Позначка: деокуповані території

  • Понад 20 років рятували людей: на Харківщині під час розмінування загинули два офіцери

    Понад 20 років рятували людей: на Харківщині під час розмінування загинули два офіцери

    У Харківській області під час виконання службового завдання з очищення деокупованої території від мін та інших вибухонебезпечних предметів загинули двоє досвідчених офіцерів Національної поліції України — 39-річний полковник поліції Максим Мовчан та 41-річний підполковник поліції Анатолій Радковський.

    Трагедія сталася 20 липня 2026 року. За інформацією Національної поліції, під час проведення робіт здетонував вибухонебезпечний предмет. Обидва правоохоронці зазнали мінно-вибухових травм, несумісних із життям.

    Максим Мовчан обіймав посаду заступника начальника Департаменту вибухотехнічної служби Національної поліції — начальника управління застосування спеціального вибухотехнічного обладнання та роботизованих комплексів. Анатолій Радковський працював головним спеціалістом відділу застосування роботизованих комплексів цього ж управління.

    Обидва офіцери понад 20 років присвятили службі в органах внутрішніх справ та Національній поліції. Їхня робота була пов’язана з однією з найнебезпечніших професій — пошуком, ідентифікацією, знешкодженням та знищенням боєприпасів, мін, ракет, нерозірваних снарядів і саморобних вибухових пристроїв.

    Після початку повномасштабного російського вторгнення Максим Мовчан та Анатолій Радковський разом працювали на деокупованих територіях Київської, Харківської, Херсонської та інших областей. Вони виїжджали у райони, де після відступу російських військ залишалися мінні поля, заміновані дороги, покинуті боєприпаси, нерозірвані ракети та замасковані вибухові пастки.

    У Національній поліції наголосили, що професіоналізм, відповідальність та відданість загиблих офіцерів здобули глибоку повагу серед колег і побратимів. Їхню загибель назвали тяжкою втратою для всієї поліцейської родини. У загиблих залишилися дружини, діти та батьки.

    Максим Мовчан був уродженцем Вінниці та мав науковий ступінь кандидата юридичних наук. У 2022 році його нагородили відзнакою Президента України «За оборону України». Він також мав відомчі нагороди Міністерства внутрішніх справ і Національної поліції.

    Анатолій Радковський народився у Горлівці Донецької області. За сумлінне виконання службових обов’язків його неодноразово відзначали відомчими нагородами. Попри різні життєві шляхи, обох офіцерів об’єднувала служба Україні та робота, спрямована на захист цивільного населення від наслідків російської агресії.

    Трагедія вкотре нагадала про надзвичайну небезпеку, з якою щодня стикаються українські сапери, піротехніки та поліцейські-вибухотехніки. Навіть застосування спеціального обладнання і роботизованих комплексів не може повністю виключити ризик, оскільки російські війська залишають після себе велику кількість боєприпасів різних типів, а частина з них може бути пошкоджена, замаскована або оснащена додатковими підривачами.

    Харківська область залишається одним із найбільш забруднених вибухонебезпечними предметами регіонів України. Значна частина області у 2022 році перебувала під російською окупацією, а після звільнення територій сапери виявили масштабне мінування доріг, полів, лісів, об’єктів інфраструктури та житлової забудови.

    За даними Харківської обласної військової адміністрації, під час нетехнічного обстеження в регіоні виявили та промаркували близько 50,5 тисячі гектарів забруднених територій. Переважну частину — понад 45,8 тисячі гектарів — становили землі сільськогосподарського призначення. Після деокупації в області провели гуманітарне розмінування понад 13,3 тисячі гектарів, із яких близько 12,7 тисячі гектарів припадали на сільськогосподарські угіддя.

    Першочергово фахівці очищали системи водо-, газо-, тепло- та електропостачання, автомобільні дороги та інші об’єкти критичної інфраструктури. Після цього сапери переходили до шкіл, лікарень, дитсадків, житлових будинків, аграрних земель і лісових масивів.

    Ситуацію ускладнюють регулярні російські обстріли та дистанційне мінування. Через це окремі території, які вже перевіряли фахівці, можуть знову стати небезпечними. Представники обласної влади попереджали, що деякі ділянки доводиться обстежувати повторно, адже після нових атак там можуть з’являтися касетні боєприпаси, протипіхотні міни та інші вибухонебезпечні предмети.

    Небезпека загрожує не лише саперам, а й аграріям, енергетикам, комунальникам та місцевим жителям. Станом на червень 2026 року майже третина сільськогосподарських земель Харківщини все ще потребувала обстеження або розмінування. У прифронтових громадах роботи додатково ускладнювалися застосуванням російських безпілотників, які атакували людей і техніку в полях.

    Трагедія з Максимом Мовчаном та Анатолієм Радковським стала не першою втратою серед фахівців, які очищають Харківщину. У червні 2026 року російський безпілотник атакував поліцейських, які працювали з виявленим дроном, що не здетонував. Тоді загинув вибухотехнік, ще троє працівників поліції та цивільна людина зазнали травм.

    Раніше під час розмінування на Харківському напрямку також гинули й діставали поранення працівники Державної служби України з надзвичайних ситуацій. У червні 2025 року під час планових робіт російський дрон атакував групу піротехніків: один рятувальник загинув, ще двоє потрапили до лікарні.

    Попри постійний ризик, роботи з очищення українських територій тривають. Лише від початку 2026 року підрозділи розмінування Міністерства оборони очистили близько 4,7 тисячі гектарів деокупованих земель. Також були перевірені сотні кілометрів доріг, залізничних шляхів і ліній електропередач.

    Водночас масштаби забруднення означають, що розмінування триватиме роками. Фахівці закликають громадян не торкатися незнайомих предметів, уламків ракет, безпілотників, снарядів або покинутої військової техніки. У разі виявлення підозрілої знахідки необхідно відійти на безпечну відстань, попередити людей поруч і повідомити поліцію або ДСНС.

    Максим Мовчан та Анатолій Радковський виконували роботу, завдяки якій мешканці деокупованих громад могли повертатися до будинків, фермери — знову виходити в поля, а комунальні й аварійні служби — відновлювати пошкоджену інфраструктуру. Їхня остання місія на Харківщині завершилася трагедією, однак пам’ять про офіцерів залишиться серед колег, побратимів і людей, чиї життя вони захищали протягом багатьох років.

  • “Форс-мажор” чи схема: скандал із землею на Харківщині

    “Форс-мажор” чи схема: скандал із землею на Харківщині

    На Харківщині розгорівся резонансний земельний конфлікт між власниками паїв та агропідприємством “Інвестиційна аграрна компанія “Балінвест”, яке після деокупації території, за словами селян, роками не сплачує орендну плату за землю. Справа вже дійшла до Верховного Суду і може стати показовою для десятків аналогічних спорів на звільнених територіях України.

    Йдеться про землі в районі села Яковенкове Балаклійської громади Харківської області. Це село перебувало під російською окупацією з кінця лютого до 11 вересня 2022 року. Після звільнення частина місцевих жителів повернулася додому і почала вимагати від орендарів розрахуватися за користування земельними паями. Однак, як стверджують пайовики, грошей вони так і не отримали.

    Одна з власниць землі, Марія Колесник, передала “Балінвесту” в оренду три земельні паї. За договорами компанія мала щороку сплачувати орендну плату. Проте після початку повномасштабної війни виплати припинилися. Компанія посилалася на окупацію, неможливість обробляти поля, замінування та інші воєнні обставини. Загальна сума вимог власниці паїв становить майже 70 тис. грн.

    Суд першої інстанції частково став на бік позивачки. Він визнав, що під час окупації орендар справді не міг повноцінно користуватися землею, тому не мав обов’язку сплачувати оренду за цей період. Водночас після деокупації компанія вже могла відновити діяльність, але не розрахувалася за 2023–2024 роки. Тому суд постановив стягнути понад 57 тис. грн боргу і розірвати договори оренди.

    Однак апеляційний суд змінив це рішення. Він погодився, що борг існує, але зменшив його через інший розрахунок індексації орендної плати. Головне — апеляція відмовилася розривати договори оренди. Суд вирішив, що окупація та воєнний стан є форс-мажорними обставинами, а отже несплата оренди не може автоматично вважатися підставою для припинення договорів.

    Саме це і стало ключовим питанням для Верховного Суду: чи можна вважати систематичною несплату орендної плати, якщо після деокупації орендар не платить власникам паїв кілька років поспіль. Від відповіді залежить не лише справа Марії Колесник, а й доля десятків аналогічних позовів до того самого підприємства.

    За словами адвокатки позивачки Аліни Турки-Романюк, Балаклійський районний суд уже розглянув понад пів сотні подібних справ проти “Балінвесту”. У більшості випадків суд першої інстанції ставав на бік власників землі: стягував борги та розривав договори. Але після апеляції ситуація змінювалася — борги залишалися, а договори оренди продовжували діяти.

    Юристи пояснюють, що з правового погляду стягнення боргу і розірвання договору — це різні способи захисту. Наявність заборгованості сама по собі не завжди означає автоматичне припинення договору. Суд має оцінити, чи була вина орендаря, чи існували об’єктивні перешкоди для роботи та чи діяв він добросовісно.

    Водночас представники пайовиків наполягають: “Балінвест” прикривається війною, хоча фактично земля могла використовуватися. За їхніми словами, у 2023–2024 роках поля були засіяні соняшником, а врожай збирали. Адвокати навіть замовили приватну земельно-технічну експертизу, яка, за їхніми словами, підтвердила обробіток ділянок.

    Ще один важливий епізод — можлива суборенда землі. Позивачі стверджують, що у 2023 році “Балінвест” передав частину земель іншій компанії, яка нібито обробляла поля і сплатила понад 2 млн грн суборендної плати. Водночас апеляційний суд не визнав ці обставини доведеними, зокрема через відсутність підтвердження від військової адміністрації та скасування окремих судових рішень, на які посилалися пайовики.

    Додаткового резонансу справі надала кримінальна історія навколо колишньої керівниці “Балінвесту” Наталії Проценко. У квітні 2025 року вона отримала вирок за колабораціонізм. За даними слідства, під час окупації вона наказала підлеглим зібрати пшеницю, горох, ячмінь та гірчицю для реалізації на території Росії. Також повідомлялося про вивезення 250 тонн насіння соняшнику до Бєлгородської області. У суді Проценко визнала провину і пояснила співпрацю з окупантами бажанням зберегти підприємства та допомогти працівникам. Суд призначив їй три роки ув’язнення.

    За відкритими реєстрами, ТОВ “ІАК “Балінвест” зареєстроване в селі Яковенкове Харківської області, має код ЄДРПОУ 32934058, а основним видом діяльності компанії є вирощування зернових, бобових і насіння олійних культур. Директором підприємства нині зазначений Шкабара Андрій Васильович.

    У реєстрах також вказано, що серед засновників “Балінвесту” є Шкабара Андрій Васильович із часткою 99% та Наталія Проценко з часткою 1%. Статутний капітал підприємства становить 5,7 млн грн.

    Ще одна важлива деталь — фінансовий стан компанії. За даними Opendatabot, щодо ТОВ “ІАК “Балінвест” виконується процедура банкрутства, а повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство датоване 22 квітня 2026 року.

    Це створює для пайовиків додатковий ризик: навіть якщо суди остаточно визнають борги, постає питання, чи буде з чого їх стягнути. Юристи попереджають, що якщо боржник під час спору переводить активи на пов’язані структури, такі дії можуть мати ознаки недобросовісної поведінки. У разі доведення в суді такі правочини можуть бути оскаржені як фраудаторні — тобто вчинені для уникнення відповідальності перед кредиторами.

    Ситуація навколо “Балінвесту” стала показовою для деокупованих територій. Власники землі вимагають гроші за паї та право розірвати договори з орендарем, який, на їхню думку, не виконує зобов’язань. Компанія посилається на окупацію, замінування й форс-мажор. А суди мають визначити, де закінчується об’єктивний вплив війни і починається зловживання воєнними обставинами.

    Рішення Верховного Суду у цій справі може стати орієнтиром для сотень землевласників на звільнених територіях, які опинилися в подібній ситуації: їхні землі формально залишаються в оренді, борги накопичуються, а розірвати договори через суд виявляється складніше, ніж просто довести факт несплати.