Golovnitemu.com

Позначка: мирні переговори

  • США пов’язують гарантії безпеки для України з умовами майбутньої мирної угоди

    США пов’язують гарантії безпеки для України з умовами майбутньої мирної угоди

    Адміністрація президента США Дональда Трампа дала Україні зрозуміти, що надання американських гарантій безпеки може залежати від згоди Києва на мирну угоду, яка, ймовірно, передбачатиме територіальні поступки Росії, зокрема щодо Донбасу.

    За інформацією джерел, знайомих із перебігом переговорів, Вашингтон також сигналізував, що у разі досягнення домовленостей може запропонувати Україні додаткову військову допомогу для зміцнення армії в умовах миру. Водночас такий сценарій, за цими даними, пов’язують із можливим виведенням українських військ із частин східного регіону, які наразі перебувають під контролем Києва. Офіційного підтвердження цим твердженням наразі немає.

    Президент України Володимир Зеленський раніше заявляв, що американський документ щодо гарантій безпеки для України готовий повністю, і Київ очікує узгодження часу та місця для його підписання. Глава держави неодноразово наголошував, що територіальна цілісність України має бути збережена в межах будь-якої мирної угоди.

    Водночас у Києві дедалі частіше звучать сумніви щодо готовності США взяти на себе чіткі зобов’язання з безпеки. Один із високопоставлених українських чиновників зазначив, що американська сторона нібито щоразу зупиняється на етапі безпосереднього оформлення гарантій. За цією логікою Україна наполягає на отриманні підтверджених безпекових зобов’язань до будь-яких територіальних компромісів.

    Американська сторона, зі свого боку, публічно заперечує тиск на Київ. У Білому домі заявили, що роль США в мирному процесі полягає виключно в сприянні діалогу між сторонами конфлікту, а не в нав’язуванні Україні територіальних поступок. Водночас у Вашингтоні визнають, що питання гарантій безпеки напряму пов’язане з досягненням мирної угоди, прийнятної для обох сторін.

    Таким чином, питання майбутніх гарантій безпеки для України залишається відкритим і залишається одним із ключових та найбільш чутливих елементів потенційних мирних домовленостей.

  • В Абу-Дабі відбулися двосторонні переговори України і РФ паралельно з тристоронніми

    В Абу-Дабі відбулися двосторонні переговори України і РФ паралельно з тристоронніми

    У суботу, 24 січня, в Абу-Дабі відбулися переговори щодо можливого припинення війни між Україною та Росією за участю трьох сторін — України, Сполучених Штатів і РФ. За інформацією американського видання Axios, дискусії пройшли не лише у тристоронньому форматі, але й у двосторонньому — без участі представників США.

    Як повідомили неназвані американські та українські посадовці, українська та російська делегації проводили прямі зустрічі в п’ятницю та суботу паралельно до спільних сесій із представниками США. За даними співрозмовників видання, такі переговори започаткувалися напередодні і продовжилися наступного дня.

    Американські учасники заявили про «значний прогрес» у ході дискусій, де обговорювалися ключові питання: територіальні претензії Росії на Донбасі, статус окупованої Запорізької атомної електростанції та кроки, необхідні для деескалації конфлікту і гарантування, що війна не поновиться.

    «Обговорювалося все. Ніхто з жодної сторони не був збентежений дискусіями. Ми не залишили жодного питання без розгляду і не змушували нікого до чогось. Ми побачили велику повагу в залі, адже вони дійсно шукали рішення», — заявив один із американських посадовців.

    Під час «спільного обіду» після другого дня переговорів американці помітили, що учасники російської та української делегацій поводилися «майже як друзі», що, за їхніми словами, вселяє певну надію на прогрес.

    Водночас видання наголошує на контрасті між ходом переговорів та тлом подій: саме цього тижня Росія здійснила масовані атаки на цивільну інфраструктуру та енергетику України. Однак американські чиновники заявили, що переговори пройшли «краще, ніж очікувалося», і вони задоволені тим, що вже вдалося обговорити.

    Українські представники займають більш стриману позицію. За словами одного з чиновників, хоча сторони досягли певного прогресу, все ще залишається невизначено, чи має кремлівське керівництво намір реально завершити війну. Також неясно, чи мають російські учасники переговорів повноваження ухвалювати політичні рішення чи укладати угоди.

    Підсумком двосторонніх і тристоронніх консультацій стало рішення продовжити перемовини. Попередньо наступний раунд планують провести 1 лютого. Американські посадовці також висловили сподівання на можливу зустріч на найвищому рівні — між президентами України та Росії. За їхніми словами, така зустріч «може відбутися у Москві або Києві», але остаточного рішення ще немає.

    «Ми вважаємо, що ці зустрічі мають відбутися перед зустріччю лідерів. Ми не думаємо, що це далеко. Якщо ми продовжимо рухатися поточним шляхом, ми дійдемо до цього», — сказав один із американських співрозмовників.

  • Зустріч Зеленського і Трампа під питанням після переговорів щодо мирного треку

    Зустріч Зеленського і Трампа під питанням після переговорів щодо мирного треку

    Американська сторона відмовилася обговорювати повітряне перемир’я окремо від базового документа щодо мирного врегулювання. За інформацією джерел, представник США Віткофф чітко дав зрозуміти, що будь-які домовленості про припинення ударів з повітря можливі лише в пакеті з узгодженим фінальним документом мирного треку.

    За словами співрозмовників, позиція США полягає в тому, що Україна має піти на політичні поступки щодо Донбасу та вийти на завершальний формат домовленостей. Саме ці вимоги американська сторона розглядає як ключову умову для подальших кроків у переговорах.

    У такій конфігурації ідея окремого повітряного перемир’я, яке Київ розглядав як проміжний гуманітарний крок, фактично була знята з порядку денного. Американські переговорники наполягають на комплексному підході без поетапних рішень.

    За підсумками переговорів перспектива особистої зустрічі президента України Володимира Зеленського з президентом США Дональдом Трампом опинилася під питанням. Джерела зазначають, що подальша доля контакту на найвищому рівні залежатиме від готовності сторін рухатися до фінального документа та компромісних рішень.

  • Не зрада, а інерція: чому радники Єрмака залишилися при Буданові

    Не зрада, а інерція: чому радники Єрмака залишилися при Буданові

    У мережі стрімко розгорівся скандал довкола радників нового очільника Офісу Президента Кирила Буданова. Після його призначення з’явилися публікації про те, що частина помічників, які працювали за часів Андрія Єрмака, нібито залишилися при новому керівникові. Для багатьох це стало приводом говорити про «зраду», змови та приховану спадковість впливів. Утім, якщо відкинути емоції, ситуація виглядає значно простіше й прозаїчніше.

    Політолог Олексій Голобуцький звертає увагу на те, що інформаційна хвиля виникла не через реальні кадрові рішення, а через банальну бюрократичну інерцію. Запит щодо радників був направлений фактично одразу після призначення Буданова, і відповідь логічно відобразила стан справ на той момент — кадрових змін просто ще не встигли оформити.

    Станом на перші дні після призначення новий очільник ОП справді не призначив повністю оновлену команду радників і помічників. Частина людей, які працювали з попереднім керівником, тимчасово залишалася поза штатом. Саме це й стало формальним приводом для гучних заголовків і хвилі обурення в соцмережах.

    Однак логіка «Буданов залишив собі радників Єрмака» виглядає радше зручною для клікбейту, ніж коректною з точки зору реальної управлінської практики. За словами Голобуцького, новий очільник ОП у перші тижні роботи зосереджений не на косметичних кадрових рішеннях, а на значно важливіших питаннях — перемовинах із міжнародними партнерами щодо деталей мирного плану, реагуванні на масовані удари по енергетичній інфраструктурі, роботі в умовах постійно змінної внутрішньої та зовнішньої ситуації.

    У таких обставинах очікувати миттєвого «перезавантаження» апарату — щонайменше наївно. Будь-яка бюрократична система працює інерційно, а швидкі кадрові рішення є радше винятком, ніж правилом. Тим більше — у момент, коли країна перебуває у фазі активних переговорів і кризових викликів.

    Голобуцький наголошує: відсутність негайних звільнень або призначень не є свідченням політичної змови чи прихованої залежності. Це типовий перехідний період, коли новий керівник вивчає документацію, посадові інструкції та концентрується на критично важливих завданнях, а не на публічних жестах.

    Інформаційний шум навколо цієї теми, за його словами, лише демонструє хронічну проблему українського медіаполя — прагнення знайти «зраду» там, де є звичайна управлінська рутина. У результаті суспільству підсовують спрощену і емоційну картинку замість тверезого аналізу.

    У підсумку історія з радниками виглядає не як сенсація, а як приклад того, як перехідний момент і бюрократичні процеси стають ґрунтом для гучних, але порожніх скандалів. І, схоже, у цій ситуації варто більше говорити не про персоналії, а про реальні виклики, з якими нині стикається держава.

  • Трамп звинуватив Зеленського у зриві переговорів про завершення війни

    Трамп звинуватив Зеленського у зриві переговорів про завершення війни

    Президент США Дональд Трамп публічно звинуватив Україну у затягуванні можливих переговорів про завершення війни з Росією та заявив, що, на його думку, Володимир Путін нібито готовий до мирної угоди. Про це він сказав в інтерв’ю агентству Reuters.

    За словами Трампа, Кремль демонструє більшу готовність до компромісів, ніж Київ.
    «Я думаю, він готовий укласти угоду, — сказав Трамп про Путіна. — Я думаю, Україна менш готова укласти угоду».

    На запитання журналістів, чому переговори за посередництва США досі не змогли зупинити найбільший сухопутний конфлікт у Європі з часів Другої світової війни, Трамп відповів однозначно: «Зеленський».

    Він також наголосив, що Вашингтон має тиснути саме на українського президента.
    «Ми повинні переконати президента Зеленського підтримати це», — сказав Трамп, маючи на увазі можливу мирну угоду.

    При цьому, коли журналісти поцікавилися, чому, на його думку, Володимир Зеленський затягує переговорний процес, президент США не навів конкретних аргументів. Він обмежився загальною фразою: «Я просто думаю, що йому, знаєте, важко домогтися свого».

    Окремо Трамп прокоментував інформацію агентства Bloomberg про можливу поїздку до Москви його соратників — Віткоффа і Кушнера. За його словами, йому нічого не відомо про такі плани.

    Також президент США підтвердив, що готовий зустрітися з Володимиром Зеленським на Всесвітньому економічному форумі в Давосі, якщо український лідер туди прибуде.
    «Я б зустрівся, якщо він буде там. Я буду там», — заявив Трамп, водночас давши зрозуміти, що жодних конкретних домовленостей про зустріч поки що немає.

    Заяви Трампа пролунали на тлі триваючих бойових дій в Україні та відсутності будь-яких підтверджених домовленостей між Києвом і Москвою щодо припинення війни.

  • WSJ: оточення Путіна може змусити його піти на переговори через поразки Росії

    WSJ: оточення Путіна може змусити його піти на переговори через поразки Росії

    2025 рік не виправдав очікувань Кремля у війні проти України, а подальші перспективи для Володимира Путіна виглядають дедалі гірше. Російська армія за рік змогла захопити менш ніж 1% української території, і навіть за нинішніх темпів їй знадобиться щонайменше ще рік, щоб дістатися адміністративних кордонів Донбасу, які Путін називає умовою для початку мирних переговорів. Про це пише The Wall Street Journal, аналізуючи військову, економічну та політичну ситуацію в Росії.

    Видання зазначає, що на тлі військової стагнації Кремль зіткнувся і з серйозними зовнішньополітичними ударами. Затримання США венесуельського лідера Ніколаса Мадуро, союзника Москви, стало демонстрацією військової переваги Вашингтона і, за оцінками експертів, посилило деморалізацію всередині Росії. Ще одним болючим сигналом стало захоплення США нафтового танкера, який рухався у супроводі російського флоту, що підкреслило обмежені можливості Москви захищати свої інтереси за межами війни з Україною.

    Паралельно зростає й внутрішній тиск. У 2025 році військові витрати Росії досягли 15,5 трильйона рублів — це у п’ять разів більше, ніж до повномасштабного вторгнення. При цьому доходи бюджету скорочуються: у листопаді надходження від нафти й газу впали на 34% порівняно з попереднім роком. Для покриття дефіциту влада підвищила ПДВ з 20% до 22%, що безпосередньо вдарило по гаманцях громадян.

    Зміни відчутні і в настроях російського суспільства. За даними соціологів, частка тих, хто підтримує продовження війни, за рік скоротилася з 37% до 25%, тоді як кількість прихильників мирних переговорів зросла до 67%. Високі відсоткові ставки, запроваджені для боротьби з інфляцією, задушили інвестиції, а для частини путінського оточення додатковим подразником стали мільярди доларів приватних активів, заморожених у західних банках.

    Аналітики WSJ наголошують, що Путін здатен жорстко придушувати невдоволення населення, але вести війну без підтримки власних еліт значно складніше. Якщо США посилять військову допомогу Україні, зокрема у сфері протидії дронам і ракетам, тиск з боку втомлених від війни соратників і олігархів може зрости настільки, що Кремль буде змушений сісти за стіл переговорів.

    У такому сценарії, зазначає видання, навіть найближче оточення Путіна може підштовхнути його до перемовин уже на умовах, які Україна буде готова розглядати.

    Паралельно активізується і дипломатичний трек. На початку грудня у Парижі Україна разом із Францією та Великою Британією заявили про намір розмістити багатонаціональні сили після завершення війни, а контроль за дотриманням режиму припинення вогню мають взяти на себе США. У січні там же відбулися українсько-американські консультації щодо завершення війни, а також окремі переговори між представниками США та Росії щодо мирної ініціативи, попередньо узгодженої з Києвом.

    На цьому тлі Зеленський готується до візиту до США, що може стати ключовим етапом у спробі закріпити міжнародну коаліцію навколо українських умов миру та посилити тиск на Кремль.

  • Україна готується до різкої зміни геополітичної ситуації через можливі дії Трампа

    Україна готується до різкої зміни геополітичної ситуації через можливі дії Трампа

    В Офісі президента України побоюються різких змін у міжнародній ситуації на тлі можливих дій Дональда Трампа, зокрема навколо Гренландії, які можуть кардинально вплинути на глобальні геополітичні розклади. Про це повідомляють джерела, близькі до Банкової.

    За інформацією співрозмовників, в ОП добре усвідомлюють, що будь-яка масштабна зовнішньополітична операція з боку США може відволікти Вашингтон від українського питання або змінити пріоритети адміністрації. Саме тому в Києві уважно стежать за всіма сигналами з боку команди Трампа та аналізують можливі сценарії розвитку подій.

    Зеленський, за словами джерел, намагається використати нинішнє «вікно можливостей», щоб змістити міжнародний мирний трек у бік тиску на Кремль. Йдеться про спробу закріпити за Росією статус сторони, яка блокує будь-які домовленості, та втягнути Трампа в активну підтримку України ще до того, як глобальний порядок денний може змінитися.

    В Офісі президента визнають, що ситуація на міжнародному напрямку є вкрай нестабільною. У будь-який момент геополітичні розклади можуть різко змінитися — як через дії США, так і через інші великі конфлікти або переговорні процеси.

    Саме тому, за даними джерел, Банкова зараз працює одразу за двома сценаріями. Перший передбачає спробу максимально закріпити підтримку США і Заходу та підштовхнути мирні переговори на умовах, які тиснуть на Кремль. Другий — виходить із того, що війна може затягнутися, а зовнішньополітична кон’юнктура стане менш сприятливою для України.

    У такій логіці Офіс президента готується до довготривалого протистояння, зберігаючи дипломатичну активність, але одночасно розраховуючи на необхідність вести війну в умовах більш складного і непередбачуваного міжнародного середовища.

  • The Guardian пояснив, чому війна в Україні не наближається до завершення

    The Guardian пояснив, чому війна в Україні не наближається до завершення

    Попри зростання кількості дипломатичних контактів і активізацію міжнародних переговорів, кінець повномасштабної війни Росії проти України залишається далеким. Таку оцінку дала директорка Центру східноєвропейських та міжнародних досліджень Гвендолін Сассе у колонці для The Guardian.

    За її словами, регулярні зустрічі між Україною, Сполученими Штатами та європейськими партнерами, а також епізодичні контакти між Вашингтоном і Москвою не змінили базової реальності: припинення вогню немає, механізми безпеки не визначені, а Росія не демонструє готовності завершувати війну.

    Кульмінацією дипломатичних зусиль останніх тижнів стала зустріч у Парижі, де 35 держав об’єдналися в так звану “коаліцію охочих”. Вони обговорювали можливі гарантії безпеки для України у разі припинення вогню. До процесу були залучені США, ключові європейські столиці та ширше коло партнерів Києва.

    Однак, як зазначає Сассе, реальних зрушень ці переговори не принесли. Формальні мирні перемовини не стартували, а навіть режим припинення вогню не був погоджений. При цьому лише Україна, за її оцінкою, публічно демонструє готовність до компромісів, тоді як Росія зберігає жорстку позицію.

    На тлі дипломатичних ініціатив Москва, навпаки, посилила ракетні та дронові удари по Україні, зокрема по енергетичній інфраструктурі. Авторка вважає, що це є частиною свідомої стратегії тиску на цивільне населення в зимовий період, покликаної підірвати стійкість країни як фізично, так і психологічно.

    Підсумкова Паризька декларація, за оцінкою Сассе, має радше символічний характер. Вона передбачає участь коаліції у механізмі моніторингу припинення вогню під керівництвом США, подальшу військову підтримку України, створення багатонаціональних сил під європейським керівництвом, зобов’язання реагувати у разі порушення домовленостей Росією та довгострокову оборонну співпрацю з Києвом. Проте жоден із цих пунктів поки не має чітких механізмів реалізації.

    Велика Британія та Франція знову підтвердили готовність розмістити свої війська в Україні після запровадження припинення вогню як запобіжник у разі його порушення. Водночас залишається невизначеним, які саме дії Росії вважатимуться порушенням і якою буде відповідь Заходу.

    Додатковим сигналом стала заява нового канцлера Німеччини Фрідріха Мерца, який уперше допустив участь німецьких військових у механізмі гарантій безпеки. Втім, він уточнив, що йдеться лише про можливе розміщення в країнах НАТО, які межують з Україною, і лише за згоди Бундестагу.

    Ключовою проблемою, за словами Сассе, залишається позиція Кремля. Володимир Путін, на її думку, не зацікавлений у справжніх переговорах і вважає, що час працює на нього. Його впевненість лише зміцнюється на тлі прямих контактів із Дональдом Трампом та підходу нової американської адміністрації, орієнтованої на короткострокові угоди.

    Термін “коаліція охочих”, який викликає суперечливі історичні асоціації, у цьому випадку відображає нову реальність міжнародної політики — формування ситуативних альянсів поза традиційними інституціями. Саме результат війни в Україні, за словами авторки, стане ключовим тестом для цього нового світового порядку.

  • Мир ближче, але без чітких гарантій: що відомо про декларацію щодо України

    Мир ближче, але без чітких гарантій: що відомо про декларацію щодо України

    Президент України Володимир Зеленський, президент Франції Еммануель Макрон і прем’єр-міністр Великої Британії Кір Стармер підписали декларацію про наміри щодо створення багатонаціональних сил, які мають забезпечити дотримання режиму припинення вогню в Україні.

    Як зазначає британське видання The Telegraph, цей крок розцінюється як прогрес і політичний успіх, адже, за оцінкою журналістів, уперше за понад рік українці, американці та європейці «співали одну пісню». У матеріалі йдеться, що мир нині ближчий, ніж будь-коли раніше, оскільки сторони перебувають на етапі формування угоди про безпеку, яка має запобігти новому нападу Росії на Україну після припинення бойових дій.

    Зокрема, Зеленський, Макрон і Стармер оголосили про плани створення англо-французьких сил безпеки, які можуть бути задіяні в Україні після встановлення режиму припинення вогню. Передбачається, що ці сили стануть частиною ширшого багатонаціонального механізму стримування.

    Водночас спецпредставник президента США Дональда Трампа Стів Віткофф заявив, що дипломати «майже завершили» роботу над протоколами безпеки, покликаними не допустити повторення війни. За його словами, ці протоколи мають забезпечити захист України у разі нового нападу, однак конкретні механізми залишаються невизначеними.

    Канцлер Німеччини Фрідріх Мерц, зі свого боку, заявляв, що Сполучені Штати нібито погодилися на «сильні юридично зобов’язуючі гарантії безпеки» та певний американський механізм забезпечення безпеки. Він також пообіцяв, що Німеччина візьме на себе відповідальність за Україну та безпеку континенту загалом, утім утримався від приєднання до ініціативи Великої Британії та Франції щодо розміщення сил безпосередньо на місцях.

    The Telegraph наголошує, що питання гарантій безпеки є ключовим компонентом будь-якої мирної угоди. Видання зазначає, що українці не погодяться на мир або територіальні компроміси без упевненості в тому, що Росія не зможе знову атакувати.

    Разом із тим журналісти підкреслюють, що сам механізм забезпечення безпеки наразі фактично не узгоджений. Деталі не були публічно озвучені, а лідери обмежилися згадкою про участь США у спостереженні за дотриманням режиму припинення вогню.

    У відповідь на запити щодо конкретики Віткофф заявив, що американські військові «думали про це», але уникнув прямих відповідей. За оцінкою видання, це означає, що ключова гарантія безпеки — чіткий сигнал про те, що повторний напад на Україну означатиме війну зі США, — досі відсутня.

    Журналісти також нагадали, що раніше британські посадовці пропонували ідею розміщення американських літаків у Польщі або Румунії для підтримки українських, французьких і британських сил на землі. Чи залишається ця пропозиція актуальною, наразі невідомо.

    На думку The Telegraph, саме ці деталі визначатимуть різницю між реальним стримуванням і формальними гарантіями. Водночас у Парижі, за словами журналістів, були помітні ознаки відновлення єдності Заходу. Велика Британія і Франція пішли далі, ніж очікувалося, намагаючись переконати Дональда Трампа, що Європа готова взяти на себе більший тягар власної безпеки.

    Втім, видання іронічно підсумовує: попри позитивні сигнали, остаточні відповіді щодо миру залишаються «за наступним пагорбом».

  • Washington Post: Буданова в США вважають розсудливішим у питанні миру

    Washington Post: Буданова в США вважають розсудливішим у питанні миру

    У Білому домі керівника української розвідки Кирила Буданова сприймають як більш прагматичну та розсудливу фігуру у питаннях мирних переговорів, ніж керівника Офісу президента Андрія Єрмака. Про це повідомляє американське видання Washington Post із посиланням на колишнього високопосадовця адміністрації Дональда Трампа, який займався питаннями Росії та України.

    За словами ексчиновника, попри публічний образ жорсткого та рішучого силовика, Буданов відігравав непомітну, але важливу роль у контактах, пов’язаних із мирними переговорами на початку 2025 року. Він зазначив, що саме в контексті реального обговорення завершення війни Буданов проявив себе як один із найбільш прагматичних і виважених представників української сторони.

    Співрозмовник видання наголосив, що така позиція різко контрастує з поведінкою Андрія Єрмака. За його словами, керівник Офісу президента неодноразово критикував американських партнерів, що викликало роздратування у Вашингтоні. Колишній чиновник стверджує, що замість зосередження на тому, що є найкращим для України, Єрмак, на думку американської сторони, діяв з огляду на власні політичні інтереси та інтереси президента Володимира Зеленського.

    Окремо зазначається, що Кирило Буданов користується повагою серед представників різних політичних груп в адміністрації Трампа. За словами джерела, саме це робить його прийнятною фігурою для неформальних контактів і консультацій у складних питаннях, пов’язаних із потенційними шляхами завершення війни.