Golovnitemu.com

Позначка: ЗСУ

  • Чи можливий новий наступ на Харків

    Чи можливий новий наступ на Харків

    Західні і російські ЗМІ кажуть про намір Кремля захопити Харків – друге за кількістю населення місто в Україні. На початку повномасштабного вторгнення війська РФ вже намагалися це зробити, але зазнали болючої поразки.

    Розмови про повторний наступ на Харків підігрівають і неоднозначні заяви російського президента Володимира Путіна про створення “санітарної зони” вздовж україно-російського кордону. На думку очільника Кремля, це має убезпечити Бєлгород та область від обстрілів з боку України і рейдів російських добровольчих груп, підтримуваних українською владою.

    Про можливий наступ росіян на Харків вже навіть змушений був коментувати головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський.

    Найближче українське місто до Бєлгородської області – саме Харків, від нього до кордону лише близько 30 км.

    “Я зараз не готовий говорити з приводу того, що і як ми маємо приєднувати. Не виключаю, що ми змушені будемо в якийсь момент створити певну санітарну зону на сьогоднішніх територіях, підпорядкованих київському режиму”, –- заявив Путін 18 березня, відповідаючи на питання, чи планується “приєднання до РФ Харківської області”.

    Але чи має Росія достатньо сил і засобів для такої масштабної операції?

    Як це було 2 роки тому

    .

    АВТОР ФОТО,УНІАН Підпис до фото, Спалений у Харкові російський “Тигр”, лютий 2022 року

    Розпочавши вранці 24 лютого 2022 року напад на Україну, російські війська атакували відразу на декількох напрямках. Один з них був на Харків.

    Основними ударними силами тут були російські загони спецпризначення і розвідки. Українські військові аналітики Михайло Жирохов і Андрій Харук у своїй книзі “Бойова хроніка 2022 року” звертають увагу, що битва за Харків мала низку особливостей порівняно з іншими містами.

    Зокрема, саме тут росіяни дуже активно використовували важку артилерію, наприклад, реактивну систему залпового вогню “Смерч”.

    “На інших напрямках використання артилерії було досить обмеженим – росіяни намагалися захоплювати міста та інші ключові пункти з ходу, діями рейдових груп”, – зазначають автори книги.

    Російські війська пробували атакувати місто “в лоб”, рухаючись зі сходу через окружну дорогу Харкова. Оборонці відбивали всі атаки, а 27 лютого вщент знищили групу російського спецпризначення, яка спробувала прорватись до центру міста.

    Після цього росіяни спробували оточити місто з півдня і півночі. На півдні їм вдалося на декілька діб взяти під свій контроль місто Чугуїв, але з північного флангу вони відразу програли битву за село Дергачі і відкотилися за межі харківської окружної.

    зсу

    АВТОР ФОТО,REUTERS Підпис до фото, Знищений бронетранспортер біля школи в Харкові, 28 лютого 2022 року. На початку повномасштабного вторгнення Росія намагалася захопити місто відносно невеликими силами, але зазнала невдачі

    Вже через пів року українські Сили оборону проведуть блискучу наступальну операцію і звільнять майже всю Харківщину, вигнавши російські війська за лінію державного кордону.

    Спроба захопити Харків провалилась не в останню чергу через невелику чисельність російських військ (орієнтовно 16 батальйонно-тактичних груп, тобто 11-13 тисяч бійців), хаотичне планування наступальних операцій і потужний опір Сил оборони та місцевого населення.

    Однак після відступу Росія не лише не припинила регулярні ракетні обстріли українського міста, але й суттєво посилила їх за останній місяці.

    За словами міського очільника Ігоря Терехова, в Харкові зруйнована практично вся критична енергетична інфраструктура, навіть приватна.

    Підготовка нового наступу?

    Про те, що Росія, ймовірно, готує потужний наступ на Харківському напрямку, західні ЗМІ почали писати ще з початку року. Однак українська влада і військове командування заперечували ці побоювання, зазначаючи, що жодних ознак створення потужного ударного угруповання для наступу безпосередньо на місто поки що не фіксується.

    В ЗСУ наголосили на тому, що з кінця осені і майже всю зиму Росія намагалась прорвати українську оборону біля Куп’янська – це за 100 км від Харкова на схід. Однак росіянам це так і не вдалося, тож про загрозу з цього напрямку говорити поки що не варто. Тим більше, що в останні дні російські атаки на цій ділянці фронту майже припинились.

    В другій половині березня, після переобрання Путіна на посаду президента РФ, розмови про підготовку вторгнення в бік Харкова знову стали актуальними. Зокрема про це написали “ліберальні” російські видання “Мєдуза” і “Вєрстка”.

    Перше, з посиланням на джерела у владі РФ, заявило, що Володимир Путін, ймовірно, після виборів визначив завдання взяти Харків і після цього поступово згортати “спеціальну військову операцію” – так в Росії на офіційному рівні називають війну з Україною.

    “Символічно це також перемога. Місто-мільйонник, де багато російськомовного населення”, — сказав ЗМІ один із співрозмовників.

    рф

    АВТОР ФОТО,EPA Підпис до фото, За даними російських ЗМІ, для захоплення Харкова російська влада спробує мобілізувати 300 тисяч бійців

    Інше видання – “Вєрстка” – повідомило, що Кремль розраховує найближчим часом мобілізувати до військ 300 тисяч бійців саме для проведення операції із захоплення Харкова.

    Нібито за планом російської влади, мобілізовані здебільшого будуть відправлені для прикриття кордону в Бєлгородській області, а досвідчені бійці, які вивільняться після цього, будуть задіяні в “харківській операції”.

    За даними виданням, що посилається на інформовані джерела, Кремль планує не штурмувати українське місто напряму, а оточити його.

    Станом на 1 квітня російська влада не оголошувала про проведення нової хвилі мобілізації, яка необхідна для створення такого потужного ударного угруповання. Але 30 березня президент Путін підписав указ про призов на строкову службу 150 тисяч росіян. Це найбільша кількість за останні 8 років.

    Немає нових військ

    Слід зауважити, що про підготовку “нового потужного наступу” Росії заявляє і українська влада. Але не вказує, на якому саме напрямку це планує зробити противник.

    Президент Володимир Зеленський в інтерв’ю CBS зазначив, що Україна готує додаткові резерви, щоб відбити російський контрнаступ, що почнеться за декілька місяців.

    “Ми ділимося з партнерами інформацією і говоримо, що Росія буде готувати контрнаступальні дії, це може бути кінець травня або червень”, – сказав він.

    За словами командувача Сухопутних військ ЗСУ генерала Олександра Павлюка, в Росії вже зараз створюють угруповання зі 100 тисяч військових, яких, можливо, використають в цьому новому наступі.

    “Така ймовірність є, що на початок літа вони можуть мати певні сили для проведення відповідних наступальних операцій на одному з напрямків”, – сказав він, не уточнивши про який саме напрямок йдеться.

    Військовий аналітик групи “Інформаційний спротив” Костянтин Машовець звертає увагу, що на початку операції з оточення Харкова російським військам потрібно буде дійти до рубежу Котельва (місто на перетині Полтавської, Сумської і Харківської областей) – Валки (районний центр за 40 км на захід від Харкова).

    Але на цьому шляху стоять два “потужні вузли української оборони” – містечка Охтирка і Богодухів.

    Костянтин Машовець оцінює, що тільки для проведення такої складної операції Росія має задіяти більше ніж 1-2 загальновійськові армії, тобто орієнтовно понад 200 тисяч бійців.

    зсу

    АВТОР ФОТО,GOOGLE MAPS Підпис до фото, На думку військових експертів, щоб провести операцію з оточення Харкова Росії необхідно буде здійснити масштабний наступ за напрямком Котельва – Валки

    Інша проблема для Кремля – південний фланг цього наступу. Тут подальший рух до обласного центру неможливий, допоки українські війська надійно утримують плацдарм на східному березі річки Оскіл біля Куп’янська. Лише після прориву на цій ділянці російська армія могла б рухатись далі до Чугуєва і Первомайська для охоплення Харкова з південного фасу.

    Відповідно, на думку Машовця, проведення Росією влітку цього року масштабної наступальної операції на Харків є малоймовірним. В першу чергу, через відсутність станом на зараз необхідної кількості підготовлених військ, боєприпасів і матеріально-технічних засобів.

    Військовий експерт Олександр Коваленко вважає, що для наступу на Харків Росії потрібно буде зібрати не менше 500 тисяч бійців плюс резерв 100-150 тисяч.

    Однак це фактично чисельність всього угруповання російських військ, що зараз перебуває в Україні. Наприкінці минулого року Путін заявив, що в “зоні бойових дій” вже перебуває 617 тисяч військових РФ.

    Відповідно, за короткий час створити, підготувати і забезпечити аналогічне за чисельність угруповання фактично неможливо.

    До прикладу, восени 2022 року при оголошенні “часткової мобілізації” за місяць Росія змогла набрати близько 300 тисяч нових бійців, на їхню підготовку було витрачено ще пару місяців, але навіть після цього при переміщенні в зону бойових дій ще тривалий час всі аналітики вказували на низьку якість російських “мобіків”.

    “Забезпечити таке угруповання (в 500 тисяч осіб) Росія не має можливості у короткі терміни і це дуже тривалий і не непомітний процес, на який буде відповідна реакція”, – резюмує Коваленко.

    зсу

    АВТОР ФОТО,EPA Підпис до фото, Підготовка бійців Національної гвардії України на полігоні біля Харкова

    Допомогти в реалізації задумів Кремля міг би фактор несподіванки.

    Зокрема, саме він 24 лютого 2022 року допоміг російському угрупованню в складі 15 БТГр (орієнтовно 11-12 тисяч бійців) дійти до західних околиць Києва. Але зараз на нього влада РФ не зможе розраховувати – українська армія значно укріпила кордон на Харківщині, підготувавши декілька ліній фортифікаційних споруд.

    Головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський, однак, наголошує, що не треба ігнорувати інформацію про підготовку ворога до наступальних дій на Харківщині. Тому українське командування вживає всіх заходів для “адекватного реагування на таку ймовірність”.

    “Якщо росіяни рушать туди знову, то Харків стане для них фатальним містом”, – вважає головком.

  • Чому російські бомби-планувальники змінюють хід війни в Україні

    Чому російські бомби-планувальники змінюють хід війни в Україні

    Кажуть, що чим глибше солдат копає, тим більше в нього шансів вижити. Але на лінії фронту в східній Україні руйнівна сила нової російської зброї перевіряє віру солдатів. Про це пише The Times.

    На полі за містом Лиман утворилася вирва 15 м у поперечнику і глибша, ніж будь-який український окоп. Від удару російської авіабомби залишилася діра, достатня для розміщення невеликого будинку. Без західних винищувачів, що забезпечують необхідне повітряне прикриття, в українських солдатів немає нічого, що могло б їх захистити, крім молитви.

    Окопи слабо захищають від посилення повітряної кампанії противника. За останні два тижні Росія двічі завдала масованих ракетних і безпілотних ударів по українській інфраструктурі. За словами глави МЗС України Дмитра Кулеби, Москва також скинула 700 фугасних бомб за 6 днів.

    Минулого тижня на Харків, друге за величиною місто України, впала планувальна бомба. Росія почала використовувати такі бомби на початку минулого року. Але їхній руйнівний ефект найбільш яскраво проявився під час боїв за Авдіївку, коли російські винищувачі-бомбардувальники випустили по місту 250 таких бомб за два дні.

    Модифікувавши радянські бомби модулем планування, що дає змогу “ковзати” до цілі, і додавши базові системи супутникової навігації, Росія отримує повітряний контроль над містами і селами Донбасу.

    Бомби КАБ і ФАБ можуть бути випущені на відстані 40 миль за лінією фронту і впасти на землю за лічені хвилини, що ускладнює їхнє збивання українськими засобами ППО, призначеними для пошуку траєкторії, яку можна розпізнати.

    Плануючі бомби різняться за розміром: від ФАБ-250 вагою 250 кг до найбільшої бомби ФАБ-1500 вагою 1,5 тонни, майже половина якої складається з вибухівки. Зловісно те, що Росія зараз виробляє ФАБ-3000 вагою три тонни, а наприкінці цього року почне виробництво бомби-планувальника “Дрель”, що несе касетні боєприпаси.

    За словами пов’язаних із Кремлем військових блогерів, російські інженери можуть навіть додати до плануючих бомб реактивний двигун і паливний бак, що збільшить дальність до 55 миль і перетворить їх на базову крилату ракету, подібну до V1, яку використовували німці у Другій світовій війні.

    Наразі бомби, що планують, залишаються неточними. Російським генералам доводиться йти на компроміс, щоб поліпшити прицілювання. Протягом перших двох років конфлікту вони ретельно оберігали свої винищувачі. Але для точнішого скидання бомб російські пілоти повинні підніматися на велику висоту в небезпечній близькості від лінії фронту, наражаючи себе на небезпеку з боку українських ППО.

    Однак вражаючий рахунок підбитих літаків зупинився, коли на початку минулого місяця в Покровську було знищено дві батареї Patriot. Системи ППО, ймовірно, цінніші для українських командирів, ніж винищувачі для їхніх російських колег, і вони не бажають наражати їх на небезпеку. “Я запевняю вас, що зенітно-ракетні підрозділи, зокрема оснащені Patriot, продовжують виконувати завдання в призначених прифронтових районах”, – заявив після втрат Patriot командувач ВПС України Микола Олещук.

    Але оскільки Росія посилює нічні ракетні атаки по Україні, Київ повинен вирішити, чи захищати цивільне населення за сотні миль від лінії фронту, чи прикривати свої передові війська на Донбасі, переміщаючи ППО країною, як фігури на шаховій дошці.

    Гірше того, Києву доводиться економити ракети ППО через затримку пакета допомоги зі США. На відміну від цього, для Росії не існує стримуючих чинників, коли йдеться про самі бомби, що планують, і розрахунок зводиться до того, чи готові вони ризикувати літаками.

    Вигода Росії від нанесення ударів по лінії фронту може все частіше коштувати ризику втрати літака. За словами старшого наукового співробітника Королівського інституту збройних сил Великої Британії Джека Вотлінга, різниця між скиданням бомб на відстані 45 миль і 25 миль – це різниця між прицільним ударом по цілому селу й ударом по конкретній українській позиції.

  • Яку зброю українського виробництва вже використовують ЗСУ — пояснення Міноборони

    Яку зброю українського виробництва вже використовують ЗСУ — пояснення Міноборони

    За заступником глави Міністерства оборони Іваном Гаврилюком, українські військові вже цього року отримали вітчизняні боєприпаси та інші види озброєння. Нова українська зброя вже застосовується на фронті, зокрема, найбільшою групою серед них є артилерійські боєприпаси.

    Також за період з січня по березень українським військовим була постачена нова група безпілотних літальних апаратів (БпЛА). Ця група включає в себе як модернізовані БпАК для повітряної розвідки, так і абсолютно нові дрони різних типів, зокрема, FPV-камікадзе і ударні БПЛА багаторазового застосування.

    Крім того, на озброєння українських військових надійшли роботизовані наземні системи та засоби радіоелектронної боротьби (РЕБ). Роботизовані платформи виробництва України можуть виконувати різноманітні завдання, включаючи вогневу підтримку, транспортування поранених та логістику.

    Заступник глави Міністерства оборони також зазначив, що серед озброєнь, які надійшли на озброєння, є бронетехніка, спеціалізована техніка, засоби зв’язку та транспортні засоби. Деякі зразки озброєння мають унікальні характеристики, які невдовзі відчують на собі російські окупанти.

    Розвиток вітчизняної оборонної промисловості свідчить про високу динаміку в цьому секторі. Українські підприємства виробляють широкий асортимент військової техніки та озброєння, що допомагає забезпечити Збройні Сили України необхідними засобами для ведення війни.

  • Загроза для Краматорська та Слов’янська: що війська РФ здатні зробити на цьому напрямку

    Загроза для Краматорська та Слов’янська: що війська РФ здатні зробити на цьому напрямку

    Одним із можливих напрямків літнього наступу РФ може стати Слов’янсько-Краматорський. Військовий аналітик Костянтин Машовець оцінює можливості ворога, виявляючи суттєві труднощі у реалізації такого завдання.

    Ймовірним, як на мене, операційним напрямком наступу противника протягом літа – осені 2024-го року, може стати умовний Слов’янсько – Краматорський напрямок.

    Виходячи з формальних, напівофіційних “цілей війни”, які періодично вкидує у інформаціний простір Кремль, вони “стремятся защитить народ Донбасса”. Тобто, принаймні, формально – вийти на адміністративні межі Донецької та Луганської областей України.

    З цієї точки зору, на даний момент, Слов’янсько-Краматорська агломерація залишається єдиною більш-менш крупною міською агломерацією Донбасу під контролем України.

    Іншими словами, виходячі, навіть, з політичної доцільності, пуйлу “треба брати” міста Слов’янськ та Краматорськ, щоб формально аргументувати розв’язання кількарічної кривавої бійні в Україні.

    Звісно, що із реальними прагненнями кремлівського режиму у війні в Україні, це – лише привід. Але, якщо трохи спуститися вниз, на військово-стратегічний рівень, то сенс та логіка таких дій буде також цілком зрозумілою.

    Можливе зайняття противником району міст Слов’янськ та Краматорськ, очевидно, у цьому сенсі, різко погіршить становище СОУ як у Харківській області, так і по дирекції Павлоград – Дніпро. Тобто, зробить подальші перспективи ведення війни Україною загалом – достатньо складними.

    Однак, оцінюючи перспективи противника щодо можливості спланувати, організувати та провести значну за масштабами оперативно-тактичну наступальну операцію саме на цьому напрямку, треба врахувати цілу низьку факторів, які безпосередньо впливають на ці спроможності нашого ворога.

    Їх можливо, умовно, поділити на дві великі групи – фактори загального (стратегічного) характеру й фактори, які визначаються конкретної обстановкою на даному напрямку.

    До першої групи відносяться:

    • ситуація із формуванням та розгортанням стратегічних резервів противника. Я вже писав про них, тому більш детально зупинятися на цьому не буду. Якщо коротко, то ситуація із цим у ворога достатньо, скажімо так, складна. В першу чергу, із “технічним фактором”, й відповідно із – “термінами та строками”. Цілком можливо, що “прийняти участь” у наступальній операції зможуть далеко не всі стратегічні резерви противника;
    • очевидно, також, військово-політичному керівництву РФ поки що не вдається повністю та “окончательно” зупинити військово-технічну співпрацю України із рядом її країн-союзників, як передумову їхнього “успешного большого наступления” цим літом. Хоча, звісно, значні складнощі у відносинах із головним нашим союзником (США) Кремлю таки вдалося створити;
    • зірвати процес подальшого мобілізаційного розгортання українського війська як фактор попереднього зниження спроможності ЗСУ чинити ефективний опір на визначеному напрямку(ах) Кремлю також повністю не вдалося, хоча ну-у дуже значні перепони у цій сфері він таки створив. Не в останню чергу, через значний табунок “кротів” та прихованих “воздыхателей Кремля”, яким вдалося окопатися у вітчизняних структурах та формуваннях, які мають пряме відношення до заходів мобілізаційного розгортання в Україні. Ще один фактор – достатньо дивна позиція нашого вищого військово-політичного керівництва держави у цьому питання, яке явно “профілоніло усі строки”, ворушитися тут потрібно було скоріше та активніше;
    • очевидно, що у сенсі оперативного розгортання своїх стратегічних резервів (які ще треба “доформувати” належним чином) на цьому напрямку й загалом, підготовки майбутнього району дій до власної крупномасштабної наступальної операції, командування військ противника зіткнеться із певними складнощами. Існуюча у нього на сьогоднішній день система управління (в першу чергу, на оперативному рівні) явно не відповідає майбутнім завданням (про це поговоримо трохи нижче). Тим більше, що саме зосередження та розгортання наступальних угруповань не таке легке завдання, як декому здається на перший погляд;
    • також очевидно, що гіпотетична наступальна операція у бік Слов’янська та Краматорська повинна бути “ув’язана” із цілим рядом інших кроків на стратегічному рівні. Адже сама по собі вона навряд чи буде здатна докорінним чином переломити хід війни. Тому її вплив та наслідки, у цьому сенсі, противнику треба буде “значно розширити”. В першу чергу, вписавши її у своє стратегічне планування (іншими словами – ворогу потрібно буде ЗАЗДАЛЕГІДЬ визначитись із тим – для чого він її буде проводити, які дії він здійснить в рамках цього наступу на ІНШИХ напрямках й що він буде робити після її “умовно вдалого” завершення у сенсі своєї загальної стратегії ведення війни).

    Портосівський підхід – “я дерусь, тому що я дерусь”, тут явно не спрацює. Ворог вже був “під Слов’янськом”, займаючи Ізюм, й спроба “взяти Слов’янськ” нахрапом лише тому, що “так треба”, вже закінчилась для нього Харківським погромом. Саме небажання (ну, або невміння) ув’язувати сенс своїх дій на одних операційних напрямках з діями на інших й веде до такого роду “погромів”…

    Для Слов’янсько-Краматорського напрямку це стає ще більш актуальним, бо очевидно, що такого роду операція потребуватиме достатньо високого рівня взаємодії між, принаймні, двома угрупованнями військ противника – “Запад” та “Юг” (адже операція явно буде відбуватися\якщо буде на їх суміжних флангах), при цьому головні сили УВ “Юг” оперують значно південніше вказаного напрямку (якраз на Кураховсько – Вугледарському).

    Тепер, щодо конкретної ситуації на даному напрямку.

    Першим, й на мій погляд, визначальним фактором є існування Сіверського виступу (ну, або плацдарму, якщо комусь так більше подобається) ЗСУ. Іншими словами, приступити до практичного вирішення завдань на Слов’нсько-Краматорському напрямку противник без попереднього вирішення “проблеми Сіверського виступу” просто не зможе. В цьому, власне, й полягає головна відмінність цього напрямку від Курахівсько – Вугледарського. Допоки передові підрозділи ЗСУ знаходяться у 8-и км від західної околиці м.Лисичанськ, утримують район м.Часів Яр, Костянтинівка та рубіж Лиман – Ямпіль,”брати” Краматорськ або Слов’янськ противник явно не може…

    Тобто, у командування противника є два шляхи (метода) проведення наступальної операції у бік Слов’янська та Краматорська – зробити проблему ліквідації Сіверського виступу частиною її загального плану (й відповідним чином діяти поетапно, спочатку ліквідувавши його), ну або спробувати не звертати уваги на це й наступати через Лиман та Костянтинівку, обходячи агломерацію з північного та південного сходу й сподіваючись відрізати наші війська у Сіверському виступі “чуть позже”.

    На даний момент, противник силами угруповань військ (УВ) “Запад” та “Юг” намагається, по суті, створити зручні попередні умови для обох варіантів:

    • веде наступ на Лиманському напрямку військами(силами) 20-ї та 25-ї загальновійськових армій (ЗВА), сподіваючись, очевидно, не тільки витіснити наші війська західніше р.Ч.Жеребець, а й “зачистити” усе Серебрянське лісництво;
    • наполегливо силами УВ “Юг” (2-й та 3-й АК + 98-а повітряно-десантна дивізія\пдд) намагається пробитися у м.Часів Яр та у бік Костянтинівки.

    На сьогоднішній день, противник ще дуже далекий від досягненнях цих “проміжних” результатів. Бої на нашому плацдармі р.Ч.Жеребець та західніше й південно-західніше м.Бахмут носять “крайне ожесточенный характер”. Темпи просування передових підрозділів противника на вказаних напрямках такі, що сподіватися на те, що вони “встигнуть у встановлений термін” (тобто, за певний час ДО початку оперативного розгортання своїх наступальних угрупувань), противник поки не може…

    По суті, зараз командування противника (УВ “Запад” та “Юг”) намагаються зайняти найбільш зручні райони оперативного розгортання своїх майбутніх наступальних угрупувань для проведення гіпотетичної Слов’янсько – Краматорської наступальної операції . Приблизно це:

    • Зелена Долина – Колодязі – Лиман – Дробишеве (для північного фасу);
    • Стінки – Новодмитрівка – Костянтинівка – Осикове (для південного фасу)

    Але те йому, поки що, не вдається.

    Вийти у вказані райони й взяти їх під свій контроль противник, поки що, не може…

    Наскільки я розумію, у сенсі проведення будь-яких наступальних дій у бік Краматорська та Слов’янська, у командування противника існує й так званий “спрощений”, ну або “альтернативний” план.

    Його зміст полягає у поступовому витісненні наших військ з самого Сіверського виступу (вихід на рубіж Сіверськ – Званівка зі сходу та південного сходу).

    Над цим зараз “працюють” частини та підрозділи 106-ї повітряно-десантної дивізії (пдд) противника, а також його 2-го армійського корпусу (АК) зі складу 8-ї ЗВА. Їх останні спроби наступати на с.Виїмка, по дирекції Золотарівка – Верхньокам’янське, а також “зачистити” Білогорівка (верхн.) явно про це свідчать.

    З одночасним проривом у бік м.Лиман зі сходу та північного сходу, над чим зараз “працюють” війська 20-ї та 25-ї ЗВА зі складу УВ “Запад”.

    Я так розумію, що на думку російського командування це також “суттєво його наблизить” до Слов’янська та Краматорська й створить зручні “стартові” умови для організації та проведення більш широкого наступу у вказаному напрямку.

    Ще одним вирішальним фактором для противника щодо проведення гіпотетичної наступальної операції на Краматорсько-Слов’янському напрямку стане визначення її розмаху та “глибини охвату”.

    Й зрозуміло, чому саме – це суттєво вплине на обсяг та розмір наступальних угрупувань, які потрібно буде розгорнути у відповідних районах.

    Російські війська

    У цьому сенсі існує 2 варіанта.

    Так би мовити, програма “максимум”, із спробую максимально широко охопити (обійти) район Краматорсько-Слов’янської агломерації – через Костянтинівку та Дружківку з півдня та Святогорск й Лиман з півночі.

    Ну й програма “мінімум” – просто “ломитися” вздовж дороги Е-40 через Привілля та Ніканорівку у бік Краматорська, а також зачистити усе Серебрянське лісництво й спробувати взяти Ямпіль та вийти на Сіверськ з півночі.

    Обидва варіанта потребуватимуть зосередження наступальних угрупувань різного обсягу та розміру.

    Якщо у другому випадку можна буде обмежитись 1-2 мотострілецькими дивізіями (мсд), якими треба буде посилити 25-у ЗВА та однією ЗВА, яку потрібно буде розгорнути у смузі наступу північної частини УВ “Юг”, то у першому, за досвідом Бахмутської та Авдіївської операцій, потрібно буде ДОДАТОВО, як мінімум, 2-3 загальновійськових армії та й ще передбачити певні війська(сили), наприклад у вигляді 1-2 мсд (ну або цілого АК) для забезпечуючих дій у південно-західному напрямку…

    Я, звісно, допускаю, що противник “якісь” стратегічні резерви наштампує до літа, але, ще раз повторюсь – не факт, що вони у повній мірі набудуть бойових та оперативних спроможностей. Й потім, треба врахувати, що й на інших операційних напрямках – навряд чи наступить “благодать и благолепие”…

  • У лавах ЗСУ спостерігається ігрова залежність

    У лавах ЗСУ спостерігається ігрова залежність

    До 2020 року реклама азартних ігор була незаконною, як і сам цей бізнес. У серпні того ж року його легалізували, після чого в українських медіа почався сплеск реклами грального бізнесу.

    За даними Інституту масової інформації (ІМІ), з червня до жовтня 2023 року частка прихованої реклами на його користь у новинних стрічках популярних онлайн-медіа зросла з 12,4% до 16,4%. У медіа сильно впали доходи від реклами під час війни, а казино пропонують дуже цікаві умови – вони готові платити вдвічі-втричі вищу ціну за ринкову як премію за репутаційні ризики для рекламного майданчика.

    Агресивна реклама грального бізнесу, яка зараз лунає з кожної праски, дала результат – за даними НБУ, у 2023 році українці щоденно програвали в онлайн-казино близько 400 млн грн, або понад 12 млрд грн на місяць. Для розуміння – гральний бізнес за 2023 рік сплатив близько 10 млрд грн податків, тобто менше, ніж українці програють за один місяць. Водночас загальний обіг грального бізнесу зріс майже в 15 разів на рік і сягнув 207 млрд грн.

    При цьому український азартний бізнес після початку війни показує, що допомагає армії і всіляко інформує про це через рекламу. Однак у публічний простір прориваються історії про те, що українські військові стали чи не головними клієнтами онлайн-казино.

    “У нашому підрозділі боєць натрапив на рекламу казино в інтернеті і зайшов “трошки побалуватися”. Ми отримуємо бойові 50-100 тисяч гривень. Через тиждень після отримання зарплати він уже ходив і позичав гроші в побратимів. Ми подивилися історію його картки, і виявилося, що він програв 80 тисяч тільки за одну ніч. При цьому постійно повторює, що тримає ситуацію під контролем”, – розповів журналістам начальник евакуаційної групи з Куп’янського напрямку.

    “Волонтерським майном забиті ломбарди і сайт ОЛХ. Азартні ігри на час воєнного стану потрібно заборонити. Їхні податки нівелюються зламаними життями бійців. Жодні донати онлайн-казино не компенсують збитків, яких вони завдали армії”, – написав молодший сержант 59 ОМПБ Павло Петриченко, який називає те, що відбувається, епідемією ігроманії.

    Нардеп Олексій Гончаренко стверджує, що “9 із 10 солдатів на передовій мають проблеми з казино або беттінгом”.

    “Гроші програються. Потім беруть кредити. І так по колу. Це проблема яка прямо зараз знищує моральний стан військових. Але крім цього вона створює проблему і на потім. Людина пробула рік-два на передовій. Отримувала там умовно від 60 до 150 тисяч гривень. Замість того, щоб купити житло, інвестувати чи просто відкласти гроші – все програла”, – пише Гончаренко.

    Павло Петриченко пропонує ввести реєстр і верифікацію гравців на час воєнного стану, обмеживши користувачів, які отримують зарплату з військових частин. Частково у цієї проблеми вже є рішення – в Україні діє Реєстр лудоманів – осіб, яким обмежено доступ до гральних закладів та участь в азартних іграх. За даними Комісії з регулювання азартних ігор і лотерей (КРАІЛ), за три роки існування до переліку було включено 3871 особу. Переважна більшість – 87% із них – потрапили до списку 2023 року.

    Однак 99% осіб потрапили до Реєстру за власною заявою про самообмеження. Лише 1% осіб було включено до реєстру за рішенням КРАІЛ – у тих випадках, коли із заявою зверталися родичі лудомана. Водночас за рішенням суду жодна людина не потрапила до Реєстру.

    Для лудоманів в Україні передбачено тільки тимчасові заборони на відвідування гральних закладів – на строк від шести місяців до трьох років. Після закінчення термінів дія цих обмежень автоматично припиняється. Також слід зазначити, що в грудні 2023 року було ухвалено Закон 9422, який забороняє видавати кредити лудоманам, які потрапили до Реєстру. Однак це обмеження дійсне тільки в тому разі, якщо в переліку зазначено, що людина використовувала кредитні кошти для гри.

  • Проводиться розслідування щодо неслужбових стосунків начальника Рівненського ТЦК з колегами

    Проводиться розслідування щодо неслужбових стосунків начальника Рівненського ТЦК з колегами

    У Рівному проводять службову перевірку начальника ТЦК через опубліковане в мережі відео, де він на робочому місці цілується з колегами.

    Про це повідомили Сухопутні війська ЗСУ.

    На відео, опублікованому низкою медіа, фігурує начальник Рівненського об’єднаного міського ТЦК Олександр Ярмошевич.

    Кадри знято, судячи з усього, під час таємного відеоспостереження у службовому приміщенні – на них посадовець у різні часові відрізки цілується з різними співробітницями. На відео можна розпізнати щонайменше трьох жінок.

    “З приводу оприлюдненого відео розпочато службову перевірку. Надалі належну оцінку буде надано як змісту змонтованого відеоряду, часовому проміжку, так і факту встановлення таємного відеоспостереження у службовому приміщенні”, – зазначили в Сухопутних військах.

    36-річний Олександр Ярмошевич – підполковник ЗСУ. Брав участь в АТО, після чого був призначений на посаду начальника Рівненського ТЦК.

  • В Україні дефіцит ПВО: ударів по тилу буде більше, а збивати будуть менше

    В Україні дефіцит ПВО: ударів по тилу буде більше, а збивати будуть менше

    Пішли плітки, що Україні доведеться жити постійно в дефіциті ППО.

    Цей кейс неможливо вирішити за багатьма факторами.

    Гроші та дефіцит самих ППО і боєприпасів до установок.

    Ще одна проблема, постійно зростаючі ціни через попит на ППО.

    Виходячи з цього можна сміливо заявити, що ударів по тилу ЗСУ буде більше, а збивати будуть менше.

    У той же час, коли нам повідомляють, що українська ППО збиває більшість ракет і БПЛА, але водночас 50% української енергетичної системи знищено, то виникають запитання.

    Масованим обстрілом 22 березня було серйозно пошкоджено дві ТЕС ДТЕК: Бурштинську і Ладижинську.

    Про це повідомив виконавчий директор компанії Дмитро Сахарук.

    “Ми втратили 50% встановленої потужності. У нас постраждали всі блоки на Бурштинській ТЕС і всі – на Ладижинській ТЕС. Енергоблоки в різному ступені руйнування: від повної до понад 50%… У деяких випадках потрібно будувати блоки майже з нуля”, – розповів Сахарук.

    Їхнє відновлення може зайняти понад 2 роки.

    Також не працює сильно пошкоджена КАБами Курахівська ТЕС.

  • Зеленський в інтерв’ю CBS News сказав, що Україна не готова до захисту від ще одного великого російського наступу

    Зеленський в інтерв’ю CBS News сказав, що Україна не готова до захисту від ще одного великого російського наступу

    Україна не готова до захисту від ще одного великого російського наступу, очікуваного наприкінці травня або в червні, заявив Зеленський в інтерв’ю CBS News.

    Він каже, що зараз ЗСУ вдалося стримати наступ Росії в найгірші зимові місяці і “стабілізувати ситуацію”.

    Але він каже, що ЗСУ складно боротися з РФ, тому що її артилерія більш далекобійна, а в України величезний дефіцит і артилерії, і снарядів до неї.

    “У нас не було набоїв, артилерійських снарядів, багато різних речей”, – сказав він, підкресливши, що, хоча його військам вдалося втримати росіян дотепер, вони не готові захищатися від іншого великого російського наступу, очікуваного найближчими місяцями”, – пише CBS News.

    Зеленський зустрівся з журналістами в Сумській області, де активізувалися обстріли, і заявив, що весь район перебуває у воєнному стані у зв’язку зі значним збільшенням чисельності російських військ по той бік кордону і нападами на довколишні села.

    “Зазвичай, коли вони атакують артилерією і руйнують села, після цього вони завжди намагаються зайняти їх. Ми не знаємо, що буде завтра. Тому ми повинні готуватися”, – сказав Зеленський.

    Президент “погодився”, що буде “дуже непросто” виграти війну, поки Путін залишається при владі. І заявив, що якщо Україна не встоїть, то наступним буде Казахстан, потім країни Балтії, потім Польща, потім Німеччина – “принаймні половина Німеччини”.

    А також знову дорікнув США у невиділенні допомоги і зазначив, що під 80% грошей із цієї допомоги залишаються у Штатах.

    Володимир Путін не планує заморожувати війну в Україні та хоче повністю її окупувати.

    Про це заявив Володимир Зеленський в інтерв’ю CBS.

    “Ця людина не хоче закінчити війну. Він продає свою національну ідею – повернення Радянського Союзу, навіть більше, ніж Радянського Союзу, – Російської імперії. Він продає цю ідею своєму суспільству. Йому невигідно закінчувати цю війну, поки він нас не окупує”, – сказав український президент.

  • За зиму росіяни стратили 32 українських військовополонених, що перевищує попередні рекорди: звіт Місії ООН

    За зиму росіяни стратили 32 українських військовополонених, що перевищує попередні рекорди: звіт Місії ООН

    У період з 1 грудня 2023 року по 29 лютого 2024 року Моніторингова місія ООН з прав людини в Україні зафіксувала страту 32 українських військовополонених, що стало найбільшою кількістю в порівнянні з попередніми періодами.

    Ці висновки містяться у звіті Місії, оприлюдненому у вівторок, 26 березня. Документ охоплює період з 1 грудня 2023 року по 29 лютого 2024 року та базується на інтерв’ю з 60 звільненими з полону українськими військовими. Свідчення відображають жахливе ставлення та незадовільні умови у полоні, включаючи обмежений зв’язок з рідними, а також проблеми з харчуванням та медичною допомогою.

    Зазначається, що російська армія продовжує застосовувати тортури, жорстоке поводження та інші порушення прав людини. Зокрема, документ фіксує раніше встановлені практики тортур, утримання без зв’язку зі світом та насильницькі зникнення.

    Поміж іншого, звіт містить інформацію про інтерв’ю з 44 російськими військовополоненими, які надавали свідоцтва про тортури та жорстоке поводження в місцях тимчасового перебування після виходу з зони бойових дій.

    Місія також підтверджує інформацію про насильство російських військових над мешканцями окупованих територій України, у тому числі про вбивства цивільних осіб та обмеження свободи висловлення поглядів.

  • Напруженість у зоні близької до Часового Яру на фронті наростає

    Напруженість у зоні близької до Часового Яру на фронті наростає

    Представник 26-ї артилерійської бригади, Олег Калашніков, виступив з коментарем щодо ситуації під Часовим Яром у Донецькій області, де в останні дні російські війська продовжують просуватися вперед.

    У телеінтерв’ю Калашніков підкреслив, що Часів Яр є стратегічно важливим об’єктом для російських військ, що ставить під загрозу безпеку населеного пункту Костянтинівка.

    “Ситуація залишається складною. Російська армія не припиняє спроб штурмувати об’єкти, вона активно розвідує і шукає слабкі місця. Головні зусилля зосереджені на Богданівському, Іванівському та прилеглих територіях. Крім того, тривають значні бої поблизу Кліщіївки та Андріївки”, – пояснив він.

    За словами Калашнікова, на Бахмутському напрямку артилерія працює майже цілодобово, відпрацьовуючи цілі точково, одну за одною.

    “Часів Яр став основною метою на цьому напрямку фронту. Костянтинівка також перебуває у небезпеці”, – додав він.

    Згідно з висловлюванням спікера, російські війська не збираються припиняти спроби просунутися далі у напрямку Часового Яру, і, можливо, й далі.

    “Проте, важко говорити про їхні успіхи”, – підкреслив Калашніков.