Golovnitemu.com

Позначка: Мінкульт

  • Мінкульт визнав гурти “Бумбокс” і “Без Обмежень” стратегічно важливими для України

    Мінкульт визнав гурти “Бумбокс” і “Без Обмежень” стратегічно важливими для України

    Музичні гурти “Бумбокс” та “Без Обмежень” офіційно визнані критично важливими для функціонування економіки та життєдіяльності населення. Відповідний статус вони отримали від Міністерства культури та стратегічних комунікацій України.

    Відповідно до наказу Міністерства від 11 березня 2025 року, обидва колективи відповідають ключовим критеріям, визначеним урядом, зокрема:

    • не мають заборгованості з податків та соціальних виплат;
    • виплачують заробітну плату, яка перевищує мінімальну в 2,5 рази;
    • здійснюють важливу діяльність у сфері культури та стратегічних комунікацій;
    • реалізували щонайменше два масштабні культурні або креативні проєкти впродовж попереднього року.

    Завдяки отриманому статусу ТОВ “Без обмежень” та ТОВ “Музика для мас” (юридична особа, пов’язана з “Бумбоксом”) визнані важливими не лише для економіки країни, а й для забезпечення потреб Збройних Сил України та інших військових формувань у особливий період.

    Це рішення ще раз підтверджує, що українська культура продовжує відігравати важливу роль у національній стійкості. Обидва гурти від початку повномасштабного вторгнення активно підтримують військових, беруть участь у благодійних концертах та допомагають у зборі коштів на потреби армії.

    Таке визнання з боку держави дозволить “Бумбоксу” та “Без Обмежень” продовжувати свою діяльність навіть у складних умовах воєнного часу, підтримуючи культурний фронт України.

  • Мітцям і журналістам складніше буде виїхати за кордон – Мінкульт змінює підхід

    Мітцям і журналістам складніше буде виїхати за кордон – Мінкульт змінює підхід

    Міністерство культури України з березня 2025 року тимчасово припускає видачу листів сприяння для виїзду за кордон митців та медійників призовного віку. Прийнято рішення ухвалено через численні випадки невчасного повернення або повного ігнорування зобов’язань законодавства в Україні.

    Причини рішення

    За даними Міністерства культури, все більше митців та журналістів після отримання листів звернення до закордонних відряджень не повертаються в Україну в установлені терміни або залишаються за кордоном на невизначений час.

    “Правила виїзду митців та медійників за кордон під час воєнного стану потребують уточнення для запобігання зловживанням”, – заявили у Мінкульті.

    З 3 березня 2025 року і до нормативно-правового врегулювання цього питання Міністерство призупиняє видачу листів сприяння до Державної прикордонної служби України щодо виїзду зазначеної категорії осіб за межі державного кордону

    – наголосили у Мінкульті.

    Через прогалини в національному законодавстві, як зазначається, “виникли численні випадки, коли особи, що отримали дозвіл Державної прикордонної служби для тимчасового виїзду за кордон за листом сприяння від Міністерства, не повернулися до України у встановлені терміни”.

    Повідомляється, що на сьогодні питання залишається неврегульованим.

    Наразі, як вказали у міністерстві, розроблено проект змін до урядової постанови, який перебуває на етапі міжвідомчого погодження.

    Зміни мають врегулювати питання вичерпних вимог для ухвалення рішення міністерством щодо надання листа сприяння чоловікам призовного віку, які працюють в сфері культури, інформаційної безпеки, стратегічних комунікацій та лінійних аудіовізуальних медіа для їх тимчасового виїзду за кордон у період воєнного стану.

    Міністерство усвідомлює важливість та необхідність постійної міжнародної культурної та медійної взаємодії і наразі працює над усуненням зазначеної юридичної неврегульованості.

  • Суд зобов’язав Мінкульт передати костел Святого Миколая католицькій парафії

    Суд зобов’язав Мінкульт передати костел Святого Миколая католицькій парафії

    Київський костел Святого Миколая, який наразі перебуває у державній власності під управлінням Міністерства культури, має бути переданий католицькій громаді. Таке рішення ухвалив суд, задовольнивши багаторічні вимоги парафії повернути історичну будівлю до її релігійного призначення.

    Костел Святого Миколая був збудований понад сто років тому католиками і від початку слугував місцем проведення богослужінь. У радянський період храм незаконно перетворили на концертний зал, позбавивши католицьку громаду її культової споруди.

    “Архівні документи та історичні факти однозначно свідчать про те, що костел спершу був призначений для релігійних обрядів, а його перетворення на концертний зал було незаконним актом радянської влади”, – заявив отець Павло Вишковський під час судового засідання.

    На сьогодні костел Святого Миколая перебуває у сфері управління Мінкультури і закріплений на балансі Національного будинку органної та камерної музики України. Хоча в будівлі досі проводяться концерти, католицька громада наполягала на поверненні її до виключно релігійного використання.

    Судовий процес тривав тривалий час, адже це питання неодноразово піднімалося як релігійними, так і громадськими організаціями. Рішення суду стало важливим кроком до відновлення історичної справедливості.

    Згідно з рішенням суду, Міністерство культури зобов’язане передати костел у власність парафії. Проте залишається відкритим питання: як це вплине на діяльність органного залу, який наразі працює в приміщенні храму?

    Католицька громада заявила про готовність співпрацювати з державою для збереження культурної функції костелу, але наголошує, що його основним призначенням має залишатися релігійне життя.

  • Мінкульт витратив 24 мільйони гривень на книжки для національної єдності, але вони залишилися на складах

    Мінкульт витратив 24 мільйони гривень на книжки для національної єдності, але вони залишилися на складах

    Міністерство культури України витратило понад 24 мільйони гривень на закупівлю книжок, покликаних зміцнювати національну єдність. Але не зміг їх розповсюдити і вони переважно лежать на складах.

    Про це йдеться в розслідуванні NGL media.

    При тому 17 млн із 24 отримали лише два видавництва: «Самміт-Книга» та «Фоліо». А багато відомих українських видавців про «Книгу для зміцнення національної єдності» навіть не чули.

    Незважаючи на претензії Держаудитслужби до розповсюдження та змісту книжок, Кабмін має намір продовжувати цю програму і до сьогодні приймає заявки на новий конкурс. За цією програмою, зокрема, було надруковано книжки «Рашизм – це…» і «Геноцид».

  • Що відомо про нового міністра культури Точицького

    Що відомо про нового міністра культури Точицького

    Верховна Рада України затвердила нового міністра культури, і це призначення викликало чимало дискусій. Ним став Микола Точицький — досвідчений дипломат, який до цього обіймав посаду заступника керівника Офісу президента України. Це рішення було схвалене 252 депутатами і, за словами голови фракції «Слуга народу» Давида Арахамії, пов’язане з необхідністю посилення боротьби з дезінформацією на міжнародній арені. Проте чи є цей крок виправданим з огляду на специфічні завдання культурного відомства?

    Дипломат із багатим досвідом

    Микола Точицький — це фахівець із широким міжнародним досвідом. Народившись на Вінниччині, він закінчив Київський університет ім. Т.Г. Шевченка, отримавши освіту філолога та перекладача англійської і французької мов. Пізніше він також здобув юридичну освіту за фахом «міжнародне право». Його кар’єра в дипломатії почалася в 1993 році, і з того часу він працював на різних посадах, включаючи аташе, постійного представника України при Раді Європи та посла України в Бельгії й Люксембурзі.

    Точицький відомий своїми досягненнями на дипломатичному полі, зокрема в переговорах щодо двосторонніх угод і міжнародних проєктів. Одним із його значних успіхів стала участь в укладанні Протоколу про внесення змін до Конвенції про уникнення подвійного оподаткування, що зміцнило економічні відносини України з міжнародними партнерами.

    Призначення, яке викликає запитання

    Призначення дипломата на посаду міністра культури виглядає нетиповим кроком. Культура завжди була сферою, яка вимагала глибокого розуміння національної ідентичності, мистецьких процесів та підтримки українських митців. Точицький, хоч і має досвід культурної дипломатії, зокрема в організації виставок і кінофестивалів за кордоном, не є людиною мистецтва в традиційному розумінні.

    Скептики задаються питанням, чи може людина, яка більшу частину своєї кар’єри провела в зовнішньополітичних питаннях, очолити Міністерство культури і зробити вагомий внесок у розвиток національної культурної політики? Однак прихильники цього призначення вважають, що саме зараз Україна потребує міністра культури, здатного ефективно просувати інтереси держави на міжнародній арені, а також протидіяти культурній дезінформації, яка стала одним із інструментів російської агресії.

    Чому саме Точицький?

    Арахамія підкреслив, що призначення Точицького пов’язане з необхідністю активізувати інформаційну боротьбу з дезінформацією, яка поширюється як всередині країни, так і за її межами. Українська культура стала мішенню інформаційних атак, а міжнародна спільнота досі не завжди чітко розуміє справжню сутність української ідентичності та історії. Для цього, на думку керівництва країни, потрібен фахівець із міжнародним досвідом, який зможе ефективно захищати українську культуру на глобальній арені.

    Сам Точицький уже довів свою спроможність у цьому напрямі, займаючись просуванням української культури під час своєї дипломатичної служби. За його участі в Бельгії проводилися виставки таких видатних українських митців, як Іван Марчук і Роман Мінін, а також фестиваль українського кіно “Ukraine on Film”. Він вважає, що культура може бути не менш впливовою силою в міжнародній дипломатії, ніж політичні та економічні ініціативи.

    Попри значний міжнародний досвід, Точицький стикається з непростими завданнями на новій посаді. В Україні триває війна, і культурна сфера зазнає значних втрат. Багато музеїв, театрів і пам’яток культури були зруйновані або пошкоджені, а митці часто опиняються на передовій не лише в культурній, але й у фізичній боротьбі за незалежність країни.

    Одним із головних викликів для нового міністра стане відновлення культурних інституцій та сприяння тому, щоб культура не втратила свого значення в умовах війни. Крім того, Точицькому доведеться вирішувати питання фінансування культурних проєктів та підтримки митців, багато з яких працюють на волонтерських засадах або шукають підтримки з-за кордону.

  • Мінкульт працює над передачою Почаївської та Святогорської лавр у власність держави

    Мінкульт працює над передачою Почаївської та Святогорської лавр у власність держави

    Міністерство культури України активно працює над передачею Почаївської лаври в Тернопільській області та Святогорської лаври в Донеччині у власність держави.

    Про це повідомив і.о. міністра культури Ростислав Карандеєв.

    Це стосується й об’єктів на території заповідника «Чернігова стародавнього», якими користується церква.

    Нагадаємо, раніше Мінкульт ухвалив рішення вилучити в УПЦ Києво-Печерську лавру. Однак реалізовано це рішення лише частково. Нижньою Лаврою продовжує користуватися УПЦ.

    Також зараз у Раді розглядається законопроект про заборону УПЦ.

  • Як Мінкульт спільно з Мін’юстом знищує культурну спадщину

    Як Мінкульт спільно з Мін’юстом знищує культурну спадщину

    На вихідних у Києві спалахнув черговий скандал: була знесена історична садиба Зеленських. Мер столиці Віталій Кличко назвав це “цинічною провокацією” і зазначив, що міська адміністрація за кілька днів до інциденту подала до Мінкульту документи для захисту будівлі і надання їй статусу пам’ятки.

    “Активісти приходять під будівлю мерії, мовляв, “Кличко зніс пам’ятку”. Але чому обурені демонстранти не йдуть і не ставлять питань парламенту, який вже понад п’ять років не ухвалив поданий містом законопроєкт, щоб столиця мала важелі впливу на недобросовісних власників старовинних будівель?” — заявив Кличко.

    У свою чергу, в.о. міністра культури Ростислав Карандєєв звинуватив у всьому столичну владу, заявивши, що саме вона неналежно працює на цьому напрямку.

    Однак знесення садиби Зеленських піднімає набагато ширшу проблему захисту культурної спадщини в Україні.

    Захист культурної спадщини є однією зі складових національної безпеки і збереження національної ідентичності, особливо в умовах агресії з боку Росії. Ворог намагається знищити історію України, а тому захист пам’яток є важливою частиною цієї боротьби. Однак весною цього року з’явився наказ Мінкульту, який позбавив громадян права самостійно ініціювати захист культурної спадщини.

    Раніше ключову роль у процесі захисту пам’яток відігравала громадськість. Наприклад, у випадку зі знесенням будівлі “Квіти України” кияни змогли оперативно захистити її, домігшись надання статусу пам’ятки. Це стало можливим завдяки старим правилам, які діяли на той момент.

    Наразі ж, згідно з новим наказом, профільні громадські організації більше не можуть самостійно готувати документацію для внесення об’єкта до Переліку. Вони повинні звернутися до відповідного органу охорони культурної спадщини, що значно ускладнює процес. Також було встановлено 10 робочих днів для розгляду заявки, але підстави для відмови у внесенні до Переліку не визначені чітко, що дає можливість чиновникам блокувати ініціативи громадськості.

    Нові процедури несуть значні корупційні ризики. Відтепер рішення про надання статусу об’єкта культурної спадщини приймається колегіальною Консультаційною радою, що позбавляє відповідальності окремих чиновників. Відсутність прозорості в роботі цих рад та можливість маніпулювання цінністю об’єктів підсилюють ризики корупції.

    Крім того, новий Порядок був ухвалений з порушеннями процедур консультацій з громадськістю. Мінкульт не проводив обов’язкових консультацій перед виданням наказу, що є порушенням Державної антикорупційної програми.

    Зміни в процедурі внесення об’єктів до Переліку значно ускладнили захист культурної спадщини. Відтепер, якщо на рівні державних адміністрацій буде заблоковано внесення будівлі до Переліку, звернутися до Мінкульту вже не можна. Це повертає нас до старих часів, коли подібні рішення приймалися закрито і без участі громадськості.

    Такі зміни значно ускладнюють можливість захисту культурної спадщини і можуть призвести до її знищення. Єдиним шляхом вирішення цієї проблеми є забезпечення прозорості процесу та залучення незалежних експертів до оцінки цінності об’єктів культурної спадщини.

  • Забудовники знищують історичний Київ, а чиновники обвинувачують один одного

    Забудовники знищують історичний Київ, а чиновники обвинувачують один одного

    Українська столиця, заснована понад 1500 років тому, стоїть на межі втрати своєї цінної історичної спадщини через безжалісну забудову та руйнування історичних будівель. Проблема стала особливо актуальною у світлі останніх рішень Міністерства культури, що нібито сприяють розвитку міста, але насправді приводять до нищення його культурного обличчя.

    У столиці на вихідних спалахнув скандал. Знесли садибу Зеленських. Мер Києва Віталій Кличко вже встиг назвати те, що відбулося «цинічною провокацією» і зазначив, що профільний департамент КМДА за кілька днів до того відправив до Мінкульту документи, аби захистити будівлю і надати статус пам’ятки:

    Кличко

    «Активісти приходять під будівлю мерії. Мовляв, «Кличко зніс памʼятку». Але чому обурені демонстранти не йдуть і не ставлять питань парламенту, який вже понад 5 років так і не ухвалив поданий містом законопроєкт, щоб столиця мала важелі впливу на недобросовісних власників старовинних будівель? Чому не звертаються до уряду, від якого місто вже стільки років вимагає повернути у власність громади будинок Сікорського, який перебуває на балансі Міноборони. Той же Кабмін заблокував передачу громаді Гостинного двора, який місто разом з активістами повернуло з приватної власності в державну. А памʼятка теж стоїть без реконструкції і руйнується».

    Відповідь від в.о. міністра культури Ростислава Карандєєва не забарилася. Він назвав це неправдивими закидами, звинуватив у всьому столичну владу, яка неналежно працює на цьому напрямку.

    Карандєєв

    Тим часом, вчора, 22 липня,  Консультативна рада Департаменту охорони культурної спадщини КМДА вже втретє (!) не підтримала включення Садиби Зеленських, 1890 р. до Переліку памяток м. Києва.  Про це повідомив активіст Дмитро Перов.

    купленазабудовником рада

    Вперше облікову документацію подала ГО Мапа Реновації у грудні 2022 р. Вдруге – доопрацьований пакет документів розглядався в квітні 2024 р. Втретє уже нова облікова від ГО Спадщина була розглянута, 22 липня 2024 р. Вже після того, як будинок,  підло знесли забудовники “тургенєви” й після заяв Кличка та представників Департаменту.

    Дії – а точніше бездіяльність Департаменту прямо призвели до зруйнування історичної памʼятки у минулу пʼятницю. А відмова у наданні їй статусу – виключає юридичний механізм щодо зобовʼязання її відновлення згідно ЗУ «Про охорону культурної спадщини».  Й попри нібито підписаний меморандум з забудовником про відновлення, скоріш за все ніякого відновлення будинку не буде.

    “Схема наступна: забудовник підписує меморандум з містом про відновлення. Про це пишуть ЗМІ. Кличко – герой України. Але якщо садиба не памʼятка – нема юридичних підстав її відновлення. Цей меморандум просто ніхто не виконуватиме”  – зазначив активіст  Дмитро Перов.

    Схоже Карандєєв таки переграв Кличка, бо сьогодні 23 липня, Міністерство культури та інформаційної політики України визнало Садибу Зеленських, 1890 р. памʼяткою архітектури та зобовʼязала Департамент охорони культурної спадщини КМДА, який ще вчора  не підтримав надання історичній будівлі статусу памятки (на думку, члена ради Богдана Кодушка – вона не має жодної – ані історичноі, ані архітектурної, ані культурної цінності.) внести її до Переліку памяток м. Києва.

    Відповідно до ст. 21 Закону України «Про охорону культурної спадщини» тепер – власник буде зобовʼязаний відновити будівлю в первісному вигляді. Інакше – вона буде првернути до державної або комунальної власності міста.

    Тим часом правоохоронці оголосили підозру власникові будівлі, за вказівкою якого у Києві знесли садибу Зеленських — історичну будівлю кінця ХІХ століття. Наразі слідчі оголосили власникові будинку про підозру за ч. 1 ст. 388 Кримінального кодексу України — умисне пошкодження та знищення майна, на яке судом накладено арешт. Санкція статті передбачає штраф від 17 000 до 68 000 гривень або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

  • Як Неллі Куковальська поширювала “русский мир” на руїнах українських святинь, співпрацюючи з Януковичем

    Як Неллі Куковальська поширювала “русский мир” на руїнах українських святинь, співпрацюючи з Януковичем

    Майже 10 років пройшло з моменту, коли керівником заповідника “Софія Київська” знову стала Неля Куковальська. Ставши генеральним директором вона вибудовує свою імперію. Сімейну імперію.

    Про це повідомляє редакція сайту 360UA NEWS

    Її перший заступник – Вадим Кириленко контролює всю господарську частину діяльності заповідника та реставрацію. Він поставив начальником господарсько-експлутаційного відділу свого родича, який проводить усі закупівлі. Виставково-музейну частину контролює Кіра Петрачек, родичі та подруги якої працюють у неї в підпорядкуванні і якось цікаво списують гроші на нові виставки та усілякі програми. Ще Кіра бере гроші за проведення будь-яких заходів на території заповідника, на свою думку встановлюючи тарифи: безкоштовний та космічний.

    Сама ж Куковальська приймає важливих гостей, на короткій нозі з міністрами, не вилазить із закордонних відряджень, підтягує пожертвування на реставрації, які важко оцінити у реальних грошах, змінила старенький мерседес на новий Лексус.

    Фанатік “русского мира” у серці України-Русі

    Для України Софія Київська — не просто пам’ятка архітектури, внесена до списку культурної спадщини ЮНЕСКО. Це символ наступності держави України-Русі.

    А тепер уявіть, що у символі української державності править літургія московського патріарха Кирила, що ніби демонструє наступність російської, а не української державності від Київських князів до наших днів.

    Зрозуміло, що такі заходи проводилися, потай, із закриттям храму для відвідувачів. І стався один з них 26 липня 2010 року.

    Сайт Московського патріархату повідомляв, що на заході були присутні “голова Державного комітету у справах національностей та релігій Ю.П. Богуцький, генеральний директор національного заповідника “Софія Київська” Н.М. Куковальська”. Митрополит Київський Володимир звернувся до Гундяєва: “Святійший Владико і отець! Ми щойно разом з Вами, Предстоятелем Руської Православної Церкви, звершили в історичному місці історичну священнодійство. Протягом 18 років ми не мали такої можливості”.

    Звісно, ​​не мали, адже до приходу до влади Віктора Януковича нікому й на думку не спадало насаджувати в Україні “русский мир”, не кажучи вже про проведення служби у Софійському соборі. І тільки завдячуючи пані Куковальська це стало можливим.

    Московський патріарх Кирило, тоді, завершуючи молебень, заявив: “У цьому історичному місці, кафедральному соборі Києва та всієї Русі, ми звершили разом богослужіння… На всьому просторі Святої Русі — одні святині, одні святі та одна Церква». Цей вислів став частиною зусиль з насадження “русского мира” в Україні. І сьогодні ми переживаємо страшні наслідки подібних заяв.

    Але це не перше, і зрозуміло не останній такий випадок. Працюючи на своїх кураторів з ФСБ, у 2009 році Неля Куковальська намагалась викрасти українські святині, під виглядом передачі експонатів заповідника для виставки “Свята Русь” у Луврі. Це, з зрозумілих причин, сталося без узгодження з Мінкультом. Коли до міністерства надійшли офіційні запити від Лувру, чиновники були шоковані.

    Микола Яковина, президент ІКОМОС України, на той момент заступник міністра культури, реагуючи на цей жахливий випадок, заявив, що поведінка Куковальської суперечить принципам професіоналізму та громадянської відповідальності, а також дискредитує процес люстрації.

    Генуезька фортеця

    До складу Національного заповідника «Софія Київська» входять не лише собор, а й інші пам’ятки архітектури у Києві та Генуезька фортеця у Судаку.

    В фортеці Неля Куковальська та Олександр Фарбей, завідувач відділу “Музей Судакська фортеця”, проводили археологічні розкопки. Проте ніхто не ставив знайдених артефактів на облік, через те, що фактично вони були розкрадені.

    Після звільнення Куковальської нове керівництво заповідника спробувало провести перевірку фондів, але Олександр Фарбей їх не допустив, а потім звільнився.

    Коли перевірка нарешті відбулася вона принесла прикри результати. Виявилось, що цілих 8623 одиниці не врахованих експонатів. Здебільшого це були артефакти з розкопок, проведених у період з 1997 по 2012 рік, але також були знайдені й невраховані предмети, виявлені ще у 1965–1973 роках.

    Весь цей матеріал зберігався у перемішку із врахованими експонатами, а нумізматична колекція просто була покладена до бухгалтерського сейфу, до якого мали доступ касири та охоронці музею.

    Після обліку експонатів стало зрозумілим, що всі найбільш коштовні експонати з державних фондів, давно відправили на процвітаючий завдяки Нелі Куковальській – ринок чорної археології.

    Це, безумовно, шокуючий факт: хто міг подумати, що найпрестижніший у країні заповідник продаватиме на чорний ринок предмети, знайдені археологами абсолютно легально та зареєстровані відповідно до правил розкопок?

    Загалом, було втрачено 523 археологічні знахідки. Хоча, напевно значно більше. Ці цифри вражають уяву, а ринкову вартість втраченого навіть важко уявити.

    У ході інтенсивної археологічної діяльності у Криму Неля Куковальська не забувала і своїх кураторів з Росії. Унікальні візантійські свинцеві печатки, молівдовули, знайдені в Фортечній бухті Судака, були передані до Державного Ермітажу, ніби для реставрації. По факту – назавжди.

    Про печатки відомо з археологічних звітів, але переміщення їх документально не оформлене, тож не зрозуміло, як ці предмети перетнули державний кордон України. Зараз молівдовули згадуються в наукових публікаціях як Ермітажі. Досить щедрий “подарунок” пані Куковальської!

    Збагачення Куковальської на “Святій Софії”

    Хоч директор заповідника і підчищає інформацію про себе, але вже у 2010 ЗМІ почали говорити про крадіжки на її оздобленні. “Софія Київська” – одне з тих місць, де можна присвоїти гроші з бюджету країни.

    Генеральний директор заповідника Неля Куковальська добре розуміє цінність свого посту. Де ще вона могла б так часто вживати фразу “Якби було належне фінансування, ми створили б рай!”? Забуваючи додати, що рай би був її персональний і десь в Дубаї.

    До речі, заробляла пані Куковальська не тільки за рахунок держави. Бізнесмени-меценати завжди виявляли особливий інтерес до “Софії Київської”. Тож Куковальська легко грала на меценатських струнах. Вона розповідала, як вдалося отримати 15 мільйонів гривень на реконструкцію, виділених одним із найвідоміших бізнесменів країни. Але цього їй виявилося замало, і вона легко роздула кошторис ще на 25 мільйонів.

    Бюджетні кошти, виділені на реконструкцію у 2010 році, практично не вплинули на зовнішній вигляд заповідника. Не допомагає і потік грошей від меценатів, який не вичерпується. Не дивлячись на те, що всі ці гроші йдуть в карман Нелі Куковальської.

    Для успішного грабунку меценатів Куковальська навіть створила Фонд розвитку національного заповідника “Софія Київська”, який чомусь знаходиться у квартирі її сусідки, поряд із її розкішною квартирою.

    Під опікою її Фонду знаходяться також Кирилівська та Андріївська церкви, Золоті ворота та Судакська фортеця у Криму. Куковальська має величезний вплив у Переяславі-Хмельницькому історико-етнографічному заповіднику.

    Скільки можна вкрасти на імітації реставрації, можна взнати, якщо переглянути кошториси на реставрацію Кирилівської церкви. За документами було витрачено близько 5 мільйонів гривень бюджетних коштів. Але одна з фірм оцінила свої послуги значно дешевше – 500 тисяч гривень. Лише 10% пішло на збереження святині, 90% осіли в кишенях Нелі Куковальської.

    Куковальська купляє собі квартири, автомобілі, а правоохоронні органи, схоже, не дуже переймаються походженням коштів у чиновниці.

    Схематоз з Гостинним двором

    Наступний гучний скандал стався вже у листопаді 2021 року, коли національний заповідник “Софія Київська” мала розпочати роботи зі збереження Гостинного двору (Контрактова площа, 4, Київ).

    Тоді, міністр культури Ткаченко буквально рейдерським чином захопив незавершеного об’єкта будівництва “Гостинний двір”, і використовуючи підроблений “техпаспорт Гостиного двору 1961 року”, “загубив” всього на всього 10 000 кв метрів в центрі Києва!

    “Укрреставрація”, яка вклала мільйони доларів у реконструкцію та будівництво Гостинного двору, але кілька років тому через судові маніпуляції була позбавлена права та можливості завершити роботи, втратили можливість закінчити його, і Ткаченко захопивши його, передав “Гостинний двір” на баланс “Софії Київської”.

    Можете собі тільки уявити, скільки багатомільйонних сум з державного бюджету пішло на будівництво та реконструкцію.“Гостинний двір” перетворився би на “особисту годівницю” міністра культури Олександра Ткаченка та Нелі Куковальської.

    Але концесіонерам завадило Державне бюро розслідувань (ДБР) та Національна поліція які розпочали розслідування щодо дій Фонду державної власності (ФДМУ) та Міністерства культури.

    Однак міністра культури Олександра Ткаченка та генерального директора Національного заповідника “Софія Київська” Нелю Куковальську ці кримінальні інциденти не турбували.

    29 вересня 2021 року Кабінет міністрів прийняв розпорядження №1182-р про перерозподіл бюджетних коштів, виділених Міністерству культури в державному бюджеті – 2021. У рамках цього розпорядження на “Гостинний двір” має бути виділено за рахунок перерозподілу бюджетних 5 мільйонів гривень.

    Збагачення Куковальської під маскою патріотизму

    Витрати бюджету під час війни викликають особливо гостру реакцію суспільства щодо їх раціональності. Проте бюрократи знаходять способи адаптуватися і знаходять нові сфери діяльності, серед яких культурні проекти займають особливе місце.

    І ось генеральний директор Національного заповідника “Софія Київська” Неля Куковальська висловлює думка про важливість збереження Софійського собору як символу національної ідентичності і з “патріотичних” міркувань.

    “Якщо ми втратимо Софію, ми втратимо ознаку нашої національної ідентичності. Софія – це ознака нашої нації, це місце, де народжувалась держава”, – каже гендиректор Національного заповідника “Софія Київська” Неля Куковальська, пояснюючи необхідність тендеру майже на 80 млн. гривень на реставрацію покрівлі, конструктивних систем та позолоти куполів Софійського собору.

    Приводом до цього стало обвалення хреста на куполі Софіївського собору у січні 2022 року. Хрест обвалився, не дивлячись на те, що реставрацію його проводили у березні 2021.

    І знову нікого не турбує, що попередній ремонт проведений за керівництва пані Куковальської фактично був лише імітацію, і гроші як завжди, банально вкрали. І потребують ще.

    P.S. Куковальская за даними Вікіпедії 1983 року закінчила будівельний факультет Московський інститут інженерів залізничного транспорту, що ніяк не робить з неї ані музейницю, ані діяча культури. Тим не менш, вона генеральна директорка Національного заповідника «Софія Київська» з 2000 року. З невеличкою відпусткою в 3 роки, з 2012 по 2015.

    Не дивлячись на те, що тогочасний міністр культури Михайло Кулиняк пояснив звільнення нецільовим використанням 1,6 мільйона гривень, виділених на археологічні розкопки на території заповідника, а також за розкриття саркофага Ярослава Мудрого та реставрацію мозаїк Михайлівського монастиря без узгодження з Міністерством культури,у 2015, після повторного призначення Неля Куковальська, нині позиціонує себе як “жертва злочинного режиму Януковича”.