Богдан Пукіш відіграє ключову роль у заплутаній мережі бізнес-інтересів, пов’язаних із Віктором Медведчуком. Відомий бізнесмен з Івано-Франківська та давній соратник Медведчука, він керує компаніями, які контролюють важливі активи на українському паливному ринку. Його діяльність тісно пов’язана із оборонним комплексом країни. Виникає питання: чи можна допускати таких людей до роботи на ЗСУ, якщо їхня діяльність пов’язана із зрадниками України?
Журналісти зацікавилися цією справою і ось що вдалося дізнатися. Віктор Медведчук, перебуваючи в Росії, продовжує контролювати свій український бізнес, особливо проекти на паливному ринку, який він контролює через підставних осіб навіть після початку повномасштабної збройної агресії Росії проти України. Ці бізнесові структури приносять Медведчуку значні прибутки.
Медведчук має партнерські відносини з Нісаном Мойсеєвим, чия компанія “Глуско Україна” займається імпортом зрідженого газу з Росії та розвивала мережу АЗС “Глуско” (пізніше перейменовану на “Оптімусойл”). Моїсеєв також керував Херсонським нафтоперевалочним комплексом, заарештованим у рамках кримінальної справи проти Сергія Курченка. Моїсеєв та Медведчук були помічені разом у 2016 році, прилетівши з Москви до Києва приватним літаком.
Компанії, пов’язані з Медведчуком через Мойсеєва, постачають паливо та технічні олії для ЗСУ та стратегічних підприємств. Це викликає занепокоєння, оскільки збагачення зрадників за рахунок українського бюджету та армії аморальне.
Богдан Пукіш є ключовою фігурою у цій мережі. Засновник кількох компаній, включаючи ТОВ “ІВАПРОМ”, ТОВ “Фірма “Хімтехнопласт” та ПП “Вестхім”, він також пов’язаний з Консорціумом “Система Еко Інновацій” та ДП “Агросфера”. У політиці Пукіш балотувався до Івано-Франківської міськради від Народно- демократичної партії та був координатором партії Медведчука “Український вибір” в Івано-Франківській області.
Попри свою бізнес-активність, Пукіш неодноразово був фігурантом скандалів та розслідувань. У 2009 році на підприємстві ВАТ “Пресмаш” в Івано-Франківську стався корпоративний конфлікт, ініційований відстороненим головою правління Богданом Пукішем. Цей конфлікт спричинив спад виробництва, призупинення контрактів з іноземними партнерами, скорочення персоналу та заборгованість із виплати заробітної плати. Пукіш взяв із собою печатку підприємства, паралізувавши його роботу.
Разом із дружиною Наталією та приватною фірмою “Вестхім” Богдан Пукіш володів 42,93% акцій ВАТ “Пресмаш”. Цей пакет акцій дозволяв блокувати збори акціонерів заводу. На одне з таких зборів ніхто з родини Пукішів не прийшов і необхідний кворум не зібрався. Пукіш запропонував поділ підприємства або його ліквідацію, внаслідок чого став власником “Пресмашу”.
2023 року Пукіш активно виступав проти будівництва житла для переселенців в Івано-Франківській області поряд із заводом “Пресмаш”, мабуть, побачивши в цьому новий бізнес-проект для себе. Незважаючи на численні кримінальні справи за присвоєння та розтрату майна, Пукіш продовжує отримувати прибуткові контракти. Він управляє компанією, яка виконує оборонні замовлення, що значно збагатило його за останній рік. Однак якість продукції часто викликає нарікання, ставлячи під загрозу життю військових.
Виробничі приміщення одного із заводів використовуються Пукішем для зберігання та ремонту обладнання його сімейних підприємств, що приносить мінімальний прибуток заводу та основну вигоду бізнесменам. Оборонні замовлення Пукіш отримує через зв’язки з людьми, близькими до Медведчука, що викликає питання законності та прозорості таких угод.
Ці дії підривають довіру до оборонної промисловості та послаблюють національну безпеку. Невиконання технологічних норм, відсутність контролю якості та зв’язку із сумнівними персонажами створюють ризики замість захисту. Однак така схема повністю влаштовує бізнесменів, які планують розширювати її та застосовувати під час реалізації міжнародних оборонних проектів в Україні.
Виникає питання: чи може держава дозволяти таким людям та бізнесам продовжувати працювати на оборонні підприємства та потреби ЗСУ, а також загалом на території України? Чи продовжуватимемо закривати на це очі?
На Сумщині детективи Національного антикорупційного бюро (НАБУ) та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (САП) повідомили про підозру депутату від Слуги народу, який є членом парламентського комітету з бюджету, Миколі Задорожньому.
Він був звинувачений у вимаганні хабара у розмірі 3,4 мільйона гривень за те, щоб не заважати при проведенні ремонтних робіт на водогоні в Охтирському районі.
Миколу Задорожнього вже виключено з очолюваної ним тимчасової слідчої комісії з питань облаштування фортифікацій та закупівлі дронів, а його членство у фракції “Слуга народу” тимчасово призупинено.
Але не тільки на хабарах наживаються наші “Слуги”.
Андрій Мотовиловць
Перший заступник голови фракції “Слуга народу” Андрій Мотовиловець, який в даний час очолює осередок партії в Київській області, не тільки не надає допомоги армії, але й інвестує (вказує значні та тіньові доходи) у облігації Міністерства фінансів.
Лише кілька тижнів тому Мотовиловець придбав цінні папери на суму 5,6 мільйонів гривень.
У 2023 році з погашення відповідних облігацій народний депутат отримав понад 10 мільйонів гривень прибутку. Як бачимо, збагачення під час війни – є нормою для представників партії “Слуга народу”.
Підопічні Андрія Мотовиловця не відстають від “ідеології лідера”:
– Депутат Київської обласної ради та голова комісії з медицини Андрій Кріпак у грудні 2022 року придбав для дружини автомобіль Jaguar F-PACE за 1,6 мільйонів гривень;
– Депутат Київської обласної ради та голова комісії з капітального будівництва Роман Буковський у 2023 році купив 2 квартири в новобудовах Софіївської Борщагівки (Київська область) і 7 паркомісць у Вишгороді. Усі об’єкти оформлялись за заниженою вартістю;
– Голова фракції “Слуга народу” Київської обласної ради Вадим Геращенко також оновив свій автопарк у грудні 2022 року – у колекцію було додано автомобіль Land Rover RANGE ROVER вартістю більше 130 тисяч євро;
– Колишній голова фракції “Слуга народу” Київської області Олександр Поляруш, який відомий розкраданням державних земель та бюджетних коштів під час будівництва укриттів, купив Toyota LC 300 за 3,8 мільйона гривень.
Сергій Стефурак – радник прем’єр-міністра Дениса Шмигаля на громадських засадах з березня 2020 року. В медіа його персону пов’язують з поверненням скандального ЄДАПСу (Єдина державна автоматизована паспортна система) та звинувачують в організації корупційних схем, які обходяться бюджету воюючою країни в мільярди гривень.
Стефурак родом із Рогатині Івано-Франківської області. Потрапив до команди голови уряду завдяки родинним зв’язкам: його мати – Марія Савка працювала першим заступником голови Івано-Франківської ОДА в той час, коли її очолював Денис Шмигаль.
До того, як потрапити до команди Шмигаля, Стефурак працював у агрохолдингу “Укрлендфармінг” Олега Бахматюка, зокрема в торговій мережі “Фаворит” та наглядових радах інших пов’язаних з ним компаній. Під управлінням Стефурака компанії агромагната намагалися обійти тендерні правила на постачання продуктів харчування, за що були оштрафовані Антимонопольним комітетом.
Також Сергій Стефурак, будучи директором однієї з фірм Бахматюка, засудив збанкрутілий банк самого ж Бахматюка, з метою отримати відшкодування збитків від Фонду гарантування вкладів, що однозначно є шахрайством. Тож не дивно, що наші співрозмовники в Кабміні називають Стефурака “лобістом Олега Бахматюка” в уряді Дениса Шмигаля.
В контексті функціоналу Сергія Стефурака в команді Дениса Шмигаля, варто також згадати зв’язки Стефурака з нині покійним Андрієм Іванчуком. Іванчук відомий тим, що представляв інтереси російського “Лукойлу” після формального продажу його активу в Івано-Франківській області – заводу “Карпатнафтохім.
Андрій Іванчук також мав відношення до мереж магазинів Duty Free, якими володів разом із партнером Артуром Гранцем, власником видання Forbes. Гранцу часто приписують зв’язки з росіянами через ігорний бізнес та спробу продати Forbes Україна російському православному олігарху Костянтину Малофєєву. Нагадаємо, що Сергій Стефурак, як радник Дениса Шмигаля з економічних питань, має вплив тому числі на фіскальну і митну політику, що пов’язана з діяльністю Duty Free.
Також цікаво, що весною минулого року прем’єр-міністр Денис Шмигаль та його найближчий радник Сергій Стефурак заблокували роботу Комісії з регулювання азартних ігор та лотерей (КРАІЛ), шляхом навмисного не призначення четвертого члена комісії, що автоматично призвело до відсутності кворуму та неможливості прийняття рішень. Як наслідок, КРАІЛ не міг позбавляти ліцензій компанії, які були повязані з РФ та потрапили до санкційного списку. Як зазначають учасники ринку, така ситуація була вигідна одному з бенефіціарів «Vbet» Артуру Гранцу.
У серпні 2023 року в медіа розгорівся скандал, через ймовірне лобіювання Сергієм Стефураком повернення корупційних схем середини 2000-х років, пов’язаних із концерном ЄДАПС.
ЄДАПС – це консорціум-монополіст часів Януковича, через який здійснювався друк усіх можливих документів країни, починаючи з паспортів громадян закінчуючи акцизними марками. Він мав природно величезну корупційну складову, активно працюючи на поповнення чорної каси “сім’ї” екс-президента.
Сьогодні ЄДАПС має назву “Industrial Innovation Group”, а його філіал в Україні – “Поллі-Сервіс”. “Industrial Innovation Group” презентує себе як нового гравця на ринку. Але чи так це насправді?
Скандально відомий співвласник ЄДАПС Юрій Сидоренко, який неодноразово переховувався від правоохоронців різних країн і мав бізнес у Москві, офіційно вийшов зі структури компаній в 2017 році. Замість нього власниками стали двоє давніх менеджерів ЄДАПСу, низка офшорок і громадянин Арабських Еміратів, де “ожив” консорціум.
Але вже у 2018-му одна з компаній цієї імперії, патентуючи в ЄС свій черговий винахід, вказала особисто Сидоренка серед винахідників. Варто відзначити, що наразі дана інформація видалена.
Крім того, у 2021-му в одній з митних декларацій “Industrial Innovation Group” на товар, відправлений до Женеви, отримувачем була вказана людина на ім’я “M Sidorenko”. Це може бути дочка бізнесмена Марія.
Компанію “Поллі-Сервіс”, яка постачає матеріали для всіх монополізованих сфер, суспільству представляють українським виробником.
Та бізнес-імперія, до якої входить цей нібито вітчизняний виробник критично важливих для України документів, уже після вторгнення в Крим і на Донбас, незадовго до повномасштабної війни, не цуралась вести бізнес з Росією. Останні угоди з компаніями з РФ, які збереглись у міжнародній базі імпорту-експорту ImportGenius, датовані груднем 2021-го року.
Починаючи з 2021 по 2023 рік за участі Сергія Стефурака уряд Шмигаля ухвалив низку рішень, що дозволили ЄДАПС повернутися на ринок. Зокрема, змінились вимоги до паспортів, водійських посвідчень, техпаспортів українців, було введено монополію на виробництво нотаріальних бланків та повернено голограму на акцизну марку.
Матеріали для всіх цих виробництв наразі постачає лише вищезгадана компанія “Поллі-Сервіс”, пов’язана з росіянами та колишнім ЄДАПС. Нагадаємо, що тільки за 2021-2023 роки ЄДАПС отримав державних контрактів на суму щонайменше 2,3 млрд гривень.
Але повернення Сергієм Стефураком та Денисом Шмигалем корупційних схем часів Януковича по друку державних документів, в умовах повномасштабного вторгнення, крім значних корупційних ризиків, несе також і ризики для української державності.
Правоохоронці почали масово виявляти підроблені документи, які практично не відрізняються від оригінальних. Не важко здогадатись, що такого роду документи крім криміналітету цікаві також російським спецслужбам. Тож питання повернення ЄДАПС, це не тільки про корупцію, але і про державну безпеку.
Юлія Свириденко – один із основних кандидатів на пост Прем’єра замість Дениса Шмигаля. За Інформацією наших джерел в ОП, її кандидатура одинаково влаштовує і Президента і наших партнерів в США. Але якщо біографія самої Свириденко майже “ідеальна” то розслідуванням корупційних схем за участі родичів Юлії Анатоліївни наразі займаються правоохоронці.
Мова йде про рідного брата першого віце прем’єра – Віталія Свириденко, який наразі перебуває в Лондоні та начальника Управління капітального будівництва Чернігівської ОДА Ярослава Слєсаренко, який залишається в Україні та найближчим часом може отримати підозру в рамках кримінальної справи, в якій проходить якості свідка.
Як вияснили журналісти видання NENKA ІНФО, Віталій Свириденко, перебуваючи в Лондоні адмініструє масштабну схему з розкрадання коштів на відновленні Чернігівської області. До його функціональних обов’язків входить затвердження переліку компаній, які “виграють” тендера, загальний нагляд за фінансовою частиною відкатних схем та забезпечення “конвертації відкатів” на офшорні рахунки сім’ї.
Але якщо Віталій Свириденко не знаходиться далеко від України та поки що поза зоною досягнення українських правоохоронців, то інший родич Юлії Свириденко – Ярослав Слюсаренко знаходиться в Україні та уже відвідує місцеве СБУ, де пробує пояснити яким чином він тільки за 2023 -2024 роки, через зловживання під час будівництва укріплень та відновлення інфраструктури в області, отримав відкатів на суму в 37 млн. грн.
Повідомлення про виклик на допит Ярослава Слєсаренка як свідка у справі про розкрадання державних коштів на будівництві доріг. Джерело NENKA ІНФО
Щоб зрозуміти порядок цифр, які банально крадуться Управління капітального будівництва Чернігівської ОДА під керівництвом Ярослава Слєсаренко, до прикладу візьмемо один тендер на капітальний ремонт будівель Чернігівського ліцею за 28,74 млн грн., ціни на який, за підрахунком колег з НАШИХ ГРОШЕЙ були завищені десь у 2 рази.
Так, при ремонті будівель Чернігівського ліцею у підсумковій відомості ресурсів суху суміш Ceresit CN-69 врахували по 34 грн/кг (тут і далі ціни вказано з ПДВ). Компанія-виробник «Хенкель Баутехнік (Україна)» продає таку суміш по 15 грн/кг, і «Епіцентр» теж пропонує її по 15 грн/кг. Це вдвічі дешевше від кошторисної ціни.
Металопластикові вікна врахували по 8 268 грн/кв. м. Днями на тендері щодо заміни вікон та дверей на енергоефективні Чернігівський обласний центр контролю та профілактики хвороб замовляв вікна по 3 480 грн/кв. м, що вдвічі дешевше. І так далі, по всім позиціям.
Варто відзначити, що Юлію Свириденко більш за все хвилюють проблеми з правоохоронними органами саме Ярослава Слєсаренка, так як він знаходиться безпосередньо в Україні і арешт Слєсаренка за підозрою в корупції може негативно відобразитись “на ідеальній біографії першого віце прем’єра”.
Як повідомляють наші джерела в СБУ, саме занепокоєння про долю Ярослава Слєсаренка та власні кар’єрні перспективи, змусили Юлію Свириденко звертатись за допомогою у “вирішенні питання” до голови Василя Малюка та Олега Татарова. За інформацією наших джерел, “неоднозначні пропозиції” Свириденко не знайшли розуміння у силовиків, тож чекаємо на продовження об’єктивного розслідування стосовно корупційних схем у Чернігівській області.
Поки Микола Тищенко знаходиться під цілодобовим домашнім арештом після вручення підозри ДБР, члени афілійованого з Тищенко Благодійного Фонду “Віктор Лещинський” продовжують обкрадати державу на мільйони, через раніше “виграні” тендера у Київській області.
Нагадаємо, як повідомляють журналісти проекту NENKA INFO, завдяки зв’язкам з Миколою Тищенко, компанії афілійовані з Віктором Лещинським часто виграють тендера та отримують крупні державні контракти взагалі без проведення торгів, маючи доступ до бюджетів усіх рівнів.
При цьому кошториси на виконання робіт завищені в 5 – 7 разів.
Показовий кейс – зведення компаніями Лещинського шкільного укриття в селі Крюківщинапід Києвом обійдеться бюджету у рекордні 169 мільйонів гривень. Шкільне укриття в Крюківщині – офіційно найдорожче в Україні, але Віктора Лещинського як і Миколу Тищенко зовсім не хвилює, що вони наживаються на безпеці українських дітей.
Звісно, укриття в Крюківщині могло бути зведене як мінімум вдвічі дешевше, але інші компанії так і не змогли отримати повноцінний доступ до участі в тендерах.
Як повідомляють джерела NENKA INFO в Офісі Президента, Миколі Тищенко віддали “тему ремонту шкіл та укриттів”, а Тищенко залучив до виконання робіт Віктора Лещинського. Тендерні умови виписуються під компанії Лещинського, роботи виконуються по завищеному кошторису, Тищенко з Лещинським отримують надприбутки, адже “бюджети на освіту” можуть становити до 80 відсотків від загального бюджету району.
Окремо маємо відмітити “смотрящих від Тищенко”, які за збігом обставин є також “волонтерами” благодійного фонду Віктора Лещинського. Мова йде про Володимира Приглядя та Арсена Мелкумяна.
Журналісти NENKA INFO поцікавились біографіями членів данного угрупування, імена та фото яких розміщені на сайті Фонду.
Цікава також особистість екс-секретаря Ужгородської міськради Арсена Мелкумяна – “смотрящого від Тищенко” за лісовим господарством. Арсен Мелкунян призначений за вказівкою Миколи Тищенко, пізніше був знятий начальником ОВА Віктором Микитою.
Питання щодо адекватності застав, які встановлюються для осіб, обвинувачених у корупційних злочинах досить старе. Тому пропонуємо вам список 5 чиновників, що викрали астрономічні суми, заплатили застави у розмірі 10%-30% викраденого і насолоджуються життям на свободі.
Насіров отримав хабар в 722 млн, вийшов під заставу в 55 млн
Екс-голову Державної фіскальної служби звинувачують у ймовірному отриманні хабара у розмірі 722 млн грн за відшкодування ПДВ компаніям агробарона Бахматюка.
Загалом Насіров перебуває під вартою вже півтора року. У жовтні 2022 року він був взятий під варту із заставою у 523 млн грн. Відтоді запобіжний захід неодноразово продовжували, але заставу зменшили майже в десять разів.
На початку травня судді ВАКС частково задовольнили клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою Романа Насірова, зменшивши розмір застави до 55 млн грн.
Раніше захист Насірова просив визначити заставу у розмірі 22 млн грн.
І вже 24 травня за Романа Насірова внесли заставу у розмірі 55 мільйонів гривень.
Насіров повинен здати на зберігання всі закордонні паспорти, службовий паспорт, інші документи, які дають право на виїзд з України, а також носити електронний браслет.
Микитась: 5 злочинних епізодів, серед них схематози і викрадення людини, а ціна свободи – 908 тисяч
Вищий антикорупційний суд (ВАКС) змінив запобіжний захід для екснардепа та забудовника Максима Микитася, якого підозрюють у заволодінні майном Нацгвардії та Міноборони на мільйони гривень. 30 травня цього року, замість домашнього арешту йому призначили заставу в розмірі 908 тисяч гривень. А вже 2 травня він заплатив та вийшов.
Почалось все з того, що у 2019 році НАБУ висунуло Микитасю підозру у заволодінніМк майном Нацгвардії на суму понад… 81 млн грн.
Згодом 2020 році Микитася підозрювали у замовленні викрадення юриста в Києві.
Також у 2020 році НАБУ повідомило Микитасю про підозру у тому, що в 2017 році підрозділ НАЕК “Енергоатом” уклав договір на 929 млн грн із підконтрольною йому компанією, за що посадовець держпідприємства отримав квартири.
У 2022 році Микитася підозрювали у пропозиції неправомірної вигоди в особливо великому розмірі (22 млн євро за можливість будувати метро в Дніпрі).
25 жовтня 2023 року Микитася звинуватили у заволодінні 307 мільйонів грн Міноборони під час будівництва складів у 2018 році.
ВАКС відправив Микитася під домашній арешт у листопаді 2023 року.
Журналіст Олег Новіков повідомив, що зміну запобіжного заходу ініціював прокурор САП, оскільки Микитась перебував під домашнім арештом уже пів року, що є максимальним терміном. Прокурор просив призначити більшу заставу, ніж ухвалив суддя ВАКС. САП подала апеляцію на це рішення.
Суд частково задовольнив клопотання прокурора САП, змінивши запобіжний захід із домашнього арешту на заставу. Розмір застави становить 908 тисяч 400 гривень.
Сухович: 98 мільйонів незаконного збагачення – застава 15 мільйонів
13 лютого Депутат Рівненської облради та заступник голови Поліського лісового офісу Віталій Сухович вийшов із СІЗО, оскільки за нього внесли заставу у сумі 15 мільйонів 140 тисяч гривень. Його підозрюють у незаконному збагаченні на 98 мільйонів гривень.
Як повідомила прес служба Вищого антикорупційного суду (ВАКС) “Рівне Медіа”, заставу внесли ще 24 січня. Частина цієї суми, а саме 5 мільйонів гривень, була дозволена до перерахування на Збройні сили України (ЗСУ).
Чи вніс заставу сам підозрюваний чи хтось інший, прес служба суду не повідомила.
Варто зазначити, що раніше Віталію Суховичу двічі зменшували суму застави – спершу у 13 разів, а потім з 15,14 млн грн до 10,14 млн грн.
За даними Державного бюро розслідувань (ДБР), під час обшуків у Суховича виявили понад 4 млн доларів США у різній валюті. Також правоохоронці знайшли три елітні автомобілі: «Audi Q8», «Mercedes-Benz GLE 350E», «BMW X5», коштовності та дорогі годинники, зокрема елітної марки Patek Philippe. Крім того, було знайдено золоті монети, злитки золота, два пістолети та автомат Калашникова з 16 магазинами до нього з патронами.
Також підозрюваному заблокували рахунки, де він зберігав понад 400 тисяч євро.
А вже 6 червня Рівненський чиновник отримав смішні три роки умовно у справі про незаконне збагачення на 98 мільйонів гривень.
Євген Борисов: 12 мільйонів за відмивання 142
28 травня Екс керівника Одеського обласного ТЦК Євгена Борисова затримали в Києві після того, як за нього була внесена застава у сумі 12 млн гривень за попереднім обвинуваченням. Йому повідомили про нову підозру щодо легалізації незаконних доходів на суму понад 142 млн гривень. Про це повідомило Державне бюро розслідувань (ДБР) 28 травня на своєму сайті.
У квітні слідчі ДБР завершили досудове розслідування та передали до суду іншу справу щодо Борисова. Весь цей час він перебував у СІЗО.
Що відомо про Борисова:
Під час розслідування журналістів видання “Українська правда” стало відомо, що родина Євгена Борисова під час повномасштабної війни придбала на іспанському узбережжі нерухомість та автівки на мільйони доларів.
У травні ДБР відкрило кримінальне провадження за ч. 5 ст. 426-1 КК України та відсторонило Борисова від посади. Після скандалу з майном в Іспанії президент Зеленський дав термінове доручення Головкому Залужному негайно звільнити Борисова з посади.
19 липня 2023 голова НАЗК Олександр Новіков повідомив, що Євген Борисов привласнив 188 мільйонів грн — це рекордна сума незаконного збагачення.
Через три дні Борисову оголосили про підозру у незаконному збагаченні на сотні мільйонів гривень та в умисному ухиленні від несення служби. Колишній посадовець намагався втекти від слідства, використовуючи елементи конспірації – змінював номери телефонів, автомобілів тощо, місце розташування.
Борисова затримали 24 липня 2023 у Києві. Наступного дня Печерський райсуд обрав для нього запобіжний захід у вигляді двох місяців арешту з можливістю вийти під заставу у розмірі 150 мільйонів гривень. 12 жовтня Київський апеляційний суд зменшив заставу зі 150 мільйонів гривень до 135 мільйонів.
Зараз Борисов перебуває під вартою.
Князєв: за $2,7 мільйона неправомірної вигоди застава у 18 мільйонів гривень
Колишній голова Верховного Суду Всеволод Князєв вийшов з-під варти після внесення за нього застави у розмірі 18,168 млн грн. Спеціалізована антикорупційна прокуратура планує звернутися до Вищої ради правосуддя з клопотанням про відсторонення Князєва від здійснення правосуддя у зв’язку із притягненням до кримінальної відповідальності.
Про внесення застави за Князєва вдень повідомили джерела у правоохоронних органах Суспільному. Адвокат Князєва, Іван Староста, підтвердив цю інформацію, зазначивши, що заставу внесли через погіршення стану здоров’я його клієнта, оскільки в СІЗО неможливо забезпечити належне лікування. Він також додав, що заставу внесли знайомі Всеволода Князєва.
Раніше слідчий суддя ВАКС зменшив заставу Князєву з 20 млн грн до 18,168 млн грн. 31 січня гроші за нього внесли, і він вийшов із СІЗО.
15 травня 2023 року НАБУ і САП викрили схему одержання неправомірної вигоди керівництвом та суддями Верховного Суду. Всеволода Князєва затримали з 2,7 млн доларів.
Голові Верховного Суду Князєву та його спільникові – адвокату – повідомили про підозру у справі щодо отримання хабара. НАБУ оприлюднило записи прослуховування Князєва у справі щодо отримання ним хабара.
16 травня у Верховному Суді скликали позачерговий пленум, на якому судді ухвалили заяву про відповідальність за корупційні діяння окремих представників. Пленум висловив недовіру Князєву та достроково позбавив його статусу голови Верховного Суду.
18 травня Вищий антикорупційний суд України обрав Князєву запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з можливістю внесення застави у 107 млн грн. Заставу згодом зменшили до 75 млн грн, а потім ще кілька разів зменшували, поки вона не досягла 18,168 млн грн.
Вивчаючи історії таких персонажів, при тому, що не вони одні такі “везучі” складається враження, що судова влада має дуже велике серце встановлюючи застави в десятки разів менше сум за які чиновників притягають до відповідальності. Або це якийсь новий негласний вид оподаткування на… корупцію.
Монополія Банкової в Україні на насильство, правду, армію, корупцію і справедливість, поширюється і на анонімність. Наслідуючи тренди, політики, що засідають на Печерських пагорбах, перерозподіливши інформаційне поле, після низки воєн і відвертих рейдерських атак, змусили до співпраці як цілком собі публічних, так і анонімних блогерів. При чому після початку активної фази війни, на користь політиків це робили підлеглі ним люди із силового блоку, майже офіційно.
Офіційно попросили їх допомагати країні воювати з ворогами України.
Неофіційно перетворили на зброю з вимагання та шантажу на користь третіх осіб, але й не без своєї особистої незаконної і неоподатковуваної вигоди.
Ось тільки гра в анонімного здирника з цілком конкретного бізнесу закінчилася для одного з таких каналів.
Анонімного адміністратора Telegram-каналу “Джокер”, який пов’язують з Офісом президента, Єрмаком, Арахамією та Тимошенко, офізичили, а анонімний адміністратор Telegram-канал “Темний лицар” розпочав за ним та його жіночим батальоном справжнє полювання!
Втім, давайте про все та по порядку.
Знайомтесь – Роман Кравець
Журналісти з Forbes, були першими хто деанонімізував “Джокера” і першими, хто повідомив, що його основний дохід шантаж.
На відміну від “Джокера Путіна” – Євгена Пригожина, український “Джокер” народився у сім’ї одіозного політика з Дніпра, рейдера із ФПГ Коломойського – Геннадія Корбана. Корбан, хоч і став його “хрещеним батьком” у великій інформаційній грі, його біологічний батько зовсім інша людина – Кравець Олександр Михайлович, 1958 року народження, російська. Родом із Росії, Магаданська область, Сусуманський район, село Великий Хатиннах. Олександр Кравець, двічі судимий. Вперше за зґвалтування 1984 року (достроково звільнений у 1990 році). Вдруге за здирство, на початку двохтисячних.
Старт кар’єри Кравця розпочинається у 2015 році. Під час історичної битви Порошенка та Коломойського на 205 виборчому окрузі у Чернігові де на довиборах до парламенту бились два кандидати:
“Мажор” Сергей Березенко от БПП;
“Рекетир” Геннадій Корбан з УКРОПу.
Чого тільки не було на цих виборах: “гречкосії”, підкупи, бойові зіткнення.
Роман Кравець воював на боці Корбана, де й уславився інформаційними кампаніями. Професійний підлабузник і пристосуванець, Кравець швидко став для Корбана близькою людиною. Але з огляду на свою любов до грошових знаків, зупинятися на Корбані Кравець не став.
Великим, за всіма параметрами, любов’ю Роми та сходинкою до Олімпу, стала колишня головна податківця Дніпра – Оксана Томчук.
Наївна вірила Ромі, який затесався до неї в коханці. А він, не будь дурнем, майстерно розводив її на гроші у 2016-2019 роках.
Владна жінка була і старша і сильніша за Рому, і навіть, періодично била його. Що втім майбутньому “Джокеру” подобалося.
Напевно, Рома й надалі був би дешевим альфонсом у багатої та впливової чиновниці, але в країні почалися вибори і Рому знову “мобілізували”.
У 2019 році Кравець потоваришував із найвпливовішою людиною з табору Коломойського – Андрієм Богданом, тоді просто дорогим адвокатом впливових людей. Тоді ж Рома почав підробляти і на “СТРАНА.UA” під проводом Світлани Крюкової.
Богдан тоді був на піку. Вважалося, що він особисто керував Володимиром Зеленським та відповідав за продаж місць у списках партії “Слуга Народу”.
Продавши прохідні місця, Богдан добив останні вакантні місця з телефонної книжки. Одним із таких запасних “Слуг” і виявився Роман Кравц, якого запросив до списку 153 номером. Зрозуміло, що до Верховної Ради Рома не пройшов. Але на це був розрахунок.
Після того, як Андрій Богдан дорвався до влади, він посварився з усіма. Не стали винятком Геннадій Корбан та Світлана Крюкова.
Ось тоді і було вирішено створити анонімний Telegram-канал “Джокер”, а довірена особа Крюкової та Корбана – Роман Кравець став його адміном та помічником.
Спочатку на каналі постили пранки — писали посадовцям від імені інших чиновників, а самі листування потім зливали до мережі. Так тривало до 2021 року, поки Крюкова та Корбан контролювали канал.
Але Кравець, що підріс, одного прекрасного дня “рейдернув” канал, ставши його одноосібним власником. На диво, саме з цього моменту канал стали називати “рупором Офісу Президента”, а або “рупором Єрмака”.
На службі біля Офісу (і не лише)
Одним із перших великих спонсорів Роми “Джокера” був народний депутат від партії Медведчука та бізнес-партнер російського олігарха Авдєєва, Вадим Столар.
Рома не довго з ним пропрацював, оскільки Вадик не став другом Офісу. Як не намагався.
Найдовше Рома Кравець пропрацював на контрабандиста цигарок Григорієм Козловським. Мочив Джокер для Козловського бізнесмена Артура Гранца, власника журналу Forbes Ukraine.
Близько року тому “Джокер” працював на Миколу Тищенка, медійно супроводжуючи його рейдерські атаки на Кол-центри.
Отримавши захист від колишніх партнерів по “Джокеру”, Рома прославився тим, що писав жорсткі пости на захист Президента та Андрія Борисовича. Та інші “патріотичні” пафосні пости із виправданням усіх зашкварів Офісу та підконтрольних йому гілок влади.
Приклади діяльності “Джокера”
Громадянське суспільство ставить питання про фортифікаційні споруди в Харківській області. І “Джокер” тут як тут відповідає:
”Вчора по всьому ТГ кричали, що у Харкові немає укріплень. Сьогодні тиша. Зміцнення з’явилися. Дивно, правда? Друзі, вистачить всередині один одного, один знищувати. Після війни розберемося”.
Журналісти звинувачують у корупції заступника генпрокурора Вербицького. «Джокер» (за $50000) розміщує його виправдання.
Українці вважають ненормальним ознаки ручного контролю Татарової та Єрмака над деякими органами влади?
“Нам кінець буде саме тоді, коли звільнять Татарова чи Єрмака. І антикорупціонери цього вимагають. Вони досягають кінця України”!
Вляпався “Джокер” і у скандал із Гринкевичам. Не дуже довго торгуючись Романе Олександровичу, за $50000 взявся відмазувати сина корупціонера від звинувачень.
Гринкевича Роман намагався вибілити цілий місяць…
Ось приклади роботи взяті з ТГ-каналу “Джокер”:
“ДБР: Гринкевич не підозрюваний у справі про постачання одягу для ЗСУ на 1,5 млрд грн. Тим часом мені з МО надсилають документи, що жодна з компаній Гринкевича не отримувала авансів від МО гроші – все робилося за рахунок компаній Гринкевичів, які отримували гроші лише після постачання товару.
Тим часом, Дана Ярова з МО заявляє, що компанія Гринкевича постачала якісні продукти за кращими цінами і жодних підстав для розірвання контрактів немає.
Я перепрошую, а що відбувається взагалі?”.
Відпрацювавши “полтос” від жадібних львів’ян, “Джокер” відразу зашкварився на рекеті магазинів електроніки: Comfy, Алло, Цитрус.
Отримавши відступні Рома відразу почав мочити Ніколова, через те, що той написав погане для свого Офісу блогера Лачена.
Закінчив із неугодними блогерами і тут же “Джокер” критикує керівництво компанії Uklon, що нібито виїжджає за кордон під час великої війни:
“Слухайте, а Uklon – це критична інфраструктура? Виявляється, керівництво Uklon під час війни спокійно їде з України”.
Компанія Uklon “Джокер” атакувала особливо жорстко. Згадував службу таксі у своїх постах понад 320 разів.
Чому? Компанія повідомляла, Що “Джокер” вимагав у них $200000 за припинення нескінченних атак, але на ці умови вони не пійшли.
У лютому 2024 року в ЗМІ з’явилась новина, що Офіс Президента хоче підімяти під себе всіх блогерів. “Джокер” з Петровим провели низку атак на них.
А потім НБУ розіслав банкам на перевірку фінмоніторингу список із 150 українських блогерів.
Вгадайте чиїхось прізвищ там не було?
А якщо такі розумні – вгадаєте чому?
Бо Кравець, це такий Тищенко, якому можна все, але Кравець.
За час повномасштабного вторгнення Кравець 5 разів виїжджав за кордон без жодних документів. Загалом Рома був за кордоном понад 2 місяці.
Вперше виїхав з України 22 жовтня 2023 року, а повернувся за місяць, 20 листопада. Кордон перетнув на КПВВ “Краківець” на автомобілі Mercedes-BenzS 550, зареєстрованому на нього. Кравець купив цей автомобіль ще на початку 2022 року у попереднього власника приблизно за $50 000.
Mercedes-Benz S 550, куплений Кравцем у 2022 році, номери змінені у 2024 році
Де залишив авто та для чого невідомо. Назад до України Рома повернувся вже на іншому Mercedes-Benz S 250 CDI, зареєстрованому на 67-річну львів’янку Катерину Лозінську.
18 лютого 2024 року “Джокер” виїхав з України на орендованому Mercedes-Benz S-Klasse, а за 4 дні повернувся на орендованому Mercedes-Benz V220.
22 квітня 2024 року він знову виїзд за кордон на автомобілі львівської пенсіонерки. Повернення – за тиждень на орендованому Mercedes-Benz S-Klasse.
На ньому він виїжджає знову 4 травня, повертається через 18 днів раптово — на Nissan Rogue.
У червні “Джокер” знову ненадовго їде і повертається через два дні на Mercedes-Maybach GLS 600. І це вже 6 машина, яку Роман Кравець використовує для закордонних вояжів.
18 травня 2024 року Кравець вирушив до Саудівської Аравії на бій Тайсона Ф’юрі та Олександра Усика.
Підстава для виїзду з України у виписках з бази прикордонників, як звичайно, відсутня, а це означає, що про це хтось дуже попросив.
У 2024 році Роман Кравець за $150000 купив собі Lexus LX 600, а всього за останні 2 роки лише на покупку машин Джокер витратив понад 8 мільйонів гривень.
Проживає власник Telegram-каналу “Джокер” у квартирі на 100 квадратних метрів на 8 поверсі елітного ЖК “Чикаго”, де оренда коштує не менше ніж $2000, а ціна квартири $700000.
У цьому ЖК, за дивним збігом обставин, мають квартири екс-голова ВП Андрій Богдан та засновник компанії Saga Development, забудовник Андрій Вавриш.
Джерело, близьке до Романа Кравця, стверджує, що охороняють його співробітники СБУ. У самій службі цю інформацію не підтвердили.
Співмешканки та утриманки Роми
Це дівчинка Настя. Рома її відібрав у Іллі Добкіна, купивши силіконові груди.
А ось наступна жертва Роми та пластики обличчя – Оля Осмоловська. Вона грудей не отримала, зате отримала Порше.
Тато у Олі – податківець Руслан Осмоловський із Вінниці.
У Насті такого тата немає, тому Рому, як і раніше молодший Добкін – покинув.
Коли Рома почав заробляти сотні тисяч доларів на здирстві у жертв інформаційних компаній (Fondy) або їх замовників, то і подарунки у його нареченої стали іншого рівня. Дочка Вінницького податківця, Ольга Осмоловська отримала від Роми не тільки Порш, а й десятки брендових сумок та прикрас.
Втім, Рома швидко втомився від Вінницької ескортниці з податкової династії.
Не дивлячись на те, що Ольга Осмоловська 1999 року народження, все ще тішить себе надією зажити разом із Ромою “Джокером” і навіть за останній рік перетворилася на практично точну копію пізньої Ані Лорак. Нова пасія Роми з іншої грядки.
“Паучиха” Сабіна Мусіна
З Сабіною Рому “Джокера” побачили після програшу футбольної збірної України.
З Мусіною він поїхав з Німеччини і зараз відпочиває на пляжі в Cala del Pi, в селищі S’Agaro, Жирона, Іспанія.
Мусіна цікава дівчинка. Між нескінченним ботексом і силіконом там застрягла цікава історія.
Народилася Сабіна у Запоріжжі. Здобувши атестат зрілості, Мусіна вирушила підкорювати Київ разом із подругою Лерою Бородіною. У столиці дівчата вступили до юридичного ВНЗ, але реалізовуватись вирішили в іншому напрямку. У 2015 році Сабіна та Лера відкрили авторський салон краси “G. Bar”, де можна не лише зробити манікюр та педикюр, а й зазирнути у модний шоу-рум.
“G.bar” відкрили і за межами України – у Мінську, Астані та Москві. Хоча Сабіна стверджує, що на Росії “G.bar” працює в Москві на умовах франчайзингу, чомусь повірити в це важко.
З Росією пов’язана і діяльність її першого чоловіка ідейного представника мафії зброї Костянтин Чередниченко.
У 2017 році Костянтин став учасником корупційного скандалу навколо “Укрінмашу”, який є частиною “Укроборонпром”. Його звинуватили у несанкціонованому збуті зброї: патронів, автоматів, РПГ, ракет. Все вище перераховане виходило з України за однією вартістю, а потрапляло до Північного Судану (зона інтересів Кремля) зовсім за іншою ціною завдяки посередництву Москви.
Тоді величезна партія автоматів, патронів, РПГ та ракет мала потрапити до Південного Судану. При тому, що РПГ коштують в Африці $2500, Чередниченко за документами продали їх $200. Мова в цій угоді може йти про 150 мільйонів доларів!
«Російський слід» корупції в “Укрінмаші” можна знайти, відстеживши ниточки поставок через британську “прокладку” Фуертевентура Інтер LP, через яку Чередниченко вкрав щонайменше 2 мільйони доларів Так ось кінцевим бенефеціаром її є ФСБшниця Олена Кульбікова.
Загалом Чередниченка затримали. А Сабіна починаючи з 2018 року заявляла повсюдно: “Моє особисте досягнення – це розлучення”.
Додаючи, що втекла і від чоловіка, і від великих грошей.
Другий чоловік Мусіної – інфоциган Андрій Трушковський. Якого вона придбала зі знижкою, але за 2 місяці шлюбу він від неї втік.
Загалом – Сабіна дуже гідна партія Роме.
Кінець імператора ТГ
Ці дві привабливі дівчинки – адміністратори Телеграм-каналу “Джокер”:
Шишова Вікторія 1994 року народження, та Шумейко Катерина 1994 року народження.
Вони все ще працюють на Рому Кравця, поки він ховається за кордоном, і розповідає всім, що канал продав 2 роки невідомій особі за криптовалюту.
Що знову ж таки цілком собі комерційна угода і дуже хотілося б зрозуміти де і коли з неї Роман Кравець заплатив податок на прибуток.
Втім, ми все це напевно дізнаємось, навіть якщо не намагатимемося з’ясувати.
Чому ми в цьому впевнені?
Тому, що за даними наших інсайдерів в правоохоронних органах, на адресу ГПУ та Налогової надійшло декілька запитів стосовно діяльності Романа Кравця. Громадськість просить надати оцінку опублікованим в ЗМІ фактам, зокрема вияснити, скільки податків сплатил Роман Кравець за роки своєї роботи на Корбана і Банкову.
І якщо він продав канал “Джокер”, то скільки з отриманої суми було виплачено податків, скільки мільйонів гривень відправлено на допомогу ЗСУ?
Засновник однойменного благодійного фонду Віктор Лещинський, за часів Януковича-Азарова займався вирішенням різного роду “питань із корупційною складовою”. Після втечі Януковича до РФ, Лещинський лишився “заробітків” та був змушений шукати нову “політичну кришу”, яку знайшов в особі Миколи Тищенко.
Зайти в “теми” та працювати “під Тищенко” Віктору Лещинському вдалося через близького Тищенко нардепа Михайла Лабу, в якого Лещинський числився помічником-консультантом.
Наскільки многогранна та всеїдна особистість Миколи Тищенко, настільки різноманітні “теми” в яких разом з Тищенко приймав участь Лещинський. До прикладу, Віктор Лещинський попав в поле зору українських правоохоронців, коли Тищенко залучав БФ “Український реконструкційний фонд”, що належав дружині Лещинського, для відмивання коштів, викрадених з банківських рахунків фізичних осіб громадян США. Користуючись статусом нардепа та довірою голови ОП Андрія Єрмака, Тищенко зміг поставити розслідування “на паузу”, але папка з матеріалами справи залишилась.
Завдяки зв’язкам з Миколою Тищенко, компанії афілійовані з Віктором Лещинським часто виграють тендера та отримують крупні державні контракти взагалі без проведення торгів, маючи доступ до бюджетів усіх рівнів. При цьому кошториси на виконання робіт завищені в 5 – 7 разів.
Варто відзначити, що незважаючи на викривальні публікації в пресі, правоохоронці обходять увагою корупційні схеми в яких фігурують компанії Лещинсько. У всякому випадку так було до арешту Миколи Тищенко.
Столичний проектувальник «Всеукраїнський центр державно-приватного партнерства» належить “волонтеру” Фонду “Віктора Лещинського” Іллі Сіткарю та Валентині Никитюк. Раніше засновниками були Іван Бочаров та Віктор Лещинський. Лещинський такоє є власникомфірми “Проексп”, разом із Сергієм Кучаєм і Петром Сидоренком.
Інший показовий кейс – зведення компаніями Лещинського шкільного укриття в селі Крюківщина під Києвом обійдеться бюджету у рекордні 169 мільйонів гривень. Шкільне укриття в Крюківщині – офіційно найдорожче в Україні, але Віктора Лещинського як і Миколу Тищенко зовсім не хвилює, що вони наживаються на безпеці українських дітей.
Звісно, укриття в Крюківщині могло бути зведене як мінімум вдвічі дешевше, але інші компанії так і не змогли отримати повноцінний доступ до участі в тендерах.
Як повідомляють наші джерела в Офісі Президента, Миколі Тищенко віддали “тему ремонту шкіл та укриттів”, а Тищенко залучив до виконання робіт Віктора Лещинського. Тендерні умови виписуються під компанії Лещинського, роботи виконуються по завищеному кошторису, Тищенко з Лещинським отримують надприбутки, адже “бюджети на освіту” можуть становити до 80 відсотків від загального бюджету району.
Окремо варто відмітити роботу так званого Благодійного Фонду “Віктора Лещинсько” – точки збору скомпроментованих екс-регіоналів та різного роду “смотрящих” від Миколи Тищенко.
Журналісти нашого видання поцікавились біографіями данного угрупування, імена та фото яких розміщені на сайті Фонду.
“Волонтери” благодійного Фонду Віктора Лещинського“Волонтери” благодійного Фонду Віктора Лещинського“Волонтери” благодійного Фонду Віктора Лещинського
До числа екс-регіоналів, які добре запам’яталися українцям з часів Януковича-Азарова, можемо виділити Анрі Веремійченко та Едуарда Кодзаєва.
Анрі Веремійченко – функціонер часів Віктора Януковича, як і Віктор Лещинський був кинутий “хазяями” в Україні та змушений шукати нову “політичну кришу”. Веремійченко один із співвласників пов’язаного з оточенням Віктора Януковича Радикал Банку. Для розуміння ступені близькості Анрі Веремійченко до “сім’ї”, варто зазначити, що Радикал Банк обслуговував рейдерство цікавих Віктору Януковичу активів.
Показовою також є історія іншого екс-регіонала, “волонтера” благодійного фонду Віктора Лещинського – Едуарда Кодзаєва. Івано-франківець Едуард Кодзаєв був власником та директором СП ТОВ «Авалон», ТОВ «БК ПК-інвест» та ТОВ «Тройка інвест». У 2010 р. балотувався до Франківської міськради від Партії регіонів. Був помічником нардепа-«регіонала» Ельбруса Тадеєва.
Едуард Кодзаєв став відомий широкому загалу після того, як розтратив мільйони такзваних “кіотських грошей” які мали бути направлені на об’єкти соціальної інфраструктури в Запорізькій області. Свою вину в розкраданні коштів Кодзаєв визнав, але фактичного покарання не поніс. Після 6-ти років судових розглядів Кодзаєв отримав один рік умовно та на вкрадені кошти широко відмітив “лояльність суду”, організувавши вечірку в Домінікані.
Кейс Кодзаєва, в контексті участі останнього в БФ “Віктора Лещинського”, цікавий відразу в декількох площинах. По-перше, Кодзаєв не просто “вкрав мільйони”, він фактично вкрав кошти які призначались дітям, адже мова йде про “ремонт та утеплення шкіл”.
По-друге, варто звернути увагу на географію виграних Кодзаєвим тендерів – згідно матеріалів кримінальних справ №12016080360000300, №12015080130002280 – це місто Бердянськ.
Окремо маємо відмітити “смотрящих від Тищенко”, які за збігом обставин є також “волонтерами” благодійного фонду Віктора Лещинського. Мова йде про Володимира Приглядя та Арсена Мелкумяна.
Микола Тищенко демонструє свого “смотрящого” Володимира Приглядя журналістам
Цікава також особистість екс-секретаря Ужгородської міськради Арсена Мелкумяна – “смотрящого від Тищенко” за лісовим господарством. Арсен Мелкунян призначений за вказівкою Миколи Тищенко, пізніше був знятийначальником ОВА Віктором Микитою. До функціоналу Мелкумяна входило “обілечування лісників Закарпаття” по схемі, за якою Микола Тищенко пізніше почав обілечувати колл-центри.
Як бачимо, Благодійний Фонд Віктора Лещинського – це не так про допомогу, як про доступ до бюджетних коштів. І поки Микола Тищенко сидить під домашнім арештом, Віктор Лещинський продовжує генерувати кеш, виграючи тендера по квотам екс-кума голови ОП.
В розпорядженні нашої редакції з’явилися фото повалених та затоплених фортифікаційних споруд (траншей) зведених на Запорізькому напрямку. Роботи по зведенню укріплень були виконані неякісно, що призвело до руйнування фортифікаційних споруд, ще до початку їх експлуатації
Частина фортифікаційних споруд (траншей), побудованих менше місяця тому на Запорізькому напрямку, вже повалені та залиті водою, що унеможливлює їх функціонування. Грубі помилки при зведенні фортифікаційних споруд призвели до затоплення та завалення траншей, намиву в них грунту, навіть у літній період. Так, тільки на одному з ВОП, як наслідок відсутності облаштованих систем водовідведення, була повністю завалена траншея на 700 м.п. та відбувся намив грунту 500 м.п.
Фактичний стан фортифікаційних траншей, зведених на Запорізькому напрямку менше місяця томуФактичний стан фортифікаційних траншей, зведених на Запорізькому напрямку менше місяця томуФактичний стан фортифікаційних траншей, зведених на Запорізькому напрямку менше місяця томуФактичний стан фортифікаційних траншей, зведених на Запорізькому напрямку менше місяця томуФактичний стан фортифікаційних траншей, зведених на Запорізькому напрямку менше місяця томуФактичний стан фортифікаційних траншей, зведених на Запорізькому напрямку менше місяця томуФактичний стан фортифікаційних траншей, зведених на Запорізькому напрямку менше місяця томуФактичний стан фортифікаційних траншей, зведених на Запорізькому напрямку менше місяця томуФактичний стан фортифікаційних траншей, зведених на Запорізькому напрямку менше місяця томуФактичний стан фортифікаційних траншей, зведених на Запорізькому напрямку менше місяця тому
Нагадуємо, на будівництво фортифікаційних споруд на Запорізькому напрямку Кабінет Міністрів України виділив рекордну суму – 1,3 млрд. грн. Відповідальним за зведення фортифікаційних споруд є голова Запорізької військової адміністрації Іван Федоров.
Раніше Федоров публікував відео матеріали процесу зведення фортифікацій на Запорізькому напрямку під його керівництвом, та запевняв, що «військові та цивільні підрядники працюють цілодобово, швидко та якісно».
Нагадуємо, раніше журналісти вияснили, що Іваном Федоровим до виконання фортифікаційних робіт на Запорізькому напрямку були залучені дві мелітопольські компанії: ТОВ “МЕЛСІТІ” та ТОВ “ПРОЕКТНО-БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ “АКВІ-БУД”, ймовірно афілійовані з самим Федоровим.
19 червня о 12:00 Верховна Рада мала заслухати пояснення генпрокурора Костіна щодо розслідування про його заступника Дмитра Вербицького. “Схеми” з’ясували, що дівчина посадовця цього року купила авто та нерухомість на 52 мільйона гривень, хоча за останні 10 років сама офіційно заробила 360… ні, не мільйонів, а тисяч гривень.
Впевнений, що гроші підкинули.
Але вийшло так, що Костін не прийшов до Ради. Маєте питання як до цього дійшло?
Історія наступна:
Вербицький зайшов на посаду у вересні 2022 року, раніше працюючи у слідчих органах Одещини та Миколаївщини, зокрема, був заступником керівника Одеської обласної прокуратури. В Офісі генпрокурора Вербицький займається питаннями протидії економічним злочинам, ухиленням від сплати податків та захистом інвестицій.
Журналісти «Схем» нещодавно повідомили, що Вербицький оселився у будинку в елітному котеджному містечку «Коник» в Києві, який його племінник придбав за довіреністю від одеського бізнесмена за понад 2 мільйони гривень. Ця сума є заниженою в 6 разів порівняно з ринковою вартістю. Варто зазначити, що ДБР раніше відкрило кримінальне провадження щодо компанії-забудовника цього котеджного містечка, процесуальне керівництво яким здійснює Офіс генерального прокурора, де Вербицький є заступником голови. Останнім часом у цій справі не було проведено жодних слідчих дій, а арешти на майно забудовника були зняті.
Ця історія спонукала журналістів дослідити інших власників нерухомості в котеджному містечку. Вони звернули увагу на розкішніші сусідні маєтки на березі річки Коник, кожен з яких має ринкову вартість близько 48 мільйонів гривень. З’ясувалося, що власницею одного з них у травні 2024 року стала Христина Ільницька, з якою офіційно розлучений Вербицький перебуває у стосунках. Це підтверджують і вони самі, не спростувавши цей факт у коментарі «Схемам», а також публікації Ільницької в соцмережах.
Крім того, журналісти виявили, що кілька місяців тому Ільницька придбала автомобіль Porsche Macan T 2023 року випуску вартістю 100 тисяч доларів (близько 4 мільйонів гривень). У день купівлі маєтку у «Конику» вони разом пересувалися Києвом на цьому авто, що зафіксували камери відеоспостереження. Водночас власний сукупний дохід Ільницької, прозвітований перед державою за останні десять років, склав трохи більше 360 тисяч гривень.
Постає питання: звідки ж у Христини Ільницької гроші на новий Porsche та маєток вартістю понад мільйон доларів?
Христина Ільницька відома в мережі переважно як фахівчиня з оренди та продажу яхт. Водночас, її також можна знайти у кількох відео, де вона виступає як психологиня. Наприклад, під час пандемії коронавірусу Ільницька на проросійському телеканалі давала поради, як пережити постковідний період. Попри те, що Ільницька часто публікує відео, де вона прогулюється дорогими яхтами, її офіційний дохід є досить скромним.
Згідно з інформацією джерел «Схем», офіційні доходи Ільницької за останні 10 років склали лише 360 тисяч гривень, причому за останні три роки вона взагалі не заробила офіційно жодної копійки.
Нещодавно її майновий стан значно покращився. До початку цього року Ільницька володіла лише квартирою у спальному районі Києва, придбаною в 2020 році, та автомобілем Mercedes, купленим у 2021 році. Проте вже у лютому цього року, напередодні свого дня народження, вона стала власницею новенького автомобіля Porsche Macan T 2023 року випуску, вартість якого майже 4 мільйони гривень (100 тисяч доларів).
Наступного дня після покупки, камери системи МВС зафіксували перевищення швидкості за цим автомобілем. З того часу Ільницька часто публікує відео, де вона кермує цим авто, наприклад, приїжджаючи в салон краси.
Водночас постає питання: звідки у Ільницької могли взятися 100 тисяч доларів на авто, якщо її офіційні доходи за останнє десятиліття складали лише десяту частину від цієї суми?
У той же період, коли Ільницька придбала нове авто, в її соцмережах почав з’являтися один чоловік. Наприклад, на відео за лютий 2024 року вона танцює на тенісному корті, і за її спиною з’являється чоловік, якого журналісти спочатку не могли ідентифікувати. Однак на інших відео і фото за той же лютий, де Ільницька грає в теніс, у кадрі з’являється заступник генерального прокурора Дмитро Вербицький. Він наразі не одружений – торік офіційно розлучився.
На фото з камер «Безпечного міста» за квітень та травень цього року видно той самий Porsche, куплений Ільницькою у лютому. Дмитро Вербицький сидить на пасажирському сидінні поруч з Ільницькою. На іншому фото він вже сам кермує авто.
На інших світлинах, які публікує Ільницька, вона разом з сином перебуває в компанії племінника Вербицького – Євгенія. Це той самий племінник, який за довіреністю купував нерухомість у котеджному містечку «Коник» для одеського бізнесмена за заниженою вартістю, де згодом оселився сам заступник генпрокурора.
1 травня цього року Христина Ільницька стала власницею нерухомості в котеджному містечку «Коник». Камери «Безпечного міста» знову зафіксували її за кермом Porsche разом із Вербицьким у день купівлі котеджу.
Це триповерховий котедж на березі річки Коник. На першому поверсі знаходиться вітальня з домашнім кінотеатром, італійськими меблями, каміном та гардеробом. На другому поверсі – спальня з дубовим паркетом та підігрівом, два окремих гардероби. На третьому – дві тераси. Рекламне відео показує, що милуватися пейзажами можна з власної сауни або гідромасажної ванни на терасі.
Скільки ж коштує такий будинок? На профільних сайтах можна знайти оголошення про продаж аналогічного котеджу в цьому ж містечку за майже 1,2 мільйона доларів, що становить приблизно 48 мільйонів гривень. Проте «Схеми» отримали договір купівлі-продажу цього будинку, де вказано, що Ільницька заплатила за нього лише близько 2 мільйонів гривень (1,9 мільйона за будинок і 200 тисяч за землю), що є у 24 рази менше від ринкової вартості.
Як можна пояснити таку велику різницю між реальною вартістю та ціною в контракті? Експерт з нерухомості Євгеній Полунов пояснює, що зазвичай сторони у договорах купівлі-продажу вказують занижені ціни, щоб зменшити податкове навантаження.
За словами експерта, держава могла б отримати близько 3,5 мільйонів гривень, якби у договорі купівлі-продажу котеджу була вказана реальна ринкова вартість.
«Тобто це 5%-й податок на доходи фізичних осіб, воєнний збір і пенсійний фонд з договору купівлі-продажу будинку, це мав би покупець сплатити, ну, цілком десь – 3,5-3,6 мільйона гривень. А вийшло, я так розумію, якщо брати цей договір, про який ви казали, десь 160 тисяч гривень», – підсумував Полунов.
«Схеми» зв’язались із продавцем нерухомості, щоб запитати, чому будинок вирішили продати за такою заниженою вартістю.
–Чому ви погодилися продати будинок за 2,1 мільйона гривень Христині Ільницькій? – запитав журналіст «Схем» Георгій Шабаєв у Жанни Мазіної, колишньої власниці котеджу у «Конику», проданого Христині Ільницькій.
– Я не відповідаю на ці запитання, – відповіла Мазіна.
– Чому?
– Вибачайте. Я не знаю, хто ви.
– Я вам можу скинути своє посвідчення, ви пересвідчитеся, що я журналіст.
– Це безпредметний договір… розговір, вибачайте.
Водночас, Христина Ільницька не мала офіційних доходів для придбання майна в котеджному містечку “Коник” – ні за ціною, вказаною у договорі, ні за ринковою вартістю, яка була у 24 рази вищою. Її котедж розташований поруч із таунхаусом, де офіційно проживає заступник генпрокурора Дмитро Вербицький. У день купівлі котеджу вони були разом і пересувались на її новенькому Porsche вартістю приблизно 100 тисяч доларів. У соцмережах Ільницька публікує спільні фото та відео з Вербицьким, що може свідчити про їхні стосунки.
Залишається питання: звідки у пари могли взятися десятки мільйонів гривень на це майно? Перед виходом матеріалу стало відомо, що 29 травня Ільницька подарувала будинок своїй матері та зареєструвалася як ФОП з основним видом діяльності – надання в оренду водних транспортних засобів. Незважаючи на переоформлення будинку, Ільницька продовжує публікувати фото та відео з нього.
На відео Ільницька приїжджає до салону краси на новому Porsche. У сторіз за 31 травня вона розповідає, що її часто запитують, хто подарував їй цей салон. Вона відповідає, що «співпраця» – не варіант, і приємно чути, що підписники вірять, що вона сама його придбала.
Журналісти звернулися до Офісу генпрокурора з проханням прокоментувати ситуацію. Вербицький відповів, що знайомий з Ільницькою з кінця 2022 року, їхні стосунки не мають сімейного характеру, і він не брав участі в придбанні нею майна. Щодо автомобіля, він зазначив, що лише кілька разів сідав за кермо разом із власницею.
Ільницька у письмовій відповіді зазначила, що з Вербицьким знайома з кінця 2022 року, і їхні стосунки були дружніми. Вона додала, що на даний момент проживає з сином та матір’ю і чоловіки не беруть участі в купівлі її майна. На питання про доходи Ільницька відповіла, що гроші отримала від колишніх чоловіків та неназваного хлопця, з яким займалася яхтовим бізнесом, і який після розриву стосунків залишив їй активи.
Жінка не надала більше доказів, але журналісти знайшли у відкритих джерелах, що у 2021 році вона публікувала фото з підприємцем Олегом Солодуховим, який виїхав до Росії і став громадянином цієї країни. Солодухов у коментарі зазначив, що не залишав їй значних активів.
«Схеми» встановили особу іншого чоловіка – Юрія Васильовича Приймака, який помер у 2020 році. Ільницька отримувала зарплату у його фірмі. Чи саме про нього йдеться, вона не коментує. Важко встановити, чи мав Приймак достатньо доходів, щоб залишити їй значний спадок, адже його фірма звітувала про збитковість.
Вдова покійного бізнесмена Юрія Приймака підтвердила журналістам, що він складав заповіт на Христину Ільницьку, але згодом скасував його. «Він відмінив його. Спочатку писав, потім скасував. Вона не отримала нічого у спадок у юридичному плані. Жодного майна, яке було на нього, по документах на неї не перейшло», – повідомила Наталія Приймак. “Схемам” вдалося знайти підтвердження її слів: заповіт Приймака був нотаріально посвідчений наприкінці 2019 року, але влітку 2020-го його скасували. Це підтвердили джерела зі Спадкового реєстру.
Ільницька відповіла “Схемам” щодо котеджу, який за договором придбала у 24 рази дешевше від ринкової вартості, внаслідок чого бюджет міг недоотримати понад 3 мільйони гривень податків: «Щодо ціни будинку, то це особисті домовленості з продавцем, бо він зацікавлений у мені в яхтовій індустрії. У нас був складений попередній договір, який виконаний. Після його виконання будинок був куплений за собівартістю». Проте в реєстраційній справі цього будинку журналісти не знайшли жодних попередніх договорів.
Щодо Porsche, Ільницька заявила, що купила його без сторонньої допомоги. Вона планувала подарувати свій мерседес синові, але він йому «не сподобався», тому вона його продала у травні цього року та планує купити іншу машину. Про салон краси жінка відповідати не захотіла.
Наприкінці Ільницька писала до “Схем” з погрозами: «Якщо я почую наклепи на свою адресу, я вживу заходів відносно вашого видання і конкретно щодо вас».
Журналісти спирались на офіційні дані про доходи Ільницької, яка за десятиліття заробила лише 360 тисяч гривень. Чи справді її обдарували грошима та активами в минулому і на яку суму, чи вистачило б цього для придбання будинку вартістю 48 мільйонів, Porsche за 4 мільйони гривень та, можливо, салону краси? Чи не забагато прогалин у цій версії?
Як суспільству бути певним, що це ніяк не пов’язано з її стосунками із заступником генерального прокурора України? Вичерпну відповідь на це питання можуть дати лише правоохоронці, які не піддаються впливу потенційного фігуранта розслідування.
Після розслідування схем інші ЗМІ підхопили ситуацію та опублікували низьку розслідувань
Отже, чим займається та як заробляє ймовірна супутниця життя прокурора?
Згідно з відкритими даними, ще в 2017 році Христина створила анкету на сайті кастингів, де вказала себе як професійну танцівницю, починаючу співачку, а також професійну акторку й модель. Проте вже у 2020 році з’являється яхт-клуб “Royal River”, де Ільницьку називають засновницею.
І все це, незважаючи на те, що свій ФОП Ільницька зареєструвала лише приблизно тиждень тому, а інших фірм, власницею яких вона була б, на аналітичній платформі YouControl не зазначено. За інформацією, яку “СтопКор” отримав у податковій службі, сумарний офіційний заробіток Ільницької з 2015 року склав лише 364 тисячі гривень.
Сайт, де можна було б переглянути перелік послуг та суден для купівлі чи оренди, не працює. Натомість є YouTube-канал, де майже всі відео присвячені тому, як Ільницька відпочиває на яхтах або на тематичних вечірках.
Щодо юридичного аспекту ситуації
Органам контролю варто було б звернути увагу на Христину Ільницьку. Зокрема, їх може зацікавити походження коштів на розкішні аксесуари, одяг, дозвілля та автомобілі класу люкс, які можливо пов’язані з Дмитром Вербицьким. Наприклад, сумочка Dior, з якою Ільницька з’явилася на фото в соцмережах, продається на маркетплейсах за 6,5 тисяч доларів, і у неї їх дві – в різних кольорах, що становить понад 500 тисяч гривень. Ще одна сумка – Birkin за майже 28 тисяч доларів, тобто понад мільйон гривень.
Чинне законодавство, зокрема офіційний сайт НАЗК, у розділі 3 “Члени сім’ї суб’єкта декларування” та статті 46, визначає, що до членів сім’ї суб’єкта декларування можуть належати будь-які особи, які проживали спільно з суб’єктом декларування, були пов’язані з ним спільним побутом та мали взаємні права та обов’язки станом на останній день звітного періоду. Це можливо за умови спільного проживання протягом 30 календарних днів до останнього дня звітного періоду або сукупно не менше 183 днів протягом року. Це також стосується осіб, які спільно проживали із суб’єктом декларування, хоча й не перебували у шлюбі.
Тим часом по Телегаму та на сайті Влади Молчанової вже пішли пости зі спробами “відмазати” Ільницьку і Костіна.
