Попри від’їзд з України та кримінальні справи, колишня нардепка від ОПЗЖ Наталія Королевська залишається активним гравцем у політиці. Вона підтримує зв’язок із депутатською групою “Платформа за життя та мир” (ПЗЖМ), має доступ до внутрішніх парламентських чатів і продовжує співпрацювати з проросійським політиком Віктором Медведчуком.
За інформацією Radio NV, Королевська, яка покинула Україну ще до повномасштабного вторгнення, досі залишається у внутрішньому чаті депутатської групи ПЗЖМ. Вона отримує інформацію про засідання Верховної Ради, комітетів та голосування.
На відміну від інших екснардепів ОПЗЖ, таких як Ренат Кузьмін, Олег Волошин чи її чоловік Юрій Солод, вона не була виключена з парламентських обговорень.
Королевська також підтримує контакт із Віктором Медведчуком, який нині перебуває в росії. За даними журналістів, саме за його сприянням у країнах Європи відбувалися заходи “допомоги українським біженкам”, організовані Королевською.
Кримінальні справи та скандали
Розшук НАБУ: У 2023 році Національне антикорупційне бюро України оголосило Королевську в розшук за підозрою в недостовірному декларуванні. За даними кількох джерел, вона переховується в Об’єднаних Арабських Еміратах.
Будівельний бізнес на окупованих територіях: Журналісти “Схем” повідомляли, що оточення Королевської отримало контроль над мережею “Епіцентр” на тимчасово окупованих територіях України.
Формальне складання мандата: У 2023 році Королевська та її чоловік Юрій Солод заявили про відмову від депутатських мандатів. Проте, за інформацією джерел, вона продовжує впливати на політичні процеси в Україні через ПЗЖМ.
Формально Королевська вже не є народним депутатом, однак її зв’язки у Верховній Раді та співпраця з Медведчуком свідчать про те, що вона не втрачає політичних амбіцій.
У зв’язку з цим виникає питання: чому людина, яку розшукує НАБУ, досі має доступ до парламентських комунікацій?
Найвищу пенсію серед народних депутатів України отримує 74-річний Василь Німченко, колишній член партії ОПЗЖ, а нині представник “Платформи за життя та мир”. Щомісячно він декларує пенсію в розмірі 192 136 грн.
Згідно з даними НАЗК, Василь Німченко щомісяця вносить зміни у свою декларацію через високий розмір пенсії. Офіційно виплата називається “довічним грошовим утриманням”, адже він вийшов на пенсію за суддівським законом.
У січні 2025 року Німченко отримав 192 136 грн пенсії, таку ж суму він декларував у грудні 2024 року та протягом усього попереднього року. За 2023 рік загальна сума його пенсійних виплат становила 2 243 481 грн, тобто в середньому він отримував 186 956 грн щомісяця.
Для порівняння, депутатська зарплата Німченка майже втричі менша за його пенсію.
З 1996 до 2005 року Німченко працював суддею Конституційного Суду України, з 1996 до 1999 року обіймав посаду заступника голови Суду. Після 2005 року був постійним представником Кабінету Міністрів України в Конституційному Суді.
В Україні пенсії суддів є одними з найвищих. Наприклад, середня пенсія судді зросла з 99 837 грн на початку 2024 року до 106 057 грн у жовтні, тобто на 6 220 грн більше.
Проте в окремих випадках розмір пенсій значно перевищує середній показник. Так, згідно з деклараціями:
Суддя Верховного суду у відставці Богдан Пошва отримує щорічну пенсію в розмірі 262 тис. грн.
Суддя Житомирського апеляційного адміністративного суду у відставці Анжела Жизневська у 2023 році отримала 1 997 741 грн, що становить 166 400 грн щомісяця.
З очікуванням завершення «гарячої фази» війни та наближенням виборів в Україні на інформаційну поверхню починають виходити діячі, які раніше зникли з політичного радару. Замість нових облич, що могли б надати країні свіжого вектору розвитку, на передній план намагаються повернутися люди, чия репутація та минуле викликають сумніви та запитання. Одним із таких діячів є головний спонсор партії «Свобода», відомий за прізвиськом «Пупс», якого дехто з медіа ідентифікує із кримінальним авторитетом і «бригадиром» угруповання львівського рекетира Колі Рокеро.
Нині це поважний підприємець із сотнями легалізованих мільйонів Ігор Кривецький. Не приховуючи своєї симпатії до флеру бандитської загадковості, він намагається інформаційно “застовпити” націоналістичну нішу. Але також пробує розширити вплив на виборців помірно-центристського середовища із ледь помітними, але стійкими нотками “ватнуватості”. Саме такі, цілком імовірно, голосуватимуть на майбутніх виборах за Віталія Кличка під дудку його спонсорів із забороненої партії ОПЗЖ.
На початку 2000-х у Росії та у пострадянських країнах, включаючи нашу, великої популярності набув серіал “Бригада”, який романтизує бандитські порядки 90-х, легкий шлях до грошей і влади через злочинність та безкарність. Головний герой Саша Бєлий поступово намагається легалізуватися в суспільстві, із кримінального авторитета перетворюючись на “поважну людину” і навіть – депутата Державної думи. Формуюється такий собі образ “хлопця з народу”, який попри все так і не зміг відкинути тягар минулого і гине після чергової кримінальної розбірки.
Досить схожу історію, правда це чи ні, пов’язують з людиною, який у 2019 році посіла друге місце у рейтингу найвпливовіших львів’ян – Ігорем Кривецьким. Йдеться про особу, яка в оперативних зведеннях 90-х називалася не інакше як “Пупс”, разом з кримінальними авторитетами Володимиром Дідухом, більш відомим як «Вова Морда» і Миколою Лозинським – Колею Рокеро) наводила жах на бізнес західніше Збруча, забираючи під себе ласі шматки неприватизованої нерухомості, земельних ділянок, закинутої і працюючої промисловості, торговий і посередницький бізнес.
І все це – під гаслами розбудови “єдино правильної націоналістичної партії”, в лавах якої Кривецький у 2012 році отримав мандат народного депутата у Верховній Раді. Революція гідності, з якої “Свобода” вийшла одним із переможців-бенефіціарів, подарувала Кривецькому ще більше, ніж обмежену законодавчу владу в парламентській фракції, яка синхронно голосувала з провладною більшістю Януковича і, схоже, була однією з милиць, на яку спиралась тодішня влада задля легітимізації своїх дій.
Тепер він отримав ще й левову частку у виконавчій владі, адже саме Кривецький лобіював призначення в новий постреволюційний уряд міністріа екології Андрія Мохника, міністра аграрної політики Ігоря Швайку та генерального прокурора Олега Махніцького. Це дало змогу певний час контролювати перерозподіл дозволів на розробку надр, де у Кривецького та його партнерів були значні інтереси, блокувати запровадження прозорого ринку землі, а також убезпечувати таких політиків з групи Фірташа від європейських санкцій.
Після провалу “Свободи” на дострокових виборах 2014 року, коли до сесійної зали потрапили лише 6 мажоритарників, а сам Кривецький втратив мандат, партія сконцентрувалась на роботі у місцевих радах в західних регіонах, цементуючи націоналістичний електорат і беручи участь в боротьбі за посади і бюджетні потоки, які направила у громади реформа децентралізації.
Відтоді Кривецький почав активно позбуватися свого минулого іміджу, перетворюючись на солідного бізнесмена в очах медіа і громадськості. В коментарях для ЗМІ як у 2014-му, так і в 2024-му він категорично заперечує свій зв’язок з «Пупсом» і рекетом взагалі.
Проте навіть свій ключовий актив – величезний пʼятизірковий медико-курортний комплекс “Едем Резорт” він побудував завдяки скандальній й схемі із виведення земель учасників АТО/ООС з їх користування. А згодом – перетворив цих же учасників, а саме декілька створених громадських організацій, на інструмент впливу на місцеву політику, регулярно використовуючи їх для тиску на місцеву владу та конкурентів по бізнесу. Станом на кінець 2024 року Кривецький обріс численними земельними активами, комерційною та житловою нерухомістю, активами в переробному секторі та навіть часткою у літієвому родовищі на Кіровоградщині.
Щодо походження коштів на ці активи досі залишається багато відкритих запитань. За 10 останніх років “головний спонсор “Свободи” так і не дав на них прямих відповідей. У тому числі, під час останнього гучного тригодинного інтервʼю Дмитру Гордону, де розповідав про свою “незамінну” роль у Революції гідності, своє бачення розвитку України (так, наче власник кількох готелів та хлібозаводів має достатню широту поглядів і політичного досвіду із задньої лави Львівської облради, щоб формувати таку візію). Крім того, Кривецький також чітко означив і новий горизонт політичного планування – це президентська кампанія, в якій він зробить ставку на Віталія Кличка.
Чому Кличко? По-перше, можливо, Кривецького, як і Сашу Бєлого із “Бригади тягне до людей ментально близьких за минулим досвідом. Адже співпраця братів Кличко із «авторитетними людьми» на початку їхньої спортивної карʼєри ні для кого не є секретом. А відтак Кривецький цілком може порозумітися зі столичним головою, не виходячи за межі базового словникового запасу пересічного “бригадира” чи “смотрящего” за Стрийським ринком.
По-друге, Кличка і Кривецького повʼязують також “партнери”, яких звично вважати проросійськими. А саме група Дмитра Фірташа, в інтересах якої, за однією з версій, в 2012 році “Свободі” дозволили подолати прохідний барʼєр і стати парламентською політичною силою. Опустимо тут спільний бізнес Фірташа і матері Кривецького у столичному елітному бізнес-центрі, лобіювання «Свободою” блокування видобутку сланцевого газу в інтересах групи Фірташа чи підтримку більшості вигідних Партії регіонів голосувань у парламенті 2012-2014 років. Навіть записи про отримання представниками “Свободи” грошей з “амбарної книги” регіоналів можна залишити в спокої і віддати на суд дослідникам історії. Так само, як і договори оренди, за якими Кривецький здавав приміщення головному управлінню Сбербанку Росії в центрі Львова, коли напад на Донбас уже йшов повним ходом.
Сьогодні ж Кривецький має спільний бізнес з фігурантами кримінальних справ про зловживання з коштами на будівництві Подільсько-Воскресенському мосту (мова про Вʼячеслава Еберле, чиї компанії брали участь у схемах), тісно взаємодіє з одним зі “стовпів” ОПЗЖ і “партнерів” Кличка на столичному “ринку” незаконної забудови Вадимом Столаром. А історія про те, як генпрокурор Махніцький не подав на затвердження європейцям прізвища з групи Фірташа на санкції – залишиться надовго закарбованою в анналах.
Отже, що маємо в сухому залишку? Під прапором націоналістичної партії “Свобода”, представники якої віддано захищають Україну на фронті, до владних коридорів намагається повернутися мільярдер з сумнівним минулим, який не спроможний пояснити походження своїх статків і активів. Як той герой з «Бригади» він намагається показувати себе “хлопцем з народу”, спираючись на схеми і методи 90-х років. При цьому ставку робить на одного із найбільш вірогідних суперників нинішньої влади.
Виникає декілька цілком резонних запитань. Чи готові громадяни привести людину з менталітетом 90-х років до влади у середині 2020-х? Або ж все-таки час таких діячів безповоротно минув і будь-які натяки на можливі непрозорі чи непояснювані доходи і схеми мають бути заборонним знаком навіть для наближення таких людей до політики?
Якою має бути реакція суспільства у розпал повномасштабного кремлівського вторгнення на факти прямої співпраці нібито “націоналістичного” підприємця і політика з політсилами та бізнесменами, яких відносять до проросійських? Наскільки високим має бути поріг толерантності, щоб дозволити через 12 років наступити на ті самі граблі, коли під подобою “націоналізму” в парламент провели майбутню опору для диктаторського режиму?
Чи готові правоохоронні, податкові, антикорупційні органи дати обʼєктивну оцінку походженню статків та нинішнього способу життя колишнього “бригадира», а також підтвердити повне очищення його минулого від кримінального шлейфу? Або ж посилання на “строки давності” і “складні часи” знову дозволять уникнути відповідальності? І зрештою, наскільки готові політики, які хоч трохи бачать своє майбутнє у повоєнній Україні, повʼязувати себе фінансово з людиною, яка на практиці показала своє ставлення до цінностей та принципів, помноживши їх неодноразово на нуль.
Народний депутат від забороненої партії ОПЗЖ Ігор Кісільов, якого звинувачують у незаконному збагаченні на суму понад 70 мільйонів гривень, продовжує жити розкішним життям навіть при розслідуванні Національного агентства з питань запобігання корупції (НАЗК). Журналісти зафіксували, що разом із дружиною Кісільов регулярно користується новим Range Rover 2023 року, вартість якого становить близько 6 мільйонів гривень. Варто зазначити, що це авто не внесено до декларації депутата, що ще більше ускладнює його становище.
Про це йдеться в розслідуванні Bihus.Info.
Нардеп раніше вже був фігурантом розслідування Bihus.Info. На початку року журналісти розповідали, що Ігор Кісільов, який обирався в парламент від нині забороненої “ОПЗЖ”, найімовірніше користується квартирою тещі в люксовому житловому комплексі “Diamond Hill” в центрі Києва. Вартість такої квартири площею 360 кв.м, у залежності від ремонту, зараз сягає від 2 до 5 мільйонів доларів. Журналісти Bihus.Info зафіксували як Mercedes, оформлений на дружину Кісільова, виїжджає зі закритої території цього ЖК. Цією автівкою користується сам нардеп.
Після виходу сюжету юристи “Тисни” (Bihus.Info) звернулись до НАЗК із заявою про невідповідність рівня життя нардепа наявним у нього та його родини статкам. За результатами моніторингу способу життя, Національне агентство з питань запобігання корупції виявило у народного депутата Ігоря Кісільова ознаки незаконного збагачення на понад 70 млн грн. Висновок щодо нардепа скеровано до Офісу Генпрокурора України.
Розбираючи далі доходи і витрати родини, Bihus.Info помітили, що в 2023 році дружина Ганна Кісільова отримувала дохід за основним місцем роботи від компанії “ЗАХІДУКРВИБУХПРОМ”. Саме на цю компанію оформлений Range Rover 2023 року, яким подружжя регулярно приїжджає у столичні ресторани. Журналісти зафіксували, як родина двічі відвідує відпочинкові комплекси: ресторан в центрі та заміський комплекс “SHELEST”.
Також на цьому ж авто Кісільови, за даними джерел Bihus.Info, перетинали кордон 9 червня 2024 року. Цікаво, що поза межами України нардеп тоді пробув аж два місяці.
Сам Кісільов відповів журналістам, що Range Rover є службовою автівкою дружини, відтак декларувати його він не зобов’язаний.
Народний депутат Юрій Бойко знову опинився в центрі уваги, викликавши шквал критики після своєї заяви про “радикалів”, які, за його словами, перейменовують міста, зносять пам’ятники, забороняють розмовляти рідною мовою та ходити до церкви. Його позиція викликала обурення в Центрі протидії дезінформації та Офісі президента.
Юрій Бойко, очільник депутатської групи “Платформа за життя і мир”, у своєму відеозверненні в TikTok порівняв дії українських активістів із подіями у США, коли було знесено пам’ятники Христофору Колумбу.
“Схоже, наші радикали взяли той самий курс і почали зносити пам’ятники, перейменовувати міста, забороняти людям розмовляти рідною мовою, забороняти їм ходити до тієї церкви, до якої вони хочуть ходити. І ось сьогодні ми бачимо, що цей рух триває, що насильство над людьми триває”, — заявив Бойко.
Голова Центру протидії дезінформації при РНБО Андрій Коваленко жорстко відреагував на заяву нардепа.
“Було б дуже корисно, якби народний депутат, якщо він працює в інтересах України, публічно нагадував про захист нашої держави. Утім, бачимо дещо інше. І це відверто, м’яко кажучи, обурює,” — наголосив Коваленко.
Андрій Єрмак, глава Офісу президента, також висловився щодо заяви, не називаючи імен, але натякаючи на Бойка.
“Деякі політики забувають, що саме захист України і перемога над росією, а не поширення російських наративів є ключовою метою зараз,” — зазначив Єрмак.
Юрій Бойко — один із небагатьох представників колишньої ОПЗЖ, які продовжують активно висловлюватися на тему мови, релігії та історичної пам’яті. Його заява про “насильство над людьми” перегукується з риторикою, яку часто використовує російська пропаганда, звинувачуючи Україну у “утисках”.
Водночас у країні триває процес декомунізації та дерусифікації, який підтримується значною частиною суспільства. Перейменування вулиць, знесення радянських пам’ятників та заборона діяльності УПЦ МП є частиною цього курсу.
Риторика Юрія Бойка збігається з російськими наративами, які покликані розколоти українське суспільство. У той час, коли країна протистоїть російській агресії, такі заяви викликають особливе обурення.
На фоні війни питання декомунізації, мови та церкви набувають не лише історичного, але й стратегічного значення. А висловлювання політиків, які працюють на розкол, потребують чіткої реакції держави та суспільства.
Днями до суду було скеровано обвинувальний акт стосовно народного депутата України IX скликання від забороненої партії «ОПЗЖ» та його колишнього помічника. Хоча офіційно прізвище депутата не розголошується, за наявними матеріалами можна чітко ідентифікувати, що йдеться про Нестора Шуфрича.
Звинувачення, висунуті проти депутата, важкі й серйозні. Шуфрича підозрюють у фінансуванні дій, спрямованих на насильницьку зміну та повалення конституційного ладу України, а також у державній зраді. Його співпраця з Володимиром Сівковичем, відомим зрадником та агентом впливу Росії, у проведенні підривної діяльності на шкоду державній та інформаційній безпеці України є яскравим прикладом політичної зради.
Шуфрич активно використовував свій статус народного депутата для просування інтересів Росії. Він не лише регулярно публікував та коментував матеріали, які мали на меті дискредитацію українського керівництва, але й подавав заздалегідь підготовлені для нього депутатські запити, спрямовані на ускладнення міжнародних відносин України, загострення суспільно-політичної ситуації в країні та формування сприятливого для РФ суспільного настрою.
Особливо цинічним є той факт, що ще в 2013 році Шуфрич придбав нерухомість у Криму, яку пізніше передав під охорону російського воєнізованого формування після анексії півострова. Він усвідомлював, що таке рішення призведе до фінансування окупаційних структур, але, незважаючи на це, продовжив співпрацю. За послуги охорони було перераховано майже 650 тисяч рублів.
Наразі Шуфричу загрожує до 15 років позбавлення волі. Обвинувачені вже перебувають під вартою.
У Закарпатській області прикордонники затримали депутата Чигиринської міської ради, який належить до забороненої політичної партії ОПЗЖ і намагався незаконно перетнути кордон зі Словаччиною. Про це повідомляє Західне регіональне управління Держприкордонслужби України.
Прикордонники Чопського загону затримали українця, який спробував у незаконний спосіб перетнути українсько-словацький кордон. Затриманим виявився депутат від Чигиринської міськради, якого підозрюють у виправдовуванні збройної РФ.
Прикордонний наряд відділу “Великий Березний” побачив депутата, коли патрулював за кількасот метрів від державного кордону. Особа прямувала у напрямку Словаччини, але її зупинили біля загороджувального паркану.
Під час перевірок оперативні співробітники-прикордонники з’ясували, що затриманий є депутатом однієї з міських рад Черкаської області, якого обвинувачують у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 і ч.3 ст.436-2 ККУ “Виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України, глорифікація її учасників”.
Правопорушника доставили у прикордонний підрозділ з метою притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.204-1 КУпАП “Незаконне перетинання або спроба незаконного перетинання державного кордону України”. Після проведення необхідних заходів чоловік вибув з прикордоння у супроводі співробітників відповідних правоохоронних органів.
Згідно з результатами опитування, проведеного Національним Демократичним інститутом та Київським міжнародним інститутом соціології у травні 2024 року, українці найбільше негативно ставляться до політичних партій «Слуга народу», «Батьківщина» та забороненої ОПЗЖ. Водночас, найбільш позитивні оцінки отримала партія Сергія Притули.
Про це свідчить опитування Національного Демократичного інституту та Київського міжнародного інституту соціології, проведене у травні.
Згідно з результатами опитування, до партії “Слуга народу” негативно ставляться 48% українців з числа опитування, нейтрально – 32%, позитивно – 13%.
Як негативне ставлення до ВО “Батьківщина” оцінили 57% українців, 31% висловив нейтральне ставлення і 9% – позитивне.
Також 71% українців поставились дуже негативно до забороненої ОПЗЖ, нейтрально оцінюють цю політсили 19% і позитивно 4% українців.
Думки стосовно партії, очолюваної Сергієм Притулою, розділились, позитивне і негативне ставлення до неї складає 28% відповідно.
Позитивне ставлення до “Європейської солідарності” висловили 23%, а негативне – 34% українців. Партію “Удар” негативно оцінили 34% з числа опитаних респондентів, і лише 18% – позитивно.
Рівень негативної оцінки серед українців до партій “Розумна політика” та “Голос” майже на однаковому рівні – 27% і 29%. Позитивне ставлення до них висловили 18% і 13% з числа опитаних респондентів відповідно.
Дослідження тривало 8-25 травня. Методом телефонного інтерв’ю на основі випадкової генерації мобільних номерів опитали 2 508 дорослих мешканців України. До вибірки не включали тимчасово окуповані території станом на 23 лютого 2022 року (Крим, окуповані райони Донецької та Луганської областей).
Респонденти, які проживають на територіях, які були окуповані після 24 лютого 2022 року були опитані за умови, що вони відчували себе в достатній безпеці, щоб відповідати на запитання.
Випадкова похибка для національної вибірки не перевищує 2,2%.
Графіка вгорі: відповідь респондентів на запитання: “Яким є сьогодні Ваше ставлення до таких політичних партій? Дуже негативне, негативне, нейтральне, позитивне, дуже позитивне?”
У травні 2024 року більшість українців висловилися проти проведення виборів під час війни, що підтверджують результати опитування Національного демократичного інституту (НДІ). 72% респондентів вважають, що вибори не слід проводити до завершення конфлікту, тоді як 24% підтримують їхнє проведення навіть в умовах війни.
Особливу увагу привертають результати опитування щодо ставлення громадян до політичних партій. Найвищі показники негативного ставлення отримали партії “Батьківщина” на чолі з Юлією Тимошенко та “Опозиційна платформа – За життя”. “Батьківщина” отримала 57% негативних відгуків, у той час як її підтримують лише 9% респондентів. “Опозиційна платформа – За життя” має ще більш виражений антирейтинг: 71% негативних оцінок проти лише 4% позитивних.
Партія “Слуга народу”, яку очолює Олена Шуляк, також отримала значну кількість негативних відгуків — 48%, тоді як підтримку висловили лише 13% опитаних. Схожі тенденції спостерігаються і з іншими політичними силами. “Європейська солідарність” Петра Порошенка отримала 47% негативних оцінок і 23% позитивних, а УДАР Віталія Кличка — 34% негативних проти 18% позитивних.
Ці дані були зібрані під час загальнонаціонального телефонного опитування, проведеного з 8 по 25 травня 2024 року серед 2 508 українців. Польові роботи проводив Київський міжнародний інститут соціології (КМІС). Важливо зазначити, що опитування не вимірювало фактичний намір голосувати за ті чи інші партії, а лише відображало загальне ставлення респондентів до них.
Сьогодні ми розкриємо цікаві подробиці про те, як деякі народні депутати України приховують свої статки, скориставшись старою, але ефективною схемою – розлученням.
Після казкового збагачення під час війни, деякі з них знайшли новий спосіб захистити свої статки від перевірок та державного контролю – через розлучення. Як саме це відбувається і хто із скандальних політиків ховає свої багатства за “спідницями” колишніх дружин?
Журналісти видання НЕНЬКА ІНФО провели власне розслідування. І ось що вдалося дізнатися.
Микола Тищенко: розлучення не без вигоди
Микола Тищенко, один із найскандальніших українських політиків, розлучився з дружиною Алою Барановською на початку 2023 року. Невдовзі після цього у його декларації з’явилося понад 12 мільйонів гривень як “подарунок” від колишньої дружини. Ця ситуація викликала підозри, оскільки походження цих коштів так і залишилося незрозумілим. Після цього Тищенко опинився під вартою за напад його охоронця на військовослужбовця, що ще більше привернуло увагу до його діяльності. Відзначимо, що цей “подарунок” став чудовою можливістю уникнути подальших питань щодо походження коштів.
Степан Івахів з колишньою дружиною Світланою
Степан Івахів: “король нерухомості” без власного житла
Не можемо не згадати про Степана Івахіва. Український підприємець, депутат партії “За майбутнє”, співвласник мережі автозаправок WOG. Примітно, що у 2021 році Івахів увійшов до рейтингу найбагатших українців, посівши 58 сходинку. Тоді його статки оцінили у 180 мільйонів доларів. Проте його декларація викликала занепокоєння у Національного агентства з питань запобігання корупції (НАЗК), оскільки була визнана ризиковою, тобто такою, що могла не відображати всі доходи чи майно.
Після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну, Івахів намагався втекти з країни, вивозячи з собою 310 тисяч доларів. Ця спроба зазнала невдачі, і невдовзі після цього депутат розлучився з дружиною.
За інформацією порталу YouControl, після розлучення його статки зменшилися на 21%. Проте, загальна вартість майна його родини все ще оцінюється в 236 мільйонів гривень. Що цікаво, Івахів не задекларував жодного особистого житла чи автомобіля. Усе майно, включаючи чимало земельних ділянок, елітні автівки, дачі, ювелірні прикраси та одяг відомих брендів, тепер належить його колишній дружині Світлані.
Колишня дружина Івахова володіє чотирма земельними ділянками в селі Липини Волинської області, житловим будинком на 300 квадратних метрів, дачним будинком такого ж розміру, садовим будинком на понад 200 квадратних метрів у селі Пульмо, господарською будівлею на 650 квадратних метрів, квартирою в Києві на 200 квадратних метрів та ще однією на 146 квадратних метрів. У колишньої також є квартира на 450 квадратних метрів, що знаходиться у процесі побудови, а також квартира в Липинах на 876 квадратних метрів, котра перебуває у спільній власності з іншими особами.
Цікаво, що Івахів, співвласник мережі автозаправок WOG, у своїй декларації не вказав жодного автомобіля, а задекларував лише причеп за 10 тисяч гривень. Колишня дружина Світлана, навпаки, володіє дорогими автівками, зокрема Porsche Cayenne 2018 року та Toyota FJ Cruiser 2009 року. Це викликає підозри щодо справжньої мети його розлучення. Чи не є це спробою приховати статки? Декларації та реальність: майно депутата та його родини
Вадим Столар
Вадим Столар: “збіднілий” мільйонер
Ще один приклад — Вадим Столар. Здобув популярність як політик і бізнесмен, пов’язаний із ОПЗЖ. Після заборони ОПЗЖ він приєднався до депутатської групи “Відновлення України”. Проте, його кар’єра не обійшлася без скандалів: Столар фігурує в журналістських розслідуваннях, де його звинувачують у корупційних схемах разом з головою ОП Андрієм Єрмаком.
Його статки за 2023 рік зменшилися на 98%, складаючи тепер лише 5 мільйонів гривень. Однак, до розлучення зі своєю дружиною Інною Майструк, родина Столара мала значний пакет нерухомості та коштовностей.
На Інну Майструк були оформлені будинок під Києвом на понад 900 квадратних метрів, будинок на 100 квадратних метрів, садовий будинок, житловий будинок на 2000 квадратних метрів у Козині, господарська будівля на 280 квадратних метрів, та близько 10 земельних ділянок під Києвом, більшість з яких вартують мільйони гривень. Крім того, Майструк орендувала квартиру в Монако площею 600 квадратних метрів і пентхаус на 500 квадратних метрів в Об’єднаних Арабських Еміратах.
Столар також володіє колекцією антикваріату, в тому числі антикварними меблями, картинами, винами та іншими предметами розкоші. Попри це, у своїй декларації він вказав, що після розлучення його майновий стан суттєво погіршився.
Ще цікавіше те, що за даними розслідувань, навіть попри зменшення офіційних статків, Вадим Столар продовжує володіти значними сумами за кордоном. Зокрема, на острові Домініка у нього залишилося понад 3 млн доларів, понад 2 млн євро в Австрії і 700 тис. доларів у Дубаї. Це наводить на думку, що розлучення могло бути частково мотивоване не тільки особистими причинами, але й фінансовою стратегією.
У висновку залишається питання: чи дійсно ці політики та їхні колишні дружини розійшлися через особисті проблеми, чи це був продуманий хід для захисту активів? Відповідь залишається відкритою, але факти говорять самі за себе. Такий спосіб уникнення відповідальності не новий, але його масштабність вражає.
Схоже, що деякі українські депутати готові йти на будь-які хитрощі, аби зберегти свої багатства. Що ж, побачимо, як буде розгортатися ситуація далі.
