Golovnitemu.com

Позначка: Зеленський

  • Ватикан підключився до мирного плану: Зеленський, США та Європа готують пропозиції для Росії

    Ватикан підключився до мирного плану: Зеленський, США та Європа готують пропозиції для Росії

    Президент України Володимир Зеленський заявив, що Україна спільно з представниками президента США Дональда Трампа та європейськими посадовцями розробила план, покликаний наблизити припинення війни. Серед запропонованих кроків – припинення вогню, взаємне відведення українських і російських військ від лінії фронту та створення буферної зони.

    Про це Зеленський заявив 24 серпня. За його словами, під час переговорів Києва, Вашингтона та європейських партнерів уже напрацьовано спільні підходи до можливого завершення бойових дій.

    «Є ще кілька ідей з американського боку, наскільки нам відомо. Вони хочуть знайти відповідний момент, щоб їх представити. Ми чекаємо на них», – сказав Зеленський.

    Окрему увагу привертає участь Ватикану. 24 серпня до Росії прибув секретар Ватикану з питань відносин із державами архієпископ Пол Річард Ґаллагер. Очікується, що 25 серпня він проведе зустріч із міністром закордонних справ Росії Сергієм Лавровим.

    Його візит може стати одним із каналів, через які до російської сторони будуть донесені міжнародні пропозиції щодо припинення війни. Водночас наразі немає підтвердження, що саме під час цієї зустрічі Москва отримає весь підготовлений Києвом, США та Європою план.

    Чи готова Москва зупинити війну

    Перспективи швидкого прориву в переговорах залишаються невизначеними. Російська влада раніше відкидала низку пропозицій щодо припинення війни, а Сергій Лавров неодноразово заявляв про готовність Москви продовжувати бойові дії.

    Зеленський водночас стверджує, що всередині Росії є значна кількість людей, які не підтримують продовження війни.

    «Багато людей у Росії хочуть, щоб війна закінчилася», – сказав президент України.

    За даними російського Левада-центру, близько двох третин опитаних виступають за проведення мирних переговорів.

    Україна останніми тижнями також посилює дипломатичну роботу із США. 11 серпня Зеленський повідомив, що українська переговорна група передала американській стороні пропозиції щодо подальших дій, які мають посилити тиск на Росію та наблизити завершення війни.

    «Ми передали американській стороні наші пропозиції», – наголосив Зеленський.

    Президент також зазначав, що очікує від Вашингтона допомоги у посиленні української протиповітряної оборони та використання американського впливу для тиску на Москву.

    У інтерв’ю CNN, опублікованому 12 серпня, Зеленський заявив, що Україні необхідна активніша участь США у мирному процесі.

    «Нам потрібна більша залученість американської сторони до мирного плану», – сказав він.

    Таким чином, Київ намагається сформувати переговорну конструкцію за участю США та європейських держав, тоді як Ватикан може стати додатковим дипломатичним каналом для контакту з Москвою. Головним питанням залишається готовність Росії погодитися на припинення вогню та перейти від заяв про продовження війни до реальних переговорів.

  • Трамп виставив рахунок Кремлю: Вашингтон готує геополітичний удар разом із Ватиканом та Європою

    Трамп виставив рахунок Кремлю: Вашингтон готує геополітичний удар разом із Ватиканом та Європою

    Президент Сполучених Штатів Америки Дональд Трамп офіційно привітав Україну з тридцять п’ятою річницею Незалежності. Очільник Білого дому наголосив на незмінній підтримці суверенітету та закликав до рішучих дій для встановлення тривалого миру. Український лідер Володимир Зеленський публічно відреагував на це звернення, порівнявши його за силою та ефектом із роботою сучасних зенітно-ракетних комплексів.

    Дипломатичний прорив та план припинення вогню
    На тлі святкування державні посадовці західних держав та українська влада оприлюднили контури нового масштабного мирного плану. Документ передбачає негайне припинення вогню, дзеркальне відведення підрозділів обох армій від нинішньої лінії зіткнення та створення спеціальної демілітаризованої буферної зони.

    Паралельно з політичними консультаціями активізувалася міжнародна дипломатія за посередництва релігійних інституцій. Секретар Ватикану з питань відносин із державами архієпископ Пол Річард Ґаллагер прибув до Москви для передачі узгоджених пропозицій російській стороні. Запланована офіційна зустріч представника Святого Престолу з міністром закордонних справ РФ Сергієм Лавровим має продемонструвати реакцію Кремля на вироблені ініціативи.

    Реакція Києва та переговорний тиск
    Володимир Зеленський підкреслив важливість міжнародної солідарності у протидії збройній агресії. Офіційний Київ продовжує координувати кожен крок із Вашингтоном задля посилення санкційного тиску на російський режим. Раніше українська переговорна група передала американським партнерам пакет пропозицій, покликаних примусити Москву до реальних переговорів на умовах збереження територіальної цілісності України.

    «Ці слова, подібно до звуку запуску ракети Patriot PAC-3, піднімають нам настрій і дають надію на те, що життя людей можна захистити від жорстоких атак Росії і що можна досягти гідного миру», – зазначив Володимир Зеленський.

  • Можливий візит Віткоффа до Києва: Борис Пінкус прогнозує зміну риторики у перемовинах із Путіним

    Можливий візит Віткоффа до Києва: Борис Пінкус прогнозує зміну риторики у перемовинах із Путіним

    Спеціальний посланець президента США Стів Віткофф може здійснити свій перший візит до Києва до Дня Незалежності України, що суттєво вплине на його подальшу позицію у діалозі з Кремлем.

    Ключові тези та оцінка республіканця

    • Передумови та терміни візиту: За словами члена Республіканської партії США Бориса Пінкуса, імовірність приїзду Віткоффа до української столиці є дуже високою.
    • Зміна сприйняття: Пінкус підкреслив, що особисте ознайомлення з наслідками російської агресії, відвідання передової та оцінка оборонних можливостей переконають американського дипломата в незламності України.
    • Вплив на перемовини з РФ: Очікується, що після відвідин Києва спецпосланець знову вирушить до Москви, проте попередній формат та тональність розмов із Володимиром Путіним уже стануть неможливими.
    • Технологічна співпраця: Окрім фіксації руйнувань, українська сторона може презентувати власні інноваційні розробки (зокрема у сфері безпілотних систем), у вивченні яких зацікавлені й Сполучені Штати.

    З інтерв’ю члена Республіканської партії США Бориса Пінкуса:

    «Він побачить те, що переконає його: Україну перемогти неможливо. Найближчими днями Віткофф приїде до Києва, а потім знову відвідає Москву. Вже тієї розмови, яка раніше була у нього з Путіним, бути не може».

  • Росія відкинула перемир’я і пригрозила ще сильнішими ударами по Україні: що заявив Лавров

    Росія відкинула перемир’я і пригрозила ще сильнішими ударами по Україні: що заявив Лавров

    Росія не готова погоджуватися на припинення бойових дій по нинішній лінії фронту та фактично відкидає сценарій швидкого перемир’я з Україною. Про це 14 серпня заявив міністр закордонних справ РФ Сергій Лавров, одночасно пригрозивши подальшим посиленням ударів по об’єктах, які Москва вважає пов’язаними з українською військовою інфраструктурою та допомогою західних партнерів.

    У своїй заяві Лавров назвав для Росії «неприйнятною» зупинку бойових дій по нинішній лінії зіткнення. Таким чином він фактично підтвердив, що Москва не розглядає просте припинення вогню як достатню основу для завершення війни.

    За словами російського міністра, Кремль готовий говорити лише про так зване «довгострокове, надійне та стійке врегулювання». Водночас конкретних умов, які Росія була б готова запропонувати Україні для такого врегулювання, Лавров у цій заяві не назвав.

    Натомість він повторив традиційну російську тезу про те, що припинення війни має відбутися лише після врахування вимог Москви.

    Лавров прямо пригрозив посиленням ударів

    Окрема частина виступу стосувалася військових дій.

    Лавров заявив, що Росія має намір і надалі посилювати удари по тому, що він назвав інфраструктурою, яка «підживлює військову машину України».

    Фактично йдеться про погрозу продовжувати або розширювати удари по логістиці, промислових підприємствах, транспортних вузлах, енергетичній інфраструктурі та інших об’єктах, які російське військове командування може оголошувати пов’язаними з обороною України.

    За останні тижні Росія вже суттєво посилила атаки на українські склади, логістичні центри, порти та енергетичні об’єкти. Під ударами опинялися не лише об’єкти оборонної промисловості, а й цивільні компанії, торговельні мережі, транспортна інфраструктура та житлові райони.

    Саме на цьому тлі слова Лаврова про подальше «посилення методів» звучать як пряма погроза новою ескалацією.

    Москва не хоче «замороження» фронту

    Найважливіша частина заяви Лаврова — відмова від принципу припинення бойових дій по нинішній лінії зіткнення.

    Такий варіант неодноразово обговорювався на міжнародному рівні як можливий перший крок до ширшого переговорного процесу.

    Логіка подібного сценарію полягає у тому, щоб спочатку припинити бойові дії та масовані удари, а вже після цього вести переговори щодо складніших політичних і територіальних питань.

    Російська сторона, судячи з нинішньої заяви, такий підхід відкидає.

    Лавров намагається пояснювати це історичними аналогіями та риторикою про Другу світову війну, однак фактично йдеться про небажання Кремля зафіксувати нинішню лінію фронту без досягнення додаткових політичних або військових цілей.

    Які вимоги Росія висувала раніше

    Москва протягом війни неодноразово заявляла, що готова до переговорів, але лише на власних умовах.

    До них у різний час входили вимоги щодо статусу окупованих територій, обмежень для українських Збройних сил, нейтралітету України, відмови від вступу до НАТО та зміни зовнішньополітичного курсу.

    Київ неодноразово заявляв, що не погодиться на умови, які означатимуть фактичну капітуляцію або юридичне визнання російської окупації українських територій.

    Тому формула Лаврова про «довгострокове врегулювання» без уточнення конкретних умов не означає, що сторони наблизилися до компромісу.

    Навпаки, нинішня заява демонструє, що фундаментальні розбіжності залишаються.

    На тлі цього з’явилися повідомлення про пропозицію Києва

    Паралельно західні медіа повідомляють про можливу ініціативу України щодо обмеження ударів по цивільних об’єктах у Чорному морі.

    За даними Sky News, команда Володимира Зеленського нібито передала Росії пропозицію про взаємну відмову від атак на цивільну морську інфраструктуру.

    Йдеться про можливість припинення ударів по цивільних портах, суднах та об’єктах, які не використовуються безпосередньо у військових цілях.

    Однак станом на 14 серпня Київ офіційно не підтверджував, що така пропозиція була направлена Кремлю саме у такому вигляді.

    Тому цю інформацію наразі варто подавати виключно як повідомлення медіа.

    США також тиснуть на Київ щодо ударів у Чорному морі

    Окремим фактором є позиція Вашингтона.

    Останніми днями західні ЗМІ повідомляли, що американська адміністрація намагається переконати Україну обмежити удари по танкерах та іншій інфраструктурі у Чорному морі.

    За повідомленнями медіа, віцепрезидент США Джей Ді Венс особисто звертався до Володимира Зеленського з проханням припинити атаки на танкери, які можуть бути пов’язані з російським експортом.

    Вашингтон побоюється, що удари по судноплавству можуть призвести до ширшої ескалації та створити ризики для міжнародної торгівлі.

    Київ водночас наголошує, що Росія використовує морську інфраструктуру для фінансування війни та обходу санкцій.

    Війна в Чорному морі стає окремим переговорним блоком

    Протягом 2026 року морський напрямок став одним із найбільш чутливих у війні.

    Українські сили регулярно атакують російські порти, нафтотермінали та об’єкти енергетичної інфраструктури на узбережжі.

    14 серпня українська компанія Fire Point підтвердила участь у новій атаці на порт Усть-Луга — один із найбільших нафтових портів Росії на Балтійському морі.

    Попередньо російська влада повідомляла про пожежу в районі порту після масованої атаки безпілотників.

    Тобто заява Лаврова про посилення ударів пролунала фактично в момент, коли обидві сторони нарощують кампанію далекобійних атак.

    Що означає позиція Лаврова для переговорів

    Нинішня риторика російського МЗС суттєво знижує очікування швидкого припинення бойових дій.

    Якщо Москва принципово відкидає навіть тимчасову зупинку по нинішній лінії фронту, то будь-які переговори про перемир’я мають одразу переходити до складніших територіальних і політичних питань.

    Саме це робить швидкий компроміс значно менш імовірним.

    Крім того, погроза посиленням ударів показує, що Кремль продовжує використовувати військовий тиск як головний інструмент переговорів.

    Російська логіка залишається незмінною: спочатку створити для України максимально важку ситуацію на фронті та в тилу, а вже після цього вимагати поступок.

    Україна наполягає на іншому підході

    Київ неодноразово заявляв, що переговори можуть мати сенс лише за умови реального припинення російських атак.

    Українська сторона також відкидає можливість юридично визнавати захоплені Росією території частиною РФ.

    Позиція Києва полягає в тому, що будь-які мирні домовленості повинні містити реальні механізми безпеки і не давати Росії можливості використати паузу для підготовки нового наступу.

    Саме тому питання гарантій безпеки залишається одним із ключових.

    Кремль поки обирає продовження війни

    Фактично заява Лаврова 14 серпня містить два ключові сигнали.

    Перший — Росія не погоджується на просте припинення бойових дій по нинішній лінії фронту.

    Другий — Москва готова продовжувати і навіть посилювати удари по Україні.

    Тому говорити про наближення повноцінного перемир’я наразі передчасно.

    Навіть якщо окремі переговорні канали між Києвом, Москвою та Вашингтоном продовжують працювати, публічна позиція Кремля свідчить про відсутність готовності зупинити війну без виконання власних політичних вимог.

    У найближчі тижні ключовим питанням стане те, чи зможуть США та інші партнери переконати Москву хоча б у частковому припиненні ударів — наприклад, по цивільній інфраструктурі або у Чорному морі.

    Поки ж російська сторона подає протилежний сигнал: Кремль не хоче «заморожувати» фронт і прямо погрожує новою ескалацією.

  • Не 745, а лише 150 км²? Бутусов оскаржив гучні цифри Зеленського про наступ ЗСУ

    Не 745, а лише 150 км²? Бутусов оскаржив гучні цифри Зеленського про наступ ЗСУ

    Між офіційною оцінкою результатів української наступальної операції на Олександрівському напрямку та оцінкою журналіста і військового оглядача Юрія Бутусова виникла суттєва розбіжність, про це він написав у себе в Facebook. Президент Володимир Зеленський після доповіді військового командування заявив про понад 745 квадратних кілометрів української території та 26 населених пунктів, над якими Сили оборони відновили контроль. Бутусов натомість стверджує, що безпосередньо «звільненою» коректно називати приблизно 150 км², а щодо решти територій, на його думку, варто використовувати формулювання «відновлено контроль» або «відновлено частковий контроль».

    При цьому цифру Бутусова не підтверджували Генеральний штаб ЗСУ чи інші офіційні військові структури. Сам журналіст посилається на інформацію від неназваних військових, тому його оцінка наразі залишається альтернативною до офіційної версії, а не встановленим фактом.

    12 серпня Офіс президента повідомив, що українські військові відновили контроль над 26 населеними пунктами під час наступальної операції на Олександрівському напрямку. Операція тривала від кінця січня та охоплювала території Дніпропетровської, Донецької та Запорізької областей.

    У повідомленні Збройних сил України наводиться конкретна дата початку операції — 29 січня 2026 року.

    За офіційними даними військових, у її межах було звільнено понад 745 квадратних кілометрів української території. Крім того, ще на площі понад 300 квадратних кілометрів Сили оборони проводили пошук і знищення російських військових, які змогли інфільтруватися в українську тилову смугу.

    Саме ця деталь важлива для розуміння дискусії навколо цифр.

    Що саме заявив Зеленський

    Президент після доповіді головнокомандувача ЗСУ Михайла Драпатого повідомив про результати операції 12 серпня.

    За словами Зеленського, українські підрозділи протягом січня-серпня провели ефективні наступальні дії на Олександрівському напрямку. Глава держави заявив про повернення 745 км² території та 26 населених пунктів у трьох областях.

    Водночас уже в самих офіційних повідомленнях використовуються дещо різні формулювання.

    Заголовок повідомлення Офісу президента звучить як «Українські воїни відновили контроль над 26 населеними пунктами», а офіційний сайт ЗСУ також говорить про «відновлення контролю» над населеними пунктами. В описі територіального результату водночас використовується формулювання про понад 745 км² «звільненої» української території.

    Тобто навіть офіційна комунікація розділяє поняття щодо території та населених пунктів.

    Що заперечує Бутусов

    Юрій Бутусов після оприлюднення офіційних результатів заявив, що ситуація, за його інформацією, складніша.

    Він не заперечує самого факту успішних українських контратак. Навпаки, Бутусов визнає, що Сили оборони зуміли зупинити російський наступ, завдати противнику значних втрат і стабілізувати фронт на відповідній ділянці.

    Однак він вважає некоректним подавати всі 745 км² як територію, яку Україна саме «звільнила».

    «Якщо вживати термін “звільнено” — то це, за словами деяких наших поінформованих військових, складає до 150 квадратних кілометрів», — написав Бутусов. Решту він пропонує рахувати як території, де було відновлено повний або частковий контроль.

    За його версією, причина полягає у характері бойових дій.

    Наприкінці 2025 року російські війська просунулися на цій ділянці, а частину території українські сили згодом повернули під час контратак. Водночас на деяких ділянках ситуація могла мати характер так званої сірої зони або районів проникнення малих російських груп, а не повноцінного сталого контролю РФ.

    Саме тому Бутусов наполягає на розмежуванні понять.

    Проте незалежно перевірити його цифру у 150 км² на підставі оприлюднених ним даних наразі неможливо: ані прізвищ військових співрозмовників, ані детальної карти розрахунку він не навів.

    Звідки могла виникнути така велика різниця

    Розрив між 745 і 150 км² не обов’язково означає, що одна зі сторін просто неправильно підрахувала площу.

    Війна створює складну картину контролю над територією.

    Особливо це стосується ділянок, де російські сили застосовують тактику інфільтрації малими групами. Кілька груп можуть проникнути на значну відстань за українські позиції, після чого на карті зона позначатиметься як спірна або така, де присутній противник. Це ще не означає, що російська армія створила там повноцінну систему оборони та реально контролює кожен квадратний кілометр.

    Показово, що саме ЗСУ у своєму офіційному повідомленні згадують понад 300 км², на яких проводили «пошук і знищення противника, який інфільтрувався у нашу тилову смугу».

    Цей показник є окремим від заявлених понад 745 км² звільненої території, але демонструє, наскільки складною була конфігурація фронту на напрямку.

    Бутусов, судячи з його пояснення, використовує значно жорсткіший критерій поняття «звільнення»: територія мала спочатку перебувати під фактичним і стійким контролем РФ, а вже потім бути відбита українськими силами.

    Офіційне військове командування застосовує іншу методику підрахунку результатів операції.

    26 населених пунктів — офіційно підтверджений результат

    Щодо кількості населених пунктів суперечність менша.

    Офіційно повідомляється, що Сили оборони відновили контроль над 26 населеними пунктами у Дніпропетровській, Донецькій та Запорізькій областях.

    За повідомленнями українських медіа із посиланням на військових, серед них Толстой, Новохатське, Грушівське, Зірка, Зелений Гай, Піддубне, Мирне, Цегельне, Привілля, Злагода та інші населені пункти.

    Бутусов стверджує, що всі 26 були повернуті під український контроль ще протягом лютого-червня, тобто значна частина результатів операції була досягнута раніше, а не безпосередньо перед серпневою заявою президента.

    Офіційна заява цьому прямо не суперечить: Зеленський і військові підбивали підсумки всієї операції за період від січня до серпня, а не заявляли, що всі 26 сіл були звільнені протягом останніх кількох днів.

    Бутусов згадав і Гуляйполе

    Одна з найгостріших частин допису журналіста стосується ситуації навколо Гуляйполя.

    За його твердженням, наприкінці 2025 року російським силам вдалося захопити важливий вузол комунікацій у районі Гуляйполя через нестачу вчасно введених українських резервів.

    Під час подальших контратак російське просування вдалося зупинити, однак повернути саме місто, за словами Бутусова, українським військам не вдалося.

    При цьому офіційне повідомлення ЗСУ про результати операції не стверджує, що Гуляйполе було повернуто під контроль України.

    Тож тут прямої суперечності між заявою військового командування та Бутусовим також немає.

    ISW раніше підтверджував українські контратаки

    Ще навесні Інститут вивчення війни повідомляв про помітні успіхи українських військ саме на Олександрівському та Гуляйпільському напрямках.

    9 березня аналітики ISW писали, що українські сили успішно контратакують на цих ділянках. Станом на середину березня дослідники оцінювали площу звільненої від кінця січня території більш ніж у 400 квадратних кілометрів.

    Таким чином, незалежні відкриті оцінки ще навесні фіксували українське просування на сотні квадратних кілометрів.

    Це не дозволяє підтвердити ані підсумкові 745 км² Генштабу, ані 150 км² Бутусова станом на серпень, але показує, що масштаб українських контратак був значним і фіксувався не лише українською владою.

    Бутусов закликає не прикрашати ситуацію

    Головний акцент журналіста стосується навіть не конкретного числа, а способу комунікації ситуації на фронті.

    Він вважає небезпечним створення в суспільстві враження, що становище суттєво поліпшилося, оскільки на інших ділянках фронту російські війська продовжують наступальні операції.

    Бутусов також заявляє про складну ситуацію в районах Слов’янська, Дружківки, Добропілля, Костянтинівки, Запорізької та Сумської областей. Ці твердження стосуються швидкозмінної оперативної ситуації й потребують окремої перевірки за кожним напрямком; їх не варто автоматично подавати як підтверджені лише на підставі одного допису.

    Журналіст наголошує, що суспільству та військово-політичному керівництву потрібне не «самозаспокоєння», а максимально точне визначення загроз.

    То 745 чи 150 км²?

    Наразі підтверджено дві різні позиції.

    Офіційна: Генеральний штаб, ЗСУ та президент заявляють, що від початку операції Сили оборони звільнили понад 745 км² і відновили контроль над 26 населеними пунктами. Операція почалася 29 січня. Крім того, ще на понад 300 км² українські військові проводили зачистку російських груп, які проникли в тил.

    Оцінка Бутусова: безпосередньо «звільненою» від стійкого російського контролю він вважає приблизно 150 км², посилаючись на неназваних військових. Решту території, на його думку, правильніше називати такою, де Україна відновила контроль або частковий контроль.

    Тому заголовок «із 745 км² реально звільнено лише 150» потребує обов’язкового уточнення «за оцінкою Бутусова». Незалежного підтвердження того, що саме 150 км² є «реальною» правильною цифрою, наразі немає.

    Водночас сама дискусія демонструє важливу проблему опису сучасного фронту: поняття «окуповано», «сіра зона», «проникнення противника», «відновлено контроль» і «звільнено» не завжди означають одне й те саме. Саме різна методика визначення контролю над територією може суттєво змінювати цифри — навіть коли йдеться про одну й ту саму військову операцію.

  • Вашингтон залишився без посла: Зеленський не може знайти потрібну людину — Politico

    Вашингтон залишився без посла: Зеленський не може знайти потрібну людину — Politico

    Президент України Володимир Зеленський зіткнувся з непростим кадровим питанням після звільнення Ольги Стефанішиної з посади посла України у Сполучених Штатах. Києву потрібен новий представник у Вашингтоні в один із найбільш чутливих періодів відносин із адміністрацією Дональда Трампа, однак кандидатуру потрібного політичного рівня поки знайти не вдалося.

    Про це пише Politico, посилаючись на двох колишніх високопосадовців у Києві та чотирьох депутатів Верховної Ради. У матеріалі йдеться не стільки про відсутність охочих отримати дипломатичну посаду, скільки про дефіцит людей, які одночасно користувалися б довірою Зеленського, мали достатню політичну вагу та могли б ефективно працювати з нинішньою адміністрацією США.

    Один із колишніх українських дипломатів, який говорив із журналістами на умовах анонімності, прямо застеріг від спрощеного трактування ситуації.

    За його словами, неправильно говорити, що ніхто не хоче їхати до Вашингтона. Люди, які зацікавлені в посаді, є, однак серед них поки немає людини, яка, на думку Банкової, повністю відповідала б масштабу завдання. Саме тому Зеленському важко заповнити вакансію.

    Цей нюанс важливий, оскільки в українських медіа матеріал Politico вже почали переказувати формулюванням «ніхто не хоче бути послом». Першоджерело описує ситуацію дещо інакше: охочі є, але немає очевидного кандидата потрібного рівня.

    Стефанішину звільнили 3 серпня

    Ольгу Стефанішину було звільнено з посади посла України у США указом президента 3 серпня 2026 року. Вона пропрацювала у Вашингтоні трохи менше року — Зеленський призначив її на цю посаду 27 серпня 2025 року.

    Після відставки Стефанішина заявила, що рішення залишити дипломатичну посаду було її власним і пояснювалося особистими обставинами. Вона також наголосила, що під час її роботи Україні вдалося збільшити постачання американського озброєння та зберегти підтримку США в період, коли політичне середовище у Вашингтоні змінювалося не на користь Києва.

    Тому пов’язувати саме її звільнення безпосередньо з корупційною справою як із уже встановленою причиною було б некоректно.

    Через кілька днів після відставки українські антикорупційні органи повідомили про підозру колишній високопосадовиці в незаконному збагаченні та недекларуванні активів. Reuters ідентифікував фігурантку як Стефанішину. Йшлося, зокрема, про дві квартири та інше майно загальною вартістю приблизно 310 тисяч доларів, походження якого перевіряють слідчі. Сама Стефанішина заперечила будь-які порушення.

    Отже, коректніше говорити, що її відставка відбулася на тлі повідомлень про давні антикорупційні перевірки, але сама Стефанішина пояснювала рішення особистими обставинами.

    Зеленський хотів відправити до Вашингтона Свириденко

    Після кадрових перестановок найбільш очевидною кандидаткою на посаду посла вважали Юлію Свириденко.

    Ще 12 липня Зеленський оголосив про намір змінити прем’єр-міністра і заявив, що запропонував Свириденко «новий і важливий напрям відносин із ключовим партнером». Reuters тоді повідомляв, що йдеться саме про можливе призначення послом України у США.

    Свириденко мала очевидну перевагу для такої роботи.

    Вона добре відома у Вашингтоні, брала безпосередню участь у ключових економічних переговорах зі Сполученими Штатами та була однією з центральних українських посадовиць під час роботи над угодою щодо корисних копалин.

    Однак послом вона зрештою не стала.

    За даними Politico, Свириденко відмовилася від пропозиції очолити українське посольство у Вашингтоні.

    Важливо й правильно називати її нинішній статус: Юлія Свириденко вже не є прем’єр-міністеркою України. Верховна Рада прийняла її відставку 14 липня, а 16 липня призначила новим главою уряду колишнього керівника «Нафтогазу» Сергія Корецького. За його кандидатуру проголосували 289 народних депутатів.

    Зеленському потрібен політичний «важковаговик»

    Пошук нового посла ускладнює те, що президент, судячи з попередніх заяв, не хоче відправляти до Вашингтона звичайного кар’єрного дипломата.

    Зеленський уже давав зрозуміти, що кандидат повинен бути політиком дуже високого рівня — колишнім прем’єром, віцепрем’єром або міністром.

    Причина зрозуміла: сьогодні український посол у США виконує значно ширшу функцію, ніж класичний дипломатичний представник.

    Вашингтон залишається критично важливим для постачання зброї, протиповітряної оборони, обміну розвідувальною інформацією, фінансової допомоги та міжнародного тиску на Росію. Одночасно адміністрація Дональда Трампа проводить власну політику щодо завершення війни, яка далеко не завжди збігається з баченням Києва.

    Politico звертає увагу й на те, що Білий дім найближчим часом може спробувати знову активізувати переговори про завершення війни. У такій ситуації представник України у Вашингтоні має мати можливість не просто підтримувати контакти з Держдепартаментом, а безпосередньо виходити на найвищий політичний рівень.

    Чому знайти таку людину складно

    Народна депутатка Іванна Климпуш-Цинцадзе, яку цитує Politico, пов’язує проблему з кадровою політикою президентської команди.

    На її думку, серед людей, яким Зеленський повністю довіряє, обмежене коло тих, хто одночасно володіє необхідним дипломатичним досвідом, політичною самостійністю та авторитетом для роботи у Вашингтоні.

    Саме поєднання цих характеристик і створює проблему.

    Посол у США повинен мати доступ до президента України та можливість швидко узгоджувати позицію Києва. Одночасно він має вибудовувати власні контакти не лише з адміністрацією Трампа, але й з обома партіями в Конгресі, Пентагоном, Держдепартаментом, американськими військовими виробниками, експертним середовищем та впливовими медіа.

    Додаткову складність створює персоналізований стиль американської політики за Дональда Трампа. Для Києва важливо мати у Вашингтоні людину, здатну підтримувати прямий контакт із найближчим оточенням американського президента.

    Саме тому призначити на посаду просто досвідченого кадрового дипломата може бути недостатньо.

    Вашингтон для України став значно складнішим

    Зміна посла відбувається після року суттєвої трансформації українсько-американських відносин.

    Коли Стефанішину призначали у серпні 2025 року, Зеленський прямо говорив, що перед нею стоятиме завдання активізувати роботу посольства та забезпечити реалізацію домовленостей, досягнутих із президентом Трампом, передусім у сфері оборони.

    За час її роботи між Києвом і Вашингтоном виникали й складні епізоди.

    У лютому 2026 року Стефанішина підтверджувала Reuters, що Держдепартамент США зробив Україні офіційний демарш після удару по російському Новоросійську, оскільки атака зачепила американські та казахстанські економічні інтереси. Водночас вона наголошувала, що США не висловлювали загальної заборони на українські удари по російській військовій чи енергетичній інфраструктурі.

    Цей приклад демонструє, наскільки складною стала робота посла: він одночасно має відстоювати українські військові інтереси та не допустити погіршення відносин із ключовим партнером.

    Посада поки залишається вакантною

    Станом на 14 серпня офіційного указу Зеленського про призначення нового посла України в США немає.

    Цікаво, що на окремих сторінках сайту МЗС та посольства Стефанішина все ще може відображатися як керівник дипустанови, однак це вже застаріла інформація: указ про її звільнення був оприлюднений 3 серпня.

    Імен людей, із якими Банкова зараз реально веде переговори про призначення, Politico публічно не називає.

    Тому будь-які заяви про те, що наступним послом уже погоджений той чи інший український політик, наразі залишаються спекуляціями.

    Підтвердженим є інше: Зеленський шукає кандидата дуже високого політичного рівня, Юлія Свириденко, за інформацією Politico, від пропозиції відмовилася, а очевидної альтернативи поки немає.

    У ситуації, коли Вашингтон залишається одним із головних центрів ухвалення рішень щодо військової підтримки України та майбутніх переговорів із Росією, затягування з призначенням створює для Києва додаткову дипломатичну проблему.

    Саме тому питання нового посла фактично виходить далеко за межі звичайної кадрової ротації. Україні потрібна людина, яка матиме довіру Зеленського, достатню політичну вагу у Вашингтоні й здатність працювати безпосередньо з адміністрацією Трампа.

    І саме такого кандидата, за даними Politico, Банкова поки не знайшла.

  • Україна допускає зустріч із Лукашенком: у МЗС назвали умову

    Україна допускає зустріч із Лукашенком: у МЗС назвали умову

    В Україні не виключають можливості зустрічі представників найвищого керівництва держави з білоруським диктатором Олександром Лукашенком, якщо така зустріч матиме практичний результат і допоможе зберегти людські життя або наблизити припинення бойових дій.

    Про це в інтерв’ю Радіо Свобода заявив посол з особливих доручень Міністерства закордонних справ України Ярослав Чорногор. За його словами, під час війни Україна може розглядати навіть контакти з представниками протилежної сторони, якщо вони потенційно здатні сприяти зменшенню кількості жертв.

    Дипломат наголосив, що йдеться не про готовність України безумовно проводити зустріч із Лукашенком, а про можливість такого кроку за конкретних обставин. За його словами, рішення має залежати насамперед від того, чи може зустріч дати результат, який буде вартий політичної та дипломатичної ціни.

    «Якщо в умовах війни буде необхідність для того, щоб зменшити кількість людських жертв або взагалі зупинити бойові дії — і для цього президенту України чи комусь із державних службовців України буде потрібно зустрітися з тим чи іншим супротивником, чи представником протилежної сторони, то такі дії будуть, можливо, і здійснені», — пояснив Чорногор.

    Водночас представник МЗС окремо підкреслив, що не йдеться про неминучість або вже ухвалене рішення щодо переговорів із білоруським правителем. «Я не кажу, що це обов’язково станеться. Але якщо ціна цієї зустрічі буде варта того, щоб зустрітися, зокрема заради збереження людських життів, все можливо», — зазначив дипломат.

    Чорногор пояснив такий підхід необхідністю розрізняти політичні та гуманітарні міркування в умовах війни. «Є категорія цінностей, а є категорія виживання», — сказав він, фактично наголосивши, що заради порятунку людей держава може бути змушена розглядати навіть нестандартні дипломатичні рішення.

    Білорусь залишається одним із найближчих союзників Росії. Територія країни використовувалася російськими військами для ведення війни проти України, зокрема на початковому етапі повномасштабного вторгнення. Водночас Мінськ періодично позиціонує себе як майданчик для можливих переговорів та контактів між сторонами.

    Тема можливих контактів із Лукашенком активізувалася й на міжнародному рівні. Президент США Дональд Трамп раніше анонсував зустріч із білоруським диктатором у межах засідання Ради миру. Перед цим білоруська сторона заявила про домовленість щодо звільнення ще 250 політичних в’язнів.

    Пізніше Лукашенко також заявив, що в Мінську з ним зустрічалися представники української сторони. За його словами, під час контакту він отримав певну відповідь від Києва та закликав сторони уникати подальшого загострення й шукати можливості для переговорів.

    Таким чином, заява українського дипломата не означає, що Київ готує окрему зустріч із Лукашенком. Вона радше демонструє готовність України розглядати будь-які дипломатичні інструменти, якщо вони матимуть реальний потенціал для припинення бойових дій, зменшення кількості жертв або досягнення іншого важливого гуманітарного результату.

  • Хмара отримав шанси очолити Міноборони, його кандидатуру вже розглядають як основну

    Хмара отримав шанси очолити Міноборони, його кандидатуру вже розглядають як основну

    Євгеній Хмара вже кілька тижнів керує Міністерством оборони у статусі виконувача обов’язків. За цей час він встиг призначити нових заступників, провести перші переговори з британськими та американськими колегами щодо Gripen, Patriot і дронів, а також публічно сформулювати пріоритет асиметричних ударів: завдана Росії шкода має перевищувати вартість українських операцій у десятки разів. Саме цей підхід, відпрацьований ним раніше в Центрі спеціальних операцій «А» СБУ, став головним аргументом Володимира Зеленського, коли в середині липня президент доручив генерал-майору очолити оборонне відомство після відставки Михайла Федорова.

    Тепер питання переходить у політичну площину. За інформацією, отриманою редакцією, кандидатура Хмари розглядається як основна. У серпні або на початку вересня президент може внести її до парламенту, а серед депутатів звучать оцінки, що голосів для затвердження може вистачити.

    Юридична перешкода залишається незмінною. Закон «Про національну безпеку України» прямо вимагає, щоб міністром оборони була цивільна особа. Ця норма впроваджувалася як один із елементів адаптації до стандартів НАТО. Хмара досі залишається генерал-майором. За даними джерел, близьких до його оточення, він не виявляє особливого ентузіазму щодо звільнення з військової служби. Водночас парламентарі попереджають: якщо не піти цим шляхом, Раді доведеться змінювати закон «під конкретну людину». Такий крок, на їхню думку, виглядатиме погано і суперечитиме логіці, яку Україна послідовно просувала перед західними партнерами.

    Контекст кадрового рішення важливий. Відставка Федорова в середині липня відбулася на тлі урядової перебудови і протестів на його підтримку. Президент тоді не вніс альтернативну кандидатуру (зокрема, обговорювався Ігор Клименко) і обрав людину з іншого силового контуру — колишнього начальника «Альфи», який з січня 2026-го тимчасово очолював СБУ. Хмара має бойовий досвід: участь у деокупації Київщини, операція зі звільнення Зміїного, відповідальність за далекобійні удари СБУ, частина яких публічно асоціюється з «бавовною» на території Росії. Саме цей досвід Зеленський акцентував, говорячи про необхідність посилювати технологічні та асиметричні можливості.

    Парламентський календар також грає роль. Наступне планове пленарне засідання Верховної Ради заплановане на середину серпня. Перший заступник голови Ради Олександр Корнієнко ще в липні публічно оцінював шанси Хмари як високі, зазначаючи, що за цей час генерал матиме можливість показати підхід до роботи. Офіційних заяв про остаточне рішення щодо подання кандидатури поки немає. Немає і публічних даних про те, чи розпочато процедуру зміни статусу Хмари з військового на цивільний.

    Поки триває перехідний період, Хмара вже формує робочу команду. Наприкінці липня уряд призначив двох його заступників: Сергія Боєва (міжнародний напрям і європейська інтеграція) та Любов Галан (людський капітал Сил оборони). Сам виконувач обов’язків публічно говорить про необхідність додаткового фінансування, перехоплювачів для протидії балістиці й «шахедам», а також про перенесення війни на територію противника. У переговорах з партнерами він піднімає питання як постачання готових систем, так і локалізації виробництва.

    Фактично зараз Україна має діючого, але тимчасового міністра оборони з сильними позиціями в безпековому середовищі і не до кінця вирішеним питанням правового статусу. Якщо президенту вдасться узгодити юридичну процедуру і забезпечити парламентську підтримку в серпні-вересні, Хмара отримає повноцінні повноваження. Якщо ні — Міністерство оборони продовжить працювати в режимі виконувача обов’язків, а питання цивільного контролю над військовим відомством залишиться відкритим на тлі війни, де кожне кадрове рішення швидко стає предметом уваги як всередині країни, так і з боку партнерів.

     

  • Зеленський припустив політичний тиск: Україна отримує менше ракет для ППО

    Зеленський припустив політичний тиск: Україна отримує менше ракет для ППО

    Президент України Володимир Зеленський заявив, що скорочення постачань ракет для українських систем протиповітряної оборони може бути пов’язане не лише з безпековою ситуацією на Близькому Сході, а й із політичними мотивами окремих західних партнерів. За словами глави держави, не можна виключати, що зменшення військової допомоги є одним зі способів посилити тиск на Україну та зробити її більш поступливою у питаннях, пов’язаних із війною.

    Про це президент повідомив у своєму Telegram-каналі, коментуючи ситуацію із забезпеченням української протиповітряної оборони. Зеленський зазначив, що факт скорочення постачань підтверджує командувач Повітряних сил ЗСУ Анатолій Кривоножко. За офіційними поясненнями партнерів, основною причиною дефіциту є переорієнтація ресурсів США та європейських країн через загострення ситуації на Близькому Сході. Попри те, що рівень їхньої залученості в цьому регіоні вже зменшився, обсяги поставок антибалістичних ракет для українських комплексів Patriot та інших систем ППО так і не повернулися до попереднього рівня.

    Президент наголосив, що не має підтверджень існування інших причин, однак не виключає, що політичний фактор також може впливати на рішення союзників. На його думку, частина партнерів може розглядати обмеження військової допомоги як інструмент впливу на позицію України. Зеленський підкреслив, що така ситуація є серйозним викликом для держави, особливо в умовах посилення російських масованих повітряних атак.

    Глава держави зауважив, що Україна змогла пройти минулий опалювальний сезон, однак скорочення поставок ракет відбувалося поступово протягом останніх місяців. У результаті країна нині стикається з постійним дефіцитом засобів для перехоплення балістичних ракет, що значно ускладнює захист критичної інфраструктури та мирного населення.

    Саме тому, за словами Зеленського, одним із головних пріоритетів стає розвиток власної системи протиповітряної оборони. Президент наголосив, що створення українських засобів ППО є стратегічно важливим не лише для періоду повномасштабної війни, а й для забезпечення безпеки країни після її завершення. Він переконаний, що розвиток власного оборонно-промислового комплексу дозволить Україні зменшити залежність від зовнішніх поставок і швидше реагувати на сучасні воєнні загрози.

    Заява президента пролунала на тлі чергової хвилі російських атак по українських містах. Після одного з останніх масованих ударів Росії загинули щонайменше 17 людей, ще 44 отримали поранення. Коментуючи ці події, Зеленський закликав міжнародних партнерів не зволікати з передачею перехоплювачів для систем ППО, наголосивши, що кожна затримка безпосередньо впливає на здатність України захищати своїх громадян від ракетного терору.

    Президент також нагадав, що порівняно з минулим роком обсяги постачання ракет для української протиповітряної оборони скоротилися приблизно втричі, хоча, за його словами, необхідні ресурси у партнерів залишаються. Саме тому Україна паралельно активізує роботу над розвитком власних оборонних технологій, щоб компенсувати нестачу західної допомоги та зміцнити захист свого повітряного простору.

  • Зеленський після наради з Умеровим: Україна готова до будь-яких форматів переговорів про мир

    Зеленський після наради з Умеровим: Україна готова до будь-яких форматів переговорів про мир

    Україна продовжує активну дипломатичну роботу з міжнародними партнерами та заявляє про готовність до будь-яких форматів переговорів, які можуть наблизити справедливий і стійкий мир. Для координації подальших кроків президент Володимир Зеленський провів спеціальну нараду, присвячену переговорному процесу та взаємодії з ключовими союзниками.

    Про це повідомляє президент України Володимир Зеленський, а також глава Служби зовнішньої розвідки України Рустем Умеров.

    За словами Умерова, під час наради президент заслухав доповіді щодо поточного стану переговорного процесу та міжнародної координації. У зустрічі також взяли участь керівник Головного управління розвідки Кирило Буданов, голова парламентської фракції “Слуга народу” Давид Арахамія та перший заступник міністра закордонних справ Сергій Кислиця.

    Як зазначив глава СЗРУ, кожен із учасників доповів про роботу за своїм напрямом – від контактів із міжнародними партнерами до переговорних ініціатив і подальших кроків, які мають зміцнити позиції України на міжнародній арені.

    Умеров наголосив, що Україна підтримує щоденну координацію зі Сполученими Штатами. Паралельно триває активна дипломатична робота з державами Європейського Союзу, а також країнами Близького Сходу та Перської затоки. За його словами, метою таких контактів є посилення міжнародної підтримки України, координація безпекових рішень і пошук нових можливостей для просування мирного процесу.

    Водночас частина дипломатичної діяльності, за словами Умерова, не може бути оприлюднена через її конфіденційний характер.

    “Ми готові до всіх форматів переговорів, які можуть наблизити справедливий та стійкий світ”, – наголосив він.

    Президент Володимир Зеленський у своєму вечірньому зверненні підтвердив, що тема переговорів стала одним із головних питань спеціальної наради. За його словами, українська сторона щоденно перебуває на зв’язку з представниками президента США Дональда Трампа та очікує активізації дипломатичних контактів уже найближчим часом.

    “Ми будемо готові до всіх форматів зустрічей, розраховуємо, що зараз у серпні Віткофф та Кушнер будуть активними”, – заявив глава держави.

    Президент також повідомив, що Київ продовжує взаємодію не лише зі Сполученими Штатами, а й з іншими міжнародними партнерами, зокрема країнами Перської затоки. При цьому він зауважив, що частина переговорної роботи залишається непублічною через її чутливий характер.

    За словами Зеленського, Україна розраховує, що дипломатичні контакти принесуть конкретні результати, які допоможуть зміцнити міжнародну підтримку держави та наблизити досягнення справедливого миру.

    Окрім переговорного процесу щодо завершення війни, Україна продовжує активну співпрацю з міжнародними партнерами й у сфері європейської інтеграції. Одним із ключових напрямків залишається підготовка до майбутнього опалювального сезону та забезпечення стійкості держави в зимовий період. Водночас Київ працює над виконанням необхідних умов для подальшого просування переговорів щодо вступу України до Європейського Союзу.