Golovnitemu.com

Позначка: БЕБ

  • Як підсанкційний PariMatch продовжив заробляти на українському ринку

    Як підсанкційний PariMatch продовжив заробляти на українському ринку

    Те, що навесні 2023 року виглядало як демонстративний удар держави по одному з найгучніших брендів грального ринку, за три роки перетворилося на історію з великою кількістю незручних запитань. Після рішення РНБО та президентського указу про санкції проти структур, пов’язаних із PariMatch, суспільству показали картину жорсткої і безкомпромісної реакції: сайт недоступний, робота зупинена, на рахунках заблоковані сотні мільйонів гривень клієнтських коштів. Але далі з’ясувалося, що санкції самі по собі ще не означають ліквідацію бізнесу, якщо той встигає змінити оболонку, юрисдикцію, юрособу або технічну платформу.

    На цьому тлі вся історія PariMatch уже давно вийшла за межі дискусії про окремого букмекера. Це історія про тіньовий сегмент онлайн-казино, який, за оцінками Асоціації українських операторів грального бізнесу, щороку відтягує з легального ринку щонайменше 15 мільярдів гривень виручки. Це гроші, які не доходять до бюджету, не перетворюються на податки і не працюють на державу в умовах війни. За оцінками галузі, нелегальні оператори продовжують рости завдяки дропам, p2p-схемам, агресивній рекламі та мережі дзеркал, які з’являються швидше, ніж їх встигають блокувати. Про це пише видання СтопКор.

    Дослідження Kantar, Gradus і Factum, проведені у 2025 році, показували, що частка тіньового сегмента в українському гральному ринку могла становити від 39% до 53%. Тобто фактично кожна друга гривня, яку українець витрачав на азарт, могла пройти повз державний контроль. Саме в такій реальності кейс PariMatch виглядає не винятком, а найяскравішим симптомом.

    Офіційно санкції проти структур, пов’язаних із PariMatch, запровадили на 50 років. Публічне пояснення було жорстким: можливі зв’язки з Росією, виведення коштів, ризики для національної безпеки. Сама компанія тоді наполягала, що ще після початку повномасштабного вторгнення вийшла з ринків РФ і Білорусі. Однак уже після санкцій журналісти та розслідувачі звертали увагу, що окремі сайти, пов’язані з брендом, продовжували бути доступними, хоча формально мали бути заблоковані на території України. У відповідях регулятора тоді звучало пояснення про можливий доступ через VPN, але це не знімало головного запитання: якщо держава оголосила нокаут, чому суперник залишився на ногах.

    Ще більше запитань виникло після того, як у публічному полі з’явилася інформація про офшорні структури, через які бізнес міг зберігати активність у різних юрисдикціях. У медіа згадувалися Ericius Investments Limited та Parimatch United Investments Limited, а також імена осіб із російським громадянством, пов’язаних із групою. Саме в цьому місці санкційна історія починає виглядати не як закриття бізнесу, а як його ребрендинг і реорганізація.

    Окрема деталь, яка привернула увагу ринку, стосується зміни формального контролю. У 2024 році Катерина Білоруська заявила про вихід із наглядової ради, а її місце посів Сергій Портнов, який до того був директором із маркетингу. Для ринку це рішення виглядало нетипово: маркетинговий менеджер раптом перетворюється на власника і голову наглядової ради великого грального холдингу. Такі переходи рідко бувають випадковими, особливо в бізнесі, який щойно пережив санкційний удар.

    Ще більш показовим став фінансовий епізод 2024 року. Бюро економічної безпеки тоді звітувало, що підсанкційний букмекер відшкодував державі 1,07 мільярда гривень несплачених податків. Формально це подавалося як перемога. Але паралельно з’явилося інше число — податкове повідомлення-рішення на суму понад 23,2 мільярда гривень. І саме ця цифра зруйнувала весь офіційний пафос. Бо якщо реальний масштаб претензій держави перевищував 23 мільярди, то мільярд відшкодування виглядав не тріумфом, а лише невеликою часткою від загальної суми. І тоді постає ключове питання: чому 1 мільярд почали продавати суспільству як успішне завершення історії, якщо понад 22 мільярди так і залишилися у тіні.

    Саме тут починає читатися схема, в якій виграють усі, окрім держави. У серпні 2023 року директором ТОВ «Паріматч» став Сергій Гуменюк. У журналістських матеріалах ідеться про те, що він міг виконувати роль формального, контрольованого директора — людини, яка в разі потреби бере на себе юридичний удар, тоді як реальні бенефіціари залишаються поза зоною прямої відповідальності. Якщо ця версія відповідає дійсності, тоді вся подальша логіка цілком зрозуміла: провести перевірку, частково погасити претензії, використати норми Кримінального кодексу про звільнення від відповідальності після відшкодування збитків і закрити найбільш токсичну частину питання. Проблема лише в тому, що при такій арифметиці держава не виглядає стороною, яка перемогла.

    У 2025 році з’явилися й нові сигнали про можливе збереження присутності бренду на українському ринку в іншій формі. Увагу аналітиків привернули BuddyBet і PariWin — два онлайн-казино, які, за даними технічного аналізу, могли працювати на тій самій платформі, що й PariMatch. Формальні власники при цьому не перетиналися, але технічна схожість інфраструктури стала окремим приводом для підозр. Якщо бренд справді зміг вийти з-під удару через нові юридичні оболонки, це означає, що санкційний механізм виявився недостатнім у частині контролю за фактичним продовженням діяльності.

    Не менш важливим у цій історії є банківський вимір. За даними судових матеріалів, через SPORTBANK у певний період проходили платежі, пов’язані з діяльністю онлайн-казино, зокрема прийом і переказ коштів на користь сайтів PariMatch. Це виводить історію на інший рівень: мова вже не лише про сайт, бренд чи юрособу, а про фінансову інфраструктуру, яка дозволяла роками обслуговувати мільярдні гральні потоки через регульовану банківську систему. І якщо ці потоки проходили настільки довго, а вироків у підсумку майже немає, то проблема лежить значно глибше, ніж у площині однієї компанії.

    Ще одна зона мовчання — це реклама. Український сегмент YouTube, Telegram і Instagram роками отримував величезні гроші за промокоди, інтеграції та «виграші» в онлайн-казино. Інфлюенсери допомагали легалізувати в очах аудиторії бренди, які заробляли на залежності та витягували гроші в обхід бюджету. Але щойно постає питання, де державна частка, де податки і чому силовики так мляво реагують на тіньовий сегмент, — ця ж медійна машина раптово замовкає.

    Справжня проблема історії PariMatch навіть не в тому, що одна велика компанія могла обійти санкції. Проблема в тому, що за три роки держава так і не показала, що здатна доводити такі історії до кінця. Блокування сайтів не працює без системного фінансового контролю. Гучні заяви не працюють без вироків. Часткове відшкодування не працює, якщо суспільству не пояснюють, куди зникла решта. І поки на папері триває боротьба з тіньовим гральним ринком, в реальності він продовжує збирати мільярди — значно швидше, ніж правоохоронна система встигає бодай наздогнати його.

  • Колишній співробітник БЕБ вимагав 700 тисяч доларів і отримав умовний термін

    Колишній співробітник БЕБ вимагав 700 тисяч доларів і отримав умовний термін

    Голосіївський районний суд Києва ухвалив вирок колишньому співробітнику Бюро економічної безпеки Віталію Черненку, який вимагав 700 тисяч доларів у бізнесмена під виглядом «вирішення» кримінальної справи. За версією слідства, у травні 2024 року Черненко дізнався про розслідування щодо ТОВ «Преміум фінанс» за ухилення від сплати податків на понад 56 млн гривень.

    Використовуючи свої старі зв’язки в правоохоронних органах, ексспівробітник БЕБ запропонував засновнику компанії «вирішити питання» через хабар впливовим посадовцям. Спочатку він озвучував суму у 5 тисяч доларів, але згодом «апетити» зросли до 700 тисяч доларів. Для початку Черненко вимагав аванс у розмірі 100 тисяч доларів. Під час зустрічей він імітував активну роботу, демонструючи нібито листування з впливовими особами та розповідаючи про паралельне розслідування ДБР.

    На суді Віталій Черненко повністю визнав провину та розкаявся. Суд врахував щире каяття, наявність неповнолітньої дитини на утриманні, відсутність попередніх судимостей та те, що злочин не було доведено до кінця. Йому призначили покарання у вигляді 5 років позбавлення волі, проте звільнили від його відбування з іспитовим строком на 3 роки.

    Крім того, суд скасував арешт на майно Черненка — земельну ділянку та автомобіль Subaru Tribeca, а внесену заставу майже 900 тис. гривень повернув заставодавцям.

  • Фірма з оточення ексочільника ШЕУ стала головним підрядником «Київводоканалу»

    Фірма з оточення ексочільника ШЕУ стала головним підрядником «Київводоканалу»

    ПрАТ «АК «Київводоканал» щороку витрачає десятки мільйонів гривень на відновлення дорожнього покриття після аварій на водопровідних мережах. Водночас більшість таких підрядів концентрується в руках однієї приватної компанії — ТОВ «Дорожньо-будівельне управління – 208» («ДБУ-208»).

    За даними публічного модуля аналітики BI.Prozorro, з початку 2026 року «Київводоканал» уклав 16 договорів на відновлення покриттів після ліквідації пошкоджень на мережах. Загальна вартість цих угод становить 38,2 млн гривень.

    Підрядники мають виконувати роботи з відновлення асфальтобетонного або ФЕМ-покриття проїзної частини та тротуарів, а також наносити дорожню розмітку. Роботи виконуватимуться протягом року за заявками комунального підприємства.

    При цьому абсолютна більшість підрядів дісталася саме ТОВ «ДБУ-208». Компанія отримала 14 із 16 договорів. Ще по одному контракту підписано з комунальними шляхово-експлуатаційними управліннями Дніпровського та Шевченківського районів.

    З часу запуску системи публічних закупівель Prozorro «Київводоканал» замовив відновлення дорожніх покриттів на загальну суму понад 235 млн гривень.

    Якщо у 2016 році було укладено лише один договір на 691 тисячу гривень, то вже протягом наступних років обсяги замовлень почали зростати. До 2021 року сума підрядів наблизилася до 15 млн гривень.

    У 2022 році відбувся різкий стрибок — до 41,3 млн гривень. У 2023-му обсяги дещо скоротилися до 23,7 млн гривень, однак із 2024 року тенденція до зростання відновилася. Рекордним став 2025 рік, коли загальна вартість договорів на відновлення покриттів досягла 43,8 млн гривень.

    За цей період «Київводоканал» співпрацював із 17 підрядниками. Втім із суттєвим відривом за сумою контрактів лідирує саме «ДБУ-208» — із компанією підписано 71 договір на майже 129 млн гривень.

    ТОВ «ДБУ-208» з’явилося серед підрядників «Київводоканалу» у 2021 році. Тоді компанія отримала лише два договори на суму близько 500 тисяч гривень.

    Проте вже з 2022 року фірма почала регулярно отримувати найбільше замовлень на ліквідацію розриттів після аварій на водопровідних мережах. У результаті вона випередила районні комунальні ШЕУ, які раніше були основними виконавцями таких робіт.

    За даними YouControl, компанію зареєстровано у Києві у 2008 році. Спочатку її статутний капітал становив 150 тисяч гривень, однак у 2023 році його збільшили до 4,1 млн гривень.

    Нині власниками підприємства є Олександр Панченко та Тетяна Янішен, а керівником — Юрій Шафорост.

    Бізнес-зв’язки з колишнім керівником ШЕУ

    Один зі співвласників компанії — Олександр Панченко — також володіє половиною київського ТОВ «Сварог». Інша половина цього підприємства належить Володимиру Рибалці.

    Володимир Рибалка у 2002–2015 роках очолював комунальне підприємство «ШЕУ по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Шевченківського району Києва». Після цього він працював заступником начальника з експлуатації доріг, а згодом виконував обов’язки керівника підприємства.

    У його останній опублікованій декларації зазначено, що станом на 2018 рік він працював головним технологом цього ШЕУ. У документі також вказано, що він не має легкових автомобілів, однак володіє асфальтоукладачем та вантажівкою MAN.

    Інша співвласниця «ДБУ-208» — Тетяна Янішен — згадується у декларації судді Автозаводського районного суду Кременчука Юрія Рибалки. У документі зазначено, що суддя користується автомобілем Skoda Octavia, який належить Янішен. Крім того, він має право користування квартирою Володимира Рибалки у Києві.

    Підряди на сотні мільйонів і перевірка БЕБ

    Загалом, за даними Clarity Project, «ДБУ-208» уклало 284 договори у системі публічних закупівель на суму понад 572 млн гривень.

    Серед найбільших замовників компанії — «Київтеплоенерго», «Київводоканал» та Шевченківське районне ШЕУ.

    Водночас діяльність фірми опинилася у фокусі правоохоронців. Бюро економічної безпеки перевіряє можливу причетність компанії до схеми розтрати коштів під час відновлення дорожнього покриття після аварій на тепломережах «Київтеплоенерго».

    Згідно з матеріалами кримінального провадження, слідство припускає, що вартість таких робіт могла завищуватися. Зокрема, йдеться про договори 2023 року на відновлення покриттів у Голосіївському та Оболонському районах Києва — майже по 6 млн гривень кожен.

    За версією слідчих, «ДБУ-208» могло замовляти аналогічні роботи у підрядника ТОВ «Інтерс Сіті» на суму 18,6 млн гривень, після чого ці ж роботи виконувалися для «Київтеплоенерго» вже за 39,6 млн гривень.

    Хто керує «Київводоканалом»

    З 2 лютого 2026 року ПрАТ «АК «Київводоканал» очолює Ігор Паламар, який раніше працював заступником генерального директора компанії з питань екології.

    25,46% акцій підприємства перебуває у комунальній власності Києва через Департамент комунальної власності КМДА. Ще 67% належить ПрАТ «Компанія Київенергохолдинг».

    У 2024 році Київрада створила комунальне підприємство «Київводоканал», яке у перспективі мало замінити однойменне приватне акціонерне товариство. Однак фактично це підприємство так і не запрацювало. Натомість у 2026 році столична влада вирішила створити на його базі нову структуру — комунальне некомерційне підприємство «Служба енергетичної безпеки».

  • На кордоні викрили схему з “гуманітарним” BMW за понад 2 мільйони гривень

    На кордоні викрили схему з “гуманітарним” BMW за понад 2 мільйони гривень

    На пункті пропуску «Шегині – Медика» митники викрили спробу незаконного ввезення в Україну преміального автомобіля BMW X5 2022 року випуску під виглядом гуманітарної допомоги.

    Про це повідомили у Львівській митниці після перевірки законності ввезення транспортного засобу, який прямував в Україну з відповідними товаросупровідними документами.

    Згідно з поданими паперами, кросовер преміумкласу нібито перевозили на адресу одного з благодійних фондів Харкова. У документах зазначалося, що автомобіль передають американські донори для подальшої передачі військовослужбовцю Збройних сил України.

    Однак під час детального огляду транспортного засобу та перевірки інформації митники виявили невідповідності. З’ясувалося, що фактичним відправником автомобіля є литовська компанія, тоді як отримувачем у документах значився звичайний громадянин України, а не благодійна організація чи військовий підрозділ.

    Вартість автомобіля, за оцінкою митників, перевищує 2 мільйони гривень.

    За даними митниці, керівник благодійного фонду подав до митних органів документи з неправдивими відомостями. Йдеться про спотворені дані щодо відправника, отримувача, вартості транспортного засобу та характеру товару, який намагалися оформити як гуманітарну допомогу.

    У результаті митники склали протокол про порушення митних правил за частиною 1 статті 483 Митного кодексу України.

    Крім того, інформацію про інцидент передано до Територіального управління Бюро економічної безпеки у Львівській області. Правоохоронці розглядатимуть можливу наявність ознак кримінального правопорушення, передбаченого статтею 201-4 Кримінального кодексу України — незаконне використання гуманітарної допомоги.

    Наразі обставини справи встановлюються.

  • БЕБ і СБУ повідомили про підозру підсанкційному бізнесмену у справі про розкрадання коштів енергокомпанії

    БЕБ і СБУ повідомили про підозру підсанкційному бізнесмену у справі про розкрадання коштів енергокомпанії

    Правоохоронці повідомили про підозру підсанкційному бізнесмену у справі про розкрадання коштів одного з обленерго. Йдеться про схему, за якою підозрюваний щомісяця отримував близько 1,5 млн гривень зарплати, обіймаючи фіктивну посаду радника голови правління.

    Про це повідомили Бюро економічної безпеки та Служба безпеки України.

    За даними слідства, посада передбачала лише чотири години роботи на тиждень, однак винагорода значно перевищувала встановлені обмеження для енергетичних компаній.

    Правоохоронні органи офіційно не називають ім’я підозрюваного. Водночас, за інформацією джерел у правоохоронних органах, йдеться про бізнесмена Костянтина Григоришина.

    Слідство вважає, що у 2020–2024 роках за такою схемою він обходив обмеження на виведення капіталу з підприємств енергетичного сектору України. За цей період загальна сума коштів, які могли бути виведені з компанії, оцінюється у 68 млн гривень.

    За даними слідства, зарплата бізнесмена у шість разів перевищувала максимально допустимий рівень оплати праці в енергокомпаніях, визначений Національною комісією з регулювання енергетики.

    Оскільки підозрюваний перебуває за кордоном, повідомлення про підозру за ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191 Кримінального кодексу України (заволодіння майном в особливо великих розмірах) йому оголосили заочно.

    Також підозру отримали ще троє осіб — колишній керівник підприємства, чинний керівник компанії та фінансовий директор. Їх підозрюють у співучасті в заволодінні майном в особливо великих розмірах.

    У січні 2025 року Рада національної безпеки і оборони України запровадила проти Костянтина Григоришина десятирічні санкції.

    До початку повномасштабної війни бізнесмен, який є власником холдингу «Енергетичний стандарт», входив до четвертого десятка найбагатших українців за версією Forbes Україна. Його статки тоді оцінювалися приблизно у 275 млн доларів.

    У 2022 році держава націоналізувала підприємство «Запоріжтрансформатор», яке вважалося ключовим активом Григоришина. Також він володіє частками в низці обленерго, Запорізькому кабельному заводі та компанії «Українські енергетичні машини», яка раніше була відома як «Турбоатом».

    Крім того, у 2020 році російський суд засудив Григоришина до чотирьох років позбавлення волі за несплату податків.

    У листопаді 2024 року стало відомо, що бізнесмену анулювали кіпрське громадянство.

  • Лобі гемблінгу: хто стоїть за громадськими організаціями, що просувають онлайн-казино

    Лобі гемблінгу: хто стоїть за громадськими організаціями, що просувають онлайн-казино

    В Україні активно працюють громадські організації, які просувають інтереси грального бізнесу та онлайн-казино перед владою і суспільством. Йдеться про ГО «Всеукраїнська рада гемблінгу» (UGC) та ГО «Гемблінг асоціація України».

    Обидві структури позиціонують себе як організації, що об’єднують легальних учасників ринку азартних ігор та представляють їхні інтереси у взаємодії з державою. Водночас у редакції виникають питання щодо їхніх засновників і реальної діяльності, адже ці організації активно замовляють рекламні матеріали на різних медіамайданчиках.

    Громадська спілка «Всеукраїнська рада гемблінгу» була створена у 2021 році. Її очолює Антон Кучухідзе.

    Раніше він був пов’язаний із Партією регіонів та політичними силами так званого «біло-блакитного» табору. Кучухідзе активно просував їхні наративи у публічному просторі. Згодом він намагався потрапити до Верховної Ради VIII скликання від «Опозиційного блоку», а пізніше балотувався до Київської міської ради, однак безуспішно.

    Після цього Кучухідзе працював помічником народного депутата Сергія Ларіна, який входив до політичного оточення Сергія Льовочкіна.

    Згідно з деклараціями, у 2023 році Кучухідзе отримав 1,75 млн гривень доходу як керівник громадської організації. Також він задекларував 35 тисяч доларів готівкою та користування автомобілем BMW X6 2011 року випуску, який орендує у своєї матері Гульнари Кучухідзе.

    Окрім того, у декларації зазначено значну кількість кредитів, виданих самому собі. Водночас Кучухідзе не мобілізований до лав Збройних сил України.

    Іншою співзасновницею проєкту є Вікторія Закревська. Вона також очолює ГО «Гемблінг асоціація України», яка була створена наприкінці 2020 року.

    Організація декларує діяльність у сфері розвитку грального ринку та формування позитивного іміджу гемблінг-індустрії. Водночас у відкритих джерелах майже відсутня інформація про конкретні проєкти або помітні ініціативи цієї структури.

    Біографічні дані Вікторії Закревської також залишаються маловідомими. Вказується, що вона є лекторкою швейцарського університету Санкт-Галлена та засновницею консалтингової структури Boldozer Consulting.

    Раніше на сайті університету її також зазначали як виконавчу директорку та консультантку зі зв’язків з громадськістю організації Grand Challenge.

    Торгова марка Boldozer Consulting зареєстрована на ТОВ «Пі Кей Консалтинг». Власницею цієї компанії є громадянка Білорусі Вікторія Закревська.

    Фірма була заснована у 2017 році зі статутним капіталом у 1 тисячу гривень. Саме ТОВ «Пі Кей Консалтинг» виступає співзасновником громадської спілки UGC.

    Таким чином через громадську організацію можуть реалізовуватися комерційні проєкти, пов’язані з гральним бізнесом. Водночас, за відкритими даними, компанія «Пі Кей Консалтинг» уже кілька років не декларує ані доходів, ані витрат.

    На сайті Boldozer Consulting серед «спеціалістів» також згадується Антон Кучухідзе.

    З огляду на ці обставини діяльність таких структур може потребувати додаткової перевірки з боку правоохоронних органів, зокрема Бюро економічної безпеки.

  • Нелегальний ринок сигарет коштував бюджету України 30 мільярдів гривень

    Нелегальний ринок сигарет коштував бюджету України 30 мільярдів гривень

    Нелегальний ринок тютюнової продукції в Україні набув масштабів, які вже напряму впливають на державний бюджет та фінансування оборони. За найскромнішими оцінками, у 2025 році обсяг незаконного обігу перевищив 6 мільярдів сигарет, що відповідає приблизно 30 мільярдам гривень тіньового обороту.

    З огляду на те, що частка акцизів і податків у вартості сигарет фактично становить близько 100%, держава недоотримала щонайменше аналогічну суму доходів. Йдеться про кошти, які могли бути спрямовані на оборону, медицину або соціальні витрати без підвищення податкового навантаження на бізнес і населення.

    Особливо показовою є ситуація з контрабандою до країн Європейського Союзу. За офіційними даними європейських митних служб, лише затримані партії українських сигарет оцінюються приблизно у 100 мільйонів євро. Водночас експерти ринку вважають, що реальні обсяги можуть бути щонайменше у десять разів більшими — тобто йдеться про близько мільярда євро тіньових коштів.

    Попри регулярні заяви про боротьбу з нелегальним тютюном, продаж контрафактної продукції фактично відбувається відкрито. Сигарети без акцизних марок реалізуються через інтернет-сайти, телеграм-канали та доставляються поштовими сервісами безпосередньо покупцям. Оплата здійснюється на банківські картки або через післяплату, а відправниками часто виступають десятки й сотні фізичних осіб-підприємців, які виконують роль так званих дропів.

    Одним із прикладів такої моделі називають діяльність ТЗОВ «Тобакко Шоп», пов’язаного з онлайн-ресурсом Tobacco Smoke Shop та відповідними телеграм-каналами, де відкрито пропонується продукція без акцизних марок під виглядом товарів Duty Free. За аналогічним принципом, за даними джерел на ринку, працюють і інші онлайн-майданчики, зокрема «Сігіопт» та Tobacos.

    Схема має ознаки централізованої мережі: однакове пакування, повторюваний асортимент і логістичні маршрути. Ключовим транзитним вузлом називають Одеську область, звідки продукція розподіляється по регіонах країни. У товарних деклараціях сигарети часто маскуються під одяг, сувеніри або товари широкого вжитку.

    Експерти зазначають, що функціонування ринку таких масштабів неможливе без системних провалів державного контролю. Податкові органи роками не фіксують несплату акцизів, контролюючі служби не реагують на відсутність маркування, а профільні відомства обмежуються публічними заявами про боротьбу з курінням замість ліквідації каналів збуту.

    На цьому тлі виникає дедалі більше запитань: чому малому бізнесу підвищують податкове навантаження, а багатомільярдний тіньовий ринок сигарет продовжує працювати майже відкрито. В умовах війни питання втрати десятків мільярдів гривень бюджетних надходжень фактично перетворюється з економічної проблеми на питання національної безпеки.

  • У Київській області розірвали контракт на будівництво газопроводу після втручання БЕБ

    У Київській області розірвали контракт на будівництво газопроводу після втручання БЕБ

    Аналітики Територіального управління Бюро економічної безпеки у Київській області запобігли можливому неправомірному використанню майже 5 мільйонів гривень бюджетних коштів під час закупівлі послуг із будівництва промислового газопроводу.

    Під час моніторингу системи публічних закупівель фахівці виявили, що одна з державних установ визначила переможцем тендеру приватне підприємство та уклала з ним договір на суму понад 4,9 мільйона гривень із ПДВ. Однак подальша аналітична перевірка засвідчила, що компанія-фігурант внесена до зведених відомостей Антимонопольного комітету України через вчинення антиконкурентних узгоджених дій.

    Згідно з вимогами законодавства у сфері публічних закупівель, замовник зобов’язаний відхилити тендерну пропозицію учасника, якщо протягом останніх трьох років той притягувався до відповідальності за подібні порушення. Незважаючи на це, контракт із підприємством було підписано.

    У БЕБ наголосили, що ігнорування таких норм підриває принципи прозорості, добросовісної конкуренції та ефективного використання бюджетних коштів. У зв’язку з виявленими ризиками територіальне управління направило відповідні рекомендації замовнику та Державній аудиторській службі.

    Після проведення перевірки аудитори підтвердили факт недотримання вимог законодавства у сфері закупівель та зобов’язали розірвати укладений договір. Контракт було достроково припинено, що дозволило уникнути потенційної розтрати державних коштів.

    У Бюро економічної безпеки зазначають, що посилення контролю за тендерними процедурами залишається одним із ключових напрямів роботи, особливо в умовах воєнного стану, коли питання ефективного використання бюджетних ресурсів набуває особливої ваги.

  • Закупівля квартир для ВПО і сиріт у Києві потрапила в поле зору БЕБ через підозру завищених цін

    Закупівля квартир для ВПО і сиріт у Києві потрапила в поле зору БЕБ через підозру завищених цін

    Наприкінці 2023 року Ігор Кушнір пішов з посади керівника «Київміськбуду», але його тінь у міських будівельних історіях нікуди не зникла. Навпаки, виявляється, що паралельно з публічними скандалами навколо підрядників і активів колишнього менеджменту, правоохоронці вели окрему лінію — про те, як столична громада купувала квартири у найбільшого комунального забудовника… але не напряму.

    Йдеться про кримінальне провадження, яке вів підрозділ Бюро економічної безпеки: у матеріалах фігурує версія про завищення цін при закупівлі житла КП «ФК “Житло-Інвест”» за бюджетні кошти, коли квартири «Київміськбуду» перед тим «прокручували» через низку посередників — у тому числі структури, пов’язані з родиною Кушніра, а також з бізнес-оточенням девелоперів і політиків, які роками присутні в київській будівельній екосистемі.

    Ключова деталь, яка робить цю історію токсичною, — часовий збіг. За версією слідства, частина «посередників» викупила у «Київміськбуду» майнові права/квартири незадовго до того, як Київрада дала зелене світло на масштабне бюджетне фінансування закупівель, а вже потім ті самі квадратні метри перепродали комунальному підприємству значно дорожче. У такій конструкції місто фактично опиняється в ролі покупця «останньої інстанції», який платить максимальну ціну, тоді як маржа осідає у ланцюгу компаній, що стоять між громадою і забудовником.

    Що саме розслідувало БЕБ 

    У судових документах у межах цього провадження описується схема, де «Київміськбуд» у 2022 році укладав договори купівлі-продажу майнових прав на квартири на користь підконтрольних керівництву суб’єктів. Середня ціна таких прав у матеріалах фігурує на рівні близько 2,5 млн грн за квартиру. Далі — наступний крок: у березні 2023 року ці ж активи продаються КП «ФК “Житло-Інвест”», але вже за середньою ціною близько 4 млн грн. У провадженні фігурують статті про можливе заволодіння майном, легалізацію коштів, шахрайство з фінансовими ресурсами та службові підроблення — тобто слідство одразу «прошиває» історію як потенційно системну, а не як одиничну переплату.

    На цьому етапі важливо зафіксувати: сам факт наявності провадження і його «логіка» не є доведенням вини конкретних осіб. Але саме те, як виписаний механізм, створює для міста два ризики одразу. Перший — прямий бюджетний: переплата при закупівлі соціального житла. Другий — управлінський: якщо «Київміськбуд» не отримував повного розрахунку від посередників або працював з відстрочками так, що гроші зависали у повітрі, то це могло поглиблювати фінансову яму компанії і паралізувати будмайданчики, які мали би добудовуватись навіть під час війни.

    Як бюджетний ресурс заходив у «Житло-Інвест»

    Формально все виглядало соціально виправдано. У 2022 році Київ затвердив програму забезпечення житлом різних категорій громадян, а комунальне підприємство «ФК “Житло-Інвест”» отримало суттєве поповнення статутного капіталу для закупівель. У публічному полі це продавали як інструмент для житла дітям-сиротам, ВПО, ветеранам та іншим чергам, які роками не рухались.

    Але в реальності саме спосіб реалізації — «купуємо готове/майже готове житло за бюджетні кошти» — створює поле для маневру: можна збільшувати ціну через «ремонти», «підвищення ринку», «індивідуальні умови», «комплектацію», а ще простіше — вставити посередника між містом і первинним продавцем.

    Ланцюг посередників і «сімейний» контур

    У фокусі цієї історії — не один «прокладочний» суб’єкт, а ціла палітра структур, значна частина яких оформлена як венчурні корпоративні інвестфонди. Це зручна форма для операцій із майновими правами та інвестиційними активами, а також для маскування бенефіціарів у багаторівневих конструкціях власності.

    За даними з публічних реєстрових профілів компаній, які згадуються у розслідувальних матеріалах у публічному полі, частина фондів пов’язується з родиною Ігоря Кушніра. Окремі інші контрагенти — з орбітою будівельного бізнесу Олександра Глімбовського та з нардепом Дмитром Ісаєнком, якого медіа неодноразово пов’язували з девелоперським середовищем. Усі ці зв’язки самі по собі не є криміналом. Але у випадку бюджетної закупівлі вони стають маркерами можливого конфлікту інтересів і сигналом для антикорупційної перевірки: чи не перетворюється соціальна програма на механізм «перекачки» грошей до наближених структур.

    Ключове питання, яке зависло у повітрі: чи були реальні гроші у первинного продавця?

    У публічному обговоренні цієї історії найнебезпечніша версія звучить так: посередники могли купувати у «Київміськбуду» квартири з відстрочкою, а далі — перепродавати місту, отримуючи бюджетні кошти, при цьому розрахунок із «Київміськбудом» міг бути неповним або відкладеним. Якщо така конструкція дійсно працювала, тоді для холдингу це виглядало б як відтік активів (квартир) без пропорційного притоку грошей у критичний для компанії період.

    З іншого боку, у публічних коментарях, які давали учасники ланцюга, звучали заперечення: окремі компанії заявляли про повний і швидкий розрахунок, а «Київміськбуд» підтверджував оплату, але посилався на комерційну таємницю щодо деталей руху коштів і умов угод. Саме тут і виникає потреба не в політичних оцінках, а в документальній картині: графіки оплат, акти приймання-передачі, прив’язка платежів до конкретних квартир, наявність/відсутність ремонтів, експертна оцінка «ринку» на дату закупівлі.

    Коли перепродаж відбувається з націнкою у десятки відсотків за короткий проміжок часу, зазвичай у публічній комунікації з’являються два універсальні пояснення. Перше — «ринок зріс». Друге — «зробили ремонти». На папері це може бути правдою. Але в умовах, коли йдеться про закупівлю соціального житла за бюджетні гроші під час війни, будь-яка «ремонтна» історія має бути прозорою: що саме зроблено, хто підрядник, яка калькуляція, чи підтверджено це технаглядом і документами. Інакше це перетворюється на універсальний спосіб «намалювати» додаткові мільйони.

    Чому історія повертається саме зараз

    По-перше, «Київміськбуд» так і не вийшов з кризи. Компанія пережила кілька хвиль кадрових ротацій, запити на докапіталізацію і постійні обіцянки відновити будівництво. Будь-які дані про минулі операції, де активи могли виходити з компанії «в мінус», автоматично стають частиною пояснення: чому об’єкти стоять, а грошей не вистачає.

    По-друге, політичний контекст не зник. Раніше журналісти вже публікували розслідування про фінансові потоки «Київміськбуду» на підрядні компанії з орбіти тодішнього керівництва, а також про закордонні активи сім’ї Кушніра і гучні епізоди з виїздами під час війни. Після цього Кличко відсторонював Кушніра, а згодом той залишив посаду. Тобто репутаційний ґрунт для нових підозр уже був підготовлений, і будь-який «квартирний» ланцюг з бюджетом виглядає як логічне продовження старої історії, а не як випадковість.

    По-третє, це історія про модель управління містом. Коли у воєнний час 2 млрд грн спрямовуються на викуп квартир через посередників, у суспільства неминуче виникає питання пріоритетів і контролю: хто ухвалював рішення, як формувалась ціна, чому не було прямого контракту з забудовником, де гарантії, що бюджет не оплатив чужу маржу.

    Якщо у міста і комунального забудовника є зацікавлення закрити тему, логічний шлях — не політичні заяви, а відкриття максимальної доказової бази для контролю. Передусім — аудит ланцюга: хто був первинним власником прав, яка ціна, які умови оплати, коли і за що заплатило КП, що саме отримало місто (стан квартир), чи співпадають характеристики об’єктів у договорах, у реєстрах і на фактичному огляді. Далі — юридична оцінка потенційного конфлікту інтересів у голосуваннях і рішень посадовців, які курирували програму. І третій блок — претензійна робота у випадку виявлення збитків: або щодо недійсності окремих угод, або щодо стягнення переплат і штрафів, або щодо персональної відповідальності.

    Поки цього не зроблено, історія буде повертатися хвилями — кожного разу, коли «Київміськбуд» проситиме чергові мільярди, а кияни питатимуть: де поділися попередні.

    Окремо слід підкреслити: у цій історії надто багато гучних прізвищ і припущень, щоб ставити крапку без вироку суду. Але так само надто багато збігів і фінансової логіки, щоб робити вигляд, ніби питання не існує. Відповідь на нього має лежати не в політичній площині, а в документах — і в здатності державних органів доводити розслідування до результату, а не «обривати» його на півдорозі.

  • БЕБ розслідує операції у банку, пов’язаному з чоловіком нардепки Шуляк

    БЕБ розслідує операції у банку, пов’язаному з чоловіком нардепки Шуляк

    Невеликий київський банк «3/4», який пов’язують із чоловіком народної депутатки від «Слуги народу» Олени Шуляк, фігурує у кримінальному провадженні щодо незаконних валютних операцій. Про це повідомляє міжнародне детективне бюро Absolution із посиланням на джерела та матеріали розслідування за ч. 2 ст. 200 та ч. 3 ст. 212 Кримінального кодексу України.

    За даними слідства, у 2022–2023 роках четверо посадовців банку та колишній член спостережної ради нібито здійснювали через касу значні обсяги конвертації недекларованої готівки у валюту. Загальна сума операцій, за підрахунками Бюро економічної безпеки, становить 4,8 млрд гривень в еквіваленті. Слідчі стверджують, що 92% усієї готівки, внесеної до каси банку за цей період, припадало саме на такі операції.

    За версією слідства, кошти приймалися без належних документів про їх походження та з порушенням процедур фінансового моніторингу. В окремих випадках особи, від імені яких здійснювалися операції, фізично не могли бути присутніми в Києві.

    Так, один із фігурантів, за матеріалами справи, 24 травня 2023 року обміняв 19,71 млн грн на 539 тис. доларів США, хоча за даними прикордонної служби перебував за кордоном і повернувся в Україну лише 4 червня. Інший учасник 11 серпня 2022 року обміняв 28,5 млн грн на 760 тис. євро, попри те, що того ж дня лише вранці перетнув кордон у пункті пропуску «Устилуг» і, за оцінкою слідства, фізично не міг дістатися Києва у робочий час. У провадженні зафіксовано ще кілька подібних епізодів.

    Слідчі припускають, що проведення таких операцій протягом тривалого часу та в значних обсягах навряд чи могло відбуватися без відома керівництва банку.

    Головою правління та єдиним бенефіціарним власником банку «3/4» у державних реєстрах зазначений Вадим Андрійович Іщенко, якого пов’язують із бізнесменом Олександром Шуляком — чоловіком народної депутатки Олени Шуляк, яка до грудня 2025 року очолювала партію «Слуга народу».

    Центральний офіс банку розташований у Києві на вул. Кирилівській, 25-27 — у будівлі, що належить ТОВ «Енжіай Груп» Олександра Шуляка. Також повідомляється, що Олександр Шуляк користується автомобілем BMW X6, власником якого є Вадим Іщенко.

    У 2017–2022 роках членом спостережної ради банку був фінансовий експерт Ерік Найман. Нині він є засновником інвестиційної компанії HUG’S. Інформації про його можливу причетність до описаних операцій не оприлюднено.

    Окремо в публічному просторі раніше поширювалася інформація про можливе переміщення готівкових коштів за кордон у 2022 році, пов’язане з Олександром Шуляком та Олексієм Зарембою, однак офіційних судових рішень з цього приводу не повідомлялося.

    Наразі досудове розслідування триває. Остаточну правову оцінку діям фігурантів має надати суд. Відповідно до Конституції України, особа вважається невинуватою, доки її вину не доведено в установленому законом порядку.