Golovnitemu.com

Позначка: культурна спадщина

  • Україна не відступає: Офіс Генпрокурора заявив про продовження переслідування Бутягіна після рішення Польщі

    Україна не відступає: Офіс Генпрокурора заявив про продовження переслідування Бутягіна після рішення Польщі

    Україна продовжить кримінальне переслідування російського археолога Олександра Бутягіна, попри його передачу білоруській стороні в межах міжнародного обміну утримуваними особами. В Офісі Генерального прокурора наголосили, що держава використовуватиме всі наявні правові інструменти, включно із процедурою заочного засудження, щоб притягнути його до відповідальності за злочини проти культурної спадщини України.

    У відомстві підкреслили, що Україна послідовно наполягала на екстрадиції Бутягіна з Польщі, оскільки він є фігурантом кримінального провадження щодо незаконних археологічних робіт на тимчасово окупованій території Криму. За даними слідства, йдеться про проведення розкопок без дозволу української держави, а також можливе незаконне вивезення артефактів, що мають історичну та культурну цінність.

    Попри те, що польські компетентні органи визнали надані Україною матеріали достатніми для екстрадиції, остаточне рішення щодо Бутягіна було ухвалене в іншому політичному контексті. Його передали Білорусі в межах обміну утримуваними особами за формулою “п’ять на п’ять”. Таким чином, фактична екстрадиція до України не відбулася, що викликало резонанс як у юридичному, так і в дипломатичному середовищі.

    В Офісі Генпрокурора наголошують: навіть за таких умов справа не буде закрита. Українська сторона продовжить застосовувати процедуру заочного переслідування, яка передбачає можливість розгляду справи без фізичної присутності підозрюваного. Така практика вже використовується у справах, пов’язаних із воєнними злочинами та злочинами проти державності, коли обвинувачені перебувають за межами досяжності української юстиції.

    Справу Бутягіна розглядають як частину ширшої проблеми — системного вивезення культурних цінностей із тимчасово окупованих територій України. З початку російської агресії у 2014 році, а особливо після повномасштабного вторгнення у 2022-му, українські правоохоронні органи неодноразово фіксували випадки незаконних археологічних робіт, розграбування музеїв та вивезення історичних артефактів.

    Міністерство культури та інформаційної політики раніше повідомляло, що сотні об’єктів культурної спадщини на окупованих територіях зазнали пошкоджень або були повністю знищені. Частина експонатів, за даними української сторони, опинилася на території Росії або була переправлена до третіх країн.

    Експерти у сфері міжнародного права наголошують, що подібні дії можуть кваліфікуватися як воєнні злочини відповідно до міжнародного гуманітарного права. Зокрема, Гаазька конвенція про захист культурних цінностей у разі збройного конфлікту прямо забороняє вивезення культурної спадщини з окупованих територій.

    Ситуація з Бутягіним також піднімає питання ефективності міжнародної правової співпраці. З одного боку, Польща продемонструвала готовність розглядати запит України та визнала його обґрунтованим. З іншого — остаточне рішення було прийняте з урахуванням політичних домовленостей, що виходять за межі суто юридичної площини.

    Аналітики зазначають, що подібні випадки можуть ускладнювати процес притягнення до відповідальності осіб, причетних до злочинів проти України, особливо якщо вони стають частиною ширших геополітичних процесів, таких як обміни утримуваними особами.

    Водночас Україна продовжує активно працювати на міжнародному рівні для захисту своєї культурної спадщини. Зокрема, ведеться співпраця з міжнародними організаціями, правоохоронними органами інших держав та спеціалізованими інституціями, які займаються поверненням незаконно вивезених культурних цінностей.

    У випадку з Бутягіним українська сторона демонструє принципову позицію: навіть якщо підозрюваний перебуває поза межами досяжності, юридичний процес має бути доведений до кінця. Це важливий сигнал як для міжнародної спільноти, так і для інших осіб, причетних до подібних злочинів.

    Таким чином, історія з передачею Бутягіна не стала завершенням справи, а лише новим етапом у боротьбі України за відновлення справедливості та захист своєї культурної спадщини. Використання механізмів заочного переслідування дозволяє зберігати правову перспективу навіть у складних міжнародних умовах, де політичні рішення іноді переважають юридичні.

  • Легендарна «Червона рута» у сріблі: в Україні випустять нову пам’ятну монету номіналом 10 гривень

    Легендарна «Червона рута» у сріблі: в Україні випустять нову пам’ятну монету номіналом 10 гривень

    В Україні з’явиться нова пам’ятна монета, присвячена одній із найвідоміших українських пісень — «Червона рута». Національний банк України анонсував випуск нумізматичної новинки, яка стане частиною серії «Українська спадщина» та продовжить традицію вшанування культурних символів у металі.

    Монета матиме назву «Червона рута — голос поколінь» і символізуватиме значення цієї композиції для української культури. Йдеться не просто про музичний твір, а про явище, яке десятиліттями залишається впізнаваним культурним кодом для різних поколінь українців.

    Випуск заплановано на вересень 2026 року. Як і інші пам’ятні монети Нацбанку, вона буде виготовлена з дорогоцінного металу та матиме обмежений тираж, що автоматично робить її привабливою не лише для колекціонерів, а й для тих, хто цікавиться культурною спадщиною.

    За офіційною інформацією, монета карбуватиметься зі срібла 925 проби. Її маса становитиме 31,1 грама в чистоті, а діаметр — 38,6 міліметра. Загальний тираж обмежиться 10 тисячами екземплярів, що є стандартною практикою для подібних нумізматичних випусків.

    Серія «Українська спадщина», до якої увійде новинка, реалізується Національним банком України з 2005 року. Її головна мета — зафіксувати у металі ключові елементи української культури, традицій і мистецтва. За цей час у межах серії було випущено низку тематичних монет, присвячених як літературним творам, так і народним ремеслам та святам.

    Серед найвідоміших випусків — монети, присвячені «Сорочинському ярмарку», «Лісовій пісні», «Щедрику», «Петриківському розпису», українській вишиванці та писанці. Кожен із цих екземплярів не лише має художню цінність, а й відображає певний пласт національної ідентичності.

    Обрання теми «Червоної рути» виглядає логічним продовженням цієї концепції. Пісня, яка з’явилася у другій половині ХХ століття, стала символом української естради та культурного відродження. Вона неодноразово звучала на міжнародних сценах і залишається впізнаваною далеко за межами України.

    Експерти зазначають, що такі монети виконують одразу кілька функцій. З одного боку, це інструмент популяризації культури та історії, з іншого — об’єкт інвестування. Обмежений тираж і використання дорогоцінного металу часто призводять до зростання їх вартості на вторинному ринку.

    Традиційно реалізація пам’ятних монет відбувається через офіційний інтернет-магазин Національного банку України, а також через банки-дистриб’ютори. Зазвичай попит на такі новинки перевищує пропозицію, особливо якщо йдеться про популярні культурні теми.

    Паралельно Нацбанк продовжує випускати й інші тематичні монети. Наприклад, раніше було представлено монету номіналом 5 гривень, присвячену опішнянській кераміці. Вона виготовлена з нейзильберу та має значно більший тираж — 50 тисяч екземплярів, що робить її доступнішою для широкої аудиторії.

    Водночас срібні монети, подібні до «Червоної рути», зазвичай позиціонуються як преміальний продукт. Вони мають вищу стартову вартість і часто продаються у спеціальному сувенірному пакуванні, що підвищує їхню колекційну цінність.

    Окрему увагу приділяють дизайну таких монет. Хоча офіційний вигляд новинки поки не представлений, зазвичай Нацбанк залучає художників і граверів, які створюють складні композиції з використанням символіки, орнаментів і тематичних зображень. Це робить кожен випуск унікальним з точки зору мистецтва.

    Очікується, що нова монета стане не лише предметом колекціонування, а й символічним подарунком, який поєднує у собі історію, культуру та сучасну ідентичність України.

    Таким чином, випуск монети «Червона рута — голос поколінь» є ще одним кроком у популяризації української культурної спадщини та водночас нагадуванням про силу мистецтва, яке здатне об’єднувати покоління навіть у найскладніші часи.

  • 1,3 млн доларів: Швеція виділила кошти на порятунок унікальних артефактів Хортиці

    1,3 млн доларів: Швеція виділила кошти на порятунок унікальних артефактів Хортиці

    Швеція виділила 1,3 мільйона доларів на збереження археологічної спадщини Національного заповідника Хортиця. Фінансування спрямоване через ЮНЕСКО і має на меті врятувати унікальні історичні об’єкти, які стали доступними після руйнування Каховської ГЕС у 2023 році.

    Як повідомили представники місцевої влади, йдеться про археологічні знахідки, які десятиліттями перебували під водою. Після спаду рівня води вони опинилися на поверхні та відкрили нові можливості для досліджень, але водночас — і ризики втрати через погодні умови, ерозію та відсутність належного захисту.

    Фахівці наголошують, що ситуація є унікальною: з одного боку, відкрилися раніше недоступні пам’ятки, з іншого — вони потребують негайної консервації. Саме на це і спрямоване міжнародне фінансування.

    У межах проєкту планується провести археологічні дослідження, зафіксувати знайдені об’єкти, а також забезпечити їх збереження для майбутніх поколінь. Частина коштів піде на створення умов для роботи дослідників і захисту пам’яток від руйнування.

    За словами представників української сторони, підтримка міжнародних партнерів у сфері культури є надзвичайно важливою в умовах війни. Адже поряд із захистом територій Україна змушена боротися і за збереження своєї історичної спадщини.

    Особливе значення має саме Хортиця — один із ключових символів української історії та козацької культури. Заповідник зберігає численні археологічні пам’ятки різних епох, зокрема пов’язані з періодом Запорозької Січі.

    Після підриву Каховської ГЕС російськими військами у 2023 році рівень води в Дніпрі суттєво знизився, що оголило значні площі дна. Саме там археологи почали знаходити унікальні об’єкти, які раніше були недоступні для дослідження.

    Водночас ці знахідки є вразливими до швидкого руйнування. Без належного догляду вони можуть бути втрачені через природні фактори або людське втручання.

    У міськраді підкреслили, що нинішній проєкт — це не лише про науку, а й про збереження національної пам’яті.

    «В умовах війни така підтримка — це шанс дослідити і зберегти те, що десятиліттями було приховане і сьогодні стало частиною нашої історії», — зазначили представники влади.

    Експерти додають, що співпраця з ЮНЕСКО відкриває можливості для ширшого міжнародного залучення до збереження української культурної спадщини. Це також підсилює глобальну увагу до наслідків руйнування інфраструктури та впливу війни на культурні об’єкти.

    Фінансування з боку Швеції є важливим кроком у збереженні археологічної спадщини України. Воно дозволить не лише врятувати унікальні знахідки, а й закласти основу для подальших досліджень, які можуть суттєво доповнити знання про історію регіону.

  • Історія, що сягає XI століття: у Києві відкрили унікальні підземелля Печерської лаври

    Історія, що сягає XI століття: у Києві відкрили унікальні підземелля Печерської лаври

    У столиці знову відкрили для відвідувачів Ближні печери Києво-Печерської лаври, які були недоступні протягом останніх трьох років. Саме з цих підземних келій майже тисячу років тому розпочалася історія монастиря.

    Ближні печери, відомі також як Антонієві, названі на честь засновника обителі — преподобного Антонія Печерського. Загальна довжина підземних коридорів становить 383 метри, ширина сягає до 1,5 метра, а висота — близько 2,5 метра. Печери мають складну структуру переходів і відгалужень, що формувалися протягом століть.

    У цих печерах спочивають видатні постаті української духовної та історичної традиції. Серед них — Ілля Муровець, якого вважають захисником українських земель і героєм народних билин, Нестор Літописець — автор давньої хроніки, відомої як «Повість минулих літ», а також лікар Агапіт, іконописець Аліпій, князь Микола Святоша та інші представники чернечої спільноти.

    Як наголошують в Українському інституті національної пам’яті, Ближні печери мають важливе значення для духовної, історичної та культурної спадщини України. Вони є сакральним місцем для християн Центральної та Східної Європи.

    Архітектурно печери складаються з трьох основних вулиць, з’єднаних переходами. Головною є Печерна вулиця, до якої примикає найдавніша церква Ближніх печер — храм Введення Богородиці до храму. Із трьох існуючих входів первісним вважають західний, що вів із притвору Хрестовоздвиженської церкви.

    У підземеллях збереглися житлові келії ченців із характерними виступами для ліжка та столу. У стінах облаштовані ніші для ікон або свічок. Також у печерах є три церкви. Церкву преподобного Антонія Печерського звели наприкінці XVI — на початку XVII століття. Від неї веде відгалуження до крипти, відомої як «Батиєм убієнних». Наприкінці XVII століття в одній із колишніх келій облаштували ще одну церкву — на честь першого ігумена Варлаама.

    Одне з найдавніших відгалужень веде до так званої спільної трапезної ченців часів Антонія Печерського. Коридор містить численні локули — гробниці у стінних нішах. Дослідники припускають, що частину поховань міг створити Марк Печерник. У стінах збереглися віконця затвірників — невеликі отвори для відлюдників, які обрали аскетичний спосіб життя.

  • Держава знову переплачує: у кошторисі реставрації Бережанської ратуші знайшли завищені ціни

    Держава знову переплачує: у кошторисі реставрації Бережанської ратуші знайшли завищені ціни

    Реставрація Бережанської ратуші стала черговим прикладом того, як під гаслами збереження культурної спадщини бюджетні кошти витрачаються за сумнівними кошторисами. Державний історико-архітектурний заповідник у Бережанах уклав договір на коригування проєкту реставрації вартістю 12,35 мільйона гривень із компанією «Акант». Закупівлю провели без конкуренції — участь узяв лише один підрядник.

    До цього роботи на об’єкті виконувала майстерня «Україна-Реставрація», яка вже отримала понад 22 мільйони гривень. Після перевірки Держаудитслужби договір із попереднім виконавцем було розірвано через процедурні порушення. Втім, замість відкритого конкурсу на ринку з’явився новий підрядник, який, за даними з реєстрів, має ідентичну юридичну адресу з попереднім виконавцем.

    Аналіз оновленої кошторисної документації показує суттєві відхилення від ринкових цін. Зокрема, круглі лісоматеріали хвойних порід у кошторисі закладені по 18 тисяч гривень за кубічний метр. Для порівняння, середні ринкові ціни та закупівлі інших бюджетних замовників фіксують вартість сосни на рівні близько 4,5 тисячі гривень за куб. При цьому в проєктній документації відсутні пояснення щодо будь-якої спеціальної обробки деревини, яка могла б обґрунтувати таку різницю.

    Схожа ситуація спостерігається і з інертними матеріалами. Щебінь разом із доставкою коштує бюджету понад 2,3 тисячі гривень за кубічний метр, що приблизно вдвічі дорожче, ніж аналогічні закупівлі комунальних підприємств у регіоні для облаштування інфраструктурних та меморіальних об’єктів.

    Питання викликають і тендерні вимоги, які, за оцінками експертів, суттєво звузили коло потенційних учасників. Замовник передбачив обов’язкову наявність досвіду робіт із класом наслідків СС3. Компанія «Акант» підтвердила цей досвід через субпідрядні договори саме з попереднім виконавцем реставрації, що вказує на можливу пов’язаність між структурами.

    Крім того, у документації не було дотримано вимог щодо оприлюднення розрахунків у машинозчитувальному форматі — детальні кошториси опубліковані у PDF-файлах, що ускладнює громадський контроль. На тлі завищених цін на матеріали середня заробітна плата робітників у кошторисі виглядає заниженою, що може свідчити про формування додаткової непрозорої маржі.

    Ситуація з реставрацією Бережанської ратуші вкотре піднімає питання про ефективність контролю за витрачанням коштів на об’єктах культурної спадщини та реальну конкуренцію у сфері реставраційних робіт.

  • У Стрийському районі реставрують стародавню дерев’яну церкву

    У Стрийському районі реставрують стародавню дерев’яну церкву

    У селі Верхня Рожанка Стрийського району завершили реставрацію дерев’яної дзвіниці та розпочали роботи з відновлення церкви Зіслання Святого Духа, обидві будівлі мають статус пам’яток національного значення. Про це повідомили в департаменті архітектури та розвитку містобудування Львівської ОДА.

    На реставрацію дзвіниці з обласного бюджету виділили 453,4 тисячі гривень. Виконання робіт забезпечувала Славська територіальна громада – від укладання охоронного договору до отримання дозволу на початок реставраційних заходів.

    «Протягом року проводилися виїзні наради у громадах Стрийщини, щоб краще ознайомитися зі станом та унікальністю пам’яток на місцях. Головна мета – вивчити культурні особливості громад і розробити оптимальну стратегію збереження та промоції культурної спадщини регіону», – зазначили у департаменті.

    Церква Зіслання Святого Духа – чинна дерев’яна церква бойківського типу, збудована у 1804 році, про що свідчить напис на зрубі. Біля церкви у 1877 році зведено дзвіницю. До 1939 року храмом опікувалися брати барони Гредлі зі Сколього. Сьогодні обидві будівлі є пам’ятками архітектури національного значення.

    Реставраційні роботи спрямовані на збереження історико-культурної спадщини та підтримку туристичної привабливості регіону.

  • Підозра за зловживання: у Луцьку розслідують махінації під час реставрації замку

    Підозра за зловживання: у Луцьку розслідують махінації під час реставрації замку

    У Волинській області правоохоронці повідомили про підозру колишньому директору Державного історико-культурного заповідника у Луцьку у справі щодо зловживання службовим становищем під час реставраційних робіт у Луцькому замку. Про це у вівторок, 16 грудня, поінформувала пресслужба прокуратури Волинської області.

    За даними слідства, адміністрація заповідника за результатами закупівлі уклала з приватним підприємством договір на виготовлення проєктно-кошторисної документації для реставрації пам’ятки національного значення – верхнього Луцького замку. Йдеться про об’єкт культурної спадщини, що перебуває під державною охороною.

    Після цього керівник заповідника підписав та затвердив акт виконаних робіт, які фактично не були проведені. Слідчі встановили, що надані підрядником матеріали були скопійовані з проєктно-кошторисної документації, розробленої у попередні роки. Попри відсутність реального виконання робіт, на рахунок приватного підприємства перерахували 195 тисяч гривень бюджетних коштів.

    У прокуратурі офіційно не називають ім’я підозрюваного. Водночас із ухвали суду від 3 грудня відомо, що договір на виконання робіт було укладено у листопаді 2021 року. У цей період посаду директора Державного історико-культурного заповідника у Луцьку обіймав Павло Рудецький.

    Павло Рудецький очолював заповідник із 2012 року. Він народився 16 лютого 1969 року в селі Гірка Полонка Луцького району Волинської області. Освіту здобув у Торчинській середній школі, а у 1993 році закінчив історичний факультет Луцького державного педагогічного інституту імені Лесі Українки. У різні роки працював науковим співробітником та завідувачем відділу давньої історії Волинського краєзнавчого музею, а також у сфері охорони культурної спадщини Волинської обласної державної адміністрації.

    Колишньому посадовцю повідомлено про підозру за ч. 3 ст. 191 Кримінального кодексу України – заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовим становищем. Санкція цієї статті передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк до восьми років. Досудове розслідування триває.

  • На Ярославовому Валу в Києві знайшли ймовірні оборонні споруди часів Русі: будівництво призупинено

    На Ярославовому Валу в Києві знайшли ймовірні оборонні споруди часів Русі: будівництво призупинено

    Під час будівельних робіт у будинку на Ярославовому Валу, 10 у Києві робітники натрапили на ймовірні залишки оборонних укріплень княжої доби. Про знахідку повідомив урбаніст і краєзнавець Дмитро Перов, який звернув увагу на кам’яне мурування, виявлене на глибині п’яти підземних поверхів.

    За його словами, під час буріння робітники зіткнулися з дуже міцною кам’яною стінкою. Неможливість пробурити її стала причиною того, що будівельники просто обійшли перешкоду і продовжили роботи поруч, залишивши мурування як своєрідну «опору». Це свідчить про те, що споруда має значну міцність і може бути частиною давнього оборонного валу.

    Порівнявши сучасну та історичну топографію, дослідник наголошує: саме вздовж теперішньої вулиці Ярославів Вал у княжі часи проходив великий оборонний вал. Його залишки частково помітні в рельєфі Золотоворітського скверу та поблизу вул. Грінченка. Недарма вулиця раніше мала назву Велика Підвальна — вона проходила під валовими укріпленнями.

    На історичних картах Києва часів 988–1240 років також видно, що оборонні споруди пролягали саме цією ділянкою та перетинали її в напрямку Святославового Яру.

    Будинок, на території якого проводились роботи, розташований у буферній зоні ЮНЕСКО — поруч із Софійським собором та Золотими воротами. Це історична садиба, відома як будинок архітектора Олександра Шіле, зведений у 1877 році. У XX столітті тут працював готель «Версаль», а також розміщувались установи Української держави гетьмана Павла Скоропадського.

    Однак останніми роками будівля зазнала агресивної перебудови: фасад перших двох поверхів частково знесено, внутрішні перекриття — розібрані, а на місці фактично ведеться нове будівництво. За даними ЗМІ, власником будинку є ТОВ «Мірча Яв», а бенефіціарною власницею — Ольга Балясна.

    Директорка Департаменту охорони культурної спадщини КМДА Марина Соловйова повідомила, що роботи зупинено. Хоча припис Міністерство культури видало ще у 2020 році, забудовник його проігнорував. Нині фахівці Інституту археології НАН України мають провести дослідження місця знахідки.

    Якщо виявлене кам’яне мурування підтвердять як частину давнього валу, це стане однією з найбільших археологічних знахідок у центрі Києва за останні роки.

  • На Подолі почали розбирати історичну будівлю Ткацького цеху

    На Подолі почали розбирати історичну будівлю Ткацького цеху

    Історичну будівлю Ткацького цеху на Подолі завісили намальованим фасадом і розпочали демонтаж, повідомив пам’яткоохоронець Дмитро Перов. Раніше у Департаменті охорони культурної спадщини КМДА заявляли, що йдеться про «реставрацію фасаду».

    Однак очевидні ознаки демонтажу та вивезення історичних матеріалів свідчать про інше. З середини будівлі чутні звуки розбирання конструкцій, а з двору вивозять історичну цеглу та складані балки міжповерхових перекриттів.

    Будівля раніше належала колишньому протезно-ортопедичному заводу. У лютому 2024 року її придбав бізнесмен Роман Лунін, власник мережі супермаркетів «Велика Кишеня». Місцеві пам’яткоохоронці висловлюють занепокоєння, що історична цінність будівлі може бути знищена під виглядом «реставрації».

    Ситуація на Подолі викликала резонанс серед активістів та киян, які закликають до перевірки законності робіт та збереження культурної спадщини.

  • Суд захистив музей просто неба в Пирогові від хаотичної забудови

    Суд захистив музей просто неба в Пирогові від хаотичної забудови

    В Україні відновлено охоронну зону навколо Національного музею народної архітектури та побуту України в Пирогові. Раніше суд визнав незаконним наказ Міністерства культури і туризму, яким зменшувалися межі охоронних територій. На виконання рішення видано новий наказ №849, що затверджує науково-проєктну документацію з визначенням меж і режимів використання охоронних зон.

    За даними Офісу Генпрокуратури, відновлення охоронної зони захищає прилеглі землі від хаотичної забудови, що могла б зашкодити природному ландшафту, музейній експозиції та дерев’яним пам’яткам XVI–XX століть. Новий наказ гарантує збереження музею як об’єкта національної та світової культурної спадщини.

    Національний музей у Пирогові є одним із найбільших етнографічних музеїв просто неба в Європі. Він налічує понад 200 автентичних споруд із різних регіонів України, демонструючи традиційне житло, господарські будівлі та ремесла українського народу.

    Відновлення охоронної зони дозволить забезпечити довгостроковий захист культурних цінностей та унікальної природної території музею.