Golovnitemu.com

Позначка: США

  • Ультиматум дизелю та торг з агресором: Трамп пояснив відмову від «пекельних санкцій» проти Росії та жорстко розкритикував Зеленського

    Ультиматум дизелю та торг з агресором: Трамп пояснив відмову від «пекельних санкцій» проти Росії та жорстко розкритикував Зеленського

    Президент Сполучених Штатів Америки Дональд Трамп офіційно заблокував запровадження пакета так званих «пекельних санкцій» проти Російської Федерації, пояснивши цей крок наміром утримати Кремль за столом переговорів щодо припинення війни в Україні та бажанням запобігти розширенню військової допомоги Москви іранському режиму. Відповідне розлоге роз’яснення американський лідер оприлюднив у своїй соціальній мережі Truth Social у неділю, 18 жовтня. Глава Білого дому скористався спеціальним пунктом законодавства, що дає главі держави право відкладати накладення обмежень, якщо це відповідає національним інтересам США, і підписав відповідну паузу ще 17 жовтня.

    Мова йде про радикальний законопроєкт авторства покійного сенатора-республіканця Ліндсі Грема, який мав завдати нищівного удару по економіці держави-агресора та її ключових зовнішньоторговельних партнерах. Документ вимагав встановлення штрафних 500-відсоткових мит на будь-які товари російського походження, а також 100-відсоткових тарифів на імпорт із країн, що входять до першої п’ятірки покупців енергоресурсів РФ або беруть активну участь у схемах обходу міжнародних санкцій. Хоча закон вимагав обов’язкового запуску штрафних заходів до 18 жовтня, Трамп категорично відмовився ставити фінальний підпис, залишивши собі можливість активувати механізм пізніше — «коли сам вважатиме за потрібне».

    Аргументуючи відтермінування фінансового зашморгу для Москви, президент США заявив, що в кулуарному треку переговорів із російською стороною наразі нібито вдалося досягти «значного прогресу», зокрема в процесах обміну полоненими. «Моє рішення щодо Росії дуже просте. Зараз я веду мирні переговори про війну між Росією та Україною і не хочу робити жодних кроків, які по-дурному могли б відштовхнути Росію від столу переговорів», — наголосив Трамп. Він також підкреслив стратегічний фактор Близького Сходу, зауваживши, що Росія практично утримується від масштабної військової підтримки Ірану порівняно зі своїм реальним потенціалом, і Вашинґтон прагне зберегти цю стриманість Кремля за будь-яку ціну.

    Водночас Дональд Трамп виступив із надзвичайно агресивними нападками на адресу президента України Володимира Зеленського, звинувативши його у небажанні зупиняти кровопролиття та цілеспрямованому провокуванні глобальної енергетичної кризи. Головною претензією Білого дому стали регулярні операції українських сил проти російських нафтопереробних заводів. За версією Трампа, рейди на об’єкти виробництва дизельного пального прямо шкодять фермерам, власникам ранчо та бізнесменам у США через дестабілізацію світових цін, тоді як Росія продовжує продавати дешеве паливо на міжнародні ринки.

    У фінальній частині своєї заяви американський лідер перейшов до відверто пораженської риторики щодо перспектив України. Трамп публічно заявив, що Зеленський буцімто «зовсім не прагне завершення цієї війни і, ймовірно, ніколи до цього не прагнув», зазначивши, що Київ міг укласти значно кращу мирну угоду два роки тому. «Його країна в руїнах, значна частина територій втрачена, більше немає виходу до морів та океанів, а чоловіче населення скоротилося, зазнало поранень або загинуло», — підсумував президент США, відкрито демонструючи намір домагатися завершення конфлікту за рахунок українських інтересів і за рахунок пом’якшення економічного тиску на Москву.

  • Штучна блокада ППО: Україна оплатила ракети до комплексів Patriot, проте Вашингтон затримує поставки попри нищівний балістичний терор

    Штучна блокада ППО: Україна оплатила ракети до комплексів Patriot, проте Вашингтон затримує поставки попри нищівний балістичний терор

    Сполучені Штати Америки критично скоротили та фактично заморозили постачання ракет-перехоплювачів для зенітно-ракетних комплексів Patriot, навіть попри те, що українська сторона вже внесла за них повну оплату. Наразі Київ отримує від Вашингтона лише близько дванадцяти ракет на місяць — це приблизно вчетверо менше за темпи поставок за часів попередньої американської адміністрації. Більше того, значна частина партій боєприпасів, профінансованих союзниками через спеціальні міжнародні механізми, досі залишається неузгодженою у владних кабінетах Білого дому з суто політичних міркувань.

    Про критичну ситуацію із забезпеченням протиповітряної оборони відверто заявив президент України Володимир Зеленський, підкресливши, що проблема лежить виключно у площині політичної волі керівництва США. «Ми заплатили за зброю. Частину поставок погодили, а решту — ні. І це не технічне питання», — наголосив український лідер. Зенітно-ракетні комплекси Patriot залишаються єдиним надійним щитом проти російської балістики, яка завдає найбільш масштабних руйнувань цивільній та енергетичній інфраструктурі українських міст. Проте якщо за президентства Джо Байдена ці дорогі боєприпаси надходили регулярно та безоплатно у межах пакетів безпекової допомоги, то за адміністрації Дональда Трампа Україна змушена купувати їх за гроші, зокрема через спеціальну програму PURL, у якій кошти виділяють міжнародні партнери.

    Офіційний Київ намагався знайти прагматичний дипломатичний компроміс, аби розблокувати життєво необхідні засоби захисту. Зеленський запропонував американській стороні чітку формулу взаємних кроків: Збройні Сили України беруть на себе зобов’язання не завдавати ударів по російських заводах із виробництва дизельного пального, а Сполучені Штати натомість гарантують стабільне та повноцінне надання ракет Patriot для захисту українських енергетичних об’єктів від знищення. Проте Білий дім відкинув рівноправний діалог, обравши тактику одностороннього примусу. «Вони просто хочуть, щоб ми перестали бити по дизпаливу. А якщо ми вдаримо, нас від чогось відключать», — прокоментував Зеленський кулуарний тиск партнерів, натякаючи на нещодавні штучні обмеження зв’язку Starshield та призупинення передачі розвідувальних даних.

    Штучне стримування військових поставок уже призвело до катастрофічних наслідків безпосередньо в небі над Україною. За інформацією джерел телеканалу CNN, у підрозділів ППО нещодавно повністю закінчилися ракети-перехоплювачі американського виробництва, внаслідок чого черговий масований удар російськими балістичними ракетами по Києву та Харкову практично не вдалося відбити. Це спричинило ураження теплоелектроцентралей та призвело до загибелі цивільних осіб. Наразі українське керівництво змушене буквально поштучно шукати снаряди по всьому світу, звертаючись до лідерів дружніх держав, хоча масштабно перекрити дефіцит здатні лише американські арсенали.

    При цьому європейські партнери також не поспішають ділитися власними ресурсами протиповітряної оборони. Зокрема, Греція та Іспанія категорично відмовилися передати Україні комплекси Patriot або окремі ракети до них, попри тривалі переговори та той факт, що у значної частини їхніх складських боєприпасів уже спливає гарантійний термін експлуатації. В умовах наближення зими та посилення російських обстрілів С-400 і «Іскандерами», дефіцит боєкомплекту стає для України питанням виживання цілих міст.

     

  • Спроба поділу без України: Путін пропонує тристоронній саміт із Трампом та Сі Цзіньпіном для завершення війни на умовах Москви

    Спроба поділу без України: Путін пропонує тристоронній саміт із Трампом та Сі Цзіньпіном для завершення війни на умовах Москви

    Очільник Кремля Володимир Путін виступив із пропозицією провести тристоронню зустріч за участю президента США Дональда Трампа та лідера Китаю Сі Цзіньпіна у листопаді, аби обговорити параметри врегулювання ситуації в Україні з метою завершення війни на користь Москви. Про підготовку безпрецедентного саміту без участі офіційного Києва повідомило видання The Wall Street Journal із посиланням на поінформовані джерела.

    За інформацією видання, план Путіна є прямою спробою скористатися потеплінням у відносинах із новообраним очільником Білого дому, що вже викликало серйозне занепокоєння як в Україні, так і серед її партнерів у Вашингтоні та європейських столицях. Ідею зустрічі російський лідер озвучив під час телефонної розмови з Трампом 9 жовтня, під час якої сторони також досягли попередніх домовленостей щодо закупівлі Сполученими Штатами російського дизельного пального та сприяння його збуту на глобальних ринках.

    Можливість проведення таких переговорів публічно підтвердив прессекретар російського президента Дмитро Пєсков, зазначивши, що дипломатичні консультації тривають: «Поки немає чіткого розуміння щодо самої зустрічі чи її можливого порядку денного, хоча всі три сторони визнають гіпотетичну можливість проведення такої зустрічі».

    Як майданчик для тристороннього формату Москва пропонує використати саміт країн Азійсько-Тихоокеанського економічного співробітництва (АТЕС), який відбудеться 18–19 листопада в технологічному центрі на півдні Китаю — місті Шеньчжень. Джерела WSJ стверджують, що російські дипломати вже передали відповідну пропозицію Пекіну, і китайська сторона дала зрозуміти, що не заперечуватиме проти присутності Трампа. Для Сі Цзіньпіна проведення такого діалогу на китайській території може стати ключовим кроком для утвердження статусу КНР як провідного глобального геополітичного посередника.

    Водночас у Вашингтоні остаточного рішення ще не ухвалили. Високопоставлений американський чиновник на умовах анонімності повідомив, що Трамп поки не дав прямої згоди на участь у тристоронньому саміті. Проте в адміністрації припускають, що президент США може позитивно сприйняти цю ініціативу через прагнення виконати свою передвиборчу обіцянку щодо якнайшвидшого припинення війни.

    Офіційний Білий дім наразі утримується від коментарів щодо потенційного саміту в Шеньчжені, а посольство КНР у Вашингтоні залишило журналістські запити без відповіді.

     

  • Туреччина оголосила про закупівлі російського дизелю на тлі війни в Україні

    Туреччина оголосила про закупівлі російського дизелю на тлі війни в Україні

    Туреччина планує закуповувати частину російського дизельного пального, постачання якого на світовий ринок передбачене домовленостями між президентом США Дональдом Трампом і російським лідером Володимиром Путіним. Про наміри Анкари заявив міністр енергетики країни Алпарслан Байрактар. Новина з’явилася після того, як Вашингтон тимчасово послабив окремі санкційні обмеження на операції з російським дизелем. Рішення американської адміністрації вже викликало гостру критику України та частини західних політиків, які побоюються, що додаткові енергетичні доходи допоможуть Кремлю фінансувати війну.

    Про плани Туреччини 18 жовтня повідомило агентство Reuters з посиланням на заяву Алпарслана Байрактара.

    Міністр підтвердив, що Анкара провела відповідні переговори та розраховує отримати частину пального, яке Росія має повернути на міжнародні ринки.

    За його словами, закупівлі мають важливе значення для енергетичної безпеки Туреччини.

    Водночас конкретні обсяги постачання, вартість дизеля та строки його надходження до країни Байрактар не назвав.

    Що Туреччина домовилася отримати від Росії

    Очільник турецького Міненерго нагадав, що останніми місяцями Москва обмежувала експорт дизельного пального через проблеми у власному паливному секторі.

    Ситуація змінилася після домовленостей російського керівництва з адміністрацією Дональда Трампа.

    Байрактар пояснив, що в межах переговорів Туреччина погодила можливість отримати частину російського дизеля.

    При цьому не уточнюється, чи йдеться про нові довгострокові контракти, окремі партії пального або збільшення закупівель за вже чинними комерційними домовленостями.

    Також наразі немає підтвердженої інформації про фактичне прибуття до Туреччини партій дизеля саме в межах нової американсько-російської домовленості.

    Отже, станом на 18 жовтня підтверджено намір Анкари отримати пальне, але не завершення конкретних постачань.

    Яку угоду Трамп уклав із Путіним

    9 жовтня Дональд Трамп після телефонної розмови з Володимиром Путіним оголосив про домовленості щодо збільшення поставок російського дизельного пального.

    За словами американського президента, Росія мала негайно забезпечити понад 300 тисяч тонн дизеля для американського та світового ринків.

    У листопаді планувалося додати ще 500 тисяч тонн, а в грудні — до одного мільйона тонн.

    Трамп також говорив про можливість подальшого збільшення експорту.

    Однак це заявлені обсяги, а не підтверджені фактичні відвантаження.

    Як зазначало Financial Times, навіть виконання оголошених планів навряд чи повністю вирішить проблему дефіциту дизеля на світовому ринку.

    Аналітики звертали увагу на масштаби міжнародного попиту, обмеження російських нафтопереробних потужностей та логістичні труднощі.

    Раніше «Ненька інфо» повідомляла про домовленість Трампа з Путіним щодо російського дизеля після розбіжностей із Києвом навколо ударів по НПЗ.

    США дозволили операції з російським дизелем до квітня 2027 року

    Одночасно з оголошенням домовленостей Міністерство фінансів США ухвалило рішення, яке створило правові умови для частини операцій із російським пальним.

    9 жовтня Управління з контролю за іноземними активами Мінфіну США — OFAC — оприлюднило генеральну ліцензію №135.

    Документ тимчасово дозволяє визначені операції з продажу, доставки, розвантаження та імпорту дизельного пального російського походження.

    Дія дозволу обмежена 7 квітня 2027 року.

    Важливо, що рішення стосується конкретної категорії операцій, а не всіх російських енергоносіїв.

    Це не означає скасування санкцій США проти Росії загалом.

    Польський аналітичний Центр східних досліджень OSW оцінив рішення як суттєвий відступ Вашингтона від попередньої політики обмеження російського паливного експорту.

    Чому Туреччині потрібен російський дизель

    Туреччина залишається великим імпортером енергетичних ресурсів.

    Країна закуповує нафту, газ та інші види пального в різних постачальників, серед яких Росія, Іран та Азербайджан.

    Водночас Анкара прагне диверсифікувати імпорт і розвиває співпрацю зі Сполученими Штатами та іншими партнерами.

    За словами Байрактара, важливим напрямком залишається також збільшення власного видобутку енергоресурсів.

    Зокрема, Туреччина розраховує наростити видобуток природного газу на чорноморському родовищі Сакар’я.

    Однак ці проєкти не усувають потреби в імпорті дизельного пального, яке використовується у транспорті, промисловості, логістиці та інших секторах економіки.

    Тому можливість отримати додаткові партії дизеля з Росії Анкара розглядає як один з інструментів забезпечення стабільності паливного ринку.

    Чому домовленість викликала невдоволення України

    Послаблення американських санкцій щодо російського дизеля стало новим джерелом суперечностей між Києвом і Вашингтоном.

    Українська влада наголошує, що російські доходи від експорту енергоносіїв можуть використовуватися для фінансування війни.

    При цьому Росія продовжує атакувати українські електростанції, підстанції та інші об’єкти цивільної інфраструктури.

    Президент України Володимир Зеленський раніше розкритикував дизельну домовленість між Трампом і Путіним, вважаючи її несправедливою поступкою Москві.

    Докладніше про позицію українського президента писала «Ненька інфо» у матеріалі про його реакцію на угоду.

    Критика пролунала і з боку окремих європейських лідерів.

    Зокрема, прем’єр-міністр Естонії Крістен Міхал закликав не послаблювати економічний тиск на Кремль.

    Він виступив за розширення підтримки України замість нових енергетичних домовленостей із Росією.

    Про цю позицію «Ненька інфо» розповідала 10 жовтня.

    Чому Трамп зацікавлений у збільшенні поставок

    Вашингтон пояснює свої рішення необхідністю стабілізувати ситуацію на міжнародному ринку пального.

    Дизель використовується у вантажних перевезеннях, сільському господарстві та промисловості, тому його подорожчання впливає на собівартість багатьох товарів.

    Для США високі ціни на пальне стали особливо чутливим питанням напередодні проміжних виборів до Конгресу.

    Водночас американська адміністрація стикається з критикою навіть усередині країни.

    Як повідомляло Associated Press, проти рішення про імпорт російського дизеля виступили законодавці від обох основних партій.

    Критики вважають, що додаткові закупівлі російських енергоносіїв можуть послабити санкційний тиск на Москву.

    Прихильники ж збільшення пропозиції пального наголошують на необхідності стримування цін для споживачів і бізнесу.

    Чи допоможе російський дизель знизити світові ціни

    Попри оптимістичні заяви американської адміністрації, експерти обережно оцінюють можливий вплив домовленостей.

    За аналізом Financial Times, навіть заявлені Росією обсяги постачання становитимуть порівняно невелику частину глобального попиту.

    Крім того, можливості російського експорту залежать від стану нафтопереробних заводів, логістики та внутрішніх потреб країни.

    Частина російських НПЗ останніми місяцями зазнала пошкоджень унаслідок українських атак.

    Російська влада раніше запроваджувала обмеження на експорт окремих видів пального, намагаючись стабілізувати внутрішній ринок.

    Тому поки що неможливо визначити, наскільки швидко заявлені додаткові обсяги реально потраплять до покупців.

    Так само немає підтвердження, що рішення Туреччини саме по собі призведе до помітного зниження цін на дизель.

    Що означає рішення Анкари для України

    Заява турецького міністра свідчить, що домовленість між США та Росією може вплинути не лише на американський ринок, а й на торговельні потоки в інших країнах.

    Для Туреччини це можливість отримати додаткові обсяги імпортного пального.

    Для Росії — потенційний канал збільшення експорту та валютних надходжень.

    Для України — ще одне питання щодо ефективності міжнародних санкцій і збереження економічного тиску на Кремль.

    Наразі відомо, що Анкара планує отримати частину російського дизеля, а Вашингтон тимчасово дозволив визначені операції з його продажу та імпорту. Водночас точні обсяги турецьких закупівель, ціни й терміни постачань не розголошені.

    Подальший розвиток ситуації залежатиме від реальних експортних можливостей Росії, попиту на міжнародному паливному ринку та рішень американської адміністрації щодо санкційної політики.

  • Світ непомітно наближається до Третьої світової: Financial Times назвала головні загрози

    Світ непомітно наближається до Третьої світової: Financial Times назвала головні загрози

    Світ опинився в періоді небезпечної міжнародної нестабільності, коли одночасне загострення кількох воєн може призвести до значно масштабнішого протистояння. Війна Росії проти України, конфлікт навколо Ірану, протистояння Китаю і Тайваню та десятки інших криз дедалі сильніше впливають одна на одну. Оглядач Financial Times Гідеон Рахман попереджає, що міжнародна спільнота ризикує недооцінити небезпеку поступового наближення до Третьої світової війни. На його думку, особливу загрозу становлять послаблення міжнародних гарантій безпеки, суперництво великих держав та невизначеність щодо того, як світові лідери відреагують на наступну серйозну кризу.

    Про це Рахман пише в аналітичній колонці Financial Times «Are we sleepwalking into World War III?», опублікованій 17 жовтня 2026 року.

    Автор звертає увагу, що світ дедалі більше нагадує періоди, які передували найбільшим військовим катастрофам XX століття.

    Однак ідеться не про прогноз неминучого початку світової війни, а про аналіз обставин, за яких окремі регіональні конфлікти можуть перерости у пряме зіткнення провідних держав.

    65 конфліктів одночасно: що відбувається у світі

    За інформацією, наведеною Financial Times, Міжнародна кризова група відстежує приблизно 65 конфліктів і криз у різних частинах світу.

    У матеріалі цей показник називають свідченням небезпечного зростання міжнародної нестабільності.

    Водночас важливо враховувати, що не всі 65 ситуацій є повномасштабними війнами. Моніторинг Міжнародної кризової групи охоплює також політичні й безпекові кризи, які можуть перерости в збройне протистояння.

    Найбільшу увагу міжнародної спільноти привертають війна Росії проти України, конфлікт навколо Ірану та напруженість у Східній Азії.

    Однак паралельно тривають інші руйнівні війни.

    Зокрема, в Судані багаторічне протистояння призвело до масштабної гуманітарної катастрофи.

    Мільйони людей змушені були залишити власні домівки, а мирне населення продовжує потерпати від насильства, нестачі продовольства та руйнування інфраструктури.

    На думку Рахмана, небезпека полягає не лише в кількості конфліктів, а й у тому, що вони дедалі частіше перетинаються з інтересами великих держав.

    Чому Росія, Китай та Іран готові ризикувати

    Однією з головних причин міжнародної нестабільності оглядач Financial Times називає зміну глобального балансу сил.

    Після завершення холодної війни США та їхні союзники мали значний вплив на міжнародну систему безпеки.

    Однак із часом зросли амбіції держав, які прагнуть переглянути чинний міжнародний порядок.

    Серед них Рахман виділяє Росію, Китай та Іран.

    За його оцінкою, відносне послаблення західного впливу створило для цих країн більше можливостей для ризикованих зовнішньополітичних дій.

    Прикладом є російська політика протягом останніх двох десятиліть.

    У 2008 році Росія здійснила військову агресію проти Грузії, у 2014 році окупувала й незаконно анексувала український Крим, а згодом розпочала військове втручання в Сирії.

    У 2022 році Москва почала повномасштабне вторгнення в Україну.

    На думку автора FT, ці події необхідно розглядати як послідовне посилення готовності Кремля застосовувати військову силу для досягнення політичних цілей.

    Китай і Тайвань: ще один небезпечний осередок

    Окрему увагу Financial Times приділяє ситуації у Східній Азії.

    Китай послідовно нарощує військову присутність у Південнокитайському морі.

    Пекін побудував військову інфраструктуру на низці штучних островів і продовжує територіальні суперечки з сусідніми державами.

    Одним із прикладів є конфлікт навколо мілини Скарборо, на яку претендують Китай і Філіппіни.

    Ще серйозніше міжнародне занепокоєння викликає ситуація навколо Тайваню.

    Пекін вважає острів частиною своєї території та не виключає застосування сили для встановлення контролю над ним.

    Водночас Тайвань має власні демократичні органи влади, а США підтримують його обороноздатність.

    У разі військового загострення навколо острова існує ризик втягування в протистояння інших держав регіону.

    Особливо небезпечним сценарієм стало б пряме військове зіткнення США та Китаю.

    Проте наразі немає підстав стверджувати, що така війна вже неминуча або має визначену дату початку.

    Чому війна в Україні важлива для глобальної безпеки

    Російська агресія проти України стала одним із найсерйозніших викликів європейській безпеці після завершення Другої світової війни.

    Війна продемонструвала, що масштабне військове вторгнення з метою захоплення територій залишається реальною загрозою.

    Для європейських держав особливе значення має питання довіри до міжнародних гарантій безпеки.

    Якщо одна держава може змінювати кордони силою без достатніх наслідків, це створює ризик повторення подібних дій в інших регіонах.

    У цьому контексті допомога Україні розглядається її партнерами не лише як підтримка окремої держави, а й як елемент ширшої системи європейської безпеки.

    Водночас позиції країн щодо обсягів і форм такої підтримки можуть відрізнятися.

    Чим небезпечна ідея поділу світу на сфери впливу

    Гідеон Рахман звертає увагу на повернення концепції, відповідно до якої великі держави повинні мати переважний вплив на своїх найближчих сусідів.

    Прихильники такого підходу вважають, що домовленості між провідними центрами сили можуть зменшити ймовірність глобального конфлікту.

    За цією логікою, держави мають визнавати особливі інтереси одна одної в окремих регіонах.

    Однак Рахман критикує такий підхід, оскільки він може ігнорувати суверенітет і волю менших країн.

    Наприклад, Україна має право самостійно визначати власну зовнішню політику та безпекові пріоритети.

    Те саме стосується інших держав, які опиняються між інтересами великих міжнародних гравців.

    Коли долю менших країн намагаються вирішувати без їхньої участі, це може не зменшувати напруженість, а створювати нові причини для конфліктів.

    Трамп, Путін, Сі та Нетаньягу: роль світових лідерів

    У колонці FT окремо аналізується роль керівників провідних держав.

    Гідеон Рахман звертає увагу на політичний стиль Дональда Трампа, Володимира Путіна, Сі Цзіньпіна та Біньяміна Нетаньягу.

    На думку оглядача, персоналізований підхід до політики, прагнення демонструвати силу та готовність переглядати звичні правила міжнародної взаємодії впливають на загальну атмосферу нестабільності.

    Однак конкретні дії та інтереси цих лідерів суттєво відрізняються.

    Росія веде повномасштабну агресивну війну проти України, Китай посилює військовий тиск у регіоні, США переглядають окремі аспекти зовнішньої та безпекової політики, а Ізраїль бере участь у збройних конфліктах на Близькому Сході.

    Небезпека, на думку автора, полягає в можливості взаємного непорозуміння та неправильного оцінювання намірів інших сторін.

    Історичні паралелі з двома світовими війнами

    Одним із центральних висновків Financial Times стала аналогія із ситуацією перед Першою та Другою світовими війнами.

    Автор нагадує, що масштабні конфлікти можуть починатися не лише через свідоме прагнення держав розв’язати світову війну.

    Іноді вирішальну роль відіграють помилкові припущення щодо реакції інших країн.

    Напередодні Першої світової війни німецьке керівництво недооцінило готовність Великої Британії захищати нейтралітет Бельгії.

    Ця помилка стала одним із чинників розширення конфлікту.

    Схожа небезпека може виникати і сьогодні, якщо одна держава припускає, що її противники або їхні союзники не наважаться відповісти на застосування сили.

    Особливо важливим стає питання довіри до оборонних союзів.

    Якщо гарантії безпеки сприймаються як ненадійні, це може підштовхувати окремі держави до ризикованих рішень.

    Чи означає це, що Третя світова війна вже почалася

    Попри тривожний аналіз, Financial Times не повідомляє про офіційний початок Третьої світової війни.

    Гідеон Рахман розглядає можливі ризики майбутнього глобального зіткнення та обставини, які здатні збільшувати ймовірність небезпечної ескалації.

    Історичні паралелі також не є доказом того, що світ обов’язково повторить події 1914 або 1939 років.

    Сьогодні міжнародні відносини мають інші механізми стримування, включно з ядерним фактором, економічною взаємозалежністю та міжнародними організаціями.

    Проте ці механізми не гарантують повного захисту від помилкових рішень.

    Головне застереження Financial Times полягає в тому, що найбільша небезпека може виникнути тоді, коли великі держави перестануть розуміти, наскільки далеко готові зайти їхні суперники та союзники.

    На тлі війни Росії проти України, протистояння навколо Ірану та зростання напруженості у Східній Азії такі прорахунки можуть мати наслідки далеко за межами окремих регіонів.

    Саме тому питання міжнародних гарантій безпеки, стримування агресії та дипломатичних механізмів врегулювання конфліктів стають дедалі важливішими для глобальної стабільності.

  • США знову передають Україні розвіддані: Зеленський розкрив, що відбувалося під час паузи

    США знову передають Україні розвіддані: Зеленський розкрив, що відбувалося під час паузи

    Сполучені Штати Америки відновили обмін розвідувальною інформацією з Україною після періоду обмежень. Про це 18 жовтня заявив президент Володимир Зеленський, підтвердивши, що раніше відповідна співпраця була тимчасово заблокована. Заява пролунала на тлі загострення відносин між Києвом і Вашингтоном, суперечок щодо українських ударів по російських нафтопереробних заводах та проблем із роботою супутникового зв’язку Starlink. Український президент також висловив сподівання, що вже найближчим часом відбудуться нові переговори з американською стороною. Водночас невідомо, чи повністю відновлено всі раніше доступні Україні види розвідувальної підтримки.

    Про відновлення співпраці Володимир Зеленський розповів в інтерв’ю американському телеканалу NBC для програми Meet the Press.

    На його заяву звернуло увагу агентство Bloomberg.

    За словами українського президента, обмін розвідувальною інформацією між Україною та США знову працює.

    Водночас глава держави підтвердив, що раніше цей процес був заблокований протягом певного часу.

    Зеленський не деталізував, скільки саме тривала перерва, які розвідувальні дані перестали надходити та хто ухвалював відповідне рішення.

    Це важливо, оскільки американська розвідувальна підтримка може включати різні види інформації: від раннього попередження про ракетні загрози до супутникових даних та інформації, необхідної для оборонного планування.

    Україна залишалася без попереджень про частину російських атак

    Питання обміну розвідданими особливо загострилося після масованих російських ударів по Києву та інших українських містах.

    13 жовтня Зеленський повідомив, що Україна не отримала від міжнародних партнерів завчасного попередження про пуск кількох російських балістичних ракет.

    Йшлося про удари, які призвели до пошкоджень цивільної та енергетичної інфраструктури.

    Як повідомляло Associated Press, український президент звернув увагу на критичне значення раннього попередження для захисту мирного населення.

    Такі дані можуть допомогти українським військовим швидше визначити характер загрози та організувати відповідні оборонні заходи.

    При цьому відсутність попередження про конкретну атаку не обов’язково означає повне припинення всього обміну розвідданими.

    Американська підтримка охоплює кілька напрямів, тому проблеми з одним із них не свідчать автоматично про зупинку інших.

    Білий дім раніше заперечував припинення розвідобміну

    На тлі повідомлень про можливе обмеження розвідувальної підтримки президент США Дональд Трамп заявив, що Вашингтон продовжує допомагати Україні.

    13 жовтня він повідомив журналістам, що Сполучені Штати передають Києву розвідувальні дані та працюють над завершенням війни.

    Про це писало агентство Reuters.

    Таким чином, публічні заяви української та американської сторін не повністю збігалися.

    Вашингтон заперечував загальне припинення обміну інформацією, тоді як українське керівництво повідомляло про відсутність важливих попереджень і обмеження співпраці.

    14 жовтня Європейська комісія також заявила, що не має інформації, яка підтверджувала б повну зупинку американської розвідувальної підтримки України.

    Водночас це не виключало можливості тимчасових обмежень окремих каналів або категорій інформації.

    США погрожували припинити допомогу через удари по російських НПЗ

    Однією з головних причин напруження у відносинах між Києвом і Вашингтоном стала суперечка навколо українських атак на російські нафтопереробні заводи.

    14 жовтня в інтерв’ю NPR Зеленський заявив, що адміністрація Дональда Трампа попереджала Україну про можливе припинення обміну розвідданими.

    За словами українського президента, таке обмеження могло стати наслідком продовження далекобійних ударів по російських нафтових об’єктах.

    Вашингтон пояснював своє занепокоєння впливом атак на міжнародний енергетичний ринок.

    Українська сторона, своєю чергою, наголошувала, що російська нафтова промисловість забезпечує значні доходи бюджету РФ, які можуть використовуватися для фінансування війни.

    Київ також звертав увагу на те, що Росія продовжує атакувати українські електростанції, підстанції та інші енергетичні об’єкти.

    Внаслідок цих ударів у різних регіонах України запроваджувалися аварійні та погодинні відключення електроенергії.

    Українське керівництво наполягало, що будь-які домовленості щодо припинення ударів по енергетиці повинні бути взаємними.

    На тлі розвідувальної кризи виник скандал зі Starlink

    Одночасно з проблемами у сфері розвідки Україна зіткнулася з обмеженнями роботи супутникового зв’язку.

    У жовтні стало відомо про зниження швидкості роботи окремих терміналів системи Starlink і військових супутникових сервісів, які використовуються українськими підрозділами.

    Це викликало занепокоєння серед військових, оскільки супутниковий зв’язок застосовується для координації дій, управління окремими безпілотними системами та передачі інформації.

    17 жовтня Axios повідомив, що Зеленський продовжує вважати ситуацію зі зв’язком неврегульованою.

    За словами українського президента, деякі обмеження зберігалися навіть після повідомлень про відновлення роботи сервісів.

    У США водночас заперечували, що Білий дім навмисно наказував обмежити комерційний Starlink.

    Американські посадовці також розмежовували комерційний сервіс Starlink і військову систему Starshield.

    Важливо, що супутниковий зв’язок Starlink та обмін американськими розвідувальними даними — різні напрями співпраці. Відновлення одного не означає автоматичного вирішення проблем з іншим.

    Чому американська розвідка настільки важлива для України

    Сполучені Штати володіють потужними супутниковими та іншими системами розвідки, які дозволяють відстежувати військову активність на великих територіях.

    Для України особливе значення має інформація про потенційні повітряні загрози.

    Американські технологічні можливості можуть доповнювати дані українських радіолокаційних станцій та інших засобів спостереження.

    Це допомагає формувати повнішу картину загроз, особливо під час масованих комбінованих атак із використанням ракет і безпілотників.

    Крім того, розвідувальна підтримка може відігравати важливу роль у плануванні оборони та оцінюванні дій противника.

    Однак конкретні обсяги й технічні характеристики такої співпраці здебільшого не розголошуються з міркувань безпеки.

    Тому наразі неможливо незалежно визначити, які саме можливості Україна тимчасово втрачала та чи повернулися вони повністю після відновлення обміну.

    Зеленський очікує нових переговорів зі США

    Попри загострення відносин, Київ і Вашингтон продовжують дипломатичні контакти.

    В інтерв’ю NBC Зеленський висловив сподівання на проведення нових переговорів з американськими представниками вже цього тижня.

    Однак точний формат зустрічі, її учасників і порядок денний український президент не уточнив.

    Раніше Reuters повідомляло, що Київ розглядає можливість подальших переговорів за участю американської сторони, зокрема щодо майбутнього дипломатичного процесу завершення війни.

    Водночас конкретні домовленості про зустріч представників України, США та Росії поки не підтверджені всіма сторонами.

    Відновлення розвідобміну може зменшити один із ризиків для української оборони, але не усуває всіх політичних суперечностей між державами.

    Що відомо станом на 18 жовтня

    Президент Володимир Зеленський підтвердив, що передача американських розвідувальних даних Україні знову працює після тимчасового блокування.

    Проте офіційно не уточнено, які саме напрями співпраці були обмежені, скільки тривала перерва та чи всі можливості відновлено.

    Одночасно тривають переговори щодо подальшої американської підтримки, а питання супутникового зв’язку та українських ударів по російській енергетичній інфраструктурі залишаються предметом дискусій.

    Головний результат заяви Зеленського — підтвердження відновлення розвідувальної співпраці зі США. Однак говорити про повне завершення кризи у відносинах між Києвом і Вашингтоном поки передчасно.

    Подальший розвиток ситуації залежатиме від наступних дипломатичних контактів, рішень американської адміністрації та фактичного рівня військово-технічної підтримки України.

  • Трамп хоче повернути газ Путіна до Європи через Україну

    Трамп хоче повернути газ Путіна до Європи через Україну

    Адміністрація президента США Дональда Трампа розглядає можливість відновлення транзиту російського природного газу через Україну до європейських країн як один з елементів майбутньої мирної угоди. За інформацією американського видання The New York Times, спеціальний представник Білого дому Стів Віткофф і зять американського президента Джаред Кушнер уже порушували це питання під час переговорів із Володимиром Зеленським та європейськими посадовцями. У Вашингтоні вважають, що повернення російського газу на європейський ринок може стати економічним стимулом для Москви погодитися на припинення війни. Однак у Європі ініціатива викликала серйозні заперечення: повернення до закупівель у «Газпрому» може відновити залежність від Кремля, якої Євросоюз намагається позбутися з 2022 року.

    Про американську пропозицію повідомила The New York Times, посилаючись на співрозмовників, ознайомлених із перебігом переговорів.

    Подробиці публікації також передали Deutsche Welle та РБК-Україна.

    За інформацією журналістів, американські представники обговорювали можливість відновлення закупівель російського газу на початку жовтня під час переговорів у Маямі.

    Аналогічна ідея, за даними NYT, пролунала і під час вересневої зустрічі Віткоффа та Кушнера з президентом України Володимиром Зеленським у Києві.

    Пропозиція передбачає повернення економічних зв’язків між Росією та Європою в обмін на можливий прогрес у переговорах про завершення війни.

    Водночас наразі немає підтвердження, що українська влада погодилася відновити транспортування російського газу.

    Російський газ як інструмент мирної угоди

    За інформацією The New York Times, команда Трампа розглядає енергетичну співпрацю як один із механізмів досягнення політичних домовленостей.

    Американські переговорники припускають, що повернення російського газу до Європи може створити для Москви фінансовий стимул погодитися на припинення бойових дій.

    Йдеться про відновлення доходів Росії від експорту енергоносіїв, які залишаються важливим джерелом надходжень для її економіки.

    Україна, за такою логікою, могла б отримувати плату за використання власної газотранспортної системи.

    До початку 2025 року українські магістральні газопроводи забезпечували транспортування значних обсягів російського газу до європейських споживачів.

    Після припинення транзиту Україна втратила відповідне джерело доходів.

    За окремими оцінками, раніше транспортування російського газу забезпечувало близько одного мільярда доларів надходжень на рік.

    Однак можливі майбутні доходи залежали б від обсягів постачання, тарифів та умов нових контрактів.

    Тому навіть у разі відновлення транзиту немає гарантії, що Україна отримуватиме ті самі суми, що й до завершення попереднього договору.

    Крім того, повернення російського газу до Європи суперечить нинішньому курсу Євросоюзу на скорочення енергетичної залежності від Москви.

    Що саме пропонували Віткофф і Кушнер Зеленському

    Американські переговорники, за інформацією NYT, розглядали відновлення газових поставок не як окрему комерційну операцію, а як частину ширшого пакета домовленостей.

    До нього можуть входити питання безпеки України, майбутніх відносин Росії з НАТО та територіального врегулювання.

    Вашингтон прагне використати економічні стимули для просування переговорів із Москвою.

    Водночас частина європейських і українських посадовців побоюється, що економічні поступки Росії можуть бути запропоновані раніше, ніж Москва погодиться на реальні кроки для припинення агресії.

    У Білому домі пояснюють свій підхід прагненням створити взаємну економічну зацікавленість у мирі.

    Проте офіційного документа, який визначав би конкретні умови відновлення транзиту, поки не оприлюднено.

    Також невідомо, хто саме мав би укладати нові газові контракти, які компанії відповідали б за продаж ресурсу та яку роль могли б отримати американські інвестори.

    США можуть заробляти на російському газі

    Окремою інтригою переговорів є можлива участь американського капіталу в газових проєктах Росії.

    Ще 8 жовтня агентство Reuters повідомило про переговори між представниками США та Росії щодо можливого залучення американського інвестора до газопроводів «Північного потоку».

    За інформацією п’яти співрозмовників агентства, серед учасників контактів були Джаред Кушнер і представник російського керівництва Кирило Дмитрієв.

    Обговорення стосувалися можливого майбутнього бізнесу, пов’язаного з транспортуванням російського газу до Європи.

    За такого сценарію американські інвестори могли б отримувати частину доходів від енергетичних операцій.

    Водночас Reuters наголосило, що реальне відновлення роботи газопроводів стикається із серйозними політичними та юридичними перешкодами.

    У Білому домі заявили, що останнім часом переговори безпосередньо про «Північний потік» не проводилися.

    Таким чином, інформація про можливі американські прибутки залишається повідомленням джерел, а не підтвердженою домовленістю.

    Чи можуть запустити «Північний потік-2»

    У публікації NYT також ідеться про можливе повернення до експлуатації газопроводу «Північний потік-2».

    Його будували для транспортування російського газу до Німеччини через Балтійське море.

    Однак газопровід так і не розпочав повноцінної комерційної роботи.

    У вересні 2022 року внаслідок підводних вибухів було пошкоджено кілька ниток газопроводів системи «Північний потік».

    Водночас одна нитка «Північного потоку-2» залишилася неушкодженою.

    Попри це відновлення транспортування газу через Балтику потребувало б не лише технічних, а й політичних рішень.

    За даними Reuters, американські та європейські санкції наразі перешкоджають відновленню відповідних операцій.

    Крім того, будь-який перезапуск вимагав би погодження німецької влади.

    Отже, навіть якщо Вашингтон і Москва домовляться про економічне співробітництво, цього буде недостатньо для автоматичного відновлення роботи «Північного потоку-2».

    Німеччина виступила проти повернення російського газу

    Одним із головних противників американської ініціативи стала Німеччина.

    До початку повномасштабного вторгнення Росії ця держава була одним із найбільших покупців російських енергоносіїв.

    Значна частина німецької промисловості використовувала газ із РФ.

    Однак після 2022 року Берлін почав прискорено перебудовувати систему енергопостачання.

    Країна інвестувала в інфраструктуру приймання зрідженого природного газу та диверсифікацію постачальників.

    За інформацією The New York Times, радник канцлера Фрідріха Мерца з питань національної безпеки Гюнтер Заутер під час переговорів у Флориді висловив заперечення проти повернення до російських газових поставок.

    У німецькому уряді побоюються, що відновлення великих закупівель у Росії знову створить залежність від Кремля.

    Колишній міністр економіки Німеччини Роберт Габек також заявив, що європейські країни не повинні повторювати помилки минулого.

    На його думку, використання посередників або зміна комерційної схеми не змінює походження російського газу.

    Водночас усередині Німеччини існують політичні сили, які підтримують повернення до закупівель російських енергоносіїв.

    Зокрема, представники партії «Альтернатива для Німеччини» виступають за відновлення газової співпраці, аргументуючи це необхідністю зниження цін на енергію.

    Євросоюз уже ухвалив закон про відмову від російського газу

    Американська ініціатива виникла на тлі принципових змін у європейському енергетичному законодавстві.

    26 січня 2026 року Рада ЄС остаточно затвердила регламент щодо поступової відмови від російського природного газу.

    Відповідно до регламенту ЄС № 2026/261, імпорт російського газу має бути припинений поетапно.

    Для довгострокових контрактів на зріджений природний газ заборона почне застосовуватися з 1 січня 2027 року.

    Для довгострокових контрактів на трубопровідний газ основний термін становить 30 вересня 2027 року.

    За окремих умов, пов’язаних із заповненням газосховищ, його можуть перенести до 1 листопада 2027 року.

    Короткострокові контракти вже підпадають під обмеження, запроваджені протягом весни та літа 2026 року.

    Це означає, що масштабне відновлення російського газового транзиту до Євросоюзу потребувало б вирішення питання відповідності чинному європейському законодавству.

    Україна сама не може ухвалити рішення, яке дозволить європейським країнам ігнорувати імпортні обмеження ЄС.

    Чому Україна припинила транзит газу 2025 року

    Транзит російського природного газу через українську газотранспортну систему припинився 1 січня 2025 року.

    Причиною стало завершення п’ятирічної угоди між українським оператором газотранспортної системи та російським «Газпромом».

    Українська сторона вирішила не продовжувати договір.

    Це рішення стало частиною політики скорочення економічної залежності від Росії на тлі повномасштабної війни.

    Попри припинення транзиту, Україна зберегла працездатність газотранспортної системи та можливість отримувати газ із європейського напрямку.

    Важливо розрізняти транспортування російського газу територією України до ЄС та імпорт газу самою Україною.

    Нині українські компанії можуть закуповувати природний газ на європейських ринках, використовуючи доступні маршрути міждержавного сполучення.

    Раніше «Ненька інфо» аналізувала питання постачання газу через Угорщину та Словаччину, зокрема ризики непрямої присутності російського ресурсу на європейському газовому ринку.

    Водночас купівля газу в європейського постачальника не обов’язково означає укладання прямого договору з російським «Газпромом».

    Чому Трамп повернувся до енергетичних угод із Росією

    Нова газова пропозиція з’явилася невдовзі після іншої суперечливої домовленості Вашингтона з Москвою.

    У жовтні адміністрація Дональда Трампа підтримала механізм, який дозволяє збільшити постачання російського дизельного пального на міжнародний ринок.

    У Вашингтоні пояснювали цей крок необхідністю стримати зростання цін на паливо.

    Проте рішення викликало невдоволення частини американських сенаторів і критичну реакцію української влади.

    Раніше «Ненька інфо» повідомляла про домовленість Трампа з Путіним щодо російського дизеля.

    Наступним кроком стало рішення Білого дому призупинити застосування частини санкцій, передбачених законом Грема.

    Про наслідки цього рішення «Ненька інфо» писала в окремому матеріалі про відтермінування економічних обмежень проти Кремля.

    Таким чином, пропозиція щодо відновлення газових поставок не є ізольованою ініціативою.

    Вона вписується у ширший підхід адміністрації Трампа, яка намагається використати економічні домовленості як інструмент переговорів із Росією.

    Кремль уже заговорив про нові спільні проєкти зі США

    Представник російського президента з економічних питань Кирило Дмитрієв позитивно оцінює перспективи нового діалогу між Москвою та Вашингтоном.

    Після домовленостей щодо дизельного пального він заявляв про можливість появи додаткових економічних ініціатив.

    Серед потенційних напрямків співпраці російська сторона називала енергетичні проєкти, інфраструктуру центрів обробки даних і використання атомної енергії.

    Також обговорювалися можливості американської участі в російських енергетичних активах.

    Зокрема, Reuters повідомляло про переговори, пов’язані з майбутнім міжнародного бізнесу російської нафтової компанії «Лукойл».

    Однак значна частина цих ідей залишається на рівні попередніх консультацій.

    Факт обговорення не означає, що угоди вже укладені або що відповідні санкційні обмеження скасовані.

    Чи погодиться Зеленський відновити газовий транзит

    Офіційної згоди України на відновлення транспортування російського газу до Європи наразі немає.

    Так само відсутній оприлюднений проєкт домовленості, у якому були б визначені обсяги постачання, майбутні транзитні тарифи та юридичні зобов’язання сторін.

    Для Києва це питання пов’язане не лише з потенційними доходами, а й із національною безпекою.

    Повернення російського газу на європейський ринок може забезпечити Москві додаткові валютні надходження.

    Водночас Україна продовжує вимагати посилення міжнародного економічного тиску на Росію та захисту власної енергетичної інфраструктури від обстрілів.

    Тому можливість укладання такої угоди залежатиме від ширших переговорів щодо припинення війни, позиції Європейського Союзу та конкретних гарантій безпеки.

    Станом на 18 жовтня 2026 року відновлення транзиту російського газу через Україну залишається переговорною пропозицією, а не погодженим рішенням.

    Адміністрація Трампа розглядає газову співпрацю як можливий економічний стимул для досягнення миру, тоді як частина європейських урядів побоюється нового посилення залежності від Кремля.

    Найближчі переговори покажуть, чи здатен Вашингтон перетворити цю ініціативу на конкретний план і чи матиме такий план підтримку України та Євросоюзу.

  • «Закон Грема» проігнорували після ударів по Україні: Зеленський вимагає повернути економічний тиск на РФ

    «Закон Грема» проігнорували після ударів по Україні: Зеленський вимагає повернути економічний тиск на РФ

    Президент України Володимир Зеленський різко відреагував на рішення американського лідера Дональда Трампа призупинити застосування масштабних санкцій проти Росії, передбачених так званим законом Грема. За словами глави держави, цей крок відбувся саме тоді, коли російські війська здійснили один із найбільших ударів по українській енергетичній інфраструктурі, атакувавши понад 15 важливих об’єктів генерації та передачі електроенергії. Зеленський переконаний, що відмова від економічного тиску створює для Кремля додаткові можливості продовжувати війну. Водночас президент наголосив: санкційний закон досі може стати ефективним інструментом впливу на Москву, якщо американська влада вирішить застосувати його положення.

    Про це Зеленський заявив 17 жовтня у соціальній мережі X. Його звернення також оприлюднила «Європейська правда».

    Президент пов’язав рішення Білого дому з останніми російськими атаками, які спричинили масштабні пошкодження української енергосистеми.

    За його словами, Росія продовжує цілеспрямовано бити по інфраструктурі, необхідній для забезпечення населення електроенергією та теплом.

    Зеленський наголосив, що Вашингтон повинен усвідомлювати масштаби російських атак і наслідки послаблення економічного тиску на Москву.

    Український президент заявив, що закон, який міг допомогти змусити Росію до припинення війни, фактично залишився без застосування.

    Водночас він закликав американських політиків не відмовлятися від передбачених документом механізмів.

    Трамп призупинив санкції після масштабного удару по енергетиці

    Заява Зеленського пролунала на тлі чергової хвилі російських атак на українську енергетичну інфраструктуру.

    За інформацією президента, під ударом опинилися понад 15 важливих об’єктів електрогенерації та передачі електроенергії в різних регіонах країни.

    Російські атаки призвели до нових пошкоджень обладнання та ускладнили забезпечення споживачів електропостачанням.

    Глава держави наголосив, що Кремль намагається використати наближення холодів для посилення тиску на Україну.

    На його думку, метою російської стратегії є створення масштабних перебоїв із постачанням електроенергії та тепла саме перед зимовим періодом.

    Особливо небезпечним Зеленський назвав можливе одночасне знеструмлення великої кількості населених пунктів, адже від електроенергії залежить робота критично важливих систем життєзабезпечення.

    Пошкодження електростанцій та підстанцій впливають не лише на освітлення житлових будинків, а й на водопостачання, опалення, транспорт і роботу медичних закладів.

    Раніше «Ненька інфо» повідомляла про заклик Зеленського до Трампа відповісти на масштабний російський удар по українській енергетиці.

    Тоді президент України також наголошував, що міжнародні партнери повинні реагувати на продовження російських обстрілів не лише дипломатичними заявами, а й конкретними заходами.

    Що передбачає «закон Грема»

    Йдеться про американський закон Lindsey O. Graham Sanctioning Russia and Iran Act of 2026, який отримав назву на честь покійного сенатора-республіканця Ліндсі Грема.

    Документ передбачає суттєве розширення економічних обмежень проти Росії та країн, які продовжують закуповувати російські енергоносії.

    Його головна мета — скоротити фінансові надходження, які Москва отримує від експорту нафти й газу.

    Серед найбільш помітних положень — можливість застосування надзвичайно високих імпортних мит.

    Зокрема, закон передбачає 500-відсоткове мито на товари російського походження та додаткові 100-відсоткові тарифи щодо п’яти найбільших покупців російської нафти й природного газу за визначених умов.

    Крім того, документ розширює санкційні інструменти щодо російського енергетичного сектору, фінансових структур та осіб, пов’язаних із діяльністю РФ.

    Сутність механізму полягає у створенні економічного тиску не лише на саму Росію, а й на держави та компанії, які забезпечують її енергетичними доходами.

    Закон пройшов американський Конгрес у вересні 2026 року.

    18 вересня Дональд Трамп підписав його, а ключові нові обмеження мали почати застосовуватися з 18 жовтня.

    Раніше «Ненька інфо» детально розповідала про ухвалення цього санкційного пакета та можливі наслідки для російської нафтової галузі.

    Однак за два дні до запланованого початку застосування окремих тарифів Білий дім ухвалив рішення призупинити нові обмеження.

    Чому Трамп не застосував санкції

    16 жовтня президент США підписав відповідний указ, текст якого оприлюднений на офіційному сайті Білого дому.

    Документ дозволяє не застосовувати визначені законом санкції, обмеження та мита.

    Трамп обґрунтував своє рішення національними інтересами Сполучених Штатів.

    Для цього американський президент скористався спеціальним положенням закону, яке надає главі держави право тимчасово відмовлятися від застосування певних заходів за умови відповідного обґрунтування перед Конгресом.

    Принципово важливо, що закон Грема юридично залишається чинним. Президент США не скасував його, а призупинив виконання більшості ключових санкційних положень.

    В указі також передбачено можливість переглянути рішення та поновити застосування обмежень.

    Саме на цю обставину звертає увагу Зеленський, наголошуючи, що санкційний механізм досі можна використати.

    За інформацією Bloomberg та Reuters, рішення американської адміністрації також пов’язане із ситуацією на світовому енергетичному ринку.

    Вашингтон прагне стримати високі ціни на дизельне пальне напередодні проміжних виборів до Конгресу США, запланованих на 3 листопада.

    Російський дизель став новим джерелом суперечок

    Одним із чинників загострення дискусії стала нещодавня домовленість адміністрації Трампа щодо постачання російського дизельного пального.

    Американський президент пояснював необхідність такої співпраці бажанням збільшити доступні обсяги пального та знизити його вартість.

    Водночас критики домовленості вважають, що послаблення обмежень на російські енергоносії може забезпечити Москві додаткові фінансові надходження.

    За повідомленням Reuters, проти дизельної домовленості виступила група з 12 американських сенаторів від обох партій.

    Вони закликали адміністрацію переглянути рішення та повернутися до посилення економічного тиску на Росію.

    Сенатори також висловили сумнів у тому, що додаткові поставки російського дизеля суттєво поліпшать ситуацію з цінами на американському паливному ринку.

    Про зв’язок між дизельними домовленостями та призупиненням санкцій раніше писала «Ненька інфо» у матеріалі про рішення Трампа відкласти застосування закону Грема.

    У Конгресі США почалася хвиля критики

    Рішення Трампа викликало гостру реакцію американських законодавців.

    Одним із найактивніших критиків став сенатор-демократ Річард Блюменталь, який брав участь у розробленні санкційного законодавства разом із Ліндсі Гремом.

    Блюменталь заявив, що відмова від нових обмежень суперечить меті ухваленого Конгресом документа.

    За його оцінкою, такий крок послаблює позиції України та може збільшити економічні можливості Росії.

    Проте критика пролунала не лише від демократів.

    Як повідомило Associated Press, сенатор-республіканець Том Тілліс також засудив рішення президента.

    Він нагадав, що санкційний закон отримав значну підтримку в Сенаті, та поставив під сумнів доцільність відмови від його виконання.

    Інший республіканець, Джон Корнін, заявив, що покійний Ліндсі Грем був би незадоволений таким розвитком подій.

    Сенаторка-демократка Елізабет Воррен також закликала Конгрес відреагувати на дії Білого дому.

    Отже, розбіжності щодо санкцій проти Москви виникли всередині обох американських політичних партій.

    Водночас негайне втручання Конгресу малоймовірне, оскільки законодавці перебувають на перерві до завершення виборів 3 листопада.

    Як на рішення Трампа відреагувала Москва

    У Росії рішення Білого дому сприйняли позитивно.

    За інформацією Reuters, представники російської сторони розцінили відмову від нових обмежень як можливість зберегти економічні контакти зі Сполученими Штатами.

    Прихильники пом’якшення санкцій аргументують свою позицію тим, що додаткові торговельні обмеження можуть спричиняти зростання цін на міжнародних ринках та створювати проблеми для країн — покупців російських енергоресурсів.

    Натомість прихильники жорсткішої санкційної політики наголошують, що без скорочення енергетичних доходів Росія матиме більше фінансових ресурсів для продовження війни.

    Таким чином, суперечка стосується не лише двосторонніх відносин Вашингтона й Москви, а й міжнародної торгівлі нафтою та газом.

    Чи можна повернути санкції без нового закону

    Юридично можливість відновлення санкцій залишається.

    Указ Трампа прямо передбачає, що рішення про незастосування окремих обмежень може бути переглянуте президентом або уповноваженими посадовцями.

    Для цього не обов’язково ухвалювати повністю новий санкційний закон.

    Водночас чинний документ надає адміністрації США значну свободу у визначенні подальших дій.

    Саме тому політична позиція Білого дому матиме вирішальне значення.

    Наразі не оголошено конкретної дати, коли адміністрація Трампа може повернутися до застосування призупинених санкцій.

    Також немає підтвердженого рішення Конгресу, яке вже змінювало б ситуацію.

    Позиція Зеленського полягає в тому, що міжнародний економічний тиск має залишатися одним з інструментів примушення Росії до переговорів про припинення війни.

    Водночас конкретний вплив можливих нових санкцій на російську економіку залежатиме від їхнього обсягу, виконання та реакції країн, які купують російські енергоносії.

    Україна закликає США не відмовлятися від тиску на Кремль

    Володимир Зеленський пов’язує американське санкційне рішення з ризиками подальшого посилення російських атак.

    На його думку, Москва може сприйняти пом’якшення економічних обмежень як сигнал про зменшення міжнародного тиску.

    Президент наголошує, що Україні потрібне не відтермінування рішень, а дієві механізми стримування російської агресії.

    Особливо актуальним це питання є напередодні зимового періоду, коли стабільна робота української енергосистеми безпосередньо впливає на умови життя мільйонів людей.

    Водночас не можна стверджувати, що саме рішення Трампа спричинило останні російські удари: атаки на українську енергетику тривають систематично, а для встановлення причинно-наслідкового зв’язку між конкретними політичними рішеннями й військовими операціями потрібні додаткові докази.

    Станом на 17 жовтня 2026 року закон Грема залишається чинним, але більшість його ключових нових санкційних механізмів призупинено рішенням президента США.

    Зеленський наполягає, що ці обмеження ще можуть допомогти посилити тиск на Росію.

    Подальший розвиток ситуації залежатиме від рішень адміністрації Трампа, позиції Конгресу та загальної політики США щодо російського енергетичного експорту й війни проти України.

  • Після обмежень Starlink в Україні Європа прискорює створення власного супутникового інтернету

    Після обмежень Starlink в Україні Європа прискорює створення власного супутникового інтернету

    Європейські країни активізували роботу над власними системами супутникового зв’язку після запровадження обмежень Starlink для українських військових. Президент України Володимир Зеленський заявив, що ситуація продемонструвала небезпечну залежність не лише ЗСУ, а й європейських держав від американських технологій. Тим часом Україна продовжує переговори зі SpaceX та США щодо скасування обмежень, які вплинули на роботу військових безпілотників. Європейські оператори Eutelsat і SES уже привернули підвищену увагу на ринку, а Євросоюз розвиває власну супутникову систему IRIS².

    Про це Зеленський повідомив 17 жовтня під час спілкування з українськими журналістами.

    За словами глави держави, Україна не припинила використовувати Starlink і продовжує співпрацювати з американською компанією SpaceX.

    Однак нещодавні обмеження продемонстрували, наскільки важливим для обороноздатності є питання контролю над супутниковим зв’язком.

    Президент наголосив, що європейські партнери побачили ризики ситуації, коли доступ до критично важливої технології може змінюватися через рішення, ухвалені у США.

    За словами Зеленського, європейці вже порушують питання створення власних аналогів Starlink і працюють у цьому напрямку.

    Президент висловив упевненість, що такі розробки матимуть результат.

    Водночас він не назвав конкретних держав, нових програм або термінів появи альтернативних систем.

    Що сталося зі Starlink в Україні

    14 жовтня українські військові повідомили про раптові обмеження роботи супутникових терміналів, які використовувалися для керування безпілотниками.

    Проблема стосувалася насамперед високошвидкісних платформ, що покладаються на стабільний супутниковий канал зв’язку під час руху.

    За інформацією українських представників, зв’язок почав обмежуватися після перевищення швидкості приблизно 160 кілометрів на годину.

    Це створило труднощі для окремих бойових операцій і місій протиповітряної оборони.

    Як повідомляло Reuters 14 жовтня, обмеження вплинули на застосування українських безпілотників, зокрема тих, які використовуються проти російських повітряних цілей.

    Важлива деталь полягає в тому, що йдеться переважно про спеціалізований військовий зв’язок Starshield, пов’язаний із технологіями Starlink, а не про повне відключення всіх цивільних терміналів в Україні.

    Зеленський заявив про експеримент із терміналами

    17 жовтня президент України розповів про перевірку, яку провела українська сторона.

    За його словами, термінали, встановлені на автомобілях, тестували в країнах Європейського Союзу.

    Під час руху зі швидкістю понад 180 кілометрів на годину вони продовжували працювати, тоді як в Україні зв’язок обмежувався приблизно після 160 кілометрів на годину.

    На підставі результатів експерименту Зеленський заявив, що обмеження мають цілеспрямований характер і застосовуються саме до роботи на українській території.

    Про це також повідомила Financial Times.

    Водночас цей експеримент підтверджує відмінність у роботі терміналів за різних умов, але сам собою не встановлює, хто саме ініціював зміну налаштувань та з якою метою.

    Після виникнення проблем компанія SpaceX та американська сторона опинилися в центрі дискусії щодо відповідальності за обмеження.

    Ілон Маск заявляв, що параметри військової системи Starshield визначаються американськими військовими структурами.

    Україна веде переговори про зняття обмежень

    За інформацією Associated Press, Україна вже проводить переговори зі SpaceX та урядом США щодо відновлення повноцінної роботи військового супутникового зв’язку.

    Радник міністра оборони України Сергій Бескрестнов повідомив, що несподівана зміна технічних обмежень створила суттєві труднощі для українських військових.

    Він також зазначив, що розглядаються різні варіанти розв’язання проблеми.

    Серед можливих рішень — використання іншого пакета військових послуг Starshield або перехід частини завдань на альтернативні супутникові мережі.

    Однак такі рішення можуть вимагати додаткових витрат, заміни терміналів та технічної інтеграції.

    Саме тому швидко замінити Starlink іншою системою без втрати частини можливостей буде складно.

    Європейський OneWeb уже працює

    Однією з найперспективніших доступних альтернатив американському Starlink залишається супутникова мережа OneWeb, якою керує європейська компанія Eutelsat.

    На відміну від перспективних космічних проєктів, OneWeb уже має діючу глобальну мережу приблизно із 600 супутників на низькій навколоземній орбіті.

    Вона забезпечує широкосмуговий доступ до інтернету та орієнтована насамперед на державних, корпоративних і спеціалізованих замовників.

    За даними Reuters від 16 жовтня, Eutelsat уже використовує тисячі терміналів в Україні, а доступні потужності компанії для українського ринку фактично розпродані.

    Це означає, що технологія вже застосовується, проте її можливості для швидкого масштабування обмежені.

    Після новин про проблеми зі Starshield акції Eutelsat різко зросли.

    16 жовтня цінні папери компанії подорожчали приблизно на 20%, а загальне зростання протягом тижня сягнуло 31%.

    Акції іншого європейського супутникового оператора, SES, також зросли — приблизно на 7,1%.

    Такий рух ринку свідчить про підвищений інтерес інвесторів до компаній, які можуть запропонувати альтернативні супутникові послуги.

    IRIS² — власна система супутникового зв’язку Євросоюзу

    Окрім наявної мережі OneWeb, Європейський Союз розвиває масштабну програму IRIS².

    Її мета — створити захищену супутникову інфраструктуру, яка забезпечуватиме державні установи, військові структури та критично важливі служби незалежними каналами зв’язку.

    7 серпня 2026 року Європейська комісія та консорціум SpaceRISE уклали угоду щодо реалізації програми.

    Після оновлення параметрів основне сузір’я IRIS² має налічувати 348 супутників на різних орбітах.

    Участь у проєкті беруть європейські космічні й телекомунікаційні компанії.

    Eutelsat відповідатиме за важливу частину низькоорбітальної інфраструктури.

    Однак створення такої мережі потребує значного часу.

    Згідно з планами Eutelsat, перші нові супутники відповідної програми планують запускати з 2029 року, а повноцінну комерційну роботу низькоорбітального сегмента очікують до середини 2032 року.

    Отже, IRIS² не зможе негайно замінити Starlink для ЗСУ, але може стати одним із ключових інструментів технологічної незалежності Європи в майбутньому.

    Чому проблема стосується не лише України

    Ситуація довкола Starlink стала важливою темою для європейських держав, які також використовують американські технології в системах оборони та державного зв’язку.

    Доступ до супутникових каналів критично важливий не лише під час бойових операцій, а й для управління надзвичайними ситуаціями, роботи аварійних служб і зв’язку на віддалених територіях.

    Якщо така інфраструктура перебуває під контролем іноземного постачальника, її користувачі змушені враховувати технічні, контрактні й політичні ризики.

    Тому створення альтернатив може дозволити європейським країнам диверсифікувати постачальників і зменшити залежність від одного оператора.

    Раніше заступник керівника Офісу президента Ігор Жовква розповів Euronews, що Україна вже веде предметні консультації щодо європейських аналогів американських систем зв’язку та протиповітряної оборони.

    Чи зможе Європа повністю замінити Starlink

    Наразі технологічної альтернативи, яка могла б негайно забезпечити всі можливості Starlink у військових умовах, у Європи немає.

    OneWeb уже працює, але поступається Starlink за масштабами супутникового угруповання та має іншу модель обслуговування клієнтів.

    IRIS² повинна посилити європейську незалежність, однак її повне розгортання ще попереду.

    Також необхідно враховувати сумісність обладнання, можливості зв’язку на високій швидкості, стійкість до радіоелектронних перешкод та доступність послуг у зоні бойових дій.

    Тому в короткостроковій перспективі Україна продовжуватиме співпрацю зі SpaceX, паралельно шукаючи додаткові канали зв’язку.

    Водночас нові обмеження вже посилили зацікавленість європейських партнерів у власних супутникових системах.

    Заява Зеленського свідчить, що питання Starlink перестало бути виключно технічною проблемою українських військових і перетворилося на ширшу дискусію про технологічну безпеку Європи.

    Подальші рішення залежатимуть від результатів переговорів України зі США, можливостей чинних європейських операторів та темпів створення нових супутникових мереж.

  • Від Еміратів до Маямі: Зеленський розкрив плани США щодо переговорів із Путіним

    Від Еміратів до Маямі: Зеленський розкрив плани США щодо переговорів із Путіним

    Президент України Володимир Зеленський повідомив, що Сполучені Штати та європейські партнери продовжують шукати можливості для організації тристоронніх переговорів за участю України, США та Росії. Серед потенційних майданчиків розглядаються Об’єднані Арабські Емірати, Саудівська Аравія, європейські країни та саміт G20 у Сполучених Штатах. Водночас жодної остаточної домовленості про зустріч президентів Володимира Зеленського, Дональда Трампа та Володимира Путіна наразі немає.

    Про це Зеленський розповів під час спілкування з журналістами 17 жовтня, повідомляє ТСН.

    За словами українського президента, американська сторона вже працює над можливими форматами переговорів і розглядає кілька варіантів місця проведення.

    До організаційної роботи поступово долучаються й європейські партнери, які намагаються створити умови для відновлення дипломатичного діалогу.

    Однак головним невирішеним питанням залишається готовність Росії погодитися на відповідну зустріч.

    Де можуть відбутися переговори Зеленського і Путіна

    За словами президента України, Вашингтон розглядає декілька можливих локацій.

    Одним із варіантів залишаються країни Близького Сходу, насамперед Об’єднані Арабські Емірати та Саудівська Аравія.

    Ці держави вже брали участь у міжнародних дипломатичних ініціативах і контактах, пов’язаних із російсько-українською війною.

    Зокрема, ОАЕ раніше були запропоновані американською стороною як можливий майданчик для тристоронніх переговорів на рівні делегацій.

    Ще одним варіантом є проведення зустрічі у США.

    Особливу увагу привертає саміт «Групи двадцяти» (G20), який запланований на грудень 2026 року в Маямі.

    Такий міжнародний захід міг би створити можливість для особистих контактів між лідерами без необхідності організовувати повністю окремий саміт.

    Водночас Зеленський не виключає і проведення переговорів у Європі.

    Президент повідомив, що європейські партнери вже починають відповідні консультації.

    Таким чином, остаточне рішення щодо місця проведення залежатиме від погодження позицій усіх сторін.

    Що відомо про позицію США

    Вашингтон уже кілька тижнів намагається організувати новий переговорний формат між Україною та Росією.

    Ще 25 вересня Зеленський повідомив, що американські представники запропонували провести тристоронню зустріч на технічному рівні в Об’єднаних Арабських Еміратах.

    Тоді український президент наголосив, що Київ очікує конкретної пропозиції щодо дати.

    За його словами, американська сторона мала провести консультації з Росією, а Україна — поінформувати європейських союзників про обговорювані варіанти.

    4 жовтня Зеленський знову підтвердив готовність України підтримати таку зустріч до кінця місяця.

    Про це повідомляло «Радіо Свобода», а згодом відповідну позицію української сторони підтвердив Укрінформ.

    Водночас переговори представників трьох держав і особиста зустріч президентів залишаються різними варіантами дипломатичного процесу.

    Проведення першого формату автоматично не гарантує погодження другого.

    Чи погодиться Путін приїхати на G20

    Питання особистої участі російського президента у переговорах залишається відкритим.

    Зеленський раніше заявляв про готовність зустрітися з Путіним під час саміту G20 у Маямі, якщо той погодиться приїхати.

    В інтерв’ю Deutsche Welle у вересні український президент зазначав, що головним критерієм такої зустрічі має бути конкретний результат, а не сам факт переговорів.

    Проте Кремль раніше висловлював заперечення щодо окремих запропонованих форматів.

    Станом на 17 жовтня російська сторона не підтвердила готовності до особистого саміту із Зеленським.

    Сам Дональд Трамп також не зміг відповісти, чи відвідає Путін зустріч «Групи двадцяти».

    16 жовтня президент США заявив журналістам, що не знає, чи прибуде російський лідер до Маямі, однак був би радий його присутності.

    Про це повідомило NV із посиланням на відеозаяву американського президента.

    Отже, навіть потенційна участь Путіна в саміті G20 поки не визначена.

    Навіщо до переговорів залучають Близький Схід

    Об’єднані Арабські Емірати та Саудівська Аравія мають досвід посередницьких контактів у питаннях, пов’язаних із війною.

    Зокрема, країни регіону брали участь у гуманітарних ініціативах і процесах обміну утримуваними особами.

    Водночас вони підтримують дипломатичні та економічні відносини як із західними державами, так і з Росією.

    Це робить їх можливими майданчиками для переговорів, хоча саме місце проведення не визначає результату дипломатичних контактів.

    Європейські країни, зі свого боку, зацікавлені в тому, щоб питання безпеки України обговорювалися за безпосередньої участі Києва та його міжнародних партнерів.

    5 жовтня на офіційному сайті президента України повідомлялося, що Зеленський поінформував польського прем’єра Дональда Туска про підготовку можливих тристоронніх форматів переговорів.

    Український президент тоді наголосив, що з боку Києва перешкод для проведення зустрічі немає.

    Водночас, за його словами, США необхідно забезпечити готовність російської сторони до такого формату.

    Ідею тристороннього саміту обговорюють не вперше

    Спроби організувати зустріч Зеленського, Трампа і Путіна тривають уже не перший місяць.

    Ще наприкінці серпня «Ненька інфо» повідомляла про пропозицію директора ЦРУ Джона Реткліффа організувати тристоронній саміт.

    Тоді йшлося про можливість повернення до переговорного процесу на найвищому політичному рівні.

    Однак дипломатичні консультації поки не призвели до офіційного оголошення дати зустрічі.

    Причинами залишаються відмінності позицій сторін щодо умов завершення війни, безпекових гарантій, територіальних питань і механізмів можливого припинення бойових дій.

    Що буде далі

    Україна підтверджує готовність брати участь у переговорах за посередництва США.

    При цьому Київ наголошує, що дипломатичні домовленості повинні забезпечувати реальні гарантії безпеки й не створювати умов для відновлення російської агресії.

    Американська сторона продовжує контакти з учасниками можливого переговорного процесу, а європейські партнери обговорюють власну участь у підготовці зустрічей.

    Наразі не визначені ані остаточне місце проведення президентського саміту, ані його дата, ані склад учасників.

    Можливими майданчиками залишаються Близький Схід, США та Європа.

    Водночас головним показником реального просування дипломатичних зусиль стане не оголошення чергової локації, а підтверджена згода всіх сторін на зустріч і погодження її порядку денного.