Golovnitemu.com

Позначка: Відбудова України

  • «Реконструкція під обстрілами, скільки часу потрібно Україні, щоб відродити ключові сектори економіки»

    «Реконструкція під обстрілами, скільки часу потрібно Україні, щоб відродити ключові сектори економіки»

    Чотири з половиною роки війни поставили перед Україною завдання безпрецедентного масштабу. Світовий банк, Європейська комісія, ООН та уряд у спільному звіті RDNA5 (лютий 2026) оцінили прямі збитки в 195,1 млрд доларів, а загальні економічні втрати — у 666,7 млрд. Щоб повернутися до нормального життя і вийти на новий рівень, країні потрібно залучити 587,7–588 млрд доларів протягом 2026–2035 років. Це майже трирічний ВВП за довоєнними прогнозами.

    Найважчі ділянки — транспорт (96 млрд), енергетика (91 млрд) і житло (90 млрд доларів). Саме вони стали пріоритетом перших відновлювальних проєктів. Уже зараз, попри постійні ризики, бригади відновлюють пошкоджені об’єкти, запускають тимчасові схеми енергопостачання та розпочинають компенсаційні програми для людей, які втратили домівки. Понад три мільйони домогосподарств (14% житлового фонду) чекають на допомогу, а руйнування найбільше вдарили по прифронтових регіонах.

    Фахівці впевнені: критичну інфраструктуру (енергетику, ключові дороги, порти) можна суттєво відновити за 3–7 років, якщо активно застосовувати принцип «будувати краще, ніж було». Житлове будівництво розтягнеться на 5–10 років і більше. Розмінування ж потребує десятиліть. Головні перешкоди — брак робочих рук через еміграцію та демографічні проблеми, зростання вартості матеріалів і загроза корупції. Але є й оптимізм: приватний бізнес за правильних умов готовий взяти на себе до 40% робіт.

    Порівняння з післявоєнною Німеччиною та Японією показує, що швидкість відновлення залежить не тільки від грошей, а й від реформ, політичної стабільності та суспільної єдності. Якщо все скластися вдало, вже через 5–7 років після закінчення активних бойових дій Україна зможе запустити повноцінне економічне зростання. Це буде справжнім тестом на спроможність країни перетворити руїни на фундамент нового майбутнього.

    Як повідомлялося раніше, експерти також наголошують, що відновлення України не обмежуватиметься реконструкцією зруйнованих міст і доріг. Не менш важливими викликами залишаються подолання демографічної кризи, реінтеграція ветеранів, розвиток сучасної системи психічного здоров’я та проведення глибоких реформ. За сприятливого сценарію країна зможе досягти стійкого економічного зростання, інтегруватися до європейського ринку та суттєво модернізувати економіку, однак реалізація такого сценарію залежатиме від гарантій безпеки, ефективності державного управління та збереження міжнародної підтримки.

  • Відродження України після війни

    Відродження України після війни

    Чотири з лишком роки повномасштабної війни завдали Україні безпрецедентної шкоди. За даними п’ятого спільного звіту Rapid Damage and Needs Assessment (RDNA5) Світового банку, Європейської комісії, ООН та уряду України (лютий 2026 року, станом на кінець грудня 2025-го), прямий фізичний збиток інфраструктурі та активам оцінюється в 195,1 млрд доларів. Загальні економічні втрати сягнули 666,7 млрд доларів. Потреби у відновленні та відбудові економіки на горизонті 2026–2035 років становлять 587,7–588 млрд доларів. Це майже втричі більше за прогнозований номінальний ВВП України на 2025 рік.

    Це не абстрактні цифри. Пошкоджено або знищено житло понад 3 млн домогосподарств (14% житлового фонду). Серйозно постраждали енергетика, транспорт, промисловість, освіта та охорона здоров’я. Концентрація руйнувань припадає на прифронтові області (Донецька, Харківська, Запорізька та інші).

    Однак за цими цифрами стоїть історія неймовірної людської стійкості. Українці продовжують працювати, навчати дітей, відновлювати те, що можна, навіть під обстрілами.

    Масштаб руйнувань і поточні потреби

    Згідно з RDNA5, найбільші потреби припадають на транспорт — близько 96 млрд доларів, енергетику — близько 91 млрд доларів, житло — близько 90 млрд доларів. Ці три сектори формують основу для всього іншого. Без надійної енергії та логістики неможливе повноцінне відновлення промисловості, сільського господарства та соціальної сфери. Розмінування потребує десятків мільярдів і десятиліть роботи — це окреме, надзвичайно складне завдання.

    Важливо розуміти: звіти RDNA оцінюють потреби на 10-річний горизонт за умови, що активні бойові дії поступово зменшуються або припиняються. Поки війна триває, потреби продовжують зростати (у 2025 році вони зросли на 12%+ порівняно з попередньою оцінкою).

    Приклади післявоєнного відновлення в інших країнах

    Історичний досвід інших країн показує, що терміни відновлення залежать не лише від масштабу руйнувань, а й від політичної волі, якості реформ, обсягу та ефективності міжнародної допомоги, а також від спроможності суспільства об’єднатися навколо спільної мети.

    Німеччина у 1945 році була повністю зруйнована. Промисловість працювала на 20–30% від довоєнного рівня, міста лежали в руїнах, мільйони людей були бездомними. Базову інфраструктуру (дороги, мости, енергетику, залізниці) відновили за 3–5 років. Ключову роль зіграв план Маршалла (1948–1952), за яким Західна Німеччина отримала близько 1,45 млрд доларів (у цінах того часу — величезна сума). Однак гроші працювали лише тому, що одночасно провели валютну реформу 1948 року та впровадили модель соціальної ринкової економіки Людвіга Ерхарда. Держава мінімізувала втручання в економіку, але створила умови для приватної ініціативи. Вже до середини 1950-х років Західна Німеччина демонструвала темпи зростання 8–10% на рік. Повноцінне повернення до високих стандартів життя та статусу однієї з провідних економік світу зайняло близько 10–15 років.

    Японія втратила до 40% національного багатства. Міста були знищені бомбардуваннями, промисловість — паралізована. Американська окупація провела радикальні реформи: земельну реформу, розпуск великих промислових конгломератів (дзайбацу), демократизацію та акцент на освіту. Країна обрала експортно-орієнтовану модель розвитку з сильною роллю держави в промисловій політиці. Вже в 1950-ті роки почалося швидке зростання, а в 1960-ті Японія здійснила «економічне диво». До 1968 року вона стала другою економікою світу після США. Повне відновлення та перетворення на технологічного лідера зайняло приблизно 15–20 років, але базову інфраструктуру та промисловість відновили значно швидше — за 7–10 років.

    У Боснії та Косово міжнародна допомога була дуже значною (у перерахунку на душу населення — одна з найбільших в історії). Однак відновлення йшло помітно повільніше, ніж у Німеччині чи Японії. Причини — глибокі етнічні розбіжності, політична нестабільність, корупція та слабкі інститути. Житло та базову інфраструктуру в більшості районів відновили за 5–10 років, але економічне зростання залишалося низьким, безробіття високим, а багато регіонів так і не повернулися до довоєнного рівня розвитку. Повне «загоєння» суспільства та економіки розтягнулося на десятиліття і досі не завершено повністю.

    Ці приклади показують важливий урок: гроші та допомога важливі, але без глибоких внутрішніх реформ, політичної стабільності та суспільного консенсусу відновлення може сильно затягнутися або залишитися неповним.

    Скільки часу знадобиться на відновлення інфраструктури

    Відновлення критичної інфраструктури (енергетика, основні дороги, порти, водопостачання) може показати суттєвий прогрес протягом 3–7 років. Вже зараз Україна відновлює пошкоджені об’єкти енергетики, попри атаки. Підхід «build back better» дозволить створити якіснішу та стійкішу інфраструктуру, хоча й вимагатиме додаткового часу.

    Масове відновлення та будівництво житла потребуватиме 5–10 років і більше. Програми компенсацій уже працюють, але масштаби руйнувань величезні. Розмінування критичних територій займе 5–10 років інтенсивної роботи, а повне очищення всіх забруднених земель — десятиліття. Відновлення соціальної інфраструктури (школи, лікарні, дитячі садки) йтиме паралельно з житлом, з акцентом на сучасні стандарти безпеки та енергоефективності.

    Головні фактори, що впливають на терміни: дефіцит робочої сили через демографічну кризу та міграцію, зростання цін на матеріали, координація проєктів і ризик корупції. За сприятливих умов приватний сектор здатний покрити до 40% потреб. Базове відновлення критичної інфраструктури та запуск економіки можливі за 5–7 років після закінчення активної фази, а повноцінна модернізація країни — за 10–15 років і більше.

    Економічне відновлення

    Станом на 2025 рік реальний ВВП України все ще приблизно на 21% нижчий за рівень 2021 року. Після падіння на 29–30% у 2022-му почалося поступове зростання, але війна суттєво обмежує потенціал.

    Після припинення активних бойових дій більшість прогнозів (ЄБРР, МВФ, Світовий банк) очікують масштабного реконструкційного буму з темпами зростання ВВП 4–6% і вище в перші роки. Україна зберігає сильні позиції в ІТ, аграрному секторі та високотехнологічних напрямах.

    Ключові фактори зростання: модернізація агропромислового комплексу, розвиток експорту з високою доданою вартістю, зелена енергетика та водневі технології, зміцнення оборонно-промислового комплексу, перетворення країни на регіональний логістичний хаб, а також цифрова економіка та креативні індустрії.

    Серйозні ризики залишаються: демографічна криза, відтік населення, залежність від зовнішнього фінансування та необхідність глибоких реформ (боротьба з корупцією, верховенство права, дерегуляція). Європейська інтеграція залишається одним із найважливіших факторів довгострокового розвитку, забезпечуючи доступ до ринків і чітку програму реформ.

    Психологічне та соціальне відновлення

    Не менш важливим залишається психологічний та соціальний вимір наслідків війни. Конфлікт залишив глибокі травми. Значно зріс рівень тривожності, депресії, хронічного стресу та ПТСР — особливо серед жителів зон бойових дій, окупації, переселенців, військових і дітей.

    Психологи та міжнародні організації (включаючи MSF, ВООЗ та українських фахівців) відзначають стійке зростання потреби в допомозі. Застосовуються доказові методи: EMDR, травмофокусована когнітивно-поведінкова терапія та наративна експозиційна терапія. Важлива не лише індивідуальна терапія, а й психосоціальна підтримка на рівні громад, шкіл і сімей.

    Психологічне відновлення має вирішальне значення: невирішені травми знижують продуктивність, впливають на сімейні стосунки та суспільну згуртованість. Особливої уваги потребує реінтеграція ветеранів, запобігання міжпоколінній передачі травми та боротьба з суспільною втомою від війни. Це не додаткова послуга, а фундаментальна інвестиція в людський капітал.

    Україна має шанс створити сучасну систему охорони психічного здоров’я, спираючись на найкращі світові практики та власний досвід стійкості. Високий рівень взаємодопомоги та волонтерства залишається важливим надбанням.

    Сценарії розвитку через десять років

    Майбутнє України не визначене. Експерти розглядають кілька сценаріїв на 2035–2036 роки. Український ренесанс (найбільш сприятливий): повноправне членство або близькість до ЄС, надійні гарантії безпеки, високі темпи зростання економіки (5–7%+), сучасна інфраструктура за принципом «build back better», повернення значної частини мігрантів, успішна реінтеграція ветеранів і розвинена система психологічної допомоги. Україна посідає лідируючі позиції в зеленій енергетиці, агротехнологіях, обороні та цифровій економіці.

    Нерівномірний підйом (базовий, найбільш імовірний): завершення активної фази війни за збереження окремих загроз. Зростання ВВП 3–5% в середньому, нерівномірний розвиток регіонів, поступова інтеграція в ЄС, активна участь приватного сектору. Демографічні проблеми частково пом’якшуються, але зберігаються регіональні та соціальні відмінності.

    Песимістичний сценарій: затяжний конфлікт, зниження міжнародної підтримки, низькі темпи зростання або стагнація, фрагментарне відновлення, посилення корупційних ризиків і психологічних наслідків.

    Вибір шляху залежить від гарантій безпеки, якості державного управління, реформ, залучення інвестицій, демографічної політики та суспільної згуртованості.

    Відновлення України — це марафон, а не спринт. Десять років — реалістичний термін для відновлення критичної інфраструктури та запуску стійкого зростання. Однак повноцінна трансформація суспільства, економіки та свідомості потребуватиме значно більшого часу — щонайменше життя одного покоління. Україна вже довела виняткову стійкість. Головний ресурс країни — люди, їхнє здоров’я, знання та віра в майбутнє. Саме інвестиції в психологічне відновлення, освіту та підтримку ветеранів і сімей визначать, якою стане Україна через десять років.

  • У Польщі назвали справу з орденом Зеленського «моральною перемогою»

    У Польщі назвали справу з орденом Зеленського «моральною перемогою»

    У Сеймі Польщі продовжується політична та публічна дискусія навколо резонансного рішення президента Польщі Кароля Навроцького про позбавлення президента України Володимира Зеленського ордена Білого Орла — найвищої державної нагороди Республіки Польща. Попри те, що сам факт рішення вже викликав значний міжнародний резонанс і став предметом суперечок як у Варшаві, так і в Києві, частина польських політиків намагається перевести фокус із конфлікту на перспективу подальших двосторонніх відносин.

    Однією з таких позицій стала заява депутатки коаліційної Польської селянської партії (PSL) Уршули Паславської, яка в ефірі Polsat News охарактеризувала рішення щодо ордена як «моральну перемогу» польської держави. Водночас вона наголосила, що після завершення цього етапу політичного протистояння необхідно уникати подальшої ескалації та зосередитися на практичній співпраці з Україною, насамперед у сфері післявоєнного відновлення.

    Паславська підкреслила, що ситуація з поверненням ордена, який раніше був вручений Володимиру Зеленському, фактично вже перейшла у завершальну фазу, і тому політичний сенс продовження конфлікту, на її думку, вичерпується. Вона зазначила, що Польща має перейти до обговорення довгострокових стратегічних питань, зокрема участі у міжнародній конференції, присвяченій відбудові України, яка розглядається як один із ключових елементів майбутньої економічної співпраці між країнами.

    На її думку, саме відбудова України має стати центральним напрямком польської зовнішньої політики у східному векторі, адже масштаб руйнувань і потреби у відновленні створюють не лише гуманітарний, а й економічний виклик для всієї Європи. Вона також наголосила, що Польща вже зробила значний внесок у підтримку України, як на державному рівні, так і через зусилля польського суспільства, яке прийняло мільйони українських громадян після початку повномасштабної війни.

    Водночас Паславська звернула увагу на те, що міжнародні конференції з відбудови не можуть бути ефективними без безпосередньої участі української сторони, оскільки саме Україна є головним реципієнтом і водночас ключовим партнером у визначенні пріоритетів відновлення. Вона підкреслила, що будь-які рішення, ухвалені без Києва, не матимуть практичної цінності та не принесуть очікуваного результату.

    Окрему увагу депутатка приділила питанню політичної реакції на заяви української сторони щодо можливих дзеркальних кроків у відповідь на дії Варшави. Вона закликала утримуватися від емоційної риторики та взаємних погроз, наголосивши, що Польща як країна з довшою демократичною традицією в Європейському Союзі повинна демонструвати стриманість і політичну зрілість у складних ситуаціях.

    В її інтерпретації важливо не дозволити, щоб історичні суперечки або символічні конфлікти перетворювалися на довготривалий дипломатичний розрив між двома державами, які мають спільний інтерес у безпеці та стабільності регіону. Вона також наголосила, що будь-які дії, які можуть сприйматися як емоційна ескалація, лише віддаляють сторони від конструктивного діалогу.

    Паславська додала, що Україна повинна враховувати політичну роль Польщі у процесі європейської інтеграції, оскільки позиція Варшави матиме значення для подальших рішень у межах Європейського Союзу. При цьому вона застерегла, що загострення двосторонніх суперечок може ускладнити шлях України до ЄС, якщо конфлікти навколо історичних і символічних питань не будуть врегульовані.

    У Сеймі також звучать застереження щодо можливих довгострокових наслідків нинішньої дипломатичної напруги. На думку Паславської, якщо обидві сторони не докладуть зусиль для зниження рівня конфлікту, ситуація може перейти у тривалий політичний дисбаланс, який у перспективі негативно вплине на економічні та безпекові інтереси як Польщі, так і України.

    Раніше рішення президента Польщі Кароль Навроцький про позбавлення Володимира Зеленського ордена Білого Орла було обґрунтоване історико-політичними мотивами та суперечками навколо символічних назв українських військових підрозділів. На тлі цього в Україні низка політиків заявила про намір повернути польські державні нагороди, а також розпочалася ширша дискусія щодо формату подальших політичних контактів між Києвом і Варшавою, включно з міжнародними заходами з відбудови України.

  • «Пересремося всі з усіма»: Кім різко висловився про майбутні вибори в Україні

    «Пересремося всі з усіма»: Кім різко висловився про майбутні вибори в Україні

    Голова Миколаївської обласної військової адміністрації Віталій Кім заявив, що після завершення війни Україну неминуче чекатиме складний політичний період, однак саме суспільство має визначити майбутню владу на виборах. В інтерв’ю «Українським Новинам» він відверто висловився про політичну конкуренцію, стан Миколаївщини, корупцію, відбудову, освіту та власне бачення майбутнього країни.

    Кім, який після початку повномасштабного вторгнення став одним із найвпізнаваніших регіональних керівників в Україні, визнав: майбутня виборча кампанія може бути дуже емоційною та конфліктною. Водночас він наголосив, що це нормальний демократичний процес.

    «Ми пересремося всі з усіма і когось люди оберуть», – сказав Кім, коментуючи майбутнє політичне життя після війни.

    За його словами, війна сильно змінила українське суспільство, політиків і регіональних керівників. Сам Кім зазначив, що за роки повномасштабного вторгнення став жорсткішим, дорослішим і почав інакше дивитися на процеси в державі.

    Очільник Миколаївської ОВА розповів, що місто нині живе настільки нормальним життям, наскільки це можливо під час війни. У Миколаєві працює бізнес, діти навчаються, люди ремонтують житло, відкривають нові справи та планують майбутнє. Водночас прифронтові громади області продовжують щоденно потерпати від російських ударів.

    Кім зазначив, що мешканці регіону вже навчилися розрізняти рівень загроз. За його словами, для прифронтових міст дрони чи «шахеди» вже не викликають такої реакції, як удари С-300 або артилерії, коли часу на реагування майже немає.

    Окремо він розповів про відбудову області. За словами Кіма, з початку повномасштабної війни на Миколаївщині було пошкоджено або зруйновано близько 16 тисяч об’єктів. Понад дев’ять тисяч із них уже вдалося відновити.

    Голова ОВА наголосив, що зараз область концентрується не лише на ремонті зруйнованого, а й на стратегічному розвитку. Серед ключових напрямків він назвав реіндустріалізацію, професійно-технічну освіту, залучення інвесторів та розвиток інженерних спеціальностей.

    Кім підкреслив, що Україна матиме лише один шанс ефективно використати міжнародну допомогу на відновлення. Саме тому, на його думку, вже зараз потрібно готувати людей, які зможуть працювати з великими інфраструктурними, промисловими та технологічними проєктами.

    Він також розповів про співпрацю з Південною Кореєю, зокрема з Hanyang University – одним із найбільших технічних університетів країни. Кім заявив, що хотів би імпортувати в Україну корейський досвід у сфері інженерії, виробництва та технологій.

    За словами очільника області, на Миколаївщині студентів стало менше приблизно на 10–20%, однак вищі навчальні заклади продовжують працювати. Водночас область робить ставку на професійно-технічну освіту, адже країні потрібні зварювальники, інженери, ремонтники та фахівці, які зможуть брати участь у відбудові.

    Кім також розповів, що 83% шкіл області забезпечені укриттями. Саме тому на Миколаївщині НМТ проводили безпосередньо в укриттях, щоб не переривати тестування під час повітряних тривог і не створювати додатковий стрес для дітей.

    Говорячи про бізнес, він згадав кейс із засновником monobank Олегом Гороховським, який перереєструвався як фізична особа на Миколаївщині та сплачує особисті податки в області. Кім заперечив, що це був лише піар, і наголосив: бізнес цінує увагу влади та швидке вирішення проблем у законному полі.

    Очільник ОВА також визнав, що за роки війни були помилки, зокрема кадрові. За його словами, частину людей доводилося звільняти через неефективність, слабку юридичну підготовку або корупційні ризики. Водночас він наголосив, що помилки потрібно визнавати й швидко виправляти.

    Інтерв’ю Кіма стало одним із найвідвертіших його виступів за останній час. У ньому він показав себе не лише як воєнний адміністратор, а й як політик, який уже думає про повоєнну конкуренцію, відбудову та майбутню модель розвитку України.

    Попри різку фразу про вибори, головний меседж Кіма зводиться до того, що після війни Україна повинна пройти через демократичний процес, навіть якщо він буде конфліктним, емоційним і складним.

  • Скандал не завадив: Зеленський особисто вирушить до Гданська

    Скандал не завадив: Зеленський особисто вирушить до Гданська

    Президент України Володимир Зеленський візьме участь у Конференції з питань відбудови України (Ukraine Recovery Conference 2026), яка відбудеться 25–26 червня у польському Гданську. Візит українського лідера тривалий час залишався під питанням через загострення українсько-польської дискусії навколо історичної тематики та скандалу, пов’язаного з присвоєнням почесного найменування «Героїв УПА» одному з підрозділів Сил спеціальних операцій ЗСУ.

    Про це повідомляє польське видання Rzeczpospolita із посиланням на джерело в уряді Польщі.

    За інформацією видання, Міністерство закордонних справ Польщі 16 червня офіційно отримало від української сторони дипломатичну ноту, яка підтверджує участь Володимира Зеленського у масштабному міжнародному форумі, присвяченому післявоєнному відновленню України.

    Конференція у Гданську стане одним із найважливіших міжнародних заходів року, присвячених відбудові української економіки, інфраструктури та залученню іноземних інвестицій.

    Очікується, що захід збере близько п’яти тисяч учасників із десятків країн світу. Серед них – глави держав і урядів, представники міжнародних фінансових організацій, великого бізнесу, інвестиційних фондів та провідних європейських інституцій.

    За попередніми даними, організатори планують підписати десятки міжнародних угод, меморандумів та інвестиційних зобов’язань, які стосуватимуться відновлення українських міст, розвитку енергетики, транспорту, житлового будівництва та підтримки приватного сектору.

    Польща вперше приймає Конференцію з питань відбудови України.

    Попередні форуми проходили у Лугано, Лондоні, Берліні та Римі. Водночас цьогорічний захід має особливе значення, адже Польща стала одним із ключових партнерів України під час повномасштабної війни та відіграє важливу роль у логістичній, військовій та гуманітарній підтримці Києва.

    За даними польських медіа, серед почесних гостей форуму можуть бути президентка Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн та кілька єврокомісарів. Також очікується участь понад двадцяти делегацій на рівні глав держав та урядів.

    Втім, підготовка до конференції відбувається на тлі нового витка дискусій між Києвом і Варшавою щодо історичної пам’яті.

    Останніми тижнями в Польщі активно обговорювали рішення президента України Володимира Зеленського про присвоєння Окремому центру спеціальних операцій «Північ» Сил спеціальних операцій ЗСУ почесного найменування «Героїв УПА».

    Це рішення викликало гостру реакцію частини польського політикуму та громадськості через складне історичне сприйняття діяльності Української повстанської армії у польському суспільстві.

    На цьому тлі в польських медіа навіть почали з’являтися припущення, що участь Зеленського у конференції може бути переглянута або перенесена.

    Додаткових дискусій додала інформація про можливість перегляду державних відзнак, якими раніше був нагороджений український президент.

    Однак офіційний представник президента Польщі Кароля Навроцького Рафал Леськевич нещодавно заявив, що жодних остаточних рішень із цього приводу наразі не ухвалено.

    Тим часом українська сторона ще кілька днів тому фактично підтверджувала намір президента відвідати Гданськ.

    Зокрема народний депутат від партії «Слуга народу» Микита Потураєв у коментарі Польській інформаційній агенції зазначив, що українська делегація планує прибути на конференцію, а участь глави держави є очікуваною.

    Тепер ця інформація отримала підтвердження і з боку польського уряду.

    Політичні оглядачі зазначають, що особиста участь Зеленського у форумі може стати важливим сигналом про збереження стратегічного партнерства між Україною та Польщею, незважаючи на періодичні суперечки навколо історичних тем.

    Особливе значення матиме також економічна складова заходу.

    За оцінками Світового банку, Європейської комісії та ООН, потреби України у післявоєнному відновленні вже перевищують 500 мільярдів доларів. Саме тому міжнародні конференції з відбудови стають дедалі важливішими майданчиками для залучення інвестицій, кредитних програм та грантової підтримки.

    Очікується, що у центрі уваги цьогорічного форуму будуть проєкти відновлення енергетичної інфраструктури, модернізації промисловості, розвитку транспортних коридорів, житлового будівництва та підтримки українського бізнесу.

    Таким чином, попри політичні суперечки та історичні дискусії, Київ і Варшава продовжують демонструвати готовність до співпраці в одному з ключових напрямків – післявоєнному відновленні України та її подальшій інтеграції до європейського простору.

  • Вступ до ЄС може коштувати промисловості мільярди

    Вступ до ЄС може коштувати промисловості мільярди

    Україна наближається до одного з найскладніших етапів європейської інтеграції – адаптації до кліматичних правил Європейського Союзу. Якщо сьогодні українські підприємства фактично сплачують близько 1 євро за тонну викидів вуглецю, то в країнах ЄС ця ціна вже коливається на рівні 70–90 євро. Саме тому експерти попереджають: без поступової підготовки українська промисловість може зіткнутися з серйозними викликами вже найближчими роками.

    Про це йдеться у публікації видання «Європейська правда».

    На думку авторів, вступ України до Європейського Союзу неминуче означатиме інтеграцію до європейської системи кліматичного регулювання. Одним із ключових її елементів є Система торгівлі викидами ЄС (EU ETS), яка передбачає, що підприємства мають купувати квоти на викиди вуглекислого газу.

    Для українського бізнесу це означатиме кардинальну зміну правил гри.

    Уже зараз частина українських виробників відчуває наслідки європейської кліматичної політики через запуск платної фази механізму CBAM (Carbon Border Adjustment Mechanism) – так званого вуглецевого мита ЄС.

    Механізм вуглецевого коригування імпорту покликаний не допустити ситуації, коли виробництво переноситься до країн із менш жорсткими екологічними вимогами. Тому імпортерам до Європейського Союзу доведеться компенсувати різницю між вартістю викидів у своїй країні та вартістю викидів у ЄС.

    Для України це питання особливо чутливе.

    За даними авторів, сьогодні українські підприємства фактично платять близько одного євро за тонну викидів CO₂. У країнах Європейського Союзу цей показник перевищує 70 євро за тонну і в окремі періоди наближається до 90 євро.

    Така різниця означає, що після повноцінної інтеграції до європейської системи український бізнес може зіткнутися зі зростанням витрат більш ніж у 60 разів.

    Експерти наголошують, що різке впровадження таких правил без підготовки стане надмірним фінансовим навантаженням для багатьох підприємств, особливо в металургії, хімічній промисловості, енергетиці та інших енергоємних галузях.

    При цьому проблема полягає не лише у високій вартості квот.

    Автори вказують на своєрідне замкнене коло. Низька ціна на викиди в Україні означає невеликі надходження до фондів, які могли б фінансувати модернізацію підприємств. А без таких інвестицій компаніям складно переходити на сучасні екологічні технології та підтримувати підвищення вартості викидів.

    У результаті виникає ситуація, коли бізнес не готовий до дорожчого вуглецю через відсутність фінансування, а фінансування не з’являється через низьку ціну на викиди.

    Автори нагадують, що в Україні вже працює Фонд декарбонізації, який фінансується саме за рахунок екологічних платежів. Однак нинішніх надходжень недостатньо для масштабної модернізації промисловості.

    Саме тому експерти пропонують поступове підвищення ціни на викиди вуглецю замість різкого стрибка до європейських показників.

    На їхню думку, такий підхід дозволить бізнесу адаптуватися до нових умов, залучити інвестиції у модернізацію виробництва та підготуватися до майбутньої інтеграції в європейський ринок.

    Водночас автори пропонують ще один механізм підтримки.

    Йдеться про створення спільного європейсько-українського фінансового інструменту, який працюватиме за принципом співфінансування. Ідея полягає в тому, що кожен євро, отриманий Україною від внутрішнього оподаткування викидів або продажу квот, автоматично доповнюватиметься коштами Європейського Союзу.

    Такий підхід дозволив би значно збільшити обсяги фінансування екологічної модернізації.

    За оцінками експертів, у перспективі цей механізм міг би мобілізувати мільярди євро щороку для оновлення промисловості, розвитку чистої енергетики та післявоєнної відбудови.

    Окремо наголошується, що в умовах війни Україна не може дозволити собі фінансувати масштабну декарбонізацію винятково за рахунок державного бюджету. Саме тому участь Європейського Союзу може стати критично важливою для успішної адаптації економіки до нових правил.

    Автори підкреслюють, що кліматична політика вже давно перестала бути лише екологічним питанням. Для України це також питання економічної конкурентоспроможності та майбутнього членства в Європейському Союзі.

    На їхню думку, якщо Київ дійсно прагне інтеграції до європейського ринку, підвищення ціни на викиди вуглецю є неминучим.

    Однак і Брюссель, переконані експерти, повинен брати участь у цьому процесі не лише як регулятор, а й як партнер, який допоможе українській промисловості пройти складний шлях модернізації без втрати конкурентоспроможності.

    Саме від того, наскільки ефективно буде знайдено баланс між екологічними вимогами та підтримкою бізнесу, залежатиме здатність України успішно інтегруватися до зеленої економіки Європейського Союзу.

  • Ощадбанк відкрив мільярдне фінансування для Дніпра: що зміниться для мешканців

    Ощадбанк відкрив мільярдне фінансування для Дніпра: що зміниться для мешканців

    Дніпро залучив один із найбільших муніципальних кредитів від початку повномасштабної війни. Ощадбанк та Дніпровська міська рада підписали кредитну угоду на суму 1,5 млрд гривень, кошти з якої спрямують на модернізацію критичної інфраструктури міста, насамперед систем водопостачання, водовідведення та енергозабезпечення.

    Про це повідомив Ощадбанк. У фінустанові наголосили, що реалізація проєкту має посилити стійкість та енергонезалежність одного з найбільших міст України в умовах війни та постійних загроз для інфраструктурних об’єктів.

    Згідно з умовами угоди, залучене фінансування буде спрямоване на капітальні потреби громади. Насамперед йдеться про нове будівництво, реконструкцію та модернізацію об’єктів водопостачання та водовідведення.

    Окремим напрямком стане оновлення систем електропостачання, які забезпечують роботу критично важливих комунальних об’єктів.

    Для Дніпра питання стабільного водопостачання та енергозабезпечення залишається стратегічним. Місто є одним із найбільших промислових і логістичних центрів України, а також важливим гуманітарним хабом, який від початку повномасштабної війни прийняв десятки тисяч внутрішньо переміщених осіб.

    Саме тому модернізація інженерної інфраструктури стала одним із ключових пріоритетів міської влади.

    У банку зазначають, що реалізація проєктів дозволить підвищити надійність роботи комунальних мереж, знизити ризики аварій та забезпечити безперебійне надання базових послуг мешканцям навіть в умовах воєнних викликів.

    Одним із головних завдань проєкту стане посилення енергетичної стійкості міста.

    Після масованих російських атак на енергетичну інфраструктуру України питання автономності та резервного живлення об’єктів водоканалу стало критично важливим для багатьох громад.

    Модернізація електропостачання дозволить зменшити залежність від зовнішніх факторів, підвищити надійність функціонування насосних станцій та інших стратегічних об’єктів життєзабезпечення.

    Експерти зазначають, що саме інвестиції в критичну інфраструктуру сьогодні є одним із головних напрямків розвитку українських міст. У багатьох випадках громади вимушені не лише відновлювати пошкоджені об’єкти, а й модернізувати їх відповідно до нових викликів воєнного часу.

    У державному банку наголошують, що підтримка муніципалітетів залишається одним із ключових напрямків діяльності.

    Директор департаменту корпоративного бізнесу Ощадбанку Сергій Черніков підкреслив, що банківське кредитування стало одним із найефективніших інструментів фінансування розвитку громад в умовах війни.

    За його словами, Дніпро демонструє професійний підхід до управління міськими фінансами та реалізації масштабних інфраструктурних проєктів.

    «Банківські кредити є одним із найефективніших способів фінансування відбудови та розвитку громад під час війни. Ми бачимо відповідальний підхід Дніпра до реалізації інфраструктурних проєктів і готові підтримувати такі ініціативи», — наголосив Черніков.

    Він також повідомив, що від початку повномасштабного вторгнення загальний обсяг кредитних угод Ощадбанку з українськими громадами вже досяг 5,2 млрд гривень.

    Станом на 1 травня 2026 року Ощадбанк залишається найбільшим кредитором українських громад.

    За даними банку, його частка на ринку фінансування муніципалітетів становить 39% від загального кредитного портфеля місцевих громад.

    У банку переконані, що залучення фінансових ресурсів для розвитку інфраструктури є необхідною умовою збереження економічної активності регіонів та підготовки до майбутньої відбудови країни.

    Окрім роботи з муніципалітетами, державна фінустанова активно фінансує енергетичні проєкти. Станом на кінець травня банк опрацьовував близько тисячі заявок на фінансування об’єктів енергетичної інфраструктури із загальним попитом близько 2,5 млрд гривень.

    Для міста залучення 1,5 млрд гривень відкриває можливість не відкладати реалізацію масштабних інфраструктурних проєктів на невизначений термін.

    Фактично йдеться про ресурс, який дозволить модернізувати стратегічні об’єкти вже зараз, не чекаючи завершення війни чи надходження зовнішнього фінансування.

    Для всієї України ця угода може стати показовим прикладом того, як місцеві громади використовують механізми банківського кредитування для підтримки життєво важливої інфраструктури в умовах війни.

    На тлі постійних атак на енергетичні та комунальні об’єкти питання модернізації систем водопостачання, водовідведення та електропостачання стає не лише економічним, а й безпековим завданням.

    Саме тому кредитна угода між Дніпром та Ощадбанком уже зараз називається однією з найбільших інфраструктурних фінансових угод року на рівні українських громад.

  • США пішли проти Трампа: Конгрес схвалив нову допомогу Україні та ударні санкції проти Росії

    США пішли проти Трампа: Конгрес схвалив нову допомогу Україні та ударні санкції проти Росії

    Палата представників США ухвалила резонансний законопроєкт про надання Україні нової військової та фінансової допомоги, підтримку післявоєнної відбудови та запровадження масштабних санкцій проти Росії. Голосування стало однією з найгучніших зовнішньополітичних подій у Вашингтоні за останні місяці, адже документ був схвалений попри спротив керівництва Республіканської партії та фактично всупереч позиції президента США Дональда Трампа.

    За законопроєкт проголосували 226 конгресменів, проти висловилися 195. Вирішальну роль відіграли 18 республіканців та незалежний конгресмен Кевін Кайлі, який раніше співпрацював із республіканцями. Саме його голос дозволив завершити процедуру так званої discharge petition — спеціального механізму, який дає змогу винести документ на голосування в обхід керівництва Палати представників та профільних комітетів. У сучасній американській політиці такі випадки трапляються доволі рідко й зазвичай свідчать про серйозні розбіжності всередині правлячої більшості.

    Автором законопроєкту виступив провідний демократ у Комітеті із закордонних справ Палати представників Грегорі Мікс. Документ відомий як Ukraine Support Act і складається з кількох великих блоків. Він передбачає понад 1 мільярд доларів прямої допомоги Україні у сфері безпеки та відбудови, а також можливість надання ще до 8 мільярдів доларів у вигляді позик для закупівлі озброєння та оборонного обладнання. Окремі положення стосуються створення механізмів підтримки післявоєнної реконструкції країни та координації міжнародних проєктів відновлення.

    Не менш важливою частиною законопроєкту стали нові санкції проти Російської Федерації. Згідно з документом, обмеження можуть торкнутися фінансового сектору РФ, нафтової та гірничодобувної галузей, а також російських чиновників і структур, які підтримують війну проти України. Крім того, передбачені додаткові експортні обмеження та інструменти боротьби з російським впливом за кордоном.

    Під час дебатів Грегорі Мікс наголосив, що питання полягає не лише у підтримці України, а й у визначенні майбутньої ролі США у світі. За його словами, Конгрес має вирішити, чи дозволить він Росії дочекатися виснаження західної підтримки, чи навпаки — допоможе Україні вести переговори з позиції сили. Він закликав надати українцям зброю для самозахисту, посилити тиск на Кремль і забезпечити відповідальність Росії за воєнні злочини.

    Ухвалення документа стало черговим сигналом того, що навіть серед республіканців зростає невдоволення підходом адміністрації Трампа до війни в Україні. Агентство Reuters зазначає, що це одна з найбільш помітних внутрішньопартійних поразок президента США з початку його другого терміну. Голосування відбулося лише через день після того, як частина республіканців разом із демократами підтримала резолюцію про обмеження військових повноважень президента щодо Ірану.

    Втім, попри успіх у Палаті представників, подальша доля законопроєкту залишається невизначеною. Для набуття чинності документ має пройти через Сенат США, де більшість контролюють республіканці. За даними американських ЗМІ, керівництво Сенату поки не демонструє готовності швидко виносити його на голосування. Крім того, навіть у разі схвалення Сенатом законопроєкт може зіткнутися з президентським вето.

    Ситуацію ускладнює й те, що серед впливових республіканців існує скепсис щодо нових пакетів фінансової допомоги Україні. Зокрема, голова Комітету Палати представників у закордонних справах Браян Маст раніше заявляв, що не очікує ухвалення нового масштабного пакета безпекової допомоги для Києва, хоча підтримує посилення санкційного тиску на Росію. Він також наголошував, що європейські держави повинні брати на себе більшу частку витрат на підтримку України.

    Опоненти законопроєкту стверджують, що документ містить положення, які вже частково застаріли або дублюють інші ініціативи. Голова Комітету з фінансових послуг Палати представників Френч Гілл заявив, що підтримує Україну, але вважає запропонований пакет недосконалим. Інші республіканці звинуватили демократів у спробі використати українське питання для політичного тиску на власну партію.

    Водночас у Сенаті вже понад рік очікує розгляду ще одна двопартійна ініціатива — законопроєкт сенаторів Ліндсі Грема та Річарда Блюменталя. Документ передбачає жорсткі вторинні санкції проти Росії та високі мита для держав, які продовжують купувати російську нафту й інші енергоресурси. Державний секретар США Марко Рубіо раніше заявляв про підтримку інструментів, закладених у цій ініціативі, однак її просування також залишається заблокованим через політичні суперечки.

    Для України голосування у Палаті представників стало важливим політичним сигналом. Попри втому частини американського політикуму від війни та зниження рівня підтримки серед республіканців порівняно з 2024 роком, у Конгресі досі зберігається достатньо сильна двопартійна група законодавців, готових виступати за продовження допомоги Києву та посилення тиску на Кремль. Саме тому ухвалення Ukraine Support Act може стати важливим фактором у подальших дискусіях про роль США у війні Росії проти України та майбутню архітектуру безпеки в Європі.

    Джерело: The Hill

  • НАН: південь України під загрозою через втрату Каховського водосховища

    НАН: південь України під загрозою через втрату Каховського водосховища

    Підрив російськими військами Каховської гідроелектростанції у червні 2023 року продовжує створювати довгострокові ризики для півдня України. Вчені Національної академії наук України заявляють, що наслідки знищення Каховського водосховища вже стали критичними для аграрного сектору, систем водопостачання та природних екосистем, а в майбутньому можуть перерости у масштабну екологічну та економічну кризу для всього регіону.

    Про це йшлося під час обговорення результатів наукових досліджень, присвячених впливу руйнування Каховської ГЕС на довкілля, сільське господарство та водний баланс України. Фахівці наголошують, що масштаби катастрофи значно перевищують локальний рівень і стосуються майбутнього розвитку кількох областей країни.

    За оцінками науковців, після втрати водосховища на окремих територіях площі земель, які використовувалися для вирощування сільськогосподарських культур, скоротилися від 71% до 98%. Найбільше постраждали райони, де функціонування аграрного сектору безпосередньо залежало від систем зрошення, що отримували воду з Каховського водосховища.

    Саме Каховське водосховище десятиліттями було основою для роботи масштабних меліоративних систем у Херсонській, Запорізькій та Дніпропетровській областях. Воно забезпечувало водою сотні тисяч гектарів полів, на яких вирощувалися зернові культури, овочі, фрукти та баштанні. Після руйнування дамби значна частина цієї інфраструктури фактично втратила джерело водопостачання.

    Віцепрезидент Національної академії наук України В’ячеслав Богданов наголосив, що сьогодні перед державою стоїть завдання не лише оцінити масштаби катастрофи, а й виробити довгострокову стратегію подолання її наслідків.

    «Наука має не лише оцінити наслідки цієї катастрофи, а й запропонувати інструменти для прийняття відповідальних державних рішень», — зазначив він.

    Науковці попереджають, що особливо гостро проблема проявиться у роки з низькою водністю. Якщо раніше Каховське водосховище виконувало роль стратегічного резервуара води для південних регіонів, то тепер будь-які посушливі періоди можуть призвести до серйозного дефіциту водних ресурсів.

    За словами фахівців, у перспективі це може поставити під загрозу не лише сільське господарство, а й водопостачання населених пунктів, промислових підприємств та об’єктів критичної інфраструктури. Особливо вразливими залишаються регіони, які історично залежали від дніпровської води.

    Окремо вчені проаналізували стан території колишнього водосховища. Після сходження води там утворилися численні озера, ставки та природні водойми різних розмірів. Однак ці водойми не здатні компенсувати функції Каховського водосховища.

    За оцінками дослідників, обсяги води, які вони накопичують, є недостатніми для забезпечення потреб регіону. Крім того, їхній рівень значною мірою залежить від сезонних змін, погодних умов та кількості опадів.

    Одним із потенційних варіантів вирішення проблеми фахівці називають використання підземних вод. Водночас у НАН наголошують, що цей ресурс не можна розглядати як універсальну альтернативу.

    Підземні води дійсно мають значний потенціал, однак їхнє активне використання потребує комплексних наукових досліджень та ретельного контролю. Без належного планування існує ризик виснаження водоносних горизонтів, погіршення якості води та виникнення нових екологічних проблем.

    Серйозних втрат зазнає і природне середовище Нижнього Дніпра. Науковці зазначають, що після руйнування греблі продовжується процес деградації водних екосистем. Змінився гідрологічний режим річки, що негативно впливає на популяції риби, водно-болотні угіддя та численні види рослин і тварин.

    Фахівці наголошують, що деякі природні комплекси, які формувалися протягом десятиліть після створення Каховського водосховища, можуть бути втрачені назавжди. Одночасно на звільнених від води територіях відбуваються нові природні процеси, однак їхній подальший розвиток поки що залишається недостатньо вивченим.

    У Національній академії наук переконані, що дискусія про майбутнє Каховського водосховища не повинна обмежуватися простим питанням — відновлювати його чи ні. Науковці вважають, що Україна має сформувати комплексне бачення майбутньої системи водозабезпечення південних областей.

    Йдеться про стратегічні рішення, які визначатимуть розвиток регіону на десятиліття вперед. Від них залежатиме стан аграрного сектору, забезпечення населення водою, функціонування промисловості, екологічна безпека та загальна економічна стабільність південних областей.

    Нагадаємо, у ніч на 6 червня 2023 року російські війська підірвали дамбу Каховської ГЕС. Внаслідок руйнування греблі відбулося одне з найбільших техногенних та екологічних лих у сучасній історії Європи. Потужна хвиля води затопила десятки населених пунктів на правому та лівому берегах Дніпра, спричинивши людські жертви, руйнування житлових будинків, інфраструктури та промислових об’єктів.

    Після спуску водосховища Україна втратила один із найбільших резервуарів прісної води в країні. Наслідки цієї катастрофи продовжують впливати на життя мільйонів людей та формують нові виклики для держави.

    Крім того, українські гідрологи та екологи попереджають, що зміни клімату разом із руйнуванням водогосподарської інфраструктури можуть прискорити процеси опустелювання окремих територій півдня України. За несприятливого сценарію частина малих річок і водотоків у регіоні може суттєво обміліти або навіть повністю зникнути протягом найближчих десятиліть.

    Експерти наголошують, що відновлення водної безпеки півдня стане одним із наймасштабніших завдань післявоєнної відбудови України. Для цього знадобляться значні фінансові ресурси, сучасні технології, міжнародна підтримка та довгострокова державна політика, спрямована на захист водних ресурсів і адаптацію до нових екологічних реалій.

  • ВВП по 6% щороку та ставка на оборонку: уряд готує нову економічну модель України разом зі Світовим банком

    ВВП по 6% щороку та ставка на оборонку: уряд готує нову економічну модель України разом зі Світовим банком

    Кабінет Міністрів України спільно зі Світовим банком та міжнародними партнерами працює над масштабною економічною стратегією під назвою «Економіка майбутнього», яка має стати основою післявоєнного розвитку держави та забезпечити щорічне зростання ВВП на рівні 6%. Про це повідомила прем’єр-міністерка України Юлія Свириденко під час представлення концепції міжнародній консультативній бізнес-раді під головуванням президента Володимира Зеленського.

    За словами Свириденко, нова стратегія базується на принципах Європейського Союзу та передбачає побудову конкурентної економіки з потужними інституціями, високим рівнем інвестицій та активним приватним сектором. Ключовими напрямами розвитку мають стати оборонні технології, енергетика, аграрний сектор, транспорт, машинобудування, ІТ та критичні мінерали.

    Фактично йдеться про формування нової економічної моделі України, яка повинна замінити довоєнну сировинну орієнтацію та створити умови для технологічного розвитку країни навіть в умовах війни. В уряді розраховують, що реалізація стратегії дозволить не лише збільшити темпи економічного зростання, а й створити нові робочі місця, стимулювати повернення українців з-за кордону та закласти фундамент для інтеграції в європейський економічний простір.

    Одним із головних орієнтирів стратегії стане збільшення продуктивності праці. Якщо зараз середній показник її приросту оцінюється приблизно у 1,3% на рік, то уряд планує довести його до 5%. Окремо ставиться завдання суттєво збільшити частку інвестицій у структурі ВВП — із довоєнних 16% до 24–30% щорічно. Це означає, що Кабмін робить ставку на масштабне залучення приватного капіталу та міжнародних інвесторів у процес відновлення країни.

    Прем’єрка наголосила, що нова модель розвитку повинна враховувати реалії воєнного часу та водночас бути адаптованою до майбутнього членства України в ЄС. Саме тому основу стратегії формують правила європейської економіки — прозорість, конкуренція, підтримка інновацій, розвиток людського капіталу та посилення ролі приватного сектору.

    Важливу роль у підготовці документа відіграє Світовий банк, який уже кілька років залишається одним із ключових фінансових партнерів України. За даними банку, станом на 2026 рік потреби України у відновленні оцінюються у 588 мільярдів доларів.

    Крім фінансової підтримки, Світовий банк бере участь у формуванні довгострокової стратегії економічної трансформації держави. У банку наголошують, що майбутнє відновлення України має бути засноване не лише на фізичній реконструкції зруйнованих об’єктів, а й на створенні нової економіки, орієнтованої на приватний сектор, технології та високу додану вартість.

    Одним із центральних майданчиків для презентації стратегії стане міжнародна конференція з відновлення України URC2026, яка відбудеться 25–26 червня у польському Гданську. Організаторами заходу виступають Україна та Польща. Очікується, що саме там уряд представить флагманські інвестиційні проєкти для міжнародних партнерів та бізнесу.

    URC2026 має стати не просто дипломатичною конференцією, а платформою для запуску конкретних інвестиційних рішень. Серед головних тем заходу — розвиток оборонної промисловості, енергетична стійкість, модернізація логістики, інфраструктури та інтеграція України до європейського ринку. Особливий акцент планують зробити на безпековому компоненті, адже партнери розглядають сильну оборонну індустрію як одну з основ майбутнього економічного розвитку України.

    В уряді також визнають, що реалізація подібної стратегії потребуватиме масштабних реформ. Зокрема, йдеться про реформу судової системи, посилення захисту інвесторів, дерегуляцію, модернізацію державного управління та боротьбу з корупцією. Без цих змін досягнення амбітної мети у 6% зростання ВВП буде практично неможливим.

    Економісти звертають увагу, що для України такий темп зростання є надзвичайно амбітним, але не недосяжним. Для порівняння, подібні темпи економічного розвитку демонстрували країни Центральної та Східної Європи після вступу до ЄС, однак це відбувалося за умов масштабного припливу інвестицій, доступу до європейських ринків та швидкої модернізації промисловості.

    При цьому викликів залишається багато. Війна продовжує створювати ризики для бізнесу та інвесторів, а значна частина української економіки все ще залежить від зовнішнього фінансування. За оцінками Світового банку, рівень бідності в Україні у 2025 році зріс майже до 37%, а мільйони українців залишаються внутрішньо переміщеними особами або перебувають за кордоном.

    Окремий акцент у стратегії робиться на людському капіталі. Уряд і міжнародні партнери розглядають освіту, медицину, реабілітацію ветеранів та розвиток сучасних навичок як один із головних драйверів економічного зростання. У Світовому банку наголошують, що без масштабних інвестицій у людей відновлення країни буде неможливим.

    Напередодні президент Володимир Зеленський також заявив, що Україна готує комплексний план економічного посилення держави, який має стати одним із ключових елементів післявоєнної трансформації країни. За його словами, головне завдання — створити умови, за яких українці залишатимуться працювати в Україні, а бізнес отримає стимули для розвитку саме всередині країни.

    Наразі уряд не називає конкретних термінів затвердження «Економіки майбутнього», однак ключові положення документа можуть бути представлені вже влітку під час конференції у Гданську.