Під час нещодавніх переговорів у Пекіні, президент Росії Володимир Путін не зміг досягти остаточної угоди з китайським лідером Сі Цзіньпіном щодо будівництва нового газопроводу "Сила Сибіру-2". Цей проєкт є важливим для Москви на фоні втрат на європейському ринку, які стали наслідком західних санкцій. Інформація про результати зустрічі з'явилася в статті The Washington Post, посилаючись на знання людей, які були присутні на переговорах, а також на коментарі, зроблені обома делегаціями.
Ідея "Сили Сибіру-2" полягає в створенні стратегічного маршруту для транспортування газу з російських родовищ до західного Китаю через Монголію. У Кремлі сподівалися, що новий трубопровід зможе постачати до 50 мільярдів кубометрів газу щорічно, що повинно компенсувати втрати від скорочення постачання до Європи. Проте, як зазначає видання, переговори не принесли бажаного результату. Незважаючи на оптимістичні заяви про поглиблення партнерства, конкретних домовленостей щодо фінансування, строків чи початку будівництва не було досягнуто.
Дмитро Пєсков, речник Кремля, підтвердив результати переговорів, зазначивши, що сторони мають спільне бачення проекту, але ключові деталі залишаються відкритими. Це підтверджує, що "Сила Сибіру-2" поки що залишається на етапі концептуального обговорення.
Аналітики, посилаючись на The Washington Post, вважають, що Китай діє обережно. Як великий імпортер енергоресурсів, Пекін не поспішає брати на себе довгострокові зобов'язання, особливо в умовах глобальних змін в енергетичному секторі. Різке зменшення російського експорту до Європи дало Китаю зручну позицію, що дозволяє йому диктувати умови, включаючи ціни на газ і обсяги поставок.
Проєкт "Сила Сибіру-2" повинен стати продовженням існуючого "Сили Сибіру-1", який постачає газ до Китаю зі східносибірських родовищ. Новий трубопровід мав би більшу пропускну спроможність і важливіше геополітичне значення, що суттєво змінило б енергетичну карту Євразії. Однак реалізація проєкту вимагала б величезних інвестицій і часу — від 8 до 10 років за умови узгодження всіх нюансів.
Цей проєкт має велике значення для Росії з економічного і політичного погляду, оскільки після втрати частини європейського ринку Кремль намагається переорієнтувати експорт на Азію, зокрема на Китай. Однак таке перенаправлення може призвести до збільшення залежності Москви від обмеженого кола покупців.
На даний момент Китай, як зазначає WP, більше зацікавлений у використанні вже існуючої інфраструктури для імпорту газу, що дозволяє уникати додаткових витрат. Це також надає Пекіну гнучкість у веденні зовнішньоекономічної політики.
В контексті російсько-китайських відносин важливо зазначити, що, незважаючи на публічні заяви про "безмежне партнерство", економічні інтереси двох країн не завжди співпадають. Китай підходить до співпраці з Росією прагматично, намагаючись уникати ситуацій, що можуть призвести до надмірної залежності від російських ресурсів.
Під час переговорів також обговорювалися питання глобальної безпеки і міжнародної політики, включаючи ставлення до США та Заходу, проте ці розмови не призвели до швидких економічних рішень. Технологічний аспект також залишається важливим: Китай постачає Росії електронні компоненти і технології, що створює додаткові важелі впливу з боку Китаю.
Ці переговори стали 25-м візитом Володимира Путіна до Китаю за час його президентства. Незважаючи на прагнення до зміцнення відносин, відсутність конкретних рішень щодо "Сили Сибіру-2" свідчить про те, що Китай продовжує вести обережну політику, не бажаючи обмежувати свою економічну свободу дій.