На Миколаївщині місцевий суд ухвалив рішення у справі про нанесення тілесних ушкоджень під час жорстокого побутового конфлікту. Військовослужбовець, який пробив голову своєму опонентові садовими граблями, відбувся фінансовим стягненням у розмірі тисячі семисот гривень. Згідно з матеріалами судового слідства, дії обвинуваченого були кваліфіковані за частиною першою статті 125 Кримінального кодексу України, яка регламентує відповідальність за умисне легке тілесне ушкодження.
Інцидент, що ледь не призвів до фатальних наслідків, розгорнувся другого серпня 2026 року. Близько дев’ятнадцятої години вечора поблизу одного з приватних домоволодінь між військовослужбовцем та іншим місцевим мешканцем виникла гостра словесна перепалка. У розпалі емоційної сварки обвинувачений вирішив застосувати фізичну силу як останній і найвагоміший аргумент. Він раптово схопив із подвір’я сільськогосподарський інвентар – сапу та металеві граблі, після чого наніс потерпілому щонайменше один сильний і цілеспрямований удар граблями у праву частину голови.
Унаслідок цієї агресивної атаки постраждалий отримав забійну рану тім’яної ділянки голови праворуч. За висновками призначеної судово-медичної експертизи, отримана травма була офіційно кваліфікована як легке тілесне ушкодження, яке спричинило короткочасний розлад загального стану здоров’я чоловіка. Зважаючи на характер травми та обставини інциденту, подальший розгляд кримінального провадження відбувався за спрощеною процедурою.
Спрощений формат передбачав винесення судового вироку без проведення традиційного відкритого засідання та за фізичної відсутності самого військовослужбовця у залі суду. Такий юридичний крок став можливим виключно завдяки взаємній згоді обох сторін конфлікту. Обвинувачений беззаперечно визнав свою провину, офіційно заявив про щире каяття та активно сприяв правоохоронним органам у швидкому розкритті цього правопорушення. Суддівська колегія врахувала ці факти як обставини, що суттєво пом’якшують остаточне покарання. Водночас жодних обставин, які б обтяжували провину підсудного, під час слідчих дій встановлено не було. Сам потерпілий також не висував заперечень проти такого формату судочинства і свідомо вирішив не подавати цивільного позову для стягнення матеріальної чи моральної компенсації за завданий біль та витрати на лікування.
Разом із тим, матеріали кримінальної справи містять доволі неоднозначні характеристики особи нападника. З’ясувалося, що чоловік раніше вже притягувався до кримінальної відповідальності за інші проступки, однак офіційно не мав непогашених судимостей. Крім того, за місцем постійного проживання сусіди та представники громади характеризували його виключно негативно, вказуючи на асоціальну поведінку. Попри цей сумнівний бекграунд, правосуддя обмежилося грошовим штрафом, сплата якого в дохід держави поставила фінальну крапку у цій кримінальній історії.
