Golovnitemu.com

Позначка: ринок праці

  • Україні доведеться відкрити ринок праці для мігрантів з Азії

    Україні доведеться відкрити ринок праці для мігрантів з Азії

    В українському політичному дискурсі зростає консенсус: демографічна яма і повоєнна відбудова штовхають країну до керованої трудової міграції. Ексміністр Дмитро Кулеба визнає, що «можливо, доведеться відкривати країну для Бангладешу, Непалу, Індії, Філіппін, В’єтнаму». Президент KSE і радник ОП Тимофій Мілованов говорить про критичний дефіцит кадрів і попереджає: імпорт працівників рахується не «десятками тисяч, а мільйонами». Експерти, опитані порталом «Коментарі», пояснюють, як це позначиться на економіці, поверненні українців і суспільній напрузі.

    Україна входить у фазу, коли відбудова потребуватиме масових рук — від будівництва ГЕС, портів і аеропортів до модернізації залізниці. Політексперт Володимир Цибулько вважає, що запит вимірюватиметься мільйонами позицій: іноземні підрядники (зокрема європейські і турецькі) привозитимуть команди разом із технікою; внутрішній ринок всотуватиме додаткових працівників у будкомплексі. На його думку, інтеграція не стане шоком: наявні спільноти вже приймають українські «правила гри», створюють релігійні інфраструктури без антидержавних жестів і вчать мову.

    Політолог Володимир Фесенко закликає зменшити градус драматизації. Демографічна криза — факт, але дефіцит буде точковим, за регіонами й спеціальностями. Ключовий брак — інженери, висококваліфіковані технічні кадри, зварювальники та сезонні працівники в агросекторі. Імпорт фахівців слід налаштовувати адресно, під проєкти і з урахуванням кваліфікацій. Частину проблем вирішуватимуть самі компанії: як і нині на інфраструктурних об’єктах, генпідрядники заводитимуть власний персонал. Водночас очікується маятник міграції українців: після відкриття кордонів чимало людей поїдуть, але частина — повернеться, зіткнувшись із реальністю ринків праці за кордоном.

    Окремий чинник — технології. За оцінкою Фесенка, протягом 5–10 років автоматизація та ШІ скоротять потребу у низці масових професій (зокрема у перевезеннях), перерозподіляючи попит із «людських рук» на «розумні» системи. Це ще більше підштовхне державу до таргетованої, а не «валової» імміграційної політики.

    Соціальний вимір не менш важливий за економічний. Із ростом міграції неминуче підніматимуться антимігрантські настрої, особливо в консервативніших регіонах. Уже нині мовні тертя між місцевими та переселенцями показують, наскільки делікатно доведеться вибудовувати політику інтеграції. Рецепт — прозорі правила допуску, вимоги до мови й дотримання закону, розселення без «гетто», інвестиції в освіту і професійне навчання, а також чесна комунікація, чому країні потрібні саме ці працівники й на який термін.

    Найближче десятиліття визначить комбінація трьох речей: керована імміграція під конкретні проєкти, масова перекваліфікація українців і швидка автоматизація секторів. Без перших двох складно втримати темп відбудови; без третьої — залишимося неконкурентними. Від того, як держава поєднає ці вектори, залежатимуть і економіка, і баланс української ідентичності у новій, більш відкритій Україні.

  • Демографічна криза в Україні: трудові мігранти не поспішають повертатися, а тривалість життя скорочується

    Демографічна криза в Україні: трудові мігранти не поспішають повертатися, а тривалість життя скорочується

    Україна переживає одну з найглибших демографічних криз у своїй історії. Вона почалася задовго до повномасштабної війни, але саме воєнні дії перетворили її на катастрофу національного масштабу. Про це в інтерв’ю розповіла Лідія Ткаченко, провідна наукова співробітниця Інституту демографії та соціальних досліджень ім. М.В. Птухи НАН України, кандидатка економічних наук.

    За словами Ткаченко, у найближчій перспективі на масове повернення українських трудових мігрантів розраховувати не варто. Більшість із них облаштувалися за кордоном, інтегрувалися у нові суспільства й не бачать умов для повернення.
    Крім того, Україна не є привабливою для іноземних робітників: рівень життя низький, зарплати не конкурують навіть із найскромнішими європейськими, а економічна стабільність відсутня.

    «Якщо в країну не намагаються потрапити, — це свідчення не сили, а слабкості економіки», — наголошує демографиня. Навіть після війни, за її словами, мігранти, які приїдуть, використовуватимуть Україну радше як “трамплін” для подальшого переїзду в ЄС.

    Проблеми зі смертністю і тривалістю життя — ще одна болюча тема. Якщо у 2020 році середня очікувана тривалість життя в Україні становила 76 років для жінок і 66 — для чоловіків, то у 2024 році цей показник впав до 64 років загалом (57 років для чоловіків, майже 71 — для жінок). Для порівняння: у країнах ЄС чоловіки живуть у середньому 79 років, жінки — 84,5. Найвищий показник у Швеції — понад 82 роки для чоловіків.

    «Україна відставала від Європи на 10 років ще до війни. Тепер цей розрив лише збільшився. Ми втратили не тільки людей, а й роки життя», — підкреслює Ткаченко.

    За оцінками фахівців, дефіцит робочої сили в Україні сягає від 300 тисяч до кількох мільйонів осіб. Проте це не означає, що роботодавці готові підвищувати зарплати чи створювати комфортні умови. «Коли роботодавці скаржаться, що немає робочих, часто за цим стоїть бажання, щоб люди працювали за копійки. Це нагадує феодалізм — якби могли, паспорти б забрали», — каже експертка.

    Водночас в Україні зберігається нерівність в оплаті праці: зарплати у медицині й освіті нижчі, ніж у сільському господарстві чи торгівлі, хоча саме в бюджетних секторах — найвищі вимоги до професійності та навантаження.

    Через мізерні пенсії — у середньому 3–5 тисяч гривень — майже 30% пенсіонерів продовжують працювати. Їх беруть на посади, які не потребують високої кваліфікації, і часто платять менше, ніж іншим працівникам, аргументуючи тим, що в них “є інше джерело доходу”.

    Ткаченко застерігає: така практика може призвести до ще більшого демпінгу зарплат на ринку праці.

    Україна гостро потребує кваліфікованих робітників технічних професій, але більшість молодих людей вважає “нормальною” роботу в офісі чи сфері послуг.
    «Люди відвикли працювати на заводах — це стало екзотикою. Коли набирали машиністів у київський метрополітен, лише одна жінка закінчила курси. Це показово», — зауважує демографиня.

    Велика війна не лише забрала життя сотень тисяч українців, а й виснажила тих, хто залишився. Постійний стрес, емоційна перевтома, невизначеність майбутнього — усе це, за словами Ткаченко, “буде ще довго відображатися западинами у демографічній картині країни”.

    Навіть після завершення бойових дій відновлення демографічного потенціалу України може зайняти десятиліття.

  • Українські роботодавці шукають працівників за кордоном

    Українські роботодавці шукають працівників за кордоном

    В Україні зростає попит на іноземну робочу силу. Як повідомив співзасновник HRD-club Дмитро Дегтяр, місцеві компанії все активніше залучають трудових мігрантів, аби заповнити кадровий дефіцит у низці галузей.

    Іноземці здебільшого працевлаштовуються на посади різноробочих, водіїв, зварювальників, а також фахівців з логістики. За словами експерта, найбільше українські роботодавці запрошують працівників з Індії та Бангладешу.

    «Нас очікує цей потік. Він не буде масовий, але він вже є», — зазначив Дегтяр, підкресливши, що бізнес починає адаптуватися до нових реалій ринку праці.

    Водночас процес офіційного оформлення іноземних працівників залишається складним і тривалим. У середньому отримання всіх необхідних дозволів займає близько шести місяців, що створює додаткові труднощі для компаній, які потребують швидкого заповнення вакансій.

    Експерт також нагадує, що навіть після відкриття кордонів не всі трудові мігранти готові їхати в Україну — частину з них стримують питання безпеки та нестабільна економічна ситуація. Водночас європейські країни намагаються утримати українських біженців, пропонуючи їм вигідні умови проживання та роботи.

  • Демографічний спад і трудова міграція, реалії українського ринку праці

    Демографічний спад і трудова міграція, реалії українського ринку праці

    Україна вже давно перебуває в складній демографічній ситуації, яку повномасштабна війна лише погіршила. Про це заявила Лідія Ткаченко, провідна наукова співробітниця Інституту демографії та соціальних досліджень імені М.В. Птухи НАН України.

    На думку експертки, демографічні проблеми країни не обмежуються лише низькою народжуваністю. Значну роль відіграє коротка тривалість життя, особливо серед чоловіків. Ще до війни середньоочікувана тривалість життя в Україні відставала від країн ЄС на 10 років. Певна позитивна динаміка спостерігалась у 2007–2008 роках, але вона швидко змінилась погіршенням показників.

    Крім безпосередніх втрат внаслідок бойових дій, Україна зіткнулася з масовим виїздом громадян за кордон. За оцінками, дефіцит робочої сили становить від 300 тисяч до кількох мільйонів осіб. При цьому понад 10 мільйонів людей залишаються платниками Єдиного соціального внеску, частина з них — навіть перебуваючи за кордоном. Водночас у структурі економіки переважає зайнятість у сільському господарстві та торгівлі — секторах із низькою продуктивністю та оплатою. Зарплати у таких критично важливих сферах як освіта і медицина є нижчими, ніж у сільському господарстві. Ткаченко зазначає, що така ситуація ненормальна, особливо з огляду на високу кваліфікацію та емоційне навантаження працівників бюджетного сектору.

    Українська промисловість продовжує занепадати. Багато людей уже не мають навичок або бажання працювати у виробничій сфері. Суспільне уявлення змістилося в бік офісної праці, і тепер праця за станком сприймається як виняток, а не норма. Проблема дефіциту робочої сили ускладнюється тим, що роботодавці часто не готові платити гідні зарплати. Це створює ілюзію дефіциту, який насправді є результатом небажання бізнесу інвестувати в працівників. Часто умови нагадують феодальні — з мінімальними виплатами та відсутністю соціальних гарантій.

    Щодо імміграції, Ткаченко скептично оцінює можливість залучення іноземних працівників. Вона зазначає, що Україна не має колоніального минулого, тому не може розраховувати на потік мігрантів, як це відбувається у Франції чи Великій Британії. Зарплати в Україні недостатньо високі, щоб конкурувати за іноземних спеціалістів. Навіть спрощення процедур громадянства навряд чи кардинально змінить ситуацію. Повернення українських громадян із-за кордону після війни також не гарантоване. Багато залежатиме від політики приймаючих країн та здатності українців закріпитися там. Дані опитувань часто не відображають реальні наміри — відповіді базуються більше на емоціях, ніж на конкретних планах. Ще однією тривожною тенденцією є зростання частки працюючих пенсіонерів — вже близько 30% отримувачів пенсії продовжують працювати. Причина — низькі пенсійні виплати. У більшості випадків пенсії становлять 3–5 тисяч гривень на місяць, що не дозволяє покрити навіть базові потреби. Ситуація у сфері тривалості життя також погіршується. За оціночними даними 2024 року, середня тривалість життя в Україні становить 64 роки, зокрема, 57 років для чоловіків і майже 71 — для жінок. Це значно нижче, ніж у країнах Європейського Союзу. Наприклад, у Швеції середня тривалість життя чоловіків перевищує 82 роки, у Франції — понад 80.

    Науковиця підкреслює, що різке скорочення тривалості життя в Україні зумовлене не лише війною, але й емоційним виснаженням, яке призводить до зростання кількості серцево-судинних, психічних та інших захворювань. Крім того, чоловіки мають більше шкідливих звичок, частіше працюють на важких і небезпечних роботах, менше слідкують за здоров’ям і гірше переживають стреси.

    У 2024 році в Україні була затверджена стратегія демографічного розвитку. Але, за словами Ткаченко, без серйозних змін у структурі економіки, політиці оплати праці та підходах до соціального забезпечення, позитивні зрушення в демографії залишаться недосяжними.

  • Вакансії, які трапляються раз на рік: служба зайнятості назвала рідкісні професії

    Вакансії, які трапляються раз на рік: служба зайнятості назвала рідкісні професії

    Протягом першого півріччя 2025 року Державна служба зайнятості пропонувала вакансії за понад 3,5 тисячами професій із 9,2 тисячі, які є в українському класифікаторі. Серед них траплялися й справді рідкісні та маловідомі посади, що викликали особливу зацікавленість.

    У добірці служби зайнятості опинилися фахівці, яких шукають буквально кілька разів на рік:

    • Іхтіолог — спеціаліст з рибознавства, якого шукали на Волині. Його робота — вивчати поведінку, анатомію та розмноження риб.

    • Соціальний патолог — аналітик відхилень у соціумі. У Чернігівській області шукали такого фахівця для дослідження причин девіантної поведінки.

    • Телефоніст місцевого зв’язку — ще одна професія, що поступово зникає. Проте цього року вакансії на неї були відкриті у Львівському та Донецькому центрах зайнятості.

    • Беконник — обробник м’яса (переважно бекону). Таких працівників потребували на м’ясопереробних підприємствах Харківщини.

    • Фельд’єгер — кур’єр для доставки секретної документації. Вакансії з’явилися одразу в чотирьох областях: Вінницькій, Волинській, Миколаївській та Харківській.

    У Державній службі зайнятості зазначають, що рідкісні професії не лише складно знайти в базі вакансій, а й важко працевлаштуватися на такі посади — кількість оголошень надзвичайно обмежена. Однак попит на деякі з них залишається стабільним, хоч і вузькопрофільним.

  • В Україні дефіцит професіоналів: бракує кваліфікованих робітників і фахівців із вищою освітою

    В Україні дефіцит професіоналів: бракує кваліфікованих робітників і фахівців із вищою освітою

    В Україні триває гострий кадровий голод, який найбільше відчувається в сегменті кваліфікованих робітників та професіоналів із вищою освітою. За даними Державної служби зайнятості, саме ці категорії фахівців стали найбільш дефіцитними на ринку праці. Проблема полягає в тому, що їх підготовка вимагає значних ресурсів — як фінансових, так і часових, — тоді як ринок вимагає швидкого поповнення кадрів.

    Щодня на Єдиному порталі вакансій публікується близько 230 тисяч оголошень. Ці дані свідчать про стабільно високий попит на працівників у чотирьох основних категоріях: торгівля й послуги, кваліфіковані робітничі спеціальності, професіонали з вищою освітою та некваліфіковані працівники.

    Найчастіше шукають продавців, адміністраторів, кухарів, бариста та офіціантів. Висока плинність кадрів у цій сфері змушує бізнес безперервно шукати нових працівників. Готелі, ресторани, магазини й сервіси продажів залишаються активними гравцями ринку праці.

    Водії, слюсарі, електрики, комплектувальники, швачки — усі ці фахівці потрібні, але їх не вистачає. Навіть попри наявність бази кадрів, відповідність кваліфікаційним вимогам часто стає каменем спотикання. Ринок потребує саме підготовлених працівників, а не тих, хто готовий вчитися “на ходу”.

    Серйозний дефіцит спостерігається серед бухгалтерів, інженерів, лікарів, вчителів і технологів. Їх не вистачає не лише в державному, а й у приватному секторі, особливо в регіонах. Підготовка таких кадрів — тривалий і дорогий процес, тому попит на них часто перевищує пропозицію.

    Попит на вантажників, прибиральників, підсобних робітників і комірників зберігається стабільно високим. Але низький рівень оплати праці стримує притік бажаючих, навіть попри простоту входу у професію.

    У Державній службі зайнятості наголошують: роботодавцям варто інвестувати у підготовку кадрів самостійно або у співпраці з освітніми установами. Натомість пошукачам радять звертати увагу на перспективні технічні й медичні спеціальності, адже саме вони гарантують стабільну зайнятість у найближчі роки.

    Верховна Рада у першому читанні ухвалила законопроєкт №9510, який має посилити захист прав працівників у разі затримки зарплати. Документ передбачає систему штрафів для роботодавців, право працівника призупиняти роботу при заборгованості та механізми компенсації навіть у разі банкрутства компанії. Ухвалення цього закону може позитивно вплинути на довіру до ринку праці з боку найманих працівників.

  • У яких сферах в Україні зараз найвищі зарплати

    У яких сферах в Україні зараз найвищі зарплати

    Український бізнес активно шукає нових працівників у сферах аналітики, продажів, логістики, фінансів і управління. Про це повідомляє 24 Канал.

    За даними аналітиків, найбільший попит зараз на менеджерів із продажу, логістів, фахівців із підтримки клієнтів, адміністративний персонал і бізнес-аналітиків.

    Хто сьогодні затребуваний найбільше:

    • Бізнес-аналітики: середня зарплата від 50 тисяч гривень і вище, особливо у фінансовому секторі, консалтингу та ІТ.

    • Фахівці з продажів: середня зарплата 35–70 тисяч гривень плюс бонуси, з акцентом на B2B та FMCG.

    • Діджитал-спеціалісти: таргетологи, SEO/SEM-фахівці, CRM-менеджери — зарплати від 25 до 80 тисяч гривень.

    • Project і Product-менеджери: середня зарплата 45–100 тисяч гривень, найвищі — у стартапах та продуктових компаніях.

    • Фінансисти та бухгалтери: заробітна плата від 30 до 70 тисяч гривень, попит зростає у виробництві та фармацевтиці.

    • Інженери та логісти: зарплата 30–60 тисяч гривень, високий попит у промисловості та агросекторі.

    Хто отримує найбільше:

    • Комерційні директори та керівники продажів – до 150 тисяч гривень на місяць.

    • Product-менеджери – 80–120 тисяч гривень.

    • Фінансові директори – 90–130 тисяч гривень.

    • Директори з маркетингу (CMO) – до 100 тисяч гривень.

    • Supply Chain Managers – 70–110 тисяч гривень.

    Ринок особливо цінує працівників із мультидисциплінарними навичками — аналітиків із маркетинговим досвідом, менеджерів із технічним бекграундом і HR-фахівців із розумінням бізнес-процесів.

  • В Україні зарплати зростають, але бракує фахівців

    В Україні зарплати зростають, але бракує фахівців

    Український ринок праці за останній рік стабілізувався на понад 90%, проте дефіцит кваліфікованих працівників залишається гострою проблемою. Роботодавці змушені підвищувати зарплати, щоб залучити досвідчені кадри, тоді як багато компаній не мають ресурсів для навчання нових співробітників.

    Середня зарплата в Україні наразі становить 23,5 тис. грн, хоча в Києві цей показник сягає 26,5 тис. грн. Найшвидше зростають зарплати у сферах телекомунікацій (+9%), страхування (+7%) та медіа (+7%).

    Дані Держстату за останній квартал 2024 року свідчать про загальне підвищення зарплат на 25,6%. Найбільший ріст відзначається в таких сферах:

    • авіація – +50,6% (до 54,6 тис. грн);
    • телекомунікації – +39,2% (до 57,5 тис. грн);
    • сільське господарство – +33,9% (до 20,2 тис. грн);
    • поштова діяльність – +33,7% (до 17,9 тис. грн).

    Високий рівень зарплат у цих галузях зумовлений гострою нестачею кадрів. Роботодавці змагаються за спеціалістів, які одразу готові виконувати робочі завдання.

    Єдиний сектор, де спостерігається конкуренція за робочі місця, – IT. Найбільший попит мають віддалені вакансії:

    • Front-end розробники
    • графічні дизайнери
    • копірайтери
    • відеомонтажери
    • перекладачі

    Водночас ринок перенасичений кандидатами на ці посади, що ускладнює працевлаштування молодих спеціалістів.

    Завершення війни призведе до демобілізації сотень тисяч українських військових, проте більшість ветеранів не повернуться на колишні робочі місця. За даними Національного інституту стратегічних досліджень:

    • 50% ветеранів хочуть відкрити власний бізнес;
    • 12% вже мають свою справу;
    • 10% готові працювати найманими працівниками.

    Деякі компанії розробляють програми реінтеграції ветеранів, проте більшість роботодавців не готові вкладати кошти в навчання. Найкращим варіантом може стати державна підтримка для відкриття бізнесу ветеранами.

    Міністерство економіки України вже пропонує гранти на започаткування власної справи для учасників бойових дій у розмірі від 250 тис. до 1 млн грн.

  • Як зміниться ринок праці в Україні в 2025 році

    Як зміниться ринок праці в Україні в 2025 році

    У 2025 році український ринок праці буде орієнтований на залучення молоді, жінок, ветеранів та осіб з інвалідністю. У зв’язку з цим, роботодавці шукатимуть кандидатів із гнучкими навичками, готових до навчання та адаптації до нових умов. Очікується, що ринок праці зазнає значних змін, які можуть як поглибити кризу, так і стати початком відновлення економіки.

    За словами Марії Абдулліної, керівниці напрямку Робота на одному з кадрових порталів, основними викликами для українського ринку праці в 2025 році є кадровий дефіцит, необхідність адаптації ринку до нових реалій, а також зростаюча роль інклюзії та перекваліфікації працівників.

    65% роботодавців прогнозують погіршення кадрової кризи, оскільки вже у 2024 році 71% компаній відчули нестачу кваліфікованих спеціалістів. Це означає, що бізнеси повинні бути готові адаптуватися до нових викликів, серед яких розширення інклюзивності, перекваліфікація працівників та використання гнучких моделей зайнятості.

    Різноманітність і рівність можливостей на ринку праці стають важливими вимогами часу. Важливою частиною цього процесу є залучення:

    • молоді до 25 років (46% компаній);
    • жінок (34% компаній);
    • студентів (33% компаній);
    • ветеранів, які повертаються до мирного життя.

    Зважаючи на зростаючу кількість людей з інвалідністю, прогнозується також підвищення рівня їхнього працевлаштування. Для цього бізнесу буде потрібна адаптована інфраструктура та програми навчання.

    У відповідь на потреби ринку праці, все більше компаній планують інвестувати в розвиток своїх працівників. 56% компаній вже заявили про намір інвестувати в програми перекваліфікації та підвищення кваліфікації своїх співробітників. Уряд також активно підтримує ініціативи, спрямовані на зменшення структурного дисбалансу на ринку праці, через гранти та податкові пільги для освітніх ініціатив.

    Особливу увагу потрібно приділити ветеранам. Дослідження показали, що ветерани надають перевагу роботі в колективах, де працюють інші ветерани, і найбільшим запитом є програми перекваліфікації.

    У 2025 році також очікується значна зміна в політиці працевлаштування осіб з інвалідністю. Президент України підписав законопроєкт №5344-д, який зобов’язує органи влади та приватні підприємства створювати робочі місця для осіб з інвалідністю або сплачувати цільовий внесок. Закон набирає чинності з 1 січня 2026 року і передбачає:

    • обов’язкове створення робочих місць для осіб з інвалідністю (від 1 місця в компаніях з 8-25 працівниками до 4% від загальної кількості робочих місць у більших компаніях);
    • можливість сплати цільового внеску замість створення робочих місць;
    • фінансова підтримка адаптації робочих місць;
    • соціальний супровід та професійна адаптація працівників.
  • Реальні зарплати українців збільшилися на 14%

    Реальні зарплати українців збільшилися на 14%

    2024 рік в Україні став знаковим для зростання реальних зарплат — показник, скоригований на інфляцію, збільшився в середньому на 14,4%. Найбільші “прибавки” спостерігалися в таких галузях, як IT, торгівля та операції з нерухомістю, тоді як інші сектори, такі як освіта й мистецтво, відчули спад. Про це свідчать дані інфляційного звіту Національного банку України (НБУ).

    Зростання реальних доходів у 2024 році стало можливим через дефіцит кадрів, який утворився внаслідок війни та міграції населення. Це стимулювало роботодавців підвищувати оклади, щоб утримати кваліфікованих фахівців.

    За словами голови парламентського комітету з фінансів, податкової та митної політики Данила Гетманцева, у третьому кварталі 2024 року середня реальна зарплата по економіці вже перевищила довоєнний рівень (аналогічний період 2021 року) на 7,2%.

    “Дефіцит робочої сили залишається значно вищим, ніж до повномасштабного вторгнення, але він поступово скорочується, що впливає на темпи зростання”, — підкреслили в НБУ.

    Найзначніше зростання зарплат зафіксовано в таких галузях:

    • IT-сектор: +45,5%
    • Торгівля: +32,3%
    • Операції з нерухомістю: +23,8%
    • Фінанси: +22,6%
    • Готельно-ресторанний бізнес: +21,4%

    Зростання в IT пояснюється не лише дефіцитом кадрів, а й високим попитом на українських спеціалістів у глобальному масштабі. У торгівлі й нерухомості підвищення зарплат стало наслідком економічної активності в цих сферах, які демонструють відновлення після кризи.

    Однак не всі галузі пережили зростання доходів. У сфері будівництва зарплати майже не змінилися (+0,9%), а в деяких секторах реальні доходи навіть знизилися:

    • Освіта: -14,8%
    • Мистецтво: -10,1%

    Скорочення зарплат у цих сферах пов’язане з низьким фінансуванням та падінням попиту на послуги, які вони надають.

    За прогнозами НБУ, у 2025 році зростання реальних зарплат суттєво сповільниться до 3,8%, зважаючи на вищу інфляцію (12,4% проти 6,5% у 2024 році) та подальшу стабілізацію ринку праці.

    Попри це, дефіцит кадрів у деяких галузях залишатиметься на високому рівні, що зумовлює нерівномірність у динаміці зарплат між різними секторами економіки.

    Загалом економіка демонструє поступове відновлення, однак окремі сектори потребують більше уваги для подолання кризи.