Golovnitemu.com

Позначка: економіка росії

  • Паливна криза в Росії вдарила по аграріях: Reuters повідомило про нові проблеми із зерном

    Паливна криза в Росії вдарила по аграріях: Reuters повідомило про нові проблеми із зерном

    Загальнонаціональна паливна криза в Росії, яка загострилася після серії ударів українських безпілотників по нафтопереробних заводах та ускладнення судноплавства в Азовському морі, почала суттєво впливати на роботу аграрного сектору. Найгостріше ситуацію відчувають фермери південних регіонів країни, які стикаються з дефіцитом дизельного пального, зростанням витрат і проблемами зі збутом зерна.

    Про це повідомляє Reuters.

    За інформацією агентства, місяці атак на російську нафтопереробну інфраструктуру призвели до скорочення виробництва пального та різкого подорожчання дизеля, який є критично важливим для роботи сільськогосподарської техніки під час жнив.

    Особливо складною є ситуація в Ростовській області — одному з ключових аграрних регіонів Росії. Працівники місцевих господарств змушені годинами чекати на автозаправних станціях, щоб отримати пальне. За словами співрозмовників Reuters, інколи люди проводять у чергах пів дня лише для того, щоб заправити автомобілі та дістатися до місця роботи.

    Додаткових труднощів аграріям завдали проблеми з морською логістикою. Азовське море традиційно є одним із головних маршрутів для експорту зерна з Ростовської області. Проте через бойові дії та обмеження судноплавства кількість покупців різко скоротилася, а можливості експорту значно звузилися.

    У Reuters зазначають, що нинішня ситуація демонструє масштаб економічних наслідків для російського аграрного сектору, який є одним із найбільших постачальників пшениці на світовий ринок. Поєднання дефіциту пального, зростання логістичних витрат і труднощів із морськими перевезеннями створює серйозний фінансовий тиск на виробників зерна.

    У Міністерстві сільського господарства Росії заявили, що загалом очікують хороший урожай цього року. Водночас у відомстві визнали наявність проблем із забезпеченням паливом у різних регіонах країни та запевнили, що уряд працює над стабілізацією постачань дизеля для сільськогосподарських підприємств.

    Водночас аналітики дослідницької компанії SovEcon попереджають, що негативний вплив може виявитися значно масштабнішим. За їхніми оцінками, якщо ситуація з блокуванням Азовського моря не зміниться протягом більшої частини другого півріччя, Росія може недопоставити на світовий ринок від 5 до 10 мільйонів тонн пшениці.

    Для порівняння, у 2025 році Росія експортувала понад 61 мільйон тонн зернових культур, із яких близько 46 мільйонів тонн припало саме на пшеницю. Зменшення поставок такого масштабу потенційно може вплинути не лише на російський аграрний сектор, а й на світові ціни на зерно.

    За оцінками експертів, фермери вже втрачають приблизно 1000 рублів із кожної тонни зерна через зростання вартості дизельного пального. Через труднощі з експортом через Азовське море ці втрати фактично подвоюються. У таких умовах багато виробників можуть переглянути плани щодо майбутніх посівних кампаній та скоротити площі під зерновими культурами. За словами аналітиків, ця тенденція спостерігається ще з 2022 року, однак нинішня ситуація може її посилити.

    Наслідки проблем із російською паливною інфраструктурою вже виходять за межі країни. За інформацією Axios, зростання цін на пальне, пов’язане зі скороченням виробництва в Росії після атак на НПЗ, відчувається і на міжнародних енергетичних ринках, зокрема у США.

    Президент Росії Володимир Путін раніше також визнав, що атаки українських безпілотників створили для країни «певні проблеми з нафтопродуктами», хоча водночас заявив, що ситуацію нібито вдається контролювати.

    Попри такі заяви, за оцінками, російські нафтопереробні заводи наразі забезпечують лише близько 65% сезонної потреби країни в бензині. Експерти пов’язують це зі значними пошкодженнями низки великих НПЗ унаслідок регулярних ударів українських дронів, що призвело до скорочення виробничих потужностей і посилення дефіциту пального.

  • Жнива під загрозою: Росія зіткнулася з гострим дефіцитом дизеля, розвідка назвала наслідки

    Жнива під загрозою: Росія зіткнулася з гострим дефіцитом дизеля, розвідка назвала наслідки

    Росія розпочала жнивну кампанію 2026 року в умовах гострого дефіциту дизельного пального, що вже позначається на темпах збору врожаю та створює серйозні ризики для аграрного сектору країни. Найбільше від нестачі пального потерпають регіони, які традиційно першими розпочинають збиральну кампанію, а малі й середні фермерські господарства опинилися на межі виживання. Про це повідомила Служба зовнішньої розвідки України.

    За інформацією української розвідки, найгостріша ситуація спостерігається у Краснодарському та Ставропольському краях, а також у Ростовській області, де зернові культури достигають раніше за інші регіони. Водночас проблеми з постачанням дизельного пального фіксуються також у Липецькій, Воронезькій, Тамбовській та Свердловській областях, Республіці Башкортостан і Якутії.

    У Службі зовнішньої розвідки зазначають, що дефіцит пального вже безпосередньо впливає на темпи проведення жнив. За даними відомства, станом на 1 липня в Росії було обмолочено лише 1,3–1,5 млн гектарів посівів, тоді як на аналогічну дату минулого року цей показник становив 4,2–4,6 млн гектарів. Таким чином, темпи збиральної кампанії відстають майже втричі від минулорічних.

    Попри це, заступник голови уряду РФ Дмитро Патрушев публічно заперечив наявність системних проблем із проведенням жнив. Однак, як наголошують у розвідці, посадовець не навів жодних конкретних статистичних даних, які б підтверджували його заяви.

    Крім нестачі дизельного пального, ситуацію ускладнює й скорочення посівних площ. За даними СЗРУ, цьогоріч площі під ярими культурами зменшилися на 11,3% порівняно з минулим роком, а озимими — на 7,4%.

    У розвідці зазначають, що паливна криза накладається на інші негативні фактори, зокрема порушення оптимальних агротехнологічних строків проведення польових робіт. Після дозрівання зернових культур аграрії мають лише від семи до десяти днів для збору врожаю. Після цього зерно починає осипатися, а несприятливі погодні умови, зокрема дощі, можуть повністю заблокувати вихід техніки в поля.

    За оцінками представників агропромислового комплексу Ростовської області, через зрив оптимальних строків збирання можливі втрати врожаю можуть сягнути 15%.

    Окремою проблемою залишається забезпечення аграріїв пальним. За інформацією української розвідки, у низці російських регіонів продаж дизельного пального на автозаправних станціях уже нормується. Один покупець може придбати від 20 до 200 літрів дизеля, при цьому заправка резервуарів чи інших великих ємностей фактично заборонена.

    Такі обмеження серйозно ускладнюють роботу сільськогосподарської техніки. У СЗРУ зазначають, що один зернозбиральний комбайн протягом зміни може споживати до 300 літрів дизельного пального, тому встановлені ліміти не забезпечують навіть одного повного робочого дня.

    Особливо складна ситуація спостерігається у віддалених регіонах Росії. Наприклад, у Якутії окремі фермери змушені долати відстань у 200–300 кілометрів лише для того, щоб придбати максимально дозволені 200 літрів дизеля.

    За оцінкою української розвідки, найбільше від паливної кризи страждають малі та середні фермерські господарства, які не мають власних запасів пального та довгострокових контрактів із нафтопереробними заводами. Саме такі виробники сьогодні перебувають на межі фінансового краху.

    У Службі зовнішньої розвідки наголошують, що наслідками нинішньої ситуації можуть стати не лише втрати врожаю, а й погіршення якості зерна, зниження рентабельності аграрного виробництва та подальше погіршення фінансового стану дрібних виробників. Для багатьох із них витрати на пальне вже становлять близько п’ятої частини собівартості вирощування зернових культур.

    Найбільших ризиків, за оцінкою відомства, зазнають регіони зі слабко розвиненою паливною інфраструктурою, значними відстанями між автозаправними станціями та сільськогосподарськими підприємствами, а також обмеженими можливостями для створення власних запасів дизельного пального.

    У СЗРУ також зазначили, що на тлі загального дефіциту нафтопродуктів Росія дедалі активніше використовує так звані “сірі” схеми постачання та переробки пального. Зокрема, українська розвідка повідомляла про фіксацію однієї з таких схем за участю індійської нафтопереробної компанії Nayara Energy.

    Крім того, у низці російських регіонів продовжують запроваджувати додаткові обмеження на продаж пального. Так, у Курській області з 15 липня почали діяти нові правила, які суттєво обмежують можливості водіїв придбати бензин та дизельне пальне.

  • Паливна криза в Росії набирає обертів: лікарні, рятувальники та комунальники залишаються без бензину

    Паливна криза в Росії набирає обертів: лікарні, рятувальники та комунальники залишаються без бензину

    У Росії дедалі більше державних установ стикаються з неможливістю закупити бензин для своєї роботи. Постачальники масово відмовляються брати участь у державних тендерах через економічну невигідність контрактів, що вже призводить до зриву забезпечення пальним лікарень, пожежно-рятувальних підрозділів, комунальних підприємств та інших бюджетних організацій.

    Про це повідомляє російське видання “Известия”.

    За інформацією видання, у травні та червні цього року кількість скасованих, таких, що не відбулися, або повторно оголошених державних закупівель бензину для медичних закладів, комунальних служб та екстрених служб зросла приблизно утричі порівняно з аналогічним періодом минулого року.

    Причиною стала стрімка зміна ринкових цін на пальне. Через те, що державні закупівлі проводяться за фіксованою ціною, постачальники дедалі частіше відмовляються від участі в конкурсах. Поки триває процедура тендеру, оптова вартість бензину встигає суттєво зрости, тому виконання державного контракту стає збитковим.

    Натомість компанії віддають перевагу продажу пального через автозаправні мережі або комерційним клієнтам, де можуть оперативно змінювати ціни відповідно до ринкової ситуації та отримувати значно більший прибуток.

    Одним із прикладів став Самарський обласний медичний центр “Династія”, який не зміг придбати 8,5 тисячі літрів бензину АІ-92 на суму близько 580 тисяч рублів. На оголошений тендер не подався жоден учасник, через що закупівлю довелося скасувати.

    Аналогічна ситуація виникла й у Ленінградській області. Реабілітаційний центр “Дарина” не зміг закупити 28 тисяч літрів бензину марки АІ-95, оскільки жоден постачальник також не погодився виконувати контракт на запропонованих умовах.

    Без необхідного пального залишилася й автобаза адміністрації Тамбова. Там місцева влада планувала закупити бензин і дизельне паливо на загальну суму близько двох мільйонів рублів, однак конкурс завершився без жодної заявки.

    Проблеми із закупівлями фіксують і в інших російських регіонах. У Володимирській області такими, що не відбулися, визнали торги компанії “Горелектросеть”, яка планувала придбати паливо на понад 2,2 мільйона рублів.

    У Ставропольському краї місцевій протипожежній та аварійно-рятувальній службі довелося кілька разів повторно оголошувати закупівлю бензину. Лише після кількох невдалих спроб вдалося укласти контракт із єдиним постачальником.

    За аналогічним сценарієм проходила закупівля пального й для Туапсинського центру соціального обслуговування у Краснодарському краї. Через відсутність конкуренції установа також була змушена працювати лише з одним постачальником.

    Ситуація свідчить про дедалі серйозніші проблеми на російському паливному ринку. Формально бензин у країні залишається доступним, однак механізм державних закупівель дедалі частіше перестає працювати через небажання бізнесу продавати паливо за цінами, які вже не відповідають ринковим умовам.

    Проблеми із забезпеченням державного сектору виникають на тлі загального скорочення виробництва нафтопродуктів у Росії. Останніми місяцями російська нафтопереробна галузь зазнає значного навантаження після численних атак по нафтопереробних заводах. Унаслідок пошкодження виробничих потужностей та тимчасового зупинення роботи окремих підприємств обсяги переробки нафти суттєво скоротилися.

    За оцінками низки експертів, виробництво нафтопродуктів у Росії опустилося до найнижчих показників за останні два десятиліття. Це позначилося як на внутрішньому ринку, так і на можливостях стабільно забезпечувати пальним державні структури.

    Наявність проблем фактично визнав і президент Росії Володимир Путін. Коментуючи ситуацію, він заявив, що атаки по російських нафтопереробних підприємствах створили “певні проблеми з нафтопродуктами”. Водночас російський лідер запевнив, що влада нібито поступово стабілізує ситуацію на внутрішньому ринку.

    Ознаки дефіциту пального, за повідомленнями українського руху опору “АТЕШ”, вже відчувають і російські військові на тимчасово окупованих територіях України. За даними підпілля, через нестачу пального окупаційне командування на південному напрямку було змушене обмежити заправку мобільних вогневих груп і підрозділів протиповітряної оборони, що потенційно впливає на їхню оперативну готовність.

    На цьому тлі експерти зазначають, що подальше поглиблення паливної кризи може створювати дедалі більше труднощів не лише для цивільної інфраструктури Росії, а й для функціонування державних служб, логістики та забезпечення військових потреб.

  • Паливна криза в Росії посилюється: Москва рекордно викачує бензин із Білорусі

    Паливна криза в Росії посилюється: Москва рекордно викачує бензин із Білорусі

    Росія дедалі гостріше відчуває наслідки паливної кризи, що розгорнулася на тлі скорочення роботи нафтопереробної галузі. Для компенсації дефіциту бензину Москва різко збільшила імпорт пального з Білорусі, встановивши абсолютний рекорд за обсягами поставок. Однак навіть максимальне використання білоруського експортного потенціалу вже не дозволяє повністю покрити нестачу бензину на російському ринку, яка виникла після серії ударів по стратегічній інфраструктурі паливно-енергетичного комплексу РФ.

    Про це повідомляє російське видання “Ведомости” з посиланням на дані Центру цінових індексів (ЦЦІ).

    За інформацією видання, лише за перші 25 днів червня Росія імпортувала з Білорусі 141 тисячу тонн бензину. Це найвищий показник за всю історію таких поставок. Для порівняння, за весь травень Росія отримала від білоруських підприємств у 2,4 раза менше бензину, а у червні 2025 року обсяг імпорту становив лише одну тисячу тонн. Таким чином лише за рік постачання зросли більш ніж у 140 разів, що наочно демонструє масштаби проблем на внутрішньому паливному ринку Росії.

    Фахівці зазначають, що ще донедавна російський ринок практично не потребував значних закупівель бензину за кордоном, адже країна залишалася одним із найбільших світових виробників і експортерів нафтопродуктів. Однак ситуація кардинально змінилася після серії атак на російські нафтопереробні заводи, які призвели до скорочення виробництва пального та виникнення дефіциту в багатьох регіонах країни.

    Як зазначає Центр цінових індексів, для забезпечення російського ринку Білорусь була змушена перенаправити частину бензину, який спочатку призначався для експорту до країн Центральної Азії. Таким чином Мінськ фактично пожертвував іншими напрямками експорту, щоб підтримати свого головного союзника.

    Перерозподіл поставок став одним із найбільш показових свідчень того, наскільки гострою стала проблема нестачі бензину в Росії. Якщо раніше білоруське пальне постачалося переважно на традиційні зовнішні ринки, то тепер майже весь доступний експортний ресурс використовується для стабілізації ситуації всередині РФ.

    Втім, навіть рекордні поставки не здатні повністю вирішити проблему. Експерти, опитані “Ведомостями”, наголошують, що додатковий імпорт може лише частково зменшити дефіцит, але не усунути його.

    Енергетичний експерт Кирило Родіонов пояснив, що Білорусь фізично не має можливості значно наростити експорт бензину. За його оцінками, білоруські нафтопереробні підприємства можуть щорічно експортувати приблизно 1,8–2 мільйони тонн бензину, що відповідає близько 150–170 тисячам тонн на місяць.

    Таким чином червневі поставки до Росії вже практично досягли максимально можливого рівня. Іншими словами, Москва фактично використовує майже весь місячний експортний потенціал білоруських НПЗ. Подальше збільшення поставок можливе лише за рахунок ще більшого скорочення експорту до інших країн або зменшення внутрішнього споживання в самій Білорусі, що також має свої межі.

    Ситуація свідчить про те, що навіть найближчий союзник Росії вже не здатен повністю компенсувати втрати, яких зазнає російська паливна галузь.

    Основною причиною дефіциту стали регулярні удари українських безпілотників по нафтопереробних заводах, резервуарних парках, складах пального та інших об’єктах паливно-енергетичного комплексу Росії. Починаючи з 2024 року українські сили систематично атакують підприємства, які забезпечують виробництво бензину, дизельного пального, авіаційного гасу та інших видів нафтопродуктів.

    Унаслідок цих атак частина найбільших російських нафтопереробних заводів була змушена тимчасово припиняти роботу або скорочувати виробничі потужності через пошкодження технологічного обладнання. Частина підприємств проходила аварійні ремонти, що також негативно позначалося на обсягах виробництва.

    Поступове скорочення переробки нафти почало відчутно впливати на забезпечення внутрішнього ринку паливом. Наприкінці червня обмеження продажу бензину, дефіцит окремих марок пального або перебої з постачанням уже фіксували приблизно у 90% російських регіонів.

    Одночасно різко зросли біржові ціни на бензин. За даними російських ЗМІ, вони неодноразово оновлювали історичні максимуми, що свідчить про значний дисбаланс між попитом і пропозицією.

    Зростання цін створює додаткові ризики для всієї російської економіки. Бензин є одним із ключових ресурсів для транспортної галузі, сільського господарства, промисловості та логістики. Будь-які перебої з його постачанням або різке подорожчання автоматично збільшують витрати підприємств і можуть сприяти прискоренню інфляції.

    На тлі загострення ситуації російська влада була змушена публічно визнати існування проблем. Президент РФ Володимир Путін заявив, що труднощі із забезпеченням паливом справді є, однак наголосив, що вони нібито не мають критичного характеру.

    Водночас експерти звертають увагу, що рекордне зростання імпорту бензину саме по собі свідчить про серйозність ситуації. Для країни, яка традиційно була одним із найбільших світових експортерів нафтопродуктів, необхідність екстрено закуповувати великі обсяги бензину за кордоном є нетиповою та демонструє масштаб проблем у роботі власної нафтопереробної галузі.

    Аналітики також наголошують, що залежність Росії від поставок із Білорусі може лише посилюватися, якщо українські удари по паливній інфраструктурі триватимуть. При цьому можливості Мінська щодо подальшого нарощування експорту майже вичерпані, а альтернативних великих постачальників бензину Росія фактично не має.

    На цьому тлі дедалі більше експертів говорять про накопичувальний ефект українських ударів по російській економіці. Якщо раніше вони насамперед створювали локальні перебої у роботі окремих підприємств, то тепер дедалі частіше впливають на цілі галузі. Нафтопереробна промисловість, яка є однією з ключових для російської економіки та забезпечує значну частину бюджетних надходжень, поступово починає відчувати системний тиск.

    Саме тому рекордний імпорт бензину з Білорусі можна розглядати як ще одне підтвердження того, що паливна криза в Росії набуває дедалі масштабнішого характеру. Попри спроби Кремля запевнити, що ситуація перебуває під контролем, офіційна статистика та різке зростання закупівель за кордоном свідчать про протилежне — внутрішніх ресурсів для швидкого подолання дефіциту пального у Росії стає дедалі менше.

  • Воєнна економіка РФ дала збій: впало виробництво стратегічної сировини

    Воєнна економіка РФ дала збій: впало виробництво стратегічної сировини

    Російська економіка, яка дедалі більше працює на забезпечення війни проти України, демонструє нові ознаки серйозних труднощів. Після проблем у паливно-енергетичному секторі та скорочення обсягів переробки нафти Росія зіткнулася зі спадом виробництва аміачної селітри — стратегічно важливої продукції, яка використовується не лише у сільському господарстві, а й у військово-промисловому комплексі. Українські фахівці пов’язують цю тенденцію насамперед із систематичними ударами Сил оборони України по російських промислових підприємствах, які забезпечують роботу оборонної галузі.

    Про це повідомив Центр протидії дезінформації.

    У Центрі нагадали, що аміачна селітра є одним із найважливіших продуктів хімічної промисловості. У мирний час вона широко використовується як азотне мінеральне добриво, від якого залежить ефективність сільського господарства. Водночас ця речовина має подвійне призначення, адже є однією з ключових складових для виробництва вибухових речовин, артилерійських боєприпасів, інженерних боєзарядів та іншої продукції, яку використовує військово-промисловий комплекс.

    Саме тому скорочення її виробництва є важливим показником не лише стану цивільної економіки Росії, а й потенційних можливостей країни забезпечувати власну армію необхідними матеріалами для ведення бойових дій.

    За офіційними даними Росстату, протягом останнього року виробництво аміачної селітри в Росії скоротилося на 9%. При цьому негативна тенденція продовжує посилюватися. Лише у травні спад сягнув 14% порівняно з аналогічним періодом минулого року, що стало найгіршим показником від початку року.

    Фахівці Центру протидії дезінформації звертають увагу, що навіть офіційна російська статистика більше не приховує проблем, які накопичуються в ключових галузях промисловості. На їхню думку, це ще одне свідчення того, що російська воєнна економіка поступово починає відчувати наслідки тривалої війни, міжнародних санкцій та регулярних атак по стратегічній інфраструктурі.

    У Росії пояснюють скорочення виробництва необхідністю проведення позапланових ремонтів на окремих підприємствах. Однак у ЦПД вважають таке пояснення спробою приховати реальні причини проблем у промисловості. Українські експерти наголошують, що дедалі частіше російські заводи змушені зупиняти або скорочувати виробництво після ударів українських далекобійних безпілотників.

    Одним із найпомітніших прикладів став хімічний комбінат “Азот” у Тульській області. Це одне з найбільших підприємств хімічної галузі Росії, яке випускає широкий спектр продукції, необхідної як цивільній економіці, так і військово-промисловому комплексу. Підприємство виробляє аміак, аміачну селітру, карбамід, азотну кислоту та інші хімічні компоненти, що використовуються під час виробництва вибухових речовин, боєприпасів і спеціальної військової продукції.

    Нещодавно комбінат зазнав удару, внаслідок чого було пошкоджено частину виробничої інфраструктури. Подібні атаки, як зазначають українські аналітики, поступово накопичують ефект і змушують російські підприємства скорочувати виробництво або витрачати значні ресурси на відновлення потужностей.

    У Центрі протидії дезінформації наголошують, що російська пропаганда систематично намагається применшити наслідки українських далекобійних ударів, заявляючи про нібито незначні пошкодження або повну відсутність впливу на роботу стратегічних підприємств. Однак офіційна статистика, яку публікують самі російські державні органи, свідчить про інше.

    “Падіння виробництва в хімічній промисловості РФ — ще одне свідчення ефективності українських далекобійних ударів. І хоча пропагандисти РФ намагаються робити вигляд, що українські БПЛА не завдають суттєвої шкоди, навіть офіційна статистика свідчить про прямо протилежне”, — зазначили в ЦПД.

    Українські аналітики звертають увагу, що нинішня ситуація не є поодинокою. Останніми місяцями дедалі більше галузей російської економіки демонструють негативну динаміку. Особливо це стосується секторів, які безпосередньо забезпечують потреби військово-промислового комплексу або виробляють продукцію подвійного призначення.

    Ще раніше в Росії виникли серйозні проблеми в паливній галузі. Регулярні удари українських безпілотників по нафтопереробних заводах, нафтобазах, складах пального та об’єктах транспортної інфраструктури призвели до скорочення обсягів переробки нафти, перебоїв із постачанням окремих видів пального та зниження експортних можливостей країни.

    На думку експертів, одночасне погіршення ситуації в паливній, хімічній та інших стратегічних галузях створює для російської економіки додаткові ризики. Воєнна модель економіки, яку Росія активно розбудовує з початку повномасштабного вторгнення, значною мірою залежить від стабільної роботи саме цих підприємств.

    Проблеми в роботі хімічної промисловості можуть негативно позначитися не лише на виробництві боєприпасів, а й на інших напрямах військового виробництва, оскільки підприємства цього сектору забезпечують армію великою кількістю компонентів для вибухових речовин, ракетного палива, спеціальної хімії та інших матеріалів.

    Подібних висновків дійшли й міжнародні експерти. Британське видання The Economist раніше опублікувало аналіз, у якому зазначило, що українська кампанія далекобійних ударів по території Росії має значно серйозніший вплив на російську економіку та оборонну промисловість, ніж припускали раніше.

    За оцінками видання, лише протягом 2025 року Україна здійснила 658 ударів по об’єктах, розташованих більш ніж за 100 кілометрів від державного кордону. Основними цілями стали нафтопереробні заводи, склади пального, підприємства військово-промислового комплексу, аеродроми, логістичні вузли, військові бази та інші стратегічні об’єкти.

    Журналісти також звернули увагу, що навесні цього року виробництво на російських нафтопереробних заводах скоротилося приблизно на 15% у річному вимірі. На їхню думку, це свідчить про накопичувальний ефект українських ударів, які поступово ускладнюють функціонування російської воєнної економіки.

    Експерти зазначають, що навіть якщо окремі підприємства після атак відновлюють роботу, вони нерідко працюють із меншим завантаженням, потребують дорогих ремонтів або змушені змінювати виробничі процеси. Це призводить до зростання витрат, зниження обсягів виробництва та ускладнює забезпечення потреб російської армії.

    У Центрі протидії дезінформації переконані, що офіційна статистика Росстату дедалі більше підтверджує ефективність української стратегії далекобійних ударів. На тлі міжнародних санкцій, дефіциту окремих технологій, кадрових проблем і постійних атак по стратегічній інфраструктурі російська воєнна економіка стикається зі зростаючим навантаженням, яке з часом може дедалі сильніше впливати на здатність Кремля підтримувати високі темпи виробництва озброєння та продовжувати війну проти України.

  • Путін обіцяв пальне, але жнива зупинилися: у Росії масово переносять старт збору врожаю

    Путін обіцяв пальне, але жнива зупинилися: у Росії масово переносять старт збору врожаю

    У Росії розпочалася збиральна кампанія, однак її старт виявився одним із найповільніших за останні роки. За даними російського видання «Коммерсант», жнива у більшості регіонів країни відстають від графіка на один-два тижні, а станом на 1 липня аграрії встигли обмолотити лише близько 1,3 млн гектарів, або приблизно 3% від запланованих площ. Це майже утричі менше, ніж за аналогічний період минулого року. Причиною офіційно називають несприятливі погодні умови навесні, однак учасники ринку дедалі частіше говорять і про інший фактор — дефіцит дизельного пального, який став наслідком масштабної паливної кризи в РФ.

    У Міністерстві сільського господарства Росії пояснюють затримку пізнім початком посівної кампанії в окремих регіонах через холодну та дощову весну. Відомство стверджує, що саме погодні умови зсунули календар польових робіт і, відповідно, початок жнив.

    Втім, аграрії та експерти, яких опитав «Коммерсант», звертають увагу, що реальна ситуація є складнішою. За їхніми словами, навіть у тих регіонах, де зерно вже готове до збирання, господарства стикаються із затримками поставок дизельного пального. Якщо раніше доставка займала один-три дні, то нині очікування може тривати від п’яти до десяти днів, що безпосередньо впливає на темпи польових робіт.

    Водночас великі агрохолдинги поки що почуваються впевненіше. За інформацією джерел російського видання, значні виробники ще раніше сформували стратегічні запаси дизельного пального, тому не відчувають гострого дефіциту. За оцінками учасників ринку, цих резервів може вистачити до завершення нинішньої збиральної кампанії. Натомість дрібні та середні господарства більшою мірою залежать від поточних поставок і ризикують зіткнутися з перебоями.

    Проблеми аграріїв виникли на тлі масштабної паливної кризи, яка останніми тижнями охопила Росію. Після серії атак на нафтопереробні заводи та логістичну інфраструктуру в багатьох регіонах РФ почали вводити обмеження на продаж бензину та дизельного пального. Дефіцит зачепив не лише цивільний транспорт, а й аграрний сектор, який традиційно є одним із найбільших споживачів дизелю в літній період.

    Наприкінці червня президент РФ Володимир Путін був змушений провести окрему нараду щодо ситуації на паливному ринку. Під час неї він фактично визнав наявність проблем із забезпеченням внутрішнього ринку та оголосив про повну заборону експорту бензину. Крім того, Кремль почав розглядати можливість аналогічних обмежень і щодо експорту дизельного пального.

    30 червня Путін заявив, що бере забезпечення аграріїв пальним під особистий контроль. Тоді він наголосив, що успішне проведення збиральної кампанії є одним із головних завдань уряду, а господарства повинні отримати необхідні обсяги пального вчасно.

    Втім, уже за кілька днів стало очевидно, що ситуація не стабілізується. Російські компанії майже повністю скоротили морський експорт дизельного пального, намагаючись переорієнтувати ресурси на внутрішній ринок. Додатковий тиск створюють позапланові ремонти низки нафтопереробних заводів, що ще більше зменшує обсяги доступного дизелю.

    Окремим фактором стали регулярні удари українських безпілотників по російській нафтопереробній інфраструктурі. За останній час пошкодження отримали одразу кілька великих підприємств, серед яких Нижньогородський НПЗ «Лукойл-Нижегороднефтеоргсинтез», а також інші стратегічні об’єкти паливної галузі. Через це російська влада змушена перерозподіляти ресурси між регіонами та шукати способи уникнути ще більшого дефіциту.

    Проблеми вже виходять за межі самої Росії. Як повідомляє Bloomberg, дефіцит російського пального почав впливати на країни Центральної Азії, які значною мірою залежать від поставок із РФ. Казахстан, Киргизстан та Узбекистан вже вживають додаткових заходів для забезпечення власних ринків нафтопродуктами, а окремі держави шукають альтернативних постачальників.

    Для російського аграрного сектору нинішня кампанія може стати серйозним випробуванням. Якщо погодні ризики ще можна компенсувати організаційними рішеннями, то нестача дизельного пального безпосередньо впливає на можливість вчасно вивести техніку в поля. Запізнення із жнивами збільшує ризик втрат урожаю через несприятливу погоду, а також створює додатковий тиск на внутрішній продовольчий ринок.

    Попри запевнення Кремля, що ситуація перебуває під контролем, фактичні темпи початку жнив демонструють іншу картину. Відставання від торішнього графіка, перебої з логістикою та дефіцит пального свідчать, що російський аграрний сектор дедалі сильніше відчуває наслідки затяжної паливної кризи, яка стала одним із найсерйозніших економічних викликів для РФ у 2026 році.

  • $10 млрд для Росії: ЄС вимагають зупинити схему постачання санкційного алюмінію

    $10 млрд для Росії: ЄС вимагають зупинити схему постачання санкційного алюмінію

    Європейські виробники алюмінію закликали Брюссель терміново усунути лазівку, яка дозволяє російському алюмінію, попри санкції, потрапляти на ринок Європейського Союзу через треті країни. Представники галузі попереджають, що нинішня система контролю фактично дозволяє Кремлю й надалі заробляти мільярди доларів на експорті металу, який після мінімальної переробки змінює країну походження лише на папері.

    Про це повідомляє Financial Times із посиланням на представників алюмінієвої промисловості та дипломатичні джерела ЄС.

    За інформацією видання, проблему вже обговорюють у Європейській комісії. Занепокоєння також висловили окремі країни-члени Євросоюзу, серед яких Литва. Європейські дипломати підтверджують, що питання може стати одним із пріоритетів під час підготовки наступних санкційних рішень.

    Як пояснюють представники галузі, після запровадження санкцій проти російського первинного алюмінію метал почали активно переправляти до третіх країн, де його переплавляють або використовують для виготовлення напівфабрикатів. Після цього продукція вже експортується до Європейського Союзу як така, що походить не з Росії, а з країни, де відбулася мінімальна обробка.

    Фактично російський алюміній продовжує потрапляти на європейський ринок, хоча формально санкційні вимоги не порушуються. Саме цю схему європейські виробники називають головною прогалиною чинних обмежень.

    Для її усунення бізнес пропонує запровадити новий механізм контролю. Зокрема, імпортери повинні будуть декларувати не країну, де виготовили готовий виріб, а державу, де алюміній був первинно виплавлений або відлитий. Подібна система вже використовується у США, Канаді та Мексиці, де контролюють походження металу саме за місцем його виробництва, а не подальшої переробки.

    Генеральний директор European Aluminium Пол Восс наголосив, що через існуючу лазівку Росія продовжує отримувати величезні доходи від продажу алюмінію. За його словами, лише торік експорт цього металу приніс Москві майже 10 млрд доларів. Щоб зберігати конкурентоспроможність на міжнародному ринку, російські компанії продають алюміній приблизно на 11% дешевше за середню ціну імпортованого металу в країни Європейського Союзу.

    Європейська алюмінієва галузь вважає, що така ситуація не лише нівелює ефект санкцій, а й створює нерівні умови конкуренції для місцевих виробників. Дешевший російський метал, який фактично обходить обмеження, тисне на європейський ринок і дозволяє російським компаніям зберігати значну частку експорту.

    Нагадаємо, що Європейський Союз запровадив обмеження на імпорт первинного російського алюмінію в межах 16-го пакета санкцій. Рішення мало скоротити доходи Кремля від продажу стратегічної сировини, яка використовується у виробництві автомобілів, авіації, будівництві, машинобудуванні та інших галузях промисловості.

    Втім, як свідчать дані Financial Times, повністю перекрити потоки російського металу не вдалося саме через використання третіми країнами схем із переплавленням або мінімальною переробкою продукції.

    Подібну проблему Європейський Союз уже вирішував у нафтовому секторі. Після того як російська нафта почала масово перероблятися на нафтопереробних заводах Індії та Туреччини, а потім потрапляти до ЄС уже як нафтопродукти іншого походження, Брюссель включив до 18-го пакета санкцій спеціальні норми, які заборонили імпорт продукції, виготовленої з російської нафти в третіх країнах.

    Саме цей механізм тепер пропонують використати і щодо алюмінію. На думку представників галузі, він дозволить ефективніше відстежувати реальне походження металу та позбавить Росію можливості використовувати треті держави для обходу європейських санкцій.

    Якщо Європейська комісія підтримає відповідні пропозиції, імпортерам доведеться надавати значно більше інформації про походження алюмінію. Це може істотно скоротити обсяги прихованого експорту російського металу до країн ЄС і, відповідно, зменшити валютні надходження до бюджету РФ, який фінансує війну проти України.

    Брюссель може зробити ще один крок до посилення санкційного режиму. Після боротьби зі схемами обходу нафтових обмежень Європа тепер прагне перекрити ще один канал, який, за оцінками виробників, щороку приносить Кремлю мільярди доларів доходів попри чинні міжнародні санкції.

  • Росія шукає бензин за кордоном: після атак ЗСУ ключовий завод зупинився щонайменше на пів року

    Росія шукає бензин за кордоном: після атак ЗСУ ключовий завод зупинився щонайменше на пів року

    Московський нафтопереробний завод, який є одним із ключових об’єктів паливної інфраструктури Росії, може залишатися виведеним з експлуатації щонайменше шість місяців після серії українських ударів безпілотниками. За оцінками джерел агентства Reuters, підприємство навряд чи відновить повноцінну роботу до кінця 2026 року, що може суттєво поглибити паливну кризу в Російській Федерації.

    Про це Reuters повідомило 24 червня з посиланням на двох співрозмовників у російській нафтогазовій галузі. За їхніми словами, пошкодження після атак українських безпілотників виявилися настільки серйозними, що ремонт вимагатиме не менше пів року.

    Московський НПЗ, який належить компанії «Газпром нафта», є найбільшим постачальником пального для російської столиці та Московської області. Саме цей завод забезпечує близько 40% потреб регіону в бензині та приблизно половину потреб у дизельному паливі. Крім того, підприємство відіграє важливу роль у забезпеченні пальним аеропортів московського авіавузла.

    Завод двічі потрапляв під удари українських безпілотників у червні. Першу атаку було здійснено 16 червня. Тоді, за інформацією Reuters, було пошкоджено одну з основних установок первинної переробки нафти, яка забезпечувала понад половину виробничих потужностей підприємства. Через два дні, 18 червня, відбулася ще одна масштабна атака, під час якої було уражено сучасний комплекс Euro+, введений в експлуатацію лише у 2020 році. Саме цей об’єкт забезпечував майже половину загальної потужності заводу.

    У результаті двох ударів фактично були виведені з ладу обидві ключові технологічні лінії підприємства. За оцінками галузевих експертів, без їх відновлення завод не може здійснювати повноцінну переробку сирої нафти.

    За підсумками 2024 року Московський НПЗ переробив близько 11,6 мільйона тонн нафти. Підприємство виробило 2,9 мільйона тонн бензину та понад 3,2 мільйона тонн дизельного пального. Через це його зупинка створює додатковий тиск на внутрішній паливний ринок Росії.

    На тлі масштабних атак по російській енергетичній інфраструктурі Москва вже зіткнулася з проблемами у паливному секторі. Reuters повідомляє, що українські удари по нафтопереробних заводах призвели до скорочення виробництва бензину приблизно на чверть у порівнянні з минулим роком. У багатьох регіонах фіксуються черги на автозаправних станціях та зростання цін на пальне.

    Ситуація настільки загострилася, що російська влада вже розглядає низку надзвичайних заходів. Зокрема, обговорюється можливість повної заборони експорту дизельного пального, а також імпорту бензину з інших країн для стабілізації внутрішнього ринку. За даними Reuters, Росія навіть звернулася до Казахстану з проханням про постачання бензину через дефіцит на внутрішньому ринку.

    Крім того, Державна дума РФ уже схвалила зміни до податкового законодавства, які мають допомогти російським нафтопереробникам пережити кризу. Серед запропонованих кроків — використання пального нижчої якості, відтермінування модернізації заводів та додаткові компенсації для виробників.

    Аналітики зазначають, що удари по Московському НПЗ мають не лише економічне, а й символічне значення. Завод розташований приблизно за 15 кілометрів від Кремля і вважається одним із найбільш захищених промислових об’єктів Росії. Його ураження стало черговим свідченням того, що українські далекобійні безпілотники здатні досягати стратегічних цілей у самому серці РФ.

    Водночас російська влада офіційно не коментує масштаби пошкоджень на підприємстві. Компанія «Газпром нафта» також не надала Reuters офіційної відповіді щодо термінів відновлення роботи заводу.

    Якщо прогнози щодо шестимісячного ремонту підтвердяться, Москва може зіткнутися з найсерйознішими проблемами із забезпеченням паливом за весь період повномасштабної війни. Експерти не виключають, що наслідки ударів по нафтопереробній інфраструктурі Росії відчуватимуться ще протягом багатьох місяців і матимуть прямий вплив як на цивільний сектор, так і на військову логістику країни-агресора.

  • У G7 розкрили секрет: що змусить Трампа остаточно стати на бік України

    У G7 розкрили секрет: що змусить Трампа остаточно стати на бік України

    Президент України Володимир Зеленський використовує саміт G7 як одну з найважливіших дипломатичних платформ 2026 року, намагаючись переконати президента США Дональда Трампа не лише зберегти підтримку України, а й посилити тиск на Росію. На думку аналітиків британського телеканалу Sky News, Київ отримав одразу два серйозні аргументи, які можуть вплинути на позицію господаря Білого дому.

    Йдеться про ситуацію на полі бою та дедалі помітніші проблеми російської економіки. Саме ці фактори, на переконання західних оглядачів, можуть стати ключовими у формуванні подальшої політики Вашингтона щодо війни в Україні.

    У центрі уваги саміту “Великої сімки” опинилося питання майбутньої підтримки України. Попри те, що європейські союзники демонструють готовність і надалі фінансувати оборону та відновлення країни, саме позиція Сполучених Штатів залишається вирішальною для подальшого розвитку подій.

    Аналітики Sky News звертають увагу на особливість політичного стилю Дональда Трампа. На їхню думку, американський президент традиційно прагне асоціювати себе з переможцями та успішними проєктами. Саме тому будь-які ознаки того, що Україна поступово покращує свої позиції на фронті, можуть стати для Києва вагомим дипломатичним аргументом.

    “Трамп любить підтримувати переможців, і якщо його вдасться переконати, що Україна зараз починає поступово відвойовувати території, то його можна буде переконати повністю підтримати Україну, а не Росію”, — зазначають оглядачі Sky News.

    Другим важливим фактором називають економічний стан Росії. Попри заяви Кремля про стійкість економіки до санкцій, міжнародні експерти все частіше звертають увагу на накопичення системних проблем. Військові витрати залишаються рекордними, санкційний тиск Заходу не послаблюється, а удари по російській енергетичній та військовій інфраструктурі створюють додаткове навантаження на бюджет країни.

    Економісти зазначають, що Росія дедалі більше змушена витрачати резерви на підтримку військової кампанії та соціальної стабільності. Це відбувається на тлі зростання інфляції, дефіциту кадрів та проблем із залученням інвестицій. Саме тому в західних столицях вважають, що демонстрація економічної вразливості Росії може стати додатковим аргументом для Вашингтона щодо необхідності продовження санкційного тиску.

    Під час саміту G7 Володимир Зеленський провів серію важливих переговорів із лідерами країн-партнерів. Зокрема, відбулися зустрічі з президентом Франції Emmanuel Macron та прем’єр-міністром Великої Британії Keir Starmer. Основною темою перемовин стали питання оборонної підтримки України, санкцій проти Росії та координації дій союзників.

    Втім, найбільша увага була прикута саме до можливого діалогу між Зеленським і Трампом. У дипломатичних колах наголошують, що від результатів контактів між Києвом і Вашингтоном може залежати подальша архітектура міжнародної підтримки України.

    Європейські партнери також активно просувають власне бачення майбутнього мирного процесу. У Брюсселі наполягають, що будь-які переговори щодо завершення війни повинні відбуватися за участю Європейського Союзу. Така позиція пояснюється тим, що саме країни ЄС нині забезпечують значну частину фінансової допомоги Україні, а також залишаються ключовими постачальниками військової підтримки.

    Водночас аналітики звертають увагу на ще одну особливість політики Трампа. Президент США неодноразово демонстрував готовність ухвалювати важливі міжнародні рішення самостійно та прагнув отримувати максимальний політичний ефект від дипломатичних домовленостей. Саме тому європейським союзникам і Україні доведеться переконувати Вашингтон не лише в ефективності допомоги Києву, а й у тому, що спільна стратегія Заходу залишається найкращим шляхом до завершення війни.

    Останні тижні показали, що тема України продовжує залишатися одним із центральних питань міжнародної політики. На саміті G7 лідери провідних демократичних держав обговорювали нові санкції проти Росії, підтримку української оборонної промисловості та можливості посилення систем протиповітряної оборони.

    Для Києва особливо важливо, щоб Сполучені Штати зберегли лідерську роль у міжнародній коаліції підтримки. Саме тому українська дипломатія активно використовує всі доступні аргументи, демонструючи як здатність України чинити опір російській агресії, так і зростаючі труднощі, з якими стикається Москва.

    Чи стануть успіхи на фронті та проблеми російської економіки тими факторами, які остаточно переконають Дональда Трампа зайняти більш жорстку позицію щодо Кремля, наразі сказати складно. Однак очевидно, що саме ці два аргументи сьогодні розглядаються західними експертами як найсильніші дипломатичні козирі України у відносинах із Вашингтоном.

  • Росія почала втрачати головний ресурс війни

    Росія почала втрачати головний ресурс війни

    Росія поступово втрачає одну з ключових переваг у війні проти України — стабільну можливість поповнювати армію новими контрактниками, що починає створювати системний тиск як на фронті, так і всередині країни. Про це повідомляє CNN із посиланням на західні розвідувальні оцінки та думки військових аналітиків.

    За даними видання, Кремль продовжує масштабну кампанію з набору військових, використовуючи фінансові стимули, соціальні обіцянки та адміністративні механізми тиску. У різних регіонах Росії активно діє рекрутингова система, яка пропонує значні одноразові виплати за підписання контракту, а також додаткові бонуси, списання боргів і пільги для родин військових. У деяких випадках, за оцінками CNN, сукупні виплати та компенсації можуть сягати десятків тисяч доларів у перерахунку, що для багатьох регіонів Росії є суттєвим економічним стимулом.

    Однак попри розширення рекламних кампаній, використання білбордів, соціальних мереж і державних програм заохочення, ефективність набору почала знижуватися. За оцінками західних аналітиків, темпи поповнення російської армії у першому кварталі 2026 року впали приблизно на 20% порівняно з попереднім роком. Це відбувається на тлі високих і стабільних втрат на фронті, які, за різними оцінками, залишаються значними протягом усього періоду повномасштабної війни.

    CNN наводить оцінки, згідно з якими загальні втрати російської армії з початку вторгнення можуть сягати сотень тисяч осіб, включно з убитими та пораненими. Щомісячні втрати, за даними окремих західних розвідок, становлять десятки тисяч військових, що створює постійний дефіцит особового складу на різних ділянках фронту.

    Старший науковий співробітник Міжнародного інституту стратегічних досліджень Найджел Гулд-Девіс зазначає, що система фінансового стимулювання, на якій Росія значною мірою побудувала контрактну армію, може поступово втрачати ефективність. За його словами, з’являються ознаки того, що країна почала втрачати більше військових, ніж здатна оперативно набрати, що формує довгостроковий дисбаланс у системі комплектування збройних сил.

    Окремо наголошується, що російська влада вже неодноразово розширювала джерела поповнення армії. Йдеться про залучення колишніх ув’язнених, мігрантів, а також громадян із соціально вразливих регіонів. Також фіксувалися випадки вербування іноземців та використання різних форм напівпримусової мобілізації через регіональні адміністрації та роботодавців.

    Попри це, навіть такі заходи не компенсують втрати у повному обсязі. На цьому тлі експерти не виключають, що у майбутньому Росія може вдатися до нових хвиль мобілізації або посилення обмежень для чоловіків призовного віку, зокрема щодо виїзду з країни. Подібний сценарій уже частково реалізовувався під час мобілізації 2022 року, яка викликала масову еміграцію та суспільну напругу.

    Паралельно з військовими проблемами зростає і навантаження на російську економіку. Відтік чоловіків на фронт і високі втрати створюють дефіцит робочої сили в багатьох секторах, включно з промисловістю, будівництвом і транспортом. Підприємства змушені підвищувати зарплати для утримання працівників, однак це відбувається на тлі високої інфляції, що частково нівелює зростання доходів населення.

    CNN також зазначає, що російський оборонний сектор працює на межі виробничих можливостей, а збільшення навантаження не завжди супроводжується пропорційним зростанням ефективності. Це створює додаткові структурні проблеми в економіці, яка вже перебуває під тиском санкцій і переорієнтації на військові потреби.

    Експерти підкреслюють, що поєднання високих втрат, уповільнення набору та економічного перенапруження формує складну ситуацію для російського керівництва. У довгостроковій перспективі це може обмежувати здатність Росії підтримувати інтенсивність бойових дій на нинішньому рівні без додаткової мобілізації ресурсів.

    Таким чином, за оцінками CNN, Росія поступово входить у фазу, коли людський ресурс перестає бути гарантовано відновлюваним у темпах, необхідних для війни високої інтенсивності, що може стати одним із ключових факторів впливу на подальший хід конфлікту.