Події

Європейський Союз ухвалив рішення продовжити дію тимчасового захисту для громадян України до березня 2027 року. Це рішення стало важливим сигналом підтримки для мільйонів українців, які знайшли прихисток у країнах ЄС після початку повномасштабної війни. Продовження дії захисту гарантує стабільність та безпеку, а також забезпечує доступ до житла, медицини, освіти та ринку праці, дозволяючи українцям зберігати соціальні зв’язки й інтегруватися у місцеві громади.

Водночас, як зазначають у Міністерстві соціальної політики України, нині розпочинається новий етап співпраці з Європейським Союзом — підготовка до періоду після завершення тимчасового захисту. Йдеться не лише про адміністративні чи правові механізми, а передусім про стратегічне бачення майбутнього українців у Європі та створення умов для їх безпечного повернення або подальшої інтеграції.

За словами Ілони Гавронської, нова фаза співпраці має бути побудована на передбачуваності, справедливості та повазі до вибору кожної людини. Україна разом із європейськими партнерами працює над створенням умов, які дозволять українцям або залишатися у країнах ЄС, або повернутися додому без втрати соціальних гарантій та підтримки.

Заступниця Міністра підкреслила важливу роль українських громад за кордоном, які стають ключовими партнерами у процесі реінтеграції тих, хто вирішить повернутися. Вона представила концепцію Мережі єдності — інфраструктури, що до кінця 2026 року має об’єднати всі країни ЄС. У межах цієї ініціативи Центри єдності та українські організації за кордоном надаватимуть консультаційну, інформаційну та психологічну підтримку під час підготовки до повернення.

«Наш пріоритет – зміцнення спроможності українських громад приймати і підтримувати тих, хто повертається. Програми, розроблені у співпраці з європейськими партнерами, повинні спрямовувати ресурси на розвиток житла, створення робочих місць і посилення соціальної згуртованості», — наголосила Гавронська.

У свою чергу, Ільва Йоганссон окреслила бачення Європейського Союзу: перехід від захисту до партнерства. ЄС прагне не лише допомагати українцям, які вимушено залишили країну, а й підтримувати їхній зв’язок із Батьківщиною, мовою та культурою, готуючи ґрунт для майбутнього відновлення України.

«Ми переходимо від захисту людей, які втікали від війни, до підтримки майбутнього України», — заявила Йоганссон.

Зараз близько 4,3 мільйона українців користуються правом на тимчасовий захист у країнах Євросоюзу. І хоча попереду — складний процес поступового переходу, обидві сторони наголошують: він має бути гуманним, узгодженим і заснованим на принципах єдності, гідності та партнерства.

Кабінет Міністрів України затвердив законопроєкт, що значно полегшує процедуру прийому на службу до Національної поліції для осіб, які брали участь у бойових діях. Ініціатива передбачає внесення змін до статті 50 Закону України «Про Національну поліцію», зокрема щодо порядку перевірки кандидатів, які мали безпосередню участь у військових операціях на сході країни або в умовах повномасштабної війни з Росією.

Законопроєкт враховує специфічні обставини ветеранів, які під час служби зазнали поранень, контузій чи інших травм. За словами представника уряду у Верховній Раді Тараса Мельничука, це рішення спрямоване на створення справедливих умов для тих, хто готовий продовжувати захищати громадянське суспільство вже у цивільному форматі, надаючи свій досвід і навички у правоохоронній діяльності.

Законопроєкт пропонує звільняти таких громадян від обов’язкової перевірки рівня фізичної підготовки у разі, якщо вони претендують на посади, перелік яких визначатиме Міністерство внутрішніх справ України. Таким чином, уряд прагне створити більш справедливі умови для ветеранів, які мають бойовий досвід, але через наслідки поранень не можуть повною мірою відповідати вимогам фізичного відбору.

Ініціатива охоплює учасників антитерористичної операції, операції Об’єднаних сил, а також тих, хто долучався до заходів із забезпечення оборони України та відсічі збройної агресії Російської Федерації.

Очікується, що ухвалення цього законопроєкту сприятиме залученню до лав поліції ветеранів, які мають унікальний бойовий досвід і мотивацію служити державі, а також стане важливим кроком у процесі їхньої соціальної інтеграції.

У місті Еспоо, що у Фінляндії, стався випадок, який викликав обурення серед української громади та привернув увагу ЗМІ. На уроці музики 11-річну ученицю українського походження змусили виконувати російську пісню «Калінка», відому своєю асоціацією з хором Червоної армії та символікою російської військової історії. Про інцидент повідомила національна телерадіокомпанія Yle.

Мати дівчинки, Ірина Горкун-Сілен, розповіла, що інцидент стався у школі Storängen. За її словами, того дня у рамках уроку музики діти знайомилися з елементами російської культури, і вчителька запропонувала всім учням заспівати «Калінку». Для української дитини така вимога виявилася емоційно важкою та неприємною, враховуючи сучасний контекст війни в Україні та її особисте ставлення до символіки, пов’язаної з агресором.

Ніколь відмовилася, пояснивши, що вона українка і не хоче співати російською. У відповідь педагог сказала, що «у школі про війну не говорять». За словами матері, дівчинка зрозуміла, що отримає погану оцінку, якщо відмовиться, тому була змушена співати, хоча це її глибоко образило.

Директорка школи Елінор Гелльман заявила, що навчальний заклад «вітає всіх дітей незалежно від походження» і дотримується державної навчальної програми. Вона наголосила, що на уроках мистецтва діти знайомляться з різними культурами, а завдання обираються педагогічно обґрунтовано.

Однак у Національному управлінні освіти Фінляндії визнали, що в умовах війни певний навчальний контент може викликати сильні емоції. Юристка управління Хейді Руонала наголосила, що вчитель у таких випадках повинен проявити гнучкість і надати дитині альтернативне завдання.

Голова Товариства українців у Фінляндії Василь Гуцул заявив, що цей випадок порушує важливе питання: чи доречно нині популяризувати російську культуру в школах. Він додав, що проблема значно глибша — адже багато державних послуг для українських біженців у Фінляндії досі надаються російською мовою.

Міністерство освіти Фінляндії поки не прокоментувало інцидент, але українська громада закликає переглянути навчальні підходи, щоб уникати ситуацій, які можуть травмувати дітей, що втекли від війни.

Федеральне бюро розслідувань США розглядає можливість відкриття справи, у центрі якої може опинитися один із найближчих соратників президента України Володимира Зеленського — бізнесмен і співвласник студії «Квартал 95» Тимур Міндіч. Як повідомляє видання «Українська правда» з посиланням на власні джерела, розслідування може бути пов’язане з підозрами у корупційних оборудках, що стосуються діяльності Одеського припортового заводу (ОПЗ).

За інформацією журналістів, ще до початку повномасштабного вторгнення Росії неформальний контроль над стратегічним підприємством, яке є одним із найбільших виробників аміаку та карбаміду в Україні, нібито перейшов від іншого співвласника «Кварталу 95» Сергія Шефіра до Міндіча. Саме цей факт, за попередніми даними, міг привернути увагу американських слідчих органів, які перевіряють можливу участь українських бізнесменів у фінансових махінаціях, що мають міжнародний вимір.

У квітні 2023 року НАБУ оголосило в розшук підозрюваних у розкраданні коштів на ОПЗ. Серед них — Олександр Горбуненко, який за кілька днів до початку вторгнення РФ утік до США та отримав там тимчасовий статус біженця.

Після звернення НАБУ до американської сторони у квітні 2025 року проти Горбуненка відкрили кримінальне провадження. Його затримали під час спроби вилетіти до Дубая. Українські антикорупційні органи намагалися встановити контакт із підозрюваним, щоб провести допит.

Під час спілкування Горбуненка з представниками американських правоохоронних органів пролунали питання про Тимура Міндіча. Після цього, за інформацією джерел, ФБР несподівано взяло Горбуненка під свій захист, звільнивши його від покарання. Це може свідчити про його співпрацю з американським слідством.

«Горбуненко міг бути залучений до відмивання грошей, як і інші учасники схеми ОПЗ. Тому він може бути цікавий федеральним агентам не лише у контексті Міндіча, але й інших впливових фігурантів фінансових схем», — зазначив один із представників українських правоохоронних органів.

Якщо інформація підтвердиться, Міндіч може стати ключовою ланкою у міжнародному розслідуванні щодо відмивання коштів через державні активи України.

6 листопада має особливе значення для українців, адже поєднує у собі глибоку історичну пам'ять, духовні традиції та глобальну відповідальність перед майбутнім. У цей день країна вшановує героїв, які віддали життя за визволення Києва від нацистських окупантів, згадує святого Павла Сповідника — приклад непохитної віри й мужності, а також долучається до міжнародних ініціатив, спрямованих на захист довкілля та утвердження миру.

Саме 6 листопада 1943 року Київ було визволено від нацистських загарбників у результаті Київської стратегічної наступальної операції, що тривала з 3 по 13 листопада. Цей день став символом стійкості українського народу, його незламної волі до свободи й прагнення відстояти рідну землю. Сучасна Україна продовжує цю традицію, вшановуючи пам’ять полеглих воїнів, віддаючи шану ветеранам і підтримуючи тих, хто сьогодні боронить незалежність держави.

Окупація тривала понад два роки і супроводжувалася масовими репресіями, розстрілами, спаленням культурних пам’яток та депортаціями. Тому день визволення Києва — це символ відновлення життя, боротьби й незламності українського духу.

За новим календарем, 6 листопада віряни вшановують пам’ять святого Павла, архієпископа Царгородського, який був ревним захисником православної віри. Він сміливо виступив проти аріанської єресі, за що зазнав численних вигнань і переслідувань.

Святитель Павло помер мученицькою смертю у вигнанні у Вірменії, ставши прикладом стійкості та вірності духовним переконанням. У народі цей день називали Павлів день і вірили, що саме зараз приходять перші справжні морози.

У народі казали: “На Павла землю прихоплює перша справжня стужа”. Якщо день теплий — зима буде м’якою, якщо падає дощ — чекають на відлигу, а якщо вже випав перший сніг — зима буде ранньою та холодною.

6 листопада — Міжнародний день запобігання експлуатації навколишнього середовища під час війни та збройних конфліктів. Його мета — нагадати, що війни знищують не лише життя людей, а й природу. Екосистеми руйнуються, водойми забруднюються, а відновлення довкілля після воєнних дій може тривати десятиліттями.

Також цього дня відзначають Міжнародний день проєктного менеджера — професійне свято фахівців, які відповідають за успішне планування та реалізацію проєктів у різних сферах.

Ще одна важлива дата — Міжнародний день боротьби з насильством і булінгом у закладах освіти. Його мета — створення безпечного освітнього середовища, де діти не зазнають приниження, агресії чи психологічного тиску.

6 листопада — день, що нагадує про мужність, духовність і відповідальність людини перед історією, природою та суспільством.

Бренд G.Bar, який протягом років асоціювався з гламуром, успішними жінками та сучасним бізнесом, виявився значно складнішим, ніж про нього звикли думати клієнти та прихильники. Журналісти проєкту BlackBox OSINT виявили, що стартовий капітал мережі міг бути пов’язаний із розкраданням коштів оборонного бюджету, а структура бізнесу базувалася на податкових схемах, які дозволяли уникати сплати ПДВ та контролю з боку державних органів.

У центрі розслідування опинилися засновниці G.Bar Сабіна Мусіна та Лєра Бородіна, а також колишній чоловік Мусіної — Костянтин Чередніченко, який раніше очолював державне підприємство «Укрінмаш». Судові матеріали свідчать, що саме він у 2015 році міг бути причетним до переміщення коштів, з яких, імовірно, формувався стартовий капітал мережі.

Тодішні офіційні доходи засновниць не дозволяли відкрити бізнес із витратами понад 160 тисяч доларів. У 2024 році Вищий антикорупційний суд визнав Чередніченка винним у розтраті державних коштів та засудив до 8 років позбавлення волі, але він встиг утекти з України до набрання вироком чинності.

Журналісти встановили, що Сабіна Мусіна нині мешкає у квартирі вартістю близько 350 тисяч доларів, придбаній саме Чередніченком у 2016 році — ймовірно, також на незаконно здобуті кошти.

Але фінансові зв’язки з колишнім чиновником — не єдина проблема бренду. Експерти виявили масштабну схему ухилення від податків: мережа G.Bar не має єдиної юридичної особи, а салони оформлені на десятки фізичних осіб-підприємців, переважно співробітниць. Це дозволяє уникати сплати ПДВ, а реальні прибутки залишаються у тіні.

За словами аналітиків, така структура побудована свідомо, щоб мінімізувати оподаткування та приховати обсяги доходів. У результаті держава недоотримує мільйони, а бізнес, що позиціонує себе як приклад жіночого успіху, фактично паразитує на системі.

Ця історія — не лише про корупцію, а й про моральну деградацію. Коли гроші, призначені для армії, стають фундаментом приватних бізнесів, це перетворюється на злочин не тільки економічний, а й етичний. Безкарність таких схем формує у суспільстві відчуття, що війна — лише фон для збагачення, а не спільна боротьба за майбутнє.

У Дніпропетровській області співробітники правоохоронних органів провели обшук і затримали керівницю одного з відділів Державної екологічної інспекції Придніпровського округу, до якого входять Дніпропетровська та Кіровоградська області. Жінку підозрюють у незаконному збагаченні, що стало приводом для відкриття кримінального провадження.

Під час слідчих дій вдома у посадовиці було виявлено значну суму готівки — понад мільйон доларів США. Така знахідка викликала широкий резонанс у суспільстві та серед колег по службі. Слідство наразі з’ясовує джерела походження цих коштів та можливі схеми, які дозволили посадовиці накопичити значні статки, не будучи підприємцем чи особою, яка веде прибуткову діяльність.

Під час обшуків у межах кримінального провадження щодо можливих корупційних дій співробітників екоінспекції правоохоронці виявили у її помешканні 880 тисяч доларів США та понад 200 тисяч євро готівкою. Жодна з цих сум не була відображена в офіційній декларації посадовиці.

За інформацією Telegram-каналу Середич.info, йдеться про Лілію Чигрикову. Попри скромну декларацію, де зазначено квартиру площею 45 квадратних метрів і автомобіль Nissan Qashqai 2008 року випуску, у домі чиновниці зберігалася готівка на суму, що в десятки разів перевищує її офіційні доходи.

Жінку затримали за підозрою у незаконному збагаченні відповідно до статті 368-5 Кримінального кодексу України. Ця стаття передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк до десяти років із конфіскацією майна.

Суд обрав Чигриковій запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із можливістю внесення застави в розмірі 30 мільйонів гривень.

Розслідування триває. Правоохоронці перевіряють джерела походження вилучених коштів і можливу причетність інших співробітників екоінспекції до корупційних схем.

Під час війни, коли тисячі маріупольців залишалися без житла та засобів для виживання, окремі посадовці змогли використати ситуацію на власну користь. Мер Маріуполя Вадим Бойченко став центральною фігурою в журналістському розслідуванні, яке виявило масштабні схеми привласнення коштів, виділених для переселенців. За даними розслідувачів, мільйони гривень державної та міжнародної допомоги не доходили до людей, які втратили житло, а замість цього опинялися у приватних руках.

Після початку повномасштабного вторгнення росії Бойченко залишив місто, залишивши мешканців під постійними обстрілами. Уже на третій день війни він перебував у безпечному місці, тоді як тисячі маріупольців опинилися в зоні активних бойових дій. Його родина тим часом оселилася у Києві, де почала скуповувати елітну нерухомість, що викликало додаткові запитання щодо джерел фінансування.

Кар’єра Бойченка тісно пов’язана з бізнес-імперією Ріната Ахметова. Саме на підприємствах “Метінвесту” він розпочав свій шлях, а після обрання мером дружина отримала посаду в компанії Ахметова із річним доходом понад 12 мільйонів гривень. Для експертів це виглядає як “винагорода” за лояльність і контроль над стратегічно важливим містом.

Після окупації Маріуполя виконком продовжив діяти у Запоріжжі, розпоряджаючись бюджетом, який майже повністю фінансується з державних дотацій. У 2024 році це близько 3 мільярдів гривень — коштів українських платників податків. Частину з них спрямували на підтримку переселенців через програму “ЯМаріуполь”, однак результати виявилися шокуюче мізерними.

Із понад 450 мільйонів гривень, витрачених на проект “ЯМаріуполь.Житло”, заселили лише 284 кімнати — менше 1% переселенців. Вартість однієї кімнати сягнула 1,6 мільйона гривень, тоді як ціна квартири в регіоні вдвічі менша. Аудит зафіксував порушення у тендерах, завищення цін і фіктивні закупівлі “під своїх”.

Паралельно виконком витрачав десятки мільйонів на іміджеві та фіктивні проекти: концерти, ремонти “доріг” у місті, яке фактично зруйноване, і навіть закупівлю дорогих автомобілів. Toyota Land Cruiser із бюджету опинилися у користуванні самого Бойченка та його сина.

Не менш сумнівним є благодійний фонд “Я — Маріуполь”, який отримує сотні мільйонів гривень бюджетних та міжнародних грошей, але не надає прозорої звітності. Переселенці скаржаться на бюрократію, низьку якість допомоги й відсутність реальної підтримки.

Тим часом родина мера продовжує купувати елітне житло на суму понад 900 тисяч доларів, а сам Бойченко регулярно з’являється на закордонних форумах, представляючи себе “символом незламного Маріуполя”.

Коли кошти, призначені для жертв війни, стають джерелом особистого прибутку, це — не лише корупція. Це зрада суспільної довіри. Подібні “мери-гуманітарії” створюють небезпечну модель, де благодійність перетворюється на бізнес, а трагедія міста — на прибутковий актив.