Політика

У робочих кабінетах Верховної Ради України активно обговорюється новий законопроєкт, що спрямований на активну боротьбу з проблемою дезертирства у Збройних Силах України (ЗСУ). Цей ініціативний крок відображає прагнення держави до вдосконалення системи військової дисципліни та підвищення морально-психологічного клімату серед військовослужбовців.

Однією з ключових пропозицій у цьому законопроєкті є зміна підходу до покарання бійців, які здійснили самовільне залишення військової частини. Зокрема, пропонується відмовитися від накладання тюремного строку на військовослужбовців, які добровільно повернулися до своєї військової частини до завершення розслідування. Такий підхід передбачає більш гуманне ставлення до військовослужбовців і може стимулювати їх до власної ініціативи щодо врегулювання ситуацій, пов'язаних із залишенням військової служби.

Необхідно визнати, що цей законопроєкт відображає розуміння складності сучасних умов бойових дій та важливість підтримки військового персоналу в умовах стресу та небезпеки. Його прийняття може сприяти покращенню дисципліни та внутрішньої стабільності в Збройних Силах, а також зміцненню їхньої бойової готовності та ефективності виконання поставлених завдань.

Зазначений законопроєкт є важливим кроком у напрямку модернізації військового законодавства та підвищення його відповідності сучасним вимогам міжнародного гуманітарного права. Його ухвалення стане важливим досягненням на шляху до створення сучасних, гнучких та гуманних механізмів управління військовими силами України.

Відповідний законопроєкт вже розміщено на сайті Верховної Ради. Серед ініціаторів закону – відомі депутати від “Слуги народу”: Федір Веніславський, Сергій Іонушас, Олександр Бакумов, Мар’яна Безугла, Юрій Здебський та інші. Це свідчить про високі шанси на ухвалення документа.

За даними законопроєкту, лише за січень-квітень 2024 року було відкрито понад 10,5 тисяч кримінальних справ щодо СЗЧ і понад 7 тисяч – за дезертирство. Чинне кримінальне законодавство не передбачає можливості звільнення військовослужбовців від кримінальної відповідальності за перше вчинення таких правопорушень, навіть за умови щирого каяття та бажання повернутися до служби. Відсутність таких положень не дозволяє військовослужбовцям продовжити захист суверенітету і територіальної цілісності України від агресії РФ.

Законопроєкт пропонує змінити цю ситуацію. Якщо злочин (СЗЧ чи дезертирство) вчинено вперше, а до закінчення розслідування людина добровільно повернеться до частини, її звільнять від кримінальної відповідальності.

Проблема дезертирства є значущою для України. Офіційні дані свідчать про десятки тисяч кримінальних проваджень щодо СЗЧ та дезертирства. Держава змушена вдаватися до заохочувальних заходів, таких як звільнення від відповідальності у випадку каяття та повернення до частини.

Причини, через які деякі українці залишають місця служби, включають хронічну перевтому, психологічні проблеми, відсутність чітких критеріїв та строків демобілізації, а також випадки примусової мобілізації з фізичним тиском на особу.

Наразі Державне бюро розслідувань активно веде дослідження щодо фактів незаконного збагачення в особі Анатолія Нанівського, полковника та керівника Квартирно-експлуатаційного відділу Львівської області. Ця справа викликає серйозний інтерес громадськості та владних структур, оскільки порушення законодавства щодо декларування та джерел формування майна має серйозні наслідки для правопорядку та довіри до владних інституцій. ДБР активно залучає не лише внутрішні, а й зовнішні експертні ресурси для об'єктивного та всебічного розслідування цієї справи з метою встановлення всіх обставин та притягнення винних до відповідальності перед законом. Від детальної та прозорої роботи ДБР в цій справі залежить дотримання принципів правової держави та ефективного боротьба з корупцією на всіх рівнях влади.

У ДБР вважають, що офіційні доходи – не єдине джерело доходів сім’ї Нанівського, і він отримує хабарі від підрядників на ремонтах і постачанні товарів для військових частин, а свої неофіційні статки вкладає в придбання нерухомості.

Наприклад, за версією слідства, саме за хабарі донька полковника 2022 року набула права на квартиру площею 100 м2 у новобудові на вул. Лінкольна у Львові, на яку торік оформила право власності. Личаківський районний суд Львова вже наклав арешт на квартиру Вероніки Нанівської.

Також слідство вважає, що Нанівський використовує свого близького родича, військовослужбовця Романа Рудницького, для оформлення частини придбаного на нелегальні доходи майна.

Наприклад, у червні 2023 року донька Нанівського уклала договір про іпотеку з Рудницьким, нібито позичивши йому 100 тисяч доларів. Предметом іпотеки став будинок у Брюховичах площею 178,1 м2 і ділянка під ним площею 0,1 га. Якщо Рудницький не віддасть борг, то будинок із землею офіційно перейде у власність Вероніки Нанівської.

Крім того, цього року Рудницький став власником автомобіля BMW X3. Слідчі ДБР вважають, що цей автомобіль Анатолій Нанівський придбав для доньки

Конференція у Бюргенштоку, присвячена Україні, не матиме змоги завершитися мирною угодою, оскільки її успішний фінал вимагає участі Володимира Путіна, зазначає глава Швейцарії, Віола Амхерд. Цей висновок випливає з різноманітних аспектів, що включають складну політичну ситуацію, роль регіональних акторів та необхідність компромісу між всіма зацікавленими сторонами. Таким чином, для досягнення мирного вирішення конфлікту необхідно активно залучати ключових учасників, включаючи Російську Федерацію, у діалог і пошук спільних шляхів до конструктивного врегулювання ситуації в Україні.

Незважаючи на те що альпійська конфедерація представляє себе як майданчик для переговорів, в інтерв’ю Frankfurter Allgemeine Амхерд припустила передачу Україні швейцарських танків і систем ППО в рамках нового розуміння нейтралітету.

Для країни-організатора швейцарської конференції щодо України стає очевидною майбутня відсутність реальних результатів переговорів.

«Нам ясно, що за підсумками конференції ми не підпишемо мирну угоду», – заявила в інтерв’ю Frankfurter Allgemeine глава конфедерації Віола Амхерд.

Політикиня, яка поєднує посади міністра оборони і президента Швейцарії, розуміє, що «для миру потрібні обидві сторони за столом», і висловила надію, що Росія візьме участь у наступних зустрічах. На цій зустрічі ж «ми хочемо зміцнити довіру і знайти рішення з тих питань, які важливі для цивільного населення, а потім і для миру надалі», – пояснює Віола Амхерд.

В інтерв’ю швейцарський політик наголосила на важливості присутності на зустрічі незахідних країн. Із 80 країн, які підтвердили участь, половина припадає на Азію, Африку та Південну Америку.

«Таким чином, Глобальний Південь представлений», – стверджує Амхерд. Як особливий успіх вона відзначає згоду Індії.

Водночас Амхерд відмовилася коментувати німецькому виданню заяви Зеленського щодо Китаю, який «робить усе, щоб перешкодити іншим країнам узяти участь у мирному саміті». За її словами, Китай розуміє важливість зустрічі, хоча й відмовився брати в ній участь. Глава Швейцарії підкреслила, що вона була готова запросити і Росію, але «ще до того, як ми розіслали запрошення, Росія публічно заявила, що не братиме участі».

У Німеччині Швейцарію критикують за недостатню підтримку України, і Амхерд змушена виправдовуватися. Вона пояснює, що через нейтралітет альпійська конфедерація не постачає зброю в Україну, але, наприклад, обіцяла ₣5 млрд на відновлення.

Амхерд також вважає, що Швейцарії варто переглянути зобов’язання щодо нейтралітету. За її словами, ситуація з 1907 року, коли були ухвалені чинні правила, змінилася, і положення статуту ООН дозволяють підтримувати Україну.

У цьому контексті вона допускає постачання списаних швейцарських танків Leopard-1 і нових систем ППО Patriot. Щодо танків вона заявила виданню, що конфедерація все ще «вивчає» питання «щодо прав власності».

«Щойно це буде завершено і з’явиться ясність, ми зможемо знову розглянути заявку на купівлю від Rheinmetall», з подальшою можливою передачею Україні.

Щодо пропозиції міністра оборони Німеччини Бориса Пісторіуса до Швейцарії відмовитися від замовлених систем Patriot на користь України Амхерд заявила, що «в принципі відкрита до розгляду цієї пропозиції». На її думку, деталі такої угоди потрібно розглянути ще й самій Німеччині.

Політик не бачить Швейцарію в НАТО або в ЄС, але підкреслює важливість співпраці з ними.

«Ми хочемо тісніше співпрацювати з НАТО в майбутньому, крім іншого, ми можемо уявити собі відправлення більшої кількості наших офіцерів до структур НАТО та участь у навчаннях».

Політикиня сподівається, що їй уже до кінця року вдасться подолати опір у швейцарському парламенті для укладення угоди з ЄС щодо економічної інтеграції.

Саміт Швейцарії з проблеми України, запланований на 15 червня, на жаль, не очікується приносити значних результатів. Оскільки військові обстановка на сході України на користь Москви, і вимоги з боку Києва, а також самі перспективи саміту, що вони пропонують, "здаються дещо непосягальними", зауважує журналіст The Responsible Statecraft, Коннор Еколс.

Але якщо за першим пунктом Зеленський домігся певних успіхів, то з другим виникли помітні труднощі. Після того, як ситуація на полі бою змістилася на користь Росії, вимоги України і сам саміт «здаються дещо нереалістичними», зазначає автор статті.

Ймовірно, найзначнішою перешкодою є відсутність довіри до саміту. Колись нейтральний Берн не приховує свого бажання покарати Москву і підтримує західні санкції. Ці рішення змушують Кремль відкинути перспективу швейцарського посередництва, що підриває шанси на досягнення будь-якого значущого прогресу на майбутньому саміті, підкреслює Еколс.

За його словами, іншою серйозною проблемою є той факт, що Росія не отримала запрошення на переговори. Україна заявила, що представники Москви можуть в кінцевому підсумку приєднатися до переговорів, але тільки на умовах Києва.

Відсутність Росії є основною причиною, чому Китай пропустить швейцарський саміт. Пекін відправляв своїх представників на кілька з п’яти попередніх раундів переговорів за планом Зеленського, але тепер Піднебесна, схоже, розчарувалася в підході України, міркує журналіст.

На його думку, всі ці показники «малюють похмуру дипломатичну картину». Китай і Швейцарія вважаються «безнадійно упередженими». Спроби інших потенційних посередників, зокрема Бразилії, Мексики, ПАР і Ватикану, не здобули особливої популярності.

“Саміт у Швейцарії, безсумнівно, включатиме серйозні переговори щодо важливих аспектів українського плану. Але всі наявні дані свідчать про те, що це не наблизить нас ні на дюйм до закінчення війни”, – підкреслює Еколс.

Увечері п'ятниці, 7 червня, розгорнулася несподівана сюжетна поворотна точка, що вразила громадськість: російські органи влади рішуче оголосили в розшук колишню прем'єр-міністерку України, Юлію Тимошенко. Ця несподівана новина викликала велику хвилю занепокоєння та роздумів серед політичних аналітиків, громадських діячів та простих громадян. Вона стала предметом гострої політичної дискусії і породила безліч питань щодо можливих причин та наслідків цього рішення.

Після цього повідомлення з'явилася потреба в ретельному аналізі подій, що передували цьому заявленню. Зважаючи на складні міжнародні відносини та історичні контексти, неминучо виникає питання про можливі політичні мотиви заходів, вжитих російським урядом у цьому конкретному випадку. Тимошенко, яка має довгу політичну кар'єру та була відомою своїми позиціями, неодноразово входила в конфліктні ситуації з російськими владними структурами, що робить цю ситуацію ще більш складною та загадковою.

Звісно, цей незвичайний поворот подій став об'єктом пильного спостереження як з боку політичних аналітиків, так і з боку звичайних громадян, які з цікавістю слідкують за важливими подіями в сучасному світі. Багато хто засуджує такий крок російських органів влади, вважаючи його політично мотивованим і спрямованим на підрив відносин між двома країнами. У цей важливий момент нації знову мають показати свою здатність до розуміння, співчуття та здатність вирішувати конфлікти шляхом діалогу та мирного вирішення розбіжностей.

Про це повідомила державна пропагандистська агенція ТАСС.

У картці розшуку зазначено, що колишню прем’єрку України Юлію Тимошенко розшукують за статтею кримінального кодексу Росії. Проте не уточнюють — за якою саме.

Нагадаємо, Юлія Тимошенко — перша жінка на посаді прем’єр-міністра України. Двічі обіймала цю посаду — у 2005 та 2007–2010 роках.

З 2001-го Тимошенко очолює політичну партію “Батьківщина”. Є народною депутаткою України сімох скликань.

Тричі брала участь у виборах президента України: у 2010, 2014 та 2019 роках.

Раніше, 4 травня МВС Росії оголосило у розшук чинного президента України Володимира Зеленського, а також п’ятого президента Петра Порошенка. У МЗС України назвали це рішення ознакою розпачу.

Спікер Кремля Дмитро Пєсков заявив, що Зеленського і Порошенка було оголошено в розшук у рамках “розслідувань злочинів української влади”.

Проте через декілька днів зі сайту МВС РФ зникли оголошення про розшук Зеленського та Порошенка

Кабінет Міністрів продовжив свою діяльність у напрямку розвитку та підтримки важливих галузей національної економіки, вносячи значні зміни до системи бронювання працівників. Нововведення передбачають розширення можливостей для підприємств оборонно-промислового комплексу та енергетики, надаючи їм право забронювати до 100% робочих місць. Крім того, згідно з ухваленими змінами, термін бронювання для критичних підприємств значно збільшено з 6 місяців до 12 місяців. Це рішення спрямоване на забезпечення стійкості та безпеки виробничих процесів у сферах, що мають стратегічне значення для національної безпеки та економічного розвитку країни.

Цю інформацію надає Міністерство економіки.

Заступник міністра економіки Ігор Фоменко пояснив, що ці зміни не є новою моделлю бронювання, а модернізацією чинної постанови № 76.

Серед інших змін:

Фоменко зауважив, що ці зміни дозволять підприємствам, які виробляють озброєння для Збройних сил України, краще планувати свою роботу та ефективно працювати на підвищення обороноздатності, а енергетичні підприємства – забезпечувати населення теплом та електроенергією.

Додатково, уряд збільшив терміни бронювання працівників критичних підприємств з 6 місяців до одного року та дозволив бронювати військовозобов’язаних незалежно від віку, військового звання чи ВОС, навіть якщо вона є дефіцитною. Крім того, введено електронне бронювання через портал “Дія”.

Важливо підкреслити, що за даними Єдиного державного реєстру декларацій на порталі Національного агентства з питань запобігання корупції, у травні поточного року лідер найбільшої парламентської фракції, Петро Порошенко, збагатився на понад 227 мільйонів гривень. Ця надзвичайно вагома інформація свідчить про неабияку фінансову активність та можливість значних інвестиційних ресурсів у громадські та економічні проекти. Такі дії відображають значний вплив та вагу лідера фракції в сучасному політичному та економічному контексті. Враховуючи суспільний інтерес та відповідальність перед громадянами, подальша ретельна аналітика та моніторинг подій в цьому напрямку є надзвичайно важливими.

Згідно з поданими до НАЗК деклараціями щодо зміни майнового стану, у травні 2024 року Порошенко став багатшим на 227 мільйонів 898 тисяч гривень. Народний депутат вказав у своїх деклараціях, що отримав ці кошти як відсотки, дивіденди та повернення вартості від придбання цінних паперів.

За інформацією ЗМІ, раніше Порошенка звинуватили в тому, що він через свій банк вклав в облігації 156 млн грн, які українці донатили в його фонд на ЗСУ. З цих вкладень він заробив 50 млн грн неоподаткованого прибутку.

Згідно з аналітичним звітом YouControl, народні депутати від партії Порошенка “Європейська солідарність”, яких у парламенті всього 27 з 401, за час війни збагатилися настільки ж, як усі інші обранці Верховної Ради разом узяті. Заробітки опозиціонерів з фракції “Євросолідарність” за два роки склали понад 3 млрд грн, що приблизно дорівнює заробіткам 374 депутатів від інших партій.

Крім того, Петро Порошенко у 2022 році збагатився у 20 разів більше, ніж до війни, задекларувавши 1 млрд 435 млн грн заробітків. У довоєнний 2021 рік Порошенко заробив всього 162 млн грн. Олігарх увійшов у трійку найзаможніших українців разом з Віктором Пінчуком та Рінатом Ахметовим. У 2023 році порівняно з 2022 роком статки Порошенка зросли на 224 мільйони доларів та складають майже 1 мільярд доларів.