Golovnitemu.com

Позначка: Дональд Трамп

  • Трамп запропонував стерти «Мексико» з назви американського штату: як він хоче назвати Нью-Мексико

    Трамп запропонував стерти «Мексико» з назви американського штату: як він хоче назвати Нью-Мексико

    Президент США Дональд Трамп підтримав ідею змінити назву американського штату Нью-Мексико на «Нью-Америка» (New America). Він опублікував у своїй соцмережі Truth Social допис і згенероване за допомогою штучного інтелекту відео, в якому слово Mexico у назві штату замінюють на America.

    Однак поки що йдеться саме про пропозицію президента, а не про офіційний процес перейменування. Білий дім не пояснив, чи планує адміністрація робити якісь юридичні кроки для зміни назви штату. Ба більше, американський президент не має повноважень одноосібно перейменувати штат своїм указом, на відміну від зміни назв географічних об’єктів у федеральних реєстрах.

    Трамп заявив, що «Нью-Америка» звучить престижніше

    Свою заяву американський президент опублікував увечері 6 вересня.

    Трамп написав, що «багато людей» нібито пропонували змінити назву Нью-Мексико на New America. Водночас він знову повторив без наведених доказів твердження про масштабні виборчі фальсифікації у штаті.

    На думку президента США, нова назва була б «набагато престижнішою і красивішою» для його жителів. Наприкінці допису Трамп емоційно заявив, що йому ця ідея дуже подобається. Архів його публікацій підтверджує, що відповідний пост з’явився у Truth Social 6 вересня о 19:36 за американським часом.

    Публікацію супроводжувало відео, створене за допомогою ШІ. На ньому демонструється заміна назви штату. Ідею підхопив і офіційний акаунт Білого дому, який також поширив відповідне зображення, однак без пояснень щодо того, чи стоїть за цим реальна законодавча ініціатива.

    Саме ця деталь важлива: Трамп не оголошував про підписання указу щодо Нью-Мексико і не представив офіційного плану перейменування штату.

    Чи справді Трамп може перейменувати Нью-Мексико

    Зробити з Нью-Мексико «Нью-Америку» значно складніше, ніж просто змінити напис на федеральній карті.

    Вашингтонський оглядач The Washington Post зазначає, що президент не має повноважень самостійно перейменувати Нью-Мексико або будь-який інший штат. Тому допис Трампа наразі слід сприймати саме як політичну пропозицію, а не як рішення, яке вже набуває чинності.

    Це принципово відрізняє ситуацію від нещодавньої історії з озером Онтаріо.

    Наприкінці серпня Трамп дійсно підписав виконавчий указ, яким розпорядився використовувати для озера Онтаріо назву Lake America — «озеро Америка» у федеральній системі географічних назв США.

    У випадку з Нью-Мексико подібного указу немає.

    Тому заголовки про те, що Трамп уже «перейменував» штат, були б некоректними. Він лише публічно підтримав таку ідею.

    Це вже не перша гучна історія Трампа з географічними назвами

    Нова публікація продовжує серію ініціатив Трампа щодо перейменування географічних об’єктів.

    Одним із найвідоміших прикладів стало рішення щодо Мексиканської затоки. Ще після повернення до Білого дому у 2025 році Трамп розпорядився використовувати в американських федеральних документах назву Gulf of America — «Американська затока».

    А наприкінці серпня 2026 року він пішов далі та взявся за озеро Онтаріо, яке розташоване на кордоні США й Канади.

    25 серпня Трамп заявив, що США «серйозно розглядають» можливість називати його Lake America. Це відбувалося на тлі загострення торговельного конфлікту між Вашингтоном і Оттавою.

    Уже 27 серпня президент підписав відповідний виконавчий указ. Документ зобов’язав федеральні органи США використовувати нову назву у своїх географічних системах.

    Але американське рішення не означає міжнародного перейменування водойми. Значна частина озера належить Канаді, і Вашингтон не може зобов’язати Оттаву чи інші країни відмовитися від назви Lake Ontario.

    Google уже змінив назву озера для американців

    Історія з Lake America вийшла далеко за межі політичних заяв.

    Після внесення нової назви до американської федеральної системи Google почав показувати Lake America користувачам Google Maps у США. Для канадських користувачів залишилася традиційна назва Lake Ontario, а в інших країнах можуть відображатися обидві назви.

    Трамп також звернувся до Apple із вимогою змінити назву водойми у власному картографічному сервісі. Міністр внутрішніх справ США Даг Бергам підтверджував, що президент особисто контактував із компанією щодо цього питання.

    Водночас MapQuest відмовився переходити на нову назву. Після цього сервіс, який свого часу був одним із найпопулярніших картографічних сайтів у США, несподівано різко піднявся в рейтингах завантажень застосунків.

    Чому історія з Нью-Мексико інша

    Назва Нью-Мексико значно старша, ніж сам американський штат.

    Територія стала 47-м штатом США у 1912 році, однак назва New Mexico використовувалася задовго до цього та походить від іспанського Nuevo México. Тому поширене уявлення, ніби американський штат просто назвали на честь сучасної держави Мексика після його входження до США, не зовсім відповідає історії.

    І саме тому потенційне перейменування було б не просто зміною напису на карті. Воно стосувалося б назви суб’єкта американської федерації з власною конституцією та законодавчими органами.

    Після допису Трампа американські ЗМІ окремо наголосили: президент не може просто підписати документ і наступного дня перетворити New Mexico на New America.

    Влада Нью-Мексико не в захваті

    Ініціатива вже викликала негативну реакцію в самому штаті.

    Губернаторка Нью-Мексико Мішель Лухан Грішем та інші політики штату виступили проти запропонованої зміни. Американські медіа повідомляють, що представники Нью-Мексико наголосили на історичній та культурній цінності його нинішньої назви.

    Поки що немає ознак, що за публікацією Трампа стоїть формальний процес зміни назви.

    Сам президент також не пояснив, хто саме ті «багато людей», які, за його словами, запропонували йому New America, і не представив юридичного механізму реалізації ідеї.

    Тому станом на 7 вересня 2026 року Нью-Мексико залишається Нью-Мексико, а «Нью-Америка» — лише підтриманою Трампом пропозицією, яка стала вірусною після його допису в соцмережі.

    Однак з огляду на те, що всього кілька тижнів тому схожа на перший погляд історія з озером Онтаріо завершилася реальним президентським указом, увага до нового допису Трампа цілком зрозуміла. Цього разу головною перешкодою для президента є те, що перейменувати цілий американський штат набагато складніше, ніж змінити назву географічного об’єкта у федеральних реєстрах.

  • «Знаємо, що має спрацювати до зими»: Зеленський розкрив підсумки переговорів із посланцями Трампа

    «Знаємо, що має спрацювати до зими»: Зеленський розкрив підсумки переговорів із посланцями Трампа

    Президент України Володимир Зеленський 7 вересня провів нараду з українською переговорною групою після серії зустрічей у Києві з представниками президента США Дональда Трампа Стівом Віткоффом і Джаредом Кушнером. За словами глави держави, сторони провели три раунди переговорів, а до частини консультацій долучилися представники Франції, Великої Британії та Німеччини.

    Головними темами стали можливе продовження дипломатичного процесу, посилення української ППО, підготовка країни до зими, технологічна співпраця із союзниками та майбутні гарантії безпеки. Зеленський повідомив, що сторони вже координують наступні контакти.

    Президент окремо зазначив, що після завершення основної програми 6 вересня мав особисту розмову з Віткоффом і Кушнером. За його словами, ключовим результатом стало збереження активного дипломатичного каналу між Україною, США та європейськими партнерами.

    У Києві предметно говорили про те, що потрібно Україні для проходження зимового періоду. Йдеться насамперед про засоби протиповітряної оборони, енергетичну стійкість і технологічне співробітництво. Офіс президента також повідомляв, що Україна розраховує на значний обсяг підтримки у сфері ППО та можливості використання американського зрідженого природного газу.

    Три раунди переговорів у Києві

    Віткофф і Кушнер прибули до Києва 6 вересня після переговорів у Москві з російським лідером Володимиром Путіним. Для обох це був перший візит до України в такому статусі.

    Протягом дня відбулося кілька форматів переговорів. Спочатку американська делегація провела зустріч із Зеленським і українською стороною, а пізніше до консультацій долучилися радники з питань національної безпеки Франції, Великої Британії та Німеччини.

    Зокрема, участь брали дипломатичний радник президента Франції Еммануель Бонн, радник із національної безпеки прем’єр-міністра Великої Британії Джонатан Пауелл і радник канцлера Німеччини з питань зовнішньої політики та безпеки Гюнтер Зауттер.

    Зеленський наголосив, що присутність представників найбільших європейських партнерів важлива для координації позицій України, США та Європи.

    ППО та зима стали одними з головних тем

    Однією з центральних тем переговорів стала підготовка України до чергової воєнної зими.

    Президент заявив, що партнери добре розуміють потреби України та знають, які рішення можуть бути реалізовані до початку холодного періоду.

    Йдеться насамперед про додаткові можливості для протиповітряної оборони. На тлі нарощування Росією повітряних атак Україна прагне отримати більше ракет до вже наявних систем ППО та посилити захист критичної енергетичної інфраструктури.

    Офіс президента підтвердив, що в ході переговорів багато уваги приділили саме зимовим ризикам і способам їх мінімізації.

    Окрім військової підтримки, сторони обговорювали енергетику та економічні механізми допомоги.

    Зеленський заявив, що Україна розраховує на суттєві обсяги американського LNG, який може стати додатковим елементом енергетичної стійкості країни у зимовий період.

    Територіальне питання залишається одним із найскладніших

    Переговори не обмежувалися лише зимовою підтримкою.

    За словами Зеленського, сторони говорили про можливість відновлення переговорного процесу щодо завершення війни. Однією з найбільш складних тем залишається територіальне питання.

    Президент наголосив, що рішення такого рівня можуть ухвалюватися лише лідерами держав.

    Українська сторона при цьому заявляє, що готова залишатися конструктивною у дипломатії, але будь-які домовленості мають передбачати реальні гарантії безпеки та не створювати умов для нової російської агресії.

    Кушнер зі свого боку говорив про необхідність створити рамку для довготривалого миру. Він заявив, що США працюють разом із європейськими партнерами над формуванням такого пакета.

    США знову говорять про тристоронній формат

    Ще одним потенційним напрямом стала організація переговорів за участю України, США та Росії.

    Кушнер підтвердив, що американські переговорники обговорювали можливість тристоронньої зустрічі як із російською, так і з українською стороною.

    За його словами, США намагалися не переконувати одну зі сторін прийняти конкретну позицію, а створити можливість для продовження самого діалогу.

    Віткофф також наголосив, що для Трампа відновлення переговорів є одним із ключових напрямів політики щодо війни.

    При цьому конкретної дати або місця тристоронньої зустрічі поки не оголошено.

    Наступна зустріч може відбутися найближчим часом

    Зеленський заявив, що Україна, США та європейські партнери вже домовилися про новий раунд консультацій.

    За його словами, зустріч може пройти у Європі, Сполучених Штатах або знову в Україні.

    Президент наголосив, що українська сторона продовжить подавати конструктивні пропозиції та координувати свої дії із союзниками.

    Таким чином візит Віткоффа й Кушнера до Києва не завершив переговорний процес, а фактично відкрив новий етап контактів між Вашингтоном, Києвом і європейськими столицями.

    Віткофф і Кушнер перед Києвом були в Москві

    Американські представники прибули до України після понад тригодинних переговорів із Путіним у Кремлі.

    Associated Press повідомляло, що переговори у Москві були присвячені відновленню спроб знайти політичне рішення для завершення війни. Російська сторона називала їх «конструктивними», однак конкретного прориву після зустрічі оголошено не було.

    Після Москви Віткофф і Кушнер вирушили до Києва, де вже обговорили російські пропозиції з українською стороною.

    При цьому Зеленський наголосив: сам факт відновлення переговорного процесу є важливим, навіть якщо позиції сторін залишаються далекими одна від одної.

    «Гірше, коли немає ніяких форматів перемовин», — зазначав президент після зустрічі.

    Мирного прориву поки немає

    Попри активізацію контактів, говорити про готову мирну домовленість поки зарано.

    Територіальні питання, гарантії безпеки, майбутній статус української армії та механізми контролю за можливими домовленостями залишаються предметом складних дискусій.

    Водночас новий раунд дипломатії відбувається на тлі продовження російських ударів по Україні. The Guardian повідомляв про нові ракетні й дронові атаки, які відбувалися паралельно з дипломатичними контактами.

    Сам Зеленський раніше визнавав, що Україні необхідно готуватися до сценарію, за якого війна триватиме й узимку.

    Саме тому переговори зі США зараз мають дві паралельні складові: пошук дипломатичного шляху до завершення війни та одночасне посилення здатності України пережити ще один період масштабних російських атак.

    За підсумками наради 7 вересня Зеленський заявив, що Київ уже координує наступні кроки, готує нові зустрічі та продовжує роботу над конкретними рішеннями щодо ППО і зимового пакета.

  • У Франції заговорили про перегляд допомоги Україні: Барделла назвав нові умови

    У Франції заговорили про перегляд допомоги Україні: Барделла назвав нові умови

    Голова французького ультраправого «Національного об’єднання» Жордан Барделла заявив, що у разі приходу його політичної сили до влади Франція не повинна повністю припиняти підтримку України, однак нинішній формат фінансової допомоги, на його думку, необхідно переглянути.

    В інтерв’ю Bloomberg TV політик аргументував свою позицію великим державним боргом і дефіцитом бюджету Франції. Барделла заявив, що Париж не може, на його думку, безумовно брати на себе нові витрати без отримання певних гарантій або економічної вигоди. Водночас він наголосив, що мова не йде про повну відмову від України.

    «Національне об’єднання» залишається однією з найвпливовіших політичних сил Франції напередодні президентських виборів 2027 року. Партія зараз домінує у багатьох опитуваннях, а Марін Ле Пен розглядається як одна з головних претенденток на президентську посаду. Reuters також зазначає, що RN має дедалі більший вплив на французький політичний порядок денний.

    Барделла: Україну не треба «кидати»

    Попри критику нинішньої моделі допомоги, Барделла не підтримав повне припинення французької підтримки.

    За його словами, Франція має зобов’язання перед Україною і повинна продовжувати сприяти тому, щоб країна могла захищати свої кордони та територіальну цілісність.

    Політик також заявив, що Париж роками закликає до припинення бойових дій і створення гарантій безпеки для України.

    Таким чином позиція Барделли відрізняється від радикальнішого сценарію повного згортання допомоги: він пропонує зробити її більш умовною та прив’язаною до конкретних економічних або промислових механізмів.

    Хоче, щоб гроші поверталися французькій оборонці

    Однією з ключових пропозицій Барделли стало обмеження напрямів використання французького фінансування.

    Він хоче, щоб кошти, які європейські держави виділяють Україні, використовувалися передусім для закупівлі військового обладнання у європейських, зокрема французьких, виробників.

    Фактично йдеться про модель, за якої допомога Україні одночасно працює як замовлення для національного оборонно-промислового комплексу.

    Цей підхід вписується у ширшу дискусію в Європі про те, що значну частину витрат на підтримку Києва варто спрямовувати на розвиток власного виробництва боєприпасів, систем ППО, бронетехніки та інших озброєнь.

    При цьому сама Франція вже давно пов’язує підтримку України з поглибленням співпраці між оборонними промисловостями двох країн.

    У двосторонній безпековій угоді між Парижем і Києвом, укладеній у лютому 2024 року, Франція взяла на себе зобов’язання продовжувати постачання військового обладнання, навчання, розвідувальну підтримку та розвивати спільне оборонне виробництво.

    Барделла навів у приклад США

    Французький політик також позитивно оцінив модель відносин, яку Сполучені Штати вибудували з Україною за президентства Дональда Трампа.

    Як приклад він згадав угоду між Києвом і Вашингтоном щодо спільного інвестиційного фонду, пов’язаного з українськими природними ресурсами та відбудовою.

    Втім, формулювання про те, що США нібито просто «отримали українські копалини в обмін на допомогу», є спрощеним.

    У квітні 2025 року США та Україна створили спільний Американсько-український інвестиційний фонд відбудови. За офіційними умовами, фонд працює на паритетних засадах, а Україна зберігає державний контроль над своїми ресурсами.

    Початковий капітал фонду становив $150 млн — по $75 млн від США та України. У 2026 році структура вже перейшла до перших інвестицій, зокрема у технологічні та оборонні проєкти.

    Саме такий формат — коли допомога одночасно створює економічний інтерес для країни-партнера — Барделла фактично пропонує розглядати і для Франції.

    Франція має довгострокові зобов’язання перед Україною

    Водночас можливе майбутнє рішення уряду Франції не можна розглядати лише як питання окремих бюджетних виплат.

    Франція та Україна мають чинну десятирічну угоду про співробітництво у сфері безпеки.

    Документ передбачає, що Париж допомагатиме Україні захищати суверенітет, незалежність і територіальну цілісність, розвиватиме її військові спроможності та сприятиме економічній стійкості держави.

    Також Франція взяла на себе провідні ролі у міжнародних коаліціях з підтримки української артилерії та протиповітряної оборони й бере участь у коаліціях щодо авіації та морської безпеки.

    До повномасштабного перегляду цієї політики будь-якому новому французькому уряду довелося б враховувати не лише внутрішні бюджетні проблеми, а й уже взяті міжнародні зобов’язання.

    Для розуміння масштабів: згідно з даними Єлисейського палацу, Франція надала Україні військової допомоги на €1,7 млрд у 2022 році та €2,1 млрд у 2023 році, а на 2024 рік зобов’язалася виділити ще до €3 млрд.

    Заява пролунала на тлі боротьби за владу у Франції

    Особливого значення словам Барделли додає наближення президентських виборів, які мають відбутися навесні 2027 року.

    «Національне об’єднання» входить у кампанію з дуже сильних позицій. Le Monde пише, що партія зараз очолює опитування, тоді як французькі центристські та традиційні праві політичні сили поки не мають кандидата, який упевнено перегравав би Марін Ле Пен у прогнозованому другому турі.

    Опитування також демонстрували високий особистий рейтинг самого Барделли. Навесні 2026 року 36% опитаних французів заявили, що були б задоволені його обранням президентом — дещо більше, ніж у випадку Ле Пен. Водночас більшість респондентів усе одно негативно оцінювали перспективу президентства обох політиків.

    Наразі Барделла розглядається насамперед як потенційний прем’єр-міністр у разі перемоги Ле Пен. Le Monde при цьому фіксує окремі розбіжності між ними з внутрішньополітичних питань, зокрема щодо пенсійної реформи та заборони носіння мусульманської хустки у публічному просторі.

    Позиція щодо України стає частиною виборчої кампанії

    Українське питання дедалі виразніше стає одним із пунктів французької президентської кампанії.

    Для ультраправих ключовим аргументом є внутрішня фінансова ситуація Франції. Барделла прямо пов’язав перегляд підтримки України з державним боргом і дефіцитом.

    Водночас його нинішня позиція виглядає обережнішою, ніж проста вимога «припинити допомогу». Політик фактично намагається поєднати дві тези: Франція повинна продовжувати підтримувати здатність України оборонятися, але французькі гроші мають приносити більше вигоди самій Франції.

    Така позиція потенційно дозволяє «Національному об’єднанню» одночасно звертатися до виборців, які виступають проти великих зовнішніх витрат, і не демонструвати повного розриву із загальноєвропейською політикою підтримки України.

    При цьому поки йдеться лише про політичну позицію Барделли напередодні виборів. Чинна французька влада продовжує виконувати свої зобов’язання щодо військової, економічної та політичної підтримки України, закріплені зокрема у двосторонній безпековій угоді.

  • У Венеції покажуть майже чотиригодинний фільм про Ілона Маска: режисер обіцяє зруйнувати головний міф

    У Венеції покажуть майже чотиригодинний фільм про Ілона Маска: режисер обіцяє зруйнувати головний міф

    На Венеційському кінофестивалі готуються до світової прем’єри одного з найпомітніших документальних проєктів року — фільму Musk американського режисера Алекса Гібні. Стрічка присвячена Ілону Маску, однак автор відразу попереджає: це не традиційна біографія засновника SpaceX і керівника Tesla, а масштабне дослідження того, як в однієї людини може концентруватися надзвичайний економічний, технологічний і політичний вплив.

    За офіційною програмою Венеційського кінофестивалю, хронометраж картини становить 225 хвилин — 3 години 45 хвилин, а під час показу передбачена ще й 10-хвилинна перерва. Тож поширене визначення «чотиригодинний фільм» є лише округленням. Публічні покази заплановані на 9 вересня 2026 року, а картину представлено в програмі Venice Open поза конкурсом.

    У фільмі з’являються колишня дружина підприємця Джастін Маск, журналістка Кара Свішер, співзасновник Tesla Мартін Ебергард, дослідник штучного інтелекту та нобелівський лауреат Джеффрі Гінтон, журналістка Зої Шиффер, а також Ешлі Сент-Клер. Сам Ілон Маск участі в проєкті не взяв.

    Для Гібні ця тема стала черговою спробою дослідити не просто відому особистість, а механізми великої влади. Режисер раніше працював із історіями корпорації Enron, засновниці Theranos Елізабет Голмс, саєнтології та інших героїв і структур, навколо яких формувалися масштабні суспільні міфи.

    В інтерв’ю Associated Press він розповів, що погодився взятися за фільм на початку 2023 року. Спершу режисер не був упевнений, що хоче знімати ще одну картину про надзвичайно відому людину. Проте його зацікавила інша перспектива: поглянути на Маска як на своєрідний портрет влади у XXI столітті.

    У результаті фільм вийшов далеко за межі історії Tesla, SpaceX або соціальної мережі X. Гібні досліджує, як Маск формує уявлення про майбутнє, впливає на інвесторів і політичний дискурс та перетворює власну публічну особистість на частину бізнес-моделі.

    Одним із головних висновків режисера стало те, що силу Маска він бачить не стільки у власноручному винахідництві, скільки у його здатності переконувати інших у масштабності майбутніх проєктів.

    Гібні фактично описує підприємця як надзвичайно сильного продавця майбутнього: людину, яка може сформулювати амбітну картину того, що станеться через роки, й переконати інвесторів вкладати гроші в реалізацію цього бачення. За словами режисера, саме ця здатність стала одним із джерел величезного впливу Маска.

    Від «зеленого героя» до союзника Трампа

    Окремий великий блок стрічки присвячений політичній трансформації Маска та його зближенню з Дональдом Трампом.

    Гібні звертає увагу на парадокс: багато років Маск асоціювався з електромобілями, переходом на відновлювану енергетику й технологічним баченням боротьби зі зміною клімату. Значна частина його ранньої аудиторії складалася з ліберально налаштованих американців і прихильників екологічних технологій.

    Однак із часом його політична позиція різко змінилася.

    У розмові з AP режисер запропонував власне пояснення цієї трансформації. Він вважає, що вона могла бути пов’язана не лише з ідеологічними суперечками навколо так званої woke-культури, а й із бізнесовими інтересами, державними контрактами та проблемами компаній Маска з федеральними регуляторами. Це інтерпретація самого Гібні, а не встановлений незалежно факт.

    Саме тому політика у Musk стає частиною ширшого питання: що відбувається, коли людина, яка контролює стратегічні технології, супутникову інфраструктуру, великі промислові компанії та одну з найбільших соціальних платформ світу, одночасно отримує значний політичний вплив.

    Гібні називає масштаб цієї влади винятковим навіть у порівнянні з героями його попередніх документальних робіт.

    Гібні порівнює історію Маска з Enron і Theranos

    У стрічці режисер проводить паралелі з героями інших корпоративних скандалів, які він досліджував раніше.

    Однак Гібні визнає принципову відмінність. На відміну від компаній, у яких за гучними обіцянками врешті виявлялася порожнеча або масштабний обман, за імперією Маска стоять реальні технологічні результати.

    Tesla стала одним із ключових виробників електромобілів, а SpaceX радикально змінила ринок космічних запусків. У цих компаніях працюють тисячі висококваліфікованих інженерів, які створили технології, що справді функціонують.

    Саме ця комбінація, на думку Гібні, робить історію Маска складнішою.

    Документаліст використовує поняття «корупція заради благородної мети»: ситуацію, коли людина переконує себе, що масштабність кінцевої цілі — наприклад, колонізація Марса чи перехід людства на чистішу енергетику — може виправдати маніпуляції, перебільшення або нехтування правилами.

    Таким чином режисер не заперечує технологічні досягнення компаній Маска, а ставить інше запитання: чи повинна віра у виняткову місію давати надзвичайно впливовій людині більше свободи від традиційних обмежень.

    Частина співрозмовників відмовлялася говорити

    Однією з найбільш показових деталей роботи над фільмом Гібні назвав труднощі з пошуком людей, готових публічно розповідати про Маска.

    За словами режисера, деякі представники близького кола підприємця відмовлялися від інтерв’ю або хотіли отримати його дозвіл перед розмовою. Гібні інтерпретував таку поведінку як прояв страху перед можливою реакцією мільярдера.

    Сам Маск до режисера не приєднався.

    Ще раніше, коли про документальний проєкт стало відомо публічно, підприємець різко розкритикував майбутній фільм. Гібні у відповідь наполягав, що не починав роботу з наперед визначеним висновком і намагався будувати картину на документах, свідченнях та перевірених подіях.

    За словами документаліста, саме зібрані факти зрештою змусили його поставити під сумнів образ Маска як універсального генія на кшталт сучасного Леонардо да Вінчі.

    Один із найочікуваніших фільмів фестивалю

    Associated Press називає Musk одним із найбільш очікуваних документальних фільмів цьогорічної Венеції. Після фестивальної прем’єри стрічка не залишиться винятково фестивальним проєктом — американський прокатник Bleecker Street планує випустити її в кінотеатрах у жовтні.

    Документальна програма Венеційського фестивалю цього року загалом має виразний політичний характер. Reuters зазначає, що у програмі 2026 року значне місце посіли картини про війну, міграцію, демократичні інституції, клімат і концентрацію політичного та медійного впливу. Фільм Гібні про Маска органічно вписується саме в цю тенденцію.

    Офіційний сайт Венеційського кінофестивалю підтверджує, що Musk демонструватимуть поза основним конкурсом. Режисером і сценаристом виступив Алекс Гібні, оператором — Бенджамін Бладвелл, монтажером — Майкл Дж. Палмер, а музику написав британський композитор Деніел Пембертон.

    Для самого Гібні стрічка зрештою стала не стільки відповіддю на запитання, ким є Ілон Маск, скільки дослідженням значно ширшої проблеми — наскільки далеко може поширитися вплив приватної особи в епоху, коли технологічні компанії контролюють інфраструктуру, інформацію, космічні системи, транспорт і дедалі активніше втручаються в політичні процеси.

    Сам режисер називає тему похмурою й небезпечною, хоча обіцяє, що майже чотири години екранного часу не перетворяться на суху лекцію.

    А вже після прем’єри стане зрозуміло, чи вдалося Гібні виконати головне завдання, яке він перед собою поставив: не створити ще один портрет найбагатшої та найобговорюванішої людини світу, а розібрати механізм її влади.

  • «Прогноз із США»: політтехнолог Джеймс Карвілл припустив дострокову відставку Трампа після проміжних виборів

    «Прогноз із США»: політтехнолог Джеймс Карвілл припустив дострокову відставку Трампа після проміжних виборів

    Відомий американський політтехнолог та ексстратег Демократичної партії Джеймс Карвілл заявив, що Дональд Трамп може достроково залишити посаду президента США після проміжних виборів у листопаді 2026 року. За його оцінкою, ймовірна поразка республіканців та загроза масштабних розслідувань змусять Трампа передати владу віцепрезиденту Джей Ді Венсу в обмін на повне федеральне помилування.

    Ключові деталі та аналітичний контекст

    • Прогноз щодо виборів у Конгрес: Згідно з поточними оцінками, демократи мають близько 77% шансів повернути контроль над Палатою представників, що кардинально змінить політичний ландшафт і позбавить Трампа підтримки власній партії.
    • Загроза розслідувань: У разі втрати більшості в нижній палаті проти адміністрації та президентського оточення можуть ініціювати розслідування бізнесу родини Трампа, зв’язків із донорами та біржових операцій.
    • Юридична схема з помилуванням: Карвілл зазначає, що самопомилування є юридично сумнівним кроком (50/50), тоді як добровільний відхід з посади та передача повноважень Джей Ді Венсу гарантують Трампу 100% захист через офіційне президентське помилування.
    • Вплив на міжнародну політику: Дискусія про політичне майбутнє Білого дому лунає на тлі зустрічей спецпосланців Стіва Віткоффа та Джареда Кушнера у Москві, піднімаючи питання про доцільність довгострокових домовленостей із Вашингтоном напередодні виборів.

    З заяви політтехнолога Джеймса Карвілла у підкасті Daily Beast:

    «Він просто піде. Він підніме білий прапор і піде до Венса. Юристи скажуть йому: “Ви можете помилувати себе, але це 50 на 50. Якщо Венс стане президентом і помилує вас — це 100%”. Саме так він і зробить, отримавши максимально широке федеральне помилування за все, що можна уявити».

  • «Песимізм у Кремлі»: у Москві не очікують прориву від візиту переговорників Трампа Віткоффа та Кушнера — Bloomberg

    «Песимізм у Кремлі»: у Москві не очікують прориву від візиту переговорників Трампа Віткоффа та Кушнера — Bloomberg

    Російське керівництво із песимізмом оцінює перспективи візиту спецпосланців президента США Стіва Віткоффа та Джареда Кушнера до Москви 5 вересня 2026 року. За даними джерел видання Bloomberg, близьких до Кремля, ймовірність досягнення домовленостей щодо припинення війни є мінімальною, оскільки Володимир Путін наполягає виключно на власних вимогах та не збирається йти на поступки.

    Ключові деталі та дипломатичний контекст

    • Низькі очікування у РФ: У Москві зазначають, що попередні контакти з представниками Дональда Трампа не дали результатів, тому у Кремлі не чекають від Вашингтона пропозицій, які б влаштували російську сторону.
    • Жорсткіші вимоги Кремля: Оскільки російська сторона вважає, що володіє перевагою на полі бою, її позиція стає дедалі жорсткішою. Зокрема, Путін не демонструє готовності відмовитися від вимог щодо передачі під контроль РФ всієї території Донецької області, що категорично відкидає Київ.
    • Маршрут американських посланців: Після переговорів у Москві Віткофф і Кушнер вирушать до Києва для зустрічі з українським керівництвом. Це перший візит спецпосланців Трампа до України.
    • Режим тиші під час візиту: Президент України Володимир Зеленський повідомив, що Україна утримуватиметься від авіаударів на час перебування американської місії та очікує симетричного припинення ракетно-дронових атак з боку РФ.

    З публікації видання Bloomberg з посиланням на джерела, близькі до Кремля:

    «Очікування від візиту надзвичайно низькі. Попередні поїздки Віткоффа і Кушнера до Росії не принесли прогресу, і немає підстав вважати, що вони везуть прийнятні пропозиції. Путін готовий зупинити війну лише на власних умовах, а вимоги Росії стають тільки жорсткішими».

     

  • Віткофф і Кушнер могли прилетіти до Києва з Москви: після атаки РФ плани переглядають

    Віткофф і Кушнер могли прилетіти до Києва з Москви: після атаки РФ плани переглядають

    Спецпредставники президента США Дональда Трампа Стів Віткофф і Джаред Кушнер планували відвідати Москву та Київ 5–6 вересня. За даними українських та міжнародних медіа, американська сторона розглядала навіть можливість перельоту до Києва літаком, однак після нових російських атак безпекові ризики змусили Вашингтон обговорювати альтернативні варіанти.

    Про можливість прямого перельоту повідомив народний депутат Олексій Гончаренко. За його словами, Віткофф і Кушнер після переговорів у Москві могли прибути до України вже в неділю, 6 вересня. Одним із варіантів був переліт до Борисполя.

    Гончаренко стверджує, що американська сторона певний час вагалася, але була близькою до позитивного рішення щодо такого формату прибуття. Водночас остаточно маршрут не був затверджений.

    Ситуація, за словами депутата, змінилася після російської атаки на Київ 4 вересня. Гончаренко заявив, що російський дрон вдарив по двох старих літаках Як-40 у районі аеропорту «Жуляни». Він наголосив, що ці літаки давно не використовувалися для польотів.

    Сам парламентар припустив, що удар міг мати демонстративний характер і бути сигналом американській стороні. За його версією, Москва могла знати про плани Віткоффа і Кушнера прибути до Києва після переговорів у Росії.

    Водночас доказів того, що удар був здійснений саме з метою вплинути на маршрут американської делегації, наразі немає. Це припущення самого Гончаренка, яке офіційно не підтверджене.

    На тлі атаки з’явилася й інша інформація: представники Трампа почали розглядати альтернативні плани поїздки до України. За даними Kyiv Independent, на які посилаються українські ЗМІ, Віткофф і Кушнер справді планували відвідати Москву та Київ 5–6 вересня, однак безпекова ситуація змусила їх переглянути деталі поїздки.

    Співрозмовник видання заявив, що російська сторона нібито переконує американських представників у небезпеці поїздки до Києва. Він також стверджував, що Віткофф став більше вагатися щодо особистого прибуття до української столиці. Ця інформація базується на анонімному джерелі й не підтверджена офіційно Білим домом.

    Людина, близька до адміністрації Трампа, водночас підтвердила Kyiv Independent, що візит до України справді планувався, але допустила, що його ще можуть скасувати.

    Російські медіа також повідомляли, що Віткофф і Кушнер спочатку мали прибути до Москви, а вже після цього — до Києва. Йшлося про 5–6 вересня.

    Напередодні президент Володимир Зеленський підтвердив, що Україна очікує зустріч із представниками команди Дональда Трампа. За його словами, попередні дати контактів уже були погоджені. На цьому ж тлі американська сторона планувала переговори і в Москві.

    Таким чином, станом на 4 вересня сам факт підготовки контактів Віткоффа і Кушнера з Москвою та Києвом підтверджується одразу кількома джерелами. Однак остаточний маршрут, спосіб прибуття до України та навіть сам факт особистого візиту до Києва все ще можуть змінитися через безпекову ситуацію.

    При цьому заяву про можливий зв’язок між російською атакою та планами американських представників варто трактувати обережно. Наразі йдеться про оцінку Гончаренка, а не про встановлений факт чи офіційний висновок української або американської сторони.

  • Цензура чи помилка Meta? В Албанії блокують Instagram-акаунти противників проєкту Кушнера

    Цензура чи помилка Meta? В Албанії блокують Instagram-акаунти противників проєкту Кушнера

    В Албанії набирає обертів скандал навколо блокування десятків Instagram-акаунтів активістів, журналістів та опозиційних політиків. Обмеження відбуваються на тлі майже 100-денних протестів проти будівництва розкішного курорту на південному узбережжі країни, пов’язаного з Джаредом Кушнером — зятем президента США Дональда Трампа.

    Про ситуацію повідомило Politico. За даними видання, Instagram став одним із ключових каналів поширення інформації про протести, однак протягом останніх тижнів десятки сторінок людей, які висвітлювали або підтримували акції, були заблоковані чи отримали суттєві обмеження.

    Користувачам переважно повідомляли про ймовірні порушення авторських прав. Самі власники сторінок заперечують такі порушення та стверджують, що публікували власні фотографії, відео й інші матеріали. Саме збіг блокувань із протестною активністю породив в Албанії підозри щодо можливого використання механізмів модерації соцмережі для придушення критики. Водночас доказів того, що албанська влада або представники курортного проєкту безпосередньо стоять за блокуваннями, наразі немає.

    Протести пов’язані з масштабним туристичним проєктом на півдні Албанії. Курорт асоціюють із Джаредом Кушнером — чоловіком Іванки Трамп та засновником інвестиційної компанії Affinity Partners. Суперечки навколо його інвестиційних планів на Балканах виникали й раніше, зокрема через заплановану забудову прибережних територій.

    За інформацією Politico, нинішні акції в Албанії тривають уже майже сто днів. Почавшись як протести проти курортного проєкту, вони поступово набули ширшого політичного характеру — частина учасників тепер вимагає відставки уряду прем’єр-міністра Еді Рами.

    Особливого значення в цій ситуації набули соціальні мережі. Саме Instagram активісти використовували для трансляцій із протестів, поширення відео, координації та привернення уваги до конфлікту. Тому масові проблеми з акаунтами людей, безпосередньо залучених до протестної кампанії, стали окремою темою суспільної дискусії.

    Серед тих, хто зіткнувся з блокуванням, опинився депутат парламенту та лідер опозиційної партії Mundësia Агроном Шехай. Політик припустив, що недостатньо прозорі правила роботи соціальних платформ можуть створювати можливості для цензури політичних опонентів. Це, однак, його оцінка ситуації, а не встановлений факт.

    Перевіркою випадків зайнялася організація Repro Uncensored. За наведеними Politico даними, вона проаналізувала сотні випадків і заявила, що не знайшла порушень правил Instagram, які могли б пояснити застосовані санкції.

    У Meta, якій належить Instagram, заявили, що перевіряють ситуацію. Компанія вже визнала, що принаймні частина акаунтів була заблокована помилково, та відновила їх. Проте проблема цим не вичерпалася: деякі користувачі після відновлення доступу, за повідомленнями, все ще мають обмеження щодо прямих трансляцій або спільних публікацій, а охоплення їхнього контенту могло скоротитися.

    Ситуація особливо чутлива через те, що алгоритмічна модерація великих соціальних платформ може безпосередньо впливати на політичну комунікацію. Якщо Instagram є одним із головних каналів поширення інформації про протест, навіть тимчасове блокування сторінки журналіста, політика чи активіста може обмежити його можливість звертатися до аудиторії саме в момент активних подій.

    Водночас наразі немає підтвердження, що блокування були частиною скоординованої кампанії.

    Прем’єр-міністр Албанії Еді Рама категорично відкинув припущення про причетність уряду. За його словами, албанська влада не має технічних можливостей здійснювати такі операції в Instagram.

    Представники компанії SAZAN Coast, пов’язаної з курортним проєктом, також заперечили будь-який вплив на рішення Meta. Водночас представник компанії охарактеризував протести як «скоординовану опозиційну кампанію» та позитивно оцінив боротьбу Meta з активністю, яку він назвав «бот-рухами». Ці твердження є позицією компанії й самі по собі не доводять, що заблоковані акаунти справді були ботами.

    Саме тому історія вийшла далеко за межі суперечки навколо одного курорту. Вона порушує ширше питання про те, наскільки прозорими є механізми модерації Instagram та інших великих платформ у ситуаціях політичних протестів. Якщо рішення про блокування ухвалюються автоматично після скарг на авторські права, залишається ризик, що систему скарг можуть використовувати для масового обмеження небажаного контенту.

    При цьому ситуація поки що не дає підстав однозначно стверджувати, що саме це сталося в Албанії. Meta говорить про помилки та проводить перевірку, уряд заперечує втручання, а компанія, пов’язана з курортом, також відкидає причетність. Активісти й опозиція, своєю чергою, вимагають пояснити, чому під обмеження потрапила значна кількість критиків проєкту.

    Історія навколо курорту Кушнера перетворилася одночасно на земельний, політичний та інформаційний конфлікт. І тепер питання полягає вже не тільки в тому, що побудують на албанському узбережжі, а й у тому, хто і за якими правилами контролює цифрові майданчики, через які суспільство може протестувати проти таких рішень.

  • Війни в Україні та Ірані дедалі небезпечніше переплітаються: The Guardian попереджає про ризик великої ескалації

    Війни в Україні та Ірані дедалі небезпечніше переплітаються: The Guardian попереджає про ризик великої ескалації

    Війни в Україні та Ірані дедалі сильніше впливають одна на одну, а відсутність чіткої стратегії їх завершення може підвищити ризик ширшої міжнародної ескалації. Таку думку висловив старший науковий співробітник Carnegie Endowment for International Peace Крістофер Чіввіс у колонці для The Guardian. Він вважає, що нинішні конфлікти вже не можна розглядати як цілком окремі кризи, оскільки їхні військові, дипломатичні та економічні наслідки дедалі частіше перетинаються.

    На думку автора, одним із найбільш небезпечних сигналів є зростання активності Росії у так званій сірій зоні протистояння з Європою. Чіввіс звертає увагу на інциденти біля аеропорту Лейпциг/Галле в Німеччині, який є важливим логістичним вузлом і використовується, зокрема, для перевезення допомоги Україні.

    На початку серпня поблизу аеропорту виявили безпілотник із вибухівкою. Згодом Німеччина прямо поклала відповідальність за спробу атаки на Росію, тоді як Москва свою причетність заперечила. Європейські держави загалом фіксують зростання кількості диверсій, підпалів та інших гібридних операцій, які західні спецслужби пов’язують із Росією.

    Чіввіс нагадує й про інциденти 2024 року, коли в логістичному ланцюжку DHL у Європі виявили запальні пристрої. На його думку, подібні операції несуть особливу небезпеку через можливість загибелі великої кількості цивільних і, відповідно, різкого розширення конфлікту між Росією та країнами НАТО.

    Саме на тлі загострення наприкінці серпня директор ЦРУ Джон Реткліфф здійснив рідкісний неоголошений візит до Москви. Washington Post повідомляла, що він перебував у російській столиці близько восьми з половиною годин. У Кремлі згодом підтвердили контакти каналами спецслужб, але заявили, що Реткліфф не зустрічався безпосередньо з Володимиром Путіним.

    The Guardian пов’язує цю поїздку не лише з війною Росії проти України, а й зі зростанням напруження навколо Ірану. За даними американських медіа, у Вашингтоні побоюються, що Кремль може розглядати участь США у близькосхідній кризі як ознаку того, що американська увага та військові ресурси дедалі більше розпорошуються. Американська розвідка, за інформацією Washington Post, оцінювала, що Москва може сприймати це як додаткове вікно для посилення тиску на Україну або західних союзників.

    Сам Чіввіс вважає, що Вашингтон опинився у суперечливій ситуації. З одного боку, адміністрація Дональда Трампа намагається переконати Росію зменшити ескалацію та погодитися на домовленості щодо України. З іншого — США залишаються втягнутими у воєнне протистояння з Іраном, яке також потребує значних військових ресурсів.

    Особливу увагу автор приділяє запасам американських засобів протиповітряної та протиракетної оборони. Війна з Іраном збільшує потребу у дорогих перехоплювачах і системах ППО, тоді як Україна також гостро потребує таких засобів для захисту від російських ракетних і дронових атак. На думку Чіввіса, Москва може враховувати це під час планування подальших ударів.

    Водночас переплетення двох конфліктів відбувається і в іншому напрямку. Україна набула унікального досвіду боротьби з іранськими дронами типу Shahed, які Росія масово використовує для ударів по українських містах та інфраструктурі. У 2026 році українські фахівці допомагали державам Близького Сходу посилювати протидію іранським безпілотникам. За відкритими даними, кількість українських фахівців із протидії дронам у регіоні сягала понад двох сотень.

    Росія, своєю чергою, продовжує підтримувати Іран. Washington Post повідомляла, що Москва надавала Тегерану розвідувальну інформацію щодо американських військових активів у регіоні. Паралельно Росія роками використовує іранські технології ударних безпілотників у війні проти України.

    Чіввіс вважає, що така взаємозалежність поступово перетворює два регіональні конфлікти на складнішу систему протистояння. США допомагають Україні й одночасно воюють з Іраном, Росія воює проти України та підтримує Тегеран, а Київ використовує свій бойовий досвід для підтримки партнерів на Близькому Сході.

    Додатковим фактором стає Китай. Пекін зберігає тісні економічні зв’язки і з Росією, і з Іраном, водночас не демонструючи зацікавленості у повній військовій поразці будь-якої з цих країн. Чіввіс вважає, що Китай має достатній економічний ресурс, щоб пом’якшувати для Москви та Тегерана частину наслідків західних санкцій і воєнного тиску.

    Ситуація навколо Ірану при цьому залишається вкрай напруженою. 3 вересня The Guardian повідомляв про нові іранські ракетні та дронові удари по американських військових об’єктах у країнах Перської затоки. Конфлікт уже вплинув на судноплавство через Ормузьку протоку та світові енергетичні ринки.

    В Україні бойові дії також не демонструють ознак швидкого припинення. Росія продовжує масовані атаки, тоді як Україна посилює далекобійні удари по російській військовій та енергетичній інфраструктурі. Президент Володимир Зеленський цього тижня заявив, що через українські дрони російський повітряний простір стає дедалі менш безпечним, та закликав авіакомпанії й страховиків враховувати нові ризики.

    На цьому тлі Вашингтон продовжує дипломатичні спроби. 4 вересня The Guardian повідомляв, що американські представники мають провести нові контакти з Києвом і Москвою у межах пошуку шляху до завершення війни. Водночас навіть російська сторона визнає, що переговорний процес фактично залишається замороженим.

    Чіввіс проводить історичну паралель із періодом перед Першою світовою війною. Його головна теза полягає не в тому, що нова світова війна неминуча, а в тому, що тривалі регіональні конфлікти здатні поступово втягувати дедалі більше держав та створювати ланцюг ескалацій, який згодом стає складно контролювати.

    Автор закликає адміністрацію США сформувати чіткіші плани завершення обох конфліктів і значно активніше використовувати дипломатичні стимули. Щодо Ірану він пропонує переговори про припинення вогню, послаблення частини санкцій і ширші домовленості щодо безпеки в районі Ормузької протоки.

    Його рекомендації щодо України є значно більш дискусійними. Зокрема, Чіввіс вважає, що Києву варто серйозніше обговорювати питання нейтралітету та перспективу подальшої боротьби за контрольовану Україною частину Донбасу. Це позиція самого автора колонки, а не офіційна позиція уряду США, The Guardian чи української влади.

    Головним висновком Чіввіса є те, що продовження двох воєн без зрозумілої політичної стратегії їх завершення збільшує ризик неконтрольованого розширення протистояння. Український та іранський конфлікти вже пов’язані через зброю, розвідку, ресурси ППО, енергетику та відносини між США, Росією, Китаєм та державами Близького Сходу.

    На думку автора, світ поки ще не опинився у точці неповернення. Але чим довше конфлікти залишатимуться невирішеними і чим більше держав прямо чи опосередковано братимуть у них участь, тим вищою ставатиме ціна навіть одного прорахунку.

  • «Ніхто не сказав, що не підтримає»: Власюк розповів про перспективи санкційного «закону Ґрема» у США

    «Ніхто не сказав, що не підтримає»: Власюк розповів про перспективи санкційного «закону Ґрема» у США

    У Палаті представників США зберігаються шанси на підтримку масштабного законопроєкту про посилення санкцій проти Росії та Ірану, який раніше отримав переконливу двопартійну підтримку в Сенаті. Уповноважений президента України з питань санкційної політики Владислав Власюк заявив, що під час його зустрічей із американськими конгресменами жоден із них прямо не сказав, що точно голосуватиме проти документа.

    Власюк провів у Вашингтоні три дні інтенсивних переговорів і зустрівся приблизно з двома десятками членів Палати представників. Крім Конгресу, український посадовець мав зустрічі в Міністерстві фінансів, Міністерстві торгівлі, Державному департаменті та ФБР. Мета візиту — переконати американських законодавців підтримати так званий санкційний «закон Ґрема», який уже пройшов Сенат, але поки не винесений на остаточне голосування у нижній палаті Конгресу.

    За словами Власюка, частина конгресменів одразу заявляла, що підтримує посилення санкцій проти Росії і виступає за якнайшвидше ухвалення документа. Інші висловлювали застереження щодо окремих положень, однак, за його словами, всі співрозмовники погоджувалися з необхідністю подальшого економічного тиску на Москву.

    Головним предметом дискусії стали вторинні тарифи проти держав, які купують російські енергоносії. Саме це положення викликає найбільше запитань у Палаті представників.

    «Ніхто не сказав, що він точно не буде підтримувати цей законопроєкт», — підсумував Власюк результати переговорів. Він додав, що навіть ті конгресмени, які поки не визначилися або схиляються до негативного рішення, залишаються відкритими до аргументів української сторони.

    За словами уповноваженого, під час зустрічей він намагався переконати американських політиків у необхідності збереження механізму вторинних тарифів. Київ розглядає його як один із ключових інструментів тиску не лише безпосередньо на Росію, а й на країни, які продовжують купувати значні обсяги російської нафти та газу.

    Санкційний законопроєкт, який отримав ім’я покійного сенатора-республіканця Ліндсі Ґрема, Сенат США схвалив 7 серпня 86 голосами проти 11. Це стало рідкісним прикладом широкої двопартійної підтримки жорсткіших економічних заходів проти Росії. Після схвалення Сенатом документ був переданий до Палати представників.

    Ініціативу тривалий час просували Ґрем та сенатор-демократ Річард Блюменталь. Після смерті Ґрема законопроєкт перейменували на його честь.

    Документ передбачає значне розширення санкційного тиску на Росію, російських посадовців, фінансові установи, енергетичні проєкти та судна, які використовуються для обходу нафтових обмежень. Окремий блок стосується Ірану.

    Одним із найрезонансніших положень є право президента США встановлювати мита до 100% проти найбільших покупців російської нафти й природного газу та держав, які допомагають обходити американські санкції на торгівлю російськими енергоресурсами. Серед найбільших покупців російської енергії фігурують Китай, Індія та Туреччина.

    Законопроєкт також дозволяє встановлювати мита до 500% на окремі товари російського походження, хоча для певних категорій, зокрема матеріалів, необхідних американській атомній енергетиці та медицині, передбачені винятки.

    Саме широкі тарифні повноваження президента Дональда Трампа стали одним із головних джерел суперечок у Конгресі. Частина демократів побоюється, що закон може надати Білому дому надто великий простір для застосування мит, а їхні наслідки можуть вийти далеко за межі санкційної політики щодо Росії.

    Є й суто економічні побоювання. У Палаті представників аналізують, чи не призведуть вторинні мита до подорожчання енергоносіїв і пального у США. Якщо великі імпортери російської нафти будуть змушені переорієнтуватися на інших постачальників, це може збільшити попит на альтернативні сорти нафти й вплинути на світові ціни.

    Через ці застереження перспектива швидкого голосування залишається невизначеною. Reuters наприкінці серпня повідомляв, що документ, попри сильну підтримку в Сенаті, стикається зі складнішим проходженням у Палаті представників. Лідер демократів у Палаті Хакім Джеффріс говорив про серйозні питання до тарифних положень законопроєкту, а окремі законодавці вважають, що президент США вже має достатньо повноважень для запровадження нових санкцій проти Росії.

    Водночас прихильники законопроєкту наполягають, що його ухвалення стане важливим політичним сигналом Москві та країнам, які допомагають Росії отримувати доходи від експорту енергоносіїв.

    Санкційний механізм задуманий так, щоб збільшити ціну співпраці з російським енергетичним сектором. Нафта й газ залишаються одним із ключових джерел валютних доходів Росії, тому автори документа розраховують тиснути не лише на російські компанії, а й на їхніх найбільших закордонних клієнтів.

    Сам Власюк під час поїздки намагається переконати конгресменів, що вторинні тарифи не варто вилучати з документа. За його оцінкою, після зустрічей частина скептично налаштованих законодавців принаймні почала додатково розглядати аргументи на користь цього механізму.

    Однак його слова не означають, що необхідна більшість у Палаті представників уже гарантована. Йдеться про оцінку українського посадовця за підсумками особистих зустрічей, тоді як офіційної дати голосування за законопроєкт поки не оголошено.

    Додатковою проблемою є календар Конгресу. Палата представників повернулася до Вашингтона після літньої перерви, але серед її першочергових завдань — бюджетні питання та недопущення нового припинення фінансування федерального уряду. Санкційний законопроєкт проти Росії при цьому залишається серед документів, доля яких ще не визначена.

    Таким чином, після переконливого голосування в Сенаті основна боротьба за санкційний пакет перемістилася до Палати представників. Українська сторона намагається зберегти найбільш жорсткі положення документа, насамперед механізм вторинних тарифів, тоді як частина американських законодавців прагне отримати більше гарантій щодо їхнього можливого впливу на ціни, торгівлю та повноваження президента.

    За оцінкою Власюка, головним позитивним сигналом після трьох днів переговорів стало те, що серед конгресменів, з якими він зустрічався, не було тих, хто категорично відкинув можливість підтримати законопроєкт. Чи перетвориться ця готовність до дискусії на необхідну кількість голосів, стане зрозуміло лише після того, як керівництво Палати представників визначиться з подальшим розглядом документа.