Golovnitemu.com

Позначка: Мінськ

  • “Колись розкажу, як усе починалося”: Лукашенко заінтригував заявою про війну Росії проти України

    “Колись розкажу, як усе починалося”: Лукашенко заінтригував заявою про війну Росії проти України

    Білоруський лідер Олександр Лукашенко знову заявив, що не дозволить втягнути Білорусь у повномасштабну війну Росії проти України, і водночас заінтригував фразою про те, що “колись розповість, як усе починалося”. Таку заяву він зробив під час відкриття Гродненської обласної клінічної лікарні, де окремо наголосив, що білоруські військові нібито не братимуть участі у бойових діях “на жодній зі сторін”.

    За словами Лукашенка, Білорусь не має наміру воювати з Україною, Польщею чи Литвою. Він заявив, що хоче, аби “будівельники будували”, а не тримали автомати в руках, і закликав не вірити тим, хто говорить про бажання Мінська вступити у війну. У тому ж виступі він відкинув звинувачення у співучасті в агресії РФ, заявивши, що Білорусь “не починала” війну і нібито не була “співагресором”.

    Найбільший резонанс викликала фраза Лукашенка: “Пройде час, я колись вам розкажу, як усе починалося”. Розвивати цю думку він не став, однак сама заява одразу породила нову хвилю коментарів щодо ролі Мінська у початку повномасштабної війни Росії проти України.

    Попри нинішні спроби Лукашенка дистанціюватися від війни, роль Білорусі у російській агресії залишається зафіксованою в міжнародних оцінках. Європейський Союз прямо розширив санкційний режим проти Мінська у відповідь на участь Білорусі в агресії Росії проти України. У документах ЄС йдеться, що після вторгнення РФ у лютому 2022 року санкції проти Білорусі були посилені саме через її залученість до російської війни.

    На початку повномасштабного вторгнення російські війська використовували територію Білорусі як один із ключових плацдармів для наступу на Україну, зокрема на північному напрямку. І хоча білоруська армія офіційно не вступила у бойові дії, Мінськ надав Росії територію, інфраструктуру та військові об’єкти для підготовки і здійснення агресії. Саме це стало підставою для звинувачень Білорусі у співучасті, які Лукашенко тепер намагається відкидати.

    Останніми тижнями Лукашенко кілька разів повторював, що не хоче ще глибшого втягування Білорусі у війну. Аналітики пов’язують такі заяви з подвійним тиском на Мінськ: з одного боку — з боку Росії, яка прагне зберігати Білорусь як військовий ресурс і потенційний плацдарм, з іншого — з боку України та Заходу, які уважно стежать за будь-якими ознаками нової загрози з білоруського напрямку. Видання Meduza зазначало, що Росія використовує білоруську територію та інфраструктуру для атак на Україну від самого початку повномасштабної війни, а Лукашенко останнім часом двічі обіцяв не допустити ще більшого втягування країни в конфлікт.

    На цьому тлі заява про те, що він “колись розповість, як усе починалося”, може бути спробою Лукашенка залишити собі простір для політичного маневру. З одного боку, він демонструє лояльність Москві й не називає Росію агресором. З іншого — намагається подати себе білоруському суспільству як лідера, який нібито втримав країну від прямої участі у війні та “зберіг мир”.

    Водночас експерти звертають увагу, що подібна риторика Лукашенка не змінює фактичної залежності Мінська від Кремля. Білорусь залишається під міжнародними санкціями, на її території розміщувалися російські військові, а Москва продовжує розглядати білоруський напрямок як важливий елемент власної стратегії тиску на Україну та НАТО. Associated Press у травні 2026 року писало, що Росія знову може використовувати Білорусь як плацдарм для нових дій, а військова інтеграція Москви й Мінська лише поглиблюється.

    Додаткової інтриги заявам Лукашенка додає його активна дипломатична активність після переговорів із Володимиром Путіним. У медіа обговорюють, що білоруський лідер після зустрічей із російським диктатором вирушив до Китаю, а також здійснив низку контактів з іншими країнами. Частина аналітиків вважає, що він міг передавати сигнали від Кремля, інші — що Лукашенко намагається грати власну гру й шукати для Білорусі більш вигідні умови в умовах нестабільної геополітичної ситуації.

    Для України ж ключовим залишається не те, як Лукашенко намагається пояснити свою роль у війні, а те, чи буде білоруська територія знову використана для нової ескалації. Київ неодноразово наголошував, що уважно стежить за ситуацією на північному кордоні та за будь-якою активністю російських сил у Білорусі.

    Отже, нинішня заява Лукашенка — це не просто черговий емоційний виступ. Вона демонструє його прагнення одночасно зберегти зв’язок із Москвою, зняти з себе відповідальність за участь Білорусі у війні та переконати власне населення, що Мінськ нібито залишається осторонь бойових дій. Але міжнародні санкції, зафіксована роль білоруської території у вторгненні 2022 року та подальша військова співпраця з Росією суттєво ускладнюють цю версію.

  • РФ нарощує військову інфраструктуру вглибині Білорусі, біля кордону — без змін

    РФ нарощує військову інфраструктуру вглибині Білорусі, біля кордону — без змін

    Нарощення військових інфраструктурних об’єктів під впливом Російської Федерації фіксується на території Білорусі переважно в глибині країни, тоді як безпосередньо вздовж українського кордону ознак формування нових ударних угруповань або суттєвого посилення військової присутності не спостерігається. Про це заявив речник Державної прикордонної служби України Андрій Демченко в ефірі національного телемарафону, коментуючи поточну безпекову ситуацію на північному напрямку.

    За словами представника ДПСУ, українські прикордонні підрозділи продовжують здійснювати постійний моніторинг ситуації вздовж усього кордону з Білоруссю, однак станом на зараз не зафіксовано накопичення особового складу, техніки або формування нових наступальних угруповань безпосередньо в прикордонній зоні. Він наголосив, що така відсутність концентрації сил поблизу кордону є важливим фактором стабільності, однак не означає зменшення потенційних ризиків у довгостроковій перспективі.

    Водночас Демченко підкреслив, що вплив Російської Федерації на військову інфраструктуру Білорусі залишається системним і продовжує посилюватися. За даними української розвідки, які озвучив речник, у глибині білоруської території триває активне розширення та модернізація військових об’єктів, зокрема полігонів, навчальних центрів і баз, які можуть використовуватися для розміщення особового складу та накопичення військової техніки.

    Йдеться про об’єкти, що розташовані не на безпосередній лінії кордону, а в тилових районах Білорусі, що, за оцінками української сторони, може свідчити про стратегічне формування інфраструктурного резерву. Така модель розбудови, як зазначають у ДПСУ, потенційно дозволяє швидко переміщувати підрозділи у разі зміни оперативної обстановки, навіть якщо наразі цього не відбувається.

    Окремо речник ДПСУ звернув увагу на те, що підрозділи білоруської армії, які з 2022 року залишаються розгорнутими у прикордонних районах у межах заявлених заходів безпеки, наразі не збільшуються у чисельності. За його словами, українська сторона фіксує регулярні ротації цих підрозділів, що відбуваються планово та не свідчать про ескалаційне нарощення угруповання.

    Демченко уточнив, що зараз фактично триває чергова ротація, коли один підрозділ змінює інший, і такі процеси повторюються періодично з моменту, коли Білорусь у 2022 році розмістила свої війська вздовж кордону, пояснюючи це нібито загрозами з українського боку. Українські прикордонники, за його словами, продовжують фіксувати ці переміщення, однак вони не мають ознак нарощення наступального потенціалу.

    Попри відсутність безпосередніх загроз у прикордонній зоні, у ДПСУ наголошують, що ситуація залишається динамічною та потребує постійного контролю. Речник підкреслив, що українські сили оборони враховують усі можливі сценарії розвитку подій на північному напрямку, зважаючи на триваючу військово-політичну співпрацю між Мінськом і Москвою та загальну безпекову ситуацію в регіоні.

    Окремо він наголосив, що Україна продовжує нарощувати власні оборонні можливості на цьому напрямку, посилюючи інженерні та оборонні заходи, а також розвідувальне спостереження, аби своєчасно реагувати на будь-які потенційні зміни оперативної обстановки.

    У ширшому контексті ситуація на білоруському напрямку розглядається українською стороною як елемент загальної стратегії безпеки, де навіть відсутність активних бойових дій не виключає потенційних ризиків у разі зміни політичних або військових рішень у Мінську чи Москві. Саме тому, за словами Демченка, Україна продовжує утримувати підвищену увагу до цього напрямку та підтримувати відповідний рівень готовності сил оборони.

  • Глава ОП Кирило Буданов не входив до складу переговорної групи, що відвідала Мінськ

    Глава ОП Кирило Буданов не входив до складу переговорної групи, що відвідала Мінськ

    Як повідомляють наші джерела, не дивлячись на поширені чутки, глава ОП Кирило Буданов не увійшов до складу переговорної групи, яка нещодавно відвідала Мінськ для зустрічі з Олександром Лукашенко.

    “Буданов не був на переговорах з Олександром Лукашенком в Білорусі.

    Незважаючи на те, що переговори з Олександром Лукашенко від імені США контролює Джаред Кушнер, до якого близький Кирило Буданов, його візит до Білорусі міг би стати смертельною небезпекою для глави ОП.

    У структурах Білорусі рівень впливу російської влади і, відповідно, витоку інформації, оцінюється на рівні 80%.

    Виходячи з тих даних, що росіяни знають про безпосередню участь Кирила Буданова у спецопераціях на території Росії у складі РДК, ліквідація або захоплення такої особи могла б стати вагомим аргументом для Володимира Путіна.

    Саме тому безпеку Килила Буданова забезпечують максимально як в Україні, так і під час закордонних візитів” – зазначає джерело.

    Нагадаємо, президент Білорусі Олександр Лукашенко заявив про зустріч у Мінську із представниками Президента України Володимира Зеленського.

  • Кремль тисне, але Мінськ не поспішає відкривати новий фронт проти України – ISW

    Кремль тисне, але Мінськ не поспішає відкривати новий фронт проти України – ISW

    Самопроголошений президент Білорусі Олександр Лукашенко продовжує чинити опір спробам Кремля втягнути країну у повномасштабну війну проти України. Такий висновок зробили аналітики Інституту вивчення війни (ISW), проаналізувавши останні події навколо Білорусі, заяви української влади та інформацію західних медіа. Експерти вважають, що Мінськ намагається зберегти хиткий баланс між залежністю від Росії та залишками власного суверенітету, навіть попри дедалі жорсткіший тиск з боку Москви.

    У своєму звіті ISW звернув увагу на матеріал The Wall Street Journal, опублікований 23 червня. За даними видання, яке посилається на нинішніх і колишніх російських та європейських посадовців, Кремль останніми місяцями активізував кампанію тиску на Лукашенка. Мета Москви — змусити Білорусь відігравати значно активнішу роль у війні проти України.

    Йдеться не лише про подальше використання білоруської території як тилової бази для російської армії. За інформацією WSJ, Росія домагається дозволу запускати ударні безпілотники безпосередньо з території Білорусі, а також прагне створити додаткову військову загрозу на північному напрямку. У Кремлі розраховують, що така активність змусить Україну перекидати частину своїх підрозділів із найгарячіших ділянок фронту до білоруського кордону, що полегшить становище російських військ на сході та півдні України.

    Як повідомляє The Wall Street Journal, один із колишніх офіцерів російської розвідки, який знайомий із ситуацією, стверджує, що Москва використовує не лише політичний, а й економічний тиск. За його словами, Кремль погрожує Мінську скороченням або навіть припиненням фінансової підтримки у разі, якщо Лукашенко відмовиться виконувати російські вимоги. Для білоруської економіки, яка багато років залишається залежною від російських кредитів, енергоресурсів та ринку збуту, такий сценарій може мати серйозні наслідки.

    Попри це, аналітики ISW наголошують, що Лукашенко й надалі демонструє небажання переходити червоні лінії, які можуть остаточно втягнути білоруську армію у бойові дії. На думку експертів, він прагне одночасно не втратити підтримку Кремля та зберегти хоча б мінімальний простір для самостійних рішень.

    У звіті нагадується, що ще з початку повномасштабного вторгнення Росії у 2022 році Лукашенко послідовно відмовлявся дозволити використання Збройних сил Білорусі у бойових діях проти України. Крім того, Мінськ не погодився на масштабне залучення білоруських громадян до російської армії. Хоча територія Білорусі використовувалася російськими військами як плацдарм для наступу на Київ у лютому 2022 року, власна білоруська армія безпосередньої участі у війні так і не взяла.

    Експерти також звертають увагу на інформаційну складову. На відміну від Кремля, який регулярно заявляє про нібито загрозу з боку України для Білорусі, Лукашенко та інші високопосадовці країни переважно уникають подібної риторики. ISW зазначає, що офіційний Мінськ продовжує демонструвати відносно нейтральні публічні заяви щодо війни, хоча фактично залишається союзником Росії.

    Додатковим підтвердженням складних взаємин між Москвою та Мінськом аналітики називають історію з російськими ретрансляторами на території Білорусі. Минулого тижня президент України Володимир Зеленський заявив, що Росія використовує щонайменше чотири спеціальні ретрансляційні станції у Брестській та Гомельській областях для наведення безпілотників під час атак по українських містах. Український лідер вимагав від білоруської влади демонтувати або вимкнути це обладнання, попередивши, що у разі бездіяльності Україна може вжити власних заходів.

    Уже 24 червня Зеленський повідомив, що з 22 червня зазначені ретранслятори припинили роботу. Він уточнив, що наразі немає достовірної інформації, чи обладнання було демонтоване повністю, чи лише тимчасово вимкнене. Водночас саме цей факт ISW називає непрямим свідченням того, що Лукашенко не поспішає виконувати всі побажання Кремля та, принаймні частково, відреагував на українські вимоги.

    На цьому тлі Кремль різко відреагував на заяви Києва. Прессекретар президента Росії Дмитро Пєсков назвав ультиматум Зеленського «агресивним втручанням у внутрішні справи Білорусі» та заявив, що Москва завжди підтримуватиме свого союзника. Він також повідомив, що питання обговорюватиметься між Володимиром Путіним та Олександром Лукашенком.

    За оцінкою ISW, подібні заяви Кремля можуть бути частиною ширшої інформаційної кампанії. Аналітики припускають, що Москва намагається сформувати наратив про нібито загрозу Білорусі з боку України, щоб виправдати подальше військове зближення двох держав або навіть створити передумови для більш активного залучення Мінська до війни. Водночас експерти нагадують, що Білорусь уже фактично є співучасником російської агресії, оскільки Росія використовує її територію, військову інфраструктуру та повітряний простір для ударів по Україні.

    Водночас західні аналітики не бачать ознак того, що Лукашенко готовий найближчим часом відправити білоруські війська на фронт. Навпаки, останні події свідчать про спроби Мінська максимально затягувати виконання російських вимог і уникати кроків, які можуть спричинити пряме втягнення країни у бойові дії. Така стратегія дозволяє Лукашенку зберігати підтримку Кремля, але водночас мінімізувати ризики внутрішньої дестабілізації та можливого відкриття нового фронту проти України.

    Попри це, ситуація залишається напруженою. Росія продовжує посилювати військову присутність у Білорусі, а Київ уважно стежить за будь-якими змінами на північному напрямку. Саме тому питання ролі Мінська у війні залишається одним із ключових факторів безпеки як для України, так і для всього східного флангу Європи. Аналітики ISW вважають, що найближчі тижні можуть показати, чи зможе Лукашенко й надалі балансувати між вимогами Кремля та власним прагненням не допустити повноцінного вступу Білорусі у війну.

  • Лавров пригрозив “всіма заходами” для захисту Білорусі

    Лавров пригрозив “всіма заходами” для захисту Білорусі

    Міністр закордонних справ Російської Федерації Сергій Лавров заявив, що Москва готова за необхідності використати весь комплекс механізмів, передбачених союзним договором із Білоруссю, для забезпечення безпеки Білорусі та так званої Союзної держави.

    Про це повідомляють російські державні медіа, зокрема агентство “Інтерфакс” та “РИА Новости”, які посилаються на слова Лаврова.

    Лавров зробив цю заяву під час круглого столу, присвяченого питанням врегулювання війни в Україні. У своєму виступі він окремо прокоментував позицію українського керівництва, зокрема заяви президента Володимира Зеленського щодо ролі Білорусі у війні.

    За словами глави російського МЗС, ці заяви нібито мають на меті втягнути Білорусь у прямий військовий конфлікт та розширити географію бойових дій.

    Лавров стверджує, що подібна риторика, на його думку, ускладнює можливості політико-дипломатичного врегулювання конфлікту та створює додаткові ризики для регіональної безпеки.

    Коментуючи заяви українського президента, Лавров сказав:

    «Це очевидно націлено на те, щоб втягнути Білорусь безпосередньо у конфлікт і розширити географію бойових дій, тим самим ускладнивши можливості врегулювання конфлікту політико-дипломатичними засобами».

    Окремо він заявив, що Росія має зобов’язання в межах союзних домовленостей із Мінськом і готова їх виконувати у разі виникнення загроз.

    «У разі необхідності ми готові вжити весь комплекс заходів, передбачений договором, щоб забезпечити безпеку нашого союзника і, звісно, безпеку Союзної держави», — сказав Лавров, не уточнивши, про які саме заходи йдеться.

    Лавров нагадав, що з березня 2025 року між Росією та Білоруссю діє договір про гарантії безпеки в межах Союзної держави. За його словами, цей документ передбачає механізми спільної реакції на загрози безпеці однієї зі сторін.

    Водночас він не деталізував, які саме інструменти можуть бути задіяні у випадку загострення ситуації.

    У своїй промові Лавров також різко висловився на адресу українського керівництва. Зокрема, він вжив образливу характеристику щодо Володимира Зеленського, назвавши його “фюрером”, і заявив, що той нібито використовується як інструмент у політичних процесах, пов’язаних із війною.

    Ці заяви не супроводжувалися доказами і мають характер політичних оцінок, озвучених російською стороною.

    Українська сторона раніше неодноразово заявляла, що Росія намагається втягнути Білорусь у війну проти України або використати її територію для потенційного розширення бойових дій, у тому числі з ризиком для країн НАТО.

    У Києві наголошували, що будь-яка ескалація з боку Білорусі або використання її території російськими силами матиме наслідки для регіональної безпеки.

    Водночас у Мінську раніше звучали суперечливі заяви щодо участі у війні, а офіційна позиція білоруської влади неодноразово змінювалася в риториці щодо конфлікту.

    На тлі цього у регіоні продовжують зростати напруженість і взаємні звинувачення сторін щодо можливого розширення бойових дій та загроз безпеці.

  • Кремль прокоментував заяву Зеленського щодо Лукашенка

    Кремль прокоментував заяву Зеленського щодо Лукашенка

    У Кремлі відреагували на заяву президента України Володимира Зеленського, який раніше публічно звернувся до самопроголошеного президента Білорусі Олександра Лукашенка із різкою вимогою припинити, за твердженням Києва, участь Мінська в забезпеченні російських ударів по території України. У російській столиці цю заяву назвали неприйнятною та такою, що нібито спрямована на загострення ситуації в регіоні.

    Коментар з цього приводу озвучив речник президента РФ Дмитро Пєсков, який у традиційній для Кремля риториці заявив, що слова українського лідера є «спробою підбурювання до продовження війни та нагнітання напруженості». За його словами, подібні заяви не сприяють деескалації, а навпаки погіршують політичний клімат у Східній Європі.

    У Москві також наголосили, що Росія вважає Білорусь суверенною державою, яка самостійно визначає свою політику, зокрема у сфері безпеки та військового співробітництва. Пєсков підкреслив, що Кремль не бачить підстав ставити під сумнів рішення Мінська та вважає будь-які звинувачення на адресу Білорусі безпідставними.

    Окремо речник Кремля повідомив, що найближчим часом очікуються контакти між президентом Росії Володимиром Путіним та Олександром Лукашенком. За його словами, під час цих переговорів планується обговорення широкого кола питань, включно із заявами Києва, а також ситуацією у сфері безпеки в регіоні. У Москві дають зрозуміти, що тема України та її взаємин із Білоруссю може стати одним із елементів порядку денного.

    Кремль також повторив свою позицію, що будь-які заяви Києва про військову співпрацю між Мінськом і Москвою є політично мотивованими. У російській риториці це подається як «спроба втягнути треті країни у конфлікт» і «перекладання відповідальності за ескалацію».

    На цьому тлі українська сторона продовжує наполягати, що Білорусь залучена до логістичної та технічної підтримки російських військових дій. Зокрема, президент України Володимир Зеленський заявив, що на території Білорусі можуть перебувати об’єкти інфраструктури, які використовуються для коригування російських ударів, а також що білоруські підприємства, за даними Києва, залучені до співпраці з російським оборонно-промисловим комплексом.

    Окремо українська сторона наголошує на використанні білоруської інфраструктури для підтримки російських атак, включно з постачанням пального та технічних ресурсів для армії РФ. У Мінську та Москві ці звинувачення традиційно відкидають, заявляючи про відсутність прямої участі Білорусі у бойових діях проти України.

    Таким чином, чергова публічна заява Кремля вкладається у загальну лінію інформаційного протистояння між сторонами, де кожна з них звинувачує іншу в ескалації конфлікту та спробах впливати на політичну ситуацію в регіоні. Паралельно з цим зберігається висока напруга навколо білоруського напрямку, який залишається одним із ключових у безпековій архітектурі війни Росії проти України.

  • Попередження не лише Лукашенку: чому ультиматум Зеленського адресований усім білорусам

    Попередження не лише Лукашенку: чому ультиматум Зеленського адресований усім білорусам

    Президент України Володимир Зеленський виступив із жорсткою заявою на адресу білоруського керівництва, давши офіційному Мінську тиждень на припинення роботи прикордонних ретрансляторів, які, за даними української сторони, використовуються Росією для забезпечення атак по території України. Ця заява стала одним із найгучніших сигналів Києва Білорусі від початку повномасштабної війни та викликала широкий резонанс як в Україні, так і за її межами.

    Під час свого звернення Зеленський заявив, що Білорусь має відключити ретранслятори поблизу українського кордону, через які російські сили здійснюють управління безпілотниками та іншими засобами ураження. Окрім цього, український президент закликав припинити постачання пального до Росії.

    «Якщо він цього не зробить, зробимо ми», – наголосив Зеленський, коментуючи можливі подальші дії України.

    Заява прозвучала на тлі чергового загострення відносин між Києвом і Мінськом та після низки повідомлень про використання території Білорусі в інтересах російської військової кампанії проти України.

    Експерти зазначають, що ультиматум має не лише військовий, а й політичний зміст. Україна фактично демонструє, що розглядає інфраструктурні об’єкти, які допомагають Росії вести війну, як потенційні законні цілі незалежно від того, на території якої держави вони розташовані.

    За оцінками військових аналітиків, серед об’єктів, які можуть розглядатися як елементи російської військової логістики або підтримки ударів, називають прикордонні ретрансляційні вишки, а також окремі об’єкти паливної інфраструктури.

    Водночас ключовим адресатом заяви Зеленського багато експертів називають не стільки самого Олександра Лукашенка, скільки білоруське суспільство.

    Протягом останніх років офіційний Мінськ неодноразово намагався позиціонувати себе як сторону, яка формально не бере участі у війні. Однак територія Білорусі використовувалася російськими військами для вторгнення у 2022 році, запуску ракет, розміщення військової інфраструктури та проведення спільних навчань.

    Саме тому Київ дедалі частіше наголошує, що допомога Росії у війні створює ризики й для самої Білорусі.

    У своєму недавньому інтерв’ю білоруський лідер Олександр Лукашенко заявляв, що білоруський народ не хоче війни та що від Білорусі не варто очікувати бойових дій проти України. Крім того, він навіть визнав, що окремі його попередні висловлювання на адресу Зеленського були надто різкими.

    «Може, мені й не треба було так різко казати», – заявив Лукашенко.

    Втім українські оглядачі звертають увагу, що попри миролюбну риторику офіційного Мінська, реальних кроків щодо дистанціювання від російської військової машини Білорусь не здійснила.

    Навпаки, Київ регулярно наголошує на використанні білоруської території для забезпечення російських військових операцій.

    Особливої уваги ця тема набула після інциденту в Брянській області Росії, де безпілотник атакував автобус із білоруськими дітьми. Лукашенко поклав відповідальність за подію на Україну та пригрозив наслідками організаторам атаки.

    Однак українська сторона назвала інцидент провокацією та оприлюднила матеріали, які, за твердженням СБУ, ставлять під сумнів версію про причетність українських сил до удару.

    На цьому тлі нинішній ультиматум Києва виглядає як спроба чітко окреслити межі подальшої терпимості до дій Мінська.

    Військові експерти звертають увагу на ще один важливий аспект ситуації. Попри союзницькі відносини з Кремлем, Білорусь досі не вступила у війну безпосередньо власними військами.

    Аналітики пояснюють це низкою факторів. Серед них – обмежені можливості білоруської армії, відсутність підтримки війни серед населення та ризики внутрішньої дестабілізації.

    Багато експертів вважають, що саме побоювання внутрішньополітичних наслідків є однією з головних причин, чому Лукашенко уникає прямого залучення білоруських військ до бойових дій.

    Тим часом Україна продовжує уважно стежити за ситуацією на північному кордоні. У Києві неодноразово заявляли, що готові реагувати на будь-які дії, які створюють загрозу українській безпеці.

    Заява Зеленського про тижневий термін для відключення ретрансляторів стала одним із найчіткіших сигналів Мінську за весь час війни. Вона демонструє, що Україна готова не лише дипломатично реагувати на допомогу Росії, а й розглядати конкретні кроки для усунення джерел загрози.

    Чи відреагує на цей сигнал білоруська влада, стане зрозуміло вже найближчими днями. Втім уже зараз очевидно, що питання ролі Білорусі у війні знову повернулося до центру міжнародної уваги.

  • Росія та Білорусь запускають фейк про “удар по дітях” для виправдання ескалації

    Росія та Білорусь запускають фейк про “удар по дітях” для виправдання ескалації

    Інститут вивчення війни (ISW) заявив, що звинувачення Росії та Білорусі на адресу України щодо нібито удару по автобусу з дитячою футбольною командою є частиною скоординованої інформаційної операції, спрямованої на формування міжнародного наративу про «українські атаки на цивільних» та виправдання подальшої ескалації бойових дій. Аналітики підкреслюють, що такі заяви не мають незалежного підтвердження та відповідають типовій схемі російських інформаційних кампаній, які регулярно супроводжують масштабні удари по території України.

    У звіті ISW зазначається, що Росія, ймовірно, використала цей інцидент для розширення своєї інформаційної взаємодії з Білоруссю з метою залучення Мінська до активнішої участі у спільному інформаційному просторі війни. Йдеться про створення узгодженого наративу, який дозволяє одночасно звинувачувати Україну в атаках на цивільні об’єкти та представляти російські дії як «захисну відповідь». Таким чином формується спроба легітимізувати подальші удари по українській території як нібито реакцію на попередні дії Києва.

    Аналітики звертають увагу, що риторика Білорусі у цьому випадку майже повністю повторює російські заяви. Мінськ також публічно звинуватив Україну у причетності до інциденту та заявив про нібито спроби Києва спровокувати Білорусь на жорстку реакцію. За оцінкою ISW, така синхронізація повідомлень свідчить про скоординований характер інформаційної операції, у якій Білорусь дедалі частіше виконує роль додаткового інформаційного ретранслятора російських наративів.

    У звіті наголошується, що подібні інформаційні кампанії є не новими і вже неодноразово використовувалися Росією впродовж останніх місяців. Йдеться про систематичну практику, коли Москва після власних масованих ударів по Україні поширює твердження про нібито попередні атаки з боку Збройних сил України, особливо якщо вони стосуються цивільної інфраструктури або соціально чутливих об’єктів. Такі заяви, як правило, не підтверджуються незалежними джерелами і згодом спростовуються українською стороною.

    Генеральний штаб Збройних сил України та Центр протидії дезінформації раніше офіційно заявили, що Україна не здійснювала ударів по автобусу з дітьми у Брянській області, про який ішлося в російських та білоруських повідомленнях. Українська сторона наголосила, що в зазначений час операції із застосуванням безпілотників у цьому районі не проводилися, а сама інформація має ознаки свідомого фейку.

    Після появи звинувачень уповноважений Верховної Ради України з прав людини Дмитро Лубінець повідомив про встановлення контактів із білоруською стороною та заявив про готовність України долучитися до міжнародного, неупередженого розслідування для з’ясування реальних обставин інциденту. Такий крок, за словами української сторони, має на меті забезпечити прозорість і запобігти подальшому використанню трагедій у пропагандистських цілях.

    ISW підсумовує, що головною метою подібних інформаційних вкидів є не лише виправдання російських військових дій, а й поступове залучення Білорусі до активнішої участі в інформаційній та політичній підтримці російської позиції. Це, у свою чергу, може розширювати поле для подальшої ескалації та ускладнювати міжнародні зусилля щодо деескалації конфлікту.

  • Щось пішло не за планом: Лукашенко несподівано дав задню щодо України

    Щось пішло не за планом: Лукашенко несподівано дав задню щодо України

    Самопроголошений президент Білорусі Олександр Лукашенко несподівано змінив риторику щодо президента України Володимир Зеленський. Після серії жорстких заяв і звинувачень білоруський лідер не лише пом’якшив свої висловлювання, а й фактично перепросив за частину попередніх слів. На думку білоруських опозиційних експертів, така зміна позиції може бути пов’язана зі зростанням військової активності країн Європи та усвідомленням Мінськом нових ризиків.

    Про це в ефірі телеканалу «Київ24» заявив білоруський громадський і політичний діяч Сергій Бульба.

    За його словами, протягом багатьох років керівництво Білорусі перебувало під впливом російської та внутрішньої пропаганди, яка формувала уявлення про нібито постійну загрозу з боку Заходу. Така інформаційна політика дозволяла виправдовувати мілітаризацію держави та посилення співпраці з Росією.

    Однак останнім часом ситуація почала змінюватися. За оцінкою Бульби, у Мінську побачили, що європейські країни більше не обмежуються політичними заявами, а переходять до практичних кроків у сфері оборони та безпеки.

    «Йдеться вже не про теоретичні загрози чи дипломатичні попередження. Європейські країни проводять масштабні військові навчання, посилюють кордони, розгортають додаткові сили та готуються до можливих кризових сценаріїв», – зазначив експерт.

    На його думку, саме це могло змусити Лукашенка переглянути власну публічну риторику. Мінськ намагається уникнути ситуації, за якої Білорусь може опинитися серед безпосередніх учасників потенційного великого конфлікту в регіоні.

    Зміна тону з боку білоруського керівництва стала помітною після останніх заяв Лукашенка щодо війни в Україні. Напередодні він заявив, що «військового рішення конфлікту немає», а також визнав, що деякі його висловлювання на адресу Зеленського могли бути надто емоційними.

    При цьому білоруський лідер пояснив свою попередню різкість реакцією на заяви української сторони щодо потенційних військових цілей на території Білорусі.

    Політичні оглядачі звертають увагу, що останніми місяцями Мінськ намагається демонструвати більш стриману позицію щодо прямого втягування країни у війну Росії проти України. Попри союзницькі відносини з Кремлем, білоруська влада неодноразово наголошувала на небажанні безпосередньо вступати у бойові дії.

    Водночас Лукашенко продовжує поширювати суперечливі заяви щодо ситуації на українсько-білоруському кордоні. Зокрема, нещодавно він стверджував, що Україна нібито відвела війська від кордону на 40 кілометрів через нестачу особового складу. Українська сторона таких даних не підтверджувала.

    Експерти вважають, що нинішня риторика Мінська свідчить про прагнення зберегти баланс між підтримкою Росії та уникненням додаткових ризиків для власної безпеки.

    На тлі триваючої війни в Україні питання можливої участі Білорусі у бойових діях залишається одним із ключових факторів безпеки для всього регіону. Водночас українська влада та військове командування неодноразово заявляли, що наразі не бачать ознак підготовки масштабного наступу з території Білорусі.

    Попри це ситуація на північному напрямку залишається під постійним контролем українських сил оборони, а будь-які зміни у політичній або військовій поведінці Мінська уважно відстежуються як в Україні, так і в країнах НАТО.

    Останні заяви Лукашенка можуть свідчити про спробу продемонструвати більш помірковану позицію на тлі зростання напруженості в Європі. Втім, експерти закликають оцінювати такі сигнали обережно, оскільки офіційний Мінськ продовжує залишатися найближчим союзником Кремля у регіоні.

  • Зеленський прокоментував заяви Лукашенка про зустріч і приїзд Тихановської

    Зеленський прокоментував заяви Лукашенка про зустріч і приїзд Тихановської

    Президент України Володимир Зеленський прокоментував нещодавні заяви самопроголошеного президента Білорусі Олександр Лукашенко про нібито готовність до особистої зустрічі з українським лідером, звернувши увагу на політичний контекст і символічні події, що відбуваються паралельно.

    Про це Зеленський сказав під час виступу на IV Міжнародному саміті міст і регіонів, де обговорювалися питання міжнародної співпраці, безпеки та підтримки України в умовах повномасштабної війни. Президент нагадав, що Лукашенко публічно заявляв про готовність до переговорів із ним “у будь-якій точці”, включно з Україною чи Білоруссю, та висловлював бажання обговорити двосторонні відносини між державами.

    Водночас Зеленський звернув увагу на те, що реальний політичний контекст виглядає інакше, ніж заяви з Мінська. Він підкреслив, що на тлі таких пропозицій до України вже прибула лідерка білоруської опозиції в екзилі Світлана Тихановська, що, за його словами, створює показовий контраст між офіційною владою Білорусі та представниками демократичних сил.

    “Вперше в такому нашому форматі – представники Білорусі. І нещодавно Лукашенко сказав, що президентам України та Білорусі вже час зустрітися. Цікаво вийшло: сказав Лукашенко, а приїхала Світлана Тихановська”, — зазначив Зеленський, коментуючи ситуацію на міжнародному заході в Києві.

    За його словами, цей контраст має не лише політичне, а й символічне значення, адже демонструє різницю між офіційними заявами влади в Мінську та реальними процесами підтримки білоруського громадянського суспільства за кордоном. Зеленський наголосив, що участь білоруських демократичних представників у подібних міжнародних форматах є важливою складовою ширшого європейського діалогу про свободу та безпеку.

    Окремо президент України підкреслив значення історичного гасла “За нашу і вашу свободу”, зазначивши, що ця формула сьогодні набуває особливого змісту на тлі війни Росії проти України. За його словами, Україна зараз фактично продовжує боротьбу за ті самі цінності, за які в різні історичні періоди боролися народи Європи — свободу, незалежність і право самостійно визначати своє майбутнє.

    Зеленський також додав, що підтримка міжнародних партнерів і солідарність демократичного світу є ключовими факторами у протидії російській агресії. Він наголосив, що Україна сьогодні захищає не лише власну територіальну цілісність, а й загальноєвропейську систему безпеки.

    Нагадаємо, раніше Лукашенко заявив про нібито готовність до переговорів із Зеленським і можливість зустрічі “у будь-якій точці”, включно з територією України. Водночас в Офіс Президента України ці заяви назвали такими, що не мають практичного змісту та не відображають реальної політичної позиції Мінська.

    Паралельно в Києві відбувся перший офіційний візит Світлани Тихановської, який став важливим сигналом підтримки білоруських демократичних сил. Її участь у міжнародних заходах в Україні розглядається як продовження співпраці між українською стороною та білоруською опозицією в екзилі, яка після подій 2020 року відіграє важливу роль у міжнародному політичному дискурсі щодо Білорусі.

    Таким чином, ситуація навколо заяв Лукашенка та реакції Зеленського вкотре підкреслює глибокі політичні суперечності між офіційним Мінськом і демократичними силами Білорусі, а також демонструє, що питання майбутнього білорусько-українських відносин залишається складним і залежить від ширшого геополітичного контексту.