Golovnitemu.com

Позначка: приватизація

  • Американці хочуть купити Одеський припортовий, але злякалися ударів РФ

    Американці хочуть купити Одеський припортовий, але злякалися ударів РФ

    Одна з найбільших приватизаційних угод 2026 року опинилася під загрозою через російські обстріли та політичну невизначеність. Одеський припортовий завод, який держава виставила на продаж за стартовою ціною 4,31 мільярда гривень, зацікавив інвесторів зі США та несподіваного українського претендента. Однак потенційні покупці не поспішають подавати заявки й перераховувати гарантійні внески. Американські компанії дедалі частіше звертаються до Фонду державного майна з питаннями про безпеку Одеси, ризики нових російських атак та перспективи українсько-американських відносин. Уже 19 жовтня має відбутися аукціон, який покаже, чи готовий великий капітал інвестувати в українську промисловість під час війни.

    Про ситуацію навколо продажу підприємства розповів голова Фонду державного майна України Дмитро Наталуха в інтерв’ю «Главкому».

    За його словами, інтерес до Одеського припортового заводу проявляють кілька американських компаній.

    Їх приваблює промисловий потенціал підприємства, його розташування поблизу морського порту та запропонована державою ціна.

    Однак ситуація різко ускладнилася після останньої хвилі російських обстрілів.

    Потенційні покупці почали сумніватися не стільки в комерційній привабливості підприємства, скільки в можливості безпечно володіти та управляти ним.

    Американські інвестори телефонують по кілька разів на день

    Дмитро Наталуха розповів, що представники американських компаній уважно стежать за розвитком воєнної ситуації в Україні.

    Після масованих російських атак вони дедалі частіше звертаються до Фонду державного майна за додатковими роз’ясненнями.

    Насамперед інвесторів цікавить, чи поширюється загострення безпекової ситуації на Одеську область.

    Особливе занепокоєння викликає можливість ударів по промисловій та портовій інфраструктурі.

    За словами Наталухи, представники американських компаній протягом останнього тижня телефонували по кілька разів на день, намагаючись з’ясувати, наскільки змінилися ризики.

    Інвестори також запитують, чи має українська влада інформацію про можливі подальші російські атаки.

    Однак наявність таких запитань ще не означає, що американські компанії остаточно відмовилися від участі в аукціоні.

    Станом на момент інтерв’ю потенційні покупці продовжували вивчати актив, але не ухвалили остаточних рішень щодо участі в торгах.

    Політика Трампа додала нових ризиків

    Окремою проблемою стала політична невизначеність у відносинах між Україною та Сполученими Штатами.

    За словами голови Фонду держмайна, американських інвесторів занепокоїли останні рішення адміністрації Дональда Трампа.

    Зокрема, йдеться про домовленості щодо російського дизельного пального та призупинення застосування нових санкцій проти Росії.

    На цьому тлі потенційні покупці почали цікавитися, чи не змінилося ставлення української держави до американського капіталу.

    Наталуха запевнив, що Україна залишається відкритою для інвесторів зі США.

    За його словами, правила приватизації не змінювалися, а участь у торгах відбувається на конкурентних засадах.

    Голова Фонду наголосив, що американські компанії можуть реєструватися на аукціон, сплачувати гарантійний внесок і змагатися за право придбати підприємство.

    Водночас останні політичні події стали ще одним чинником, який впливає на рішення інвесторів.

    Це важливо, оскільки придбання такого підприємства, як Одеський припортовий завод, передбачає довгострокові фінансові зобов’язання.

    Майбутньому власнику доведеться не лише сплатити вартість державного пакета акцій, а й вирішувати питання боргів, відновлення виробництва та подальшого розвитку підприємства.

    З’явився несподіваний український претендент

    Попри сумніви іноземних інвесторів, Фонд державного майна повідомив про нового потенційного учасника приватизації.

    За словами Наталухи, український інвестор, який раніше не демонстрував активної участі в процесі, несподівано почав цікавитися підприємством.

    Представники цього претендента запросили додаткову інформацію про актив і матеріали, необхідні для оцінювання його фінансового та виробничого стану.

    Голова Фонду вважає, що такий учасник потенційно може суттєво вплинути на перебіг приватизації.

    Проте назву компанії або ім’я кінцевого бенефіціара не оприлюднили.

    Також не повідомлялося, яку суму український інвестор готовий запропонувати за завод.

    Тому стверджувати, що підприємство вже має визначеного українського покупця, немає підстав.

    До того ж, за словами Наталухи, станом на 15 жовтня жоден із потенційних претендентів ще не сплатив гарантійного внеску.

    Саме від фактичної реєстрації учасників залежатиме, чи відбудуться конкурентні торги.

    За скільки держава продає Одеський припортовий завод

    На продаж виставлено державний пакет акцій розміром 99,5667% статутного капіталу Одеського припортового заводу.

    Відповідно до офіційного повідомлення Фонду держмайна, аукціон запланований на 19 жовтня 2026 року.

    Стартова вартість пакета акцій становить 4 308 275 796 гривень без ПДВ.

    Цю ціну затвердив Кабінет Міністрів України розпорядженням від 15 липня 2026 року №698-р.

    Продаж відбуватиметься через державну електронну систему «Прозорро.Продажі».

    Для участі потенційні покупці повинні сплатити гарантійний внесок у розмірі 215 413 789,80 гривні.

    Крок підвищення ціни становить приблизно 43,08 мільйона гривень.

    Відповідно до офіційного оголошення аукціону, приймання заявок завершується 18 жовтня о 20:00.

    Початок торгів призначено на 19 жовтня о 12:10.

    Таким чином, вирішальний етап приватизації має відбутися вже найближчого понеділка.

    Чому завод вважають стратегічним активом

    Одеський припортовий завод розташований у місті Південне Одеської області.

    Підприємство спеціалізується на виробництві аміаку та карбаміду, які використовуються, зокрема, у виробництві мінеральних добрив.

    Його важливою перевагою є розташування поблизу морської транспортної інфраструктури.

    Це дозволяє поєднувати виробництво хімічної продукції з її перевалкою та експортом.

    ОПЗ тривалий час залишався одним із найбільших хімічних підприємств України.

    Проте останніми роками він зіткнувся зі значними фінансовими та виробничими проблемами.

    Промислове виробництво на підприємстві фактично простоює з 2021 року.

    Водночас завод зберігає виробничі потужності, які за відповідних умов можуть бути використані для відновлення роботи.

    За інформацією Фонду державного майна, площа земельної ділянки підприємства становить 252,41 гектара.

    Детальні характеристики об’єкта оприлюднені на державному порталі приватизації.

    Борги перевищують стартову ціну в кілька разів

    Одним із головних чинників, які впливають на інвестиційну привабливість підприємства, залишається його фінансовий стан.

    За даними, оприлюдненими в матеріалах про приватизацію, станом на кінець березня 2026 року активи ОПЗ оцінювалися приблизно в 4,33 мільярда гривень.

    Водночас прострочена кредиторська заборгованість підприємства становила близько 17,57 мільярда гривень.

    Окремо повідомлялося про заборгованість перед працівниками та бюджетом.

    Таким чином, сума прострочених боргових зобов’язань значно перевищує стартову ціну пакета акцій.

    Однак необхідно враховувати, що структура боргів, правові спори та порядок їхнього врегулювання можуть мати суттєве значення для майбутнього покупця.

    Стартова ціна 4,31 мільярда гривень не означає, що саме такою сумою обмежаться всі майбутні витрати інвестора.

    Потенційному власнику також доведеться оцінювати потреби підприємства в модернізації, забезпеченні сировиною, відновленні виробництва та виконанні умов приватизації.

    Саме тому навіть зацікавлені компанії можуть витрачати багато часу на фінансову та юридичну перевірку активу.

    Чотири іноземні компанії вже вивчали підприємство

    Ще влітку 2026 року Фонд державного майна повідомляв про значний інтерес до Одеського припортового заводу.

    У липні Дмитро Наталуха заявляв, що чотири іноземні компанії уклали угоди про нерозголошення інформації та отримали доступ до додаткових матеріалів про підприємство.

    Представники потенційних покупців також відвідували виробничі потужності.

    За словами голови Фонду, зацікавленість проявляли інвестори зі Сполучених Штатів, Близького Сходу та Азії.

    Проте підписання угоди про нерозголошення інформації не є заявкою на участь в аукціоні.

    Це лише етап попереднього вивчення об’єкта.

    Наявність кількох компаній, які ознайомилися з документацією, не гарантує, що вони надалі внесуть гроші та братимуть участь у торгах.

    Чому приватизація може не відбутися

    Одеський припортовий завод уже неодноразово намагалися приватизувати.

    Попередні спроби ускладнювалися боргами, юридичними питаннями, коливаннями на світовому ринку добрив та недостатньою кількістю покупців.

    Нинішня ситуація має додатковий ризик — повномасштабну війну.

    Одеська область регулярно зазнає російських ракетних і дронових атак.

    Для інвесторів це означає необхідність враховувати можливі пошкодження промислового обладнання, обмеження логістики та витрати на відновлення.

    Крім того, покупець має оцінити можливості страхування воєнних ризиків і перспективи експорту готової продукції.

    Показовою стала ситуація з іншим великим державним підприємством — «Сумихімпромом».

    Його приватизаційний аукціон, призначений на 13 жовтня, не відбувся через відсутність учасників.

    Це демонструє, що інтерес до промислових активів не завжди перетворюється на реальні інвестиційні рішення.

    Водночас повторення такого сценарію для ОПЗ не є неминучим.

    Підсумок залежатиме від того, чи подадуть потенційні покупці заявки у встановлений строк.

    Що буде з підприємством після аукціону

    Якщо для участі зареєструється достатня кількість претендентів, продаж відбуватиметься на конкурентних засадах із підвищенням ціни.

    Потенційна конкуренція між українськими та іноземними компаніями може збільшити суму, яку держава отримає від приватизації.

    Однак якщо бажаючих придбати підприємство не буде, заплановані торги можуть визнати такими, що не відбулися.

    У такому разі організатор матиме визначати подальші кроки відповідно до законодавства про приватизацію.

    Можливим варіантом є повторне виставлення активу на продаж за новими умовами.

    Проте конкретного рішення щодо повторного аукціону Одеського припортового заводу наразі немає.

    Станом на 18 жовтня 2026 року Одеський припортовий завод залишається у процесі приватизації, а остаточний склад учасників аукціону ще не оголошений.

    Американські інвестори продовжують цікавитися підприємством, але побоюються російських обстрілів і політичної невизначеності.

    Одночасно з’явився український претендент, який може вплинути на результат торгів.

    Чи перетвориться цей інтерес на реальні заявки та фінансові пропозиції, стане відомо після завершення реєстрації та проведення аукціону.

    Для держави продаж Одеського припортового заводу стане перевіркою того, наскільки великий бізнес готовий вкладати мільярди гривень у стратегічні українські підприємства навіть під час повномасштабної війни.

  • Мільйонні активи російського олігарха: у державній власності кар’єр Дерипаски на Сумщині терміново виставили на приватизаційні торги

    Мільйонні активи російського олігарха: у державній власності кар’єр Дерипаски на Сумщині терміново виставили на приватизаційні торги

    Фонд державного майна України офіційно оголосив про проведення аукціону з продажу націоналізованого майна колишнього російського олігарха Олега Дерипаски. На продаж виставлено цілісний пул активів підприємства на Сумщині, стартова ціна яких становить 98,64 мільйона гривень. Торги в електронній системі Прозорро.Продажи призначені на 22 вересня 2026 року.

    Що входить до складу виставленого на аукціон пулу

    Згідно з опублікованими даними, об’єкт приватизації розташований у селі Банычи Сумської області та включає 100 відсотків корпоративних прав (державну частку у статутному капіталі ТОВ «Глуховский карьер кварцитов»), а також 22 об’єкти нерухомого майна. До повномасштабного вторгнення підприємство спеціалізувалося на видобутку цінних порід кварцитоподібного піщаняку на Баницкому родовищі, яке розташоване всього за два десятки кілометрів від державного кордону з Російською Федерацією.

    Санкційний процес проти російського мільярдера розпочався у квітні 2022 року, коли Офіс генерального прокурора та Державне бюро розслідувань наклали арешт на активи підприємства. Тоді слідство встановило, що кар’єр тривалий час працював в інтересах військово-промислового комплексу РФ, постачаючи стратегічно важливий кварцит для виробництва ферросиліцію, кристаллічного кремнію та щебеню, які згодом використовувалися російськими заводами для виготовлення озброєння. Єдиним бенефіціаром компанії через кіпрську структуру United Company Rusal Silicon Limited виступав сам Олег Дерипаска.

    Шлях до націоналізації та передачі державі

    У лютому 2023 року Вищий антикорсуд ухвалив рішення про стягнення активів олігарха в дохід держави у межах санкційних обмежень. Проте юридичний процес передачі затягнувся, і лише у 2024 році офшорну компанію остаточно вивели зі складу засновників, замінивши її на Фонд державного майна України. Тепер держава прагне повністю позбутися колишнього російського активу через відкритий аукціон, залучивши нових інвесторів до відновлення економічного потенціалу регіону.

     

  • Конфісковане майно на відновлення: ФДМУ готує до аукціону готель AmstelSki у Буковелі

    Конфісковане майно на відновлення: ФДМУ готує до аукціону готель AmstelSki у Буковелі

    Фонд державного майна України розпочав підготовку до приватизації готельного комплексу AmstelSki, розташованого на гірськолижному курорті Буковель. Раніше об’єкт належав В’ячеславу Заневському — колишньому керівнику охорони Віктора Януковича. Усі кошти від продажу спрямують до фонду відновлення України.

    Ключові деталі та перебіг підготовки до продажу

    • Зміна управління та зняття арештів: ФДМУ вже змінив керівництво готелю, а всі судові арешти й обтяження, раніше накладені на майно товариства, скасовано в судовому порядку.
    • Юридичне оформлення: Наразі триває державна реєстрація прав власності на земельні ділянки за державою, проводиться повна інвентаризація майна та готується процедура незалежної оцінки комплексу.
    • Цільове використання коштів: Отримані від приватизації кошти поповнять Фонд ліквідації наслідків збройної агресії та будуть спрямовані на відбудову України.

    З повідомлення Фонду державного майна України:

    «Судові арешти та інші обтяження, накладені на майно товариства, скасовані. Наразі триває державна реєстрація прав власності на земельні ділянки за державою, інвентаризація майна та підготовка комплексу до оцінки».

     

  • ТРЦ «Гуллівер» виставлений на продаж, головним претендентом на купівлю може стати Максим Кріппа

    ТРЦ «Гуллівер» виставлений на продаж, головним претендентом на купівлю може стати Максим Кріппа

    Державні банки готують до відкритого аукціону один із найпомітніших комерційних об’єктів Києва — багатофункціональний комплекс Gulliver. При цьому, за інформацією, що є в розпорядженні редакції, з імовірністю близько 90 відсотків його придбає Максим Кріппа. Стартова ціна лота, який виставлять через систему Prozorro Продажі, становитиме 207 мільйонів доларів. Публікація очікується на початку вересня.

    Комплекс загальною площею понад 157 тисяч квадратних метрів розташований у самому центрі столиці поруч із трьома станціями метро і поєднує торговельну галерею з 35-поверховою офісною вежею. Після кількох місяців невизначеності, пов’язаних зі зміною власника, об’єкт повністю відновив роботу в лютому. Потоки відвідувачів відновилися, орендарі повернулися, проте стратегічне питання про довгострокового власника залишалося відкритим. Право власності на Gulliver перейшло до консорціуму Ощадбанку та Укрексімбанку у липні 2025 року в результаті процедури стягнення іпотеки. Попередній власник — компанія «Три О», пов’язана з Віктором Поліщуком, — припинив обслуговувати кредитні зобов’язання. Сукупний борг перед двома державними банками оцінювався приблизно в 675 мільйонів доларів. Банки використали механізм, що дозволяє звернути стягнення без тривалого судового процесу, і зареєстрували право власності.

    Перехід активу супроводжувався гострим конфліктом. Колишні керівники, за твердженням банків, блокували доступ до інженерних систем, документації та диспетчеризації. Наприкінці жовтня комплекс тимчасово закрили, посилаючись на ризики техногенного характеру. Часткове відкриття відбулося в грудні, повноцінна робота відновилася лише через три місяці. Юридичні спори та спроби оскаржити реєстрацію права власності з боку колишніх бенефіціарів тривали паралельно. На цьому тлі ринок уже кілька місяців обговорює коло потенційних покупців. Серед імен, які регулярно лунали в професійних колах, фігурував Максим Кріппа — підприємець, який за останні роки сформував портфель зі знакових об’єктів у центрі Києва. Вінпридбав бізнес-центр «Парус», приватизував готель «Україна» на Майдані, а також розширював присутність в інших комерційних і девелоперських проєктах. Сам Кріппа неодноразово підкреслював інтерес саме до унікальних, «неповторних» локацій, альтернативи яким практично не існує.

    Восени 2025 року через свій фонд він публічно дистанціювався від Gulliver, заявивши, що об’єкт не відповідає поточній інвестиційній стратегії. Відтоді ситуація змінилася. Комплекс стабілізовано, юридичні ризики частково знято, а держава явно має намір вийти з активу через прозорий аукціон. Висока ймовірність його участі та перемоги на торгах логічно вписується у вже сформовану модель: Кріппа послідовно збирає активи, які формують впізнаваний «пояс» преміальної нерухомості в історичному центрі. Gulliver, розташований за кілька хвилин ходи від «Паруса» та готелю «Україна», географічно і статусно доповнює цю групу. При цьому стартова ціна в 207 мільйонів доларів виглядає відносно помірною на тлі попередніх оцінок і обсягу накопичених інвестицій в об’єкт.

    Для державних банків угода стане одним із найбільших публічних виходів із заставних активів за останні роки. Прозорість процедури через Prozorro має знизити політичні та репутаційні ризики, які неминуче супроводжують продаж такого помітного об’єкта. Якщо аукціон пройде за сценарієм, який зараз обговорюють у ділових колах, київський центр отримає ще одного великого приватного гравця з уже сформованим портфелем.

     

  • ФДМУ розповів, що буде з понад 1500 конфіскованими активами росіян: які об’єкти принесуть мільярди бюджету

    ФДМУ розповів, що буде з понад 1500 конфіскованими активами росіян: які об’єкти принесуть мільярди бюджету

    Фонд державного майна України (ФДМУ) продовжує реалізацію санкційних активів, конфіскованих у громадян Росії та осіб, пов’язаних із державою-агресором. Станом на сьогодні в управлінні фонду перебуває вже понад 1,5 тисячі таких об’єктів, однак далеко не всі вони можуть швидко поповнити державний бюджет. Найбільший фінансовий потенціал мають корпоративні права підприємств, тоді як значна частина конфіскованого майна складається з автомобілів, квартир, антикваріату, колекційної зброї та предметів мистецтва.

    Про це в інтерв’ю РБК-Україна повідомив голова ФДМУ Дмитро Наталуха.

    Реєстр санкційних активів продовжує зростати

    За словами Наталухи, ще у лютому реєстр санкційного майна налічував 1537 позицій, а за останні два місяці він збільшився ще приблизно на десяток нових активів.

    Найбільшу частку реєстру становить індивідуально визначене майно. Близько 41% усіх конфіскованих активів — це автомобілі, квартири, житлові будинки та інші об’єкти нерухомості.

    Ще приблизно 500 позицій припадають на колекційні предмети: антикварну зброю, картини, ікони, ювелірні вироби та інші культурні цінності.

    Водночас саме корпоративні права підприємств, яких у реєстрі лише 123, можуть забезпечити найбільші надходження до державного бюджету.

    Чому антикваріат не приносить прибутку

    Як пояснив очільник ФДМУ, продаж конфіскованого антикваріату залишається складним завданням.

    За його словами, в Україні фактично відсутній ринок такого масштабу, який міг би забезпечити реалізацію сотень предметів мистецтва та історичних цінностей. Водночас міжнародні торговельні майданчики для Фонду державного майна наразі недоступні.

    Через це фонд проводить оцінку та облік таких предметів, після чого значну їх частину передає до українських музеїв для збереження.

    Уже продали квартиру Лебедєва та автомобілі Дерипаски

    Попри труднощі з реалізацією окремих категорій майна, Фонд уже має успішні приклади продажу санкційних активів.

    Зокрема, кілька тижнів тому було реалізовано квартиру російського пропагандиста Артемія Лебедєва.

    Також ФДМУ виставив на аукціон чотири автомобілі, які належали російському олігарху Олегу Дерипасці. Усі транспортні засоби знайшли нових власників, а отримані кошти поповнили державний бюджет.

    Лише третина бізнес-активів є ліквідною

    Найціннішими активами залишаються корпоративні права підприємств. Саме вони здатні забезпечити багатомільярдні надходження для держави.

    Однак, як зазначив Дмитро Наталуха, із 123 корпоративних активів лише приблизно 35% є ліквідними та готовими до продажу.

    Ще близько 20% підприємств розташовані на тимчасово окупованих територіях, що унеможливлює їх реалізацію найближчим часом.

    Крім того, приблизно 17% активів досі проходять процедуру ідентифікації, оскільки юридично ще не оформлені належним чином.

    Саме тому вже цього року на продаж планують виставити лише близько чверті всіх ліквідних підприємств.

    Які об’єкти продаватимуть до кінця року

    Фонд державного майна вже сформував орієнтовний графік приватизації найбільших санкційних активів.

    У жовтні планується продаж:

    • Демурінського гірничо-збагачувального комбінату;
    • підприємства «Мотордеталь-Конотоп».

    У листопаді на аукціони мають виставити:

    • Глухівський кар’єр кварцитів;
    • Миколаївський глиноземний завод;
    • ще сім підприємств, які продаватимуть єдиним пакетом.

    У грудні ФДМУ планує провести один із найбільш очікуваних аукціонів — продаж торговельно-розважального центру Ocean Plaza.

    У першому кварталі 2027 року фонд розраховує реалізувати ще одну велику групу підприємств, до якої увійдуть СМНПО ім. Фрунзе та сумський завод «Енергомаш».

    Куди підуть гроші від продажу

    Усі кошти, отримані від реалізації конфіскованого майна громадян РФ, російських компаній та колаборантів, не залишаються у розпорядженні Фонду держмайна.

    Відповідно до чинного законодавства вони спрямовуються до Фонду ліквідації наслідків збройної агресії, з якого фінансуються відновлення зруйнованої інфраструктури, житла, соціальних об’єктів та інші проєкти після російських атак.

    У ФДМУ наголошують, що продаж санкційних активів є одним із важливих механізмів компенсації збитків, завданих Україні російською агресією, а найближчими місяцями держава планує реалізувати низку найбільших конфіскованих підприємств, які можуть принести бюджету значні надходження.

  • Квартиру російського пропагандиста Лебедєва в центрі Києва продали

    Квартиру російського пропагандиста Лебедєва в центрі Києва продали

    Фонд державного майна України успішно реалізував на відкритому онлайн-аукціоні конфісковану квартиру російського пропагандиста Артемія Лебедєва. За результатами конкурентних торгів трикімнатне дворівневе помешкання у самому центрі Києва було продано за 13 500 001 гривню. Виручені кошти поповнять Фонд ліквідації наслідків збройної агресії Росії проти України та будуть використані для відновлення держави після масштабних руйнувань, спричинених війною.

    Про це повідомив Фонд державного майна України.

    У ФДМУ зазначили, що йдеться про трикімнатну дворівневу квартиру загальною площею 138,5 квадратного метра, яка розташована в історичному центрі столиці та має вид на Золоті Ворота. Саме ця нерухомість стала одним із конфіскованих активів російського пропагандиста, які були передані державі за рішенням суду в межах санкційної політики України.

    Під час проведення відкритого аукціону за право придбати квартиру змагалися два учасники. Конкуренція дозволила суттєво збільшити вартість лота — остаточна ціна продажу майже на три мільйони гривень перевищила стартову. Переможцем торгів стало ТОВ “Центр досліджень безпілотних систем”, яке запропонувало найбільшу суму та стало новим власником квартири.

    У Фонді державного майна наголосили, що продаж санкційних активів є не лише інструментом ефективного управління державною власністю, а й одним із практичних механізмів відновлення країни. Кожна гривня, отримана від реалізації такого майна, спрямовується на фінансування заходів із ліквідації наслідків російської агресії, відбудову зруйнованої інфраструктури, житла та інших об’єктів, які постраждали внаслідок повномасштабної війни.

    “Ця квартира більше не є символом безкарності російського пропагандиста. Відтепер це ще один приклад того, як майно осіб, які підтримували війну проти України, перетворюється на ресурс для відновлення нашої держави. Санкції мають не лише політичні, а й цілком реальні економічні наслідки”, — наголосили у Фонді державного майна.

    У відомстві також підкреслили, що активи осіб, які працювали проти України та підтримували агресію Росії, більше не служать своїм колишнім власникам. Натомість вони переходять у власність держави та починають працювати на потреби українського суспільства, допомагаючи фінансувати післявоєнне відновлення.

    Продаж квартири став черговим прикладом реалізації державної політики щодо використання конфіскованого майна підсанкційних осіб. Україна продовжує застосовувати механізми стягнення активів тих, хто підтримував російську агресію, а отримані від їх реалізації кошти спрямовує на компенсацію збитків, яких країна зазнала через війну.

    Артемій Лебедєв є російським дизайнером, підприємцем та блогером, який заснував “Студію Артемія Лебедєва” — одну з найвідоміших дизайнерських компаній у Росії. Протягом останніх років він активно підтримує політику Кремля та регулярно поширює антиукраїнські заяви й пропагандистські матеріали у своїх соціальних мережах, де його аудиторія налічує сотні тисяч підписників.

    Ще у 2017 році Лебедєву заборонили в’їзд на територію України після його публічних заяв про те, що російська окупація Криму нібито була “ідеальною”. Після початку повномасштабного вторгнення Росії він продовжив відкрито підтримувати дії Кремля та виправдовувати війну, у зв’язку з чим потрапив під українські санкції.

    Особливий резонанс викликали його поїздки на тимчасово окуповані українські території. Зокрема, він відвідував територію металургійного комбінату “Азовсталь” у Маріуполі після його руйнування російськими військами, робив фотографії на даху захопленої Запорізької атомної електростанції та знімав пропагандистські сюжети про окупацію ЗАЕС для російських медіа. Ці матеріали використовувалися кремлівською пропагандою для виправдання незаконної окупації українських територій та дискредитації України на міжнародній арені.

    У червні 2022 року Лебедєв незаконно прибув на територію Запорізької атомної електростанції, яка перебуває під контролем російських військових. Там він підготував пропагандистський репортаж для російських інформаційних ресурсів, у якому поширював кремлівські наративи щодо ситуації на стратегічному об’єкті.

    У березні 2023 року Служба безпеки України повідомила Артемію Лебедєву про підозру за частиною третьою статті 436-2 Кримінального кодексу України — виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України та глорифікація її учасників.

    Підставою для конфіскації його активів стало рішення Вищого антикорупційного суду, який у липні 2023 року повністю задовольнив позов Міністерства юстиції України щодо застосування санкції у вигляді стягнення майна на користь держави. Суд визнав обґрунтованими доводи про підтримку Лебедєвим російської агресії та ухвалив рішення про конфіскацію належних йому українських активів.

    До переліку конфіскованого майна увійшли дві квартири у Києві площею 138,5 та 193,2 квадратного метра. Одне помешкання перебувало у безпосередній власності Лебедєва, тоді як інше він контролював опосередковано через свого бізнес-партнера Костянтина Моршнева.

    Після завершення всіх юридичних процедур Кабінет Міністрів України у вересні 2023 року передав конфісковані активи до управління Фонду державного майна. Відтоді ФДМУ отримав повноваження здійснювати їхню приватизацію або передачу в оренду відповідно до чинного законодавства. Водночас уряд визначив, що всі кошти, отримані від реалізації санкційного майна, мають надходити до Фонду ліквідації наслідків збройної агресії.

    У Фонді державного майна наголошують, що продаж квартири Артемія Лебедєва є ще одним підтвердженням того, що санкційна політика України має не лише політичне чи символічне значення, а й приносить конкретний економічний результат. Конфісковані активи осіб, які підтримували війну проти України, поступово перетворюються на фінансовий ресурс для відбудови країни, допомагаючи фінансувати проєкти з реконструкції житла, соціальної та критичної інфраструктури, пошкодженої внаслідок російської агресії.

  • Продадуть уже цього року? Зеленський поставив дедлайн для приватизації “Сенс Банку” — що стоїть за рішенням

    Продадуть уже цього року? Зеленський поставив дедлайн для приватизації “Сенс Банку” — що стоїть за рішенням

    Президент України Володимир Зеленський заявив, що державний Сенс Банк має бути приватизований уже у 2026 році, без жодних затримок. Відповідну позицію глава держави озвучив після наради з прем’єр-міністеркою Юлією Свириденко, де обговорювали реформування державного сектору та фінансової системи.

    За словами президента, приватизація банку є частиною ширшої стратегії лібералізації економіки та зменшення ролі держави у банківському секторі. Влада розраховує, що передача установи у приватні руки дозволить підвищити ефективність управління, залучити інвестиції та посилити конкуренцію на фінансовому ринку.

    «Не має бути жодних затримок у процесі — цього року банк повинен бути приватизований», — наголосив Зеленський, фактично встановивши політичний дедлайн для уряду.

    Рішення про приватизацію «Сенс Банку» не є новим, однак саме зараз воно набуває особливої актуальності. Банк був націоналізований у 2023 році після санкцій та обмежень, пов’язаних із попередніми власниками. Відтоді держава контролює установу через відповідні органи, а сам банк входить до переліку системно важливих.

    Втім, паралельно із планами приватизації навколо «Сенс Банку» знову спалахнув інформаційний скандал. Йдеться про так звані «плівки Міндіча», у яких фігуранти справи «Мідас» нібито обговорювали вплив на кадрові рішення в наглядовій раді банку. Зокрема, у записах згадуються питання призначень та можливі неформальні впливи на управління установою.

    Ці обставини додають політичної чутливості процесу приватизації. Влада змушена балансувати між необхідністю швидкого продажу активу та потребою забезпечити максимальну прозорість, щоб уникнути звинувачень у непрозорих домовленостях або повторенні старих схем.

    Окрім теми банків, під час наради обговорювали й ширші кадрові зміни в уряді. Зеленський повідомив, що найближчим часом можуть відбутися ротації на рівні заступників міністрів, а також оновлення керівництва окремих державних підприємств. Зокрема, йдеться про компанію «Ліси України» та енергетичний сектор, включно з Енергоатом.

    Президент також доручив пришвидшити призначення нового керівника «Енергоатому», підкресливши, що нова наглядова рада вже сформована і має всі повноваження для ухвалення відповідного рішення.

    У ширшому контексті ці кроки свідчать про спробу уряду перезапустити управління державними активами в умовах війни та економічного тиску. Україна продовжує співпрацю з міжнародними партнерами, зокрема МВФ і Світовим банком, які традиційно наполягають на скороченні державної частки в економіці та підвищенні прозорості держпідприємств.

    Приватизація «Сенс Банку» може стати одним із найбільш резонансних кейсів 2026 року. По-перше, через масштаб активу та його значення для фінансової системи. По-друге, через політичний і антикорупційний контекст, у якому вона відбуватиметься.

    Експерти зазначають, що успіх цього процесу залежатиме від кількох ключових факторів: прозорості конкурсу, залучення авторитетних міжнародних інвесторів та чітких правил гри. У разі провалу або скандалів це може негативно вплинути на інвестиційний імідж України.

    Водночас у разі успішної реалізації приватизація стане сигналом для ринку, що Україна навіть у воєнний час здатна проводити структурні реформи та відкривати економіку для інвесторів.

    Заява Зеленського — це не лише про один банк, а про масштабніший курс: скорочення державного впливу, перезавантаження управління та спробу зробити економіку більш відкритою. Але чи вдасться реалізувати ці плани швидко й без скандалів — стане зрозуміло вже найближчими місяцями.

  • Свириденко у Польщі: переговори з Туском про оборону, енергетику і нові правила на кордоні

    Свириденко у Польщі: переговори з Туском про оборону, енергетику і нові правила на кордоні

    Прем’єр-міністр України Юлія Свириденко здійснила робочий візит до польського Жешува, де провела переговори з главою уряду Польщі Дональдом Туском. Сторони обговорили широкий спектр питань — від оборони та енергетики до торгівлі, логістики та розвитку прикордонної інфраструктури. Про це очільниця українського уряду повідомила в Телеграм у понеділок, 27 квітня.

    За підсумками зустрічі українська сторона повідомила, що співпраця між країнами має насичений і практичний порядок денний, орієнтований на вирішення конкретних економічних і безпекових завдань. Основну увагу приділили посиленню оборонної взаємодії, що залишається ключовим напрямом співпраці в умовах війни.

    Окремим блоком переговорів стала енергетика. Україна і Польща домовилися активізувати взаємодію між державними та приватними компаніями, зокрема йдеться про розширення співпраці у сфері постачання енергоресурсів, обміну інфраструктурними можливостями та спільних проєктів. У цьому контексті планується поглиблення партнерства між енергетичними компаніями обох країн, що може зміцнити енергетичну безпеку регіону.

    Важливою темою стала і двостороння торгівля. Україна та Польща працюють над зменшенням бар’єрів для перевізників і спрощенням процедур перетину кордону. Найближчим часом очікується підписання угоди щодо контролю на спільних пунктах пропуску. Це дозволить оптимізувати митні процедури, скоротити час проходження кордону та зменшити навантаження на логістичні маршрути.

    Також сторони обговорили технічні питання, пов’язані з реєстрацією українських перевізників у польських системах контролю, що є важливим для стабільності вантажоперевезень. Врегулювання цих процедур має знизити напругу у транспортній сфері та забезпечити більш передбачувані умови для бізнесу.

    Значну увагу приділили розвитку прикордонної та логістичної інфраструктури. Йдеться про модернізацію пунктів пропуску, розширення їх пропускної спроможності та створення нових транспортних коридорів. Це питання є критично важливим для експорту української продукції та стабільного функціонування економіки в умовах війни.

    Окремо обговорювалася участь польських компаній у приватизаційних процесах в Україні. Польща розглядається як один із ключових партнерів у відбудові економіки, і залучення іноземного бізнесу має стати важливим фактором післявоєнного розвитку.

    У ході переговорів українська сторона подякувала Польщі за підготовку до проведення міжнародної конференції з відновлення України, яка цього року відбудеться у Гданську. Цей захід розглядається як ключова платформа для залучення інвестицій і координації міжнародної допомоги.

    Крім того, польського прем’єра запросили взяти участь у міжнародному саміті міст і регіонів України, який запланований у Києві. Очікується, що цей захід стане майданчиком для розвитку регіонального співробітництва та обговорення конкретних проєктів відбудови.

    Переговори відбулися на тлі активного розвитку українсько-польських відносин, які за останні роки значно поглибилися. Польща залишається одним із ключових партнерів України у сфері безпеки, економіки та гуманітарної підтримки.

    Раніше польська сторона також заявляла про наміри розвивати власні оборонні спроможності із залученням українського досвіду, зокрема у сфері безпілотних технологій. Це свідчить про взаємний обмін знаннями та практиками між країнами.

    Загалом зустріч у Жешуві підтвердила, що Україна і Польща переходять від декларацій до практичної реалізації спільних рішень. Основний акцент робиться на інфраструктурі, енергетиці та безпеці — сферах, які мають визначальне значення як під час війни, так і у період післявоєнного відновлення.

    У підсумку переговори продемонстрували прагнення обох країн до поглиблення стратегічного партнерства, яке охоплює не лише політичний діалог, а й конкретні економічні та безпекові проєкти.

  • Непрацюючий 17 років завод на Вінничині продали за мільйон новому власнику

    Непрацюючий 17 років завод на Вінничині продали за мільйон новому власнику

    Фонд державного майна України продав на аукціоні колишній Чечельницький спиртовий завод на Вінниччині, який не працював понад 17 років. Підприємство придбали за 1,2 млн грн, або 1,44 млн грн з урахуванням ПДВ.

    Як повідомляється, участь в аукціоні взяла лише одна компанія — ТОВ «Компанія Оіл-Транссервіс Груп», яка і стала переможцем торгів. Засновницею та керівницею підприємства є Яна Тараніна.

    До складу придбаного майнового комплексу входить значний обсяг активів. Йдеться про 40 об’єктів нерухомості загальною площею понад 11,5 тисяч квадратних метрів. Серед них — виробничі, складські та адміністративні будівлі, а також інша інфраструктура, розташована у селищі Чечельник Вінницької області та місті Кодима на Одещині.

    Окрім нерухомості, новий власник отримує 17 транспортних засобів, більшість із яких виготовлені ще у 1980–1990-х роках і перебувають у неробочому стані, а також інше рухоме майно.

    Чечельницький спиртовий завод раніше входив до структури державного концерну «Укрспирт». Водночас підприємство не функціонує з 2009 року і за цей час накопичило значні борги. Відповідно до умов приватизації, зобов’язання з їх погашення переходять до нового власника.

    Продаж об’єкта став частиною політики держави щодо приватизації збиткових і неактивних підприємств. Очікується, що новий інвестор зможе або відновити виробництво, або використати активи для інших господарських цілей.

    Водночас низька ціна продажу та відсутність конкуренції на аукціоні вкотре порушують питання про ефективність управління державними активами та їхню інвестиційну привабливість.

  • Службове житло за копійки і елітна нерухомість: як родина посадовця ДБР примножує активи

    Службове житло за копійки і елітна нерухомість: як родина посадовця ДБР примножує активи

    Заступник керівника управління Державного бюро розслідувань у Львові Дмитро Бузницький опинився в центрі уваги через низку питань до його майнового стану та активів родини. Йдеться про історію з приватизацією службової квартири, придбанням елітної нерухомості та походженням коштів.

    Найбільший резонанс викликала квартира у преміальному житловому комплексі Jack House в Києві. У 2024 році вона перейшла у власність Бузницького та його дружини Алли Продан за символічною ціною — 9 гривень 47 копійок. При цьому ринкова вартість аналогічного житла оцінюється приблизно у 235 тисяч доларів.

    Ця квартира раніше була службовою і перебувала у користуванні посадовця навіть після його звільнення з СБУ. У 2023 році її передали у комунальну власність, а вже згодом приватизували.

    Водночас виникають питання щодо законності такої приватизації. За законодавством, право на безкоштовну приватизацію житла надається лише один раз. Бузницький уже використав його у 1994 році, коли разом із родиною приватизував квартиру в Каневі. Згодом він оскаржив це право в суді, фактично відкривши можливість повторної приватизації.

    Окрема увага — до майна дружини посадовця Алли Продан. Саме вона за останні роки стала власницею низки дорогих об’єктів нерухомості. У 2018 році вона придбала квартиру у ЖК «Французький квартал 2» у Києві площею 81 м². Офіційно її вартість становила 125 тисяч доларів, хоча власні заощадження жінки були значно меншими.

    Частину коштів, за документами, подарувала її мати — понад 2,6 млн гривень. Водночас походження цих грошей викликає сумніви: офіційні доходи родички не пояснюють таку суму.

    У 2020 році квартиру обміняли на будинок площею 325 м² у Плютах під Києвом — без доплати, попри суттєву різницю в ринковій вартості. Уже у 2024 році цей будинок було продано за 11,3 млн гривень — у шість разів дорожче за попередню оцінку.

    Після цього родина придбала нову квартиру площею майже 150 м² у столичному ЖК «52 Перлина». Паралельно вони орендували ще кілька об’єктів нерухомості — у Києві та Львові.

    Ще один епізод — використання дорогого автомобіля Toyota Land Cruiser, який був оформлений на матір посадовця. При цьому її офіційні доходи не відповідали вартості такого авто.

    Попри багаторічну службу, сам Бузницький не декларував значних активів. Основні придбання оформлені на його дружину, яка до 2019 року працювала на митниці, а згодом зайнялася підприємницькою діяльністю.

    У підсумку формується картина, яка викликає запитання щодо походження коштів, законності приватизації та відповідності способу життя задекларованим доходам. Історія з квартирою за 9 гривень лише підсилила ці підозри.