Події

Україна опинилася на порозі однієї з найбільших демографічних криз в історії, що загрожує стабільності та майбутньому розвитку країни. Цей процес розпочався задовго до повномасштабної війни, але саме воєнні дії перетворили ситуацію на справжню катастрофу на національному рівні. Величезний вплив на демографічну ситуацію мають не тільки бойові дії, а й численні соціально-економічні фактори, які змушують громадян шукати кращих умов для життя за кордоном. Як зазначила Лідія Ткаченко, провідна наукова співробітниця Інституту демографії та соціальних досліджень імені М.В. Птухи НАН України, значна частина трудових мігрантів вже повністю інтегрувалася у суспільства інших країн і наразі не бачить умов для повернення.

Згідно з її словами, відновлення рівня населення, яке було до війни, є малоймовірним у найближчій перспективі. Повернення великої кількості українців, які залишили країну в пошуках безпеки та роботи, виглядає все більш віддаленою перспективою. Більшість із них знайшли своє місце в європейських країнах, де змогли адаптуватися до нових умов життя і не відчувають перспектив для повернення, адже їхні родини вже облаштувалися, а інтеграція в нові суспільства дала певні переваги.

«Якщо в країну не намагаються потрапити, — це свідчення не сили, а слабкості економіки», — наголошує демографиня. Навіть після війни, за її словами, мігранти, які приїдуть, використовуватимуть Україну радше як “трамплін” для подальшого переїзду в ЄС.

Проблеми зі смертністю і тривалістю життя — ще одна болюча тема. Якщо у 2020 році середня очікувана тривалість життя в Україні становила 76 років для жінок і 66 — для чоловіків, то у 2024 році цей показник впав до 64 років загалом (57 років для чоловіків, майже 71 — для жінок). Для порівняння: у країнах ЄС чоловіки живуть у середньому 79 років, жінки — 84,5. Найвищий показник у Швеції — понад 82 роки для чоловіків.

«Україна відставала від Європи на 10 років ще до війни. Тепер цей розрив лише збільшився. Ми втратили не тільки людей, а й роки життя», — підкреслює Ткаченко.

За оцінками фахівців, дефіцит робочої сили в Україні сягає від 300 тисяч до кількох мільйонів осіб. Проте це не означає, що роботодавці готові підвищувати зарплати чи створювати комфортні умови. «Коли роботодавці скаржаться, що немає робочих, часто за цим стоїть бажання, щоб люди працювали за копійки. Це нагадує феодалізм — якби могли, паспорти б забрали», — каже експертка.

Водночас в Україні зберігається нерівність в оплаті праці: зарплати у медицині й освіті нижчі, ніж у сільському господарстві чи торгівлі, хоча саме в бюджетних секторах — найвищі вимоги до професійності та навантаження.

Через мізерні пенсії — у середньому 3–5 тисяч гривень — майже 30% пенсіонерів продовжують працювати. Їх беруть на посади, які не потребують високої кваліфікації, і часто платять менше, ніж іншим працівникам, аргументуючи тим, що в них “є інше джерело доходу”.

Ткаченко застерігає: така практика може призвести до ще більшого демпінгу зарплат на ринку праці.

Україна гостро потребує кваліфікованих робітників технічних професій, але більшість молодих людей вважає “нормальною” роботу в офісі чи сфері послуг.«Люди відвикли працювати на заводах — це стало екзотикою. Коли набирали машиністів у київський метрополітен, лише одна жінка закінчила курси. Це показово», — зауважує демографиня.

Велика війна не лише забрала життя сотень тисяч українців, а й виснажила тих, хто залишився. Постійний стрес, емоційна перевтома, невизначеність майбутнього — усе це, за словами Ткаченко, “буде ще довго відображатися западинами у демографічній картині країни”.

Навіть після завершення бойових дій відновлення демографічного потенціалу України може зайняти десятиліття.

Колишній начальник слідчого відділу Деснянського управління поліції Києва, Станіслав Сєрєбряк, зробив крок до нової кар'єрної висоти, подавши свою кандидатуру на посаду в Офісі Генерального прокурора. Позиція, на яку він претендує, є однією з найбільш відповідальних в українському правозахисному середовищі, однак кар'єра Сєрєбряка в правоохоронних органах не може похвалитися великими досягненнями чи помітними результатами. Натомість, в його деклараціях щодо доходів і майна з’явилися деякі незвичні моменти, що привернули увагу громадськості.

Відсутність великих кар'єрних здобутків в поліції контрастує з тим, що його родина декларує надзвичайно високі доходи та майно. Сім’я Сєрєбряка володіє низкою елітних об'єктів нерухомості в Києві, Вишгородському районі та на Луганщині. Згідно з відкритими даними, серед їхнього майна є квартира в центрі столиці площею 48 квадратних метрів, що належить його дружині, Ксенії, а також будинок у селі Осещина, що знаходиться поруч із Києвом. Особливою увагу привертає квартира на Луганщині, яка зареєстрована на самого Сєрєбряка та деякі інші земельні ділянки, що розташовані у цьому регіоні.

Родина користується трьома автомобілями. Сам Сєрєбряк у 2023 році придбав Ford Bronco 2022 року за 850 тисяч гривень, хоча ринкова ціна авто становить щонайменше 1,5 мільйона. Його дружина у 2024 році купила Dodge Journey 2019 року за 200 тисяч гривень — утричі дешевше за середню ринкову вартість. Крім того, вона орендує Mercedes-Benz GLS 400 2022 року випуску, який коштує близько 4 мільйонів гривень, у компанії «Торговий дім “Укрлада”».

За 2024 рік сім’я задекларувала доходи на 9,33 мільйона гривень. Основну частину — понад 7 мільйонів — становлять підприємницькі прибутки Сєрєбряка. Також він отримав понад пів мільйона гривень від наукової діяльності в установах НАН України та університеті, а ще 552 тисячі — як страхові виплати. Дружина Ксенія заробила понад 1,25 мільйона гривень у тому ж університеті й отримала 77 тисяч гривень допомоги як внутрішньо переміщена особа.

Родина зберігає значні заощадження: 200 тисяч доларів готівкою, 1,15 мільйона гривень у готівці та понад пів мільйона гривень на рахунках у банках.

Фахівці звертають увагу на низку суперечностей у декларації. Зокрема, вказані занижені ціни на автомобілі та відсутність оцінки більшості об’єктів нерухомості, що може свідчити про спробу приховати реальні масштаби статків.

Раніше стало відомо, що подібну декларацію подала й Юлія Полтавець, яка змінила ім’я на Аміну, претендуючи на посаду в ДБР. Вона також задекларувала майно, вартість якого викликає сумніви.

Київський окружний адміністративний суд прийняв рішення відмовити у поверненні історичного статусу будівлі на вулиці Софіївській, 20/21, відомої як «Будинок Незалежності». Цей крок відкриває серйозні перспективи для можливого знищення одного з найбільш знакових символів української державності, розташованого в самому центрі столиці. Суддя Ігор Лиска ухвалив рішення, яким відхилив позов Офісу Генерального прокурора, котрий намагався скасувати постанову Міністерства культури України щодо позбавлення цієї історичної споруди статусу пам’ятки архітектури.

Рішення суду стало несподіваним ударом для багатьох прихильників збереження цієї будівлі, яка вже давно має важливе значення для національної ідентичності. Впродовж багатьох років «Будинок Незалежності» асоціюється з ключовими етапами становлення незалежної України, і його історична цінність визнана не лише на національному, а й міжнародному рівнях. Але сьогодні, на жаль, цей архітектурний символ може бути підданий руйнації через відсутність офіційного статусу пам’ятки.

Пам’яткоохоронець Дмитро Перов повідомив, що тепер «Будинок Незалежності» може бути знесений. На його місці забудовник планує звести офісний центр. Це вже не перший випадок подібного рішення: раніше статус пам’ятки втратили історичні будинки на Михайлівській, 20, та Великій Васильківській, 50/23.

Будинок на Софіївській, 20/21, має величезне символічне значення. За легендою, саме з його балкону 22 січня 1918 року Михайло Грушевський урочисто проголосив IV Універсал Центральної Ради — документ, який юридично закріпив незалежність Української Народної Республіки. Тоді ж українців закликали до боротьби проти більшовицької окупації.

У різні роки в цій будівлі працював відомий київський готель «Давня Русь», а сама споруда зберегла архітектурні риси початку ХХ століття. Тепер її може спіткати доля десятків історичних об’єктів, що поступово зникають під тиском сучасної забудови в центрі столиці.

Сьогодні Православна Церква вшановує святого апостола Фому — одного з найвидатніших учнів Ісуса Христа, який залишив глибокий слід в історії християнства. Згідно з Євангеліями, Фома став відомим завдяки своєму сумніву в Воскресінні Спасителя. Він не повірив у воскресіння Христа, поки не побачив Його на власні очі та не торкнувся ран на Його тілі. Через цей епізод апостола часто називають «Невірним Фомою». Однак цей сумнів, як пізніше виявилося, став важливим моментом у його духовному шляху.

Після того як Фома особисто переконався у Воскресінні Христа, він став одним з найвідданіших та найсміливіших проповідників Євангелія. Його життєвий шлях був насичений великими випробуваннями, але він залишався вірним своїй місії. За переказами, він приніс християнство до Індії, де заснував перші християнські громади, які існують до сьогодні. Індійська церква також часто посилається на нього як на свого покровителя, а в багатьох регіонах до сих пір шанують його пам'ять.

У народі це свято тісно пов’язане з хлібом — символом життя, достатку і Божого благословення. Господині зранку замішували тісто, випікали свіжий коровай і ділили його з нужденними. Вважалося, що той, хто в цей день нагодує голодного, забезпечить собі щедрий рік і мир у домі.

Хліб освячували молитвою до апостола Фоми: просили про здоров’я, родинну злагоду і захист від злиднів. Частинку випеченого хліба залишали на підвіконні — «для доброго духа дому», щоб він не пускав у хату біди.

Якщо день ясний — осінь буде теплою і сухою.

Туман зранку — до ранніх листопадових морозів.

Іде дощ — зима буде сніжною й вітряною.

Відмовити нужденному в хлібі — накликати матеріальні труднощі.

Священики радять присвятити 6 жовтня молитві, добрим справам і праці. У цей день не варто сваритися, рахувати гроші чи давати в борг — щоб не «розгубити» добробут. А ще — бажано зібратися за спільною трапезою з домашнім хлібом, щоб зміцнити сімейний мир і єдність.

Тож день апостола Фоми нагадує: справжнє багатство приходить через віру, працю й милосердя.

Не так давно в Києві розгорівся новий скандал, що привернув увагу не лише місцевої, а й національної аудиторії. Мова йде про святкування хрестин сина відомого столичного девелопера Вагіфа Алієва, яке стало приводом для обговорень серед політиків, бізнесменів і журналістів. Це свято, що відбулося на елітному березі Дніпра, зібрало цілу когорту впливових забудовників, серед яких був і сам мер Києва Віталій Кличко. Саме його присутність на святі привернула особливу увагу до зв'язків між місцевою владою та будівельним бізнесом у столиці.

Ситуація набула розголосу після публікації розслідування журналіста Михайла Ткача, яке було опубліковане на YouTube-каналі «Української правди». Відео під назвою «Хрещений батько забудовників. Історія одного святкування з Віталієм Кличком» стало справжнім вибухом у медіа-просторі. Журналіст розповів про особливу атмосферу на заході, на якому серед гостей були такі відомі фігури, як Вадим Столар — один з найбільших гравців на ринку столичного будівництва. За інформацією, що з’явилася в пресі, саме він та інші забудовники мають тісні зв'язки з Кличком, що викликає велику кількість запитань щодо прозорості рішень міської ради у питаннях розвитку київської інфраструктури.

Особливу увагу викликала присутність мера Києва Кличка та його близького соратника Артура Палатного, голови виконкому партії «УДАР». Саме цей факт, зауважують журналісти, став символічним свідченням тісних взаємин столичної влади та бізнесу, який десятиліттями формує вигляд Києва на власний розсуд.

Громадськість неодноразово висловлювала обурення тим, як забудовники спотворюють історичний вигляд міста, а висотки та торгові центри з’являються там, де мали би бути зелені зони чи громадські простори. Попри це, Кличко зберігає приязні стосунки з ключовими гравцями ринку, серед яких — Вагіф Алієв та Вадим Столар.

Журналісти наголошують, що в будь-якій демократичній країні такі контакти посадовців із бізнесом мають суспільне значення, адже викликають питання про можливий конфлікт інтересів. І не безпідставно: вже за десять днів після хрестин мер Кличко підписав розпорядження про реконструкцію виходів зі станції метро «Академмістечко». За даними активістів, роботи виконуватиме ТОВ «Гротто» — компанія, яка пов’язана з Вадимом Столаром, хрещеним батьком сина Алієва.

Громадські організації б’ють на сполох: «реконструкція» передбачає фактичне будівництво нового торговельно-розважального центру біля метро. Це створить труднощі для пасажирів, ускладнить евакуацію у разі надзвичайних ситуацій і вкотре поставить інтереси бізнесу вище за зручність киян.

Поки що влада мовчить, а у столиці, як і раніше, виростають нові ТРЦ і житлові комплекси. Забудовники примножують статки, а громада спостерігає за черговим святом мільярдерів із мером — святом, яке знову називають «приватною справою».

Колишній керівник Одеського обласного ТЦК та СП Євген Борисов, який наразі перебуває під слідством у кількох кримінальних справах, отримав можливість вийти з-під варти після ухвалення рішення суду про зменшення суми застави. Спочатку встановлену суму в 450 мільйонів гривень було знижено до 44 мільйонів. Це рішення стало можливим завдяки зусиллям кількох компаній та приватних осіб, які об’єднали свої ресурси для збору необхідної суми.

Серед тих, хто допоміг у цьому процесі, опинилися відомі адвокати Віталій Сердюк та Олександр Бабіков. Обидва правники мають значний досвід роботи, зокрема в кримінальних справах, і раніше захищали інтереси екс-президента Віктора Януковича. Залучення таких фігур до справи Борисова свідчить про серйозність ситуації та можливу політичну складову справи.

Бабіков у минулому обіймав посаду заступника директора Державного бюро розслідувань, а нині захищає одеського афериста та організатора терористичного угруповання «Тамплієри» Олега Мальцева.

Факт участі адвокатів з оточення Януковича у зборі коштів на заставу для Борисова викликає суспільний резонанс і запитання щодо походження грошей та зв’язків між учасниками схеми.

Євген Борисов є одним із найвідоміших фігурантів справ про зловживання у військових комісаріатах. Його неодноразово підозрювали у корупційних оборудках та незаконному збагаченні. За даними ДБР, Борисов підробив документи, аби незаконно оформити собі статус пораненого під час війни.

У жовтні 2025 року українці знову повернуться до зимового часу, адже переведення годинників на зимовий час є традицією, що залишається актуальною, незважаючи на численні спроби скасувати це сезонне переведення. Офіційно закон, який мав би змінити практику, досі не набув чинності, тому процедура переведення годинників залишається без змін. Відповідно, у ніч із 25 на 26 жовтня 2025 року стрілки годинників будуть переведені на одну годину назад. О 04:00 за київським часом годинники знову покажуть 03:00.

Це означає, що українці отримають додаткову годину для відпочинку, оскільки ніч стане на годину довшою. Однак важливо пам’ятати, що, хоча ніч збільшиться, світловий день у зимовий період стане значно коротшим. Такі зміни в часі передбачають декілька практичних наслідків, зокрема, дозволяють раніше розпочинати робочий день та допомагають заощаджувати електроенергію у ранкові години, коли світло ще не так інтенсивно проникає в оселі.

Варто нагадати, що літній час (EEST, UTC+3) в Україні починається в останню неділю березня. У 2025 році цей перехід відбувся 30 березня, а наступного року він запланований на 29 березня 2026-го.

Питання скасування сезонних змін часу в Україні піднімають не вперше. Ще у 2020 році у Верховній Раді розробили законопроєкт №4201 про відмову від переведення годинників. У 2024 році документ навіть ухвалили у другому читанні, але він досі не підписаний президентом. Поки цього не станеться, українці продовжуватимуть жити за старим графіком.

Медики наголошують, що зміна часу впливає на біоритми людини. Через це у багатьох виникають труднощі з адаптацією, погіршується сон, з’являється втома й дратівливість. За даними ВООЗ, після переведення годинників збільшується кількість випадків тривожних і депресивних станів.

Щоб легше пережити зміну часу, лікарі радять кілька простих кроків: лягати та прокидатися у стабільний час, провітрювати спальню, уникати алкоголю, важкої їжі та гаджетів перед сном. Також допоможе вечірня прогулянка або легка розтяжка.

Отже, у ніч із 25 на 26 жовтня українці переведуть годинники на годину назад. Поки держава не ухвалила остаточного рішення щодо відміни цієї практики, варто заздалегідь підготувати свій організм до переходу на зимовий режим.

В Одесі сталася страшна трагедія для 85-річної жінки, яка втратила свої заощадження через обман з боку працівниці банку. Зловмисниця, 22-річна економістка, скористалася довірою та вразливістю літньої клієнтки і привласнила майже 400 тисяч гривень із її депозитних рахунків. За інформацією Національної поліції, потерпіла звернулася до правоохоронців після того, як помітила, що значна частина її коштів зникла з двох банківських депозитів.

Розслідування показало, що жінка працювала головним економістом у службі роздрібного обслуговування банку і мала доступ до фінансових рахунків клієнтів. Користуючись своєю посадою та знаннями, вона здійснила незаконні операції з грошима, що належали літній жінці. Зловмисниця, ймовірно, використала свою професійну роль, щоб приховати сліди крадіжки і не викликати підозр у потерпілої.

Інцидент стався у відділенні банку в Приморському районі Одеси. Коли пенсіонерка звернулася до фінустанови для перевірки своїх рахунків, працівниця, користуючись її віком та неуважністю, замінила фінансовий номер телефону клієнтки на власний. Після цього вона отримала повний доступ до банківського додатка потерпілої.

Після виходу жінки з банку співробітниця увійшла в систему від її імені, закрила депозити та перевела 394 550 гривень на власну картку. Згодом частину коштів вона повернула, але більшість грошей витратила.

Поліція відкрила кримінальне провадження за фактом привласнення чужого майна шляхом зловживання службовим становищем. Суд обрав для фігурантки запобіжний захід — нічний домашній арешт.

За скоєне злочинниці загрожує до шести років позбавлення волі та заборона обіймати посади у фінансовій сфері строком до трьох років. Правоохоронці продовжують розслідування, а банк проводить внутрішню перевірку, щоб запобігти подібним випадкам у майбутньому.