Президент України Володимир Зеленський висловив занепокоєння щодо можливого повторного залучення Білорусі до війни на боці Росії. Він закликав режим Олександра Лукашенка уникати подальшого зближення з Москвою, згадуючи при цьому події у Венесуелі, що викликало активні обговорення серед експертів і в медіапейзаже.
Дмитро Жмайло, виконавчий директор Українського центру безпеки та співпраці, пояснив, що такі заяви мають не лише військово-стратегічний, а й політичний зміст. За його словами, Росія активно використовує білоруський напрямок як інструмент тиску на Україну, особливо в періоди, коли ситуація на фронті для неї ускладнюється.
Експерт підкреслив, що інформаційні повідомлення про навчання військ, розміщення озброєння чи потенційні загрози з півночі мають на меті примусити Україну тримати значні сили на кордоні з Білоруссю. "Коли Росія не досягає успіхів на полі бою, білоруський аспект починає активно обговорюватися", — зазначив Жмайло, вказуючи на те, що це відволікає ресурси України.
За його словами, це також обмежує можливості Збройних сил України для перекидання резервів на більш активні ділянки фронту. Жмайло особливо звернув увагу на повідомлення української розвідки про будівництво інфраструктури у прикордонних зонах Білорусі, що може свідчити про підготовку до розгортання артилерійських позицій.
Проте, як зазначив експерт, реалізація масштабних інфраструктурних проєктів вимагає часу та ресурсів, тому не слід очікувати швидкого виконання таких планів. Жмайло порівняв цю ситуацію з іншими російськими ініціативами на окупованих територіях, які часто реалізуються повільно.
Згадка Венесуели у словах Зеленського розглядається як сигнал для білоруського режиму — попередження про наслідки тісної співпраці з Москвою. Експерти попереджають, що такі паралелі не слід трактувати буквально. За словами Жмайла, це політичний меседж, спрямований на демонстрацію ризиків ескалації та залежності від Росії для білоруського керівництва.
Білорусь з 2022 року виступає важливим елементом російської військової стратегії, будучи плацдармом для розміщення військ. Офіційний Мінськ заперечує участь своїх військових у бойових діях проти України, проте українська сторона постійно фіксує військову активність на кордоні, хоча масштабного вторгнення з цієї території не відбулося.
Експерти підкреслюють, що такі публічні сигнали виконують декілька функцій: вони спрямовані на стримування дій Білорусі, впливають на політичне керівництво Мінська та формують міжнародний контекст щодо ролі Білорусі у війні Росії проти України. Таким чином, натяк на Венесуелу сприймається як частина більшої інформаційно-політичної стратегії, метою якої є зменшення ризику відкриття нового фронту з півночі.