Війна

Однак, як повідомляє видання "Інформатор", реалізація цієї реформи викликала низку запитань щодо її практичного втілення та впливу на судову систему. Особливу увагу громадськості привернула ситуація з суддями колишнього ОАСК та пов'язаними з цим бюджетними витратами.

На поведінку Бубки звернув увагу український скелетоніст-олімпієць Владислав Гераскевич на своїй сторінці в Instagram. За словами спортсмена, ексочільник НОК родом з Донбасу з посмішкою тиснув руку переможниці багатоборства у художній гімнастиці Дар’ї Варфоломєєвій.

Новоспечена чемпіонка формально представляла Німеччину, хоча насправді народжена в Росії, не засуджувала публічно війну проти України та порушувала законодавство, виступаючи на змаганнях в окупованому Криму. Також серед її світлин знайшли ту, на якій Варфоломєєва позує на тлі мапи з включеними до складу РФ окупованими українськими регіонами.

Гераскевич назвав спортивного чиновника “чортом” і закликав виключити його з НОК та позбавити звання Героя України.

Колишній очільник НОК України Сергій Бубка нагороджує Дар’ю Варфоломеев

Однак, як повідомляє видання "Інформатор", реалізація цієї реформи викликала низку запитань щодо її практичного втілення та впливу на судову систему. Особливу увагу громадськості привернула ситуація з суддями колишнього ОАСК та пов'язаними з цим бюджетними витратами.

Прем’єр-міністр Денис Шмигаль має великий досвід у розпилі коштів в інтересах олігарха Ахметова. 22 грудня 2010 року строком на 49 років відбулася передача в довгострокову оренду цілісного майнового комплексу ДП Добропіллявугілля.

Передача відбулася згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1559-р від 28 липня 2010 року. Згідно з договором оренди шахт ДП Добропіллявугілля між Фондом державного майна України та компанією ДТЕК, сума місячної орендної плати склала 18,3 млн грн.

Компанія ДТЕК взяла на себе інвестиційні зобов’язання з розвитку цих підприємств, однак протягом терміну оренди не тільки не виконала поточні інвестиційні зобов’язання, а й штучно накачувала кредиторську заборгованість ДП “ДТЕК Добропіллявугілля” перед власним підприємством компанії ДТЕК (ЗАТ “ДТЕК Павлоградвугілля”).

Ці дії здійснювалися шляхом завищення цін на 200-300% на поставлені ТМЦ, які купувалися через УМТС ДТЕК Павлоградвугілля, передавалися у власність ДТЕК Добропіллявугілля, а потім відразу передавалися в оренду ДТЕК Павлоградвугілля за заниженою вартістю.

Заборгованість ДТЕК за оренду цілісного майнового комплексу ДП Добропіллявугілля перевищила 100 млн грн. Згідно з чинним договором оренди шахт ДП Добропіллявугілля між Фондом державного майна України та компанією ДТЕК, сума місячної орендної плати складає 18,3 млн грн. При цьому орендна плата не виплачується орендарем із березня 2020 року. Наразі існує заборгованість з оренди на суму понад 100 млн грн.

У 2020 за ініціативою орендаря договір оренди ДП Добропіллявугілля було розірвано. За дорученням Шмигаля (який був колишнім топменеджером компанії ДТЕК), а також в.о. міністра палива та енергетики Ольги Богуславець було створено міжвідомчу робочу групу для всебічного вивчення цього питання.

Після розірвання договору оренди, створене ДП Добропіллявугілля заплатило 397,8 млн грн. компанії ДТЕК Добропіллявугілля через неможливість вивезення основних фондів, які були оновлені ДТЕК під час оренди. Однак фактично структурні підрозділи компанії ДТЕК просто вивезли все наявне робоче обладнання і фактично залишили під виглядом обладнання металобрухт.

За період з травня 2020 по січень 2021 року було повністю вирізано на брухт завод РМЗ, що входить до складу ЦМК Добропіллявугілля. Так само в наявну інвентаризаційну відомість, яку підписали представники ФДМ (за вказівкою Шмигаля), Міністерства палива та енергетики України, а також керівництво новоствореного підприємства ДП “Добропіллявугілля-видобуток”, було внесено фіктивні ТМЦ, які фактично було вивезено на шахти ДТЕК “Павлоградвугілля”. За даними профспілок ДП Добропіллявугілля нестача ТМЦ становить понад 300 млн грн.

Однак, як повідомляє видання "Інформатор", реалізація цієї реформи викликала низку запитань щодо її практичного втілення та впливу на судову систему. Особливу увагу громадськості привернула ситуація з суддями колишнього ОАСК та пов'язаними з цим бюджетними витратами.

Про це пише The Times.

Як пише видання минулого тижня українські війська вторглися на територію Росії в Курській області, що застало Москву зненацька. Це також стало несподіванкою для західних партнерів України, включаючи Вашингтон.

Спочатку, коли операція розпочалася у вівторок, вона виглядала як чергова акція антипутінських ополченців. Однак уже в четвер стало зрозуміло, що Київ сам намагається завдати стратегічного контрудару Росії.

«Повсюди особисті відбитки пальців президента Зеленського. У Києві багато місяців було секретом, що президент тиснув на своє військове керівництво, щоб воно розпочало літній наступ», – пише видання.

Попри проблеми з робочою силою та ресурсами, українське військове керівництво вагалося, але Зеленський, прагнучи змінити наратив про те, що Україна програє війну, все ж наполіг на проведенні операції.

«Враховуючи проблеми з робочою силою та ресурсами в Україні, вони вагалися. Але Зеленський відчайдушно намагається змінити наратив про те, що Україна програє війну», – додає ЗМІ.

За інформацією The Times, на цю операцію було виділено від 6000 до 10000 військових. Командування готове ризикувати цінними солдатами та технікою для досягнення успіху.

Однак, як повідомляє видання "Інформатор", реалізація цієї реформи викликала низку запитань щодо її практичного втілення та впливу на судову систему. Особливу увагу громадськості привернула ситуація з суддями колишнього ОАСК та пов'язаними з цим бюджетними витратами.

Як зазначає український міністр фінансів Сергій Марченко, “тільки сильна економіка може створити сильну армію”. Проте Україна зараз стикається з серйозними проблемами у сфері робочої сили. Бойові дії та мобілізація призвели до того, що армія поглинула значну частину населення, мільйони українців виїхали за кордон, а інші ухиляються від призову, аби уникнути служби на фронті.

Мобілізація має суттєвий вплив на ринок праці. Внаслідок бойових дій та мобілізації багато людей отримують серйозні поранення. Після ампутацій та інших травм відсутність якісного та безоплатного лікування, реабілітаційних програм і соціальної допомоги змушує ветеранів шукати роботу, незважаючи на важкий фізичний стан. На жаль, держава поки що не забезпечила відповідну підтримку для ветеранів-інвалідів, що призводить до їхнього соціального та економічного занепаду.

На державних підприємствах значну частину чоловіків замінили жінки, які працюють і в важкій промисловості. Однак навіть цього не вистачає для забезпечення нормального функціонування економіки. Наприклад, у Павлодарі жінкам вперше дозволили працювати в шахтах через дефіцит робочої сили, хоча це є крайнім заходом від відчаю.

Українські сайти з пошуку роботи фіксують рекордну кількість вакансій, що свідчить про надзвичайно складну ситуацію на ринку праці. Київ розширює мобілізацію для поповнення лав ЗСУ, проте це ще більше ускладнює завдання для підприємств, які страждають від нестачі кадрів.

Влада намагається знайти рішення, наприклад, дозволяючи деяким галузям критичної інфраструктури отримувати “бронь” на частину своїх співробітників. Проте цей процес є надзвичайно бюрократичним і охоплює лише до 50% працівників чоловічої статі. Пропозиції депутатів про фінансову підтримку підприємств для утримання співробітників також викликають суперечки, адже оборона вважається пріоритетом.

Згідно з оцінками економістів, ще одна хвиля мобілізації може стати критичною для економіки України. Низькі податкові відрахування та дефіцит фінансів створюють додаткові труднощі для забезпечення обороноздатності та ефективного функціонування державних органів. Українська економіка, вже потерпаючи від наслідків війни, потребує термінових рішень і підтримки, щоб уникнути подальшого занепаду.

Однак, як повідомляє видання "Інформатор", реалізація цієї реформи викликала низку запитань щодо її практичного втілення та впливу на судову систему. Особливу увагу громадськості привернула ситуація з суддями колишнього ОАСК та пов'язаними з цим бюджетними витратами.

Як повідомляє державне агентство Белта, дипломатична нота була передана українському дипломату на тлі заяв самопроголошеного президента Білорусі Олександра Лукашенка. Лукашенко звинуватив Україну у порушенні повітряного простору Білорусі, стверджуючи, що білоруська система ППО збила кілька українських дронів, які були зафіксовані ввечері 9 серпня.

У своїй заяві білоруське МЗС наголосило, що якщо українське дипломатичне представництво не зможе впливати на запобігання таким інцидентам, Білорусь розгляне питання про необхідність подальшого функціонування посольства України в Мінську.

Ці події розпочалися 10 серпня, коли Олександр Лукашенко публічно звинуватив Україну в порушенні повітряного простору Білорусі, заявивши, що білоруська ППО збила кілька українських безпілотників. Лукашенко також повідомив про підвищення бойової готовності військово-повітряних сил та протиповітряної оборони країни.

У відповідь на цей інцидент Лукашенко наказав посилити угруповання військ Білорусі на тактичних напрямках біля українського кордону, зокрема на Гомельському та Мозирському. Туди будуть відправлені ракетні комплекси “Полонез” та “Іскандер”, що підвищує напруженість у регіоні.

Однак, як повідомляє видання "Інформатор", реалізація цієї реформи викликала низку запитань щодо її практичного втілення та впливу на судову систему. Особливу увагу громадськості привернула ситуація з суддями колишнього ОАСК та пов'язаними з цим бюджетними витратами.

Внаслідок авіаудару, що стався 9 серпня о 11:05, загальна кількість загиблих зросла до 14 осіб, а поранення отримали 43 людини. Атака була здійснена збройними силами РФ і, за попередньою інформацією, ракетою “Х-38”. Влучання сталося у торговий центр Костянтинівки, де розташовані продовольчі та господарські магазини.

На місці події продовжуються слідчі дії. Кількість постраждалих ще уточнюється.

Процесуальне керівництво Донецької обласної прокуратури проводить досудове розслідування у кримінальному провадженні за фактом порушення законів та звичаїв війни (ч. 2 ст. 438 КК України).

Однак, як повідомляє видання "Інформатор", реалізація цієї реформи викликала низку запитань щодо її практичного втілення та впливу на судову систему. Особливу увагу громадськості привернула ситуація з суддями колишнього ОАСК та пов'язаними з цим бюджетними витратами.

Протягом березня-квітня 2024 року в Україні зафіксовано значне подорожчання харчових продуктів. За словами академіка НАН України, ексголови Ради Нацбанку Богдана Данилишина, середні ціни на основні продукти зросли на 60%. Це підвищення стосується яловичини, свинини, птиці, сметани, масла, соняшникової олії, хліба та овочів “борщового набору”, за винятком капусти та моркви.

Зокрема, вершкове масло з початку року подорожчало на 14 грн, морожена риба – на 13 грн, а кисломолочний сир – на 11 грн. На 5% зросли ціни на сметану та пшеничний хліб. У липні ціни на цибулю піднялися на 15% через сезонне зниження пропозиції, хоча вони все ще залишаються на 26% нижчими, ніж минулого року. Наприкінці липня дефіцит огірків спричинив їх подорожчання на 25%, і тепличні комбінати змушені продавати свою продукцію утричі дорожче, ніж у 2023 році.

Молочні продукти також почали дорожчати, і очікується, що до кінця року їхня ціна зросте на 20%. Це пов’язано з тим, що виробники намагаються компенсувати збитки, завдані відключеннями електроенергії та літньою спекою, що призвело до псування продукції.

До кінця 2024 року в Україні очікується подальше подорожчання продуктів, головним чинником якого є дефіцит електроенергії. За прогнозами виконувача обов’язків міністра аграрної політики та продовольства України Тараса Висоцького, залежно від тривалості використання генераторів, можливе підвищення цін на 5-10%.

Висоцький окреслив два сценарії: песимістичний, що передбачає збільшення цін на 10% через постійне використання генераторів, і оптимістичний, згідно з яким зростання цін може становити лише 3-5%, якщо до жовтня підприємства переважно працюватимуть з підключенням до звичайного мережевого живлення.

Обидва сценарії залежать від стабільності електропостачання, яке є ключовим фактором для переробних підприємств. Ті з них, що будуть залежати від автономних джерел енергії, зіткнуться з вищими витратами, що вплине на кінцеву ціну продукції.

Крім того, підвищення тарифів, цін на паливо та ослаблення гривні теж сприятимуть зростанню цін. Така ситуація вимагатиме від українців готовності до збільшення витрат на харчування та може змусити шукати альтернативні шляхи забезпечення продовольчої безпеки. З іншого боку, це стимулюватиме підприємства до підвищення ефективності виробництва та зменшення залежності від зовнішніх джерел енергії.

Українські фермери, особливо ті, що працюють у південних та східних регіонах, стикаються з великими труднощами через відсутність дощів та збитки врожаю. У таких умовах підтримка фермерів є життєво важливою, оскільки вони відіграють ключову роль у забезпеченні продовольчої безпеки країни.

Стабільне електропостачання залишається критично важливим для стабілізації цін на продукти. За словами народного депутата України Дмитра Соломчука, саме стабільність енергопостачання може зупинити зростання цін, хоча на глобальному рівні ситуація залишається складною через дефіцит сільськогосподарських культур.

Однією з важливих ініціатив, яка може допомогти стабілізувати ситуацію, є залучення 50 мільйонів євро підтримки від Європейського Союзу на ремонт і розвиток портової інфраструктури, що сприятиме швидшому експорту зерна та інших продуктів. Крім того, на думку Соломчука, отримання літаків F-16 для захисту українського неба та аграрної інфраструктури є важливим кроком для забезпечення стабільності в аграрному секторі.

Однак, як повідомляє видання "Інформатор", реалізація цієї реформи викликала низку запитань щодо її практичного втілення та впливу на судову систему. Особливу увагу громадськості привернула ситуація з суддями колишнього ОАСК та пов'язаними з цим бюджетними витратами.

Ось, наприклад, візьмемо для аналізу свіженького представника спортивної еліти — в.о. міністра молоді та спорту Матвія Бідного. Ще вчора мало кому відомий державний службовець, сьогодні він вже опікується долею наших олімпійських надій. Але перед тим як ми потрапимо в солодкі обійми ейфорії від цього кадрового досягнення, давайте зануримося в маленький, але смачний факт: Бідний був призначений після того, як попередній міністр Вадим Гутцайт «добровільно» пішов з посади. Ну, знаєте, добровільно, як то кажуть, з примусу.

Так, Гутцайт, який ледь встиг посидіти у своєму міністерському кріслі, встиг також «оскандалитися» зверненням до президента Міжнародного олімпійського комітету. Але не через те, що зробив щось погане, ні — він лише намагався повернути у спорт представників так званих «організацій» з окупованих територій. Це, мабуть, був його креативний спосіб показати, що спорт — поза політикою. Але чомусь ніхто не оцінив його благородного наміру, і вже за місяць він опинився на виході з міністерства.

А хто ж його замінив? Матвій Бідний — той самий, що ще вчора був «порядним» заступником і обіймав різноманітні посади з 2016 року. Ну, майже молодий і перспективний кадр, якби не одне «але».

Бідний, який сидів на схемах з 2020 року, отримав усю владу над фінансами після відставки Гутцайта. Наприкінці 2023 року між Гутцайтом і Бідним виник конфлікт через розподіл “відкатів” за проекти, закриті наприкінці року. Ці проекти були ініційовані Гутцайтом, але гроші на них вже витрачав Бідний, який не збирався ділитися з колишнім шефом. Виникає конфлікт. Це було б епічне кіно, якби не реальність. На боці Гутцайта були його міжнародні зв’язки (включаючи бізнес-інтереси в Росії) і підтримка бандитського світу України, тоді як Бідного підтримували політики, пов’язані з Партією регіонів, включаючи Татарова, який прикривав його діяльність. Ситуація досягла такого рівня, що обидва звернулися до Офісу Президента, але їм було рекомендовано знайти компроміс.

Спортивні тренувальні збори або “як прожити на 20% від заявленої суми”

І під керівництвом Бідного Міністерство молоді та спорту перетворилося на креативну лабораторію для розробки корупційних схем. Один із найпопулярніших напрямків – це тренувальні збори та змагання. Ось вам реальна картина: за документами – одномісні номери, триразове харчування з шведським столом. На практиці – двомісні номери, порційне харчування і ще добре, якщо воно буде триразовим. Різниця в грошах? Правильно, вона йде на “непередбачувані витрати”. А найкращий приклад – чемпіонат України зі спортивної гімнастики. Стелла Захарова просила 10 мільйонів гривень, але експерти сміються – реальна вартість не більше 1,5 мільйона. А от як витратити решту 8,5 мільйона – це вже мистецтво.

Ще один напрямок – це замовлення додаткових промоцій. Наприклад, виступ Джамали на Олімпійських іграх обійшовся в 10 тисяч доларів. “Так це ж Джамала!” – скажете ви. Але от невдача – Леді Гага виступала абсолютно безкоштовно. І чим вона гірша? Просто, мабуть, не зрозуміла, що можна було б трохи заробити. Ну а що ж? В наш час треба бути розімнішою!

Матвій Бідний: політичні зв’язки та сімейні скандали

Бідний не лише майстер у фінансових схемах, а й у виборі родичів. Він, як з’ясувалося, має доволі цікаві сімейні зв’язки, які заслуговують на увагу. Його дружина Вікторія Дашутіна – донька відомого бізнесмена і колишнього надепа від «Партії Регіонів» Григорія Дашутіна. Вікторія живе у Словенії, де керує сімейним підприємством. Саме на неї оформлено чисельне майно сім’ї в.о. міністра. У деклараціях він вказував і родинні зв’язки з Вікторією Дашутіною та спільне майно зі скандальним Григорієм Дашутіним.

А тепер цікаво: у червні 2023 року Дашутін був затриманий правоохоронцями за звинуваченнями у створенні злочинної організації та сприянні державі-агресору. Згідно з матеріалами кримінальної справи, продукція підприємств Полтавського трубомеханічного заводу та “ВНДІкомпресормашу” Дашутіна постачалася до російської федерації та Білорусі. Правоохоронці з’ясували, що промислово-інноваційна група компаній, яка належить родині колишнього народного депутата Дашутіна, з 2014 року постачала державним підприємствам Росії високоефективні вузли, агрегати та деталі пневматичного обладнання. Компресори та компресорні установки, вироблені цією групою, є важливими компонентами для бойових залізничних ракетних комплексів 15П961 “Молодець”, що знаходяться на бойовому чергуванні у складі ракетних військ стратегічного призначення РФ.

Вікторія Дашутіна офіційно є власницею кількох компаній, серед яких ТОВ “СОЛАР НСВ”, ТОВ “ДА 4”, концерн “НІКМАС” та АТ “КДРМЗ”. Всі ці компанії також належать родині Дашутіних, включаючи Григорія Дашутіна, Раїсу Дашутіну та Артема Дашутіна.

Незважаючи на заяви про вихід Вікторії з родинного бізнесу, дані платформи YouControl показують, що вона досі є активним власником. А це означає, що сімейні зв’язки Бідного і Дашутіних залишаються міцними, і це не може не викликати занепокоєння.

Але це ще не все. Виявилося, що тесть Бідного мав тісні зв’язки з російськими військовими підприємствами. Протягом перших 16 місяців повномасштабної війни його підприємства постачали до росії комплектуючі на суму понад 160 мільйонів гривень.

До речі, сам Бідний в минулому він був помічником-консультантом у нардепа Андрія Портнова, колишнього заступника голови Адміністрації президента Януковича. І хоча він запевняє, що вже давно не підтримує контактів з Портновим, але тут питання чи можна вірити просто на слово?

Висновок: Спорт – це бізнес, а не забавка!

Звичайно, спорт – це серйозно. А якщо у вас є доступ до бюджетних коштів – то це ще й прибутково! На жаль, на цьому тлі питання розвитку спорту в Україні відходять на задній план. Головне – щоб усі отримали свою долю. І хто знає, можливо, у майбутньому побачимо ще більше таких талановитих управлінців, які зможуть зробити спорт дійсно “прибутковим”. Але вже не для держави чи спортсменів, а для себе, улюблених.