міжнародним аеропортом "Одеса". Ухвала суду передбачає низку обмежень, включаючи запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 120,78 млн гривень, обов'язок з'являтися на перше вимагання, не покидати місто та область без дозволу відслідковуючого органу, прокурора та суду, а також повідомляти про будь-які зміни у місці проживання та роботи. Пізніше електронний браслет, який також було накладено на Боруховича, було знято.

Суд також врахував запит прокурора САП щодо продовження інших обмежень і частково задовольнив його, продовживши термін виконання обов'язків підозрюваного через застосування запобіжного заходу у вигляді застави. Ця ухвала діятиме до 19 квітня 2024 року включно, але в межах досудового розслідування.

Цей вирок став наслідком слідства, що відбулося у рамках справи проти Бориса Кауфмана та Олександра Грановського (Алекса Боруховича), які підозрюються у створенні схеми заволодіння майном КП "Міжнародний аеропорт "Одеса". Слідство показало, що вони зареєстрували ТОВ з метою отримання у власність та приватизації майнового комплексу аеропорту. Отримавши згоду депутатів Одеської міської ради на створення товариства, вони вчинили ряд юридичних порушень, що призвели до незаконного заволодіння майном аеропорту.

Нагадаємо, що раніше суд також обрав запобіжний захід для Бориса Кауфмана та Олександра Грановського у цій справі.

У вирішенні справи щодо організації заволодіння майном Міжнародного аеропорту "Одеса" суд продовжив до 19 квітня термін виконання обов'язків бізнесмена Алекса Боруховича, підозрюваного у зазначених злочинах. Суд встановив ряд обмежень щодо його дій та місцеперебування, включаючи заставу у значній сумі та заборону покидати місто без дозволу від відслідковуючих органів. Такий вирок є результатом слідства, що розглядається у рамках судового процесу проти Боруховича, Бориса Кауфмана та Олександра Грановського за обвинуваченням у незаконному заволодінні майном аеропорту. Ці рішення свідчать про серйозність ситуації щодо боротьби з корупцією та недодержанням закону в сфері підприємницької діяльності.