Війна

Наприкінці 2023 року багаторічний очільник Київміськбуд Ігор Кушнір залишив свою посаду, однак резонанс навколо діяльності найбільшого комунального забудовника столиці лише посилився. Після кадрових змін з’ясувалося, що паралельно з публічними суперечками щодо підрядників, земельних ділянок і корпоративних активів існувала ще одна, менш помітна для широкого загалу лінія розслідувань. Вона стосувалася механізмів придбання житла для потреб громади — механізмів, які, за версією правоохоронців, могли бути значно складнішими, ніж це декларувалося офіційно.

Слідство, яке здійснювали детективи Бюро економічної безпеки України, зосередилося на схемі купівлі квартир у комунального забудовника не безпосередньо, а через посередницькі структури. За попередніми даними, йшлося про багаторівневі угоди, у межах яких вартість житла могла зростати через додаткові договори, комісії та супровідні послуги. У підсумку столичний бюджет нібито оплачував квадратні метри за ціною, що перевищувала первинну пропозицію забудовника.

Ключова деталь, яка робить цю історію токсичною, — часовий збіг. За версією слідства, частина «посередників» викупила у «Київміськбуду» майнові права/квартири незадовго до того, як Київрада дала зелене світло на масштабне бюджетне фінансування закупівель, а вже потім ті самі квадратні метри перепродали комунальному підприємству значно дорожче. У такій конструкції місто фактично опиняється в ролі покупця «останньої інстанції», який платить максимальну ціну, тоді як маржа осідає у ланцюгу компаній, що стоять між громадою і забудовником.

У судових документах у межах цього провадження описується схема, де «Київміськбуд» у 2022 році укладав договори купівлі-продажу майнових прав на квартири на користь підконтрольних керівництву суб’єктів. Середня ціна таких прав у матеріалах фігурує на рівні близько 2,5 млн грн за квартиру. Далі — наступний крок: у березні 2023 року ці ж активи продаються КП «ФК “Житло-Інвест”», але вже за середньою ціною близько 4 млн грн. У провадженні фігурують статті про можливе заволодіння майном, легалізацію коштів, шахрайство з фінансовими ресурсами та службові підроблення — тобто слідство одразу «прошиває» історію як потенційно системну, а не як одиничну переплату.

На цьому етапі важливо зафіксувати: сам факт наявності провадження і його «логіка» не є доведенням вини конкретних осіб. Але саме те, як виписаний механізм, створює для міста два ризики одразу. Перший — прямий бюджетний: переплата при закупівлі соціального житла. Другий — управлінський: якщо «Київміськбуд» не отримував повного розрахунку від посередників або працював з відстрочками так, що гроші зависали у повітрі, то це могло поглиблювати фінансову яму компанії і паралізувати будмайданчики, які мали би добудовуватись навіть під час війни.

Формально все виглядало соціально виправдано. У 2022 році Київ затвердив програму забезпечення житлом різних категорій громадян, а комунальне підприємство «ФК “Житло-Інвест”» отримало суттєве поповнення статутного капіталу для закупівель. У публічному полі це продавали як інструмент для житла дітям-сиротам, ВПО, ветеранам та іншим чергам, які роками не рухались.

Але в реальності саме спосіб реалізації — «купуємо готове/майже готове житло за бюджетні кошти» — створює поле для маневру: можна збільшувати ціну через «ремонти», «підвищення ринку», «індивідуальні умови», «комплектацію», а ще простіше — вставити посередника між містом і первинним продавцем.

У фокусі цієї історії — не один «прокладочний» суб’єкт, а ціла палітра структур, значна частина яких оформлена як венчурні корпоративні інвестфонди. Це зручна форма для операцій із майновими правами та інвестиційними активами, а також для маскування бенефіціарів у багаторівневих конструкціях власності.

За даними з публічних реєстрових профілів компаній, які згадуються у розслідувальних матеріалах у публічному полі, частина фондів пов’язується з родиною Ігоря Кушніра. Окремі інші контрагенти — з орбітою будівельного бізнесу Олександра Глімбовського та з нардепом Дмитром Ісаєнком, якого медіа неодноразово пов’язували з девелоперським середовищем. Усі ці зв’язки самі по собі не є криміналом. Але у випадку бюджетної закупівлі вони стають маркерами можливого конфлікту інтересів і сигналом для антикорупційної перевірки: чи не перетворюється соціальна програма на механізм «перекачки» грошей до наближених структур.

Ключове питання, яке зависло у повітрі: чи були реальні гроші у первинного продавця?

У публічному обговоренні цієї історії найнебезпечніша версія звучить так: посередники могли купувати у «Київміськбуду» квартири з відстрочкою, а далі — перепродавати місту, отримуючи бюджетні кошти, при цьому розрахунок із «Київміськбудом» міг бути неповним або відкладеним. Якщо така конструкція дійсно працювала, тоді для холдингу це виглядало б як відтік активів (квартир) без пропорційного притоку грошей у критичний для компанії період.

З іншого боку, у публічних коментарях, які давали учасники ланцюга, звучали заперечення: окремі компанії заявляли про повний і швидкий розрахунок, а «Київміськбуд» підтверджував оплату, але посилався на комерційну таємницю щодо деталей руху коштів і умов угод. Саме тут і виникає потреба не в політичних оцінках, а в документальній картині: графіки оплат, акти приймання-передачі, прив’язка платежів до конкретних квартир, наявність/відсутність ремонтів, експертна оцінка «ринку» на дату закупівлі.

Коли перепродаж відбувається з націнкою у десятки відсотків за короткий проміжок часу, зазвичай у публічній комунікації з’являються два універсальні пояснення. Перше — «ринок зріс». Друге — «зробили ремонти». На папері це може бути правдою. Але в умовах, коли йдеться про закупівлю соціального житла за бюджетні гроші під час війни, будь-яка «ремонтна» історія має бути прозорою: що саме зроблено, хто підрядник, яка калькуляція, чи підтверджено це технаглядом і документами. Інакше це перетворюється на універсальний спосіб «намалювати» додаткові мільйони.

По-перше, «Київміськбуд» так і не вийшов з кризи. Компанія пережила кілька хвиль кадрових ротацій, запити на докапіталізацію і постійні обіцянки відновити будівництво. Будь-які дані про минулі операції, де активи могли виходити з компанії «в мінус», автоматично стають частиною пояснення: чому об’єкти стоять, а грошей не вистачає.

По-друге, політичний контекст не зник. Раніше журналісти вже публікували розслідування про фінансові потоки «Київміськбуду» на підрядні компанії з орбіти тодішнього керівництва, а також про закордонні активи сім’ї Кушніра і гучні епізоди з виїздами під час війни. Після цього Кличко відсторонював Кушніра, а згодом той залишив посаду. Тобто репутаційний ґрунт для нових підозр уже був підготовлений, і будь-який «квартирний» ланцюг з бюджетом виглядає як логічне продовження старої історії, а не як випадковість.

По-третє, це історія про модель управління містом. Коли у воєнний час 2 млрд грн спрямовуються на викуп квартир через посередників, у суспільства неминуче виникає питання пріоритетів і контролю: хто ухвалював рішення, як формувалась ціна, чому не було прямого контракту з забудовником, де гарантії, що бюджет не оплатив чужу маржу.

Якщо у міста і комунального забудовника є зацікавлення закрити тему, логічний шлях — не політичні заяви, а відкриття максимальної доказової бази для контролю. Передусім — аудит ланцюга: хто був первинним власником прав, яка ціна, які умови оплати, коли і за що заплатило КП, що саме отримало місто (стан квартир), чи співпадають характеристики об’єктів у договорах, у реєстрах і на фактичному огляді. Далі — юридична оцінка потенційного конфлікту інтересів у голосуваннях і рішень посадовців, які курирували програму. І третій блок — претензійна робота у випадку виявлення збитків: або щодо недійсності окремих угод, або щодо стягнення переплат і штрафів, або щодо персональної відповідальності.

Поки цього не зроблено, історія буде повертатися хвилями — кожного разу, коли «Київміськбуд» проситиме чергові мільярди, а кияни питатимуть: де поділися попередні.

Окремо слід підкреслити: у цій історії надто багато гучних прізвищ і припущень, щоб ставити крапку без вироку суду. Але так само надто багато збігів і фінансової логіки, щоб робити вигляд, ніби питання не існує. Відповідь на нього має лежати не в політичній площині, а в документах — і в здатності державних органів доводити розслідування до результату, а не «обривати» його на півдорозі.

Член Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Олександр Формагей знову став об’єктом пильної уваги громадськості та медіа. Посадовець, ім’я якого раніше згадувалося у контексті справи про службову недбалість, нині фігурує в інформаційних матеріалах, що стосуються можливих фінансових операцій його родини за межами України. Публікації викликали активне обговорення в експертному середовищі, адже діяльність регулятора безпосередньо впливає на формування тарифної політики та стабільність енергетичного сектору країни.

У повідомленнях журналістів ідеться про ймовірні інвестиції в нерухомість на території Європейського Союзу та рух коштів через іноземні фінансові установи. За попередніми даними, мова може йти про придбання об’єктів житлової нерухомості, що оформлені на близьких родичів посадовця. Водночас офіційні підтвердження чи спростування цієї інформації наразі залишаються предметом запитів і перевірок.

Окремо повідомляється про можливе використання криптовалюти USDT для переказу коштів до Польщі та Канади. За цими твердженнями, кошти після конвертації могли зараховуватися на рахунки іноземних компаній. У матеріалах також стверджується, що після звільнення з державної посади Олександр Формагей нібито планує викуп часток у цих структурах та оформлення прибутку в офіційному порядку.

Згідно з оприлюдненою інформацією, у Варшаві вже придбано дві квартири. Водночас у Хмельницькій області нібито оформлено земельну ділянку з будинком на третю особу. У матеріалах згадується, що за цими активами може здійснювати контроль Наталія Безунова — мати дружини брата.

Також у публікаціях з’явилися твердження про можливе отримання членами родини Безунових одноразової допомоги в Канаді та оформлення документів на постійне проживання з подальшим виїздом з країни. Окремо зазначається, що у 2026 році Наталія Безунова прибула до Канади для продовження статусу захисту.

Крім того, повідомляється, що В’ячеслав Формагей перебуває у розшуку територіального центру комплектування. У матеріалах також згадується ще один родич, який нібито має аналогічний статус. За непідтвердженими даними, вони перебувають за межами України.

Станом на момент публікації офіційних коментарів від Олександра Формагея або його родичів не оприлюднено. Інформація, що циркулює у медіа, потребує перевірки з боку правоохоронних органів. Відповідно до статті 62 Конституції України, особа вважається невинуватою, доки її провину не доведено в законному порядку та встановлено обвинувальним вироком суду.

14 лютого 2026 року головний спеціаліст виконавчого комітету Ірпінська міська рада Юлія Корецька набула у власність електромобіль Tesla Model S 2015 року випуску. Інформація про це з’явилася у відкритих даних електронного декларування, де зазначено вартість транспортного засобу — 200 тисяч гривень.

4 Згідно з оприлюдненими відомостями, джерелом набуття права власності вказана сама Юлія Геннадіївна Корецька. Така формулювання у деклараціях зазвичай означає, що майно було придбане за особисті кошти декларанта або ж відбулося переоформлення транспортного засобу без залучення сторонніх продавців. У відкритому доступі не деталізується, чи йдеться про купівлю на вторинному ринку, дарування, поділ спільного майна або інший цивільно-правовий механізм переходу права власності.

Водночас аналіз вторинного ринку свідчить, що Tesla Model S 2015 року в Україні станом на початок 2026 року продається у значно вищому ціновому діапазоні. Залежно від комплектації (70D, 85, 85D, P85D), стану батареї, пробігу та історії експлуатації, середні ціни на популярних автомобільних платформах коливаються приблизно від 550 до 800 тисяч гривень. Автомобілі з кращим технічним станом можуть коштувати ще дорожче, тоді як пошкоджені після ДТП або з великим пробігом — дешевше.

Задекларована сума у 200 тисяч гривень є суттєво нижчою за середні ринкові показники для цієї моделі в робочому стані на лютий 2026 року.

Юлія Корецька обіймає посаду головного спеціаліста відділу забезпечення діяльності ради та інформаційного забезпечення управління забезпечення діяльності ради, інформаційної політики та цифрового розвитку Ірпінської міської ради на період воєнного стану. Також вона має статус внутрішньо переміщеної особи.

Наразі офіційних коментарів щодо вартості автомобіля або обставин його набуття у відкритому доступі немає.

Україна отримала першу партію ракет для систем протиповітряної оборони (ППО) від міжнародних партнерів у рамках нещодавно обіцяного пакету допомоги. Цю важливу новину оголосив президент Володимир Зеленський під час відкриття засідання «Коаліції охочих», зазначивши, що цей крок є значним внеском у зміцнення обороноздатності країни. Зеленський підкреслив, що підтримка партнерів допоможе не тільки захистити українське небо від загроз, а й сприятиме стабільності та безпеці в регіоні.

Ця допомога стала результатом тривалих переговорів з міжнародними партнерами і є важливим етапом у реалізації планів щодо модернізації та посилення оборонних можливостей України. Українські військові вже розпочали інтеграцію нових ракет у наявні системи ППО, що дозволить значно покращити здатність відбивати авіаудари та інші повітряні загрози.

«Дякую Марку за програму PURL, дякую іншим друзям і союзникам. Нам потрібні ракети PAC-3, PAC-2 від США. Нам потрібна ППО. Ми дуже вдячні за останній пакет протиповітряної оборони. Я не можу поділитися всіма деталями. Але половина пакету вже тут, вона надійшла два дні тому. Тому дуже дякую. Ми розраховуємо на продовження цієї програми», — зазначив Зеленський.

Президент наголосив, що Україна продовжує потребувати додаткових ракет і систем протиповітряної оборони для захисту цивільної інфраструктури та міст від російських атак.

Окремо Зеленський звернувся до західних партнерів із проханням підтримати відновлення енергетичної системи України.

«Росія бʼє по наших цивільних, по нашій енергетиці. У нас була жахлива зима. І я думаю, що лише допомога наших друзів і стійкість наших людей дали нам можливість вижити. Ось чому ми просимо допомогти з відновленням енергетичної системи. Я сподіваюся, що ми завершимо цю війну. Але нам у будь-якому випадку треба думати про наступну зиму. І нам треба швидкі кроки, в нас є плани, ми поділимося з вами. Адже самостійно це дуже складно відновлювати», — додав він.

Раніше президент заявляв, що Україна не отримала ліцензії на виробництво систем Patriot чи ракет до них. Він підкреслював необхідність закриття українського неба для посилення обороноздатності країни.

Водночас у Повітряних силах повідомляли про розробку альтернативних рішень. Зокрема, заступник командувача безпілотних систем ППО Юрій Черевашенко зазначав, що Україна працює над ідеями перехоплення ворожих крилатих ракет за допомогою дронів-ракет.

Питання посилення протиповітряної оборони залишається одним із ключових у співпраці України із західними союзниками.

Воєнний стан в Україні продовжено до 4 травня 2026 року, а мобілізаційні заходи залишаються чинними на всій території держави. У цих умовах особливої актуальності набуває питання прав громадян, які відповідно до законодавства не підлягають призову або мають право на відстрочку. Основні положення закріплені у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», яка визначає чіткий перелік категорій осіб та обставин, що є підставою для звільнення від мобілізації.

Особи, які не підлягають призову

Не підлягають мобілізації громадяни, яких військово-лікарська комісія визнала непридатними до військової служби. Перелік захворювань визначено наказом Міністерства оборони №402. Також звільняються від призову особи з інвалідністю I, II або III групи.

Право на відстрочку мають батьки трьох і більше неповнолітніх дітей, а також опікуни й піклувальники дітей, які залишилися без батьківського піклування. Не підлягають мобілізації батьки дитини з інвалідністю, а також громадяни, які здійснюють постійний догляд за родичами, що не можуть самостійно себе обслуговувати через стан здоров’я.

Закон також передбачає відстрочку для осіб, чиї батьки мають інвалідність I–II групи, а також для тих, у кого чоловік або дружина мають інвалідність будь-якої групи. Окремо визначено пільгу для громадян, чиї брати або сестри загинули чи зникли безвісти під час бойових дій проти Росії — вона поширюється як на повнорідних, так і на неповнорідних родичів.

Не підлягають повторній мобілізації особи, звільнені з полону. Вони можуть повернутися до служби лише добровільно.

Від призову звільняються також працівники підприємств та організацій, які мають офіційне бронювання. Йдеться про фахівців, чия діяльність є критично важливою для оборони, економіки та функціонування інфраструктури держави.

Студенти денної або дуальної форми навчання у закладах вищої освіти мають право на відстрочку за умови, що здобувають рівень освіти, вищий за вже отриманий.

Щодо вікових обмежень, не можуть бути мобілізовані громадяни віком від 18 до 25 років, якщо вони мають статус призовника, а також особи старше 60 років.

Окремі винятки стосуються осіб із судимістю. Не підлягають мобілізації засуджені за тяжкі злочини, зокрема проти національної безпеки, за умисне вбивство з особливою жорстокістю, корупційні правопорушення, тероризм, зґвалтування, розбій, незаконний обіг наркотиків та інші тяжкі злочини, визначені Кримінальним кодексом України.

Крім того, Верховна Рада ухвалила рішення про надання річної відстрочки для осіб, які проходили службу за контрактом «18–24» строком на один рік і були звільнені. Вони отримують законну відстрочку на 12 місяців після завершення служби.

Таким чином, попри дію воєнного стану та мобілізаційні заходи, закон визначає чіткий перелік категорій громадян, які не підлягають призову або мають право на відстрочку.

На тлі постійних ударів по українській енергосистемі забезпечення безперебійного функціонування критичної інфраструктури стає питанням стратегічної важливості. Закупівля спеціалізованого обладнання для відновлення електричних мереж та енергетичних об’єктів прямо впливає на національну безпеку. Проте спосіб розподілу бюджетних коштів у цій сфері часто викликає серйозні запитання щодо прозорості та ефективності витрат.

9 лютого 2026 року Державне підприємство «Відновлення критичної інфраструктури» (код ЄДРПОУ 38054466) уклало чотири великі договори на загальну суму 1 584 332 966,40 гривень. Всі закупівлі були проведені в рамках програми КПК 3111000, без відкритого конкурсу, з посиланням на спеціальні процедури, передбачені законодавством для термінового відновлення критичних об’єктів. Такий підхід, з одного боку, дозволяє оперативно реагувати на аварійні ситуації, але з іншого — створює ризики непрозорого використання державних коштів і потенційного зловживання процедурою неконкурентних закупівель.

Фактичне пакетне підписання угод на понад півтора мільярда гривень протягом одного дня свідчить про заздалегідь спланований розподіл коштів. Такий підхід виключає ринкову конкуренцію і позбавляє державу можливості отримати найкращу цінову пропозицію.

Основним отримувачем фінансування стало ТОВ «РСЕ Груп Україна» (код 44971187). До листопада 2025 року компанія мала назву «АКСІС ТЕХНОЛОДЖІ». За офіційною фінансовою звітністю за 2022–2024 роки підприємство декларувало нульовий дохід. Попри це, воно отримало стратегічні державні замовлення в умовах воєнного часу.

ДП «Відновлення критичної інфраструктури» очолює Євген Крамаренко. Підприємство перебуває у сфері управління Міністерства розвитку громад та територій, яке очолює Олексій Кулеба. Саме в межах цієї управлінської вертикалі було погоджено застосування неконкурентної моделі закупівлі.

Окремі умови договорів виглядають ризикованими для бюджету. Передбачено значні авансові платежі без обов’язкових банківських гарантій. Крім того, угоди допускають можливість зміни ціни або комплектації після підписання контрактів. Така конструкція дозволяє коригувати фінансові параметри вже в процесі виконання, що створює додаткові ризики для державних коштів.

Відмова від відкритої конкуренції та незалежної перевірки ринкової вартості у випадку стратегічних закупівель на мільярди гривень фактично концентрує фінансові рішення в ручному режимі. В умовах війни, коли кожна гривня бюджету має працювати на відновлення країни, такі механізми потребують максимальної публічної прозорості та контролю.

Фінансова звітність державних службовців традиційно перебуває під пильною увагою громадськості, адже йдеться про прозорість, підзвітність та довіру до органів влади. Цього разу інтерес викликала декларація головного спеціаліста Головне управління Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області Микола Гундяк за 2024 рік. Документ виявився вкрай лаконічним: фактично заповненим залишився лише розділ із зазначенням доходів, тоді як інші пункти декларації містять позначки про відсутність відповідних даних.

У поданому звіті посадовець не вказав жодної інформації про членів сім’ї, об’єкти нерухомості, транспортні засоби, грошові активи, цінні папери чи корпоративні права. Також відсутні відомості про фінансові зобов’язання або інші суттєві активи. Така структура декларації виглядає нетиповою, адже більшість службовців зазвичай декларують хоча б мінімальні відомості про майно чи заощадження.

Згідно з поданою інформацією, за рік Микола Гундяк отримав 227 040 гривень заробітної плати та 1 000 гривень матеріальної допомоги від свого ж управління. Окремо він задекларував виграш у розмірі 146 635 гривень від ТОВ «ГЕЙМДЕВ» — компанії, що пов’язана з онлайн-казино. Саме ця сума становить значну частину його річного доходу.

У розділі «Грошові активи» зазначено відсутність коштів у декларанта та членів сім’ї. Водночас інформація про самих членів сім’ї також не подана. Місцем реєстрації та фактичного проживання вказано місто Яремче, однак жодного об’єкта нерухомості там не задекларовано — ні у власності, ні в користуванні.

Попередні декларації посадовця мають аналогічну структуру: у них відображені лише доходи, тоді як розділи про майно та активи залишаються порожніми. Це формує послідовну картину відсутності задекларованого майна протягом тривалого часу.

Особливу увагу привертає співвідношення доходів: понад половина річного фінансового надходження припадає на виграш у сфері грального бізнесу. Для державного службовця контролюючого органу такі обставини можуть створювати репутаційні та потенційні антикорупційні ризики, адже прозорість походження коштів є ключовою вимогою декларування.

Ситуація наразі оцінюється виключно на основі поданих декларацій. Питання повноти та достовірності інформації може стати предметом додаткової перевірки у разі відповідних процедур контролю.

У місті Нікополь правоохоронці затримали 23-річну жінку, яку підозрюють у завданні смертельних тілесних ушкоджень своїй 10-річній падчерці. Інформацію про подію оприлюднили в Поліція Дніпропетровської області. Трагічний інцидент стався 19 лютого близько 13:00 на території приватного домоволодіння.

За попередніми даними слідства, між дорослою та дитиною виник конфлікт, який переріс у фізичне протистояння. Під час сварки дівчинка зазнала численних ударів. Унаслідок отриманих травм вона впала та сильно вдарилася головою. Стан дитини стрімко погіршувався, що згодом призвело до тяжких наслідків.

На місце події виїхала слідчо-оперативна група Нікопольське районне управління поліції та ювенальні інспектори. Правоохоронці провели огляд місця події, вилучили речові докази та задокументували обставини.

Фігурантку затримали в порядку статті 208 Кримінального процесуального кодексу України. Їй повідомлено про підозру за ч. 2 ст. 121 Кримінального кодексу України — умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілої.

Наразі готується клопотання до суду щодо обрання запобіжного заходу. Санкція інкримінованої статті передбачає покарання у вигляді позбавлення волі строком до десяти років. Досудове розслідування триває.