Golovnitemu.com

Позначка: економіка

  • Україні передали перший транш в розмірі 4,5 мільярда євро

    Україні передали перший транш в розмірі 4,5 мільярда євро

    Глава дипломатії Європейського Союзу, Жозеп Боррель, оголосив про виплату першого траншу у розмірі 50 мільярдів євро допомоги Україні. Ця допомога є частиною міжнародного зусилля у підтримці України в умовах війни та економічних труднощів. Відповідне рішення було ухвалено на засіданні Європейської комісії.

    Європейська комісія перерахувала Україні перший транш макрофінансової бюджетної допомоги в розмірі 4,5 мільярда євро з “Українського фонду”, загальний обсяг якого становить 50 мільярдів євро. Про це на брифінгу в Брюсселі в середу за підсумками Ради асоціації Україна — ЄС повідомив глава дипломатії ЄС Жозеп Боррель, передає кореспондент УНІАН.

    Він зауважив, що перший транш, як і очікувалося, склав 4,5 млрд євро.

    “Сьогодні ми також здійснили перший платіж на суму 4,5 мільярдів євро з “Українського фонду” — нашого пакету на 50 млрд для підтримки відновлення, відбудови та модернізації України”, — заявив Боррель.

    За його словами, у четвер, 20 березня, Європейська рада обговорить, як пришвидшити приєднання України до ЄС.

    Європарламент 22 лютого підтримав рішення виділити Україні 50 млрд євро. У Європейській раді заявили, що з 50 мільярдів євро 33 млрд становитимуть кредити, а ще 17 млрд євро — гранти. Сам механізм для України складатиметься з трьох основних компонентів.

    Ще 6 лютого 2024 року Європейський парламент і Рада ЄС досягли попередньої згоди щодо нового механізму підтримки України. У їхній заяві йшлося про те, що новий механізм об’єднає підтримку України з бюджету ЄС у єдиний інструмент, надаючи країні послідовну, передбачувану та гнучку допомогу на період 2024—2027 років, адаптовану до безпрецедентних викликів, що виникли внаслідок війни.

    27 лютого Європарламент проголосував за надання Україні 50 млрд євро допомоги. За відповідне рішення проголосували 536 євродепутатів. Проти цієї пропозиції висловилися 40 законодавців.

  • За 20 тисяч доларів трьох дітей ніхто заводити не стане: що не так із демографічною програмою Шмигаля

    За 20 тисяч доларів трьох дітей ніхто заводити не стане: що не так із демографічною програмою Шмигаля

    Народжуваність в Україні знижується катастрофічними темпами, констатує аналітик Анатолій Амелін. Але що робить уряд для порятунку ситуації, окрім заяв, що хоче бачити у кожній сім’ї по три дитини?

    Три дитини у кожній родині хоче бачити Прем’єр… Але якою ціною?

    Я теж хотів би бачити українців зростаючою нацією, але є нюанси.

    Кожна така сім’я повинна мати фінансовий запас $300 тис. (!) на трьох дітей тільки на їх виховання.

    Кілька років тому ми робили дослідження “Ненароджене економічне зростання”, в якому дали відповідь, чому українці не прагнуть мати дітей.

    Це, банально, невигідно.

    1. Жінка, яка народжує дитину — втрачає роботу та дохід. Втрачає перспективи кар’єри та потрапляє у залежність від чоловіка.
    2. У сім’ї падають доходи та зростають витрати.
    3. У середньому, виховання дитини з моменту народження до повноліття в Україні коштує не менше ніж $80 тис. У Києві та обласних центрах цифра вже більша за $100-$200 тис.

    В мене вже є чимало сімейних пар, які вирішили, що вони будуть child free (життя без дітей).

    Що від народження дітей державі?

    • як написано вище — виховання дитини коштує грошей. І чималих;
    • це і їжа, та одяг, та медицина, та дитячі садки, та відпочинок, та школа, та курси, та університети… це все споживання та внесок в українську економіку;
    • тобто, кажучи економічною мовою, від зростання популяції та зростання споживання виграє місцевий бізнес та бюджет, який з бізнесу та з споживачів отримує податки (податок на прибуток з компаній та ПДВ з кожної роздрібної купівлі споживача);
    • а коли нація зростає і діти дорослішають — вони включаються у створення ВВП для Країни і наповнюють бюджет.

    У виграші всі, крім батьків, які щиро хочуть мати дітей, але… для них це лише проблема.

    У 2000 році, для порівняння, в Україні народилося 385,1 тис.

    У 2023 році — лише 187,4 тис. дітей

    Тенденція очевидна.

    За час великої війни, за різними оцінками, з України виїхало близько 2 млн дітей, багато з яких вже безкоштовно навчаються у школах чи європейських вишах (з низькими шансами на повернення).

    Все дуже, дуже погано для майбутнього нації.

    Із ситуації є лише один вихід.

    По суті, відтворення нації та зростання популяції українців — наше спільне завдання та один із найважливіших пунктів нового суспільного договору.

    Що такий договір може і має передбачати?

    1. Ну, як мінімум, покриття 50%-80% на виховання дитини, а саме — $50-$80 тис. на період 18 років, а не лише $1 тис. на перші три роки, як є зараз (41 280 гривень, незалежно від кількості дітей у сім’ї, одразу 10 320 гривень, а решта — по 860 гривень щомісяця, протягом 36 місяців). Запропонована сума 50 тис. на 18 років — це лише $230 на місяць, що не дуже багато, але буде суттєвою підтримкою пересічним українським сім’ям. На рік для бюджету це буде $2,8 тис. на одну дитину. Або +$0,5 млрд для 200 тис. новонароджених дітей на рік (або $0,3 ВВП). І всі ці кошти — це зростання українського внутрішнього споживчого ринку.

    2. Декретна відпустка має перестати бути “відпусткою” для мам, а має стати новою спеціалізацією із збереженням заробітної плати на рівні до відходу в декрет на 1,5 роки.

    3. Половина видатків на виховання дітей має покриватися або субсидією, або податковим кредитом (з поверненням за підсумком року податків з бюджету), або зниженням податків для батьків. Наприклад, при народженні 1 дитини ПДФО батьків знижується з 18% до 10%. При народженні другого — до 5%. При народженні трьох — 0% (ЄСВ при цьому та ПДВ при споживанні нікуди не подіються).

    4. Батьки повинні отримати максимальну підтримку не прямо грошима, а компенсацією понесених витрат. Плюс максимальна допомога за збереження батькам можливості працювати та створювати ВВП для країни та сплати податків. Покриття витрат на:

    • дитячі садки. Які мають працювати з 7:30 до 20:00, допомагаючи батькам повноцінно працювати у разі потреби;
    • медичне страхування та покриття якісної приватної медицини;
    • школи повного дня із харчуванням;
    • розвиваючі курси та програми (мови, спорт, програмування та інші навички) — це може бути при кожній школі;
    • вища освіта для кращих школярів (ваучер, який покриває навчання у вибраному приватному чи державному українському виші);
    • дитячі розвивальні табори (спортивні або з поглибленим вивченням мов, математики, практичних навичок).

    5. Пільгові кредити на розширення жилої площі чи часткове субсидування вартості житла. В однокімнатній квартирі або в знімному житлі трьох дітей виховати — ще той квест.

    І це буде правильно.

    Батьки повинні мати можливість зберігати свою соціальну активність, робити кар’єру — і діти не мають бути якорем, який їх викидає на узбіччя комфортного життя.

    Чи є така програма у Шмигаля?

    Але законопроєкт, зареєстрований у парламенті, пропонує знову-таки вбивство будь-якої мотивації:

    • на першу дитину: дорівнюватиме сумі, кратній 150 розмірам прожиткового мінімуму — 384,5 тисячі гривень;
    • на другу дитину: кратна 100 розмірам прожиткового мінімуму — 256,3 тисячі гривень;
    • на третю та кожну наступну дитину — кратну 50 розмірам прожиткового мінімуму — 128,2 тисячі гривень.

    Тобто, $20 тис. на трьох замість $300 тис.

    Вам не здається, що когось намагаються розвести?

  • 90% допомоги Україні залишається в США

    90% допомоги Україні залишається в США

    Військова допомога Україні з боку Заходу насправді виявилася не чим іншим, як промисловою підтримкою американського ВПК. Тоді як черговий пакет підтримки Києва перебуває в підвішеному стані між палатами конгресу США, Джо Байден запевняє, що левова частка коштів платників податків, які виділяються, фактично піде Сполученим Штатам. Крім того, Швеція, яка нещодавно вступила в НАТО і яка в перерахунку на ВВП пожертвувала Україні більше, ніж Вашингтон, підживлює збройову промисловість США поставками озброєнь для потреб ЗСУ, пише видання Proletären.

    По суті, обіцяна українцям військова допомога включає в себе внутрішні промислові субсидії, і до 90% від її вартості залишиться всередині країни. Така “допомога” не є альтруїстичною, що дає змогу США профінансувати переозброєння своєї військової промисловості, в якій на сьогоднішній день працюють близько 2,1 млн американців, включно із субпідрядниками, що становлять близько 10% всієї робочої сили в машинобудівній галузі США.

    Крім пожвавлення військового виробництва для власного переоснащення, США заробляють на постачанні нової військової техніки союзникам з військового блоку, які відправили в Україну свою стару техніку. Підряди з виробництва озброєння пішли на користь і шведській військовій промисловості, хоча більша її частина сьогодні належить американсько-британській BAE Systems. У збройовій промисловості Швеції зайнято близько 30 тис. осіб, причому тільки за останні роки було найнято кілька тисяч осіб.

    Швеція, серед іншого, передала в дар Києву 50 БМП CV-90, а також 8 систем Archer і замовила 48 нових у BAE Systems Bofors, не рахуючи відправлення тисяч гранатометів і боєприпасів до них. У результаті ЗС Швеції розмістили нові замовлення на мільярди крон, унаслідок чого компанія SAAB подвоїла свої виробничі потужності і найняла майже 2,5 тис. нових співробітників. Поки в Україні гинуть люди, виробники зброї гребуть золото лопатами.

  • Польські фермери знову протестують проти імпорту агропродукції з України

    Польські фермери знову протестують проти імпорту агропродукції з України

    У Польщі з ранку почалися масштабні протести фермерів, повідомляє Onet.

    Вони вже заблокували в’їзди у великі міста, зокрема Варшаву, Вроцлав, Познань і Бидгощ.

    По всій країні фермери оголосили про протести 70 тис. осіб у 580 місцях.

    Представник профспілки заявив, що фермери виступають проти “зеленого курсу” Євросоюзу, імпорту продукції з України, обмеження тваринництва в Польщі та “драматичної ситуації” в сільському господарстві.

    Раніше стало відомо, що ЄС продовжить пільги для українських аграріїв ще на рік, проте з правом їх “екстреного гальмування”, зокрема щодо експорту зерна.

    Польський Мінсільгосп попросить уряд призупинити транзит української сільгосппродукції, імпорт якої раніше було заборонено.

    Про це заявив заступник голови Мінсільгоспу Міхал Колодзейчак після підписання угоди з фермерами-протестувальниками, передає Onet.

    “Це не тільки виправдано для захисту нашого ринку, а й впливає на те, що коли кошти будуть спрямовані на допомогу польським фермерам, вони підуть польським фермерам на 100%. Це найважливіше”, – заявив Колодзейчак.

    Також Варшава обіцяє фермерам домагатися змін “зеленого курсу” Євросоюзу.

    Польські фермери заблокували рух автобусів через пункт пропуску “Медика – Шегині”, повідомляє Держприкордонслужба.

    Планують пропускати по одному автобусу на дві години в обидва боки. Терміни блокади невідомі.

  • Виробництво дефіцитних 155-мм снарядів в Україні розпочнеться не раніше “другої половини цього року”, – представник “Укроборонпрому”

    Виробництво дефіцитних 155-мм снарядів в Україні розпочнеться не раніше “другої половини цього року”, – представник “Укроборонпрому”

    Україна практично не виробляла зброї до того, як Росія вторглася в лютому 2022 року, але місцева промисловість зброї зараз процвітає.

    Заводи викидають снаряди, міномети, військові машини, ракети та інші предмети, важливі для військових зусиль. У 2023 році виробництво зросло втричі, цього року очікується збільшення в шість разів, заявив прем’єр-міністр Денис Шмигаль на засіданні уряду в січні.

    Місцевого виробництва недостатньо, щоб компенсувати втрату міжнародної підтримки, особливо зброї зі Сполучених Штатів. Але оскільки пакет допомоги в розмірі 60 мільярдів доларів США зупинився в Конгресі, вітчизняне виробництво є критичним, ніж будь-коли.

    На деяких важливих предметах, таких як безпілотники, які змінили спосіб ведення війни, Україна вже виробляє 90 відсотків того, що їй потрібно, заявив Михайло Федоров, міністр цифрової трансформації, на конференції минулого місяця.

    Серед цих предметів – безпілотні літальні апарати далекого польоту, які завдали ударів по нафтових об’єктах у глибині Росії останніми тижнями, а також морські безпілотники, які завдали серйозної шкоди Чорноморському флоту Росії та допомогли відновити морські шляхи для експорту українського зерна. Україна також створює власні міномети та артилерійські снаряди радянського зразка калібру 122 і 152 мм.

    Українські оборонні компанії також намагаються задовольнити найбільшу потребу військових, створюючи власні 155-міліметрові снаряди за стандартом НАТО, необхідні для артилерійських систем, що постачаються західними сторонами України.

    Цих снарядів на фронті вкрай не вистачає, але офіційний представник державного оборонного підприємства «Укроборонпром» сказав, що виробництво почнеться не раніше «другої половини цього року». Чиновник, який говорив на умовах анонімності через делікатність питань національної безпеки, не надав додаткових подробиць.

    Але президент Володимир Зеленський заявив, що вітчизняне виробництво є ключовим для того, щоб Україна могла забезпечити свою обороноздатність.

    «Це вихід», — сказав Зеленський Associated Press у грудні, обговорюючи надію на те, що Україна зможе повністю розвинути свою збройову промисловість. За його словами, якщо ці прагнення будуть реалізовані, російські плани «дестабілізації, експансії та окупації України припинять».

    Незважаючи на те, що в Україні є виробничі потужності та певна сировина, особливо сталь, військові зараз терміново потребують зброї.

    «На жаль, можу сказати, що без допомоги наших західних партнерів, наших друзів, у тому числі зі Сполучених Штатів, ми не зможемо повною мірою забезпечити потреби Збройних Сил України», – сказав заступник генерального директора Максим Полив’яний. «Українська Бронетехника», найбільший приватний виробник зброї в країні.

    Після розпаду Радянського Союзу зброєва промисловість в Україні фактично розпалася. Роки безгосподарності та корупції в поєднанні з тим фактом, що велика частина промисловості була зосереджена на російських покупцях, означали, що Україні довелося шукати за кордоном все, від куль до винищувачів.

    Україна також здала свій ядерний арсенал в обмін на гарантії, в тому числі з боку Росії, щодо дотримання територіального суверенітету країни.

    Зараз, після більш ніж двох років повномасштабної війни, Україні потрібне все: від основних засобів, таких як кулі, до складної зброї, такої як ракетні системи великої дальності, винищувачі та бомбардувальники.

    На горизонті видно зброю. Міністр стратегічної промисловості України Олександр Камишин заявив минулого місяця, що Україна розгорнула ракету місцевого виробництва з дальністю понад 400 миль. Подробиць він не повідомив. За словами офіційних осіб, також розробляються системи протиповітряної оборони з високоточними ракетами, подібними до передової системи наземних ракет (NASAMS) виробництва США та Норвегії.

    Але високотехнологічні системи, які потрібні Україні для відсічі російським загарбникам, ще дуже далекі від виробництва в Україні. «Щоб освоїти таке виробництво, щоб таке виробництво побудувати, потрібні десятиліття», — сказав Полив’яний, який також є директором Національної асоціації оборонно-промислового комплексу України, до якої входять понад 50 приватних підрядників.

    Останніми тижнями українські війська втратили позиції на сході, оскільки вони борються зі зменшенням кількості снарядів, куль і навіть солдатів. І незабаром ситуація може значно погіршитися. Розвідка США спрогнозувала, що Україна може залишитися без ракет ППО до кінця місяця.

    Поки Білий дім працює над тим, щоб через Конгрес отримати 60 мільярдів доларів допомоги, для України з’явилися проблиски надії.

    Минулого тижня Європейський Союз схвалив військовий пакет на 5 мільярдів доларів, а адміністрація Байдена оголосила, що надішле 300 мільйонів доларів допомоги, що стало можливим завдяки «неочікуваній економії коштів» у контрактах Пентагону для України. І чеська ініціатива сподівається розпочати надсилання близько 800 000 снарядів у найближчі тижні.

    Проте все це поки що далеко не відповідає потребам країни.

    Українські чиновники кажуть, що не можуть оприлюднити точні цифри свого виробництва через міркування безпеки. Але перелік обмежень — від відсутності належного фінансування до пошуку достатньої кількості пороху — заважає українській промисловості нарощувати виробництво.

    «Нашого держбюджету не вистачає», – заявив голова Комітету з питань національної безпеки, оборони та розвідки Верховної Ради України Олександр Завітневич.

    Здатність України фінансувати внутрішнє виробництво зброї обмежена інвестиційним капіталом, який вона може виділити, оскільки фінансова підтримка Заходу зазвичай спрямовується на невійськові витрати. Цього року Україна витратить близько 5 мільярдів доларів на виробництво внутрішньої зброї, кажуть чиновники, але всі погоджуються, що цього недостатньо.

    «Головний оборонний ресурс – це гроші», – сказав Завітневич.

    Підвищення податків є політично ризикованим, якщо не економічно недоцільним, враховуючи, що економіка країни вже живе, оскільки значна частина працездатного населення живе за кордоном, воює на війні або безробітна.

    Українські чиновники виступають за використання деяких із заморожених Заходом активів російського Центрального банку на суму близько 300 мільярдів доларів. У п’ятницю канцлер Німеччини Олаф Шольц вперше заявив, що підтримує цю ідею.

    Але навіть якщо гроші знайдуться, Україна має протистояти світовій нестачі вибухонебезпечних хімікатів.

    Вузькі місця в ланцюзі поставок і різке зростання міжнародного попиту, частково спричинене війнами в Україні та секторі Газа, призвели до виснаження запасів пороху та ракетного палива. В Україні це призвело до періодичних зупинок виробництва, зазначив Полив’яний з “Української бронетехніки”.

    «Ми дійдемо до того етапу, коли скільки знайдемо пороху, стільки й боєприпасів виготовимо», – сказав представник «Укроборонпрому».

    Методи закупівель українського уряду також заважають виробництву, кажуть оборонні підрядники, оскільки багато міністерств підписують контракти, а єдиної системи немає.

    «Дурне запитання кожного разу, коли ми отримуємо від різних міністерств: «Скільки ви можете виробити цього місяця?», — сказав Артем В’юнник, керівник компанії Athlon Avia, яка виробляє «Фурію», головний український розвідувальний дрон для виявлення артилерії. «Вони повинні розуміти, що виробництво так не працює».

    До війни Athlon випускав 100 безпілотників на рік, сказав Віюнник. Зараз це 150 на місяць. Але контракти вимагають місяців планування закупівлі сировини.

    Віюнник сказав, що дає чиновникам таку ж відповідь — він не може збільшити видобуток одразу, але може побудувати більше наступного року з підготовкою. «Я можу це зробити, але розкажіть мені про це прямо зараз», — сказав він.

    Українські чиновники кажуть, що вони спрощують процес під керівництвом Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних сил.

    Україна також співпрацює із західними компаніями, такими як німецька Rheinmetall, британська BAE Systems і турецька Baykar. Минулого місяця Rheinmetall домовився про спільне підприємство з виробництва 155-мм снарядів і пороху.

    Зрештою, Зеленський сподівається отримати дешеві кредити та ліцензії на виробництво та ремонт американської зброї.

    Оскільки Україна нарощує виробництво зброї, Росія почала атакувати збройові заводи. Багато ракет перехоплено, але, як повідомляється, кілька знайшли свою ціль.

    Україна не розголошує, коли фабрика потрапила під удар. Нещодавню поїздку журналістів Washington Post на завод з виробництва мінометів Ukrainian Armour двічі переривали авіаційні сигнали. Однак поблизу не було помічено жодних російських ракет чи вибухових безпілотників.

    “Українська броня” та інші фірми перенесли частину виробництва за межі України, сказав Полив’яний.

    В якості захисного заходу компанії розбивають етапи виробництва або дублюють їх і розміщують у різних місцях. Деякі критичні процеси відбуваються під землею. Все це зменшує вихід.

    В’юнник з Athlon Avia сказав, що він розділив свою діяльність у Києві та переніс частину до Львова на заході України. Після вибухового страху у Львові він розділив виробництво і там. “Це знижує нашу ефективність”, – сказав він. «Але ми повинні це зробити, тому що якщо ми цього не зробимо, у нас можуть виникнути великі проблеми».

  • Парламент та Рада ЄС планують подовжити пільги для української сільхозпродукції

    Парламент та Рада ЄС планують подовжити пільги для української сільхозпродукції

    ЄС продовжить пільги для українських аграріїв ще на рік, проте з правом їх “екстреного гальмування”. Список продукції, яку можна “загальмувати”, розширився на головний експортний продукт України – зерно.

    Єврорада і Європарламент попередньо затвердили продовження скасування мит до 5 червня 2025 року.

    Там зазначили, що Єврокомісія може вжити “оперативних заходів”, якщо через український імпорт виникнуть збої на ринках однієї або кількох країн ЄС.

    А саме – “будь-які заходи, які визнає необхідними, якщо станеться значний збій на ринку ЄС або ринках однієї чи кількох країн ЄС через український імпорт”.

    Таке “екстрене гальмування” вже було передбачено для птиці, яєць, цукру. Але цього разу депутати Європарламенту домоглися розширення цього списку за рахунок вівса, кукурудзи, круп і меду.

    “Вони також домоглися від Комісії твердих зобов’язань вжити заходів у разі різкого збільшення імпорту пшениці з України. Базовим періодом для запуску екстреного гальмування будуть 2022 і 2023 роки, а це означає, що якщо імпорт цих продуктів перевищить середні обсяги за ці два роки, тарифи буде знову введено”, – ідеться в заяві Європарламенту.

    Також вирішено, що такі рішення ухвалюватимуть за 14 днів (раніше було за 21).

    Парламент і Рада ЄС мають остаточно схвалити угоду до 5 червня, коли спливає нинішній термін призупинення мит.

  • Китай, ЄС та агропротести. Чи є для України унікальний шлях та чому варто розвивати ВПК

    Китай, ЄС та агропротести. Чи є для України унікальний шлях та чому варто розвивати ВПК

    “З початком повномасштабної війни дискусія — як нам вигадати наш унікальний “український велосипед” — втратила будь-який сенс. У рекордно стислі строки, менше ніж за 2 роки, ми подали заявку, отримали статус кандидата і політичне “добро” на початок переговорів про вступ до ЄС. У нас немає іншого вибору, ніж у прискореному темпі, максимум за 5 років, пройти цей шлях”. Думка.

    Журналісти WSJ підсвітили тренд у глобальній торгівлі, пов’язаний з новою експортною “експансією” Китаю і новим можливим шоком для глобальної економіки.

    Наприкінці 90-х та початку нульових світова економіка пережила перший шок від збільшення частки Китаю у глобальній торгівлі. З одного боку, впали ціни на імпортовані товари, що було добре для споживачів у розвинених країнах,насамперед, з низькими та середніми доходами, з іншого — закрилися виробництва таких товарів, виробники яких не витримували конкуренцію та переносили їх до країн з дешевшою робочою силою (зокрема, до того ж Китаю).

    Економіка готується до шоку: до чого тут Китай та у чому загрози

    Зараз глобальна економіка готується до другого шоку, пов’язаного з китайським імпортом, але цей шок буде іншим. Після повного зняття ковідних обмежень у 2022 році Китай знову намагається збільшити свій експорт, щоб перезапустити економіку, подолати кризу на ринку нерухомості та вийти за межі ослабленого внутрішнього споживчого попиту. Експорт товарів у 2023 році зріс на 31% проти 2020 року.

    Як і двадцять років тому, це має певний дезінфляційний ефект по світу. Зокрема, у січні 2024 року вартість китайського імпорту до США знизилась на 2,9% у річному вимірі , тоді як вартість імпорту з ЄС, Японії, Мексики збільшилась. Це частково пов’язано з дефляцією у самому Китаї, що підживлюється падінням цін виробників. Цю дефляцію Китай експортує зараз по світу.

    На відміну від нульових, у китайському експорті зараз набагато більша частка товарів обробної промисловості, профіцит зовнішньої торгівлі за якими (1,7 трлн. дол.) більш ніж удвічі перевищує загальне торгівельне сальдо по всім товарам (0,82 трлн. дол. у 2023 році). Експерти сходяться на думці, що нарощування експорту технологічної продукції, такої як електромобілі, напівпровідники, частини до вітрових турбін, сонячні панелі, зарядні батареї тощо, де Китай має власні довгі ланцюги створення доданої вартості та конкурентні переваги, є одним із стовпів нової стратегії країни по підтримці економічного зростання.

    Є “прекрасний” кейс посилення лещат економічної сили Пекіну на прикладі Росії, яка за останні роки попала у набагато більшу залежність від технологічного експорту з Китаю

    Утім, у цьому сегменті Пекін починає все більше конкурувати з передовими за технологічним розвитком країнами Заходу, які вважають Китай своїм головним геополітичним та економічним конкурентом і, на відміну від нульових, вживають заходи для захисту своєї стратегічної промисловості. Звідси антидемпінгові розслідування (як проти китайських електромобілів, розпочате у ЄС), прямі заборони на імпорт (як проти окремих постачальників сонячних батарей та комплектуючих до них, телекомунікаційного обладнання у США) та багато інших нетарифних обмежень на додаток до “тарифної спадщини” Трампа.

    Результат цієї торгівельної битви для розвинутих країн ще попереду. Утім, вже очевидно, що як наслідок, частина дезінфляційного потенціалу від китайського імпорту може перетекти у країни з меншим рівнем торгівельного захисту і меншим рівнем доходів. Це добре для тамтешніх споживачів, але промисловість у цих країнах опиниться у ще більших “лещатах” економічної сили Китаю (як це було на початку нульових у країнах Заходу), який зберігає домінуючі позиції як у постачанні дешевих споживчих товарів, так і вийшов на лідируючі позиції у експорті передової технологічної продукції.

    Додам від себе, підсвічені WSJ тренди є не є якимось новими. За їх розвитком, зокрема перенесенням виробництв з Китаю з боку розвинутих країн та більш агресивним, в т.ч. за рахунок державних субсидій, вкладень в освіту і науку, виходом на ринки технологічної продукції китайських виробників, ми спостерігаємо щонайменше останні 5-7 років. З іншого боку, є “прекрасний” кейс посилення лещат економічної сили Пекіну на прикладі Росії, яка за останні роки попала у набагато більшу залежність від технологічного експорту з Китаю. Звісно, таких прикладів вистачає по багатьом країнам Азії та Африки.

    Отже, світова економіка вже стикається з другим шоком від торгівлі з Китаєм, який частково було пом’якшено через ковід-19 і війну в Україні. Спочатку через порушення у ланцюгах поставок, а потім через формування відкладеного попиту на технологічні товари довготривалого користування. Але ці дисбаланси за великим рахунком були усунуті у 2023 році, в якому ми побачили загострення торгівельних суперечок і уповільнення товарного експорту з Китаю (проти 2022 року). В наступні декілька років ці протиріччя тільки загострюватимуться.

    Торгівля, протести фермерів у ЄС та конкуренція: які висновки для України

    Неодноразово повторював, що повномасштабна війна остаточно і безповоротно зняла дискусію щодо шляхів розвитку України і структурної трансформації економіки, тепер вже повоєнної, зокрема і промисловості. На жаль, історія цієї трансформації останні 30 років, особливо в обробній промисловості — це більше про втрати, ніж про здобутки. Це окрема історія, чому так вийшло.

    Але в цій історії до великої війни ще залишалось місце для обговорення українського “унікального шляху”, в рамках якого ми могли розглядатись як транзитна держава (хоча у цьому плані після 2014 року вже були суттєві обмеження), як майданчик для експансії тих же технологічних китайських товарів на ринки ЄС, користуючись перевагами ЗСТ з ЄС (по факту цього не було, свідченням чого є вкрай низький показник ПІІ з Китаю на рівні 140 млн. дол. на кінець 2021 року та суттєві транзитні обмеження на нашу участь у рамках “Нового шовкового шляху”).

    З початком повномасштабної війни дискусія – як нам вигадати наш унікальний “український велосипед” – втратила будь-який сенс

    Це, до речі, не заважало активній взаємній торгівлі, де Китай залишався країною номер №1 за товарооборотом (15% в імпорті і майже 12% в експорті у 2021 році). Утім структура нашої торгівлі з Китаєм, у рамках якої ми переважно експортували кукурудзу, соняшникову олію та ЗРС, а імпортували готову продукцію обробної промисловості, тільки цементувала сировинний і олігархічний характер української економіки, спрямований на видобуток і вивезення природньої ренти.

    З початком повномасштабної війни дискусія — як нам вигадати наш унікальний “український велосипед” — втратила будь-який сенс. У рекордно стислі строки, менше ніж за 2 роки, ми подали заявку, отримали статус кандидата і політичне “добро” на початок переговорів про вступ до ЄС.

    У нас немає іншого вибору, ніж у прискореному темпі, максимум за 5 років, пройти цей шлях, ставши повноцінним членом ЄС. Це вже не мрія, а питання часу. А ще це питання виживання, і це само по собі вагомий мотивуючий фактор, який не мала жодна країна-кандидат.

    Війна вносить свої корективи, але точно не є перепоною для зміцнення інститутів, які гарантують верховенство права. Це у свою чергу дасть змогу після війни залучати ПІІ, вбудовуватися у вищі глобальні ланцюжки створення доданої вартості, шукати свої ніші. Зараз, попри війну і непросту ситуацію з сусідами по ЄС, необхідно максимально використовувати вигоди від 4-х свобод і вирівнювання, коли ЄС фінансово підтягує країни-кандидати на вступ. Власне програма Ukraine Facility, яка за 5 років ще буде змінюватись і наповнюватись новим змістом, — це інструмент такої підготовчої перед-вступної роботи.

    У цій конкурентній боротьбі ми можемо знайти свою нішу, ставши, як країна — кандидат на вступ до ЄС, однією із країн для перенесення виробництва “поближче до кордонів” ЄС

    Ви спитаєте, до чого тут Китай? А до того, що конкуренція між ЄС та Китаєм у виробництві, насамперед, середньо- і високотехнологічних товарів у найближчі 5 років загострюватиметься. Це неминуче посилить вже згадані тенденції до перенесення виробництв західними країнами з Китаю додому, у більш дружні країни (friend-shoring) та/або “ближче додому” (near-shoring). Основним напрямком для friend-shoring найближчим часом буде Індія та В’єтнам, за які вже йде змагання між країнами Заходу і Китаєм, який під впливом зростання вартості робочої сили також намагається переносити виробництво за свої межі. Утім нам своє робити — у цій конкурентній боротьбі ми можемо знайти свою нішу, ставши, як країна — кандидат на вступ до ЄС, однією із країн для перенесення виробництва “поближче до кордонів” ЄС.

    Для цього необхідно посилювати промислові зв’язки із ядром ЄС (Німеччиною — Францією) та Великобританією, де лідерство в силу географічної близькості, набагато більш міцних економічних зав’язків і членства в ЄС, буде за ФРН. Звісно, сказати легше, ніж зробити. Та Україна не є унікальною у цьому плані. Той же самий шлях промислової трансформації, насамперед, під впливом німецького капіталу пройшли Польща, Чехія та Словаччина. Наприклад, остання знайшла свою нішу у автомобілебудуванні.

    Наші сусіди — країни ЄС, бізнес в яких дивиться на перспективу, всі ці ризики посилення України після війни розуміють, як ніхто інший. Звідси певна “істерика” і “заряджання” протестного потенціалу різного політичного толку, які ми зараз спостерігаємо, з метою загальмувати торгівлю, а отже економічну інтеграцію України до ЄС. Я погоджуюсь з багатьма експертами, що спроби йти “на пролом” у ЄС з “аграркою”, яка займає 60% в нашому експорті, тільки посилює цей протест. Це точно погана історія з усіх боків, — і для нас, і для ЄС. Я просто нагадаю, що в ЄС немає жодної країни із часткою с/х в структурі добавленої вартості більше 5% (5% — це рівень Болгарії і Румунії, у яких рівень доходів на одиницю населення є найменшим у ЄС), а в Україні це 12,7% у 2021 і 9,3% у 2022 році (за даними статистики ООН).

    Водночас, якщо ми віднайдемо і розвинемо свої унікальні ніші в експорті до ЄС (наприклад, у зеленій енергетиці, металургії, хімії, машинобудуванні), залучаючи європейський, насамперед, німецький капітал у промислову реструктуризацію, і поступово будемо зміщувати акценти у зовнішній торгівлі, то цей спротив буде меншим. Так, це середньо- і довгострокові структурні зміни, але вони неминучі, якщо інтегруватись до ЄС.

    Наш досвід у ВПК здатен дати поштовх для розвитку багатьох суміжних галузей машинобудування, послуг із високою доданою вартістю.

    Загострення конкурентної боротьби ЄС з Китаєм може стати нам у нагоді на цьому шляху структурної трансформації економіки і реструктуризації промисловості. Але ще кращий привід, якого і шукати не потрібно, це посилення промислової співпраці у межах ВПК. Це “залізобетонна” наша унікальна ніша для виробничої спеціалізації та експорту після війни, бо глобальний попит на озброєння та військову техніку прогнозовано зростатиме. З врахуванням накопиченого практичного досвіду під час війни, як з тими ж надводними дронами, які вже стали game-changer у цій війні, змінивши розклад у Чорному морі, цю нішу в нас точно ніхто не відніме. Вона здатна дати поштовх для розвитку багатьох суміжних галузей машинобудування, послуг із високою доданою вартістю (інжинірингу, проектування, дизайну та ін), науки та освіти.

  • НБУ рекомендував українським банкам виявити серед своїх співробітників колаборантів

    НБУ рекомендував українським банкам виявити серед своїх співробітників колаборантів

    Нацбанк хоче, щоб керівництво українських банків ретельніше перевіряло персонал своїх структур на предмет потенційних “інсайдерів і колаборантів” і підвищило захист у частині кібербезпеки.

    Про це йдеться в рекомендаціях НБУ “Щодо посилення кібербезпеки банківської системи”, які розіслав регулятор.

    У ньому чиновники посилаються на почастішання хакерських атак на банківські структури.

    “Систематичні комплексні атаки на інформаційні системи об’єктів критичної інфраструктури та організацій, що забезпечують їхнє функціонування, з метою здійснення кібершпигунства (крадіжки даних) і кібертероризму (DDoS і знищення інфраструктури)”, – буквально йдеться в документі.

    У ньому викладено сім напрямків, які фінансисти мають посилити для боротьби зі зламами і крадіжкою даних. А перший пункт цих рекомендацій – це перевірка власних працівників.

    “Звертати увагу на потенційних інсайдерів і колаборантів усередині організації”, – зазначає Нацбанк.

    Регулятор не уточнив, кого саме до них потрібно відносити, але можна припустити, що будь-якого працівника банку, який розголошує внутрішню інформацію третім особам на стороні.

    Решта приписів регулятора більше мають технічний характер. Якщо узагальнити ключові рекомендації, то вийде такий перелік:

    1. Щодо віддаленого доступу до мереж: прибрати непотрібні внутрішні сервіси з мережевого периметра, використовувати VPN або інші спеціалізовані рішення з MFA (багатофакторною аутентифікацією), мінімізувати доступ і підвищити контроль доступу до мережі.

    2 Відпрацювати сценарії відмови в обслуговуванні провайдером зв’язку або в разі компрометації його сервісів.

    3. Підвищити контроль за діями привілейованих користувачів, ізолювати та організувати жорсткий контроль доступу до систем управління інфраструктурою. А також застосовувати жорсткі правила фільтрації (egress rules) для надання доступу інформаційних систем до мережі інтернет (використання білих списків).

  • МВФ оновило список вимог до України

    МВФ оновило список вимог до України

    Наше джерело в ОП розповіло, що МВФ оновило список вимог до України для продовження фінансової програми на 2024 рік. Крім підвищення тарифів на газ/електрику від нас зажадали підняти податки на 4-5%, а також збільшити ПДВ.

    Під тиском МВФ (а меморандум із Києвом уже підписано) готується закон про підвищення військового збору з українських підприємців.

    Так, українська влада готує підвищення податків для людей і бізнесу. Першими під підвищення ставок підуть ФОПи. Як заявив голова профільного комітету Ради Данило Гетманцев, уже цього місяця Кабмін передасть до парламенту законопроєкт про додатковий військовий збір для підприємців. Йдеться про введення військового збору в розмірі 1,5% від обороту для ФОП третьої групи (зараз вони військовий збір не платять). Можливо, підвищать військовий збір і для ФОПів 1 і 2 груп (які зараз платять стандартні 1,5%).

    І це тільки початок: в оновленому меморандумі з МВФ прописано структурний маяк – знайти джерела для “мобілізації” до бюджету не менше 0,5% ВВП (це якраз близько 40 млрд гривень). Виконати це завдання Україна повинна була до кінця лютого 2024 року. Крім того, що ще більш важливо, уряду потрібно знайти додаткові джерела поповнення скарбниці в умовах, коли значна частина допомоги західних партнерів під питанням.

    Як сказав Гетьманцев, уряд підготує “комплекс пропозицій” щодо збільшення дохідної частини бюджету на 44 млрд гривень (понад мільярд євро). А це, серед іншого:
    ▪️дополнительные податок на купівлю банківських металів,
    ▪️дополнительный збір з першої реєстрації в Україні авто,
    ▪️дополнительный збір з продажу нерухомості,
    ▪️дополнительный збір з продажу ювелірних виробів,
    ▪️акциз на солодкі та мінеральні газовані води,
    ▪️дополнительный збір з операторів мобільного зв’язку,
    ▪️повышение акцизів на паливо до мінімальних європейських ставок тощо.

    При цьому непослідовність, недовіра, повернення ідеології агресивного збору податків – негативні, якщо не фатальні “попутники” для відновлення економіки воюючої країни. Це не призведе ні до чого, крім відведення значної частини бізнесу ще далі в тінь і переходу на сірі схеми розрахунків.

  • Металургійна галузь України потерпає від несправедливої мобілізації

    Металургійна галузь України потерпає від несправедливої мобілізації

    Федерація металургів України б’є на сполох – мобілізація має бути справедливою. Про це повідомляє голова федерації Сергій Біленький.

    За словами експерта, наразі в металургійній галузі є проблема мобілізації щойно прийнятих на роботу працівників. Від прийняття людини на роботу до бронювання минає щонайменше два місяці, і за цей час є велика ймовірність того, що працівник буде мобілізований.

    “За таких умов охочих офіційно працевлаштуватися на наші підприємства скоро не буде взагалі! Ми програємо конкуренцію сусіднім “гаражам”. Адже якщо людина працює без офіційного працевлаштування на якомусь автосервісі в Житомирі, а сама зареєстрована в Полтаві, то ТЦК і СП її просто не бачить”. “А якщо металург офіційно працює на “Запоріжсталі” та зареєстрований у місті Запоріжжі, то йому можна легко вручити повістку просто на прохідній підприємства”, – наголосив Біленький.

    Він висловив сподівання, що це питання буде вирішено, можливо – за рахунок впровадження електронного кабінету.

    “Поки що невідомо, як цю ідею буде врешті-решт реалізовано, але, на нашу думку, ТЦК і СП має бачити всіх військовозобов’язаних, а не тільки тих, хто прийшов добровільно або офіційно працює на великих підприємствах. В умовах великої війни це було б справедливим”, – резюмував Біленький.

    Зі свого боку зазначимо, що наразі в Україні триває постійне скорочення мобілізаційного ресурсу, а плани, поставлені владою перед військкоматами щодо набору “багнетів”, фактично зриваються. Поспіх же з набором людей провокує протест у суспільстві, де вже ситі по горло свавіллям ТЦКшників, які своїми діями дискредитували саму ідею мобілізації.