Golovnitemu.com

Позначка: Європа

  • Європі загрожує дефіцит газу

    Європі загрожує дефіцит газу

    Європа може опинитися перед серйозним дефіцитом природного газу, якщо перебої у постачанні енергоносіїв через Ормузьку протоку триватимуть ще один–три місяці. Про це попереджають аналітики норвезької енергетичної компанії Equinor у своєму новому звіті, який цитує Reuters.

    Фахівці зазначають, що нинішня ситуація на світових енергетичних ринках залишається вкрай нестабільною через напруженість на Близькому Сході та ризики тривалого порушення логістики постачання скрапленого природного газу (ЗПГ). У разі затяжних перебоїв Європа може не встигнути накопичити достатні запаси палива до початку опалювального сезону, що створить передумови для нового енергетичного шоку.ф

    За даними організації Gas Infrastructure Europe, станом на зараз підземні сховища газу в країнах Європейського Союзу заповнені трохи більш ніж на 35%. Це суттєво нижче за середній сезонний рівень, який зазвичай становить близько 50% у цей період року.

    Європейські держави щороку намагаються сформувати достатній газовий резерв у літній період, щоб досягти встановленої ЄС цілі — заповнення сховищ на рівні приблизно 90% до початку зими. Однак поточна ситуація створює ризики невиконання цього плану у разі тривалих перебоїв на світових ринках.

    Аналітики Equinor попереджають, що саме Ормузька протока залишається одним із ключових вузьких місць глобальної енергетичної логістики, через який проходить значна частина експорту нафти та скрапленого газу з країн Перської затоки.

    У звіті компанії зазначається, що базовий сценарій передбачає часткову стабілізацію ринку у разі швидкого відновлення судноплавства. Проте навіть у цьому випадку Європа зможе вийти лише на обмежений рівень запасів.

    «Якщо війна закінчиться завтра і рух через протоку швидко відновиться, ми зможемо досягти прийнятного, хоча й обмеженого, рівня запасів у 75%. Але якщо блокада триватиме від одного до трьох місяців, ситуація може стати критичною», — заявила старша віцепрезидентка Equinor.

    У більш песимістичному сценарії, який розглядають аналітики, Європа може зіткнутися з різким дефіцитом скрапленого природного газу через конкуренцію з азійськими ринками. Країни Азії традиційно активно закуповують ЗПГ, і в умовах обмеженої пропозиції це посилює конкуренцію за кожен доступний танкер.

    У такій ситуації, попереджають експерти, ціни на газ можуть різко зрости, а промислові споживачі в ЄС можуть бути змушені скорочувати використання енергії. Це потенційно зачепить енергомісткі галузі — металургію, хімічне виробництво та важку промисловість, які й так працюють в умовах підвищених витрат.

    Водночас аналітики зазначають, що Європа має певний запас стійкості завдяки відносно м’яким зимам останніх років та зусиллям із диверсифікації постачання газу після скорочення імпорту з традиційних джерел. Це дозволило накопичити частину резервів, які наразі пом’якшують ризики короткострокових кризових сценаріїв.

    Однак ситуація залишається залежною від зовнішніх факторів, насамперед геополітичної стабільності на Близькому Сході. Ормузька протока є стратегічним маршрутом, через який проходить значна частина світових поставок нафти та скрапленого газу, тому будь-які перебої миттєво відбиваються на глобальних енергетичних ринках.

    На цьому тлі світові ціни на енергоносії продовжують демонструвати високу волатильність. Ринки реагують не лише на ситуацію з постачанням, а й на невизначеність щодо переговорів між США та Іраном, а також загальну напруженість у регіоні.

    Раніше повідомлялося, що через загострення конфлікту в районі Перської затоки світ уже зіткнувся зі значним скороченням постачань нафти. За оцінками аналітиків, за кілька місяців втрати можуть перевищити мільярд барелів, що створює додатковий тиск на енергетичні ринки.

    Паралельно країни регіону намагаються мінімізувати ризики шляхом розвитку альтернативних маршрутів експорту. Зокрема, частина держав інвестує у нові трубопроводи та логістичні коридори, які дозволяють обійти Ормузьку протоку та зменшити залежність від її стабільності.

    Експерти підкреслюють, що в разі затяжної кризи Європа може зіткнутися з черговим енергетичним шоком, який за масштабом впливу може бути співставним із попередніми кризами останніх років і суттєво вплинути на економічне зростання регіону.

  • Bloomberg: Путін хоче завершити війну до кінця року — але лише на умовах Кремля

    Bloomberg: Путін хоче завершити війну до кінця року — але лише на умовах Кремля

    Глава Російської Федерації Володимир Путін нібито прагне завершити війну проти України до кінця поточного року, однак лише за умови досягнення результату, який у Москві вважатимуть «переможним». Про це повідомляє Bloomberg із посиланням на співрозмовників, обізнаних із перебігом внутрішніх обговорень у російському керівництві.

    За даними джерел агентства, Кремль розглядає сценарій завершення бойових дій у 2026 році, але лише за умови виконання ключових політичних і територіальних вимог. Серед них, зокрема, називається встановлення повного контролю Росії над Донбасом, а також закріплення територіальних здобутків на окупованих українських землях.

    Окрім територіального питання, за інформацією Bloomberg, у Москві також розглядають варіант ширшої безпекової угоди з Європою. Така домовленість, за задумом російської сторони, мала б фактично закріпити новий баланс безпеки на континенті та визнати зміну контролю над частиною українських територій.

    Водночас речник Кремля Дмитро Пєсков спростував інформацію про наявність будь-яких дедлайнів щодо завершення війни. За його словами, жодні офіційні терміни не встановлювалися, а всі обговорення щодо можливого врегулювання залишаються в межах загальних політичних заяв без конкретних часових рамок.

    Джерела також повідомляють, що всередині російської політичної еліти зростає занепокоєння щодо розвитку ситуації на фронті. Частина високопосадовців, за даними співрозмовників агентства, вважає, що війна зайшла у затяжний і фактично глухий кут без очевидного шляху до швидкого завершення.

    Окремі оцінки західних експертів також вказують на можливе виснаження ресурсів Росії. Зокрема, старший науковий співробітник з питань Росії та Євразії в Міжнародному інституті стратегічних досліджень Найджел Гулд-Девіс зазначає, що для підтримки військових дій Кремлю може знадобитися додаткова мобілізація протягом найближчих 12 місяців.

    За його словами, попри намагання утримати темп бойових дій, Росія стикається з дедалі більшими труднощами у відновленні втрат і забезпеченні армії ресурсами, що може вплинути на подальшу динаміку війни.

    На тлі цих повідомлень у попередні тижні також з’являлися заяви російського керівництва про «готовність до переговорів». Зокрема, 9 травня Володимир Путін заявляв про можливість зустрічі з президентом України Володимиром Зеленським у третій країні, але лише для підписання остаточних домовленостей про завершення війни.

    Водночас Кремль неодноразово підкреслював, що будь-яке врегулювання має враховувати «реальну ситуацію на землі», що в Україні та країнах Заходу розглядається як спроба легітимізувати окупацію частини територій.

    Паралельно російська сторона продовжує військові демонстрації разом із Білоруссю, зокрема навчання із залученням елементів ядерного стримування, що викликає занепокоєння в НАТО та країнах ЄС. Аналітики розглядають такі дії як елемент політичного та військового тиску на Європу.

    Таким чином, за оцінками Bloomberg, позиція Кремля щодо завершення війни залишається жорстко прив’язаною до максималістських вимог, що значно ускладнює будь-які перспективи швидкого мирного врегулювання.

  • ЄС може послабити санкції проти Китаю через ризики для автопрому

    ЄС може послабити санкції проти Китаю через ризики для автопрому

    Європейський Союз може тимчасово послабити санкції проти одного з китайських виробників напівпровідників через ризик серйозних проблем для автомобільної промисловості Європи. Йдеться про компанію, яка потрапила під обмеження в межах 20-го пакета санкцій ЄС проти Росії через підозри у постачанні електронних компонентів та товарів подвійного призначення, що могли використовуватися російським військово-промисловим комплексом.

    Про це повідомляє Bloomberg із посиланням на джерела в Європейській комісії.

    За інформацією агентства, у Брюсселі зараз активно обговорюють можливість тимчасового винятку для китайського постачальника мікросхем, аби уникнути масштабних перебоїв у виробництві автомобілів на території ЄС.

    Джерела видання зазначають, що санкції проти китайської компанії були включені до 20-го пакета обмежень, ухваленого наприкінці квітня. Цей пакет став одним із найбільших за останній час і був спрямований на перекриття каналів постачання Росії компонентів, електроніки, технологій та обладнання, які можуть використовуватись як у цивільній, так і у військовій сфері.

    Під санкції потрапили низка китайських, азійських та близькосхідних компаній, які, за даними ЄС, допомагали Росії обходити міжнародні обмеження та підтримували її оборонну промисловість.

    Втім, після ухвалення санкцій найбільші європейські автомобільні концерни почали активно лобіювати перегляд або хоча б відтермінування обмежень. Представники галузі заявили, що виробники автомобілів залишаються критично залежними від китайських напівпровідників, а швидко замінити постачальників неможливо.

    У компаніях попередили європейських чиновників, що запасів окремих мікрочипів вистачить лише на кілька тижнів, після чого виробничі лінії можуть зіткнутися з дефіцитом критично важливих компонентів.

    За словами співрозмовників Bloomberg, автовиробники наголошують, що не мали достатнього часу для диверсифікації ланцюгів постачання після введення санкцій. Вони також попереджають про ризики нової хвилі кризи в автомобільному секторі Європи, який і без того перебуває під сильним тиском через енергетичну кризу, конкуренцію з китайськими брендами, перехід на електромобілі та високі виробничі витрати.

    У Єврокомісії побоюються, що різке припинення поставок мікросхем може призвести до зупинки окремих заводів, скорочення виробництва автомобілів та нових економічних втрат для європейської промисловості.

    Водночас будь-яке пом’якшення санкційного режиму стане політично чутливим рішенням, адже ЄС публічно декларує курс на максимальне посилення тиску на Росію та компанії, які допомагають Москві обходити обмеження.

    За інформацією Bloomberg, для тимчасового винятку із санкцій необхідна одностайна підтримка всіх держав-членів ЄС. Наразі остаточного рішення ще не ухвалено, а переговори між країнами тривають.

    Експерти зазначають, що ситуація навколо китайських напівпровідників демонструє глибоку залежність європейської промисловості від азійських технологічних ланцюгів.

    Ще у 2023 році міжнародні медіа повідомляли, що китайська компанія Nexperia постачала до Росії мікросхеми, які могли використовуватись у російській військовій техніці, попри чинні санкційні обмеження.

    Згодом питання напівпровідників стало частиною ширшого технологічного протистояння між Європою, Китаєм та США.

    У жовтні 2025 року уряд Нідерландів взяв під державний контроль нідерландську частину компанії Nexperia, аргументуючи це необхідністю гарантувати стабільне постачання мікросхем для європейської автомобільної та електронної промисловості.

    Пекін тоді жорстко відреагував на дії Нідерландів та тимчасово обмежив експорт окремих критично важливих мікросхем і компонентів до Євросоюзу. Це швидко спричинило проблеми для низки європейських автомобільних компаній, які зіткнулися з перебоями у виробництві.

    Лише після часткового пом’якшення позиції Нідерландів поставки були відновлені.

    Аналітики наголошують, що нинішня ситуація ставить Європейський Союз перед складним вибором між геополітичними інтересами та економічною стабільністю. З одного боку, Брюссель прагне посилювати санкційний тиск на Росію та перекривати будь-які шляхи постачання технологій для її військової машини. З іншого — економіка ЄС, особливо автомобільний сектор Німеччини, Франції та інших країн, залишається критично залежною від китайських технологій та компонентів.

    На цьому тлі у Європі дедалі активніше лунають заклики до створення власного потужного виробництва мікрочипів та зменшення залежності від Китаю. Проте представники промисловості визнають, що повна перебудова ланцюгів постачання може зайняти роки й потребуватиме багатомільярдних інвестицій.

    Ситуація також демонструє, наскільки тісно переплетені глобальна економіка, технології та геополітика в умовах війни Росії проти України та зростання конкуренції між Заходом і Китаєм.

  • Кремль назвав ядерні навчання з Білоруссю сигналом для НАТО

    Кремль назвав ядерні навчання з Білоруссю сигналом для НАТО

    У Кремлі офіційно заявили, що спільні російсько-білоруські ядерні навчання є сигналом для країн НАТО та Європейського Союзу. Відповідну заяву зробив прессекретар президента РФ Дмитро Пєсков на тлі різкого зростання напруженості у Східній Європі, повідомлень про переміщення ядерних боєприпасів до Білорусі та посилення безпекових заходів в Україні й країнах Балтії.

    Про це повідомляють російські пропагандистські агентства ТАСС, РИА Новости та інші російські ЗМІ.

    Під час спілкування з журналістами Пєскова попросили прокоментувати, чи можна вважати спільні ядерні маневри Росії та Білорусі сигналом для Заходу, зокрема для НАТО та європейських держав. У відповідь представник Кремля фактично підтвердив, що саме такий політичний і військовий меседж Москва вкладає у ці навчання.

    “Будь-які навчання є частиною військового будівництва, і будь-які навчання є сигналом”, — заявив Пєсков.

    Ця заява пролунала після того, як Міністерство оборони Білорусі 21 травня повідомило про доставку російських ядерних боєприпасів до польових пунктів зберігання на території країни. Білоруське військове відомство навіть опублікувало відео, на якому видно переміщення військової техніки, роботу ракетних підрозділів та завантаження ракет на пускові установки.

    Російські державні інформагентства повідомили, що у межах навчань у Білорусі були розгорнуті оперативно-тактичні ракетні комплекси “Іскандер-М” зі “спецбоєприпасами”. У російській військовій термінології це формулювання традиційно використовується для позначення ядерного оснащення або боєприпасів, здатних нести ядерний заряд.

    На оприлюднених кадрах видно колони військових машин, ракетні комплекси, які рухаються до польових позицій у лісовій місцевості, а також елементи підготовки до бойового застосування ракетних систем. Водночас незалежного підтвердження того, що йдеться саме про бойові ядерні боєголовки, наразі немає.

    Фахівці у сфері безпеки нагадують, що тактична ядерна зброя зазвичай зберігається у спеціальних укріплених підземних сховищах із багаторівневими системами захисту. Ядерні боєголовки, вибухові елементи та носії традиційно утримуються окремо й збираються лише перед потенційним застосуванням.

    Попри це, сама демонстрація можливого переміщення ядерних компонентів до Білорусі викликала серйозне занепокоєння у країнах НАТО та сусідніх державах.

    На тлі цих подій Україна значно посилила заходи безпеки на північному напрямку. Служба безпеки України повідомила про початок масштабних контрдиверсійних та безпекових заходів у Чернігівській, Київській, Житомирській, Волинській та Рівненській областях.

    У перевірках беруть участь СБУ, Збройні сили, Національна поліція, Нацгвардія та Державна прикордонна служба. Правоохоронці перевіряють транспорт, документи громадян, проводять огляд окремих територій та приміщень, а також можуть тимчасово обмежувати рух у деяких районах.

    За даними українських силових структур, одним із факторів посилення безпеки стали саме спільні російсько-білоруські ядерні навчання та ризик провокацій з боку РФ.

    Ще 15 травня президент України Володимир Зеленський заявляв, що Росія продовжує намагатися глибше втягнути Білорусь у війну проти України. Після наради з військовим керівництвом, розвідкою та СБУ він доручив Силам оборони розробити план реагування на потенційні загрози з боку північного напрямку.

    Білорусь офіційно оголосила про початок навчань із бойового застосування ядерної зброї 18 травня. У Міноборони РФ заявили, що до маневрів залучено понад 64 тисячі військовослужбовців, більше 7800 одиниць озброєння та техніки, понад 200 ракетних пускових установок, більш як 140 літальних апаратів, 73 бойові кораблі та 13 підводних човнів, серед яких — стратегічні ракетоносці.

    Українське Міністерство закордонних справ назвало спільні ядерні навчання Росії та Білорусі “безпрецедентним викликом для архітектури глобальної безпеки”. У МЗС наголосили, що розміщення російської тактичної ядерної зброї на території Білорусі створює додаткові ризики для всього європейського регіону.

    Київ закликав міжнародних партнерів дати жорстку політичну та санкційну відповідь на дії Москви й Мінська.

    Своєю чергою генеральний секретар НАТО Марк Рютте заявив, що Росія зіткнеться з “руйнівними наслідками”, якщо наважиться застосувати ядерний потенціал проти України. За його словами, Альянс уважно стежить за розвитком ситуації та оцінює усі ризики, пов’язані з російсько-білоруськими навчаннями.

    На тлі заяв Кремля та демонстративної активності ядерних сил Росії ситуація у Східній Європі продовжує загострюватися. Країни НАТО посилюють моніторинг повітряного простору, перекидають додаткові сили ППО та активізують військову присутність на східному фланзі Альянсу.

    Останніми днями у Литві, Латвії та Естонії регулярно оголошують повітряні тривоги через інциденти з безпілотниками, а військові та спецслужби попереджають про зростання рівня ризиків у регіоні.

  • Мерц пропонує для України статус “асоційованого члена” ЄС

    Мерц пропонує для України статус “асоційованого члена” ЄС

    Канцлер Німеччини Фрідріх Мерц, за даними німецьких медіа, виступив з ініціативою запровадження для України проміжного статусу “асоційованого члена” Європейського Союзу як тимчасового етапу перед повноправним членством. Ідея, як стверджується, викладена у його листі до низки європейських лідерів і розглядається як один із можливих варіантів прискорення інтеграції України в ЄС на тлі затяжного процесу розширення.

    Про це повідомляє Spiegel із посиланням на власні джерела, передає “Європейська правда”.

    За інформацією видання, Мерц у своєму зверненні наголошує, що розширення Європейського Союзу є не просто адміністративною процедурою, а “геополітичною необхідністю” в умовах глобальних змін безпекової архітектури Європи. Водночас він визнає, що чинна процедура вступу нових членів є тривалою, багатоступеневою та політично складною, особливо коли йдеться про держави, які перебувають у стані війни або відновлюються після масштабних криз.

    У цьому контексті канцлер Німеччини пропонує створити нову інституційну модель — статус “асоційованого члена ЄС”. За задумом Мерца, такий формат мав би стати проміжною ланкою між нинішнім статусом країни-кандидата та повноправним членством у Євросоюзі, дозволяючи Україні поступово інтегруватися в політичні, економічні та безпекові структури блоку.

    Зокрема, пропозиція передбачає розширення участі України в роботі ключових інституцій ЄС. Йдеться про можливість участі представників України у засіданнях Ради ЄС та Європейської ради, а також часткову участь у роботі Європейської комісії та Європейського парламенту без права голосу. Такий формат, за логікою ініціативи, мав би забезпечити Києву доступ до процесу ухвалення рішень і одночасно не змінювати баланс голосування всередині Євросоюзу.

    Окремим елементом пропозиції є поступова інтеграція України до бюджетної системи ЄС. Це може означати поетапне залучення до спільних фінансових програм, структурних фондів та інструментів відновлення, що потенційно дозволило б Україні швидше адаптуватися до економічних стандартів Євросоюзу та посилити інституційну сумісність.

    Ще одним ключовим пунктом ініціативи Мерца є поширення на Україну дії статті 42.7 Договору про Європейський Союз, яка передбачає положення про взаємну оборонну допомогу у разі збройної агресії. У разі реалізації такого підходу Україна могла б отримати елементи безпекових гарантій, які нині діють виключно між державами-членами ЄС, що фактично наближало б її до безпекового ядра Союзу.

    Крім цього, у документі, як повідомляється, міститься пропозиція щодо особливого формату взаємодії України з Судом Європейського Союзу, включно із запровадженням спеціальної ролі “assistant rapporteur”. Це, за задумом авторів ідеї, мало б забезпечити глибшу правову інтеграцію України до європейської правової системи ще до завершення формального процесу вступу.

    Водночас пропозиція Мерца передбачає і запобіжні механізми. Зокрема, йдеться про можливість обмеження або навіть скорочення прав асоційованого членства у випадку, якщо Україна відходитиме від базових демократичних стандартів або фундаментальних цінностей ЄС. Таким чином, модель передбачає не лише розширення прав, але й інструменти контролю та умовності.

    Окремо в ініціативі згадуються країни Західних Балкан та Молдова, для яких також пропонується створення індивідуальних прискорених механізмів інтеграції до ЄС. Однак, як зазначається, для України може бути застосований окремий, більш глибокий формат через її унікальну безпекову ситуацію та статус держави, що перебуває у стані повномасштабної війни.

    За даними Spiegel, ідея “часткового” або “проміжного” членства не є абсолютно новою для європейських дискусій. Подібні концепції вже обговорювалися в неформальному форматі як можливий компроміс між вимогами країн-кандидатів щодо швидшої інтеграції та обережністю частини держав-членів ЄС, які не готові прискорювати повноцінне розширення без довготривалих реформ.

    Водночас ця ідея потенційно може викликати політичні дискусії всередині ЄС, оскільки змінює традиційну логіку розширення, яка передбачає чіткий перехід від статусу кандидата до повноправного членства без проміжних “напівформатів”.

    Президент України Володимир Зеленський раніше неодноразово підкреслював, що Україна розглядає членство в ЄС лише у повноцінному форматі та не зацікавлена у моделях “часткового” або обмеженого членства, які не гарантують рівноправної участі в ухваленні рішень та повного доступу до всіх прав держави-члена.

  • У ЄС занепокоєні можливим зв’язком іранських військових аташе з КВІР

    У ЄС занепокоєні можливим зв’язком іранських військових аташе з КВІР

    У Європейському Союзі посилюється занепокоєння щодо присутності та діяльності іранських військових аташе в низці європейських країн, яких у закритих аналітичних документах підозрюють у можливому зв’язку з Корпусом вартових ісламської революції (КВІР) та використанні дипломатичного статусу як прикриття для діяльності, що виходить за межі офіційних дипломатичних функцій.

    Про це повідомляє Euractiv із посиланням на непублічну доповідь європейських структур безпеки, з якою ознайомилися журналісти видання.

    Згідно з документом, частина іранських військових аташе, які офіційно працюють при посольствах Ірану в країнах ЄС, можуть фактично бути діючими офіцерами КВІР, які виконують завдання, пов’язані з військово-розвідувальною або координаційною діяльністю. У доповіді наголошується, що така практика потенційно дозволяє представникам структури, яка в Європейському Союзі вже фігурує як терористична організація, користуватися перевагами дипломатичного статусу, включно з імунітетом, захистом від переслідування та вільним пересуванням у межах Шенгенської зони.

    Аналітики, які готували документ, звертають увагу на те, що наявність подібних посадових осіб у дипломатичних місіях створює складну ситуацію для європейських спецслужб, оскільки формально їхня діяльність захищена міжнародними дипломатичними нормами, але водночас існують підозри щодо їхнього зв’язку з військовими структурами, які перебувають під санкціями.

    Серед конкретних прикладів у доповіді згадується військовий аташе Ірану в Польщі Мохаммад Нагхізадех. Його ім’я наводиться як один із випадків, що викликають особливу увагу європейських аналітиків у контексті загальної присутності іранських військових представників у регіоні.

    У документі також детально розглядається ширший геополітичний контекст. Зазначається, що після ескалації напруженості між Іраном, США та Ізраїлем роль КВІР усередині іранської політичної системи ще більше зросла. У доповіді йдеться про те, що Корпус поступово перетворюється на ключовий центр ухвалення рішень у сфері безпеки та зовнішньої політики, а його вплив на державні інституції Ірану посилився.

    Окремо згадується фігура командувача КВІР Ахмада Вахіді, якого в документі описують як одну з центральних осіб у структурі силового блоку Ірану. Йому приписують значний вплив на координацію силових відомств, формування політичних рішень у сфері безпеки та участь у визначенні переговорних позицій Тегерана у відносинах із міжнародними партнерами. При цьому в доповіді підкреслюється, що зростання ролі КВІР змінює баланс сил усередині іранської держави, зміщуючи його у бік військово-силового блоку.

    На цьому тлі європейські аналітики висловлюють побоювання, що дипломатична присутність осіб, пов’язаних із КВІР, може створювати потенційні ризики для безпеки країн ЄС. Зокрема, йдеться про можливі операції впливу, розвідувальну діяльність, а також використання дипломатичних каналів для координації дій за межами офіційних дипломатичних функцій.

    У зв’язку з цим у закритій доповіді містяться рекомендації щодо можливих політичних і дипломатичних кроків. Серед них — запровадження додаткових санкцій проти осіб, які можуть бути пов’язані з КВІР, а також перегляд статусу іранських військових аташе у країнах ЄС. Окремо пропонується розглянути можливість їх вислання з європейських держав як кроку, спрямованого на посилення тиску на Тегеран і обмеження впливу структур, які в ЄС вважають дестабілізуючими.

    У документі підкреслюється, що подібні заходи можуть стати частиною ширшої стратегії міжнародної ізоляції іранського Корпусу вартових ісламської революції та зменшення його можливостей діяти за межами країни.

    Питання статусу іранських дипломатичних і військових представників у Європі вже тривалий час залишається предметом політичних дискусій у ЄС. Частина експертів і політиків наголошує, що якщо організація офіційно визнається терористичною, то її представники не повинні користуватися дипломатичними привілеями на території європейських країн. Інші ж вказують на необхідність балансувати між безпековими міркуваннями та дотриманням міжнародного дипломатичного права.

    Раніше служби безпеки Німеччини попереджали, що Іран може активізувати гібридну та розвідувальну діяльність у Європі після завершення активної фази конфліктів зі США та Ізраїлем. У цих оцінках йшлося про потенційні ризики шпигунства, впливу на діаспори та використання нелегальних мереж для операцій за кордоном.

    Додаткового резонансу ситуації додають і зовнішні ініціативи США, де, за попередніми повідомленнями, пропонується винагорода до 15 мільйонів доларів за інформацію про фінансові механізми, пов’язані з КВІР. У Вашингтоні це розглядають як частину ширшої кампанії тиску на іранські структури, які США вважають загрозою міжнародній безпеці.

  • Зеленський поговорив зі Стармером після пом’якшення санкцій Британії

    Зеленський поговорив зі Стармером після пом’якшення санкцій Британії

    Президент України Володимир Зеленський провів телефонну розмову з прем’єр-міністром Великої Британії Кіром Стармером на тлі рішення Лондона про часткове пом’якшення санкційного режиму щодо Російської Федерації, яке стосується, зокрема, дизельного та авіаційного палива, виробленого з російської сирої нафти у третіх країнах.

    Про це повідомив президент України у своїх соціальних мережах.

    Розмова відбулася в той самий день, коли британський уряд оголосив про запровадження винятку із санкційної політики. Згідно з цим рішенням, Сполучене Королівство дозволило імпорт окремих видів нафтопродуктів, які формально виготовлені за межами Росії, однак можуть містити російську сировину. Це рішення викликало увагу як у політичних колах, так і серед міжнародних партнерів, оскільки воно стосується одного з ключових елементів санкційного тиску на енергетичний сектор РФ.

    Під час розмови Зеленський подякував британській стороні за незмінну підтримку України у війні проти Росії та наголосив на важливості збереження єдиної та послідовної санкційної політики серед союзників. За словами президента, сторони також узгодили позиції щодо подальших дипломатичних кроків, спрямованих на протидію російській агресії та посилення міжнародного тиску на Кремль.

    “Скоординували позиції на дипломатичному треку щодо російської війни проти України – стараємось активізувати змістовну дипломатію. Домовились про майбутні контакти”, — зазначив Зеленський, підкресливши, що діалог із Лондоном залишається регулярним і конструктивним.

    Водночас у своєму вечірньому зверненні глава української держави окремо звернув увагу на рішення британського уряду щодо санкцій. Він повідомив, що Київ передав Лондону свої сигнали та занепокоєння щодо потенційних ризиків, які можуть виникнути у разі послаблення обмежень у сфері енергетичних поставок. Українська сторона наголошує на важливості збереження цілісності санкційної системи, яка має на меті обмеження фінансових і ресурсних можливостей Росії для продовження війни.

    Нагадаємо, уряд Великої Британії 20 травня ухвалив рішення про запровадження винятку із санкційного режиму, що дозволяє імпорт дизельного та авіаційного палива, виробленого з російської сирої нафти в третіх країнах. У Лондоні пояснили цей крок складністю глобальних ланцюгів постачання нафтопродуктів, де часто неможливо з повною точністю відстежити походження сировини після її переробки за межами Росії.

    Рішення британського уряду викликало внутрішньополітичну дискусію у самій Великій Британії. Частина експертів і політиків звернула увагу на ризик того, що подібні винятки можуть створити “сірі зони” в санкційній політиці та потенційно полегшити непрямий доступ російської сировини до міжнародних ринків. На цьому тлі міністр з торговельної політики Великої Британії Кріс Браянт публічно перепросив за ситуацію, визнавши чутливість ухваленого рішення. Водночас він раніше пояснював, що уряд намагається збалансувати санкційний тиск із реаліями глобального енергетичного ринку.

    Телефонна розмова Зеленського зі Стармером стала частиною ширшого дипломатичного діалогу між Києвом і Лондоном, який триває на тлі постійних змін у міжнародній санкційній політиці та пошуку нових механізмів тиску на Росію. Сторони, за словами українського президента, домовилися підтримувати регулярні контакти та продовжити координацію дій як у двосторонньому форматі, так і на рівні міжнародних партнерів.

    У Києві розглядають цю розмову як важливий сигнал збереження політичного діалогу з одним із ключових союзників України в Європі, особливо в умовах, коли питання санкцій, енергетичної безпеки та довгострокової підтримки України залишаються у центрі міжнародного порядку денного.

  • Путін не домігся згоди Китаю на “Силу Сибіру-2”

    Путін не домігся згоди Китаю на “Силу Сибіру-2”

    Глава Кремля Володимир Путін під час переговорів у Пекіні не зміг домогтися від лідера Китаю Сі Цзіньпіна остаточного політичного та фінансового схвалення будівництва нового масштабного газопроводу “Сила Сибіру-2” — проєкту, який у Москві розглядають як ключовий елемент переорієнтації енергетичного експорту після фактичної втрати значної частини європейського ринку.

    Про це повідомляє The Washington Post із посиланням на джерела, обізнані з перебігом переговорів, а також на підсумкові коментарі сторін після зустрічей російської та китайської делегацій у Пекіні.

    За задумом Кремля, “Сила Сибіру-2” мала б стати стратегічним енергетичним маршрутом, який з’єднає російські газові родовища із західним Китаєм через територію Монголії. Передбачалося, що трубопровід зможе транспортувати до 50 мільярдів кубометрів природного газу щорічно, фактично компенсуючи Москві втрати від різкого скорочення поставок до Європейського Союзу після запровадження санкцій і розриву енергетичної залежності.

    Однак, як зазначає видання, очікуваного прориву на переговорах не відбулося. Попри демонстративно оптимістичні заяви про “поглиблення стратегічного партнерства” та “розуміння основних параметрів проєкту”, жодних конкретних рішень щодо початку будівництва, фінансової моделі чи кінцевих термінів запуску газопроводу публічно не оголошено.

    Речник Кремля Дмитро Пєсков після переговорів фактично підтвердив відсутність остаточних домовленостей. За його словами, сторони нібито мають “загальне бачення” маршруту та базової архітектури проєкту, однак ключові деталі — включно з умовами реалізації та строками — залишаються невизначеними.

    “Є загальне розуміння основних параметрів. Є розуміння маршруту та того, як він буде будуватися. Але деякі деталі ще потрібно узгодити”, — заявив Пєсков, фактично визнавши, що проєкт залишається на рівні політичної концепції, а не підготовленого до запуску будівництва.

    Аналітики, яких цитує The Washington Post, вважають, що позиція Пекіна є свідомо виваженою і обережною. Китай, який є одним із найбільших імпортерів енергоресурсів у світі, не поспішає брати на себе довгострокові зобов’язання щодо масштабної інфраструктури, особливо в умовах глобальної енергетичної трансформації та диверсифікації постачання.

    Крім того, після різкого скорочення російського експорту до Європи Китай опинився у вигіднішій переговорній позиції. Фактично Пекін має змогу диктувати умови співпраці, зокрема щодо ціни на газ, обсягів постачання та інвестиційної участі в проєкті. Це створює ситуацію, у якій Москва стає дедалі більш залежною від китайського ринку як майже єдиного великого напрямку експорту трубопровідного газу.

    Проєкт “Сила Сибіру-2” у російських планах розглядається як продовження вже чинного газопроводу “Сила Сибіру-1”, який постачає газ зі східносибірських родовищ до Китаю. Однак новий маршрут мав би значно більшу пропускну здатність і геополітичну вагу, оскільки фактично переформатовував би енергетичну карту Євразії.

    Попередні оцінки експертів свідчать, що реалізація такого проєкту потребуватиме багатомільярдних інвестицій і щонайменше 8–10 років будівництва за умови політичного та фінансового погодження. Водночас відсутність остаточного рішення з боку Китаю ставить під сумнів навіть орієнтовні терміни запуску.

    Для Кремля цей проєкт має не лише економічне, а й політичне значення. Після втрати значної частини європейського енергетичного ринку Росія намагається переорієнтувати експорт на Азію, насамперед на Китай та частково Індію. Проте така переорієнтація супроводжується зростанням залежності від обмеженої кількості покупців, що послаблює позиції Москви у переговорах.

    За даними WP, Китай наразі більше зацікавлений у збільшенні закупівель газу через вже існуючу інфраструктуру, яка не потребує додаткових капітальних витрат, ніж у фінансуванні нового трубопроводу. Такий підхід дозволяє Пекіну зберігати гнучкість і мінімізувати довгострокові ризики.

    Окремо видання звертає увагу на ширший контекст російсько-китайських відносин. Попри публічні заяви про “безмежне партнерство” та спільну критику політики США і Заходу, економічні інтереси сторін не завжди збігаються. Китай продовжує діяти прагматично, уникаючи кроків, які могли б надмірно посилити залежність від російських енергоресурсів.

    Також у матеріалі зазначається, що під час переговорів обговорювалися питання глобальної безпеки та міжнародної політики, зокрема позиція щодо США та західних країн, яких Москва і Пекін традиційно критикують за “односторонню гегемонію”. Водночас ці політичні заяви не трансформувалися у швидкі економічні рішення.

    Окремим фактором взаємозалежності залишається технологічний аспект. Китай є важливим постачальником електронних компонентів і технологій подвійного призначення, які використовуються як у промисловості, так і у військовому виробництві. Це створює додаткові важелі впливу Пекіна у відносинах із Москвою, яка водночас залежить від китайських постачань і в енергетичному, і в технологічному вимірах.

    Переговори в Пекіні стали вже 25-м візитом Володимира Путіна до Китаю за час його перебування при владі. Попри демонстративну дипломатичну теплоту, відсутність конкретних рішень щодо “Сили Сибіру-2” підкреслює головний тренд двосторонніх відносин: Китай продовжує зміцнювати стратегічне партнерство з Росією, але при цьому не поспішає брати на себе зобов’язання, які могли б обмежити його економічну свободу дій.

  • Путін знову просив Китай врятувати російський газ: у Кремлі заговорили про «нюанси» після зустрічі із Сі

    Путін знову просив Китай врятувати російський газ: у Кремлі заговорили про «нюанси» після зустрічі із Сі

    Російський диктатор Володимир Путін під час візиту до Китаю вкотре намагався просунути стратегічний для Кремля газовий проєкт «Сила Сибіру-2», однак замість очікуваного прориву Москва отримала вкрай стриману реакцію Пекіна. Попри гучні заяви про «безпрецедентне партнерство» між Росією та Китаєм, після переговорів Кремль був змушений визнати: остаточних домовленостей щодо нового газогону досі немає.

    Про це свідчать заяви речника Кремля Дмитра Пєскова після зустрічі Путіна та лідера КНР Сі Цзіньпіна, а також публікації Bloomberg, Reuters і CNBC щодо результатів візиту російського президента до Пекіна.

    За словами Пєскова, Москва та Пекін «загалом досягли розуміння» щодо основних параметрів проєкту «Сила Сибіру-2», однак конкретики він не надав. Представник Кремля визнав, що сторони поки не узгодили остаточних умов реалізації проєкту та продовжують обговорювати «нюанси».

    «Розуміння вже є, залишилося домовитися про деякі нюанси», — заявив Пєсков, додавши, що деталі є «комерційною інформацією».

    Саме ця стриманість російської сторони різко контрастувала з традиційною риторикою Кремля про «всеосяжне стратегічне партнерство» між Росією та Китаєм. Аналітики звертають увагу: якби Москва справді отримала від Пекіна згоду на будівництво газогону, Кремль навряд чи обмежився б настільки розмитими формулюваннями.

    Газогін «Сила Сибіру-2» є одним із ключових геоекономічних проєктів Росії після втрати європейського газового ринку через війну проти України та санкції Заходу. Проєкт передбачає постачання до Китаю до 50 мільярдів кубометрів російського газу щороку через територію Монголії.

    Після різкого скорочення експорту до Європи Москва фактично втратила свого головного покупця газу. До повномасштабного вторгнення РФ продавала до країн ЄС понад 150 мільярдів кубометрів газу щороку. Натомість нині Кремль намагається переорієнтувати енергетичні потоки на Китай та Азію.

    Однак Пекін не поспішає рятувати російський газовий сектор. Bloomberg із посиланням на джерела повідомляє, що китайська сторона продовжує займати жорстку позицію щодо ціни на газ та умов фінансування проєкту. Китай прагне купувати російський газ за внутрішніми російськими цінами, що для «Газпрому» означало б суттєве зниження прибутковості.

    Ще однією проблемою для Кремля є те, що Китай не відчуває критичної потреби у новому російському газогоні. Пекін активно диверсифікував постачання енергоносіїв і має довгострокові контракти з Туркменістаном, Катаром та Австралією, а також нарощує закупівлі скрапленого природного газу.

    Аналітики CNBC зазначають, що Росія зараз перебуває у значно слабшій переговорній позиції, ніж кілька років тому. Через санкції та втрату європейського ринку Москва стала набагато більш залежною від Китаю, тоді як Пекін отримав можливість диктувати свої умови.

    Енергетична експертка Центру глобальної енергетичної політики Колумбійського університету Анна Мікульська зазначила CNBC, що Китай «не поспішає підписувати угоду, оскільки чудово розуміє, наскільки Росія потребує цього проєкту».

    За даними Reuters, Кремль уже щонайменше п’ять разів намагався домогтися остаточної згоди Пекіна щодо «Сили Сибіру-2», однак переговори постійно заходять у глухий кут.

    Під час нинішнього візиту Путін також намагався використати кризу на Близькому Сході як аргумент на користь російського проєкту. Російська сторона розраховувала, що нестабільність на енергетичних ринках та ризики для постачання нафти й газу через Ормузьку протоку можуть підштовхнути Китай до швидшого рішення. Однак, судячи з результатів переговорів, Пекін не вважає ситуацію достатньо критичною для поспішних домовленостей.

    Попри відсутність прориву щодо газогону, Путін і Сі Цзіньпін продовжили публічно демонструвати політичну близькість. Під час зустрічі китайський лідер назвав президента РФ «дорогим другом», а сторони вкотре заявили про стратегічне партнерство та протидію «однополярному світу».

    Втім, за лаштунками переговорів ситуація виглядає набагато складнішою. Financial Times раніше повідомляло, що Китай дедалі обережніше ставиться до надмірної залежності від Росії та не хоче брати на себе ризики, пов’язані із західними санкціями. Крім того, Пекін намагається балансувати між підтримкою Москви та збереженням економічних відносин із ЄС і США.

    Для Кремля ж ситуація стає дедалі складнішою. «Газпром» продовжує втрачати прибутки, а експорт газу до Європи залишається на мінімальних рівнях. У 2025 році компанія зафіксувала один із найгірших фінансових результатів за останні десятиліття.

    На цьому тлі «Сила Сибіру-2» для Москви перетворилася не просто на економічний, а фактично на політичний проєкт виживання російської газової галузі. Однак нинішній візит Путіна до Китаю показав: попри всю риторику про «дружбу без меж», Пекін не готовий беззастережно рятувати Кремль від наслідків його власної війни та енергетичної ізоляції.

  • Росія втратила авіамаршрути: міжнародних рейсів стало менше, ніж у СРСР

    Росія втратила авіамаршрути: міжнародних рейсів стало менше, ніж у СРСР

    Росія продовжує втрачати міжнародне авіасполучення на тлі санкцій, міжнародної ізоляції та наслідків повномасштабної війни проти України. Станом на літо 2026 року з російських аеропортів можна вилетіти прямими рейсами лише до 31–32 країн світу, що в кілька разів менше, ніж у період існування Радянського Союзу.

    Про це повідомляє Telegram-канал “Важные истории”.

    За інформацією джерел, у 1980-х роках СРСР мав пряме авіасполучення приблизно з 80–100 країнами світу. Навіть у період “залізної завіси”, коли Радянський Союз перебував у політичній конфронтації із Заходом, міжнародна маршрутна мережа залишалася значно ширшою, ніж сьогоднішня мережа Російської Федерації.

    В АТОР визнають, що частина рейсів у радянські часи формально вважалася внутрішньою через існування союзних республік. Проте навіть після коригування цієї статистики сучасна Росія має значно гірші показники міжнародного авіасполучення, ніж СРСР у період найбільшої геополітичної напруги.

    Експерти пов’язують різке скорочення міжнародних маршрутів насамперед із повномасштабною війною проти України та масштабними санкціями, які Захід запровадив проти російського авіаційного сектору після 2022 року.

    Після початку вторгнення більшість країн Європи, Північної Америки та частина азійських держав закрили свій повітряний простір для російських літаків. Водночас провідні світові авіакомпанії припинили польоти до Росії, а міжнародні лізингодавці вимагали повернення сотень літаків, які використовували російські перевізники.

    Через санкції російська цивільна авіація також втратила доступ до офіційного технічного обслуговування літаків Boeing та Airbus, а також до постачання оригінальних запчастин. У результаті російські авіакомпанії були змушені перейти до так званої “канібалізації” флоту — розбирання частини літаків на деталі для підтримки роботи інших бортів.

    Аналітики зазначають, що це поступово погіршує безпеку польотів та збільшує технічні ризики для російської авіації.

    Наразі прямі рейси з РФ зберігаються переважно до країн, які або не підтримали санкції, або мають із Москвою тісні економічні чи політичні зв’язки. Серед доступних напрямків — Азербайджан, Вірменія, Білорусь, Казахстан, Киргизстан, Таджикистан, Узбекистан, Грузія, Монголія, Китай, Індія, Індонезія, Таїланд, В’єтнам, Сербія, Туреччина, ОАЕ, Оман, Іран, Афганістан та Північна Корея.

    Також польоти здійснюються до невизнаної Абхазії та частково до Гонконгу й Ізраїлю.

    Втім, навіть у Росії визнають, що реально популярними для туристів залишаються лише близько 15 напрямків. Багато доступних рейсів є економічно невигідними, мають низький попит або пов’язані з політичними та безпековими ризиками.

    Ситуацію ускладнює і те, що частина держав, які формально не приєдналися до санкцій, все одно обережно ставиться до співпраці з російською авіацією через ризик вторинних санкцій США та ЄС.

    Окремою проблемою для Росії стало скорочення рейсів навіть у традиційно дружні країни. Після запровадження санкцій Москва так і не змогла повноцінно відновити авіасполучення із Саудівською Аравією, Кувейтом, Бахрейном, Алжиром, Венесуелою та Кубою.

    На думку експертів, це свідчить не лише про санкційний тиск, а й про загальне падіння привабливості російського ринку для міжнародних перевізників та туристичної галузі.

    Крім того, через закриття європейського повітряного простору російські літаки змушені використовувати довші маршрути для польотів до Азії, що призводить до збільшення витрат на паливо, обслуговування та логістику.

    У результаті авіаквитки для самих росіян значно подорожчали, а частина міжнародних подорожей стала економічно недоступною для багатьох громадян РФ.

    Аналітики наголошують, що авіаційна ізоляція стала одним із найпомітніших символів міжнародного відокремлення Росії після початку війни. Якщо раніше російська влада намагалася демонструвати стабільність і глобальну інтеграцію, то тепер країна дедалі більше втрачає зв’язки зі світовою транспортною системою.

    На цьому тлі російська влада активно просуває ідею розвитку внутрішнього туризму та створення власного авіапрому. Однак експерти сумніваються, що Росія зможе швидко замінити західні літаки та технології, особливо в умовах санкцій і дефіциту сучасних комплектуючих.

    Скорочення міжнародного авіасполучення також стало ще одним показником економічних проблем РФ, про які останнім часом дедалі частіше говорять навіть російські джерела та міжнародні аналітики.