Міністерство закордонних справ України офіційно звернулося до Ісламської Республіки Іран з вимогою утриматись від постачання будь-яких видів озброєння та військової техніки Росії, яка є державою-агресором згідно Статуту ООН та міжнародного права. Це звернення підкреслює серйозні побоювання України щодо можливого посилення військово-технічної співпраці між Тегераном і Москвою.
Заява МЗС України
Прес-служба МЗС України повідомила, що за останні два роки українці стали жертвами російських терористичних обстрілів, зокрема з використанням дронів, вироблених в Ірані. Українська сторона попереджає, що посилення військово-технічного співробітництва між Росією та Іраном створює серйозні загрози не лише для України, а й для Європи, Близького Сходу та світу загалом.
“Вимагаємо від Ірану повністю припинити постачання зброї Росії, аби підтвердити серйозність своїх заяв про непричетність до підживлення російської воєнної машини смерті”, – йдеться в заяві МЗС.
У повідомленні також підкреслено, що підтвердження факту передачі Іраном балістичних ракет до Росії призведе до серйозних наслідків для українсько-іранських відносин. В Україні наголошують на необхідності вжиття міжнародних заходів для захисту світового миру та безпеки.
Вчора британський військовий аналітик Шон Белл заявив, що поставка іранських балістичних ракет до Росії виглядає “неминучою” і може відбутися найближчим часом. Він підкреслив, що Росія, ймовірно, уклала контракт з Іраном на постачання двох типів балістичних ракет малої дальності ще у грудні 2023 року.
The Wall Street Journal також повідомив, що Іран вже постачає Росії “кілька сотень” балістичних ракет малої дальності. Передача цих ракет збіглася з інтенсивними обстрілами цивільної інфраструктури України, внаслідок яких загинули десятки мирних жителів.
Західні країни раніше попереджали Іран про можливі додаткові санкції у разі постачання ракет Росії. Ситуація продовжує залишатися напруженою, і світова спільнота стежить за розвитком подій.
Президент США Джо Байден завершить свою каденцію за кілька тижнів, і багато в Україні задаються питанням, які остаточні “подарунки” він може залишити для нашої країни. Політолог Віктор Небоженко попереджає, що не слід очікувати значних змін у політиці США щодо України до завершення терміну президентства Байдена. Основною мотивацією адміністрації США завжди був національний інтерес, а не благодійні зусилля, і це варто враховувати при оцінці подальших дій Вашингтона.
Ми дивуємося, як суперечливо поводиться президент Байден щодо російсько-української війни. То він гарячково кидається допомагати Україні, то затихає на пів року, пояснюючи це небезпекою для США і всього світу, що виходить від путінської Росії. Він постійно змінює терміни кардинальної допомоги і мотиви своїх дій щодо України, вказуючи то на жахливу корупцію, то на вкрай низьку компетенцію політичного керівництва України. Що не заважає політикам США регулярно зустрічатися з тими, кого вони так люто критикують і кому вони явно не довіряють свої плани та допомогу.
Президенту Байдену здається мудрим, щоб Україна не програла, а Росія не виграла. Звідси видно стратегію США дрібних порцій військової допомоги Україні за постійного стирання “червоних ліній” путінської Росії. Інша річ, що ця стареча політична мудрість не плідна, не має перспектив, бо Вашингтон не знає, що робити з Україною чи Росією після перемир’я або закінчення війни.
Президент США Байден не приховує, що головна його турбота — це президентські вибори в США, а не страждання України. Тож нам слід визнати, що якщо президент США Байден вірить у перемогу кандидатки від демократичної партії на виборах 2024 року Гарріс, то він до закінчення своєї каденції не робитиме різкого посилення допомоги Україні, залишаючи Гарріс, з одного боку, скрутну “проблему України”, з другого боку, свободу маневру та відповідальність перед США.
У осінньо-зимовий період Україна може зіткнутися з серйозними проблемами в енергетичній сфері, включаючи можливі відключення електроенергії від 12 до 20 годин на добу. Цю інформацію озвучили експерти Центру протидії дезінформації (ЦПД), наголошуючи на складній ситуації з енергетичними ресурсами в країні.
Юрій Корольчук, експерт Інституту енергетичних стратегій, розглядає кілька можливих сценаріїв розвитку ситуації в енергетичному секторі в осінньо-зимовий період, залежно від перебігу подій.
Оптимістичний сценарій передбачає, що 8−9 енергоблоків АЕС працюватимуть стабільно, а зима виявиться м’якою, без сильних морозів. У такому разі можливе відновлення близько 3 ГВт (3000 мегаватів) із 6 ГВт пошкоджених потужностей, що призведе до вимкнень світла на термін до 12 годин на добу.
Песимістичний сценарій передбачає відновлення лише близько 2000 мегават потужності за умови роботи 6−7 енергоблоків АЕС і холодної зими. У цьому випадку енергетична система може зіткнутися з кризою.
У найнесприятливішому випадку, якщо Росія продовжить атаки на українську енергетику, громадянам доведеться проводити до 20 годин на добу без електроенергії та опалення.
Згідно з прогнозом члена енергетичного комітету Верховної Ради Сергія Нагорняка, при температурі -10°C взимку українці, ймовірно, матимуть доступ до електроенергії тільки 12−14 годин на добу, решту 10 годин доведеться обходитися без світла.
У ЦПД також підкреслили, що значні надії покладаються на західну допомогу. Під час офіційного візиту до США українська делегація домовилася з американськими урядовцями та бізнесом про стратегію швидкого відновлення і модернізації української енергосистеми. Зокрема, США виділили Україні пакет допомоги на суму $800 млн для зміцнення енергетичної безпеки.
4 вересня 2024 року, Львів переживає тяжкий день після нічного масованого удару, завданого російськими військами. В результаті атаки, що сталася в ніч на 4 вересня, місто постраждало від численних ракетних ударів, включаючи ракету типу “Кинджал”, що завдали серйозної шкоди інфраструктурі та залишили численні жертви серед мирного населення.
Сім людей загинули, серед них троє дітей. Ще принаймні 38 отримали поранення, 10 людей у важкому стані, серед них також є діти, повідомив мер міста Андрій Садовий.
За його словами, зруйновано понад 50 житлових будинків у центрі міста та біля вокзалу.
За повідомленням керівника ОВА Максима Козицького, російська армія завдала комбінованого удару по цивільному сектору. Було два важких влучання.
Частково знеструмлена залізниця, багато потягів запізнюються.
Зранку ракета вдарила по Кривому Рогу, там є поранені, але обійшлось без загиблих.
Як Росія вдарила по Львову
За свідченнями очевидців, близько 5.40 над центром Львова пролетіли щонайменше кілька ракет, після чого було чути дуже гучні вибухи та видно заграву. Над містом здійнявся дим.
Автор фото,Roman Baluk/Reuters
Підпис до фото,Принаймні семеро людей загинули, багато поранених під час нічної атаки на Львів
Також Росія піднімала два Міг-31 та запускала кілька ракет “Кинджал”. За даними Повітряних сил, аеробалістичні ракети рухались у напрямку Львівщини.
Одразу після попередження керівника області Максима Козицького про загрозу “Кинджалу” для Львова о 5.46 у місті пролунав дуже гучний звук та трусились стіни.
“Кинджали на території Львова. Працює ППО”, – повідомляв також мер Львова Андрій Садовий.
Це може бути перший удар аеробалістичними “Кинджалами” по Львову.
Автор фото,Так люблю той Львів, що бракує ми слів
Підпис до фото,Знищений новий ЖК на вулиці Братів Міхновських
Окрім того, Росія цієї ночі запускала безпілотники “Шахеди”, частина яких вдарила біля Львова та пролітала над містом.
У ніч на 4 вересня Росія запустила по Україні десятки “Шахедів”, також близько п’яти бортів Ту-95 МС вночі запустили кілька груп крилатих ракет, які після 4 години ранку зайшли у повітряний простір України та вдарили у західних регіонах України.
Загалом ракетна та дронова атака Росії тривала понад 4 години і відбій оголосили тільки після 7 години ранку.
3 вересня Росія завдала ракетного удару по Полтаві. Загинула щонайменше 51 людина, ще понад 270 поранені.
Які руйнування у Львові і що відомо про загиблих
Вже відомо про сімох загиблих людей та 38 поранених, серед яких є важкі.
Серед загиблих трьох дітей дівчата віком 9 та 14 років.
Унаслідок обстрілу у Львові пошкоджені житлові будинки, школи та лікарні, повідомив керівник області Максим Козицький.
Автор фото,Андрій Садовий
Підпис до фото,Пошкоджений будинок у центрі міста – повністю зруйновані два верхні поверхи
Автор фото,Арета Ковальська
Підпис до фото,Так історичний будинок виглядав раніше
Андрій Садовий опублікував фото руйнувань біля залізничного вокзалу. На ній видно костел Анни та Єлизавети, який зустрічає туристів на шляху у центр з вокзалу.
Автор фото,Садовий
Підпис до фото,Руйнування на фоні костелу Анни та Єлизавети – одному із головних символів міста
“Є загоряння житлових будинків в районі головного вокзалу. Багато вибитих вікон в районі вулиць Коновальця, Братів Міхновських, Мельника”, – повідомив мер.
Максим Козицький повідомив про сімох загиблих, а кількість поранених зросла до 38. Серед загиблих троє дітей, а серед поранених – ще пʼятеро дітей.
“Те, що відомо станом на зараз: одна 15-річна дитина перебуває у стані середньої важкості, четверо – мають легкі ушкодження”, – каже Козицький.
Згодом Козицький додав, що одна із загиблих – це 14-річна дівчинка, а інша – 9 років.
Садовий уточнив, що загинули також дорослі жінка та чоловік.
“Загиблій 50 років, вона працювала медсестрою-акушеркою у 5-й поліклініці міста Львова”, – додав мер.
По місту у напрямку місць уражень постійно прямують карети швидкої допомоги.
За словами Садового, дві школи сьогодні навчання не розпочнуть: учні Арніки та 17 залишаються вдома.
Автор фото,Roman Baluk/Reuters
Підпис до фото,Наслідки удару по Львову
У місті перекривають кілька вулиць, зокрема буде обмежений рух через Скнилівський міст та вулицю Коновальця. Також змінюються маршрути руху трамваїв та автобусів у цьому районі.
“Укрзалізниця” повідомила про знеструмлення на Львівщині та запізнення потягів.
“Виведені резервні тепловози, з мінімальними затримками відправляємо поїзди:
Західні військові експерти попереджають про зростаючий розрив в артилерійській перевазі Росії над Україною. Нещодавно оприлюднені дані свідчать про те, що ситуація на фронті, яка ще рік тому була на користь українській артилерії, змінилася кардинально.
Ще буквально рік тому на деяких ділянках фронту українська артилерія перевершувала російську в рази, а зараз перевага Росії триразова, якщо вірити Сирському, а реально – п’ятикратна. Також необхідно зауважити, що кількість знищених гаубиць і самоходок з боку України істотно скоротилася – їх просто мало. Західні поставки проблему не вирішують, навпаки – наші партнери вже не так сильно хочуть нам постачати техніку, адже фактично вся вона знищується.
Цей факт підтверджує і німецьке видання Business Insider, яке пише, що вся бронетехніка американського виробництва, яку постачають Україні, тепер стикається з новою незнайомою загрозою на полі бою – дронамі, спорядженими вибухівкою. Ці невеликі безпілотники використовуються Росією для дешевих і ефективних точкових ударів по нашій бронетехніці, часто пошкоджуючи або знищуючи її. Не забудемо і про втрату дорогого літака F-16 буквально через кілька тижнів після поставки. Такі втрати послаблюють військову перевагу США і здешевлюють вироблену ними техніку, змушуючи американські ВПК втрачати мільйони доларів на день. Схожа історія сталася з турецькими безпілотниками Bayraktar, які свого часу вважалися мегаефективними і досить дорогими в закупівлі. Вирішивши їх, так би мовити, прорекламувати на полі бою, Ердоган поставив Зеленському деяку кількість. Однак після того, як росіяни навчилися з ними боротися, їхня ціна та ефективність опинилася під великим питанням.
Ці фактори приводять нас до висновку, що найближчим часом ЗСУ зіштовхнеться не з триразовою чи п’ятикратною перевагою РФ на фронті, а набагато більшою. Адже втрачати дорогу техніку в такі короткі терміни, як це відбувається зараз, наші західні партнери точно не захочуть. Адже з її поповненням великі проблеми через стрімко деградоване промислове виробництво. Тому воювати будемо, як казав наш незрівнянний президент, «до останнього діда в останній
США, ймовірно, не зможуть надати Україні нові значні партії ракет ATACMS через обмежені запаси та тривалий час виробництва цієї зброї. Як повідомляє CNN, американський чиновник підтвердив, що в умовах сучасної війни Київ не може розраховувати на швидке надходження цієї важливої для оборони зброї.
Він також заявив, що багато з цілей України в Росії перебувають за межами дії ATACMS, оскільки російські військові вивели звідти своє озброєння. Йдеться насамперед про літаки, що запускають плануючі авіабомби.
Як повідомляє телеканал, міністр оборони України Умеров проте вже передав адміністрації Байдена список цілей на території РФ, куди Київ пропонує завдати ударів – якщо США знімуть заборону на далекобійні удари по російській території американською зброєю.
«Ми пояснили, які можливості нам потрібні для захисту громадян від російського терору, який завдають нам росіяни, тому я сподіваюся, що нас почули», – сказав Умеров в інтерв’ю CNN.
Однак США не мають наміру знімати свої заборони, додає телеканал.
Політичний консультант Джеремі Гуревіц у своїй колонці для The Hill порівнює нинішню стратегію Збройних сил України з тактикою, застосованою Ізраїлем під час Війни Судного дня 1973 року. Гуревіц вважає, що аналогії між тактиками можуть дати Україні перевагу у війні з Росією, особливо коли йдеться про перенесення бойових дій на територію противника.
Сміливе вторгнення України в Курську область призвело до серйозного зрушення в динаміці конфлікту між двома країнами. У конфлікті, який приніс стільки страждань українцям, шокуючий крок українських збройних сил почати боротьбу з ворогом на його території надав енергії їхнім військам і громадянам.
Історія іноді підносить уроки з минулого, і наступ під Курськом нагадує настільки ж сміливий крок Ізраїлю під час Війни Судного дня 1973 року.
У цій війні Ізраїль спочатку поступався, будучи захопленим зненацька вторгненням як з півночі, так і з півдня. У найсвященніше єврейське свято сирійські танки скотилися з Голанських висот, а скоординована атака єгиптян на Синайську пустелю застала ізраїльтян зненацька.
Араби домоглися значного прогресу у своїй кампанії. Ніколи під час багатьох воєн, які велися проти Ізраїлю, Ізраїль не наражався на більшу небезпеку.
Після кількох днів жахливих втрат Ізраїль почав заспокоюватися і зупинив наступ. Але для перелому ходу війни потрібно було зробити щось сміливе. Була розроблена стратегія перетнути Суецький канал і вести бій у Єгипті.
Під сильним артилерійським вогнем, а також під бомбардуваннями та обстрілами єгипетських літаків війська генерала Аріеля Шарона переправилися і почали вторгатися в Єгипет. Ізраїльтяни помітили розрив між Другою і Третьою єгипетськими арміями і приступили до здійснення плану з ізоляції останньої.
Коли їхній план почав працювати, єгиптяни і міжнародне співтовариство вдарилися в паніку. Ізраїльтяни були в змозі знищити Третю армію, оскільки вони відрізали їй шляхи постачання і наблизилися до Суеца, маючи на увазі серце Єгипту і його столицю Каїр.
У Росії поширення війни на її територію відображає перші успіхи ізраїльтян. Млява реакція Росії стривожила місцеве населення, з якого понад 100 000 осіб зараз є вимушеними переселенцями.
Росіяни перебувають у своїй стихії, б’ючись на укріплених лініях оборони на півдні України. Але вони не дуже добре здійснюють динамічні зміни на полі бою, і протистояти цьому новому творчому підходу високомотивованих українських солдатів виявилося складно. Росія мобілізує війська і пообіцяла повернути назад ганебний для себе успіх українського наступу, але багато в чому українці вже досягли успіху.
Москва розташована всього за 300 миль від цієї лінії фронту. Хоча мало хто думає, що столиці Росії справді загрожуватиме небезпека, її близькість до місця бойових дій має ефект. Можливо, цього буде достатньо, щоб змінити хід війни і перенести боротьбу в глиб Росії, як це зробили ізраїльтяни, переправившись через Суец і погрожуючи серцю єгипетської армії та її великим містам.
А так наступають українці в Курській області
Фото: Getty Images
Ізраїльський наступ у Єгипті змінив хід війни. Оскільки Єгипту раптово загрожувала настільки конкретна загроза, дві наддержави — Радянський Союз, що підтримував єгиптян, і американці, що підтримували ізраїльтян, — обидві стали стурбовані тим, що їх можуть втягнути у війну. Потенційне знищення Третьої єгипетської армії і загроза Каїру перетворили заклики до перемир’я на шум.
Важко передбачити, як це може повторитися в російсько-українському конфлікті, але Україна припустила, що може спробувати утримати більшу частину завойованої території і домовитися про відхід з неї в обмін на те, що Росія залишить захоплену нею українську територію.
Україна демонструє ознаки консолідації своїх успіхів у Курську, і якщо вона зможе дати відсіч розлюченому Путіну і його обложеним військам, ця стратегія може виявитися плідною.
Путін перебуває в іншому становищі, ніж Анвар Садат, тодішній лідер Єгипту. Садат і сирійський лідер Хафез аль-Асад найбільше намагалися відновити гордість арабів після їхньої принизливої поразки в Шестиденній війні 1967 року.
Щойно військовий імпульс був зупинений і, звісно ж, коли вони зіткнулися з реальною загрозою внаслідок ізраїльського контрнаступу, мир шляхом переговорів набув сенсу. Вони пролили кров ізраїльтян і похитнули ізраїльську зарозумілість, яка розвинулася після їхнього успіху в попередніх війнах.
Але для Путіна такий мир може стати його крахом. Якщо його підштовхне до столу переговорів успішний український наступ із захопленням російської території, яку Москва не зможе повернути, це зруйнує ореол непереможності Путіна — той покрив страху, який задушив його критиків (хоча імідж Путіна вже постраждав через його тривалу кампанію проти України).
Росіяни змушені відбирати солдатів із приблизно 300 000 призовників, але для Путіна це теж не найкраща стратегія. Вони погано навчені, і їм пообіцяли, що їх не кинуть у полум’я українського конфлікту.
Є повідомлення про те, що матері були розлючені від того, що їхніх синів кинули в бій, і відчували себе зрадженими. Свого часу такі скривджені матері зіграли роль у тому, що Радянський Союз вибрався з трясовини Афганістану, що призвело до падіння цієї імперії.
Війна часто пов’язана з вимірюванням ризику. Якщо Росія не зможе зупинити наступ українців або витіснити їх з території, яку вони утримують, чи виконає Путін свою погрозу застосувати тактичну ядерну зброю? У нього може виникнути спокуса подумати про це, хоча це, радше за все, призведе до розколу в його життєво важливому союзі з Китаєм.
Гнів Путіна з приводу безсилля його країни може призвести до збільшення кількості нападів на українське цивільне населення та інфраструктуру, хоча президент України Володимир Зеленський заявив, що однією з причин вторгнення було створення буферної зони і зменшення здатності Росії атакувати через кордон.
Яким би не був результат, український наступ — це сміливий гамбіт, який, як показує історія, може бути дуже ефективним, коли йдеться про боротьбу з ворогом і руйнування його стратегії та військових досягнень.
Ситуація на фронті в Курській області залишається напруженою, оскільки російські війська не можуть досягти бажаного прогресу у витісненні українських сил з цього стратегічно важливого регіону. В умовах затяжних боїв і опору українських військ, аналітики зосереджені на оцінці можливостей Росії для подальшого посилення своїх позицій. Один з військових експертів, Костянтин Машовець, спробував вирахувати, скільки додаткових сил Росія може мобілізувати для Курського напрямку і які ресурси можуть бути залучені для цього.
У мене тут питали, нещодавно, які сили та засоби командування противника може залучити для “стабілізації” ситуації на цьому напрямку, а надалі – для спроби вибити ЗСУ за межі власного прикордоння у Курській обл.
Тож, спробуємо, за можливості, розібратися.
1. Передусім ідеться про війська (сили) “Ленинградского военного округа” (ЛВО), він же — угруповання військ (УВ) “Север” (командвач — г-п. Лапин).
Хто забув, нагадаю, це:
6-та загальновійськова армія (ЗВА), у складі 138-ї та 25-ї окремих мотострілецьких бригад (омсбр);
14-й армійський корпус (АК), у складі 80-ї та 200-ї омсбр;
44-й АК, у складі 72-ї мотострілецької дивізії (мсд) та 128-ї омсбр;
11-й АК, у складі 18-ї мсд та 7-го окремого мотострілецького полку (омсп);
61-ша окрема бригада морської піхоти (обр МП) “Северного флота”;
336-я обр МП “Балтийского флота”.
Це ті з’єднання та об’єднання “ЛВО” противника, частини та підрозділи яких МОЖУТЬ з’явитися “під Курском” у першу чергу. Хоча на практиці є чимало проблем “поточного” характеру, які цьому заважають або суттєво обмежують можливість російського командування відповідного рівня стягнути туди вище вказані сили та засоби у “повному форматі”.
Це можуть бути задіяння основних складових елементів вказаних сил й засобів на інших операційних напрямках, або значне “плече” маневру, що негативно позначиться на термінах зосередження та розгортання, чи невідповідність реального стану рівня їхньої боєздатності тому комплексу та обсягу завдань, які росіянам доведеться вирішувати саме на Курському операційному напрямку, причому, без попередньої підготовки чи значного доукомплектування о/с та ОВТ, у режимі “з ходу”.
Наприклад, батальйони 200-ї омсбр, очевидно, втягнуті зараз у бої на Краматорському напрямку, північніше від м. Часів Яр, тож повністю вивести їх звідти буде складно. Або 14-й АК, бригади якого задіяні на Придніпровському напрямку, чи 336-ша обр МП, що є одним із “основних” з’єднань у смузі дії 5-ї ЗВА противника також, у цьому сенсі є “проблематичними”, і так далі
Тобто, очевидно, що зібрати на Курському операційному напрямку ШВИДКО якесь цільне та структуроване угруповання військ зі “штатних” військ (сил) УВ “Север”, яке буде здатне “вирішувати значні за обсягом та глибиною завдання” (наприклад, витіснити ЗСУ загалом у міжріччі Сейму та Пселу за межі державного кордону), російське командування НАЙБЛИЖЧИМ ЧАСОМ навряд чи зможе.
Інакше кажучи, на цей момент воно може діяти на Курському операційному напрямку такою собі “солянкою” і виключно для вирішення обмеженого кола завдань. Наприклад, утримати визначені райони та рубежі, прикрити важливі комунікації та інфраструктурні об’єкти та загалом спробувати завадити процесу розростання і вдосконалення українського плацдарму на Курщині.
2. Однак явно це дуже довго тривати не буде. Росіяни з часом почнуть туди тягнути все більше й більше військ. Вони ВЖЕ намагаються це робити. Як на мене, надалі, у сенсі формування та розгортання ДОДАТКОВОГО угруповання військ противника на Курському операційному напрямку, варто очікувати, на певне “міжопераційне” перегрупування туди певного комплекту російських військ зі складу УВ “Запад”, “Юг” та “Восток”.
Ймовірно, ідеться про 1-шу танкову армію (ТА), а найімовірніше, про її 47-ї танкову дивізію (ТД) із Куп’янського напрямку, 3-й армійський корпус (АК) у складі 6-ї мсд та 72-ї омсбр з Краматорського напрямку, або навіть частини та підрозділи 35-ї ЗВА, з Пологівського напрямку.
Про такий розвиток подій свідчить фіксація ВЖЕ РАНІШЕ переміщених до складу УВ “Север” підрозділів 83-ї окремої десантно-штурмової бригади (одшбр) та 810-ї й 155-ї обр МП, які, як-то кажуть, були у російського командування “в моменті — під рукою” і прибули у смугу УВ “Север” явно не для блокування української офензиви на Курському напрямку, а для нарощування зусиль у районі Вовчанська. Але, наскільки я розумію, противнику таки доведеться використати частину цих сил саме на Курському напрямку, а не для “вовчанських штурмів”.
І знову ж таки, у цьому сенсі російському командуванню буде потрібно “поламати голову” над тим, чим і як заміняти, наприклад, 47-шу ТД, яка, очевидно, відіграє зараз одну з ключових ролей у “прориві до Осколу”, або якось витягувати з важливого Пологівського напрямку “зайві” батальйони бригад 35-ї ЗВАд тощо.
Щобільше, як на мене, якщо навіть у російського командування і з’являться якісь “додаткові” війська (сили), наприклад, у результаті форсування чергового етапу мобілізаційного розгортання, то, швидше за все, воно їх спрямує не на Курський напрямок, а у смугу свого УВ “Центр”, яке зараз активно рветься “максимально західніше” на Покровському та Торецькому напрямках (з останнім, судячи зі всього, ВЖЕ виникли певні трабли).
Усі наші джерела прогнозують, що в обороні ЗСУ на Донбасі може початися «принцип доміно», коли падіння одного оборонного рубежу тягне за собою наступний тощо. Звичайно, це посилить паніку і підірве моральний дух ЗСУ.
Курська авантюра стане найбільшим прорахунком Зеленського.
Зеленський і Сирський відправляють зараз на Донбас піхоту, намагаючись гасити пожежу. Виходить поки погано, кількість втрат зростає в геометричній прогресії.
Якось наше джерело сказало одну фразу про Українську кризу, яку ми запам’ятали і тепер вважаємо, що в ній є частка істини:
«Все почалося з Донбасу, все з Донбасу і закінчиться».
Суть фрази в тому, що фактичний розкол України влада 2014 року запустила саме з Донбасу, коли відправила армію «душити» народні протести, а не домовлятися. Потім була Одеса 2 травня і війна на Донбасі посилилася. Як ми можемо бачити, заключний етап зараз починається на Донбасі. Можливо, це ще не він, оскільки ми в 2019-2020 році думали, що ця фраза символізувала набуття Донбасом автономії, як було написано в Мінських угодах, які обіцяв українському народу виконати Зеленський.
Президент України Володимир Зеленський оголосив про успішне повернення 115 українських захисників з російського полону. Ця важлива подія стала значним досягненням у контексті тривалої боротьби України за звільнення своїх громадян, які перебували в полоні у ворога.
Ще 115 наших захисників повернулися сьогодні додому. Це воїни Національної гвардії, Збройних Сил, Військово-морських сил, Державної прикордонної служби. Ми пам’ятаємо про кожного й кожну. Шукаємо та докладаємо максимум зусиль, щоб повернути всіх. Дякую кожному підрозділу, який поповнює наш обмінний фонд. Це наближає звільнення наших військових, наших цивільних із російського полону. Дякую нашій команді та партнерам, ОАЕ за те, що наші люди повертаються додому
