Колишній посол України в Польщі Андрій Дещиця у воєнний час купив у Польщі два позашляховики MERCEDES-BENZ за 2,5 млн і 3 млн грн. Про це свідчать його декларації про суттєві зміни в його майновому стані.
Автомобілі 2022 і 2021 років випуску куплені в Польщі в різних автосалонах.
MERCEDES-BENZ GLE 400 4 MATIC Coupe був куплений 6 червня 2022 року за 2 991 230 грн. Це було нове авто.
17 березня 2022 року Дещиця купив MERCEDES-BENZ GLE 400D 4m. Це авто обійшлося йому в 2 423 772 грн. Сумарна вартість куплених авто склала майже 5,5 млн грн.
Варто зазначити, що наприкінці червня Дещиця продав свій попередній автомобіль за 2 273 089 грн.
Крім того, у травні 2022 року він позичив у іноземки Альбіни Яковлєвої $115 тис., з яких йому залишилося погасити 30 тис.
До слова, дружина Дещиці Ірина під час війни також купила собі новий автомобіль – MINI Cooper SD ALL4 COUNTRYMAN. Ціна авто склала 1 208 346 грн.
За неповний 2022 рік Дещиця заробив майже 2,5 млн грн.
БізнесЦензор вирішив розібратися, чим мобілізованого військовослужбовця зможе забезпечити держава і скільки йому коштуватиме нормальне спорядження.
Військовослужбовці всіх категорій в умовах воєнного стану забезпечуються речовим майном згідно з нормою №1 “Бойовий єдиний комплект” – від головних уборів до зимових курток – загалом 46 предметів, а також речами за нормою “Бойовий спеціальний комплект” – засобами індивідуального захисту та екіпірування.
Отримати всі 46 предметів із передбаченого нормою №1 набору навряд чи пощастить, а зі списку БСК – і поготів, адже деякі позиції держава тільки почала закуповувати централізовано. Крім того, матеріальне забезпечення в різних підрозділах може відрізнятися.
У будь-якому разі новобранцю обов’язково слід докупити:
-набір для дрібного ремонту одягу та спорядження;
-додатковий комплект польового костюма – кітель і штани в статутному “пікселі”;
пояс;
-штани та бойову сорочку з вбудованими наколінниками/налокітниками;
-трекінгову білизну (в т.ч.футболки і демісезонну білизну), яка краще відводить вологу і піт;
-трекінгові демісезонні черевики;
-гумові чоботи і капці;
-зимову шапку;
-якісні та зручні тактичні рукавички – літні та зимові;
-запасну бойову сорочку під бронежилет із тканини, яка краще відводить вологу та піт;
-тактичне пончо, яке може захистити від дощу та вітру, а також використовуватися як -намет, спальник або гамак;
-ізотермічний килимок із товстої пінки захисного кольору і таке ж сидіння;
-покращений просторий армійський демісезонний спальник НАТОвського зразка;
-тактичний рюкзак із гідратором;
-власну “побутову” аптечку з особистим запасом ліків;
-туристичний рушник, комплект похідного посуду, тактичний ліхтарик, павербанк, -годинник, нейлонова мотузка (паракорд), складні ніж і лопата, мультитул;
-полегшені бронепластини, плитоноску, додатковий протиуламковий захист;
-шолом із легших матеріалів зі спецкріпленнями на лобі та з боків для приладів нічного бачення, камер, ліхтариків або додаткового захисту;
– захист потилиці.
Загалом, на думку видання, мобілізованому доведеться витратити приблизно 226 300 грн., і це мінімум (що вища якість амуніції, то більше може зрости ця сума).
Незважаючи на те, що видання Бутусова каже, що військові не скаржаться на держзабезпечення, просто можна комфортніше собі купити, військові ще й як скаржаться: на вкрай низькоякісний одяг, білизну та взуття, яких вистачає на кілька годин у навчальній школі, бардак із видачею, жодного повного комплекту форми, важкі броніки і т.д.
У коментарях до статті мобілізовані написали, що в одному з навчальних центрів на запитання про низьку якість амуніції їм відповіли: “Одноразова форма для одноразових солдатів”…
Соня Морозюк, колишня наречена Романа Гринкевича, якого підозрюють у корупції на оборонних замовленнях разом із батьком Ігорем Гринкевичем, заявила, що за час стосунків із Гринкевичем із дорогих подарунків вона отримала тільки кольє за 17 000 євро та обручку елітного бренду Graff.
“Кольє було Cartier. У мене немає на нього документів і чеків, на сайті воно коштує 17 000 євро. Щодо каблучки – це Graff. Але знову ж таки, у мене немає документів, на яких була б вказана каратність, і я не знаю, скільки вона коштує”, – каже Морозюк.
При цьому, згідно з відкритими даними, мінімальна вартість каблучки бренду Graff становить близько 90 000 грн.
Однак Морозюк ще в січні сказала, що вирішила продати на аукціоні прикраси, подаровані Гринкевичем. Виручку вона хоче передати на ЗСУ.
Також художниця стверджує, що не знала про стан Гринкевича на момент їхніх стосунків.
До слова, Морозюк на інтерв’ю з Гордоном була у футболці з написом “Не даю без декларації”.
Приклад відданого служіння людям демонструє нардеп від фракції “Довіра” в українському парламенті Геннадій Вацак.
Судячи з усього, народний депутат України піклується про екологію, ставши власником першого в Європі нового електричного Rolls-Royce Spectre вартістю понад $600 тис. У такий спосіб Україна посилює аргументацію західним партнерам у необхідності виділити гроші на військову допомогу.
Зазначимо, що це далеко не єдина елітна машина народного обранця, у його гаражі є ще один куплений навесні 2023 року Rolls-Royce Cullinan за $700 тис., крім того Aston Martin, Lamborghini, Bentley, Mercedes-Benz та інші. Життя українців власник кондитерського дому теж робить солодким, роздаючи дітям війни цукерки.
Вацак, який окрім депутатства, є ще й засновником та власником кондитерського дому свого імені з розвинутою мережею магазинів у багатьох регіонах України. Тобто людина не жебракує, це точно. Але чи тільки бізнесом Вацак заробив стільки грошей, щоб мати у власному автопарку не лише Spectre, а й інші моделі Rolls-Royce, Aston MArtin, Lamborghini, Bentley тощо.
Варто зауважити, що на більшості розкішних авто депутата встановлені номерні знаки з комбінацією цифр «0001», але на електричному Rolls-Royce Spectre можна побачити доволі просте поєднання цифр «9369». Можливо саме таким чином нардеп намагався приховати неймовірно дорогу покупку під час війни.
Нагадаємо, електромобіль Rolls-Royce Spectre обладнано двома моторами загальною потужністю 585 к.с. Він здатен розігнатися з місця до 100 км/год за 4,5 с та проїхати 515 км на одному заряді.
У селі Маків на південному заході України практично не залишилося чоловіків боєздатного віку, повідомляє The Washington Post.
Ті, хто залишився в селі, бояться, що їх призвуть в армію в будь-який момент. Їхні сусіди за сотні кілометрів на схід у траншеях на лінії фронту. Декого було вбито і поранено. Хтось зник безвісти, а хтось із цієї сільської місцевості за кілька десятків кілометрів від кордонів Румунії та Молдови, втекли за кордон або знайшли інший спосіб уникнути мобілізації.
Жителі Макова кажуть, що військові ТЦК хапають усіх, кого можуть. На заході мобілізаційна кампанія неухильно сіє паніку і невдоволення в невеликих селах і містечках, таких як Маків, де, за словами мешканців, військові, які працюють у призовних пунктах, бродять майже порожніми вулицями в пошуках чоловіків, що залишилися.
Місцеві жителі використовують канали Telegram, щоб попереджати про появу військових, і діляться відеороликами, на яких ТЦК заганяють чоловіків у свої машини – і це породжує чутки про викрадення. Деякі чоловіки зараз відбувають термін у в’язниці за відмову від мобілізації.
Нічого дивного – мобілізація в Україні давно стала массовою. Якщо раніше вона проходила хоч якось вибірково і були елементи планування (тобто залишали людей “на розведення”), то тепер населення України вже не відновиться. Причому, населення країни, зокрема молоде, вже вибито. Так, в Україні досить різко впала народжуваність – торік вона на 31,5% нижча, ніж у довоєнному 2021-му, і на 9% менша, ніж позаминулого року. Така тенденція може призвести до того, що у 2035-2037 роках частка вікової групи населення до 18 років становитиме 12-15% порівняно з 25%, зафіксованими 1993 року.
У Львові працівники Територіальних Центрів Комплектування (ТЦК) здійснили затримання волонтера, який надавав допомогу військовим. Інцидент став причиною серйозного обурення серед представників громадськості, особливо з огляду на те, що волонтери відіграють ключову роль у підтримці збройних сил у складний період для країни.
За фактом інциденту призначили службове розслідування. Лубінець звернувся до органів військового командування з проханням посилити контроль та неухильно дотримуватися вимог законодавства під час проведення мобілізаційних заходів.
Уповноважений Верховної Ради України з прав людини Дмитро Лубінець відреагував на затримання у Львові представниками ТЦК місцевого волонтера Кирила Тарана. Омбудсмен заявив, що обурений черговим фактом жорсткого затримання призовника. Про це він написав у Telegram у неділю, 17 березня.
Лубінець повідомив, що на ситуацію відреагував його представник у Львівській області Тарас Подвірний.
“Щойно стало відомо про інцидент, він прибув до Шевченківського РТЦК, аби з’ясувати ситуацію на місці. Сюди ж приїхав і начальник РТЦК. Моєму Представнику надали безперешкодний доступ до документів по Кирилу Тарану”, — повідомив Лубінець.
За його словами, відбулась нарада з обласним ТЦК, під час якої вирішили, що Кирило Таран має повторно пройти ВЛК. За підсумками нового медичного огляду чоловіка обласне ТЦК має ухвалити рішення.
Омбудсмен додав, що начальник Львівського обласного ТЦК та СП Артур Ніязов погодився, що при затриманні призовника було порушення. За фактом інциденту призначили службове розслідування. Винних пообіцяли притягнути до відповідальності.
“Укотре наголошую, що силові затримання призовників, побиття, погрози, залякування — це неприпустимо, так не має бути в нашому демократичному суспільстві”, — заявив Лубінець.
Окрім цього, він звернувся до органів військового командування з проханням посилити контроль та неухильно дотримуватися вимог законодавства під час проведення мобілізаційних заходів, військового обліку громадян та проходження ними ВЛК.
15 березня представники ТЦК і СП у Львові схопили посеред вулиці та силоміць заштовхали до буса волонтера Кирила Тарана. Відео затримання чоловіка показала його дружина Віолетта Таран. При цьому вручення повістки не було.
Зі слів жінки, чоловіка били, порвали особисті речі, розбили окуляри і телефон.
Таран відмовився проходити ВЛК через проблеми зі здоров’ям. При собі медичних документів, які б це підтвердили, чоловік не мав. Під ранок його відправили до військової частини на полігон у Рівне.
Насичена, глибока розмова – це чудово, але у повсякденному житті трапляється доволі рідко. Натомість часто ми помічаємо, що у розмовах – чи то з партнером, сім’єю чи колегою – ми ненавмисно вступаємо у безглузді суперечки, не розуміючи один одного.
Як уникнути цих пасток? Щоб дізнатися про це, науковий письменник Девід Робсон поспілкувався з письменником Чарльзом Дахіггом про його нову книгу “Суперкомунікатори: як розблокувати секретну мову зв’язку”.
Як ви визначаєте суперкомунікатора?
У мене є зустрічне питання. Якщо у вас був поганий день, і ви хочете зателефонувати другу, бо знаєте, що від розмови з цією людиною вам стане легше – хто вам спадає на думку?
Я відразу думаю про одну з моїх найкращих подруг.
Отже, для вас вона суперкомунікатор, і ви, мабуть, є суперкомунікатором для неї. Ви обоє вмієте слухати один одного так, щоб справді чути, що говорить інша людина. І ви знаєте, як показати, що ви слухаєте. Ви знаєте, як поставити правильні запитання, які дійсно змушують вас зрозуміти щось про себе, і вона демонструє вам, що хоче бути поруч з вами.
Деякі люди роблять це постійно. Вони можуть спілкуватися майже з будь-ким. І ці люди є послідовними суперкомунікаторами. Коли я починав цю книгу, я подумав, що ці люди мають бути дуже харизматичними або екстравертами. Але виявляється, що це – лише набір навичок чи інструментів, який може опанувати кожен.
Що про секрети хорошого спілкування говорить нам нейронаука?
Коли люди спілкуються між собою, їхні тіла та мозок залучаються до цього процесу. Зіниці очей починають розширюватися практично з однаковою швидкістю, ритм дихання починає збігатися. А головне – дедалі більш схожою стає нервова діяльність, оскільки вони починають думати однаково.
Суть спілкування полягає в тому, що я можу описати відчуття емоції або переживання ідеї, а ви відчуєте певну версію цього. Наші мізки стають дедалі більш схожими.
У своїй книзі ви цитуєте чудове дослідження нейробіолога Бо Сіверса, яке показує, як суперкомунікатори змінюють динаміку у групі.
Це справді захоплює. Він зібрав людей у групи й попросив їх обговорити кілька відеофрагментів, які збивали з пантелику. Він виявив, що в деяких групах люди об’єдналися та утворили зв’язки один з одним, і їхні відповіді були набагато кращими.
У кожній з цих груп була принаймні одна людина, яка була суперкомунікатором. Вони ставили у 10-20 разів більше запитань, ніж звичайна людина. Деякі з їхніх запитань запрошували інших людей до діалогу, а інші дозволяли їм розкрити щось значуще про себе. Ці учасники також уловлювали веселість чи серйозності інших людей.
АВТОР ФОТО,GETTY IMAGES
Найважливіше те, що вони усвідомили, що існують різні види розмов. Більшість із нас вважає, що дискусія стосується одного предмету – наприклад, ми говоримо про мій день на роботі або про оцінки моєї дитини.
Але насправді кожне обговорення складається з різних видів розмов, і більшість із них належить до однієї з трьох груп.
Є практичні розмови, де ми будуємо плани чи розв’язуємо проблеми. Бувають емоційні розмови, де я кажу вам, що я відчуваю, і хочу, щоб ви слухали і співпереживали. І ще є соціальні розмови, які демонструють наші соціальні ідентичності та те, як ми ставимося один до одного.
Сіверс виявив, що суперкомунікатори настільки ефективні, тому що вони звертають увагу на те, яка саме розмова відбувається. А потім вони роблять так, щоб усі вели однакову розмову одночасно.
Це нагадує мені дослідження психологині Аніти Вільямс Вуллі щодо колективного інтелекту, яке виявило, що те, наскільки добре члени команди вміють разом розв’язувати проблеми, визначає їхня індивідуальна соціальна чутливість.
Абсолютно. Соціальна чутливість, або емпатія, насправді означає, що ви просто звертаєте увагу на те, що каже вам інша людина, що їй потрібно зараз, і яку розмову вона хоче вести.
Ви стверджуєте, що ми маємо ставити більш “глибокі” запитання. Чому?
Глибокі запитання питають людину про її цінності, переконання чи досвід. Коли ми говоримо про ці речі, ми говоримо про те, ким ми є насправді. І такі питання поставити дуже легко, чи не так?
Якщо ви розмовляєте з лікарем, ви можете запитати: “Чому ви вирішили вступити до медичного вишу?” або “Що вам подобається в медичній практиці?”
І це глибокі запитання, оскільки вони пропонують іншій людині розповісти щось справжнє та значуще про себе. І після такого запитання нам легше розповісти у відповідь, чому ми самі обрали свою роботу.
Що ж, тоді я хочу поставити вам глибоке запитання. Який особистий досвід спонукав вас написати “Суперкомунікаторів”?
Я тоді працював менеджером – і менеджер із мене був жахливий. Мені добре вдавалася стратегічна частина та логістика, але не комунікація.
І це також впливало на моє спілкування з дружиною, коли я повертався додому після довгого робочого дня й починав скаржитися на свого боса та своїх колег.
І вона цілком розумно пропонувала щось на кшталт: “Чому б тобі не запросити боса на обід, щоб ви могли більше дізнатися один про одного?”
А я, замість того, щоб почути її, ще більше засмучувався. І це, своєю чергою, засмучувало її – бо я раптом кричав на неї лише за те, що вона дала мені пораду.
Коли я розповів про це дослідникам, вони сказали, що я намагався вести емоційну розмову, а моя дружина натомість – практичну. І якщо не вести однакову розмову одночасно, ви не почуєте один одного і між вами не утвориться зв’язок.
У психології це називають принципом узгодження: справжнє спілкування вимагає від вас ведення однакового типу розмову.
Яка роль невербального спілкування?
Ми знаємо, що близько 50% того, як ми надсилаємо сигнали та отримуємо інформацію під час розмови, пов’язано не зі змістом слів, а з усім, що його оточує: тон голосу, швидкість мовлення, мова тіла, вираз обличчя. Наш мозок має здатність визначати почуття людей, звертаючи увагу на дві речі: їхню енергію та настрій.
Малюки можуть вловити настрій батьків ще до того, як навчаться говорити або розуміти слова. Але коли ми стаємо старшими, слова нас настільки захоплюють, несуть в собі так багато інформації, що ми перестаємо звертати увагу на все інше, й іноді нам доводиться нагадувати собі про це.
У своїй книзі ви проілюстрували це ситкомом “Теорія великого вибуху”.
“Теорія великого вибуху” спочатку була повним провалом, і причина її успіху полягала в тому, що сценаристи придумали, як змусити героїв виражати свої почуття без слів.
Його герої – фізики, які дуже погано вміють передавати свої емоції чи почуття. Ось у чому гумор – вони такі незграбні, що аж смішно. Але проблема в тому, як написати ситком, коли ваші головні герої не можуть передати, що вони відчувають або думають?
АВТОР ФОТО,GETTY IMAGES Підпис до фото, Кадр із серіалу “Теорія великого вибуху”
Після провального пілотного епізоду сценаристи придумали новий рецепт, у якому кожен із героїв показує, що відчуває, через свій настрій та енергію. Тож у новому пілоті є сцена, де двоє фізиків вперше зустрічають красиву жінку Пенні, і все, що вони можуть сказати, це “Привіт”, “привіт”, “привіт”.
Але кожного разу, коли вони говорять “привіт”, вони говорять його по-іншому. Вони змінюють настрій, вони змінюють енергію, і раптом ви точно знаєте, що вони відчувають. Спочатку вони схвильовані, потім відчувають справжнє збентеження, а потім – що їм потрібно відпочити, хоча слово залишається тим самим.
Саме тому, що їхній настрій і енергія змінюються, ми, як глядачі, знаємо, що вони думають і відчувають. І те ж саме стосується будь-якої розмови у реальному житті.
Як написання книги про суперкомунікацію змінило ваше життя?
Зараз, практично на початку кожної розмови, ми з дружиною вирішуємо, яку саме розмову ми хочемо мати. Ліз скаже щось на кшталт: “Ти хочеш, щоб я допомогла тобі вирішити цю проблему? Або тобі просто потрібно висловитися і викинути це з себе?” І я роблю те саме. А потім ми показуємо одне одному, що ми справді слухаємо: ставимо додаткові запитання або повторюємо те, що сказав інший.
Найголовніше, ми просто показуємо і говоримо одне одному, що хочемо, щоб між нами виник зв’язок. Адже коли ми дізнаємося, що хтось хоче створити з нами зв’язок, ми починаємо хотіти цього у відповідь.
Сфера військових закупівель стає предметом величезних розмірів корупції, що охоплюються в межах Міністерства оборони. Звістки про тенденції корупції у цій сфері викликають серйозне занепокоєння, особливо коли йдеться про неправомірне використання великих сум грошей, які мають бути спрямовані на забезпечення потреб Збройних Сил.
Корупційна складова в закупівлях для Збройних сил України може досягати 25-30%. Загальний оборот доходить майже до 50 мільярдів гривень, ідеться в розслідуванні видання Kyiv Post.
Журналіст-розслідувач Юрій Ніколов у розмові з журналістами зазначив, що щонайменше 10 мільярдів гривень (250 мільйонів доларів) було витрачено неправомірно або переплачено через завищені ціни.
Видання детально аналізує план закупівель продовольства Міноборони, складений у грудні 2023 року. Оптова ціна м’яса в ньому вдвічі перевищувала ціни на ринках і в супермаркетах. Ціну овочів чиновники підняли на 20%.
“Контролюючі організації не можуть перевірити контракти на закупівлі для армії, що залишає широкий простір для корупції. Держава оголошує тендери для фірм-постачальників. Потім постачальники закуповують у виробників продукцію і постачають її у військові частини”, — ідеться в матеріалі.
Автори виділяють три аспекти, які створюють родючий ґрунт для корупції в Міноборони України:
1) Добова норма їжі, яка на сьогодні дорівнює 109 гривень на одного військовослужбовця. Це допомагає командуванню частини розрахувати, скільки продуктів треба купити, але ніхто не може контролювати, що на цю суму грошей у підсумку куплять.
“М’ясо може коштувати 80 гривень, а каша — 30. А це може бути 100 гривень за кашу і 10 за м’ясо. Можуть бути й найдешевші ковбаси з овочами”, — розповів ЗМІ на умовах анонімності один з офіцерів.
2) Відсутність контролю. Система побудована так, що реальні потреби військового підрозділу відомі лише співробітникам відділу постачання цього підрозділу компанії-постачальника. Контролюючі органи не знають реальних потреб — у них немає відповідних списків. А сторонніх, зокрема журналістів, у військову частину не пускають.
“У нас парадоксальна ситуація: реальні потреби військових знають тільки ті, хто “в курсі”, — пояснює Юрій Ніколов.
Джерела видання кажуть, що “відкат” на одному кілограм продуктів може становити до 5 гривень. А споживання в ЗСУ вимірюється сотнями тонн на день. Відсутність чітко визначених вимог відлякує ритейлерів від участі в тендерах. Один із представників великої мережі супермаркетів розповів газеті, що більша частина запитань виникає через те, що не зовсім зрозуміло, що, кому і куди поставляється.
“Поки система не стане прозорою, ризик корупції збережеться. Великі мережі не ризикуватимуть брати участь у тендерах, які перебувають у руках сумнівних фірм-посередників”, — вказують автори.
3) Єдиний каталог продукції для армії. Україна давно перейшла на каталог НАТО з більш ніж 400 найменуваннями продуктів харчування для військових.
До списку продуктів входять мед, солодощі та навіть осетрина. Але тільки компанія, яка постачає всі ці сотні найменувань, може постачати продукти харчування військовим, що сприяє створенню корупційних схем за участю посередників.
Виробник м’яса не може постачати ЗСУ овочами, а виробник хліба — солодощі або воду. Ключові можливості опиняються в руках фірм-посередників, які нічого не виробляють, а просто виступають сполучною ланкою між виробником і солдатами.
“Виробники віддають продукцію постачальникам Міноборони за безцінь, а посередники отримують до 187 відсотків прибутку”, — пояснює представник Антикорупційної ради при Міноборони Тетяна Ніколаєнко.
Раніше, одного з найбільших постачальників Міноборони, бізнесмена Ігоря Гринкевича раніше затримали за передачу правоохоронцю півмільйона доларів хабаря. Тепер його компанія намагається судовими процесами зірвати процедуру закупівель для ЗСУ.
Міністр оборони України Рустем Умеров 1 лютого відсторонив тимчасово виконуючого обов’язки директора Департаменту військово-технічної політики та розвитку озброєння Тоомаса Нахкура. Чиновник став фігурантом справи про крадіжку 1,5 мільярда гривень для закупівлі мінометних снарядів.
Бойова машина піхоти M2 Bradley стала невід’ємною частиною арсеналу Збройних Сил України (ЗСУ) та виявила себе як ефективна та надійна зброя в боротьбі проти російської бронетехніки. Вона є не лише символом американського технологічного переваги, але й найбільш надійним союзником у веденні бойових дій на сучасному полі бою.
Сполучені Штати передали Україні 190 БМП M2 Bradley. Відомо, що оператором американських машин є 47-ма окрема механізована бригада. Аналітики називають БМП не просто “бойовим таксі”, а повноцінною збройною платформою, яка може прикривати союзну піхоту. Фокус розібрався, в чому особливість M2A2 ODS-SA, чому вона так полюбилась українським військовим, і які можливості має машина.
Україна отримала не найсучаснішу версію БМП M2 Bradley. В Сполучених Штатах існує до 9 модифікацій. ЗСУ отримали M2 A2 ODS-SA — це модернізація, яку розробили після досвіду американської армії в Іраку. ODS — це абревіатура від Operation Desert Storm, яка була у 1991 році.
M2 Bradley створювалась як машина для перевезення механізованої піхоти на поле бою в умовах тісного контакту з противником. Проте на відміну від попередника БТР M113, Bradley — це не просто “бойове таксі”. Нова БМП — це повноцінна бойова платформа, яка може надавати пряму підтримку союзній піхоті. Роль машини:
безпечне транспортування піхоти до лінії фронту;
забезпечення вогневої підтримки для прикриття десантних операцій;
знищення ворожої бронетехніки, в тому числі й танків.
Під час війни в Перській затоці 1990-1991 років M2 Bradley виявились настільки ефективними, що знищили більшу кількість іракської бронетехніки, ніж танки M1 Abrams. Проте він також виявив і недоліки бойової машини. Тому під час модернізації БМП Bradley оснастили бойовою інформаційно-керуючою системою FBCB2. Вона дозволяє обмінюватися даними з розвідувальними супутниками і всіма іншими підрозділами, хто також має FBCB2.
Основні роботи стосувалися оптики, щоб екіпаж мав можливість працювати в різних умовах. Для цього встановили лазерний далекомір ELRF від компанії Fire Control Systems. Його дальність складає 10 км. Щоб машина краще орієнтувалася на полі бою зʼявилась цифрова система орієнтування DCS і тактичну навігаційну систему TACNAV. Механік-водій отримав тепловізор, а захист машини покращився інфрачервоною системою пасивного захисту від протитанкових засобів.
Прикладом того, як працює аналіз досвіду з бойових дій у США, є наступний факт. В M2A2 ODS-SA поставили лавки у десантному відділені замість індивідуальних крісел. Застосування в боях показало, що військові швидше покидають машину з лав, ніж з окремих крісел. Вони кріпляться на стінках машини, щоб під час підриву на міні енергія від вибуху менше передавалась бійцям всередині.
Бійці 47-ї окремої бригади вже неодноразово знищували ворожу піхоту, БТРи, БМП і навіть танки. M2 Bradley — це поєднання трьох ключових елементів: бронювання, технологічність і бойові можливості. До початку повномасштабної війни українська армія мала лише радянські БМП-1, 2 і 3. Після початку 24 лютого 2022 року Сили оборони почали отримувати БМП західних виробників. Серед них:
CV9040 зі Швеції;
Rosomak з Польщі;
M2A2 ODS-SA Bradley з США;
Marder M1A3 з Німеччини та сотні інших.
Всі вони в рази кращі за радянські машини. Оператори нових бойових машин кажуть, що це як пересісти з “Жигуля” на “Мерседес”. Порівнювати бойові можливості західних БМП немає особливого сенсу, бо вони мають різницю в деталях. Загалом це новий рівень можливостей для українських військових.
Окрім базового потужного захисту M2 Bradley має спеціально створений динамічний захист BRAT. Bradley Reactive Armor Tiles — це розробка компанії RAFAEL для легкоброньованої техніки. Додатковий захист використовувався теж під час війни в Іраці. Він має захищати машину від протитанкових засобів ураження.
Російська армія також встановлює на легкоброньовану техніку динамічний захист. Проте ключовою відмінністю є те, що на БТРи або навіть броньовики ставиться ДЗ “Контакт”, який розрахований для танків. Тонка броня бронетранспортера чи бойової машини піхоти може не витримати спрацювання “Контакту” й пробити захист всередину. Відтак окупанти в спробі підвищити захист техніки насправді роблять гірше.
Бойовий модуль Bradley містить 25-мм автоматичну гармату Bushmaster M242 і ПТРК TOW-2B. Гармата має скорострільність 200-500 пострілів на хвилину. Вогонь може вестись двома типами боєприпасів бронебійно-фугасними та осколково-фугасними. Гармата повністю стабілізована, а тому може вести прицільний вогонь і під час руху. Протитанковий комплекс TOW-2B запускається зсередини машини. Дальність дії до 4,5 км.
За час повномасштабної війни 47-ма бригада уразила значну кількість техніки і ворожої техніки, але особливого розголосу отримав епізод знешкодження найновішого російського танка Т-90М “Прорив”. Як розказали бійці після бою, перша БМП мала технічні проблеми, тому на її заміну прийшла друга й “залетіла на характері”.
“Били всім підряд… Колись грав в компʼютерні ігри, то я пригадав все. Як бити ті танки, і куди бити, бо я мав його зупинити будь-яку ціну”, — згадує командир-навідник Сергій про бій проти Т-90М.
Третім елементом переваги БМП M2 Bradley є її технологічність, яка також переважає радянські зразки. Наприклад, M2 має тепловізійну систему SADA-II — така сама встановлена на танках Abrams в розпорядженні ЗСУ. Комплекс має радіус дії до 5 км, що означає командир машини першим виявить російську машину й зможе відкрити вогонь. Радянські БМП в принципі не мають тепловізійних прицілів.
47-ма окрема механізована бригада вже неодноразово демонструвала високу майстерність при відбитті російських атак на Авдіївському напрямку. Це спонукало виробника BAE Systems анонсувати відновлення виробництва БМП разом з гаубицею М777. Рішення повʼязують з високим попитом на озброєння.
Висока ефективність M2 Bradley під час російсько-української війни не скасувало плани США розробити наступну версію машини. В листопаді 2023 року був представлений концепт БМП XM30, яка має стати основною бойовою машиною піхоти в Сухопутній армії США.
XM30 є частиною ширшої програми створення гусеничних машин OMFV. Передбачається, що нова БМП буде стрибком у розвитку технологій і зможе бути безпілотною. M2 Bradley називають такою, що вже досягла межі у модернізації. Розробкою наступника займається пʼять компаній, кожна з яких має представити своє бачення:
Point Blank Enterprises;
Oshskosh Defense;
BAE Systems Land and Armaments;
General Dynamics Land Systems:
American Rheinmetall.
Загальна вартість контрактів оцінюється у 299,4 млн доларів.
За наявною інформацією, суддя Госпсуду Києва Тамара Трофименко відмовилася коментувати доцільність цієї купівлі в розпал повномасштабної війни та походження статків, порадивши журналістам звернутися до прессекретарки та втекла із зали засідань.
За даними журналістів, у липні 2023 року вона змогла придбати новенький автомобіль VOLVO XC60 за 64 тис. доларів США або 2,4 млн грн. Крім того, у 2020 році вона стала власницею Subaru Forester за понад мільйон гривень (близько 38 тис. доларів США). У декларації судді журналісти видання СтопКор виявили низку об’єктів нерухомості, записаних на членів родини. Спроби кореспондентів поспілкуватися із самою суддею виявилися марними. Крім питання про купівлю авто, вони поцікавилися її ставленням до ініціативи ліквідувати Госпсуд. Однак усі запитання Тамара Трофименко залишила “Без коментарів”, порадила репортерам звернутися до пресслужби, зібрала свої речі та перейшла із судової зали в інше приміщення.
Раніше повідомлялося, що суддя Трофименко може стати суб’єктом дисциплінарного процесу через дії, які вказують на можливий конфлікт інтересів, у зв’язку з тим, що ухвалювала рішення на користь адвоката Павла Чепурди, який був її довіреною особою. Ці факти можуть бути серйозною підставою для розгляду ВККСУ та ВРП і можуть ініціювати провадження в НАЗК щодо Трофименко. Кореспондентам стало відомо, що Тамара Трофименко найближчим часом проходитиме оцінювання, тож активісти ГО “Стоп корупції” планують звернутись до ВККСУ для додаткової перевірки зазначених вище фактів під час оцінювання судді.
