Нещодавно проведені переговори між США та Іраном не принесли позитивних результатів, оскільки Вашингтон висунув вимогу про запровадження тривалого, орієнтовно на 20 років, мораторію на збагачення урану в Ірані, а також вивезення вже існуючих запасів ядерного матеріалу з країни. Про це повідомляє Axios, посилаючись на інформовані джерела.
Ця вимога стала основним каменем спотикання, що фактично унеможливило досягнення початкової угоди. США наполягали на необхідності довгострокового заморожування програм збагачення урану, а також на повному вивезенні вже збагаченого урану за межі Ірану, що, на їхню думку, могло б мінімізувати ризики військового використання ядерної програми.
Іран, у свою чергу, відхилив ідею повного вивезення урану, запропонувавши альтернативу у вигляді зниження рівня збагачення під міжнародним контролем. Тегеран готовий до обмежень, але тільки на термін, який експерти оцінюють як «однозначний», менше ніж 10 років. Саме різниця у підходах до тривалості обмежень та контролю над ядерними матеріалами стала головною причиною зриву переговорів.
Протягом останніх десятиліть іранська ядерна програма залишається гарячою точкою напруженості між Тегераном і західними державами. У 2015 році було підписано Спільний всеосяжний план дій (JCPOA) між Іраном і групою держав, до якої входили США, Великобританія, Франція, Німеччина, Китай і Росія. Ця угода передбачала обмеження ядерної програми Ірану в обмін на зняття санкцій.
Однак у 2018 році США вийшли з угоди, відновивши санкційний режим, після чого Іран почав поступово скорочувати свої зобов'язання, збільшуючи рівень збагачення урану і обсяги накопичених матеріалів. Міжнародне агентство з атомної енергії (МАГАТЕ) неодноразово повідомляло про підвищення рівня збагачення урану в Ірані, що викликало занепокоєння щодо можливого військового використання ядерної програми, хоча Тегеран офіційно заперечує такі наміри.
Експерти в сфері нерозповсюдження ядерної зброї вважають, що вимога про довгостроковий мораторій суттєво обмежила б стратегічні можливості Ірану у ядерній галузі. Водночас вимога про вивезення накопиченого урану є ще більш жорсткою, оскільки позбавляє країну потенційного «ядерного резерву» навіть для цивільних потреб.
Позиція Ірану щодо «розведення» матеріалів під міжнародним контролем відповідає логіці часткового збереження ядерної інфраструктури з меншою ймовірністю військового використання. Після зриву переговорів подальші перспективи відновлення угоди залишаються невизначеними, оскільки раніше такі дипломатичні кризи вже впливали на ринки енергоресурсів та на загальну геополітичну ситуацію в регіоні Близького Сходу.