Golovnitemu.com

Позначка: газ

  • Росія завдала одного з наймасованіших ударів по «Укрнафті»: пошкоджено сім об’єктів видобутку

    Росія завдала одного з наймасованіших ударів по «Укрнафті»: пошкоджено сім об’єктів видобутку

    У ніч проти 7 серпня російські війська здійснили одну з наймасованіших атак на об’єкти АТ «Укрнафта». Під ударами опинилися одразу сім активів компанії на сході України, які забезпечували видобуток нафти та природного газу.

    Про наслідки атаки повідомила Група «Нафтогаз», до складу якої входить «Укрнафта».

    За даними компанії, внаслідок ударів було зруйновано критично важливе обладнання. Через пошкодження роботу низки об’єктів довелося зупинити, що призвело до втрати суттєвих обсягів видобутку.

    Водночас серед працівників підприємств загиблих чи постраждалих немає.

    Під ударом опинилися й автозаправні комплекси

    Російські атаки на інфраструктуру «Укрнафти» не обмежилися видобувними об’єктами. За минулу добу противник також атакував чотири автозаправні комплекси UKRNAFTA у Запорізькій та Дніпропетровській областях.

    Працівники та клієнти АЗК не постраждали.

    Масований удар відбувся на тлі систематичного посилення атак РФ на українську енергетичну інфраструктуру. За інформацією Групи «Нафтогаз», лише від початку 2026 року російські війська вже 287 разів атакували її об’єкти. Це більше, ніж за весь 2025 рік.

    Раніше повідомлялося, що від початку року внаслідок російських атак було зруйновано 37 автозаправних станцій «Нафтогазу».

    Атаки створюють ризики для видобутку

    Особливо небезпечними для енергетичної системи є удари по об’єктах, безпосередньо пов’язаних із видобутком нафти та газу. Пошкодження технологічного обладнання може призводити не лише до тимчасової зупинки окремих потужностей, а й до скорочення доступних обсягів власного видобутку.

    Нинішня атака стала особливо масштабною через одночасне ураження семи активів. У «Нафтогазі» наголошують, що постійне посилення російських ударів збільшує потребу компанії у фінансовій підтримці.

    Атаки відбуваються напередодні осінньо-зимового періоду, коли стабільність української нафтогазової інфраструктури набуває особливого значення для проходження опалювального сезону.

  • Азербайджан готовий дати Україні газ: Київ уже підготував Баку «пакет пропозицій»

    Азербайджан готовий дати Україні газ: Київ уже підготував Баку «пакет пропозицій»

    Азербайджан заявив про готовність розширити енергетичну співпрацю з Україною та за необхідності розпочати постачання природного газу. У Києві у відповідь повідомили, що вже мають для Баку окремий «пакет пропозицій», який передбачає диверсифікацію джерел постачання енергоносіїв та ширше використання української газової інфраструктури.

    Про це 6 серпня під час візиту до Києва заявили міністр закордонних справ Азербайджану Джейхун Байрамов та український колега Андрій Сибіга.

    Байрамов наголосив, що Азербайджан уже постачає природний газ до 16 держав і зацікавлений у подальшому розширенні географії експорту. При цьому сторони розглядають не лише безпосереднє постачання палива для українських споживачів, а й значно ширшу модель — використання величезних українських підземних газосховищ як елементу регіональної торгівлі газом.

    За словами азербайджанського міністра, співпраця у сфері енергетичної безпеки має значний потенціал, зокрема через можливість зберігати газ в Україні та використовувати цю інфраструктуру для поставок у ширшому європейському регіоні.

    Це особливо важливо зараз, коли Україна готується до чергового складного опалювального сезону, а російські удари регулярно пошкоджують об’єкти газовидобутку та енергетичної інфраструктури.

    Україна вже підготувала Баку конкретні пропозиції

    Андрій Сибіга у відповідь заявив, що Київ зацікавлений у подальшому розширенні присутності азербайджанського бізнесу в Україні.

    «У нас є пакет пропозицій для наших азербайджанських друзів. Ми зацікавлені в диверсифікації постачання енергоносіїв в Україну», — наголосив очільник українського МЗС.

    Детального переліку цих пропозицій він не розкрив.

    Тому наразі невідомо, чи містить пакет уже конкретні контракти, обсяги майбутніх поставок, цінові параметри або маршрути транспортування.

    Фактично мова поки йде про політичну готовність обох держав перейти до поглибленої енергетичної співпраці, а не про вже підписаний контракт на певну кількість кубометрів газу.

    Азербайджан уже став одним із ключових постачальників газу до Європи

    Роль Баку на європейському газовому ринку суттєво зросла після початку повномасштабної війни Росії проти України та різкого скорочення російських поставок до ЄС.

    Азербайджан експортує газ через Південний газовий коридор, який включає Південнокавказький трубопровід, TANAP через Туреччину та TAP у напрямку Греції, Албанії та Італії.

    На червневій зустрічі глав МЗС Азербайджану, Грузії та Туреччини Байрамов повідомляв, що азербайджанський природний газ уже експортується до 16 держав. Він також наголошував, що стратегічні трубопровідні проєкти через Південний Кавказ стали одним із ключових елементів регіональної енергетичної безпеки.

    Тобто потенційна угода з Україною не вимагатиме створення експортного сектору з нуля. Азербайджан уже має виробництво, міжнародну систему поставок та державну компанію SOCAR, яка працює на багатьох європейських ринках, включно з Україною. OECD зазначає, що SOCAR веде діяльність, зокрема, в Туреччині, Румунії, Австрії, Швейцарії та Україні.

    Але як фізично доставити азербайджанський газ до України

    Це одне з ключових питань, яке ще потребує деталізації.

    Прямого газопроводу між Азербайджаном та Україною немає.

    Теоретично газ може надходити через Туреччину та балканську газотранспортну систему, далі через Болгарію і Румунію до українського кордону.

    Саме реверсний напрямок Трансбалканського газопроводу після скорочення російських поставок отримав значно більшу роль для енергетичної безпеки України та Молдови.

    У звіті Секретаріату Енергетичного співтовариства зазначається, що після припинення російського транзиту через Україну з 1 січня 2025 року альтернативні маршрути, зокрема реверс Трансбалканського газопроводу, стали важливим елементом диверсифікації постачання. У документі окремо згадується Азербайджан як одне з джерел газу, яким Європа заміщувала російський ресурс.

    Це означає, що технічно концепція постачання азербайджанського газу до України не є фантастичною.

    Проте її реальна економіка залежатиме від доступності транзитних потужностей, вартості транспортування та контрактів між операторами.

    Українські газосховища можуть стати головною частиною угоди

    Заява Байрамова цікава ще й тим, що він окремо згадав українські підземні газосховища.

    Україна має одну з найбільших систем зберігання природного газу у світі та найбільші доступні потужності такого типу в Європі.

    За різними оцінками, сумарна робоча місткість українських ПСГ перевищує 30 млрд кубометрів.

    У дослідженні, оприлюдненому в липні 2026 року, наводиться показник близько 32 млрд кубометрів. Там також зазначається, що Україна може запропонувати європейським трейдерам приблизно до 10 млрд кубометрів вільних потужностей.

    До повномасштабної війни та навіть у її перші роки європейські трейдери активно використовували українські сховища через низьку вартість зберігання та вигідне розташування.

    У 2023 році іноземні компанії закачали до українських ПСГ приблизно 2,5 млрд кубометрів газу.

    Тому одна з потенційних моделей співпраці виглядає так: азербайджанський газ транспортується до України, закачується у сховища, а згодом використовується або українськими споживачами, або продається в ЄС у періоди високого попиту.

    Для Баку це шанс розширити присутність у Європі

    Така схема вигідна не лише Україні.

    Азербайджан прагне збільшувати роль як постачальника енергоресурсів до Європи.

    Але його експортні можливості обмежуються не тільки обсягами видобутку, а й маршрутами та сезонністю попиту.

    Українські газосховища можуть дати Баку додаткову гнучкість.

    Газ можна закуповувати й зберігати у періоди нижчого попиту, а потім відбирати взимку або під час різких цінових стрибків.

    Це потенційно перетворює Україну з просто ще одного покупця азербайджанського газу на частину його європейської логістичної системи.

    Україні потрібно накопичити 14,6 млрд кубометрів до зими

    Заява Азербайджану прозвучала у стратегічно важливий момент.

    За прогнозним балансом газу на сезон 2026/2027 років Україна планує накопичити до початку зими приблизно 14,6 млрд кубометрів природного газу.

    Це необхідно для забезпечення стабільної роботи енергосистеми та проходження опалювального сезону.

    Обсяг запасів залежить від трьох основних складових: власного видобутку, імпорту та темпів споживання.

    Проблема полягає в тому, що Росія протягом війни системно атакує українські газовидобувні та енергетичні об’єкти, через що країні доводиться тримати більший резерв і розширювати джерела імпорту.

    Саме тому будь-яка можливість отримати додатковий ресурс із нового напрямку має стратегічне значення.

    Україна вже кілька років будує альтернативу російському газу

    Після початку війни Київ поступово перебудував газову логістику.

    Україна значною мірою покриває внутрішнє споживання власним видобутком, а необхідний імпорт отримує через західний кордон.

    Після завершення контракту на транзит російського газу наприкінці 2024 року модель газового ринку змінилася ще більше.

    З 1 січня 2025 року транзит російського трубопровідного газу через територію України припинився.

    Енергетичне співтовариство зазначає, що Україна натомість збільшила можливості приймання газу із заходу, а реверсний Трансбалканський маршрут став одним із додаткових інструментів безпеки постачання.

    На цьому тлі азербайджанський напрямок логічно вписується в загальну стратегію диверсифікації.

    SOCAR уже давно присутня в Україні

    Важливо й те, що азербайджанський енергетичний бізнес не є новачком на українському ринку.

    Державна SOCAR вже багато років працює в Україні у сфері роздрібної торгівлі пальним та інших сегментах енергетичного бізнесу.

    Тому базова корпоративна й логістична інфраструктура для розширення співпраці вже частково існує.

    Сибіга саме на цьому акцентував увагу, коли заявив, що азербайджанський бізнес традиційно активно представлений в Україні та Київ зацікавлений у подальшому збільшенні його присутності.

    Угода може мати і політичне значення

    Енергетичне партнерство Києва та Баку має не лише комерційний вимір.

    Азербайджан традиційно намагається проводити багатовекторну зовнішню політику, підтримуючи зв’язки одночасно з Туреччиною, ЄС, Росією та іншими центрами сили.

    Водночас Баку послідовно визнає територіальну цілісність України, а Київ аналогічно підтримує територіальну цілісність Азербайджану.

    Поглиблення енергетичної співпраці в умовах війни посилює і політичний вимір двосторонніх відносин.

    Особливо з огляду на те, що енергетика залишається одним із головних інструментів геополітичного впливу в регіоні.

    Поки що головне питання — обсяги і маршрут

    Попри оптимістичні заяви міністрів, до реальних поставок ще потрібно пройти кілька етапів.

    Сторони мають визначити, який обсяг Азербайджан реально здатний виділити Україні без порушення чинних контрактів з іншими покупцями.

    Також потрібно домовитися про маршрут, тариф на транспортування, доступ до міждержавних потужностей і ціну газу.

    Не менш важливе питання — чи йтиметься лише про ресурс для України, чи Баку дійсно використовуватиме українські ПСГ для подальших поставок до європейських країн.

    Саме останній варіант може зробити проєкт значно масштабнішим.

    Поки ж найважливіший результат переговорів полягає в політичному сигналі: Азербайджан прямо заявив про готовність постачати природний газ Україні, а Київ уже підготував власний пакет пропозицій.

    Якщо сторони зможуть перевести ці заяви у контракти, Україна отримає ще одне джерело імпорту перед складними зимовими сезонами, а її величезні газосховища можуть остаточно закріпитися в ролі одного з важливих елементів нової енергетичної архітектури Європи.

  • Азербайджан готовий дати Україні газ: глава МЗС Байрамов прибув до Києва з важливими домовленостями

    Азербайджан готовий дати Україні газ: глава МЗС Байрамов прибув до Києва з важливими домовленостями

    Міністр закордонних справ Азербайджану Джейхун Байрамов 6 серпня прибув з офіційним візитом до Києва, де провів переговори з українським колегою Андрієм Сибігою. Центральними темами зустрічі стали енергетична безпека України перед новим опалювальним сезоном, можливі поставки азербайджанського газу, нарощування двосторонньої торгівлі, інвестиції та подальша участь Баку у відновленні української інфраструктури.

    Візит відбувається на тлі системних ударів Росії по українській енергетиці та спроб Києва диверсифікувати джерела постачання енергоресурсів. Сам Байрамов під час перебування у столиці зробив одну з найважливіших заяв: Азербайджан готовий у разі потреби постачати природний газ Україні. За його словами, зараз країна експортує газ до 16 держав, 12 із яких є європейськими.

    Це робить енергетичну частину переговорів потенційно значно важливішою, ніж звичайний дипломатичний візит.

    Азербайджан заявив про готовність постачати газ Україні

    Байрамов прямо підтвердив, що Баку готовий розглядати Україну як ще один напрямок експорту природного газу.

    «Азербайджан постачає газ до 16 країн світу, з яких 12 – європейські. Ми будемо раді за необхідності постачати газ і в Україну», — заявив міністр під час візиту.

    Поки що не йдеться про оголошення конкретного контракту, обсягів постачання чи дати початку поставок. Тому говорити, що Україна вже домовилася про певну кількість азербайджанського газу, було б передчасно.

    Однак сама готовність Баку має значення через ситуацію в українській енергетиці та необхідність накопичувати ресурс перед опалювальним сезоном.

    Азербайджан уже є одним із помітних постачальників газу до Європи, а його роль у європейській енергетичній безпеці значно зросла після скорочення залежності ЄС від російських енергоносіїв.

    Київ готується до складної зими

    Енергетика стала однією з центральних тем переговорів не випадково.

    Українська енергосистема протягом років повномасштабної війни регулярно зазнає російських атак. Москва б’є по генерації, підстанціях, трансформаторах, газовій інфраструктурі та інших об’єктах.

    Через це питання достатніх запасів природного газу, резервного обладнання та альтернативних каналів постачання залишається стратегічним.

    Ще у лютому 2026 року Володимир Зеленський під час зустрічі з Ільхамом Алієвим дякував Азербайджану за черговий пакет енергетичної допомоги, до якого входили генератори та трансформатори. Тоді президенти також домовилися опрацьовувати нові спільні енергетичні проєкти.

    Тож серпневі переговори Байрамова і Сибіги фактично продовжують уже започатковану на президентському рівні роботу.

    Товарообіг хочуть повернути до довоєнного рівня

    Окремим блоком переговорів стала економіка.

    Сибіга повідомив, що нинішній двосторонній товарообіг між Україною та Азербайджаном становить приблизно 600 млн доларів.

    Київ і Баку поставили перед собою мету повернути цей показник до довоєнного рівня.

    Для цього сторони домовилися працювати над проведенням в Україні чергового засідання міжурядової українсько-азербайджанської комісії з питань економічного співробітництва.

    Йдеться не лише про торгівлю товарами.

    Україна зацікавлена у залученні азербайджанського бізнесу до нових інвестиційних проєктів, відбудови, енергетики та інших секторів.

    Особливий потенціал має співпраця у сфері енергоресурсів, інфраструктури та логістики.

    Відносини Києва і Баку активізувалися навесні

    Нинішній візит Байрамова не є окремою дипломатичною подією.

    25 квітня 2026 року Володимир Зеленський уперше як президент України відвідав Азербайджан. У Габалі він провів переговори з Ільхамом Алієвим тет-а-тет та у розширеному форматі.

    Тоді сторони підписали шість двосторонніх документів, а серед головних напрямків співпраці назвали безпеку, енергетику, гуманітарну допомогу та оборонну взаємодію.

    Зеленський назвав одним із пріоритетів співпрацю у сфері безпеки та спільного виробництва. Алієв, зі свого боку, говорив про потенціал військово-технічної співпраці між двома державами.

    Після цього контакти продовжилися.

    6 травня Зеленський і Алієв провели телефонну розмову, під час якої обговорювали практичну реалізацію квітневих домовленостей та подальші кроки у двосторонніх відносинах.

    Сибіга також підтримував регулярний контакт із Байрамовим.

    Київ і Баку взаємно підтримують територіальну цілісність

    Однією з політично важливих тем переговорів залишається принцип територіальної цілісності.

    Сибіга подякував Азербайджану за послідовну підтримку суверенітету та територіальної цілісності України.

    Водночас він наголосив, що Україна так само підтримує територіальну цілісність Азербайджану.

    Цей принцип Київ і Баку неодноразово фіксували у двосторонніх контактах.

    Під час квітневого візиту Зеленського до Азербайджану український президент також окремо подякував Алієву за підтримку України та наголосив, що Київ завжди підтримував суверенітет і територіальну цілісність Азербайджану.

    Азербайджан допомагає відновлювати Ірпінь

    Співпраця двох країн давно не обмежується дипломатичними заявами.

    Азербайджан надає Україні гуманітарну та енергетичну допомогу, а одним із найбільш помітних напрямків стало відновлення Ірпеня, який сильно постраждав під час російської окупації та бойових дій навесні 2022 року.

    Ще у 2023 році Байрамов повідомляв, що загальний обсяг гуманітарної допомоги Україні від Азербайджану перевищив тисячу тонн та 20 млн доларів.

    Тоді ж Баку заявляв про подальшу участь у реконструкції об’єктів в Ірпені та постачанні електротехнічного обладнання щонайменше на 10 млн доларів.

    Азербайджан також приймав українських дітей на медичну та соціально-психологічну реабілітацію.

    Саме за цю допомогу Сибіга знову подякував Баку під час нинішнього візиту.

    Енергетична співпраця може стати головним проривом

    Якщо заява про готовність постачати Україні газ перейде у практичний контракт, це може стати одним із найвагоміших результатів нового етапу українсько-азербайджанських відносин.

    Азербайджан має власну видобувну базу та активно розвиває експорт до Європи.

    При цьому для України важлива не лише фізична наявність ресурсу, а й можливість отримати додаткове джерело газу, не пов’язане з Росією.

    Утім, практична схема таких поставок потребуватиме окремих домовленостей щодо маршрутів транспортування, транзитних потужностей, контрактних обсягів і ціни.

    Саме тому нинішню заяву Байрамова слід розглядати як політичну готовність, а не вже підписану угоду.

    У переговорах був і ширший регіональний контекст

    Сибіга та Байрамов обговорювали не лише двосторонню економіку.

    За даними українського МЗС, сторони говорили про безпекову ситуацію на Південному Кавказі, Близькому Сході та ширші міжнародні процеси. Український міністр також поінформував азербайджанського колегу про зусилля Києва щодо досягнення справедливого миру.

    Для України цей напрямок має додаткове значення, адже Азербайджан займає важливе геополітичне положення між Європою, Кавказом, Центральною Азією, Туреччиною та Каспійським регіоном.

    Транспортні й енергетичні коридори через Південний Кавказ можуть ставати дедалі важливішими на тлі перебудови європейської торгівлі та енергетики.

    Ще у квітні Сибіга та Байрамов окремо обговорювали транспортні маршрути та коридори, а також глобальні безпекові виклики.

    Візит Байрамова може стати переходом від заяв до конкретних проєктів

    Головна відмінність нинішньої зустрічі від багатьох дипломатичних контактів полягає у значній кількості практичних питань.

    Київ і Баку говорять про газ, проходження Україною зими, інвестиції, відновлення, товарообіг та засідання міжурядової комісії.

    Крім того, нинішні переговори відбуваються лише через кілька місяців після першого візиту Зеленського до Азербайджану, підписання шести двосторонніх документів та домовленостей президентів про поглиблення енергетичної й безпекової співпраці.

    У підсумку найбільш резонансним результатом візиту поки стала саме готовність Азербайджану постачати Україні природний газ.

    Якщо сторони зможуть перевести цю заяву у конкретні контракти, Баку може стати для України не лише важливим політичним та гуманітарним партнером, а й додатковим елементом енергетичної безпеки у період, коли Росія продовжує систематично атакувати українську енергетичну інфраструктуру.

  • Україна може частково відкрити експорт газу: приватним видобувникам пропонують новий механізм

    Україна може частково відкрити експорт газу: приватним видобувникам пропонують новий механізм

    Україна може повернутися до часткового експорту природного газу, однак ідеться не про повне відкриття зовнішніх поставок, а про контрольований механізм для приватних видобувних компаній. На думку представників галузі, це дозволить перетворити нинішній надлишок ресурсу на інвестиції в нові свердловини та майбутнє зростання видобутку, водночас не створюючи загрози для проходження опалювального сезону.

    Про це заявила засновниця Національної асоціації добувної промисловості України Ксенія Оринчак.

    За її словами, після початку повномасштабної війни внутрішнє споживання газу в Україні суттєво скоротилося через відтік населення, зупинку частини промислових підприємств та зменшення економічної активності. У результаті приватні компанії мають обсяги газу, які складно повністю реалізувати на внутрішньому ринку, тоді як потреба у фінансуванні розвитку залишається дуже високою.

    Оринчак наголосила, що буріння нових свердловин потребує значних капіталовкладень. За її оцінками, вартість однієї нової свердловини може становити від 5 до 15 мільйонів доларів. Без стабільної виручки компаніям важко фінансувати поточну діяльність, проводити сейсмічні дослідження, ремонтувати пошкоджену інфраструктуру та інвестувати у збільшення видобутку.

    “Якщо ми для приватників, наприклад, відкриємо оцих 15, до 20, я взагалі пропонувала до 20 відсотків газу експортувати, то відповідно, що вони зможуть хоча б частково покривати свої операційні витрати. Плюс планувати буріння нових свердловин”, – зазначила Оринчак.

    Водночас вона підкреслила, що експорт не повинен бути постійним і безумовним. Обсяги поставок за кордон мають визначатися залежно від запасів газу в підземних сховищах, стану енергетичної інфраструктури, наслідків російських атак та сезонного попиту, який у зимові місяці може зрости у кілька разів.

    “Ми будемо розуміти, скільки нам інфраструктури обстріляли, які в нас є об’єми газу і скільки ми об’єму газу можемо експортувати для того, щоб отримати валютну виручку, і для того, щоб компанія пробурила нові свердловини для нових дебітів”, – пояснила експертка.

    На її думку, експортні ліміти доцільно встановлювати не на роки вперед, а на коротші періоди, наприклад квартали. Це дозволить оперативно збільшувати або скорочувати дозволені обсяги залежно від ситуації на ринку та потреб країни.

    “Тобто можливо там будуть саме якісь квартали виділені. Тобто певний такий період. Це не на рік, не на два”, – сказала Оринчак.

    Вона також звернула увагу, що частковий експорт дасть Україні додаткову валютну виручку, а інвестиції приватних компаній у нові свердловини згодом збільшуватимуть обсяги газу, доступні і для внутрішнього ринку.

    Дискусія щодо можливого відновлення експорту активізувалася після зростання запасів газу в українських підземних сховищах. За даними другої половини липня, у сховищах було накопичено близько 13 мільярдів кубометрів газу, що більш ніж на 40% перевищує показник аналогічного періоду минулого року.

    Очікується, що до початку листопада Україна може накопичити понад 15 мільярдів кубометрів газу. Уряд оцінює такий обсяг як достатній для проходження опалювального сезону за поточних умов.

    Нагадаємо, нульові квоти на експорт природного газу українського походження були запроваджені Кабінетом міністрів на початку повномасштабного вторгнення Росії у 2022 році. Відтоді експорт фактично залишався закритим.

    Раніше видання ExPro з посиланням на джерела на енергетичному ринку повідомляло, що запропонований механізм може дозволити газовидобувним компаніям експортувати до 15% власного видобутку. Подібну позицію висловлював і директор енергетичних програм Центру Разумкова Володимир Омельченко, який вважає, що контрольований експорт частини українського газу може забезпечити приватним видобувникам ресурси для буріння нових свердловин, але держава має дозволяти такі поставки лише в обсягах, які не створюють ризиків для енергетичної безпеки та підготовки до зими.

  • Експорт надлишкового газу допоможе відновити видобуток після атак РФ

    Експорт надлишкового газу допоможе відновити видобуток після атак РФ

    Контрольований експорт частини надлишкового природного газу може стати додатковим джерелом фінансування для українських газовидобувних компаній, які відновлюють пошкоджену російськими атаками інфраструктуру та інвестують у нові свердловини. Таку думку висловив віцепрезидент з питань енергетики Українського національного комітету Міжнародної торгової палати (ICC Ukraine) Олександр Трохимець.

    За його словами, після початку повномасштабної війни структура українського газового ринку суттєво змінилася. Комерційне споживання природного газу майже вдвічі скоротилося порівняно з довоєнним рівнем, тоді як приватні газовидобувні компанії вже забезпечують потреби цього сегмента ринку, а в окремі періоди навіть видобувають більше газу, ніж споживається.

    Трохимець зазначив, що у підземних сховищах наразі накопичено близько 12,85 млрд кубометрів газу, що перевищує показники аналогічного періоду минулого року. Водночас підприємства галузі продовжують працювати в умовах постійних російських обстрілів, які завдають шкоди виробничим об’єктам та потребують значних витрат на їх відновлення.

    «Тут логіка проста: якщо частину надлишкового газу можна буде експортувати, компанії отримають додатковий ресурс на ремонт пошкодженої інфраструктури, нове буріння та підтримку видобутку», — пояснив експерт.

    Водночас він наголосив, що мова не йде про необмежений експорт природного газу. За його словами, проєкт відповідної постанови Кабінету Міністрів передбачає чіткий механізм державного контролю за такими операціями.

    Зокрема, пропонується встановити щомісячний ліміт експорту на рівні не більше 15% фактичного видобутку газу за попередній місяць. Реалізація ресурсу має здійснюватися виключно через спеціалізовані біржові торги, а право на експорт отримуватимуть лише компанії, які матимуть відповідну ліцензію та погодження. При цьому невикористані квоти не переноситимуться на наступні місяці.

    Окремо проєкт документа передбачає, що держава зберігатиме можливість оперативно призупинити експорт у разі виникнення загроз для енергетичної безпеки країни або дефіциту газу на внутрішньому ринку.

    «Якщо він одночасно захищає внутрішній ринок і дає українським газовидобувним компаніям ресурс для відновлення після російських атак, така модель заслуговує на професійну дискусію», — зазначив Трохимець.

    За оцінками аналітиків, попри поступове відновлення галузі, приватний видобуток природного газу в Україні досі залишається приблизно на 26% нижчим, ніж у 2021 році. Експерти вважають, що додаткові інвестиції у відновлення виробничих потужностей можуть сприяти зміцненню енергетичної стійкості країни та підтримці власного видобутку в умовах війни.

  • Комуналка готується до великого стрибка: МВФ назвав рік початку підвищення тарифів на газ і світло

    Комуналка готується до великого стрибка: МВФ назвав рік початку підвищення тарифів на газ і світло

    Міжнародний валютний фонд пропонує Україні розпочати поступове підвищення тарифів на природний газ та електроенергію для населення вже у 2027 році. Водночас перегляд цін не має відбутися одномоментно: перед початком реформи українська влада повинна створити ефективну систему адресної допомоги домогосподарствам, які не зможуть самостійно оплачувати дорожчі комунальні послуги.

    Про відповідні положення оновленого меморандуму між Україною та МВФ повідомило РБК-Україна, редакція якого ознайомилася з документом. За інформацією видання, Фонд вважає можливим початок тарифного коригування у 2027 році, однак точних розмірів майбутнього підвищення, остаточного календаря чи формули розрахунку нових цін наразі не наведено.

    Отже, йдеться не про автоматичне встановлення нових тарифів із 1 січня 2027 року, а про орієнтовний початок тривалого переходу до економічно обґрунтованого ціноутворення. Конкретні рішення ще мають ухвалити український уряд, парламент та відповідні регуляторні органи.

    У МВФ пояснюють необхідність тарифної реформи фінансовими проблемами енергетичного сектору, які значно посилилися через російські атаки. Зафіксовані державою ціни не завжди покривають реальну вартість виробництва, закупівлі, транспортування та постачання енергоресурсів. Різницю доводиться компенсувати коштом державного бюджету, державних компаній або накопичення боргів між учасниками ринку.

    Сам Фонд у програмних документах наголошував, що відновлення фінансової стійкості української енергетики потребуватиме поступового наближення тарифів на газ, електроенергію та опалення до рівня, який покриває витрати. Одночасно має діяти достатня й чітко спрямована підтримка вразливих споживачів. Повне повернення до ринкового ціноутворення, за позицією МВФ, залежить від безпекової ситуації, завершення або послаблення воєнних ризиків і відновлення конкуренції на енергетичних ринках.

    Перед початком підвищення тарифів Україна має провести комплексну оцінку нинішніх механізмів підтримки населення. За даними РБК-Україна, зробити це влада зобов’язалася до кінця лютого 2027 року. Аналіз має показати, які категорії громадян справді потребують допомоги, наскільки ефективно працюють житлові субсидії та пільги і як уникнути ситуації, коли підвищені платіжки стануть непосильними для малозабезпечених родин, пенсіонерів, людей з інвалідністю та інших соціально вразливих груп.

    Фактично МВФ пропонує перейти від загального субсидування низької ціни для всіх громадян до адресної підтримки тих, кому вона найбільше потрібна. Нині заниженими або адміністративно обмеженими тарифами користуються всі домогосподарства незалежно від доходів. У такій моделі держава опосередковано підтримує не тільки малозабезпечених, а й споживачів із високими доходами та великим обсягом споживання.

    Адресна модель має працювати інакше: тариф поступово наближається до реальної вартості ресурсу, а громадяни з недостатніми доходами отримують субсидію, пільгу або іншу грошову компенсацію. Однак результат залежатиме від того, наскільки точно влада зможе визначати потреби домогосподарств і чи вистачить у державному бюджеті коштів на фінансування такої допомоги.

    Підвищення тарифів, як зазначається в матеріалах щодо співпраці з МВФ, має забезпечити енергетичним компаніям додаткові ресурси для ремонтів, відновлення зруйнованих об’єктів та модернізації системи. Після масштабних атак Росії українська енергетика потребує значних інвестицій у генерацію, мережі, трансформатори, підстанції, захисні споруди та децентралізовані потужності.

    Ще одна мета — зменшення боргів на енергетичному ринку. Коли тарифи не покривають фактичних витрат, постачальники та комунальні підприємства накопичують заборгованість перед виробниками, операторами мереж і постачальниками ресурсів. У результаті проблема переноситься на державний бюджет або баланси державних компаній.

    МВФ також розглядає тарифну реформу як спосіб скоротити так звані квазіфіскальні зобов’язання. Це втрати або приховані витрати державного сектору, які формально можуть не відображатися як прямі бюджетні видатки, але виникають через покладання на державні підприємства обов’язку продавати ресурс за ціною, нижчою за економічно обґрунтовану.

    У довгостроковій перспективі Фонд виступає за повну лібералізацію цін на енергоресурси. У МВФ вважають, що прозорі ринкові правила можуть залучити приватні інвестиції, без яких масштабне повоєнне відновлення галузі буде складним. Інвестори неохоче вкладають кошти у сектор, де ціни визначаються політичними рішеннями та не гарантують повернення вкладеного капіталу.

    Водночас перехід до ринкових тарифів не означає, що вартість газу чи електроенергії для населення повинна миттєво зрівнятися з цінами для бізнесу. Реформа може передбачати кілька етапів, окремі соціальні тарифи, пільгові обсяги споживання, сезонні механізми та розширену програму субсидій. Остаточної моделі уряд поки що не представив.

    У попередніх домовленостях із МВФ Кабінет Міністрів мав підготувати дорожню карту поступової лібералізації газового й електроенергетичного ринків. Офіційний програмний документ Фонду передбачав аналіз фінансового стану галузі, вартості державних обмежень і можливих сценаріїв досягнення рівня окупності із належним соціальним захистом. Також ішлося про те, що підвищення тарифу на електроенергію може проводитися поступово з урахуванням перебігу війни.

    За інформацією РБК-Україна, в оновленому меморандумі термін підготовки відповідного плану перенесли з липня на кінець жовтня 2026 року. Це означає, що восени уряд має визначити щонайменше загальну архітектуру майбутньої реформи, хоча сам факт затвердження дорожньої карти ще не означатиме негайного підвищення платіжок.

    Наразі побутові споживачі сплачують за електроенергію 4,32 гривні за кіловат-годину. Базова річна ціна газу для клієнтів газопостачальної компанії «Нафтогаз України», яка обслуговує більшість домогосподарств, становить 7,96 гривні за кубометр.

    Для газу, опалення та гарячої води діють окремі законодавчі обмеження. Закон №2479-IX забороняє підвищувати для населення тарифи на розподіл природного газу, теплову енергію, опалення та постачання гарячої води протягом воєнного стану та ще шість місяців після місяця його припинення або скасування. Ціна газу для побутових споживачів також не повинна збільшуватися порівняно з рівнем, який застосовувався станом на 24 лютого 2022 року.

    На електроенергію цей мораторій не поширюється, тому уряд юридично може переглядати її вартість окремими постановами навіть під час воєнного стану. Саме тому графіки змін для газу, тепла та світла можуть відрізнятися.

    Для перегляду газових і теплових тарифів знадобиться або завершення встановленого законом періоду мораторію, або внесення змін до законодавства. У матеріалах МВФ раніше прямо згадувалася підготовка змін до закону №2479-IX, які дозволили б у майбутньому проводити поетапне коригування цін із паралельним збільшенням субсидій для вразливих споживачів.

    Заява про можливий початок підвищення тарифів у 2027 році поки не є готовим рішенням із затвердженими сумами. Вона визначає напрям реформи, яку МВФ вважає необхідною для фінансового оздоровлення української енергетики. До її запуску влада повинна розробити дорожню карту, оцінити систему субсидій, визначити коло вразливих споживачів і підготувати законодавчі зміни.

    Для населення головним питанням залишається не лише те, наскільки можуть зрости ціни, а й чи буде державна допомога збільшуватися одночасно з платіжками. Без ефективної адресної підтримки навіть поступове наближення тарифів до реальної вартості може спричинити нове накопичення боргів громадян і суттєве зростання соціальної напруги.

  • Зеленський назвав нового керівника «Нафтогазу»: хто замінив Корецького і чому це критично перед зимою

    Зеленський назвав нового керівника «Нафтогазу»: хто замінив Корецького і чому це критично перед зимою

    НАК «Нафтогаз України» отримала нового керівника. 17 липня незалежна наглядова рада компанії призначила тимчасовим виконувачем обов’язків голови правління Сергія Федоренка, який до цього працював комерційним директором групи. Його призначення відбулося після переходу попереднього керівника Сергія Корецького на посаду прем’єр-міністра України та в умовах, коли енергетична система країни продовжує перебувати під постійними російськими ударами, а підготовка до нового опалювального сезону стала одним із головних державних пріоритетів.

    Про кадрове рішення повідомив президент Володимир Зеленський після наради з новопризначеним прем’єр-міністром Сергієм Корецьким. За словами глави держави, саме питання підготовки до осінньо-зимового періоду стало центральною темою зустрічі. Президент зазначив, що наглядова рада «Нафтогазу» ухвалила злагоджене рішення тимчасово доручити керівництво компанією Сергію Федоренку, якого він назвав професіоналом із великим практичним досвідом у галузі.

    Зеленський наголосив, що Федоренко працював разом із Корецьким під час трансформації «Укрнафти». За словами президента, саме тоді вдалося очистити внутрішні процеси компанії від олігархічного впливу, підвищити ефективність управління та зробити підприємство одним із найприбутковіших серед державних компаній України. Президент висловив сподівання, що цей досвід стане корисним і для роботи найбільшої газової компанії країни.

    Окремо Зеленський повідомив, що під час наради обговорювали наслідки нової російської атаки по об’єктах газової інфраструктури. За його словами, удари завдали відчутних пошкоджень, однак уряд і «Нафтогаз» мають забезпечити виконання всіх запланованих заходів із підготовки до зими, попри постійні обстріли.

    Хто такий Сергій Федоренко

    Для широкої аудиторії ім’я Сергія Федоренка досі було менш відомим, ніж його попередника. Водночас у професійному середовищі він працює вже понад десять років і вважається одним із менеджерів, які спеціалізуються саме на комерційному напрямі нафтогазового бізнесу.

    У липні 2025 року Федоренко був призначений комерційним директором Групи «Нафтогаз». Він відповідав за координацію закупівель і продажу природного газу, міжнародні комерційні контракти, трейдинг енергоресурсів та інші ключові бізнес-процеси компанії. Уже за кілька днів після призначення його також ввели до складу правління НАК «Нафтогаз України».

    До переходу в «Нафтогаз» Федоренко працював комерційним директором ПАТ «Укрнафта». Там він курував закупівлю та реалізацію нафтопродуктів, логістику постачання, трейдинг газу й електроенергії, розвиток мережі автозаправних комплексів та корпоративні продажі пального.

    Ще раніше, у 2015–2023 роках, він був директором із комерційних питань АТ «Укргазвидобування» та входив до складу правління компанії. Паралельно у 2019–2022 роках очолював підприємство «Нафтогаз Oil Trading», яке займалося торгівлею нафтопродуктами.

    Окремим етапом його біографії стала військова служба. У 2022–2023 роках Сергій Федоренко добровольцем служив у Збройних силах України, після чого повернувся до роботи в енергетичному секторі.

    Чому зміна керівника відбулася саме зараз

    Кадрові зміни безпосередньо пов’язані із масштабним оновленням уряду. Після того як Сергія Корецького було призначено прем’єр-міністром України, посада керівника «Нафтогазу» залишилася вакантною.

    За інформацією українських медіа, наглядова рада розглядала кількох кандидатів на тимчасове керівництво компанією. Серед них називали Сергія Федоренка та голову АТ «Укргазвидобування» Юрія Ткачука. За даними джерел «Економічної правди», ще напередодні фаворитом вважався саме Ткачук, однак остаточне рішення було ухвалене на користь Федоренка. Він виконуватиме обов’язки керівника до завершення відкритого конкурсного відбору нового голови правління.

    Чому це призначення має особливе значення

    Керівництво «Нафтогазу» змінюється у надзвичайно складний для української енергетики період. Росія продовжує регулярно атакувати газовидобувну, газотранспортну та іншу критичну інфраструктуру. Одночасно компанія має забезпечити накопичення достатніх запасів природного газу до початку опалювального сезону, організувати ремонт пошкоджених об’єктів і виконати міжнародні контракти.

    Саме тому президент окремо підкреслив, що питання підготовки до зими залишається абсолютним пріоритетом уряду. Від роботи «Нафтогазу» залежатиме стабільність проходження опалювального сезону як для населення, так і для промисловості, лікарень, шкіл та інших об’єктів критичної інфраструктури.

    Не менш важливим напрямом залишаються закупівлі природного газу. Через втрати власного видобутку після російських ударів Україні доводиться активніше працювати на європейському ринку, залучати міжнародне фінансування та збільшувати імпорт енергоресурсу.

    Що буде далі

    Поки Сергій Федоренко працюватиме у статусі тимчасового виконувача обов’язків. Остаточного керівника компанії визначать після проведення конкурсної процедури, яку організовуватиме наглядова рада.

    Нинішній склад наглядової ради «Нафтогазу» був оновлений навесні 2026 року після завершення відкритого міжнародного конкурсу. До нього входять чотири незалежні директори та один представник держави, а саме ця рада відповідно до корпоративної моделі управління ухвалює рішення щодо призначення керівництва компанії.

    Попередник Федоренка — Сергій Корецький — очолював «Нафтогаз» із травня 2025 року після роботи в «Укрнафті» та «Укртатнафті». Саме за його керівництва до топменеджменту компанії запросили Федоренка, який відповідав за комерційний напрям трансформації групи.

    Таким чином, призначення Сергія Федоренка не означає кардинальної зміни курсу «Нафтогазу», а скоріше забезпечує управлінську наступність після переходу Сергія Корецького до Кабінету Міністрів. Головними завданнями нового виконувача обов’язків стануть підготовка країни до опалювального сезону, відновлення пошкодженої енергетичної інфраструктури після російських атак, забезпечення стабільного постачання газу та продовження реформ корпоративного управління найбільшої державної енергетичної компанії України.

  • Болгарія пояснила позицію щодо України

    Болгарія пояснила позицію щодо України

    Болгарія вважає, що завершення війни Росії проти України можливе лише за поєднання військової підтримки, економічного тиску на Москву та активної дипломатії. Саме дипломатичний напрямок, на думку офіційної Софії, досі використовувався недостатньо. Про це під час пресконференції в Києві 15 липня заявила міністерка закордонних справ Болгарії Веліслава Петрова.

    Коментуючи рішення Болгарії вийти з так званої “коаліції охочих”, Петрова наголосила, що позиція її країни не означає відмову від підтримки України. За її словами, Софія переконана, що для досягнення справедливого та тривалого миру необхідно одночасно працювати в кількох напрямках.

    Міністерка зазначила, що Болгарія підтримує подальшу допомогу Україні, виступає за збереження економічного тиску на Росію через санкції та вважає важливим активізувати дипломатичні зусилля, які можуть створити умови для переговорного процесу.

    “Ми вважаємо, що третій напрям використовувався недостатньо”, – заявила Петрова, маючи на увазі дипломатичний трек.

    Вона підкреслила, що Болгарія й надалі підтримуватиме всі міжнародні дипломатичні ініціативи, спрямовані на припинення війни, а також залишатиметься прихильницею санкційної політики Європейського Союзу щодо Росії.

    Окрему увагу під час зустрічі приділили питанням енергетичної безпеки України. За словами очільниці болгарського МЗС, Софія готова продовжувати допомогу українській стороні напередодні нового опалювального сезону, використовуючи власне стратегічне розташування на перетині ключових енергетичних маршрутів.

    Петрова зазначила, що Болгарія має можливість сприяти постачанню природного газу та інших енергетичних ресурсів до України, і саме цей напрямок зараз активно опрацьовується між двома державами.

    Також міністерка позитивно оцінила оголошену 15 липня співпрацю України та Європейського Союзу у сфері виробництва безпілотників. За її словами, Болгарія зацікавлена у розвитку цього напряму та готова брати участь у відповідних європейських ініціативах.

    Вона наголосила, що Софія розглядає розвиток оборонних технологій як перспективний напрямок співпраці як на двосторонньому рівні, так і в межах загальноєвропейських програм.

    Заяви глави болгарського МЗС пролунали на тлі нещодавніх дискусій навколо позиції Софії щодо підтримки України. Напередодні прем’єр-міністр Болгарії Румен Радев заявив про вихід країни з коаліції охочих та припинення військової й фінансової допомоги Україні. Його позиція викликала значний резонанс серед європейських партнерів.

    Раніше Радев також неодноразово висловлював думку, що Захід не зможе перемогти Росію виключно конвенційними засобами, а подальше нарощування військової підтримки України, на його переконання, може підвищити ризик масштабної ескалації та навіть ядерного протистояння.

    Крім того, Болгарія вже привертала увагу під час ухвалення санкційних пакетів Європейського Союзу. Зокрема, саме позиція Софії стала одним із факторів, через які російський патріарх Кирило вкотре не потрапив до санкційних списків ЄС.

    Попри різні підходи до окремих аспектів підтримки України, офіційна Софія запевняє, що залишається прихильницею європейської санкційної політики, продовжить співпрацю у сфері енергетичної безпеки та готова долучатися до спільних європейських проєктів, спрямованих на зміцнення обороноздатності України.

  • Європа в газовій пастці: конфлікт на Близькому Сході змінює енергетичний баланс

    Європа в газовій пастці: конфлікт на Близькому Сході змінює енергетичний баланс

    Загострення конфліктів на Близькому Сході, зокрема ризики для енергетичних маршрутів навколо Ірану та Ормузької протоки, знову дестабілізували глобальний ринок енергоносіїв і створили додатковий тиск на Європейський Союз. Попри активний розвиток відновлюваної енергетики та політику скорочення споживання викопного палива, ЄС залишається значною мірою залежним від імпорту газу, що робить його вразливим до зовнішніх геополітичних криз.

    Про це повідомляє Euronews із посиланням на аналітичні дані європейських енергетичних дослідницьких центрів.

    За оцінками аналітиків, розширення використання сонячної енергетики вже дало відчутний економічний ефект: лише за перші місяці року Європа змогла заощадити близько 12,8 млрд євро завдяки зменшенню потреби в закупівлі викопного палива для генерації електроенергії. Однак цей позитивний ефект не компенсує повністю структурну залежність ЄС від зовнішніх постачань газу, особливо в періоди пікового попиту або ринкових коливань.

    Аналітичні дані Інституту енергетичної економіки та фінансового аналізу (IEEFA) свідчать, що імпорт скрапленого природного газу до ЄС з березня знизився лише на 1,2%, тоді як у Великій Британії зафіксовано більш суттєве скорочення — близько 20%. Це вказує на нерівномірність енергетичного переходу в Європі, де одні країни активно зменшують залежність від імпорту, тоді як інші змушені його збільшувати через внутрішні потреби.

    Енергетична аналітикиня IEEFA Ана-Марія Яллер-Макаревич зазначає, що Європейський Союз поступово переглядає стратегію, сформовану після енергетичної кризи 2022 року. Тоді країни ЄС були змушені терміново заміщувати російський трубопровідний газ, що призвело до стрімкого зростання імпорту СПГ з різних регіонів світу. Нині ж стає очевидним, що така модель має обмежену ефективність, оскільки глобальні ринки залишаються нестабільними, а конкуренція за газ між регіонами лише посилюється.

    Ситуація всередині ЄС залишається неоднорідною. Частина держав-членів поступово знижує обсяги імпорту скрапленого газу завдяки розвитку відновлюваних джерел енергії та підвищенню енергоефективності. Водночас інші країни, зокрема великі економіки ЄС, змушені нарощувати закупівлі через промислові потреби та коливання постачань із різних напрямків.

    Найбільш помітне зростання імпорту СПГ зафіксовано в Німеччині, де обсяги закупівель збільшилися на 72% у річному вимірі. Також зростання продемонстрували Італія та Бельгія. Аналітики пояснюють це необхідністю стабілізації внутрішніх енергетичних ринків, а також частковим скороченням альтернативних постачань у пікові періоди попиту.

    Додатковим фактором впливу на енергетичний ринок стала нестабільність на Близькому Сході. Загрози безпеці судноплавства в районі Ормузької протоки, через яку проходить значна частина світових поставок нафти й газу, змушують європейські країни диверсифікувати джерела постачання та оперативно реагувати на перебої в логістиці.

    У результаті змін у глобальних потоках енергоносіїв ЄС зафіксував зростання імпорту СПГ з низки країн. За даними аналітиків, у період з березня по травень постачання зі США збільшилися на 5%, з Алжиру — на 11%, з Росії — на 25%, а з Норвегії — на 84%. Попри домінування США як головного постачальника скрапленого газу до Європи, структура імпорту залишається чутливою до геополітичних коливань.

    США забезпечують приблизно 60% усього імпорту СПГ до ЄС, що робить їх ключовим гравцем на європейському енергетичному ринку. Водночас зростання поставок із Росії привертає особливу увагу, оскільки Європейський Союз офіційно декларує намір повністю відмовитися від російських енергоресурсів до 2027 року.

    Попри ці політичні заяви, статистика свідчить про протилежні тенденції. У першому кварталі 2026 року країни ЄС імпортували 6,9 млрд кубометрів російського скрапленого природного газу — це найвищий показник від початку повномасштабної війни Росії проти України. Найбільшими покупцями залишаються Франція, Іспанія та Бельгія, які забезпечують значну частину європейського попиту на СПГ.

    Таким чином, Росія продовжує утримувати позицію другого за обсягами постачальника скрапленого газу до Європейського Союзу після США, попри політичні санкції та плани поступової енергетичної «деколонізації» від російських ресурсів.

    Експерти попереджають, що подальша ескалація конфлікту на Близькому Сході може ще більше посилити конкуренцію на глобальному газовому ринку. Це, у свою чергу, здатне призвести до нового витка цінової нестабільності, посилення енергетичної залежності окремих країн ЄС та перегляду стратегій енергетичної безпеки Європи.

    У довгостроковій перспективі перед Євросоюзом постає складне завдання — знайти баланс між декарбонізацією економіки, забезпеченням енергетичної безпеки та зменшенням залежності від політично чутливих постачальників енергоносіїв.

  • Газова бомба сповільненої дії? ЗМІ заявили про ризики в «Нафтогазі» та падіння прибутку

    Газова бомба сповільненої дії? ЗМІ заявили про ризики в «Нафтогазі» та падіння прибутку

    Державна компанія НАК «Нафтогаз України» опинилася в центрі нової хвилі дискусій щодо ефективності корпоративного управління після публікації матеріалу, в якому журналісти звернули увагу на низку фінансових та управлінських ризиків. На думку авторів розслідування, сукупність проблем може мати наслідки не лише для самої компанії, а й для всієї енергетичної системи країни в умовах війни та підготовки до майбутніх опалювальних сезонів.

    Про це повідомляє РБК-Україна з посиланням на публікацію «Українських Новин», де ситуацію навколо «Нафтогазу» назвали одним із найважливіших тестів для держави у сфері управління стратегічними активами.

    У центрі уваги журналістів опинилися кілька факторів: різке скорочення прибутку компанії, закупівлі імпортного газу за високими цінами, конфлікти з підприємствами теплокомуненерго, блокування рахунків окремих постачальників тепла, а також питання прозорості окремих фінансових процесів.

    Найбільший резонанс викликали фінансові результати компанії за 2025 рік. Згідно з офіційно затвердженою урядом фінансовою звітністю, консолідований чистий прибуток групи «Нафтогаз» за підсумками року становив 5,83 млрд грн. Для порівняння, у 2024 році цей показник перевищував 37,9 млрд грн. Таким чином, прибуток скоротився більш ніж у шість разів. Водночас загальний дохід групи зріс до 270,9 млрд грн проти 256,4 млрд грн роком раніше.

    Уряд уже затвердив результати діяльності компанії та розподіл прибутку. Зокрема, майже 970 млн грн буде спрямовано до державного бюджету у вигляді дивідендів, а решта коштів використовуватиметься для виконання статутних завдань компанії. Аудитором фінансової звітності виступила компанія KPMG Audit.

    Однак саме різке падіння прибутковості стало однією з головних тем для обговорення серед експертів та журналістів. У публікації зазначається, що особливу увагу слід звернути на закупівлі імпортного газу наприкінці зимового періоду 2025 року. За даними авторів матеріалу, компанія закуповувала близько 150 млн кубометрів газу за ціною приблизно 28 тисяч гривень за тисячу кубометрів без ПДВ. Журналісти вважають, що вартість закупівлі виявилася помітно вищою за ціни, які спостерігалися в літній період, коли ресурс можна було придбати дешевше.

    Ще одним напрямом критики стали взаємини «Нафтогазу» з підприємствами теплокомуненерго. За даними, наведеними в публікації, станом на кінець квітня 2026 року через судові процеси щодо стягнення боргів за газ були заблоковані рахунки 69 підприємств ТКЕ. Автори матеріалу наголошують, що формально компанія діє в межах законодавства та намагається забезпечити платіжну дисципліну, однак такі кроки можуть створювати додаткові ризики для функціонування критичної інфраструктури громад під час війни.

    Проблема заборгованості теплокомуненерго перед газопостачальниками залишається однією з найгостріших у галузі вже багато років. За оцінками урядовців, загальна сума боргів підприємств теплопостачання перед «Нафтогазом» перевищує 150 млрд грн. Саме тому питання пошуку балансу між стягненням боргів та забезпеченням безперебійного теплопостачання продовжує залишатися актуальним для держави.

    У матеріалі також згадується питання концентрації функцій на газовому ринку та необхідності посилення контролю за діяльністю стратегічної компанії. На думку авторів, накопичення кількох проблем одночасно може перетворити внутрішньокорпоративні виклики на фактор загальнодержавного масштабу.

    Водночас варто зазначити, що «Нафтогаз» залишається одним із найбільших платників податків в Україні та ключовим елементом енергетичної безпеки держави. Лише за перше півріччя 2025 року підприємства групи перерахували до бюджетів усіх рівнів 44,4 млрд грн податків, що становило майже 7% усіх податкових надходжень країни за відповідний період.

    Крім того, компанія продовжує працювати над диверсифікацією постачання газу. Зокрема, у межах співпраці з польською компанією ORLEN до України у 2025 році було поставлено близько 600 млн кубометрів американського зрідженого природного газу через термінали в Польщі та Литві.

    Окрему увагу журналісти приділили репутаційному аспекту діяльності компанії. У матеріалі зазначається, що через високу публічність керівництва «Нафтогазу» та його участь у заходах за участю представників української влади будь-які успіхи або невдачі компанії можуть безпосередньо впливати на сприйняття роботи державних інституцій загалом.

    Автори публікації дійшли висновку, що уряду, профільному міністерству та контролюючим органам варто уважніше моніторити ситуацію навколо найбільшої енергетичної компанії країни. На їхню думку, питання закупівель газу, роботи з боржниками, фінансової ефективності та прозорості окремих напрямів діяльності потребують додаткової уваги, щоб уникнути потенційних системних ризиків для енергетичного сектору.

    Наразі офіційних заяв від «Нафтогазу» щодо висновків, викладених у згаданому журналістському матеріалі, не оприлюднювалося. Водночас оприлюднена фінансова звітність свідчить, що компанія зберігає прибутковість, хоча її фінансові результати виявилися значно слабшими, ніж роком раніше.