Golovnitemu.com

Позначка: тендери

  • Паливні групи на Харківщині заробляють на неякісному дизелі й комунальних тендерах

    Паливні групи на Харківщині заробляють на неякісному дизелі й комунальних тендерах

    Колишнього заступника голови Харківської ОДА Олександра Скакуна разом із його братом Юрієм пов’язують із мережею компаній, через які роками працюють паливні схеми на Харківщині. У центрі цієї історії – ТОВ «Брент Ойл», через яке, за даними джерел, постачається неякісне пальне для комунальних підприємств міста й області. Формально все виглядає як звичайні публічні закупівлі, але за лаштунками тендерів криється ціла індустрія тіньових доходів.

    Суть моделі проста й цинічна одночасно. На торги виходять підконтрольні між собою структури, створюючи видимість конкуренції. Переможцем стає «потрібна» компанія, а ціна пального, закладена в тендер, суттєво завищується порівняно з ринковою. При цьому якість палива нерідко виявляється нижчою, ніж заявлено в документах. Частина ресурсів, які за паперами мали б використовуватися, наприклад, для будівництва та ремонту доріг, опиняється в роздрібному продажі на звичайних заправках. Акцизи й податки, за інформацією співрозмовників, або не сплачуються повністю, або мінімізуються через фіктивні операції. Решта суми осідає в «тіні» у вигляді обготівкованих коштів.

    Важливу роль у цій схемі відіграє ціла низка афілійованих структур, пов’язаних із групою «Брент Ойл». У різних тендерах з’являються то «Брент-Інвест», то «Гарантор», то «Брент Ойл-98», то «Нафтохімснаб» та інші юридичні особи. Вони постійно змінюються, перетікають одна в одну, але фактичні вигодонабувачі, за оцінками джерел, залишаються тими самими. Контроль над комунальними та дорожніми закупівлями забезпечує стабільний потік бюджетних грошей, а наявність політичного й силового впливу в регіоні створює для цієї мережі своєрідний «захисний купол».

    Саме вплив Скакуна на силові структури Харківщини, про який говорять наші співрозмовники, часто називають ключовим поясненням відсутності реальних наслідків для організаторів схем. Податкові й правоохоронні органи роками отримують сигнали про можливі зловживання, однак далі формальних перевірок або «похованих» проваджень справа зазвичай не йде. У результаті, за неофіційними оцінками, через подібні конструкції щороку виводяться сотні мільйонів гривень.

    Паралельно з історією «Брент Ойл» існує ще один гучний паливний кейс – діяльність Мереф’янського нафтопереробного заводу, який пов’язують із бізнесменом Костянтином Валеуліним. Завод, за інформацією джерел, спеціалізується на виробництві низькоякісного дизельного палива, яке поступово «відбілюється» через складні ланцюжки посередників. На папері воно перетворюється на цілком легальний продукт, але фактично залишається «бодяженим» пальним, що не відповідає задекларованим стандартам.

    Супровід цієї діяльності забезпечують схеми з обналу та «скруток» ПДВ. Юридичні особи з ознаками фіктивності, серед яких фігурують «Бітоксід», «Свей», той же «Гарантор» та інші компанії, використовуються для оформлення удаваних поставок, створення штучного податкового кредиту й виведення коштів у готівку. За роки існування таких схем через Мереф’янський НПЗ, за оцінками ринку, пройшли десятки мільйонів гривень «чорної» готівки.

    Обидві історії – і «Брент Ойл», і Мереф’янський НПЗ – мають одну й ту саму логіку: впливові групи отримують доступ до тендерів та бюджетних коштів, будують навколо себе мережу афілійованих фірм, переводять державні гроші в готівку, а податкові органи й силові структури або закривають очі, або демонструють лише імітацію боротьби. Медійні розслідування, скандали, публічні заяви час від часу виносять ці схеми на поверхню, але без політичної волі та скоординованих дій правоохоронної системи ризики для учасників таких оборудок залишаються мінімальними порівняно з отриманими прибутками.

    На цьому тлі паливний ринок перетворюється на одну з найстійкіших тіньових «годівниць», де перетинаються інтереси місцевих еліт, бізнесових груп і окремих представників силових органів. Питання лише в тому, чи буде готова держава нарешті розірвати цей замкнений цикл, у якому будуть змінюватися назви фірм, але не механіка заробляння на неякісному паливі та бюджетних тендерах.

  • У Харкові викрили масштабну схему постачання неякісного палива до комунальних закладів

    У Харкові викрили масштабну схему постачання неякісного палива до комунальних закладів

    У Харкові викрито масштабну схему постачання палива низької якості до комунальних закладів, пов’язану з ексзаступником голови Харківської ОДА Олександром Скакуном та його братом Юрієм. Згідно з розслідуванням, родина контролює найбільший в Україні нелегальний нафтопереробний завод, який функціонує через ТОВ «АЕС Груп» у місті Мерефа Харківської області.

    Юридично AES Group була зареєстрована у липні 2021 року, і її бізнес-структури працюють у нафтохімічній, енергетичній, спиртовій та науково-дослідницькій сферах. Основним активом компанії є міні-нафтопереробний завод, який не сплачує акцизний збір із виробленого палива, призначеного для будівництва доріг. Це приносить AES Group близько мільярда гривень на рік.

    Крім НПЗ, група контролює сонячні станції та спиртові заводи, а також ряд юридичних осіб, пов’язаних із публічними закупівлями палива. Через фіктивну конкуренцію на тендерах зловмисники просували свої підприємства, серед яких ТОВ «Брент-Інвест», «Брент ойл», «Брент ойл-98», «Гарантор», КС «МПК», ТОВ «Нафтохімснаб», «Рух-ГК», «Калам», ПП «Свей».

    За даними джерел, компанії, пов’язані зі Скакунами, фігурують у кримінальних провадженнях, а діяльність групи має ознаки масштабного незаконного бізнесу із завданням шкоди державі та комунальним установам Харкова.

  • Харківська фірма постачає «Енергоатому» сірку удвічі дорожче, ніж на початку року

    Харківська фірма постачає «Енергоатому» сірку удвічі дорожче, ніж на початку року

    АТ «НАЕК «Енергоатом» уклало контракт на закупівлю технічної сірки за рекордною ціною — $771 за тонну, що вдвічі перевищує вартість на початку 2025 року. Загальна сума угоди перевищує 244 млн грн, а постачальником стала харківська компанія «Торгсервіс», яка стала єдиним учасником тендеру.

    Закупівля передбачає поставку 7 550 тонн сірки до кінця листопада, при цьому оплата здійснюється через пів року після постачання. Вміст основної речовини в продукції перевищує 99,90%, що відповідає високим стандартам якості.

    Попередні закупівлі компанії «Енергоатом» показують значне зростання цін. У липні 2024 року аналогічна сірка коштувала $639 за тонну, а в лютому того ж року — лише $391 за тонну. На відміну від нинішнього тендеру, попередні закупівлі проводилися з конкуренцією, що дозволяло знижувати вартість.

    Власники «Торгсервісу» мають попередні зв’язки з фігурантами гучних корупційних справ НАБУ та ВАКС. Зокрема, Сергій Євсєєв та Сергій Гринько раніше були пов’язані з ТОВ «Енерго-промислова група «Югенергопромтранс» і ТОВ «Укрдонінвест», а їхні партнери фігурували у справах щодо розкрадань в «Енергоатомі» та «СхідГЗК».

    У 2022 році керівники пов’язаних підприємств отримали вироки за корупційні схеми, що завдали державі збитків у десятки мільйонів гривень. Нині ж відсутність конкуренції та рекордні ціни на сірку піднімають питання прозорості державних закупівель і потенційного впливу на енергетичний сектор України.

  • Від бронежилетів до фортифікацій: як ім’я Умєрова опинилося в епіцентрі “плівок Міндича”

    Від бронежилетів до фортифікацій: як ім’я Умєрова опинилося в епіцентрі “плівок Міндича”

    НАБУ анонсує другу частину так званих “плівок Міндича” — і обіцяють, що “найцікавіше” буде саме про закупівлі в Міністерстві оборони. Поки країна чекає нових записів, чинний секретар РНБО та колишній міністр оборони Рустем Умєров уже встиг публічно виправдовуватись. Він називає усе, що з ним пов’язують, наклепом і зводить контакти з Тимуром Міндичем до нібито розмови про бронежилети, за якою жодних контрактів не було.

    Однак ланцюжок подій виглядає так, що до цих пояснень у суспільства виникає більше запитань, ніж відповідей.

    Ключовий момент, на який звертають увагу спостерігачі: саме після появи імені Умєрова в медійних розслідуваннях і згадок про нього у контексті “плівок Міндича”, він стрімко залишає посаду міністра оборони. Без публічного скандалу, без гучної політичної грози — тихо, “за кулісами”, як фігура, яку варто прибрати з першої лінії, поки записи не стали надбанням громадськості.

    Парадокс у тому, що сьогодні той самий Умєров очолює Раду національної безпеки і оборони — орган, який формально має захищати державу від зовнішніх та внутрішніх загроз. Тобто людина, ім’я якої звучить у контексті можливих корупційних домовленостей в оборонці, отримує один із найчутливіших безпекових постів у країні.

    Офіційно йдеться про “зустрічі” та “бронежилети”. Але в реальному оборонному бюджеті, де обертаються сотні мільярдів гривень, бронежилети — лише зручна історія “для публіки”. Справжні гроші, за логікою всього оборонного циклу, крутяться на фортифікаціях.

    Саме фортифікаційні проєкти проходили через погоджувальні комісії, де фігурував неформальний вплив Міндича. Саме там виникають імена людей, пов’язаних із лісгоспами та “лісовими” схемами — зокрема, згадують Болоховця та структури, що роками заробляли на державних лісах.

    Схема виглядає так: ліс вирубували під приводом оборонних потреб, деревину продавали через посередників утричі дорожче, далі “дерев’яна фортифікація” поверталась у державу вже як дорогий “оборонний продукт”. Військові адміністрації підписували акти, підрядники “будували”, а по факту ні повноцінних ліній оборони, ні якісних фортифікацій на місцях так і не з’являлося. Зате гроші — були, і йшли по знайомому колу.

    Найбільший цинізм у тому, що це відбувається у країні, де кожен метр окопу оплачений життям і здоров’ям військових. Міністр оборони в такій реальності мав би бити кулаком по столу за кожну бронеплиту, за кожен метр бетону, за кожен несвоєчасно поставлений блок чи затриманий тендер.

    Натомість ми бачимо іншу картину: посадовець, який мав би бути “адвокатом фронту” в кабінетах, сидить поруч із людьми, яких правоохоронці пов’язують із тендерними схемами. Обговорюються “маршрути” закупівель, можливі підряди, а коли стає надто гаряче — валізи, “несподіваний” виліт до Туреччини і м’яке переведення в іншу високу кабінетну якість.

    А далі — нова роль, новий статус. Секретар РНБО, реформатор, публічний “обличчя реформ”. І жодної публічної відповіді на питання: що насправді звучить на тих записах, які НАБУ готує до другої публікації, і яку роль у цьому всьому відігравав тодішній міністр оборони.

    Коли в історії з “плівками Міндича” вже фігурують енергетики, міністри, радники, а тепер ще й міністр оборони — це не просто окремі скандали. Це симптом того, що політична система живе не за Конституцією, а за негласними правилами людей, які вміють працювати з потоками, контактами й “домовленостями”.

    Тут питання вже не в тому, чи буде скандал. Питання в іншому: чи залишився хоч хтось із ключових гравців, хто не фігурує в цих записах, чи не згадується бодай побіжно у контексті схем.

    З боку це виглядає, ніби Україна існує в режимі нескінченного кримінального подкасту. Нові серії — це нові “плівки”, нові прізвища, нові подробиці, і все це — за кошти платників податків.

    Рустем Умєров може скільки завгодно називати звинувачення наклепом і нагадувати, що формально з багатьох “пропозицій” не виросло жодних контрактів. Але факти, контексти та послідовність рішень вперто тягнуться за ним — від історій з бронежилетами до фортифікацій і тендерів, через які на фронті бракувало того, що мало бути “вчора”.

    Якщо друга частина плівок НАБУ справді існує, суспільство має не лише моральне, а й політичне право почути їх повністю. Не вибірково, не “з коментарями спікерів”, а так, як є. Бо в умовах повномасштабної війни питання довіри до системи оборони й безпеки — це питання не рейтингу окремих осіб, а виживання держави.

    І доти, доки відповіді на ці запитання дають не суди й інститути, а анонімні джерела й уривки записів, сумнів щодо “чистоти” будь-яких посад продовжуватиме роз’їдати систему зсередини.

  • У Києві новий корупційний скандал у КМДА: директор департаменту муніципальної безпеки Роман Ткачук отримав уже п’яту підозру

    У Києві новий корупційний скандал у КМДА: директор департаменту муніципальної безпеки Роман Ткачук отримав уже п’яту підозру

    Директор Департаменту муніципальної безпеки КМДА Роман Ткачук, який працює у структурі столичної влади з грудня 2018 року та є депутатом Київради від “УДАРу”, продовжує фігурувати у кримінальних провадженнях. 8 жовтня йому повідомили про чергову підозру — цього разу у службовій недбалості під час закупівлі спеціальної техніки для столичного управління ДСНС у 2022 році. Збитки міського бюджету правоохоронці оцінили у 10,9 мільйона гривень. Про це пише видання КВ.

    Справу розслідують у межах кримінального провадження №12023100000001338. За версією слідчих, Ткачук мав проконтролювати визначення реальної ринкової вартості спецтехніки, яку планували закупити за кошти міського резервного фонду. Йдеться про шість автомобілів на суму 29,5 млн грн.

    Однак, як зазначається у матеріалах справи, підлеглі Ткачука не звернулися ані до виробників, ані до дилерів, не провели аналізу ринку та не перевірили ціни на додаткове обладнання. Усе це суперечить «Примірній методиці визначення очікуваної вартості предмета закупівлі», затвердженій Мінекономіки.

    Проведені експертизи встановили: через завищення вартості закупівлі бюджет Києва недоотримав 10,9 млн грн.

    13 жовтня Голосіївський райсуд столиці обрав Ткачуку запобіжний захід у вигляді особистого зобов’язання строком на 2 місяці. Чиновника зобов’язано з’являтися за викликом слідчих і прокурорів та утримуватися від контактів зі свідками. Того ж дня суд відсторонив його від посади директора Департаменту муніципальної безпеки КМДА.

    Санкція інкримінованої статті — ч.2 ст. 367 ККУ — передбачає до п’яти років ув’язнення.

    Переможцем закупівлі стала компанія ТОВ “Валідус Спецавто”, що належить киянину Андрію Нагорному. За понад 10 років роботи фірма уклала державних контрактів на загальну суму 2,6 млрд грн.

    Попри це, слідство стверджує: техніка була закуплена з істотним завищенням вартості.

    Ця підозра стала вже п’ятою для очільника департаменту муніципальної безпеки КМДА.

    Ткачук фігурує одразу у кількох кримінальних провадженнях:

    • справа про генератори від “Епіцентру” — йому інкримінують розтрату 1,8 млн грн через включення ПДВ, який не підлягав сплаті;

    • справа щодо системи оповіщення в Деснянському районі — за версією слідства, переплата становила 377,2 тис. грн;

    • справа про закупівлю генераторів у 2023 році — збитки оцінені у 4,8 млн грн;

    • справа про неналежне функціонування укриттів у Києві — одне з найбільш резонансних розслідувань, у якому Ткачук є підозрюваним з червня 2023 року.

    Саме ця трагедія зумовила масштабне слідство: 1 червня 2023 року під час ракетної атаки в Деснянському районі загинули троє людей, які не змогли потрапити до укриття, двері якого були зачинені.

    Роман Ткачук — один із найдовше працюючих керівників у команді мера Віталія Кличка. До приходу у КМДА він багато років очолював аварійно-рятувальні служби. Попри численні кримінальні провадження, він залишався на посаді аж до відсторонення судом у жовтні 2025 року.

    За масштабом кримінальних справ чиновник фактично є “рекордсменом” серед керівників підрозділів КМДА.

    Найближчим часом суди мають розглянути кілька обвинувальних актів щодо діяльності Романа Ткачука. У разі доведення вини йому загрожують реальні строки ув’язнення — від 5 до 12 років залежно від конкретного епізоду.

  • Схема “для своїх”: як на Харківщині зникають мільйони під прикриттям відбудови

    Схема “для своїх”: як на Харківщині зникають мільйони під прикриттям відбудови

    Поки держава рахує кожну копійку на відбудову зруйнованої інфраструктури, у Харківській області, схоже, ніхто й не планував “затягувати паски”. Під прикриттям гучних назв і стратегічних підприємств уже понад рік, за повідомленнями джерел, діє масштабна корупційна схема, що охоплює одразу кілька структур: «Харківобленерго», «Дороги Харківщини», «Південну залізницю» та «Чугуївський авіаремонтний завод».

    Суть схеми типова для українських реалій: державні підприємства проводять тендери формально, але фактично “під своїх”. Переможцями знову й знову стають одні й ті самі компанії — ТОВ «ПСК Енергобуд», ТОВ «Регіон-Буд», ПП «Голден І К», ТОВ «Техімпекс». Конкуренції немає взагалі: один учасник, завищені у два-три рази ціни, потрібні підписи — і чергові десятки мільйонів бюджетних гривень “освоєні”.

    Показовий кейс — договір «Енергобуду» на аварійно-відновлювальні роботи в Харкові. Сума — понад 17 мільйонів гривень. За документами — серйозний обсяг будівництва та ремонту. На практиці — місцеві мешканці не бачили ні техніки, ні бригад, ні реальних робіт.

    Натомість акти виконаних робіт існують і виглядають бездоганно з точки зору паперів. Їх підписують особисто керівники державних підприємств, фактично легалізуючи роботи, яких не було.

    Далі, за інформацією джерел, запускається класична “пральня”: гроші заходять на рахунки фірм-переможців, потім проходять через низку рахунків-одноденок, “обробляються” через фіктивний ПДВ, знімаються готівкою і розчиняються в “чорній касі”. Самі ж компанії, які формально виграють тендери, часто не мають ні власної техніки, ні штату працівників, ні навіть нормального офісу. Зате мають головне — зв’язки і покровителів у регіональній владі.

    Найбільш показове у цій історії — реакція правоохоронців. За словами співрозмовників, слідчі структури про цю схему знають уже щонайменше півтора року. Однак за цей час не було жодних реальних процесуальних дій: ані гучних обшуків, ані підозр, ані кадрових рішень щодо керівників держпідприємств, які ставлять підписи під актами.

    Усі фігуранти продовжують залишатися на своїх посадах і далі розпоряджатися бюджетними потоками. Тим часом через фінансові “віялові маршрути” й надалі можуть зникати десятки мільйонів гривень — тих самих, яких формально бракує на відбудову міст, доріг та енергетики.

    На тлі постійних заяв про дефіцит бюджету, необхідність міжнародних кредитів і донатів від громадян, історія із харківськими тендерами виглядає особливо цинічно. Поки одні збирають гроші на генератори, будматеріали та відновлення домівок, інші перетворюють державні підряди на механізм збагачення обмеженого кола людей.

    По колу ходять одні й ті самі компанії — «Енергобуди», «Регіон-Буди», «Голдени», — а кінцеві вигодонабувачі, за словами джерел, роками залишаються тими ж: впливові фігури, які контролюють ключові сфери в регіоні.

    Тож коли наступного разу пролунає фраза, що держава “не має коштів на відновлення”, варто згадати про іншу сторону медалі: гроші є, але значна їх частина продовжує “освоюватися” через тендери “для своїх”. І якщо найближчим часом у кабінетах «Харківобленерго» та інших згаданих структур таки почнуться обшуки, цьому навряд чи хтось щиро здивується.

  • Харківщина: директор департаменту відбудови підозрюється у розподілі мільярдів без конкуренції

    Харківщина: директор департаменту відбудови підозрюється у розподілі мільярдів без конкуренції

    Директор Департаменту капітального будівництва Харківської обласної військової адміністрації Ігор Лялюк є ключовою фігурою у розподілі державних коштів на відновлення прифронтового регіону. Від його відомства залежить реалізація більшості багатомільйонних проєктів – від реконструкції лікарень до будівництва укриттів для шкіл.

    Однак, замість реальної відбудови регіону, виграють тендери одні й ті самі компанії. Наприклад, будівельна компанія «Пантеон» отримала підряд на 121 млн грн нібито на ремонт фасадів та покрівлі обласної клінічної лікарні. Інша компанія – ТОВ «Житлобуд-3» – регулярно виграє тендери на будівництво захисних споруд для навчальних закладів. За словами експертів, конкуренція у тендерах існує лише формально, а схема маніпуляцій дозволяє підрядникам уникати контролю та завищувати вартість робіт.

    На пряме запитання журналістів Лялюк відповів: “Треба порадитися з вищим керівництвом.” У структурі ОВА “вищим керівництвом” є голова Харківської ОВА Олег Синєгубов, який погоджує більшість рішень департаменту та закриває очі на тендерні маніпуляції.

    Попри відкриті кримінальні провадження, Лялюк продовжує очолювати департамент і контролювати грошові потоки, які мали б іти на безпеку та розвиток Харківщини. За оцінками, мільярди гривень державного та донорського фінансування опиняються у кишенях підрядників – «Житлобуд», «Білдінг Груп», «Промтекс» та інших.

    В офіційній декларації чиновника зазначено 173 350 грн зарплати директора департаменту та 574 082 грн – у державному підприємстві “Дороги Харківщини”. Проте за цими цифрами стоїть система, яка блокує справжню відбудову регіону.

    Поки Харківщина чекає на нові лікарні, школи й укриття, Ігор Лялюк продовжує “будувати” власну імперію впливу.

  • Обшуки в КМДА та лікарнях: чиновників підозрюють у розтраті бюджетних коштів при закупівлях медикаментів

    Обшуки в КМДА та лікарнях: чиновників підозрюють у розтраті бюджетних коштів при закупівлях медикаментів

    Правоохоронці розпочали розслідування ймовірних зловживань під час закупівель лікарських засобів і медичних виробів для столичних лікарень. За версією слідства, чиновники Департаменту охорони здоров’я КМДА могли лобіювати низку постачальників, внаслідок чого ціни на товари зростали у 3–5 разів. Провадження ведеться в рамках кримінальної справи №12025100000000988 від 31 липня 2025 року.

    Головне управління Нацполіції Києва проводить розслідування можливих масових бюджетних зловживань під час закупівель Департаменту охорони здоров’я Київської міської державної адміністрації. Слідство відкрите за ч. 4 ст. 191 ККУ (привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем у великих розмірах).

    За даними слідчих, посадовці департаменту організували «злочинний механізм» постачань ліків і медвиробів за завищеними цінами — при щорічних обсягах закупівель, що перевищують 2 млрд грн. У фокусі розслідування — низка постачальників, зокрема ТОВ «Медгарант», ТОВ «Протек солюшнз Україна», ТОВ «Артек медікал груп» та ПП «Науково-виробнича фірма «Като» — саме їх, за версією слідства, лобіювали у тендерах.

    Правоохоронці стверджують, що одна з ключових ролей у схемі належала раднику нині вже колишнього першого заступника голови КМДА Миколи Поворозника. Нібито цей радник погоджував із постачальниками технічні завдання та надсилав їх до заступника директора Департаменту, який курирував робочу групу з підготовки вимог до закупівель. Далі робоча група, як стверджує слідство, «безперешкодно» затверджувала ці технічні вимоги — що фактично звужувало коло можливих учасників торгів і забезпечувало перемогу потрібним компаніям.

    У матеріалах кримінального провадження окремо названий кейс: закупівля ендопротезів та комплектів інструментарію навесні 2025 року (очікувана вартість — 123,3 млн грн). За даними слідства, техніко-медичні вимоги до цієї закупівлі розробляли представники ПП «Като», а документи потрапили до департаменту через посередників — зокрема лікарів відповідної лікарні. Переможцем у відповідному лоті стало саме це приватне підприємство.

    Під час розслідування правоохоронці провели низку обшуків — зокрема за місцем проживання уповноваженої особи з публічних закупівель Департаменту (с. Требухів Броварського району). Вилучені мобільні телефони та інші носії інформації визнані речовими доказами; на частину з них накладено арешт судовими ухвалами, на частину — відмовлено через недоведеність необхідності арешту.

    Слідство поки не оприлюднює оцінки загальних можливих втрат бюджету — у судових ухвалах немає орієнтовних цифр. Правоохоронці повідомляють, що активна фаза розслідування ще триває й набирає обертів.

    Із переліку фігурантів і структур, згаданих у матеріалах, видно, що увага правоохоронців зосереджена на періоді роботи Департаменту під керівництвом Валентини Гінзбург (директорка з 23 жовтня 2017 року по 13 жовтня 2025 року). Офіційно її звільнення / відхід на пенсію співпав у часі з початком активних слідчих дій. Також у тексті справи фігурує ім’я Миколи Поворозника — багаторічного першого заступника голови КМДА, якого називали куратором «медичного» напрямку у мерії; за даними слідства, радник Поворозника нібито координував роботу з постачальниками.

    Що відомо про компанії, згадані в розслідуванні:

    • ТОВ «Медгарант» — постачальник медобладнання, має значну кількість державних договорів; керівник — Артур Жулінський, бенефіціар — Олександр Островський.

    • ТОВ «Протек солюшнз Україна» та ТОВ «Артек медікал груп» — також активні учасники держтендерів; у медіа раніше пов’язували їх з оточенням бізнесмена Миколи Кузьми.

    • ПП «Науково-виробнича фірма «Като»» — постачальник, який, за версією слідства, підготував вимоги для тендеру на ендопротези.

    Інциденти та питання до роботи Департаменту охорони здоров’я Києва не є новиною: у 2020 році Валентину Гінзбург критикували за звітність щодо забезпечення медзакладів засобами захисту на початку пандемії; також у 2021 році окремі її заступники потрапляли під підозру у різних епізодах, пов’язаних із закупівлями. Проте до теперішнього моменту остаточних висновків у багатьох із попередніх випадків не було.

    Після відходу Гінзбург тимчасово очолила департамент Тетяна Мостепан; контроль за роботою департаменту після відходу Миколи Поворозника здійснює перший заступник голови КМДА Петро Пантелеєв (в.о.). Представники столичної мерії поки не надавали публічних детальних коментарів щодо ходу слідства та можливих фінансових втрат бюджету.

    Правоохоронні органи продовжують слідчі дії й документообіг: вилучають електронні носії, опитують фігурантів та з’ясовують обсяги й механізми ймовірних зловживань. Остаточні висновки та розмір можливих збитків міському бюджету будуть відомі після завершення експертиз і відповідних процесуальних кроків.

  • Тендери, фіктивні фірми і 380 млн збитків: що відбувалося в «Укренерго» за роки керівництва Кудрицького

    Тендери, фіктивні фірми і 380 млн збитків: що відбувалося в «Укренерго» за роки керівництва Кудрицького

    «Укренерго» — стратегічне держпідприємство, від якого залежить стабільність енергосистеми країни, за останні роки опинилося у центрі низки кримінальних розслідувань, публічних скандалів та фінансових претензій. Схеми з фіктивними переможцями тендерів, завищені підряди, збитки на 380 млн гривень, контракти з пов’язаними структурами та питання конфлікту інтересів — лише частина претензій, які супроводжують історію управління компанією.

    Поворотним став період, коли офіс управління проєктами очолив Володимир Кудрицький. Він мав розбудувати стратегію та інвестиційну політику підприємства. У той час компанію очолював Всеволод Ковальчук — тимчасовий керівник після 2014 року, який згодом фігурував у кримінальних провадженнях щодо можливого зловживання службовим становищем під час державних закупівель.

    У 2016 році попри програш у офіційному конкурсі на посаду голови «Укренерго», Ковальчук утримав крісло за неформальної підтримки впливових осіб. Саме в цей період Кудрицький поступово став ключовою фігурою всередині структури.

    З 2018 по 2020 рік підприємство уклало серію контрактів, що згодом стали об’єктом кримінальних проваджень. Один із найрезонансніших — із ТОВ «Візін Річ». Компанія з капіталом 100 гривень, формальним директором-пенсіонером і частою зміною юридичних адрес отримала підряди на десятки мільйонів. За матеріалами слідства, саме Кудрицький і відповідальний за економічну безпеку Сергій Тоцький підписували контракти, загальна сума яких перевищила 13 млн гривень.

    Банк «Конкорд», що виступав гарантом фірми, офіційно заявив у суді, що угоди суперечать інтересам держави — фактично підтвердивши їхній фіктивний характер.

    Окрема історія — будівництво підстанції 500 кВ «Кремінська» на Луганщині. З 2016 року кошторис об’єкта зріс із 500 млн до 1,7 млрд гривень. За даними слідства, умови тендеру сформували так, щоб відхилити дешевші пропозиції. Завдані державі збитки оцінили у 380 млн гривень. У 2021 році колишнім посадовцям оголосили підозри за ст. 364 ККУ.

    Попри розслідування, у 2020 році «Укренерго» уклало нові контракти — зокрема, на 65 млн гривень із корпорацією «Союз», пов’язаною з бізнесменом Костянтином Григоришиним і заводом «Запоріжтрансформатор». Вартість обладнання була співмірною з попередніми тендерами, фігурантами кримінальних справ щодо завищення цін.

    Матеріали журналістських розслідувань також вказували на інтереси керівництва компанії у секторі «зеленої енергетики». Компанії «Хорос» і «Проенерджі», очолювані колишніми підлеглими Ковальчука, отримували вигідні контракти на підключення вітрових і сонячних електростанцій, включно з об’єктами «Нікопольської СЕС» Ріната Ахметова.

    Паралельно компанія демонструвала фінансові втрати. За 2021 рік збитки «Укренерго» перевищили 2,7 млрд гривень. При цьому керівник компанії у 2021 році отримував в середньому 558 тис. гривень щомісяця — один із найвищих показників у держсекторі.

    Також виникли питання щодо особистої декларації. У 2020 році Кудрицький не подав щорічний звіт, аргументуючи це тим, що «Укренерго» стало приватним АТ після корпоратизації. Водночас 100% акцій компанії залишається у державній власності.

    У 2020 році було створено ТОВ «Укренерго Цифрові рішення», співвласником якого став Кудрицький. Керівником компанії призначили його заступника Андрія Немировського. Фірма, створена у жовтні, уже через два місяці показала доходи у майже мільйон гривень, а згодом виграла тендери, зокрема на 750 тис. гривень для організації корпоративних заходів. Ці обставини експерти називають ознаками потенційного конфлікту інтересів.

    Перевірка НКРЕКП у 2021 році підтвердила численні порушення — від невиконання інвестиційних програм до неефективного використання коштів. Але суттєвих кадрових рішень або покарань не відбулося.

    Сьогодні «Укренерго» залишається критично важливим для енергобезпеки України — особливо в умовах війни. Але історія останніх років демонструє, що реформаторські обіцянки трансформувалися у низку корупційних епізодів, кадрових рішень без конкурсу, фінансових втрат і кримінальних справ без вироків.

  • Департамент охорони здоров’я Києва під підозрою у масштабній корупції

    Департамент охорони здоров’я Києва під підозрою у масштабній корупції

    Правоохоронці розслідують масштабну корупційну схему у сфері медичних закупівель столиці. Йдеться про багатомільйонні контракти, за якими лікарські засоби та медичні вироби постачалися до київських лікарень за завищеними у кілька разів цінами.

    Як повідомляє видання «КиївВлада» з посиланням на матеріали слідства, до оборудок можуть бути причетні посадовці Департаменту охорони здоров’я КМДА, який донедавна очолювала Валентина Гінзбург.

    За даними правоохоронців, чиновники лобіювали участь у торгах конкретних компаній, забезпечуючи їм «перемогу» завдяки спеціально прописаним технічним вимогам. Саме ці вимоги виключали можливість участі інших постачальників.

    Ключову роль у схемі, за версією слідства, міг відігравати радник колишнього першого заступника голови КМДА Миколи Поворозника. Саме він, за інформацією поліції, координував «співпрацю» між бізнесом і чиновниками: отримував технічні завдання від представників постачальників і передавав їх далі до керівництва департаменту для схвалення.

    «Слідчі мають інформацію, що цей радник передавав електронні файли технічних завдань заступнику директора департаменту, який забезпечував ухвалення потрібних документів робочою групою. У результаті перемагали лише ті компанії, які були погоджені заздалегідь», — йдеться у матеріалах розслідування.

    Робоча група, створена у 2024 році, мала обробляти запити лікарень щодо необхідних медикаментів і обладнання. Проте, за даними поліції, її діяльність могла використовуватися для маніпуляцій із тендерами.

    Щороку на закупівлі для медичних закладів Києва витрачається понад 2 мільярди гривень. Наразі можливі збитки для бюджету ще не пораховані, адже слідство лише набирає обертів.

    Якщо інформація підтвердиться, це може стати одним із найбільших корупційних скандалів у медичній галузі столиці за останні роки.