Golovnitemu.com

Позначка: ISW

  • 36 штурмів заради 1 км²: Росія сповільнила просування, але не зменшила тиск

    36 штурмів заради 1 км²: Росія сповільнила просування, але не зменшила тиск

    Російські війська у квітні 2026 року дещо зменшили темпи захоплення територій України, однак ці результати були досягнуті ціною ще більшої інтенсивності бойових дій. За даними аналітичного проєкту DeepState, армія РФ окупувала 141 квадратний кілометр української території, що на 11,9% менше, ніж у березні, коли цей показник становив 160 км².

    Попри це, кількість штурмових дій не лише не зменшилась, а навпаки — зросла на 2,2%. Це означає, що російські сили витрачають більше ресурсів і живої сили для досягнення навіть обмежених результатів. У середньому, за підрахунками аналітиків, для захоплення лише одного квадратного кілометра території окупантам потрібно провести близько 36 штурмів.

    Такий показник свідчить про суттєве зниження ефективності наступальних дій російської армії. Для порівняння, аналітики наводять приклад міста Костянтинівка на Донеччині, площа якого становить близько 66 км². За нинішніх темпів це означає, що російським військам знадобилося б приблизно пів місяця безперервних атак, зосереджених лише на одному напрямку, щоб повністю захопити подібне місто — що в реальних умовах фронту практично неможливо.

    Найбільше просування у квітні було зафіксовано в Донецька область — 53 км², що становить 36% від усіх захоплених територій. Водночас це майже вдвічі менше, ніж у березні, і у 6,5 раза менше, ніж у грудні 2025 року, коли темпи наступу були значно вищими. Це свідчить про поступове виснаження наступального потенціалу РФ на ключовому напрямку.

    Другим за інтенсивністю просування став північний напрямок. У Сумська область російські сили просунулися на 44 км², що становить 30% від загального показника. Також бойові дії залишаються активними на Харківська область (22%) та Запорізька область (12%).

    Водночас Сили оборони України демонструють локальні успіхи. Зокрема, у Дніпропетровська область площа територій, які перебувають під контролем російських військ, зменшилася зі 105 км² до 98 км². Загалом за останні три місяці українським військовим вдалося скоротити зону окупації в цьому регіоні на 89 км² — із 187 км² у січні до нинішніх показників.

    Раніше Володимир Зеленський заявляв, що російські війська ставили за мету захопити такі міста Донеччини, як Дружківка, Костянтинівка та Покровськ до кінця квітня. Однак фактичні результати наступу свідчать, що ці плани реалізувати не вдалося.

    Головнокомандувач Збройних сил України Олександр Сирський наголошував, що Росія не відмовляється від своїх стратегічних цілей і продовжує намагатися просунутися не лише на Донбасі, а й на інших напрямках. Водночас аналітики підкреслюють: попри інтенсивність атак, російські війська стикаються з дедалі більшими труднощами, пов’язаними як із логістикою, так і з опором українських сил.

    Подібну оцінку дає і Інститут вивчення війни, який зазначає, що Кремль не відмовився від максималістських територіальних амбіцій, але темпи їх реалізації значно уповільнилися. Це може свідчити про перехід війни у фазу виснаження, де ключову роль відіграє не швидкість просування, а здатність утримувати позиції та ресурси.

    Експерти звертають увагу, що зростання кількості штурмів при зниженні результативності є ознакою серйозних проблем у російській армії. Зокрема, йдеться про великі втрати особового складу, нестачу техніки та складнощі з координацією дій на фронті. У таких умовах навіть незначне просування потребує непропорційно великих зусиль.

    Водночас українські сили продовжують адаптуватися до нових умов війни, активно використовуючи оборонні укріплення, дрони та високоточну зброю. Це дозволяє не лише стримувати наступ, а й поступово відвойовувати окремі ділянки.

    Ситуація на фронті залишається складною та динамічною. Попри зниження темпів просування, Росія продовжує чинити потужний тиск на українські позиції. Однак зростання «ціни» кожного квадратного кілометра свідчить про те, що війна дедалі більше переходить у фазу, де вирішальним фактором стає витривалість сторін, а не швидкість наступу.

    Таким чином, квітневі дані демонструють важливу тенденцію: російський наступ не зупинився, але його ефективність суттєво знизилася. І це може мати ключове значення для подальшого розвитку подій на фронті.

  • Сирський: РФ перегруповується та підтягує резерви — можливе посилення наступу

    Сирський: РФ перегруповується та підтягує резерви — можливе посилення наступу

    Російські війська здійснюють перегрупування на окремих ділянках фронту та підтягують резерви, що може свідчити про підготовку до активізації наступальних дій у найближчій перспективі. Про це заявив головнокомандувач Олександр Сирський під час робочої поїздки до підрозділів, які тримають оборону на найгарячіших напрямках.

    За словами Сирського, під час візиту він провів зустрічі з керівництвом оперативних угруповань, а також обговорив поточну обстановку та подальші плани із заступниками командирів і представниками штабу, зокрема генерал-майором Олегом Апостолом. Основну увагу приділили оцінці дій противника, змінам у його тактиці та можливим сценаріям розвитку бойових дій.

    Українське командування фіксує, що російські підрозділи на окремих напрямках проводять перегрупування, змінюють позиції та підтягують додаткові сили і засоби. Такі дії, за оцінкою військових, зазвичай передують спробам посилення наступального тиску або відновлення активних штурмових дій після певної паузи.

    Найбільш інтенсивні бойові дії, за словами головнокомандувача, наразі тривають на Покровський напрямок, де російські війська зберігають високу активність. Сирський повідомив, що лише з початку квітня на цій ділянці зафіксовано 688 атак противника.

    Йдеться про постійні спроби штурмів, розвідувальні дії боєм та тиск малими тактичними групами. Українські військові відзначають, що ворог намагається виснажувати оборону, змушуючи Сили оборони витрачати резерви та боєприпаси.

    Паралельно російські сили застосовують різні тактики — від невеликих піхотних атак до використання мобільних груп на техніці, що дозволяє швидко змінювати напрямок ударів і перевіряти слабкі місця оборони.

    Сирський підкреслив, що нинішні дії противника можуть бути частиною підготовки до нової фази бойових дій у межах весняно-літньої кампанії. За його словами, російська армія не відмовляється від планів наступальних операцій і намагається відновити потенціал після попередніх втрат.

    Українське командування також фіксує ознаки накопичення резервів у тилових районах та переміщення підрозділів між напрямками. Такі маневри, за оцінкою військових, можуть свідчити про підготовку до зміни пріоритетів ударів або спробу посилити тиск у ключових районах фронту.

    Попри активність, російські війська продовжують зазнавати значних втрат. За оцінками української сторони, лише за березень втрати РФ перевищили 35 тисяч військовослужбовців. Водночас інтенсивність атак не зменшується, що свідчить про спроби компенсувати втрати за рахунок нових мобілізованих та перекидання сил з інших напрямків.

    Українські військові зазначають, що противник продовжує тактику поступового тиску, намагаючись виснажити оборону та створити умови для локальних проривів.

    Під час поїздки Сирський також відвідав підрозділи Сил безпілотних систем і обговорив їхню роботу з майором Робертом “Мадяром” Бровді. Він наголосив, що в умовах перегрупування противника роль безпілотних систем суттєво зростає.

    Йдеться про використання дронів для розвідки, коригування артилерії та ураження техніки й живої сили противника. Українське командування вважає, що саме технологічна перевага у сфері БпЛА дозволяє компенсувати чисельну перевагу РФ на окремих ділянках.

    За даними Institute for the Study of War (ISW), російські війська останніми днями продовжували здійснювати локальні штурми на різних ділянках фронту, зокрема із застосуванням малих механізованих і моторизованих груп.

    Аналітики зазначають, що такі дії можуть бути спробою перевірити стійкість української оборони та знайти вразливі ділянки перед можливим посиленням наступальних операцій.

    За підсумками поїздки Сирський провів низку нарад у штабах підрозділів та заслухав доповіді командирів щодо ситуації на фронті, забезпечення військ та потреб підрозділів. Було ухвалено рішення щодо додаткового підсилення окремих напрямків та покращення матеріально-технічного забезпечення.

    Українське командування підкреслює, що головним завданням залишається утримання оборони, зниження наступального потенціалу противника та недопущення його проривів.

    Сирський наголосив, що російські війська продовжують прагнути просування як на сході, так і на інших напрямках, однак системні дії Сил оборони ускладнюють реалізацію цих планів і поступово виснажують ресурси противника.

  • ISW: у РФ падає набір контрактників на війну проти України

    ISW: у РФ падає набір контрактників на війну проти України

    Темпи набору контрактників до російської армії, яка веде повномасштабну війну проти України, продовжують знижуватися. Це свідчить про посилення проблем із поповненням особового складу на тлі високих втрат на фронті. Про це йдеться у звіті Інституту вивчення війни (ISW), який базується на аналізі відкритих джерел та економічних показників.

    Аналітики зазначають, що тенденція до сповільнення рекрутингу фіксується не вперше, однак у 2026 році вона набуває більш стійкого характеру. Це корелює з іншими ознаками виснаження людського ресурсу в російській армії та зростанням фінансового навантаження на федеральний і регіональні бюджети РФ.

    За даними дослідження економіста Німецького інституту міжнародних та безпекових справ Яніса Клюге, у першому кварталі 2026 року російські військкомати могли щодня залучати приблизно 800–1000 контрактників. Для порівняння, у відповідний період 2025 року цей показник становив 1000–1200 осіб на день. Таким чином, фіксується зниження приблизно на 20%.

    Попри те, що російська влада продовжує активно стимулювати набір через фінансові бонуси, це не дає очікуваного ефекту. Середній розмір одноразових виплат за підписання контракту в березні 2026 року, за оцінками дослідження, сягнув близько 1,47 млн рублів, а в окремих регіонах РФ такі суми ще вищі.

    ISW наголошує, що навіть суттєве збільшення грошових стимулів не компенсує вплив високих втрат і ризиків участі у бойових діях, що знижує готовність населення до добровільного підписання контрактів.

    Окремо аналітики звертають увагу на непрямі свідчення масштабних втрат російської армії. За оцінками ISW, які базуються на даних Міністерства фінансів РФ, у першому кварталі 2026 року Росія могла здійснити виплати компенсацій сім’ям приблизно 25 тисяч загиблих військових. Це, за оцінками експертів, може свідчити як про високий рівень втрат, так і про значне навантаження на бюджет.

    Водночас українські джерела, які аналізує ISW, зазначають, що темпи вербування в РФ можуть не покривати поточні втрати на фронті. Це створює ризик поступового накопичення дефіциту особового складу, який компенсується адміністративними та примусовими заходами.

    На тлі зниження ефективності контрактного набору Росія, за оцінками ISW, дедалі більше використовує приховані механізми мобілізації.

    Серед них — формування регіональних списків так званих “добровольців” для відправки на війну, включення до них соціально вразливих категорій населення, зокрема осіб із боргами за житлово-комунальні послуги, а також посилення адміністративного тиску на підприємства та навчальні заклади з метою виконання планів із набору.

    Також повідомляється, що російська влада активізує роботу зі студентською молоддю. Зокрема, фіксуються вказівки щодо підготовки щонайменше 2% студентів до підписання контрактів із армією.

    Інститут вивчення війни підкреслює, що одночасне зниження темпів рекрутингу, зростання втрат та посилення фінансового навантаження свідчать про поглиблення системних проблем Росії у поповненні армії.

    На думку аналітиків, така ситуація змушує російське керівництво дедалі більше покладатися на непрямі та примусові методи мобілізації, що може свідчити про поступове виснаження добровільного ресурсу для комплектування військ.

  • Українські військові просунулися під Вовчанськом: атаки РФ не дали результату

    Українські військові просунулися під Вовчанськом: атаки РФ не дали результату

    Російські війська продовжують наступальні дії одразу на кількох напрямках, зокрема на Сумщині та сході України, однак без значного просування. Водночас українські сили мають локальні успіхи, зокрема у Харківській області. Про це повідомляє Інститут вивчення війни.

    За оцінками аналітиків, більшість російських штурмів закінчуються невдачею, попри інтенсивність бойових дій.

    Зокрема, упродовж 3–4 квітня російські війська намагалися наступати на півночі Сумської області поблизу Грабовського, що на південний схід від Сум, однак без зафіксованого просування.

    На Харківському напрямку окупанти продовжують спроби відтіснити українські сили від кордону та наблизитися до Харкова. Бої тривали поблизу Вовчанська, Липців та інших населених пунктів.

    Водночас українські військові досягли успіху — зафіксовано просування у південно-західній частині Вовчанська. Крім того, на Куп’янському напрямку ЗСУ покращили свої позиції. Геолокаційні дані свідчать про просування у північній частині Куп’янська на тлі активних атак противника.

    У Донецькій області російські війська продовжують наступальні дії з метою повного захоплення регіону. Бої тривали на Слов’янському, Костянтинівському та Покровському напрямках, однак безрезультатно. Також не дали результату спроби інфільтрації поблизу Костянтинівки.

    Українські сили також просунулися в районі Олександрівки. Водночас атаки російських військ поблизу Покровська, Добропілля та Новопавлівки не мали успіху.

    На півдні, у Запорізькій області, російська армія продовжувала атакувати в районах Гуляйполя та Оріхова, однак також без просування.

    Окремо аналітики зазначають, що українські військові розширюють так звану «кіл-зону», контролюючи переміщення противника на відстані до 20–30 кілометрів від лінії фронту.

    На Херсонському напрямку російські війська також здійснювали наступальні дії, проте ситуація на фронті залишилася без суттєвих змін.

  • Російська армія вперше за 2,5 року не просунулась на фронті в Україні

    Російська армія вперше за 2,5 року не просунулась на фронті в Україні

    У березні 2026 року російська армія вперше за останні два з половиною роки не змогла досягти жодного територіального просування на фронті в Україні. Натомість українські військові провели низку контратак і відновили контроль над частиною територій.

    Про це свідчать дані аналізу Інституту вивчення війни, на основі яких міжнародні медіа відзначають різке сповільнення наступальних дій РФ уздовж усієї лінії зіткнення.

    За оцінками аналітиків, протягом березня Збройні сили України звільнили близько 9 квадратних кілометрів території. Водночас темпи просування російських військ фактично зійшли нанівець після поступового падіння показників у попередні місяці. Якщо у січні окупанти просунулися більш ніж на 300 квадратних кілометрів, то в лютому цей показник скоротився більш ніж удвічі, а в березні — до нуля.

    Уповільнення наступу почалося ще наприкінці 2025 року. Аналітики пов’язують це з активними контрдіями української армії, а також із внутрішніми обмеженнями, які виникли у російських військах. Серед факторів називають ускладнення доступу до технологій зв’язку та координації, що вплинуло на ефективність управління підрозділами.

    Окремо зазначається, що Росія поступово втрачає контроль над частиною позицій на південному відтинку фронту, зокрема між Донецькою та Дніпропетровською областями. Якщо на початку року під контролем окупантів там перебувало понад 400 квадратних кілометрів, то вже в березні ця площа скоротилася майже утричі.

    Водночас ситуація на півночі Донецької області залишається складною. Найбільший тиск російські війська продовжують чинити на напрямках Краматорська та Слов’янська, де зберігається висока інтенсивність бойових дій.

    Попри зупинку просування на суходолі, Росія значно наростила використання безпілотників. За даними аналізу, у березні було застосовано понад 6 тисяч далекобійних дронів, що стало рекордним показником від початку повномасштабної війни.

    Загалом після чотирьох років війни Росія контролює трохи більше ніж 19 відсотків території України. Значна частина цих земель була захоплена ще на початку вторгнення, а подальші наступальні дії даються окупантам дедалі складніше.

    Експерти відзначають, що лінія фронту фактично стабілізувалася. Попри спроби наступу на різних напрямках, російські війська не змогли прорвати українську оборону, зазнаючи значних втрат. Натомість ЗСУ активно вражають логістику противника, що ускладнює забезпечення його підрозділів.

    За оцінками військових аналітиків, найближчими місяцями ситуація на фронті може перейти у фазу затяжної стагнації. Водночас Росія готується до нових спроб наступу, однак швидких результатів від них не очікують через виснаження ресурсів і ефективну роботу українських сил оборони.

  • Заяви Кремля про Луганську область назвали частиною інформаційної війни

    Заяви Кремля про Луганську область назвали частиною інформаційної війни

    Міністерство оборони Росії вкотре заявило про нібито повне захоплення Луганської області. Це вже не перша подібна заява з боку Кремля від початку повномасштабного вторгнення. Водночас аналітики та українські військові спростовують ці твердження, наголошуючи, що бойові дії в регіоні тривають.

    За оцінками Інституту вивчення війни, російські війська справді контролюють переважну частину Луганщини, однак не всю територію. Станом на початок квітня під контролем окупантів перебуває близько 99,84% області. При цьому населені пункти Надія та Новоєгорівка залишаються поза повним контролем російських сил.

    Аналітики підкреслюють, що подібні заяви Кремля не відповідають реальній ситуації на фронті і є спробою перебільшити досягнення російської армії. Фактично йдеться про незначні зміни на окремих ділянках, які подаються як стратегічний прорив.

    Лінія фронту в Луганській області залишається відносно стабільною ще з осені 2022 року після українського контрнаступу на Харківщині. З того часу російські сили не змогли досягти суттєвого просування, попри регулярні спроби атак.

    В Інституті вивчення війни вважають, що подібні заяви є частиною ширшої інформаційної кампанії. Її мета — створити враження неминучого успіху російських військ і тиснути на Україну та її партнерів, щоб схилити до поступок у переговорах.

    Українські військові також підтверджують, що бої в регіоні тривають. За даними Третьої штурмової бригади, підрозділи ЗСУ продовжують утримувати оборону на окремих ділянках Луганщини, зокрема в районі Надії, Новоєгорівки та Греківки.

    За інформацією військових, лише за останні пів року російські війська здійснили понад сотню штурмових спроб на цьому напрямку. Водночас противник зазнав значних втрат, які оцінюються у сотні військових.

    Таким чином, попри гучні заяви Москви, повний контроль над Луганською областю залишається недосягнутим. Ситуація на фронті свідчить про продовження запеклих боїв і відсутність вирішальних змін на цій ділянці.

  • Українські контратаки зірвали плани наступу Росії на кількох напрямках

    Українські контратаки зірвали плани наступу Росії на кількох напрямках

    Просування російських військ на фронті у 2026 році суттєво сповільнилося, тоді як українські сили дедалі частіше перехоплюють ініціативу на різних напрямках. Про це повідомляють аналітики Інституту вивчення війни.

    За їхніми даними, у період з жовтня 2025 року до кінця березня 2026 року російські війська захопили близько 1929 квадратних кілометрів території, просуваючись у середньому на 10,66 квадратного кілометра на добу. Для порівняння, роком раніше темпи були значно вищими — понад 14 квадратних кілометрів на день.

    Особливо помітне падіння темпів у перші три місяці 2026 року. За оцінками аналітиків, російські сили просувалися в середньому лише на 5,5 квадратного кілометра на добу, що майже вдвічі менше, ніж за аналогічний період 2025 року.

    Однією з ключових причин уповільнення називають активні дії українських сил. Контратаки та удари середньої дальності значно ускладнюють логістику та наступальні можливості російської армії.

    Аналітики відзначають, що взимку та навесні 2026 року Збройні сили України досягли найбільш відчутних успіхів за тривалий час. Зокрема, українські підрозділи звільнили понад 400 квадратних кілометрів території на Олександрівському та Гуляйпільському напрямках у межах двох наступальних операцій.

    Ці дії мали ширший ефект на фронті. Російським військам доводиться одночасно утримувати оборону та намагатися продовжувати наступ, що призводить до розпорошення ресурсів і ослаблення позицій.

    У ISW наголошують, що поточна ситуація не свідчить про неминучість великих успіхів Росії. Зокрема, малоймовірним виглядає швидке просування на Куп’янському напрямку або на півдні України.

    Додатковим фактором є кадрові проблеми російської армії. Війська РФ продовжують зазнавати значних втрат і дедалі більше покладаються на недостатньо підготовлену піхоту. Також спостерігаються труднощі із закріпленням на нових позиціях, попри використання тактики інфільтрації.

    У підсумку аналітики констатують, що ситуація на фронті залишається динамічною, а ініціатива дедалі частіше переходить до українських сил.

  • У Росії визнали що контратаки України зірвали плани наступу на 2026 рік

    У Росії визнали що контратаки України зірвали плани наступу на 2026 рік

    Російський інформаційний простір, орієнтований на підтримку війни, демонструє зростаюче занепокоєння через дії Збройних сил України. Пропагандисти дедалі частіше визнають, що контратаки ЗСУ та удари по тилових об’єктах суттєво ускладнюють здатність Росії проводити наступальні операції у 2026 році.

    Про це йдеться в аналітичних матеріалах Інституту вивчення війни. За їхніми оцінками, російські ультранаціоналістичні коментатори дедалі відвертіше говорять про проблеми на фронті та стратегічні ризики для Кремля.

    Зокрема, один із російських пропагандистів визнав, що економічний потенціал західних країн значно перевищує можливості Росії і це вже проявляється на полі бою. Йдеться про масовані удари українських безпілотників по території РФ, які дедалі частіше здійснюються сотнями апаратів одночасно.

    За його словами, масштаби таких атак лише зростатимуть, тоді як російська сторона не здатна виробляти достатню кількість ракет-перехоплювачів для ефективної протидії. У цьому контексті в російському середовищі звучать навіть заяви про неминучість поразки та необхідність завершення війни.

    Водночас частина пропагандистів продовжує наполягати на необхідності масштабного наступу, зокрема із фокусом на захопленні Слов’янська та Краматорська. Однак, як визнається, російське керівництво наразі не готове до реалізації такого сценарію.

    На цьому тлі в ISW звертають увагу на успішні удари України по російській нафтовій інфраструктурі, зокрема на Балтійському морі, що має відчутний економічний ефект для РФ.

    Додатковим фактором тиску на російську армію є ситуація безпосередньо на фронті. Російські військові блогери визнають, що найближчим часом окупанти не зможуть переломити хід бойових дій, а українські контратаки вже підірвали їхню наступальну спроможність на перспективу.

    Також фіксується зростання проблем із логістикою та зв’язком. Російські сили стикаються з труднощами через блокування супутникових сервісів, а також через нестачу сучасних засобів радіоелектронної боротьби.

    У підсумку навіть прихильники війни у російському інформаційному полі дедалі частіше ставлять під сумнів здатність армії РФ досягти прориву або утримати нинішні позиції виключно за рахунок людських ресурсів.

  • Зеленський поставив питання про ядерну зброю як гарантію для України

    Зеленський поставив питання про ядерну зброю як гарантію для України

    Президент України Володимир Зеленський заявив, що питання гарантій безпеки для України має включати конкретні й дієві механізми, зокрема можливість отримання ядерної зброї. Таку позицію він озвучив в інтерв’ю французькому виданню Le Monde.

    За словами глави держави, аргумент про те, що Україна не може перемогти через ядерний статус Росії, потребує чіткої відповіді з боку партнерів. Він підкреслив, що у такому випадку постає логічне питання про те, які саме гарантії безпеки може отримати Україна.

    Президент зазначив, що наразі ніхто з міжнародних партнерів не порушував питання про передачу Україні ядерної зброї чи надання альтернативних гарантій на рівні НАТО. Водночас він наголосив, що Україні необхідні не декларації, а реальні інструменти стримування.

    Окремо Зеленський звернув увагу на ситуацію на фронті, зокрема на значення Донбасу як ключової лінії оборони. За його словами, укріплення та фортифікації, які будувалися роками, є фактичними гарантіями безпеки, створеними українською армією.

    Президент підкреслив, що пропозиції залишити ці території в обмін на безпекові обіцянки не можуть розглядатися серйозно. Він наголосив, що відмова від оборонних позицій відкриє шлях до подальшої окупації.

    Також Зеленський заявив, що не має наміру публічно деталізувати бачення перемоги, однак окреслив її базові принципи. Йдеться про збереження незалежності, свободи вибору та української державності як основи справедливого миру.

    На цьому тлі у Росії продовжують поширювати заяви про нібито плани західних країн передати Україні ядерну зброю. Аналітики Інституту вивчення війни вважають такі твердження частиною інформаційної кампанії, спрямованої на відволікання уваги від війни проти України.

  • Успіхи ЗСУ на півдні змушують Росію переглядати наступальні плани

    Успіхи ЗСУ на півдні змушують Росію переглядати наступальні плани

    Успіхи українських військ на південному напрямку можуть зірвати плани Росії щодо масштабного весняно-літнього наступу у 2026 році на так званий «фортечний пояс» на сході України. Про це йдеться в аналітичному звіті американського Інституту вивчення війни.

    За оцінками аналітиків, Сили оборони України продовжують демонструвати поступ на півдні. Зокрема, 26 березня Десантно-штурмові війська повідомили про звільнення населеного пункту Березове, розташованого на південний схід від Олександрівки.

    Експерти підкреслюють, що з кінця січня 2026 року українські сили повернули під контроль більше територій, ніж російські війська змогли захопити протягом лютого. За даними українських посадовців, звільнено понад 400 квадратних кілометрів на Олександрівському та Гуляйпільському напрямках. Водночас аналітики підтверджують щонайменше 334 квадратні кілометри деокупованої території з початку року.

    У звіті зазначається, що активні дії ЗСУ створюють для російського командування складну дилему. Російські війська змушені одночасно стримувати українські контратаки на півдні та розподіляти ресурси для наступальних операцій на інших ділянках фронту.

    Як наслідок, на початку березня російське командування було змушене перекинути елітні підрозділи повітряно-десантних військ і морської піхоти з Донецької області на південь. На думку аналітиків, це суттєво підірвало можливості РФ реалізувати наступ проти «фортечного поясу».

    Під цим терміном мають на увазі систему укріплених міст у Донецькій області вздовж траси Костянтинівка – Слов’янськ, які залишаються ключовими оборонними вузлами України. Загальне довоєнне населення цих міст перевищувало 380 тисяч осіб.

    Експерти вважають малоймовірним, що Росія зможе захопити цей район у 2026 році. Вони нагадують, що аналогічні спроби у 2014 та 2022 роках завершилися невдачею. Крім того, навіть захоплення менших міст потребувало від російських військ значних ресурсів і тривалого часу.

    У звіті також звертають увагу на заяви російських посадовців, які визнають повільні темпи просування та великі втрати. Зокрема, представники російського парламенту вже зазначають, що говорити про масштабний наступ зарано.

    Аналітики підкреслюють, що Кремль усвідомлює складність військового сценарію і тому паралельно намагається досягти політичних поступок, зокрема вимог щодо передачі Україні неокупованих територій Донецької області.

    На думку експертів, такі вимоги можуть бути спробою зменшити втрати ресурсів і створити умови для потенційних майбутніх військових операцій.