Позначка: війна

Удари по логістиці замість голоду: в уряді виключили загрозу дефіциту продовольства та назвали причини можливого зростання цін

Попри постійні цілеспрямовані удари російських окупантів по продовольчій логістиці та розподільчій інфраструктурі, в Україні відсутній загальний дефіцит продуктів харчування. Внутрішній аграрний сектор продовжує стабільно забезпечувати країну необхідним обсягом провізії, зберігаючи високий експортний потенціал. За словами міністра аграрної політики та продовольства України Тараса Висоцького, виробничі потужності українських підприємств у більшості категорій суттєво перевищують внутрішній рівень споживання.

Головним викликом на сьогодні залишається не нестача самої продукції, а своєчасне транспортування товарів до кінцевих точок продажу. Тимчасове зникнення окремих найменувань із полиць магазинів має виключно локальний характер і не пов’язане з кризою певної галузі. Такі перебої виникають суто внаслідок точкових ворожих влучань у конкретні розподільчі центри та складські комплекси, де знищуються саме ті партії товарів, що перебували в ураженому секторі.

Водночас воєнний стан та руйнування критичної інфраструктури чинять неминучий тиск на собівартість продукції. Найбільш уразливими до подорожчання залишаються групи товарів повсякденного попиту: овочі, молочна продукція та безалкогольні напої. Основними драйверами інфляційного тиску виступають значне зростання вартості моторного палива, яке формує основу транспортних витрат, а також загальний стан енергетичної системи. Підприємства змушені масово використовувати автономні генератори, електрика від яких є значно дорожчою, а дизельне пальне для їхньої роботи за останній рік зросло в ціні вдвічі.

Паралельно аграрний сектор стикається з масштабними викликами у сфері морського експорту. Внаслідок ворожих обстрілів глибоководних портів Великої Одеси обсяги закордонних постачань української агропродукції ризикують скоротитися з очікуваних 64,4 мільйона тонн до 29,6 мільйона тонн. Це вимагає екстреного переорієнтування вантажопотоків на альтернативні суходільні маршрути через кордони країн Європейського Союзу та розв’язання проблеми покриття додаткових логістичних витрат.

7 Жовтня, 2026
Розгром ворога під Добропіллям: штурмовики «Скелі» та бійці «Азову» відкинули окупантів і зачистили десятки позицій

Українські захисники завдали потужного удару по позиціях російської армії на Донеччині, зірвавши спроби противника розвинути наступ у бік важливих тилових вузлів. Підрозділи 425 окремого штурмового полку «Скеля» разом із бійцями першого корпусу Національної гвардії «Азов» провели блискучу спільну наступальну операцію на Добропільському напрямку. У результаті рішучих дій штурмових груп просування окупаційних підрозділів у районі населених пунктів Грузьке та Новомиколаївка було повністю зупинено, а передові сили загарбників відкинуто далеко назад.

Наступальна операція розгорталася у складних умовах лісосмуг, де противник тривалий час вибудовував глибоко ешелоновану систему інженерних фортифікацій. Українські штурмові групи методично прорвали ворожі рубежі оборони та зачистили десятки підготовлених позицій окупантів. Одразу після вибиття противника з укриттів підрозділи «Азову» заводили на відвойовані рубежі власні групи закріплення, забезпечуючи надійну фіксацію результатів наступу та відбиття можливих контратак.

Бої на цій ділянці фронту вирізнялися надзвичайною динамікою і точилися на надблизьких дистанціях безпосередньо в окопах та бліндажах. Лише у контактних стрілецьких сутичках бійці підрозділу «Скеля» ліквідували 46 російських військовослужбовців. При цьому вказана кількість не враховує колосальних втрат ворожої піхоти від вогню мінометів, артилерії та скидів з ударних безпілотників. На окремих відтинках запеклого бою захисники діяли настільки швидко, що використовували захоплену трофейну зброю та боєприпаси противника для знищення його ж підрозділів.

Операція дозволила зірвати показову інформаційну провокацію Кремля. Російське командування тривалий час концентрувало піхотні групи, плануючи просочитися до Новомиколаївки та демонстративно встановити там свій прапор для чергового пропагандистського звіту. Українські штурмовики вщент розбили цю групу, а заготовлений російський триколор захопили як трофей, остаточно ліквідувавши загрозу прориву в населений пункт.

Успіх на Добропільському напрямку має фундаментальне стратегічне значення для стабільності всієї лінії оборони на сході України. Цей відтинок є невіддільною складовою глобальної битви за оборонний пояс українських міст-фортець Дружківка – Краматорськ – Слов’янськ. Будь-яке просування окупантів у цьому районі несло пряму загрозу критичним логістичним шляхам Сил оборони та могло відкрити загарбникам плацдарм для флангового наступу на Краматорськ із заходу. Завдяки спільним діям українських воїнів ворожі плани були вчасно перекреслені, а стратегічна ініціатива на цій ділянці перейшла до рук українських захисників.

7 Жовтня, 2026
Партія капітулянтів та ілюзія миру: чому Росія ніколи не зупиниться і навіщо політики грають на втомі від війни

В українському політичному просторі дедалі частіше лунають заклики до негайних мирних переговорів із державою-агресором, які експерти вже охрестили риторикою партії капітулянтів. Народний депутат, секретар Комітету Верховної Ради з питань національної безпеки, оборони та розвідки Роман Костенко різко розкритикував подібні ініціативи своїх колег по парламенту, зокрема Данила Гетманцева та Олексія Гончаренка. За його словами, розмови про швидкі компроміси з Кремлем є виключно політичним хайпом, який базується на цинічних маніпуляціях навколо втоми суспільства від тривалих бойових дій.

Парламентар наголосив, що Москва насправді не має жодного наміру вести конструктивний чи рівноправний діалог. Те, що російська сторона називає переговорами, є лише вимогою повної капітуляції та беззаперечного виконання всіх диктаторських умов. Досвід попередніх дипломатичних контактів яскраво продемонстрував, що ворог відправляє на зустрічі делегатів низького рівня, які не орієнтуються в ситуації та приїжджають виключно для затягування часу. Головна і незмінна мета агресора полягає у тотальній поразці та знищенні української держави.

«Усе це – лише слова. Ми повинні розуміти одне: зараз немає чого пропонувати. Що Росія має на увазі під «домовлятися»? Це виконання всіх її умов. По-перше, вона і не хоче домовлятися», – зазначив політик.

Він переконаний, що для примусу ворога до реального діалогу необхідно спочатку створити відповідні жорсткі умови на полі бою та міжнародній арені, яких наразі ще не досягнуто. Російське командування бачить, що не може досягти стратегічних цілей на землі, але використовує тимчасову перевагу в повітрі для масштабного терору. Ворог розуміє, що таким чином може чинити колосальний психологічний тиск на цивільне населення. Саме цією емоційною вразливістю, на думку парламентаря, намагаються скористатися окремі діячі для нарощування власних рейтингів.

Відповідаючи на закиди про те, що хтось нібито зацікавлений у продовженні бойових дій, секретар Комітету наголосив на абсурдності таких заяв. За його словами, вигоду з цього можуть отримувати хіба що ті поодинокі особи, які фігурують у корупційних скандалах та наживаються на державних закупівлях, проте абсолютна більшість громадян щиро прагне миру.

«Хтось хоче, щоб війна продовжувалася? Я впевнений, що таких людей немає. Можливо, за рідкісним винятком – тих, хто на цьому наживається. Але більшість, звісно, хоче, щоб вона закінчилася. Я, в тому числі. Однак війна повинна закінчитися не поразкою України, а як мінімум на умовах, прийнятних для нас», – підкреслив Костенко.

Ілюзії щодо того, що віддача певних регіонів зупинить російську експансію, є небезпечною та наївною помилкою. Історія укладених домовленостей з 2014 року безапеляційно доводить, що Росія ніколи не дотримується жодних взятих на себе зобов’язань. Наразі ключовим завданням для українського народу залишається збереження монолітної єдності та недопущення безпідставних звинувачень на адресу Збройних сил України. Водночас суспільство зобов’язане продовжувати жорстко контролювати владу, вказувати на помилки та вимагати безкомпромісної прозорості, не забуваючи про головну мету – виживання нації.

7 Жовтня, 2026
Знищений щит відплати: як Росія зірвала першу українську ракетну програму та чому новий проєкт ворогу вже не дістати

До початку реалізації сучасного вітчизняного проєкту Fire Point в Україні велися активні роботи над створенням іншої далекобійної балістичної ракети для стратегічного стримування противника. Проте перша спроба створити власну важку ракетну зброю завершилася невдачею через ворожий удар: окупаційним військам вдалося своєчасно виявити виробничі потужності та фізично знищити ключові об’єкти попередньої засекреченої програми. Ця болюча втрата змусила військове та політичне керівництво кардинально переглянути заходи безпеки та докорінно перебудувати весь оборонний сектор.

Створення балістичного озброєння є одним із найскладніших інженерних завдань, яке вимагає специфічних технологій складання важких двигунів, унікальних виробничих ліній та надточних систем наведення. На відміну від зброї малої дальності, балістична ракета великого радіуса дії потребує принципово інших компонентів та масивних складальних цехів. На початкових етапах розвитку програми ключові технологічні ланцюжки виявилися зосередженими на відомих виробничих майданчиках, що зробило їх доступними для ворожої аерокосмічної розвідки та диверсійних дій. У результаті прицільні удари агресора зуміли повністю зруйнувати критичні вузли та відкинути розробку вітчизняної балістики на тривалий час.

Гіркий досвід втраченого проєкту ліг в основу абсолютно нової оборонної концепції, за якою нині створюється ракетне сімейство Fire Point. Щоб унеможливити повторення подібного сценарію, розробники повністю відмовилися від концентрації виробництва на класичних великих заводах. Сучасне ракетобудування вибудовується на принципах тотальної децентралізації та максимальної секретності. Виробничі потужності, цехи збірки та дослідні лабораторії розосереджені по всій території країни у невеликих прихованих локаціях та підземних об’єктах, що робить їх недосяжними для масованих атак ворога. Навіть у разі потенційного ураження однієї з точок загальний технологічний ланцюг не переривається та продовжує працювати.

Сьогодні в рамках оновленої програми пріоритет надається створенню тактичних та далекобійних балістичних комплексів, здатних вирішувати завдання різного рівня складності. Модифікації малої дальності розглядаються як технологічний та значно дешевший аналог західних систем ATACMS, здатний точно вражати командні пункти, склади пального та скупчення живої сили ворога на відстані до трьохсот кілометрів. Водночас важка модифікація розробляється для роботи на дистанціях понад вісімсот кілометрів, що відкриває можливості для регулярного ураження стратегічної військової інфраструктури, летовищ та промислових об’єктів у глибокому тилу держави-агресора.

Переосмислення попередніх прорахунків дозволило створити значно гнучкішу та стійкішу модель виробництва стратегічного озброєння. Постійне маскування та розсіювання критичних процесів гарантують, що нові українські балістичні ракети успішно дійдуть до етапу серійного випуску та забезпечать армію власним невідворотним інструментом відплати.

7 Жовтня, 2026
Кривавий ювілей диктатора: Генштаб показав катастрофічну ціну путінських амбіцій

У день сімдесят четвертого дня народження кремлівського керманича Володимира Путіна українські військові оприлюднили приголомшливий підсумок його так званих геополітичних здобутків. За даними Генерального штабу Збройних сил України, загальні безповоротні та санітарні втрати російської окупаційної армії з моменту повномасштабного вторгнення перетнули позначку у півтора мільйона осіб. Лише за одну минулу добу українські захисники ліквідували одну тисячу шістсот дев’яносто окупантів, перетворивши чергову річницю диктатора на наочну демонстрацію безглуздого винищення його власного народу.

Добовий розгром противника не обмежився лише живою силою: агресор зазнав колосальних матеріальних збитків уздовж усієї лінії фронту. За останні двадцять чотири години ліквідовано тисячу вісімсот дев’яносто безпілотних літальних апаратів оперативно-тактичного рівня, п’ятсот сімдесят сім одиниць автомобільного транспорту та автоцистерн, а також п’ятдесят одну артилерійську систему. До списку свіжих трофеїв та знищеної ворожої техніки увійшли дванадцять наземних роботизованих комплексів, вісім реактивних систем залпового вогню, п’ять одиниць спеціальної техніки, чотири бойові броньовані машини та дві системи протиповітряної оборони.

Загальний баланс путінської авантюри виглядає як тотальна демілітаризація самої Росії. За весь період великої війни Сили оборони України знищили орієнтовно один мільйон п’ятсот сорок п’ять тисяч дев’ятсот п’ятдесят загарбників. Металобрухтом стали дванадцять тисяч триста дев’яносто шість танків, двадцять п’ять тисяч чотириста дев’яносто вісім броньованих машин і понад п’ятдесят тисяч артилерійських комплексів. Повітряний флот окупантів недорахувався сотень літаків та гелікоптерів, а Чорноморський флот практично втратив боєздатність після затоплення тридцяти п’яти бойових кораблів та двох підводних човнів. Українські воїни також знешкодили понад дві тисячі вісімсот наземних дронів, які противник намагався кидати в бій замість живої сили.

У військовому командуванні наголосили, що Володимир Путін розв’язав найкривавішу бійню в Європі з часів Другої світової війни, проте з кожним днем лише наближає власну державу до повної ізоляції та історичного краху. Навіть перед обличчям таких нищівних цифр Москва продовжує гнати людей на забій: восени заплановано призов близько ста двадцяти тисяч строковиків, а Президент України Володимир Зеленський констатує старт фактичної прихованої мобілізації. Водночас Кремль панічно засекречує правду про загиблих: російські судові органи повністю заблокували статистику щодо позовів про визнання військових мертвими, намагаючись сховати катастрофу від власного суспільства.

7 Жовтня, 2026
Невидимий щит над столицею: як українські військові навчилися нищити російську балістику за допомогою радіоелектронної війни

Війна в Україні остаточно перетворилася на безпрецедентне технологічне протистояння, де успіх на полі бою залежить не лише від вогневої переваги чи кількості бронетехніки, а й від тотального контролю над електромагнітним спектром. Поки провідні західні країни намагаються не відставати від темпів інновацій, українські фахівці та розробники створюють унікальні асиметричні рішення. За даними авторитетного американського видання The Wall Street Journal, Сили оборони України освоїли методи перехоплення та знищення новітніх російських балістичних і гіперзвукових ракет без використання дефіцитних американських зенітно-ракетних комплексів Patriot, спираючись на потужності вітчизняних систем радіоелектронної боротьби.

Яскравим доказом цього прориву стала успішна бойова робота елітного українського підрозділу радіоелектронного подавлення «Нічний дозор». Ще наприкінці минулого року за допомогою спеціалізованого комплексу РЕБ під назвою Lima бійці підрозділу зуміли нейтралізувати дві російські балістичні ракети, які на гіперзвуковій швидкості мчали у напрямку стратегічно важливого урядового об’єкта в Києві. Внаслідок потужного радіосигнального впливу боєприпаси втратили керування та впали у води річки Дніпр. Згодом, у листопаді 2025 року, цей же комплекс дозволив перехопити російську гіперзвукову ракету «Кинджал», яку в кремлі раніше хвалилися називати «практично неуязвимою». За словами українських офіцерів із позивними «Алхимик» та «Френчи», система Lima спрямувала на ракету фальшивий навігаційний сигнал, змусивши її різко змінити траєкторію та буквально розвалитися в повітрі під впливом колосального тиску власної неконтрольованої швидкості.

Принцип дії подібних систем базується на випромінюванні прицільних сигналів великої дальності, здатних накривати території на відстані до двохсот кілометрів. Антенні установки у формі мегафонів, розкидані по всій країні у вигляді мережі невидимих хвиль, дозволяють виводити з ладу не лише дрони, а й крилаті ракети та керовані авіабомби. За оцінками військових, сучасні засоби радіоелектронної боротьби здатні успішно подавляти від 70% до 95% радіокерованих безпілотників у визначеному секторі. Вітчизняні виробники нарощують випуск обладнання: якщо раніше подібні пристрої виготовлялися одиницями, то тепер рахунок іде на тисячі одиниць на місяць для забезпечення передової та стратегічних тилових напрямків.

Технологічна війна у повітряному просторі нагадує безперервну гру в «кицьки-мишки». Коли українські інженери розробляють нові алгоритми придушення, ворог намагається відповідати технічними ускладненнями, оснащуючи свої ракети та дрони китайськими антенами з керованою діаграмою спрямованості, які здатні за долі секунди аналізувати джерела перешкод і намагатися ухилятися від них. У відповідь розробники системи Lima разом із бійцями «Нічного дозору» у цілодобовому режимі створюють оновлені математичні алгоритми та контрзаходи. Постійна адаптація програмного забезпечення та розширення мережі комплексів радіоелектронного впливу перетворюють українське небо на несприятливу зону для будь-яких високотехнологічних засобів ворожого терору.

7 Жовтня, 2026
«Шлях до Євросоюзу з урахуванням війни: Брюссель готує для України спеціальну дорожню карту»

Європейський Союз готує до офіційного представлення орієнтовні дорожні карти для чотирьох держав-кандидаток, які демонструють найбільший прогрес на шляху до євроінтеграції. До цього переліку увійшли Україна, Молдова, Чорногорія та Албанія. Водночас документ, розроблений для Києва, матиме принципові відмінності через безпрецедентні виклики та масштабні руйнування, спричинені повномасштабною російською агресією.

Як заявила єврокомісар з питань розширення Марта Кос, презентація стратегічних документів запланована на 28 жовтня. Головна мета цих дорожніх карт полягає в тому, щоб допомогти державам-кандидаткам зберегти високий темп реформ, забезпечити більшу передбачуваність переговорного процесу та чітко визначити проміжні завдання і строки. При цьому єврокомісар наголосила, що фундаментальний принцип євроінтеграції залишається незмінним: просування до членства в ЄС і надалі базуватиметься виключно на власних заслугах та індивідуальних досягненнях кожної країни.

Коментуючи особливості українського кейса, Марта Кос підкреслила, що ситуація в Україні кардинально відрізняється від інших кандидатів через триваючу війну. Саме тому робота над українською дорожньою картою вимагає комплексного підходу та адаптації багатьох процедурних етапів. Наразі технічні переговори проходять у кілька послідовних кроків: відкриття переговорних кластерів, виконання проміжних індикаторів та поступове закриття окремих переговорних розділів. У Брюсселі запевняють, що під час підготовки документа обов’язково враховуватимуть те, як наслідки війни будуть юридично відображені в майбутньому договорі про вступ.

Єврокомісар висловила щиру надію на те, що бойові дії в Україні завершаться якнайшвидше, а також віддала належне стійкості українського суспільства. На її переконання, нині Україна демонструє унікальний приклад того, як держава змушена працювати одночасно у трьох надскладних напрямках: вести екзистенційну боротьбу за своє виживание, продовжувати глибокі внутрішні реформи та неухильно виконувати всі критерії для повної інтеграції до спільноти європейських націй.

7 Жовтня, 2026
«Кривавий світанок жовтня: Росія завдала масованого комбінованого удару ракетами та дронами по українських містах»

У ніч на середу, 7 жовтня, Російська Федерація здійснила одну з наймасштабніших та найруйнівніших комбінованих атак по території України, задіявши весь арсенал повітряного терору. Під прицільним вогнем ворога опинилися Київ, Запорожжя, Дніпр, а також житлові квартали у Кременчузі та Прилуках. Унаслідок прямих влучань ворожих ракет та ударних безпілотників загинули мирні мешканці, зруйновано багатоповерхові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури, а аварійно-рятувальні служби працюють у надзвичайному режимі.

За даними Повітряних сил ЗСУ, повітряний удар розпочався пізно ввечері та тривав усю ніч. Окупанти випустили по українських містах 48 крилатих ракет повітряного, наземного та морського базування, включно з «Х-101», «Іскандер-К» та «Калібр», а також ракети протикорабельного і балістичного типів, серед яких «Циркон», «Оніксі» та «Іскандер-М/С-400/KN-23». Крім того, ворог масовано атакував тилові регіони ударними дронами типу Shahed, значну частину яких складали новітні реактивні безпілотники. Загалом противник задіяв 130 БпЛА. Сили оборони України продемонстрували високу ефективність роботи протиповітряної оборони, знищивши 161 ціль, зокрема 5 балістичних ракет, 39 крилатих ракет та 117 ворожих безпілотників. Проте уникнути руйнувань не вдалося: зафіксовано влучання засобів ураження на 18 локаціях, а внаслідок падіння збитим уламків постраждали ще 5 об’єктів.

Найбільших втрат та руйнувань зазнали житлові райони у регіонах. У Прилуках на Чернігівщині російська ракета влучила у багатоквартирний будинок у момент, коли люди ще спали. На місці трагедії розбирають завали: станом на ранок відомо про чотирьох загиблих, ще 20 людей дістали поранення різного ступеня важкості, серед них четверо неповнолітніх дітей. Окрім житлової багатоповерхівки, у місті зафіксовано пожежу на виробничому підприємстві. Не менш руйнівних ударів зазнав Кременчуг на Полтавщині, де, за словами міського голови, зафіксовані чи не наймасштабніші руйнування житлового фонду за весь час повномасштабної війни. Внаслідок влучання у приватному секторі на вулиці Хорольській загинула 72-річна жінка, загальна кількість жертв у місті зросла до двох осіб. Ворожі удари повністю зруйнували цілий житловий квартал, пошкодивши численні багатоповерхівки.

У столиці України нічні вибухи пролунали під час відбиття комбінованої атаки у Дарницькому та Подільському районах. Внаслідок падіння уламків та ударів виникли пожежі у нежитловій забудові та житловому секторі, є загиблі та поранені, точна кількість яких уточнюється профільними відомствами. Масовані удари також зачепили Запорожжя, де ворог цілеспрямовано вдарив по об’єкту транспортної інфраструктури, через що влада була змушена тимчасово обмежити рух транспорту через Вантовий міст, перенаправивши потоки машин альтернативними маршрутами. На Кіровоградщині зафіксовано влучання по одному з підприємств, є постраждалий.

Масований терор мирного населення вкотре демонструє відсутність будь-яких військових цілей у подібних операціях Кремля, який напередодні зимового сезону намагається знищити житловий фонд та критичну інфраструктуру України. На місцях трагедій продовжують працювати підрозділи Державної служби з надзвичайних ситуацій, медики, поліція та волонтери, які розбирають завалли та надають допомогу постраждалим.

7 Жовтня, 2026
У Києві готують закрите засідання щодо будівництва дамб через Дніпро

Сьогодні ввечері у Києві відбудеться закрите засідання щодо будівництва насипних дамб через Дніпро. За словами джерела, знайомого з підготовкою зустрічі, інформація за підсумками засідання буде закритою, водночас після нього може з’явитися можливість дізнатися більше про результати. Деталі очікуються завтра.

Напередодні міністр відновлення, інфраструктури та транспорту Микола Калашник заявив, що для Києва вже опрацьовується варіант резервного сполучення через Дніпро — насипні дамби з понтонними переправами. За його словами, підготовчі роботи вже розпочалися, визначені локації для будівництва, а до реалізації залучають міністерство, Агентство відновлення, військових та столичну владу. Калашник також повідомив, що будівництво планують розпочати найближчим часом.

Калашник зазначив, що будівництво окремих таких переправ може тривати до трьох місяців, а їхня пропускна спроможність має становити щонайменше половину пропускної здатності наявних мостів. За його оцінкою, щодоби між лівим і правим берегами Києва переміщується близько 600 тисяч автомобілів. Саме тому, за словами міністра, вже визначаються локації, де розпочнеться будівництво.

Водночас конкретні місця розташування майбутніх переправ публічно не називають. У Мінвідновлення також розглядають інші варіанти резервного сполучення, зокрема швидкоспоруджувані бетонні конструкції та в перспективі тунель під Дніпром. Калашник оцінював потенційну вартість масштабних інфраструктурних проєктів у десятки мільярдів гривень і зазначав, що для їхньої реалізації можуть знадобитися міжнародні партнери.

Саме тому сьогоднішнє закрите засідання важливе насамперед у контексті подальших практичних кроків. Після нього може стати зрозуміліше, як саме план резервних переправ переходить від публічної заяви до конкретної підготовки та реалізації.

4 Жовтня, 2026
У Росії заговорили про «велику війну» з Європою: Зюганов назвав 2029–2030 роки

Лідер Комуністичної партії РФ Геннадій Зюганов заявив про нібито наближення «великої війни» між Росією та Європою і назвав 2029–2030 роки періодом, коли протистояння, за його версією, може перейти у «гарячу фазу».

Заяву він зробив 1 жовтня під час пленарного засідання Державної думи РФ. За словами Зюганова, європейські країни нібито готуються до прямого військового протистояння з Росією, однак доказів існування конкретного плану «наступу» він не навів.

Російський політик пов’язав свої твердження передусім із посиленням європейських армій, збільшенням оборонних бюджетів та модернізацією інфраструктури НАТО.

Під час виступу він також багато говорив про стан самої російської економіки. Зюганов заявив, що у разі тривалого воєнного протистояння вирішальним стане економічний потенціал сторін, і визнав, що сукупні фінансово-економічні можливості країн, які Москва вважає своїми противниками, значно перевищують російські.

На цьому тлі він закликав змінювати економічний курс РФ та готувати державу до довготривалого протистояння.

«Велика війна на порозі»

За словами Зюганова, Росія нібито вже перебуває на етапі, коли конфронтація із Заходом може перейти у відкритий воєнний конфлікт.

Він заявив, що будь-яка війна нібито проходить кілька стадій — від інформаційної дискредитації й економічного послаблення до безпосереднього наступу, і припустив, що «гарячу» фазу західні країни начебто планують на 2029–2030 роки.

Ці слова є політичною оцінкою самого Зюганова. У відкритих джерелах немає підтверджень існування рішення НАТО чи Євросоюзу про напад на Росію у 2029 або 2030 році.

Навпаки, самі західні держави пояснюють нинішнє нарощування оборонних спроможностей необхідністю підготуватися до можливого нападу Росії на одну з країн НАТО.

Наприклад, командувач сухопутних військ Німеччини генерал-лейтенант Кристиан Фройдінг у червні заявив, що серед союзників існує оцінка, за якою Росія може отримати достатні військові спроможності для нападу на державу НАТО приблизно до 2029 року — або навіть раніше.

Тобто одна й та сама дата у російській та європейській риториці трактується принципово по-різному.

Москва подає 2029–2030 роки як термін нібито запланованого Заходом наступу на Росію, тоді як частина європейських військових розглядає цей період як час, до якого Росія може відновити достатній військовий потенціал для створення прямої загрози НАТО.

Зюганов не перший говорить про 2030 рік

Теза про можливу «гарячу фазу» до кінця десятиліття останнім часом дедалі частіше з’являється в заявах російських чиновників.

У середині вересня керівниця російської делегації на переговорах у Відні з питань військової безпеки Юлія Жданова заявила, що НАТО нібито планує перевести нинішнє протистояння з Росією у відкриту воєнну фазу не пізніше 2029–2030 років.

Як аргументи вона називала модернізацію аеродромів, мостів, залізниць та іншої військово-логістичної інфраструктури в Європі, а також посилення східного флангу НАТО.

Втім, сама модернізація військової інфраструктури не є доказом підготовки наступальної війни.

Після повномасштабного вторгнення Росії в Україну країни НАТО справді різко збільшили оборонні видатки, посилили східний фланг і почали швидше переозброювати армії. Ці кроки публічно пояснюються необхідністю стримування та підготовки до можливого російського нападу.

Схожу риторику на початку вересня використовував директор Служби зовнішньої розвідки РФ Сергій Наришкін. Він заявляв, що Європейський Союз нібито заклав у стратегічні документи готовність до повномасштабного конфлікту з Росією до 2030 року.

При цьому Наришкін також не навів доказів того, що йдеться саме про європейський план нападу, а не оборонне планування.

Європа справді готується — але пояснює це загрозою з боку РФ

Європейські держави дійсно активно посилюють оборону. Польща, країни Балтії та Фінляндія будують фортифікаційні лінії, збільшують армії, створюють запаси боєприпасів і модернізують військову логістику.

«Ненька інфо» раніше писала, що країни східного флангу НАТО виходять із сценарію, за якого у разі великої війни їм доведеться певний час самостійно стримувати можливий напад до прибуття основних сил Альянсу.

Європа готується до найгіршого: країни східного флангу НАТО зміцнюють кордони

Окремо європейські спецслужби попереджають про ризик провокацій або обмежених військових дій Росії проти країн Альянсу. «Ненька інфо» писала про оцінки, за якими Москва може спробувати перевірити систему колективної оборони НАТО раніше, ніж очікувалося.

Тест на міцність для Альянсу: європейські спецслужби попереджають про загрозу з боку Росії

Крім того, європейські країни створюють нові механізми протидії безпілотникам і гібридним атакам. Зокрема, вісім держав Балтійського регіону домовлялися про посилення спільної протидії дронам.

Російська військова інфраструктура теж зростає

Паралельно із переозброєнням НАТО Росія сама продовжує нарощувати військову інфраструктуру біля кордонів Альянсу.

Раніше журналісти кількох північноєвропейських ЗМІ за допомогою супутникових знімків виявили розширення російських військових баз поблизу Фінляндії та країн Балтії. За оцінками авторів розслідування, створювана інфраструктура потенційно може бути розрахована на десятки тисяч військовослужбовців.

115 тисяч військових біля кордонів НАТО: що будує Росія

Саме тому західні військові дедалі частіше говорять не про неминучість війни, а про необхідність мати достатні сили, щоб переконати Москву, що будь-яка атака буде надто дорогою.

Водночас навіть у НАТО немає повністю однакової оцінки ймовірності прямого зіткнення.

У червні верховний головнокомандувач Об’єднаних сил НАТО в Європі Алексус Гринкевич заявляв, що за доступними йому розвідувальними даними Росія на той момент не шукала прямого конфлікту з Альянсом.

Це важливе уточнення: оцінка можливості Росії вести війну до певного року не тотожна твердженню, що Москва обов’язково ухвалила рішення про напад.

2029 рік став політичним символом

У результаті дата 2029 року перетворюється на своєрідну точку відліку у безпекових дискусіях.

Європейські військові використовують її як орієнтир для прискорення переозброєння і підготовки оборони.

Російська влада, зі свого боку, дедалі частіше використовує ту саму дату як аргумент на користь тези про нібито підготовку Заходом великої війни проти РФ.

Заява Зюганова вписується саме в цю російську інформаційну лінію.

При цьому фактично підтверджене зараз лише одне: і Росія, і країни НАТО готуються до тривалого періоду високої військової напруженості, збільшують витрати на оборону та перебудовують військову інфраструктуру.

А от твердження Зюганова про те, що Європа вже «запланувала гарячий наступ» на Росію у 2029–2030 роках, залишається його заявою і не підтверджене публічними доказами.

1 Жовтня, 2026