Україна наближається до критичного етапу в процесі європейської інтеграції – адаптації до екологічних норм Європейського Союзу. Відомо, що в нашій країні підприємства наразі сплачують близько 1 євро за тонну викидів вуглецю, тоді як у ЄС ця сума коливається між 70 і 90 євро. Експерти попереджають, що без належної підготовки українські виробництва можуть зіткнутися з серйозними труднощами найближчими роками.
За інформацією видання «Європейська правда», інтеграція України до ЄС означатиме включення до системи кліматичного регулювання, зокрема до Системи торгівлі викидами ЄС (EU ETS). Це матиме суттєвий вплив на правила ведення бізнесу. Вже сьогодні деякі українські виробники відчувають наслідки нової європейської кліматичної політики, яка була реалізована через механізм CBAM (Carbon Border Adjustment Mechanism) – вуглецевий податок ЄС.
Цей механізм має на меті запобігти перенесенню виробництв до країн з менш жорсткими екологічними вимогами. Таким чином, імпортерам до ЄС доведеться компенсувати різницю у витратах на викиди між їхніми країнами та країнами Європейського Союзу, що є особливо чутливим питанням для України.
На сьогоднішній день в Україні ціна на викиди CO₂ становить близько одного євро за тонну, у той час як у ЄС цей показник перевищує 70 євро. Це створює реальну загрозу, що українські підприємства можуть зіткнутися із збільшенням витрат більш ніж у 60 разів після інтеграції до європейської системи.
Експерти зазначають, що швидке впровадження нових норм без підготовки може стати серйозним фінансовим тягарем для багатьох галузей, зокрема для металургії, хімічної промисловості та енергетики. Проблема полягає не лише у високій вартості квот на викиди, але й у відсутності фінансування, яке могло б забезпечити модернізацію підприємств. Низька ціна на викиди в Україні призводить до обмежених надходжень до фондів, що фінансують модернізацію, у результаті чого підприємства не можуть перейти на нові екологічні технології.
Зараз в Україні діє Фонд декарбонізації, який фінансується через екологічні платежі, однак цих коштів недостатньо для значної модернізації. Експерти пропонують поступово підвищувати ціну на викиди вуглецю, щоб дати бізнесу можливість адаптуватися до нових умов і залучити інвестиції в модернізацію.
Крім того, пропонується створення спільного фінансового інструменту між Україною та ЄС, який би працював на основі співфінансування. Кожен євро, отриманий Україною від оподаткування викидів чи продажу квот, доповнювався б коштами з ЄС, що могло б суттєво підвищити фінансування для екологічної модернізації.
У перспективі цей механізм може мобілізувати мільярди євро щорічно для оновлення промисловості та відновлення після війни. В умовах війни Україні необхідно залучати зовнішнє фінансування, оскільки покладатися лише на державний бюджет неможливо. Тому підтримка з боку ЄС є критично важливою для адаптації економіки до нових правил.
Експерти підкреслюють, що кліматична політика стала не лише екологічним питанням, але й важливим фактором економічної конкурентоспроможності та майбутнього України в ЄС. Якщо Київ дійсно прагне інтеграції до європейського ринку, зростання цін на викиди вуглецю є неминучим. Водночас Брюссель також має стати партнером, який допоможе українській промисловості пройти цей складний етап без втрати конкурентоспроможності.
Успішна інтеграція України до європейської зеленої економіки залежатиме від того, наскільки ефективно вдасться знайти баланс між екологічними вимогами та підтримкою бізнесу.