Європейський Союз розробляє амбітні заходи, спрямовані на зміну підходів до міжнародної торгівлі та забезпечення постачань. Президентка Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн оголосила про намір ввести нове законодавство, яке зобов’яже компанії країн-членів ЄС шукати альтернативні джерела постачання для критично важливих товарів і сировини, щоб зменшити їхню залежність від Китаю. Це сталося після саміту лідерів ЄС у Брюсселі, про що повідомляють кореспонденти Reuters.
Ця ініціатива виникла на фоні зростаючої тривоги європейських держав стосовно економічної залежності від Китайської Народної Республіки. Урсула фон дер Ляєн підкреслила, що процес «de-risking», тобто зменшення ризиків залежності від окремих країн, просувається недостатньо швидко, тому Брюссель має намір перейти від дій з рекомендацій до чітко визначених законодавчих механізмів.
Передбачається, що новий закон стане одним з найважливіших економічних рішень ЄС за останні роки. Згідно з планами, компанії у стратегічних секторах можуть бути зобов’язані мати декілька альтернативних джерел постачання критично важливих компонентів, що допоможе уникнути надмірної залежності.
Ситуація з рідкісноземельними металами та критично важливими мінералами стала каталізатором для активізації цих дій. У 2025 році Китай запровадив обмеження на експорт низки стратегічних ресурсів, продемонструвавши свою здатність впливати на світові ланцюги постачання. Це спонукало європейців до обговорення заходів, які допоможуть зменшити залежність від китайських ресурсів.
Сьогодні Китай контролює більшу частину глобальної переробки рідкоземельних елементів, що використовуються у виробництві електромобілів, мікрочипів, військової техніки, акумуляторів та сонячних панелей. Будь-які обмеження з боку Пекіна можуть створити суттєві ризики для європейської промисловості.
Крім того, значний дисбаланс у торгівлі між ЄС і Китаєм викликає нові побоювання. Президент Європейської ради Антоніу Кошта повідомив, що щоденний дефіцит торгівлі товарами між сторонами досягнув мільярда євро. Багато європейських лідерів вважають цю ситуацію неприпустимою та небезпечною для економіки.
За даними 2025 року, торговельний профіцит Китаю стосовно Європейського Союзу перевищив 360 мільярдів євро. Європейські виробники відзначають зростання конкуренції з боку дешевих китайських товарів, які, на їхню думку, часто отримують державну підтримку та субсидії.
Під час саміту в Брюсселі делегати доручили Європейській комісії розпочати консультації з ключовими торговими партнерами для аналізу глобальних макроекономічних дисбалансів та підготувати оцінку потреби у нових торгових інструментах. Хоча Китай не згадувався прямо у фінальних документах, більшість дискусій фактично стосувалась саме цього напрямку.
У той же час ЄС прагне уникнути повного розриву економічних відносин із Китаєм. Брюссель акцентує, що йдеться не про «відокремлення», а про зменшення ризиків. Антоніу Кошта та Урсула фон дер Ляєн наголошують на важливості діалогу з Китаєм, проте Європейський Союз більше не може ігнорувати стратегічні загрози для своєї економіки.
Країни G7 також активізують співпрацю в сфері критичних мінералів. На останньому саміті «Великої сімки» було оголошено про створення альянсу з метою скорочення залежності від китайських постачань таких ресурсів, як літій, нікель та рідкісноземельні метали. До 2030 року країни G7 планують суттєво зменшити ризики, пов’язані з будь-яким одиничним зовнішнім джерелом постачання.
Проте всередині Європейського Союзу не існує одностайності щодо жорсткості політики стосовно Китаю. Франція, Італія та кілька інших країн виступають за рішучі кроки, тоді як Німеччина та Іспанія закликають до обережності, побоюючись торговельної війни та можливих відповідних заходів з боку Пекіна.
Китай уже відреагував на заяви ЄС та G7, закликаючи західні держави дотримуватися принципів ринкової економіки та міжнародної торгівлі. У Пекіні попередили про можливі дії у відповідь у разі посилення торговельних обмежень.
Очікується, що конкретні деталі нового законодавства будуть оприлюднені Європейською комісією восени цього року. Якщо цей закон буде затверджений, він може суттєво змінити підходи європейського бізнесу до формування ланцюгів постачання і стати ключовим елементом нової економічної стратегії ЄС у відносинах із Китаєм.