Golovnitemu.com

Позначка: євроінтеграція

  • “Більше не можу працювати за своїми принципами”: прем’єр Молдови несподівано залишає посаду

    “Більше не можу працювати за своїми принципами”: прем’єр Молдови несподівано залишає посаду

    Прем’єр-міністр Молдови Александру Мунтяну 3 липня несподівано оголосив про свою відставку. Його рішення автоматично запускає процедуру відставки всього уряду, хоча чинний Кабінет міністрів продовжить виконувати обов’язки до формування нового складу. Відставка стала несподіванкою як для політичних оглядачів, так і для молдовського суспільства, адже Мунтяну очолював уряд менш ніж рік.

    Про своє рішення прем’єр повідомив у соціальних мережах.

    «Сьогодні я завершую свій термін повноважень на посаді прем’єр-міністра. Я прийняв пропозицію очолити уряд із великою відповідальністю та твердим переконанням, що зможу змінити ситуацію на краще. Коли я зрозумів, що більше не можу виконувати свої обов’язки відповідно до своїх принципів і переконань, я вирішив піти», — написав Мунтяну.

    При цьому глава уряду не уточнив, які саме обставини змусили його залишити посаду. Він лише наголосив, що й надалі служитиме Молдові незалежно від того, працюватиме у державному чи приватному секторі.

    Відставка автоматично означає припинення повноважень чинного уряду відповідно до Конституції Молдови. Однак Кабінет міністрів продовжить виконувати обов’язки у статусі виконувача до призначення нового прем’єр-міністра та формування нового складу уряду. Президентка Мая Санду вже заявила, що наступного тижня проведе консультації з парламентськими фракціями щодо кандидатури нового глави уряду.

    Мая Санду подякувала Мунтяну за роботу та підкреслила, що стратегічний курс країни не змінюється.

    «Шлях Молдови залишається незмінним — реформи та вступ до Європейського Союзу», — заявила президентка. Вона також спростувала припущення про те, що прем’єру нібито заважали боротися зі зловживаннями, наголосивши, що він мав повну свободу у роботі уряду й ухвалив рішення про відставку самостійно.

    За інформацією Reuters, рішення Мунтяну пролунало на тлі суспільного резонансу навколо повідомлень про високі зарплати керівників державного підприємства MoldATSA, яке відповідає за безпеку повітряного руху, а також інших державних компаній. Хоча прем’єр прямо не пов’язував свою відставку з цим скандалом, політичні аналітики називають його одним із факторів посилення тиску на уряд.

    Політолог Віталій Андрієвський у коментарі Reuters заявив, що Молдова переживає «гостру кризу державного управління». На його думку, відставка прем’єра створює додаткові виклики для правлячої проєвропейської Партії дії і солідарності (PAS), яка має більшість у парламенті.

    Александру Мунтяну очолив уряд після парламентських виборів восени 2025 року. До цього він понад два десятиліття працював за межами Молдови, зокрема у структурах Світового банку, а також займався міжнародними інвестиційними проєктами. Його призначення вважалося частиною курсу президентки Маї Санду на залучення технократів та продовження реформ, необхідних для вступу країни до Європейського Союзу.

    Особливу увагу української аудиторії Мунтяну привернув ще й тим, що значну частину життя прожив в Україні. Після початку повномасштабної війни він неодноразово висловлював підтримку Києву, а у лютому 2026 року відвідав Україну з офіційним візитом.

    Тоді прем’єр заявив: «Від імені народу Молдови я надсилаю чіткий сигнал солідарності. Ми підтримуємо Україну як сусіди та друзі, об’єднані нашою відданістю справедливому та міцному миру і нашому спільному майбутньому в Європейському Союзі».

    За час роботи уряду Мунтяну одним із головних пріоритетів залишався євроінтеграційний курс країни. Кабінет міністрів працював над реформою судової системи, боротьбою з корупцією, реформуванням енергетичного сектору та зміцненням економічної стійкості Молдови. У травні уряд також домовився з Міжнародним валютним фондом про новий трирічний інструмент підтримки реформ, який має допомогти країні продовжити шлях до членства в ЄС.

    Попри відставку прем’єра, президентка Мая Санду наголосила, що зовнішньополітичний курс держави залишиться незмінним. Молдова й надалі прагне розпочати повноцінні переговорні кластери щодо вступу до ЄС і продовжить реалізацію реформ, необхідних для інтеграції до європейського співтовариства. PAS зберігає парламентську більшість, тому саме ця політична сила, найімовірніше, запропонує нового кандидата на посаду глави уряду.

    Хто саме очолить уряд Молдови після відставки Мунтяну, поки що офіційно не повідомляється. Президентка планує провести консультації з парламентськими силами найближчими днями, після чого висуне кандидатуру нового прем’єр-міністра на затвердження парламентом. До цього часу чинний уряд працюватиме у статусі виконувача обов’язків.

  • Зеленський закликав Польщу та Угорщину не блокувати вступ України до ЄС

    Зеленський закликав Польщу та Угорщину не блокувати вступ України до ЄС

    Президент України Володимир Зеленський заявив, що Україна в умовах повномасштабної війни повністю виконала всі необхідні вимоги Європейського Союзу для відкриття всіх переговорних кластерів щодо вступу до ЄС і розраховує на відсутність політичних блокувань з боку окремих держав-членів. Йдеться насамперед про позицію Польщі та Угорщини, які останнім часом демонструють різні підходи до темпів та умов євроінтеграції України.

    Про це глава держави сказав під час спільної пресконференції з прем’єр-міністром Ірландії, яка 1 липня офіційно розпочала головування в Раді Європейського Союзу. У своєму виступі Зеленський наголосив, що Київ очікує на підтримку всіх країн ЄС у питанні відкриття решти переговорних кластерів, підкреслюючи, що Україна вже виконала всі технічні та політичні умови, які висував Брюссель на цьому етапі процесу розширення.

    Під час спілкування з журналістами президенту поставили питання щодо того, яким чином Україна планує переконувати Будапешт і Варшаву підтримати подальший рух у переговорах про вступ до ЄС. Зокрема, увага була прикута до позиції Угорщини, де прем’єр-міністр Петер Мадяр, за словами журналістів, демонструє скептичне ставлення до швидкого просування України в євроінтеграційному процесі, а також до складних політичних дискусій між Україною та Польщею, що загострилися на тлі історичних питань.

    Зеленський у відповідь наголосив, що Україна очікує на одностайність усіх держав-членів ЄС, оскільки, за його словами, країна виконала всі зобов’язання, які були поставлені Європейською комісією. Президент підкреслив, що це було зроблено в надзвичайно складних умовах війни, коли значна частина державних ресурсів спрямована на оборону та стримування російської агресії.

    «Не зважаючи на Орбана і на все інше ми зробили все. Я сподіваюся, що Петер Мадяр усе це підтримує. Я сподіваюся так само, що польський уряд це підтримує. Коли є правила, а не лише політичні емоції, ми маємо робити те, що передбачено цими правилами», — зазначив Зеленський.

    Він також наголосив, що Україна в процесі євроінтеграції фактично виконує роль держави, яка одночасно бореться за власне виживання та стримує загрози для всієї Європи. За його словами, безпека України безпосередньо пов’язана з безпекою всього Європейського Союзу, а тому прискорення інтеграції відповідає спільним інтересам усіх країн-членів.

    «Я думаю, важливо зрозуміти, що в інтересах всіх країн включити Україну в ЄС якомога скоріше», — сказав президент, підкресливши стратегічний характер євроінтеграції в умовах війни.

    Окремо Зеленський прокоментував напруженість у відносинах із Польщею, яка періодично виникає через історичні суперечки. Він зазначив, що більшість європейських країн мають складні сторінки історії у відносинах із сусідами, однак нинішній момент вимагає концентрації на спільних викликах безпеки, а не на минулих конфліктах.

    Президент підкреслив, що Україна і Польща залишаються близькими сусідами та партнерами, які мають спільний інтерес у протидії російській агресії. Він закликав до пошуку конструктивних рішень і діалогу, який дозволить подолати історичні розбіжності та зосередитися на теперішньому і майбутньому.

    «Ми зараз живемо в сьогоденні, маємо агресію проти нас і повинні бути одностайними. Ми захищаємо Європейський Союз і маємо думати про безпеку наших народів. Якщо ми хочемо бути сильними сусідами, завжди можемо знайти відповіді, якщо є політична воля», — додав Зеленський.

    Він також висловив сподівання, що як Польща, так і Угорщина підтримають подальше просування України в переговорному процесі з ЄС, оскільки це, за його словами, відповідає довгостроковим інтересам європейської безпеки та стабільності.

    Нагадаємо, що Угорщина продовжує блокувати затвердження результатів скринінгу низки переговорних кластерів для України та Молдови в межах робочих механізмів Ради ЄС з питань розширення. Водночас у європейських дипломатичних колах не виключають, що графік відкриття всіх переговорних кластерів може бути зміщений через складність узгодження позицій між державами-членами та обмежені часові рамки процесу.

  • Рада запускає нову нагороду: орден Європи змінить правила гри

    Рада запускає нову нагороду: орден Європи змінить правила гри

    Верховна Рада України підтримала у першому читанні законопроєкт, який передбачає створення нової державної нагороди — ордена Європи. Це рішення стало черговим кроком у процесі інституційного закріплення європейського курсу України та символічного відзначення тих, хто сприяє наближенню держави до повноправного членства в Європейському Союзі. Про це повідомляється в офіційному Telegram-каналі Верховної Ради України.

    За відповідний законопроєкт проголосували 274 народні депутати, що забезпечило його ухвалення за основу та відкриває шлях до подальшого доопрацювання перед другим читанням. Підтримка документа свідчить про доволі широке політичне консенсусне бачення щодо важливості євроінтеграційного курсу України та необхідності його закріплення не лише в політичних рішеннях, а й у системі державних відзнак.

    Згідно з поясненнями, орден Європи планується як нова державна нагорода, якою відзначатимуть як громадян України, так і іноземців. Основний акцент зроблено на визнанні внеску тих осіб, які своєю діяльністю сприяють стратегічному руху України до Європейського Союзу, зміцнюють її стійкість у період війни та підтримують міжнародні зусилля з захисту демократії, безпеки та стабільності в Європі.

    Документ передбачає, що нагородження здійснюватиметься за кількома ключовими напрямами. Серед них — визначні особисті заслуги у підтримці курсу України на набуття повноправного членства в ЄС, вагомий внесок у зміцнення обороноздатності та стійкості держави, а також участь у забезпеченні безпеки не лише України, а й ширшого європейського простору. Окремо підкреслюється важливість внеску у розвиток міжнародного співробітництва, яке базується на принципах демократії, миру та добросусідських відносин.

    У парламенті зазначають, що створення ордена Європи має не лише практичне, а й символічне значення. Нова нагорода повинна підкреслити незворотність європейського вибору України, а також стати інструментом публічного визнання внеску тих, хто підтримує цей курс у політичній, дипломатичній, економічній, військовій чи гуманітарній сферах. Очікується, що орден може вручатися як українським громадянам, так і міжнародним партнерам, які відіграють важливу роль у підтримці України.

    Ініціатива створення нової державної нагороди також вписується у ширший контекст оновлення системи відзнак в Україні. Останніми роками держава поступово розширює перелік почесних нагород, які відображають нові реалії війни та зростаючу роль громадянського суспільства, міжнародної підтримки й територіальних громад у протидії російській агресії.

    Зокрема, раніше було запроваджено відзнаку «Громада-рятівник», якою планують нагороджувати цілі територіальні громади за проявлену мужність, організацію допомоги прифронтовим територіям та підтримку населення в умовах війни. Відповідний указ підписав президент України Володимир Зеленський, що підкреслює системний підхід до формування нової нагородної політики держави.

    Після ухвалення законопроєкту за основу документ буде доопрацьовано у профільних комітетах Верховної Ради. Очікується, що під час підготовки до другого читання можуть бути уточнені критерії нагородження, порядок присвоєння ордена та його місце в загальній ієрархії державних нагород України.

    У разі остаточного ухвалення ініціативи Україна отримає нову відзнаку, яка символічно закріпить її європейський курс і стане ще одним елементом публічного визнання внеску партнерів у підтримку держави в умовах війни та післявоєнного відновлення.

  • Київ ризикує втратити підтримку Варшави в ЄС

    Київ ризикує втратити підтримку Варшави в ЄС

    Глава Міністерства оборони Польщі Владислав Косиняк-Камиш заявив, що процес вступу України до Європейського Союзу може зіткнутися з серйозними політичними перешкодами з боку Варшави, якщо Київ не перегляне підхід до вшанування окремих історичних постатей і організацій, які викликають суперечливу оцінку в Польщі. Про це він сказав в інтерв’ю польському телеканалу Polsat News.

    За словами польського міністра, питання історичної пам’яті є одним із ключових факторів, які впливають на європейську інтеграцію України, і воно не може бути відокремлене від загального процесу переговорів про вступ до ЄС. Він наголосив, що Україна може “мати серйозні проблеми” на шляху до членства, якщо продовжить офіційно використовувати символіку та історичні наративи, пов’язані з ОУН та УПА як елементами національної політики пам’яті.

    Косиняк-Камиш підкреслив, що Європейський Союз, як політичне та ціннісне об’єднання, базується на принципах взаємної поваги між державами-членами та кандидатами, і тому не може ігнорувати історичні конфлікти, які досі залишаються чутливими для частини європейських країн. Він заявив, що в європейському просторі не повинні героїзуватися постаті або рухи, які, за його словами, “руйнують основу європейської співпраці та взаємної довіри”.

    Окремо міністр прямо згадав Степана Бандеру, заявивши, що подібні символічні постаті є неприйнятними в контексті європейської інтеграції України. “З Бандерою Україна не вступить до Європейського союзу. Ніхто не вказуватиме нам, як голосувати за вступ тієї чи іншої країни до Європейського союзу”, — сказав він, наголосивши також, що кожна країна-член ЄС має право формувати власну позицію щодо розширення блоку.

    Під час інтерв’ю Косиняк-Камиш також погодився з припущенням ведучого, що всередині України нібито існують політичні сили, які не зацікавлені у швидкому вступі держави до Європейського Союзу. Водночас він наголосив, що незалежно від внутрішньополітичних процесів у Києві, шлях до ЄС передбачає виконання чітких критеріїв, включно з реформами, гармонізацією законодавства та дотриманням спільних європейських цінностей.

    За словами польського міністра, особливу увагу слід приділяти питанням історичної пам’яті, оскільки вони безпосередньо впливають на рівень довіри між країнами. Він зазначив, що європейська інтеграція не може будуватися на ігноруванні болючих сторінок історії, а також на вшануванні постатей чи рухів, які викликають неприйняття в сусідніх державах.

    Заява Косиняка-Камиша прозвучала на тлі загострення політичних дискусій між Україною та Польщею навколо історичної політики та взаємного сприйняття окремих подій минулого. Наприкінці травня президент України Володимир Зеленський підписав указ, яким одному з підрозділів було присвоєно почесне найменування “імені Героїв УПА”. Це рішення викликало критику з боку частини польського політичного істеблішменту та стало новим елементом у тривалих дискусіях між двома країнами щодо трактування історії Другої світової війни та післявоєнного періоду.

    У відповідь президент Польщі Кароль Навроцький позбавив Володимира Зеленського Ордену Білого Орла, що стало безпрецедентним кроком у сучасній історії двосторонніх відносин. Після цього сторони розпочали взаємні кроки щодо перегляду раніше присуджених державних нагород, що ще більше ускладнило політичний діалог між Києвом і Варшавою.

    На цьому тлі лідер польської партії “Право і справедливість” Ярослав Качинський публічно закликав уряд Польщі заблокувати нові раунди переговорів щодо вступу України до ЄС до моменту врегулювання історичних суперечок. Його заява отримала широкий резонанс у польському політичному середовищі та стала частиною ширшої дискусії про темпи і умови розширення Європейського Союзу.

    Додатково в польському суспільстві тривають обговорення результатів соціологічних опитувань, які фіксують зростання скептичних настроїв щодо перспектив членства України в ЄС. Аналітики пов’язують це як із внутрішньополітичними дебатами в Польщі, так і з впливом історичних суперечок, які періодично загострюються на рівні офіційних заяв.

    Експерти відзначають, що подібні заяви польських посадовців можуть впливати на загальний темп євроінтеграції України, оскільки процес вступу до ЄС потребує одностайної підтримки всіх держав-членів. Водночас у Брюсселі неодноразово наголошували, що критерії вступу до Євросоюзу базуються насамперед на реформах, верховенстві права та економічній відповідності, хоча політичний контекст також відіграє важливу роль.

    Таким чином, тема європейської інтеграції України дедалі більше виходить за межі суто технічного переговорного процесу та набуває вираженого політичного і історико-символічного виміру, який впливає на двосторонні відносини між Києвом і Варшавою та ширшу європейську дискусію щодо майбутнього розширення ЄС.

  • Відродження України після війни

    Відродження України після війни

    Чотири з лишком роки повномасштабної війни завдали Україні безпрецедентної шкоди. За даними п’ятого спільного звіту Rapid Damage and Needs Assessment (RDNA5) Світового банку, Європейської комісії, ООН та уряду України (лютий 2026 року, станом на кінець грудня 2025-го), прямий фізичний збиток інфраструктурі та активам оцінюється в 195,1 млрд доларів. Загальні економічні втрати сягнули 666,7 млрд доларів. Потреби у відновленні та відбудові економіки на горизонті 2026–2035 років становлять 587,7–588 млрд доларів. Це майже втричі більше за прогнозований номінальний ВВП України на 2025 рік.

    Це не абстрактні цифри. Пошкоджено або знищено житло понад 3 млн домогосподарств (14% житлового фонду). Серйозно постраждали енергетика, транспорт, промисловість, освіта та охорона здоров’я. Концентрація руйнувань припадає на прифронтові області (Донецька, Харківська, Запорізька та інші).

    Однак за цими цифрами стоїть історія неймовірної людської стійкості. Українці продовжують працювати, навчати дітей, відновлювати те, що можна, навіть під обстрілами.

    Масштаб руйнувань і поточні потреби

    Згідно з RDNA5, найбільші потреби припадають на транспорт — близько 96 млрд доларів, енергетику — близько 91 млрд доларів, житло — близько 90 млрд доларів. Ці три сектори формують основу для всього іншого. Без надійної енергії та логістики неможливе повноцінне відновлення промисловості, сільського господарства та соціальної сфери. Розмінування потребує десятків мільярдів і десятиліть роботи — це окреме, надзвичайно складне завдання.

    Важливо розуміти: звіти RDNA оцінюють потреби на 10-річний горизонт за умови, що активні бойові дії поступово зменшуються або припиняються. Поки війна триває, потреби продовжують зростати (у 2025 році вони зросли на 12%+ порівняно з попередньою оцінкою).

    Приклади післявоєнного відновлення в інших країнах

    Історичний досвід інших країн показує, що терміни відновлення залежать не лише від масштабу руйнувань, а й від політичної волі, якості реформ, обсягу та ефективності міжнародної допомоги, а також від спроможності суспільства об’єднатися навколо спільної мети.

    Німеччина у 1945 році була повністю зруйнована. Промисловість працювала на 20–30% від довоєнного рівня, міста лежали в руїнах, мільйони людей були бездомними. Базову інфраструктуру (дороги, мости, енергетику, залізниці) відновили за 3–5 років. Ключову роль зіграв план Маршалла (1948–1952), за яким Західна Німеччина отримала близько 1,45 млрд доларів (у цінах того часу — величезна сума). Однак гроші працювали лише тому, що одночасно провели валютну реформу 1948 року та впровадили модель соціальної ринкової економіки Людвіга Ерхарда. Держава мінімізувала втручання в економіку, але створила умови для приватної ініціативи. Вже до середини 1950-х років Західна Німеччина демонструвала темпи зростання 8–10% на рік. Повноцінне повернення до високих стандартів життя та статусу однієї з провідних економік світу зайняло близько 10–15 років.

    Японія втратила до 40% національного багатства. Міста були знищені бомбардуваннями, промисловість — паралізована. Американська окупація провела радикальні реформи: земельну реформу, розпуск великих промислових конгломератів (дзайбацу), демократизацію та акцент на освіту. Країна обрала експортно-орієнтовану модель розвитку з сильною роллю держави в промисловій політиці. Вже в 1950-ті роки почалося швидке зростання, а в 1960-ті Японія здійснила «економічне диво». До 1968 року вона стала другою економікою світу після США. Повне відновлення та перетворення на технологічного лідера зайняло приблизно 15–20 років, але базову інфраструктуру та промисловість відновили значно швидше — за 7–10 років.

    У Боснії та Косово міжнародна допомога була дуже значною (у перерахунку на душу населення — одна з найбільших в історії). Однак відновлення йшло помітно повільніше, ніж у Німеччині чи Японії. Причини — глибокі етнічні розбіжності, політична нестабільність, корупція та слабкі інститути. Житло та базову інфраструктуру в більшості районів відновили за 5–10 років, але економічне зростання залишалося низьким, безробіття високим, а багато регіонів так і не повернулися до довоєнного рівня розвитку. Повне «загоєння» суспільства та економіки розтягнулося на десятиліття і досі не завершено повністю.

    Ці приклади показують важливий урок: гроші та допомога важливі, але без глибоких внутрішніх реформ, політичної стабільності та суспільного консенсусу відновлення може сильно затягнутися або залишитися неповним.

    Скільки часу знадобиться на відновлення інфраструктури

    Відновлення критичної інфраструктури (енергетика, основні дороги, порти, водопостачання) може показати суттєвий прогрес протягом 3–7 років. Вже зараз Україна відновлює пошкоджені об’єкти енергетики, попри атаки. Підхід «build back better» дозволить створити якіснішу та стійкішу інфраструктуру, хоча й вимагатиме додаткового часу.

    Масове відновлення та будівництво житла потребуватиме 5–10 років і більше. Програми компенсацій уже працюють, але масштаби руйнувань величезні. Розмінування критичних територій займе 5–10 років інтенсивної роботи, а повне очищення всіх забруднених земель — десятиліття. Відновлення соціальної інфраструктури (школи, лікарні, дитячі садки) йтиме паралельно з житлом, з акцентом на сучасні стандарти безпеки та енергоефективності.

    Головні фактори, що впливають на терміни: дефіцит робочої сили через демографічну кризу та міграцію, зростання цін на матеріали, координація проєктів і ризик корупції. За сприятливих умов приватний сектор здатний покрити до 40% потреб. Базове відновлення критичної інфраструктури та запуск економіки можливі за 5–7 років після закінчення активної фази, а повноцінна модернізація країни — за 10–15 років і більше.

    Економічне відновлення

    Станом на 2025 рік реальний ВВП України все ще приблизно на 21% нижчий за рівень 2021 року. Після падіння на 29–30% у 2022-му почалося поступове зростання, але війна суттєво обмежує потенціал.

    Після припинення активних бойових дій більшість прогнозів (ЄБРР, МВФ, Світовий банк) очікують масштабного реконструкційного буму з темпами зростання ВВП 4–6% і вище в перші роки. Україна зберігає сильні позиції в ІТ, аграрному секторі та високотехнологічних напрямах.

    Ключові фактори зростання: модернізація агропромислового комплексу, розвиток експорту з високою доданою вартістю, зелена енергетика та водневі технології, зміцнення оборонно-промислового комплексу, перетворення країни на регіональний логістичний хаб, а також цифрова економіка та креативні індустрії.

    Серйозні ризики залишаються: демографічна криза, відтік населення, залежність від зовнішнього фінансування та необхідність глибоких реформ (боротьба з корупцією, верховенство права, дерегуляція). Європейська інтеграція залишається одним із найважливіших факторів довгострокового розвитку, забезпечуючи доступ до ринків і чітку програму реформ.

    Психологічне та соціальне відновлення

    Не менш важливим залишається психологічний та соціальний вимір наслідків війни. Конфлікт залишив глибокі травми. Значно зріс рівень тривожності, депресії, хронічного стресу та ПТСР — особливо серед жителів зон бойових дій, окупації, переселенців, військових і дітей.

    Психологи та міжнародні організації (включаючи MSF, ВООЗ та українських фахівців) відзначають стійке зростання потреби в допомозі. Застосовуються доказові методи: EMDR, травмофокусована когнітивно-поведінкова терапія та наративна експозиційна терапія. Важлива не лише індивідуальна терапія, а й психосоціальна підтримка на рівні громад, шкіл і сімей.

    Психологічне відновлення має вирішальне значення: невирішені травми знижують продуктивність, впливають на сімейні стосунки та суспільну згуртованість. Особливої уваги потребує реінтеграція ветеранів, запобігання міжпоколінній передачі травми та боротьба з суспільною втомою від війни. Це не додаткова послуга, а фундаментальна інвестиція в людський капітал.

    Україна має шанс створити сучасну систему охорони психічного здоров’я, спираючись на найкращі світові практики та власний досвід стійкості. Високий рівень взаємодопомоги та волонтерства залишається важливим надбанням.

    Сценарії розвитку через десять років

    Майбутнє України не визначене. Експерти розглядають кілька сценаріїв на 2035–2036 роки. Український ренесанс (найбільш сприятливий): повноправне членство або близькість до ЄС, надійні гарантії безпеки, високі темпи зростання економіки (5–7%+), сучасна інфраструктура за принципом «build back better», повернення значної частини мігрантів, успішна реінтеграція ветеранів і розвинена система психологічної допомоги. Україна посідає лідируючі позиції в зеленій енергетиці, агротехнологіях, обороні та цифровій економіці.

    Нерівномірний підйом (базовий, найбільш імовірний): завершення активної фази війни за збереження окремих загроз. Зростання ВВП 3–5% в середньому, нерівномірний розвиток регіонів, поступова інтеграція в ЄС, активна участь приватного сектору. Демографічні проблеми частково пом’якшуються, але зберігаються регіональні та соціальні відмінності.

    Песимістичний сценарій: затяжний конфлікт, зниження міжнародної підтримки, низькі темпи зростання або стагнація, фрагментарне відновлення, посилення корупційних ризиків і психологічних наслідків.

    Вибір шляху залежить від гарантій безпеки, якості державного управління, реформ, залучення інвестицій, демографічної політики та суспільної згуртованості.

    Відновлення України — це марафон, а не спринт. Десять років — реалістичний термін для відновлення критичної інфраструктури та запуску стійкого зростання. Однак повноцінна трансформація суспільства, економіки та свідомості потребуватиме значно більшого часу — щонайменше життя одного покоління. Україна вже довела виняткову стійкість. Головний ресурс країни — люди, їхнє здоров’я, знання та віра в майбутнє. Саме інвестиції в психологічне відновлення, освіту та підтримку ветеранів і сімей визначать, якою стане Україна через десять років.

  • ЄС про Україну і Молдову: вступ не обов’язково відбуватиметься синхронно

    ЄС про Україну і Молдову: вступ не обов’язково відбуватиметься синхронно

    У Європейському Союзі пояснили, що процес вступу України та Молдови до ЄС не є автоматично синхронним і надалі залежатиме від індивідуального прогресу кожної країни-кандидата. Про це заявила президентка Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн після саміту Молдова–ЄС, який відбувся 22 червня.

    За її словами, після офіційного відкриття переговорного процесу кожна держава-кандидат переходить до етапу самостійної відповідальності за темпи свого наближення до членства в Європейському Союзі. Фон дер Ляєн наголосила, що подальший прогрес визначається не політичними деклараціями чи орієнтовними термінами, а реальним впровадженням реформ і виконанням конкретних критеріїв, закладених у переговорній методології ЄС.

    Вона підкреслила, що різні країни-кандидати мають різні стартові умови, різний рівень готовності та різні пріоритети реформ, тому універсальний підхід із фіксованими термінами не відображає реальної складності процесу розширення ЄС. Саме тому, за її словами, Євросоюз застосовує так званий «процес, заснований на заслугах», який дозволяє оцінювати прогрес кожної країни окремо та об’єктивно.

    Фон дер Ляєн зазначила, що така модель є більш ефективною для країн-кандидатів, оскільки дозволяє чітко відстежувати, які саме реформи вже впроваджені, а які ще потребують виконання. Вона додала, що це також дає можливість самому ЄС виконувати свої зобов’язання у межах узгоджених процедур і стандартів.

    Окремо вона уточнила, що під час своєї заяви оцінювала насамперед перспективи Молдови, оскільки пресконференція була присвячена підсумкам саміту Молдова–ЄС. Водночас принцип індивідуального підходу, за її словами, є універсальним і застосовується до всіх країн-кандидатів, включно з Україною.

    У контексті євроінтеграції України вже відбулися перші практичні кроки. 15 червня 2026 року Україна офіційно відкрила перший переговорний кластер «Основи», який охоплює ключові сфери — верховенство права, функціонування судової системи, захист основоположних прав і свобод, а також зміцнення демократичних інституцій. Загалом процес переговорів передбачає шість тематичних кластерів, через які Україна має адаптувати національне законодавство до права Європейського Союзу.

    Подальші етапи переговорів очікуються у другій половині 2026 року, однак їхня швидкість безпосередньо залежатиме від темпів проведення реформ та рівня політичної підтримки з боку всіх держав-членів ЄС. У Брюсселі наголошують, що саме якість виконання вимог, а не формальні строки, визначатиме кінцевий рух України та інших країн-кандидатів до членства в Європейському Союзі.

  • ЄС поставив гальмо: Україні не погодили прискорений вступ

    ЄС поставив гальмо: Україні не погодили прискорений вступ

    Сподівання України та частини її європейських партнерів на швидке просування процесу вступу до Європейського Союзу та одночасне відкриття всіх переговорних кластерів не отримали підтримки на рівні саміту ЄС у Брюсселі. Попри публічні заяви про політичну підтримку євроінтеграційного курсу Києва, остаточні висновки саміту не містять ані конкретних строків, ані зобов’язання щодо відкриття всіх кластерів у найближчій перспективі, що фактично залишає процес у межах загальних декларацій про наміри.

    Як випливає з документів, що є у розпорядженні редакції, а також із коментарів європейських дипломатичних джерел у Брюсселі, у фінальному тексті висновків Європейської ради щодо України закріплено лише загальну підтримку подальшого просування переговорного процесу. При цьому відсутні будь-які формулювання, які б передбачали обов’язкове або прискорене відкриття решти п’яти кластерів, на які розраховував Київ у межах поточного етапу євроінтеграції.

    У документі зазначається, що Європейська рада вітає відкриття 15 червня 2026 року кластера “Основи” та висловлює очікування щодо подальшого просування переговорів у межах так званого “підходу, заснованого на заслугах”. Саме ця формула, за оцінками дипломатів, означає, що кожен наступний етап переговорів буде залежати від індивідуальної оцінки прогресу України у виконанні реформ і може бути відтермінований у разі політичних або технічних застережень з боку держав-членів ЄС.

    Фактично відсутність конкретних часових рамок і механізму автоматичного переходу до наступних кластерів означає, що процес розширення Євросоюзу залишається повністю залежним від консенсусу всіх країн-членів, який у нинішніх політичних умовах досягти значно складніше, ніж на рівні загальних заяв про підтримку. Це створює ситуацію, коли навіть за наявності загальної політичної волі до інтеграції України реальні темпи переговорів можуть суттєво відрізнятися від очікувань Києва.

    За даними співрозмовників у Брюсселі, питання про можливість одночасного відкриття всіх кластерів порушувалося під час засідання Європейської ради як президентом України Володимиром Зеленським, так і низкою лідерів держав-членів ЄС, які підтримують більш швидку інтеграцію України до європейських структур. Однак, як зазначають джерела, стало очевидним, що необхідної одностайності для ухвалення такого рішення не існує.

    Дипломатичні співрозмовники підкреслюють, що ключовою перепоною залишається вимога одностайності при ухваленні рішень щодо розширення ЄС, що дає можливість окремим державам-членам фактично блокувати або суттєво уповільнювати процес просування кандидатів. У результаті переговори щодо вступу України залишаються в полі політичного балансу між підтримкою розширення ЄС та внутрішніми застереженнями окремих країн.

    Окрему увагу в дискусіях навколо саміту привернула позиція окремих держав-членів, які наголошують на необхідності більш поступового підходу до інтеграції України, пов’язуючи темпи відкриття кластерів із прогресом у внутрішніх реформах. Це, за оцінками експертів, фактично закріплює модель “умовного розширення”, де кожен наступний крок залежить від політичної оцінки виконання критеріїв, а не від фіксованого графіка.

    У попередніх дискусіях також фігурували заяви про необхідність уникнення поспішних рішень щодо розширення ЄС, що відображає різні підходи всередині Союзу до темпів інтеграції нових членів. На цьому тлі формулювання у підсумковому документі саміту виглядають як компроміс між проукраїнською позицією частини держав-членів і обережнішим підходом інших країн.

    Водночас у Києві продовжують наполягати на необхідності пришвидшення переговорного процесу, вважаючи, що інтеграція України до ЄС є не лише політичним, а й стратегічним питанням безпеки всього європейського континенту. Українська сторона розглядає відкриття всіх кластерів як важливий сигнал політичної підтримки з боку Євросоюзу в умовах триваючої війни з Росією.

    Попри відсутність рішення про прискорене відкриття переговорних кластерів, сам процес євроінтеграції України формально залишається активним і триває в межах чинних процедур ЄС. Однак його подальша динаміка, як і раніше, залежатиме від політичної волі держав-членів та здатності досягати консенсусу щодо кожного наступного етапу розширення Євросоюзу.

  • «Під матрацом» тепер не долар: що почали накопичувати українці

    «Під матрацом» тепер не долар: що почали накопичувати українці

    В Україні зафіксовано історичну зміну валютних уподобань населення. Вперше за багато років українці купили більше євро, ніж доларів США. Фінансові експерти називають це початком нової тенденції, яка відображає не лише економічні процеси, а й поступову переорієнтацію країни на європейський простір.

    Про це в коментарі ТСН.ua розповів фінансовий експерт Андрій Шевчишин.

    За його словами, березень 2026 року став знаковим для українського валютного ринку. За підсумками місяця чистий попит населення на євро досяг еквівалента 482 млн доларів, тоді як попит на американську валюту склав 481,8 млн доларів.

    Різниця між показниками мінімальна, однак сам факт випередження долара є надзвичайно показовим.

    «Чистий попит на євро оновив попередній максимум, зафіксований ще у листопаді 2025 року. На міжбанку зараз усе спокійно, попит не зростає. А от на готівковому ринку триває чіткий тренд: українці дедалі частіше обирають європейську валюту», – пояснив експерт.

    Фінансисти зазначають, що ще кілька років тому така ситуація виглядала малоймовірною. Традиційно долар вважався основною валютою для заощаджень серед українців, а більшість великих покупок, операцій з нерухомістю та накопичень орієнтувалися саме на американську валюту.

    Однак останнім часом ситуація почала змінюватися.

    На думку Андрія Шевчишина, головною причиною є посилення інтеграції України з Європейським Союзом. Мільйони українців працюють, навчаються або ведуть бізнес із країнами ЄС. Для них євро дедалі частіше стає основною валютою розрахунків.

    Після початку повномасштабної війни значна частина українців переїхала до європейських держав. Відповідно зросла кількість грошових переказів, розрахунків та фінансових операцій саме в євро.

    Крім того, дедалі більше українських компаній працюють із європейськими партнерами, а перспектива вступу України до ЄС лише посилює інтерес до європейської валюти.

    Другою причиною експерти називають зміну підходу до заощаджень.

    Якщо раніше долар практично не мав альтернативи як валюта для накопичення коштів, то тепер багато громадян почали диверсифікувати свої ризики. Частину заощаджень вони переводять саме в євро.

    Фактично європейська валюта поступово перебирає на себе роль традиційного «фінансового сховища», яку десятиліттями виконував долар.

    Третій фактор пов’язаний із ситуацією на міжнародних фінансових ринках.

    Останніми роками співвідношення між доларом та євро демонструє значні коливання. Валютна пара EUR/USD часто реагує на рішення Федеральної резервної системи США, Європейського центрального банку, геополітичні події та економічну статистику.

    На думку експертів, частина українців почала вважати євро більш перспективною валютою для довгострокового зберігання коштів.

    Також впливають політичні фактори. Інвестори уважно стежать за бюджетною політикою США, рівнем державного боргу та економічними рішеннями американської адміністрації. Через це частина населення прагне розподіляти свої накопичення між кількома валютами.

    Водночас Національний банк України наразі не фіксує ознак валютної паніки чи надмірного попиту на іноземну валюту.

    На міжбанківському ринку ситуація залишається стабільною, а курс гривні демонструє відносну стійкість. Експерти зазначають, що український валютний ринок увійшов у другий квартал 2026 року без різких коливань і спекулятивних стрибків.

    Попри рекордний інтерес до євро, фінансисти не радять громадянам робити ставку лише на одну валюту.

    Фахівці традиційно рекомендують розподіляти заощадження між кількома фінансовими інструментами залежно від особистих потреб, строків накопичення та рівня ризику.

    Окремо експерти звертають увагу, що нинішній тренд може стати довгостроковим. Якщо Україна продовжить рух до членства в Європейському Союзі та поглиблення економічної інтеграції з європейськими країнами, роль євро в українській економіці лише зростатиме.

    Таким чином, березень 2026 року вже увійшов в історію українського валютного ринку як місяць, коли євро вперше обійшов долар за рівнем попиту серед населення. І хоча перевага поки що символічна, вона може свідчити про початок нової фінансової реальності для українців.

  • Вступ до ЄС може коштувати промисловості мільярди

    Вступ до ЄС може коштувати промисловості мільярди

    Україна наближається до одного з найскладніших етапів європейської інтеграції – адаптації до кліматичних правил Європейського Союзу. Якщо сьогодні українські підприємства фактично сплачують близько 1 євро за тонну викидів вуглецю, то в країнах ЄС ця ціна вже коливається на рівні 70–90 євро. Саме тому експерти попереджають: без поступової підготовки українська промисловість може зіткнутися з серйозними викликами вже найближчими роками.

    Про це йдеться у публікації видання «Європейська правда».

    На думку авторів, вступ України до Європейського Союзу неминуче означатиме інтеграцію до європейської системи кліматичного регулювання. Одним із ключових її елементів є Система торгівлі викидами ЄС (EU ETS), яка передбачає, що підприємства мають купувати квоти на викиди вуглекислого газу.

    Для українського бізнесу це означатиме кардинальну зміну правил гри.

    Уже зараз частина українських виробників відчуває наслідки європейської кліматичної політики через запуск платної фази механізму CBAM (Carbon Border Adjustment Mechanism) – так званого вуглецевого мита ЄС.

    Механізм вуглецевого коригування імпорту покликаний не допустити ситуації, коли виробництво переноситься до країн із менш жорсткими екологічними вимогами. Тому імпортерам до Європейського Союзу доведеться компенсувати різницю між вартістю викидів у своїй країні та вартістю викидів у ЄС.

    Для України це питання особливо чутливе.

    За даними авторів, сьогодні українські підприємства фактично платять близько одного євро за тонну викидів CO₂. У країнах Європейського Союзу цей показник перевищує 70 євро за тонну і в окремі періоди наближається до 90 євро.

    Така різниця означає, що після повноцінної інтеграції до європейської системи український бізнес може зіткнутися зі зростанням витрат більш ніж у 60 разів.

    Експерти наголошують, що різке впровадження таких правил без підготовки стане надмірним фінансовим навантаженням для багатьох підприємств, особливо в металургії, хімічній промисловості, енергетиці та інших енергоємних галузях.

    При цьому проблема полягає не лише у високій вартості квот.

    Автори вказують на своєрідне замкнене коло. Низька ціна на викиди в Україні означає невеликі надходження до фондів, які могли б фінансувати модернізацію підприємств. А без таких інвестицій компаніям складно переходити на сучасні екологічні технології та підтримувати підвищення вартості викидів.

    У результаті виникає ситуація, коли бізнес не готовий до дорожчого вуглецю через відсутність фінансування, а фінансування не з’являється через низьку ціну на викиди.

    Автори нагадують, що в Україні вже працює Фонд декарбонізації, який фінансується саме за рахунок екологічних платежів. Однак нинішніх надходжень недостатньо для масштабної модернізації промисловості.

    Саме тому експерти пропонують поступове підвищення ціни на викиди вуглецю замість різкого стрибка до європейських показників.

    На їхню думку, такий підхід дозволить бізнесу адаптуватися до нових умов, залучити інвестиції у модернізацію виробництва та підготуватися до майбутньої інтеграції в європейський ринок.

    Водночас автори пропонують ще один механізм підтримки.

    Йдеться про створення спільного європейсько-українського фінансового інструменту, який працюватиме за принципом співфінансування. Ідея полягає в тому, що кожен євро, отриманий Україною від внутрішнього оподаткування викидів або продажу квот, автоматично доповнюватиметься коштами Європейського Союзу.

    Такий підхід дозволив би значно збільшити обсяги фінансування екологічної модернізації.

    За оцінками експертів, у перспективі цей механізм міг би мобілізувати мільярди євро щороку для оновлення промисловості, розвитку чистої енергетики та післявоєнної відбудови.

    Окремо наголошується, що в умовах війни Україна не може дозволити собі фінансувати масштабну декарбонізацію винятково за рахунок державного бюджету. Саме тому участь Європейського Союзу може стати критично важливою для успішної адаптації економіки до нових правил.

    Автори підкреслюють, що кліматична політика вже давно перестала бути лише екологічним питанням. Для України це також питання економічної конкурентоспроможності та майбутнього членства в Європейському Союзі.

    На їхню думку, якщо Київ дійсно прагне інтеграції до європейського ринку, підвищення ціни на викиди вуглецю є неминучим.

    Однак і Брюссель, переконані експерти, повинен брати участь у цьому процесі не лише як регулятор, а й як партнер, який допоможе українській промисловості пройти складний шлях модернізації без втрати конкурентоспроможності.

    Саме від того, наскільки ефективно буде знайдено баланс між екологічними вимогами та підтримкою бізнесу, залежатиме здатність України успішно інтегруватися до зеленої економіки Європейського Союзу.

  • «Плану Качки-Кос не існує»: експрокурор САП поставив під сумнів резонансні заяви про вимоги Євросоюзу

    «Плану Качки-Кос не існує»: експрокурор САП поставив під сумнів резонансні заяви про вимоги Євросоюзу

    В Україні спалахнула нова дискусія навколо реформ у сфері боротьби з корупцією та євроінтеграційних зобов’язань держави. Колишній прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Станіслав Броневицький заявив, що частина законодавчих ініціатив, які подаються як обов’язкові вимоги Європейського Союзу для вступу України до ЄС, насправді не є офіційними вимогами Брюсселя.

    Про це він написав у публічному коментарі, реагуючи на ініціативи окремих народних депутатів щодо реєстрації законопроєктів, які нібито необхідні для виконання так званого «плану Качки-Кос».

    За словами Броневицького, в суспільстві створюється враження, що існує офіційний перелік вимог Євросоюзу щодо посилення повноважень НАБУ та САП, однак, як стверджує експрокурор, насправді такої позиції ЄС не було сформовано.

    «Складається враження, що дійсно є певні вимоги ЄС, які відображені у спільній заяві, і Україна повинна їх виконувати. Але ці “вимоги ЄС” не самостійно сформована позиція Європейського Союзу, а прохання та потреби керівників НАБУ і САП», – зазначив він.

    На думку колишнього прокурора, йдеться про перелік пропозицій, які керівники антикорупційних органів передали європейським партнерам ще у листопаді 2025 року під час зустрічей із єврокомісаркою з питань розширення Мартою Кос.

    Що таке «план Качки-Кос» і чи існує він?

    Одним із головних аргументів Броневицького стало твердження про те, що широко згадуваний у політичних колах «план Качки-Кос» фактично не існує як окремий документ.

    За його словами, мова йде лише про спільну заяву віцепрем’єр-міністра з питань європейської та євроатлантичної інтеграції Тараса Качки та комісарки ЄС з питань розширення Марти Кос, оприлюднену 11 грудня 2025 року після неформального засідання міністрів у справах Європи.

    Саме ця заява стосувалася підготовки України до відкриття переговорного кластера «Основи» («Fundamentals»), який включає питання верховенства права, незалежності судової системи, боротьби з корупцією та захисту демократичних інститутів.

    Втім, Броневицький вважає, що окремі положення документа почали трактуватися як безальтернативні вимоги ЄС, хоча вони могли бути сформовані на основі пропозицій керівництва НАБУ та САП.

    У центрі дискусії – повноваження антикорупційних органів

    Колишній прокурор прямо заявив, що в окремих випадках суспільству можуть подавати розширення повноважень антикорупційних органів як необхідну умову вступу до Європейського Союзу.

    На його думку, потрібно розмежовувати реальні євроінтеграційні вимоги та ініціативи, які можуть бути вигідними окремим державним інституціям.

    «Фактично йдеться про ситуацію, коли інтереси керівників окремих органів, які отримують додаткові повноваження та розширення юрисдикції, суспільству подаються як безальтернативні вимоги ЄС», – наголосив Броневицький.

    Він також висловив занепокоєння тим, що будь-яка критика подібних законопроєктів автоматично може трактуватися як спроба заблокувати європейський курс України.

    Переговори про вступ до ЄС офіційно стартували

    Заява експрокурора пролунала на тлі важливої події для України.

    15 червня під час другої Міжурядової конференції у Люксембурзі Європейський Союз офіційно оголосив про відкриття переговорів із Україною за першим переговорним кластером. Це стало фактичним початком повноцінних переговорів про членство України в ЄС.

    Кластер «Основи» вважається одним із найважливіших у переговорному процесі, адже саме від виконання вимог щодо верховенства права, антикорупційної політики та незалежності державних інституцій залежить подальший рух України до Євросоюзу.

    Європейська комісія неодноразово наголошувала на необхідності посилення боротьби з корупцією, забезпечення незалежності антикорупційних органів та ефективності розслідувань щодо високопосадовців.

    Водночас офіційного коментаря від представників Єврокомісії щодо заяв Броневицького наразі не надходило.

    Чому ця дискусія важлива

    Експерти зазначають, що питання антикорупційної реформи залишається одним із найбільш чутливих у процесі євроінтеграції України.

    З одного боку, незалежність НАБУ та САП неодноразово підтримували міжнародні партнери України, включно з ЄС, США та МВФ. З іншого боку, дискусії щодо меж їхніх повноважень та механізмів контролю тривають уже багато років.

    Саме тому заява колишнього прокурора САП може стати приводом для нової політичної дискусії навколо того, які саме зміни дійсно є вимогами Європейського Союзу, а які — ініціативами окремих українських інституцій.

    Поки що українська влада продовжує виконувати рекомендації Брюсселя в межах переговорного процесу про вступ до ЄС, а відкриття першого переговорного кластера вважається одним із найважливіших дипломатичних досягнень України за останній рік.