В Офісі президента України відреагували на заяви Кремля щодо можливої телефонної розмови Володимира Зеленського з російським лідером Володимиром Путіним. У Києві вважають, що Москва намагається підмінити повноцінні переговори на найвищому рівні телефонними контактами, які навряд чи дозволять досягти реальних домовленостей про завершення війни.
За його словами, російська сторона вже не вперше порушує тему телефонної розмови між президентами або пропонує українському лідеру приїхати до Москви.
В Офісі президента вбачають у таких ініціативах спробу уникнути організації тристоронньої зустрічі на рівні лідерів України, США та Росії.
Литвин наголосив, що ключові питання завершення війни потребують безпосереднього обговорення між керівниками держав. Ідеться не лише про обмін позиціями, а й про досягнення конкретних домовленостей та визначення механізмів їх виконання.
На думку представника ОП, телефонна розмова не може повноцінно замінити такий переговорний процес.
«Логічно, що ключові питання треба вирішувати на рівні лідерів, але це саме зустріч і відповідні розмова, домовленість та гарантії, що очевидно складно реалізувати, коли це просто дзвінок»,— пояснив Литвин.
Приводом для його коментаря стали заяви речника Кремля Дмитра Пєскова щодо готовності Путіна до телефонних контактів із західними політиками.
30 жовтня Пєсков повідомив, що російський лідер нібито відкритий до діалогу з президентом Франції Еммануелем Макроном та канцлером Німеччини Фрідріхом Мерцом.
Водночас, коли журналісти запитали, чи відповість Путін на дзвінок Володимира Зеленського, речник Кремля ухилився від прямої відповіді.
Замість підтвердження готовності до контакту він зауважив, що український президент поки не телефонував російському лідеру.
Таким чином, Кремль публічно не відкинув можливості телефонної розмови, але й не запропонував конкретних умов для її проведення.
Напередодні помічник Путіна Юрій Ушаков також заявляв, що іноземні лідери можуть розраховувати на телефонний контакт із російським президентом за власною ініціативою.
Ці заяви пролунали після розмови Путіна з президентом Фінляндії Александром Стуббом та прем’єр-міністром Норвегії Йонасом Гаром Стьоре, яка відбулася 27 жовтня.
Під час контакту європейські політики обговорювали можливості зниження напруженості та кроки до завершення війни Росії проти України.
Зокрема, увагу приділили безпековій ситуації та необхідності припинення атак на українську енергетичну інфраструктуру.
Міністр закордонних справ України Андрій Сибіга згодом підтвердив, що телефонні контакти європейських лідерів із Кремлем були узгоджені з українською стороною.
Водночас ці переговори викликали різні оцінки серед європейських союзників Києва.
Частина політиків вважає, що пряме спілкування з Путіним може бути корисним для дипломатичних зусиль, тоді як інші сумніваються в результативності таких контактів без конкретних зобов’язань Росії.
На цьому тлі питання формату можливих мирних переговорів набуло особливого значення.
Раніше представники Москви заявляли про готовність обговорювати завершення війни за участю України та Сполучених Штатів.
Однак в українській владі наголошують, що переговори повинні мати чітку мету, а їхнім результатом мають стати конкретні домовленості та гарантії безпеки.
Особиста зустріч лідерів, на думку Києва, дозволила б безпосередньо обговорити найскладніші питання, які неможливо вирішити лише дипломатичними заявами чи телефонними консультаціями.
Зокрема, йдеться про припинення бойових дій, контроль за виконанням потенційних домовленостей, гарантії безпеки для України та механізми запобігання новій російській агресії.
При цьому в Офісі президента не повідомили про остаточне рішення Володимира Зеленського щодо можливості телефонного контакту з Путіним.
Коментар Дмитра Литвина стосувався передусім ефективності такого формату та необхідності повноцінних переговорів на найвищому рівні.
Отже, Київ не розглядає звичайну телефонну розмову як достатній інструмент для досягнення домовленостей про завершення війни. В Офісі президента переконані, що вирішальні питання мають обговорюватися під час особистої зустрічі лідерів за участю України, США та Росії.
Поки що конкретної дати такої зустрічі не оголошено, а заяви Кремля щодо можливого контакту Зеленського й Путіна залишаються на рівні публічних коментарів.
У Києві з понеділка, 2 листопада, планують розпочати підключення житлових будинків до централізованого опалення. Рішення ухвалили напередодні прогнозованого похолодання, адже повноцінний запуск столичної системи теплопостачання може тривати до семи днів. Водночас через наслідки російських атак в окремих районах міста зберігаються проблеми з енергетичною інфраструктурою.
Про це 30 жовтня повідомив міський голова Києва Віталій Кличко під час брифінгу.
За словами мера, підключення житлового фонду розпочнуть заздалегідь, щоб забезпечити комфортну температуру в оселях до настання суттєвого похолодання.
При цьому тепло не з’явиться одночасно в усіх квартирах уже 2 листопада. Запуск опалення відбуватиметься поетапно, оскільки система централізованого теплопостачання Києва є однією з найбільших у Європі.
Загальна протяжність міських теплових мереж становить близько трьох тисяч кілометрів. Для поступового запуску котелень, подачі теплоносія та стабілізації роботи системи необхідний додатковий час.
Кличко пояснив, що технологічно цей процес може тривати до семи днів.
Таким чином, у частині багатоповерхівок батареї можуть нагрітися вже в перші дні після запуску, тоді як іншим мешканцям доведеться чекати завершення підключення відповідних ділянок тепломереж.
Водночас опалювальний сезон у столиці фактично розпочався ще 16 жовтня. Першими тепло почали отримувати заклади соціальної сфери — лікарні, дитячі садки та школи.
Їх підключають за індивідуальними заявками керівників установ, залежно від потреби та технічної готовності.
За даними, озвученими міським головою 30 жовтня, тепло вже подається до 157 медичних закладів, 402 дитячих садків та 85 шкіл.
Загалом підключено майже половину установ соціальної сфери, які потребують централізованого теплопостачання.
Особливістю нинішнього опалювального сезону залишається складна безпекова ситуація. Російські війська продовжують атакувати об’єкти енергетичної інфраструктури, що створює додаткові ризики для стабільного забезпечення міста теплом та електроенергією.
Раніше Кличко повідомляв, що через пошкодження важливого енергетичного об’єкта виникли труднощі з підключенням частини Дніпровського та Дарницького районів.
На відповідних об’єктах тривають аварійно-відновлювальні роботи. Терміни повноцінного відновлення теплопостачання для окремих будинків залежатимуть від технічного стану інфраструктури.
Міська влада наголошує, що столиця розпочинає опалювальний сезон в умовах постійної загрози нових російських ударів.
Тому одним із головних завдань комунальних служб залишається забезпечення стабільної роботи тепломереж і можливості оперативного відновлення постачання у разі аварій.
Якщо після початку підключення опалення в будинку тривалий час відсутнє, мешканцям рекомендують звертатися до управителя будинку або відповідної теплопостачальної організації.
Також необхідно враховувати, що причиною холодних батарей можуть бути не лише затримки з подачею теплоносія, а й технічні проблеми внутрішньобудинкової системи.
Отже, за оголошеним 30 жовтня планом, підключення житлових будинків Києва розпочнеться 2 листопада, а повний запуск системи може тривати до тижня. У місті розраховують завершити основний етап підключення до суттєвого похолодання, однак ситуація залежатиме від стану тепломереж та наслідків російських обстрілів.
Російська окупаційна влада посилює військову підготовку дітей і молоді в тимчасово окупованому Криму. Школярів навчають керувати безпілотниками, стріляти, розбирати автомати Калашникова та виконувати стройові команди. Для занять використовують не лише навчальні симулятори, а й обладнання, яке застосовує російська армія у війні проти України.
Про це 30 жовтня повідомило Головне управління розвідки Міністерства оборони України.
За даними розвідки, наприкінці жовтня в окупованому Севастополі близько 50 школярів віком від 7 до 18 років пройшли до регіонального етапу змагань, організованих російським рухом «Двіженіє пєрвих» і так званою федерацією перегонів дронів.
Формально такі заходи подають як спортивні та освітні змагання, однак українська розвідка розглядає їх як частину ширшої політики мілітаризації неповнолітніх на окупованих територіях.
Окрім школярів, російська адміністрація залучає до підготовки студентів. Молодь навчають керувати безпілотними літальними апаратами за допомогою комп’ютерних тренажерів і реальних дронів.
У ГУР зазначають, що під час навчання використовують обладнання, аналогічне тому, яке застосовується російськими окупаційними військами.
Це створює умови для поступового переходу від ознайомлення з технологіями до опанування практичних навичок, які можуть використовуватися у військовій сфері.
Водночас інформації про безпосереднє залучення цих школярів до бойових операцій українська розвідка не оприлюднила.
Навчання керування дронами — лише один з елементів системи, яку російська влада впроваджує у кримських навчальних закладах.
За інформацією ГУР, у школах півострова проводять заняття зі стрільби, розбирання та складання автоматів Калашникова, а також стройової підготовки.
Окреме місце посідають так звані військово-патріотичні заходи, до яких залучають російських військовослужбовців, які брали участь у бойових діях проти України.
Під час таких зустрічей дітям розповідають про службу в російській армії, демонструють військове обладнання та популяризують військові професії.
Крім того, окупаційна адміністрація організовує тематичні квести й заходи, спрямовані на формування лояльності до російської держави.
За твердженням української розвідки, школярів також змушують вивчати пісні російських виконавців, які підтримують війну проти України.
У ГУР вважають, що такі практики спрямовані на поступове звикання дітей до військової символіки, зброї та ідеї участі у війні.
Паралельно з військовою підготовкою молоді окупаційна влада проводить інформаційні кампанії із залучення дорослого населення до російських силових структур.
Зокрема, в Криму активно рекламують контрактну службу у військах безпілотних систем РФ.
Також учасників війни проти України призначають на керівні посади в окупаційних адміністраціях, а в навчальних закладах встановлюють меморіальні дошки на честь загиблих російських військових.
На думку української розвідки, ці заходи створюють цілісну систему, у якій військова служба та участь у війні подаються дітям як звична і суспільно схвалювана діяльність.
Мілітаризація освіти не обмежується окупованим Кримом.
Раніше Служба зовнішньої розвідки України повідомляла, що в російських школах також запроваджують заняття з керування безпілотниками.
Зокрема, відповідні програми реалізовувалися в Курській, Нижньогородській та Вологодській областях РФ.
Навчання проводять у межах освітнього курсу «Основи безпеки та захисту батьківщини», до викладання якого залучають російських військових, зокрема учасників війни проти України.
Окремі російські регіони також розглядають можливість включення тематики безпілотних технологій до традиційних шкільних предметів.
Утім, ситуація на тимчасово окупованих українських територіях має особливе значення, оскільки йдеться про дітей, які перебувають під контролем держави-окупанта.
Представництво президента України в Автономній Республіці Крим раніше повідомляло про відкриття спеціалізованих курсів із керування безпілотниками та залучення підлітків до військово-тактичних проєктів.
У жовтні українська сторона також фіксувала поширення програм, у межах яких неповнолітніх навчають поводження зі зброєю та знайомлять із військовою підготовкою.
Відповідно до міжнародного гуманітарного права, держава-окупант не має права примушувати населення окупованої території служити у своїх збройних або допоміжних силах. Окремо забороняється пропаганда, спрямована на забезпечення добровільного вступу такого населення до армії держави-окупанта.
Водночас правова оцінка конкретних освітніх і спортивних заходів залежить від їхнього змісту, обставин проведення та наявності примусу.
У ГУР наголошують, що російська влада намагається не лише утримувати контроль над окупованими територіями, а й впливати на світогляд нового покоління.
На думку розвідки, головна небезпека полягає в поступовому формуванні середовища, у якому діти сприйматимуть російську агресію, військову підготовку та ворожість до України як нормальну частину повсякденного життя.
Таким чином, за даними ГУР, Росія розширює систему військової підготовки дітей в окупованому Криму, поєднуючи навчання керування дронами, поводження зі зброєю та пропагандистські заходи. Українська розвідка розглядає це як системну політику мілітаризації молоді на тимчасово окупованих територіях.
Міністерство охорони здоров’я України затвердило нові методичні документи, які мають уніфікувати підхід до встановлення інвалідності. Відтепер експертні команди отримають додаткові інструменти для комплексного оцінювання стану людини. Важливим буде не лише медичний діагноз, а й те, наскільки захворювання обмежує повсякденне життя, працездатність, пересування та можливість самостійно себе обслуговувати.
Про це 30 жовтня повідомило Міністерство охорони здоров’я України.
У відомстві пояснили, що затверджені документи покликані зробити оцінювання більш послідовним, прозорим та обґрунтованим. Лікарі повинні враховувати не тільки результати обстежень, а й реальні труднощі, з якими людина стикається через порушення здоров’я.
Йдеться про настанову із систематизованим підходом до оцінювання функціональних порушень за різних захворювань, а також методичні рекомендації з практичними прикладами проведення оцінювання.
Документи підготували після консультацій із представниками медичної спільноти, громадських організацій та органів державної влади.
Основна ідея полягає в тому, що однаковий діагноз не завжди означає однаковий рівень обмежень.
Наприклад, двоє пацієнтів можуть мати однакове захворювання, однак один із них здатний самостійно пересуватися, працювати та виконувати побутові справи, тоді як іншому потрібна постійна допомога.
Саме ці відмінності мають враховувати експертні команди під час ухвалення рішення.
У МОЗ наголошують, що наявність певної хвороби сама по собі не означає автоматичного встановлення конкретної групи інвалідності. Остаточний висновок залежатиме від індивідуального стану людини та ступеня стійких обмежень її життєдіяльності.
Нову настанову зможуть використовувати як лікарі, які направляють пацієнтів на оцінювання, так і експертні команди, що безпосередньо розглядають справи.
У документі систематизували підходи до оцінювання наслідків різних захворювань і станів.
Зокрема, йдеться про онкологічні, серцево-судинні, неврологічні, психічні та ендокринні захворювання, патології опорно-рухового апарату, наслідки травм та інші порушення здоров’я.
Для відповідних груп станів передбачили опис характерних функціональних порушень, рекомендовані клінічні шкали, тести та орієнтовні переліки обстежень.
Також лікарі використовуватимуть категорії Міжнародної класифікації функціонування, обмеження життєдіяльності та здоров’я.
Цей підхід дозволяє оцінювати не лише медичні показники, а й те, як стан здоров’я впливає на можливості людини в реальному житті.
Однією з важливих особливостей нових рекомендацій стане врахування сукупного впливу кількох захворювань.
Раніше пацієнти нерідко стикалися з ситуаціями, коли кожне захворювання розглядалося окремо, хоча разом вони могли суттєво погіршувати функціональний стан.
Тепер у методичних рекомендаціях окремо наголошують на необхідності комплексної оцінки.
Наприклад, якщо людина одночасно має захворювання серця, порушення опорно-рухового апарату та хронічний больовий синдром, експертна команда повинна оцінити їхній спільний вплив на пересування, витривалість і можливість виконувати повсякденні дії.
При цьому сама кількість діагнозів не визначатиме групу інвалідності автоматично. Вирішальним залишатиметься ступінь функціональних обмежень.
Методичні рекомендації також містять практичні приклади проведення оцінювання.
Лікарям пропонують аналізувати медичну документацію, опитувати пацієнта, проводити огляд та, за потреби, застосовувати функціональні тести.
Особливу увагу приділятимуть здатності людини самостійно виконувати основні життєві дії.
Зокрема, оцінюватимуть можливість пересуватися, доглядати за собою, орієнтуватися, спілкуватися, навчатися та працювати.
Важливими будуть не лише формальні результати тестів, а й те, чи може людина виконувати відповідні дії регулярно, безпечно та без надмірного болю або виснаження.
Наприклад, пацієнт може фізично пройти певну відстань під час короткого огляду, однак це не завжди означає, що він здатний щодня долати її без сторонньої допомоги.
Так само враховуватимуть випадки, коли людина може виконувати побутові справи лише частково або потребує значного часу на відновлення після фізичного навантаження.
У рекомендаціях також передбачено оцінювання потреби у сторонньому догляді, допоміжних засобах та реабілітації.
Окремо МОЗ звертає увагу на необхідність уникати зайвих медичних обстежень.
Додаткові дослідження призначатимуть лише тоді, коли наявної інформації недостатньо для ухвалення обґрунтованого рішення.
Це має зменшити навантаження на пацієнтів і дозволити використовувати вже наявні медичні документи, результати лікування та реабілітації.
Водночас нові методичні рекомендації не означають, що всім людям із встановленою інвалідністю необхідно терміново проходити повторне оцінювання.
МОЗ повідомило про вдосконалення інструментів роботи експертних команд. Окремого рішення про загальний перегляд чинних груп інвалідності у зв’язку із затвердженням цих документів не оголошували.
Нагадаємо, з 1 січня 2025 року в Україні замість медико-соціальних експертних комісій запрацювала система оцінювання повсякденного функціонування людини.
Відповідні рішення ухвалюють експертні команди лікарів на базі закладів охорони здоров’я.
Для проходження оцінювання пацієнт отримує електронне направлення від лікуючого лікаря. Експертна команда аналізує медичні документи та визначає ступінь обмеження життєдіяльності.
За результатами розгляду можуть ухвалювати рішення не лише щодо встановлення інвалідності, а й стосовно потреби в реабілітації, допоміжних засобах або сторонньому догляді.
Оновлені рекомендації мають допомогти лікарям застосовувати єдині принципи оцінювання незалежно від конкретного діагнозу чи медичного закладу.
Таким чином, головним акцентом під час встановлення інвалідності залишатиметься не сама назва захворювання, а його реальний вплив на життя людини. Експертні команди враховуватимуть стійкість порушень здоров’я, сукупність захворювань, здатність до самообслуговування, пересування та роботи, а також необхідність сторонньої допомоги.
Нові документи повинні зробити цей процес більш стандартизованим і допомогти лікарям ухвалювати рішення з урахуванням індивідуальних потреб кожного пацієнта.
Шкоду, яку війна завдала українській природі, держава оцінює майже в 6,4 трлн гривень. Слідчі мають сейсмограми, супутникові знімки й перехоплені розмови. Справу двох російських генералів за знищене водосховище вже передали до суду, п’ятьох командирів судять за обстріли ядерної установки. Але жоден вирок, про який звітує прокуратура, не ухвалено за статтею «Екоцид». Розповідаємо, як природу змушують свідчити, хто веде ці справи і чому навіть Каховка не стала екоцидом у кримінальному сенсі.
Норвезький інститут NORSAR зазвичай слухає Землю, щоб не пропустити ядерне випробування. Він є національним центром даних Норвегії для Договору про всеосяжну заборону ядерних випробувань.
6 червня 2023 року його аналітики побачили у записах сейсмічних станцій Румунії та України два сигнали — о 02:35 і о 02:54 за київським часом. Датчики стояли за 500–600 кілометрів від Нової Каховки. Висновок норвежців був коротким: сигнали відповідають вибуху, а не тому, чого слід очікувати від обвалу греблі.
Уранці від греблі Каховської ГЕС нічого не лишилося. Україна втратила близько 18 км³ води. Під воду пішли понад 600 км² землі, а 143 населені пункти лишилися без нормального водопостачання. Щонайменше 35 людей загинули, нагадувала заступниця голови Касаційного кримінального суду Наталія Антонюк.
Каховське водосховище 7 червня 2022 року (вгорі) і 18 червня 2023 року (внизу): за 12 днів після підриву греблі з нього зникло близько 75% води. Фото: NASA Earth Observatory / Lauren Dauphin, дані Landsat (USGS)
Минуло трохи більше трьох років. На дні колишнього «моря» виріс ліс. Уже до листопада 2023-го вербами й тополями, за спостереженнями науковців Української природоохоронної групи, заросло близько 40% дна. Одна з верб менш ніж за рік виросла до 4,7 метра. Ботанікиня Анна Куземко припустила, що там «можливо, вже мільярд дерев».
Справа про Каховку за цей час до суду так іне дійшла.
Природа відновлюється швидше, ніж правосуддя. І, як з’ясується наприкінці цієї історії, ліс на дні водосховища — не лише доказ злочину, а й предмет суперечки, якої ніхто не чекав.
Скільки коштує знищена природа
Держекоінспекція з перших днів вторгнення рахує, скільки коштує природа, знищена війною. Станом на 16 березня 2026 року інспектори зафіксували 10 885 випадків шкоди довкіллю на суму майже 6,4 трлн гривень.
Найдорожча стаття — не міста й не заводи. 3,8 трлн, більше половини всієї суми, — це шкода природно-заповідному фонду. Ще 1,34 трлн — знищені ґрунти, 1,15 трлн — отруєне продуктами горіння повітря, 120 млрд — вода.
За цими цифрами стоять конкретні місця, і почати варто з лісу. Війна зачепила близько 3 млн гектарів, майже третину лісового фонду країни, розповів «Інтерфакс-Україна» голова Держлісагентства Віктор Смаль. Близько мільйона гектарів — в окупації. Ще пів мільйона на підконтрольній території заміновані, і лісники туди просто не заходять.
Заповідникам довелося ще гірше. Міндовкілля налічувало 812 уражених війною природоохоронних об’єктів площею 0,9 млн гектарів, і 514 із них — в окупації. Під загрозою опинилися 17 водно-болотних угідь міжнародного значення. У Джарилгацькому нацпарку знищено всю заповідну зону — 1588 гектарів найціннішого степу.
Під цими лісами й степами — земля, яку війна отруює роками. Науковці Київського університету імені Шевченка дослідили ґрунти в чотирьох селах на схід від Миколаєва, де йшли бої. Рівні міді й кадмію вони назвали надзвичайно високими, а в пробах із металевими уламками ризик через кадмій виявився критичним. У багатьох місцях, радять автори, верхній шар ґрунту доведеться просто знімати. І це лише там, куди можна зайти: близько чверті території України потенційно забруднено вибухонебезпечними предметами, нагадав у травні 2026 року Голова Верховного Суду Станіслав Кравченко.
Найнесподіваніша історія сталася з річками. Улітку 2024 року Сеймом, а потім Десною попливла мертва риба. Причиною, за даними Міндовкілля, стали стоки російського цукрового заводу, а збитки довкіллю перевищили 405 млн гривень. Ні ракет, ні саперів — лише завод по той бік кордону. Ця історія добре показує, що не кожна отруєна річка автоматично стає воєнним злочином.
Затоплене село на Херсонщині після підриву Каховської ГЕС, червень 2023 року. Фото: Let’s Do It Ukraine / Фотобанк Медіацентру Україна
Хто перетворює цю мапу ран на кримінальні справи?
Люди на місцях повідомляють про загрози через застосунки «ЕкоЗагроза», «Екоінспектор 2» і чат-бот SaveEcoBot. Омбудсман наголошує, що ці матеріали стають доказами і для кримінальних справ, і для репарацій.
Держекоінспекція фіксує випадки шкоди і рахує її в гривнях.
СБУ розслідує найгучніші справи. Саме вона відкрила провадження про підрив Каховської ГЕС.
Спеціалізована екологічна прокуратура Офісу генпрокурора керуєрозслідуваннями воєнних злочинів проти довкілля.
Суди ухвалюють вироки. Обвинувачених у справі ХФТІ, наприклад, судять заочно.
На міжнародному рівні працюють Міжнародний кримінальний суд і Реєстр збитків Ради Європи.
Ланцюг виглядає логічно, але на виході майже нічого немає. На круглому столі у Верховному Суді керівник Спеціалізованої екологічної прокуратури Борис Індиченконавів цифри станом на кінець квітня 2026 року.
Прокурори ведуть 275 проваджень про воєнні злочини проти довкілля, у них майже 500 епізодів. Більше половини (56%) — удари по цивільній і критичній інфраструктурі, ще третина (32%) — знищення природних багатств. За статтею «Екоцид» відкрито лише 11 проваджень. До суду дійшли два — про обстріли ядерної установки в Харкові та про підрив греблі Оскільського водосховища. Вироки, про які звітує прокуратура, ухвалено у двох інших справах — за звичайною статтею про воєнні злочини.
КЛЮЧОВІ ЦИФРИ (СТАНОМ НА ВЕСНУ 2026 РОКУ)
6,4 трлн грн — шкода довкіллю від агресії РФ, з них 3,8 трлн — природно-заповідному фонду.
10 885 зафіксованих випадків шкоди.
275 проваджень про воєнні злочини проти довкілля.
11 — за статтею «Екоцид», 2 з них — у суді.
2 вироки, про які звітує прокуратура, — обидва за статтею про воєнні злочини.
Стаття 441 про екоцид з’явилася в Кримінальному кодексі ще у 2001 році. Перша справа за нею дійшла до суду лише у 2023 році і стосувалася зовсім не війни: двох службовців картонно-паперового підприємства на Хмельниччині обвинуватили в тому, що скиди фабрики вбили все живе на чотирьох кілометрах притоки Случі.
Тож коли почалася велика війна, прокурори мали статтю, за якою, за словами юристки «Екологія-Право-Людина» Соломії Баран, до вторгнення у відкритому доступі не було жодного вироку. Що з цього вийшло, найкраще видно на історії одного водосховища на Харківщині.
Справа Оскільського водосховища
Оскільське водосховище мало площу 122,6 км². Перший удар воно отримало вже навесні 2022 року.
2 квітня 2022 року було зруйновано затвор греблі. За кілька тижнів із водосховищавийшло близько 355 млн кубометрів води, оголилося 9 тисяч гектарів замуленого дна. Більшість молодої риби течія знесла вниз, порахували екологи Української природоохоронної групи.
Другий удар прийшов у вересні, під час відступу російських військ за Оскіл. 12 вересня 2022 року вибух остаточно прорвав греблю. За даними слідства, які оприлюднила правнича фірма Global Rights Compliance, її мінували й підривали війська 20-ї загальновійськової армії генерала Олега Цокова. Авіаційну підтримку забезпечувала 6-та армія ВПС і ППО генерала Олега Маковецького. Вода дійшла аж до національного парку «Святі Гори» на Донеччині, де ростуть рідкісні крейдові сосни.
Восени Міндовкілля повідомило про масову загибель риби в Осколі й оцінило збитки в понад 287 млн гривень.
У лютому 2025 року обидва генерали отримали підозри — зокрема в екоциді. До травня 2026-го справу, за словами Індиченка, вже скерували до суду.
КАРТКА СПРАВИ: ОСКІЛЬСЬКЕ ВОДОСХОВИЩЕ
Що сталося: гребля зруйнована у квітні й остаточно прорвана у вересні 2022 року, оголилося близько 9 тис. гектарів дна.
Кого обвинувачують: генералів Олега Цокова і Олега Маковецького.
За якими статтями: зокрема 441 «Екоцид».
Перша оцінка збитків: понад 287 млн грн (Міндовкілля, жовтень 2022).
Статус: скеровано до суду (станом на травень 2026 року).
Найнесподіваніший поворот у справі про Оскіл пропонують не прокурори, а екологи. Ще у травні 2022 року, коли водосховище тільки почало зникати, автори Української природоохоронної групи виступили проти його відновлення. Вони радять повністю демонтувати греблю і повернути Осколу природне русло та заплаву. Це, за їхніми словами, був би «крок людини назустріч природі».
Для права це пастка. Штучне водосховище — теж екосистема, і її знищення шкодить рибі, птахам і людям. Але суду доведеться відповісти на питання, яке в Кримінальному кодексі не має відповіді: що саме вважати «екологічною катастрофою». Будь-яка відповідь спиратиметься на докази, зібрані в момент удару. І саме з ними найбільше проблем.
Як збирають докази: сейсмографи, супутники, свідки
Звичайне розслідування починається з огляду місця події. Суддя Голосіївського районного суду Києва Ольга Вдовиченко пояснює, що в екологічних справах саме цей крок найчастіше неможливий. Якщо немає доступу до місця, події не вдається вчасно зафіксувати, а проби води й ґрунту — відібрати.
Волонтерка Let’s Do It Ukraine відбирає пробу води на Херсонщині після підриву Каховської ГЕС, 2023 рік. Фото: Let’s Do It Ukraine / Фотобанк Медіацентру Україна
Там, де окупації немає, слідчим заважають міни. На замінованих лісових ділянках неможливо навіть гасити пожежі, пояснює Віктор Смаль. І попереджає, що чекати доведеться довго: «Замінування — це проблема на десятиліття. Досі йдуть розмінування лісів навколо Берліна з Другої світової війни».
Розмінування у Високопіллі на Херсонщині, вересень 2024 року. Фото: Юрій Бершадський / Фотобанк Медіацентру Україна
Тому справи про злочини проти природи складають із того, що можна зібрати здалеку. Керівник департаменту розслідувань Truth Hounds Богдан Косохатько перелічив у Верховному Суді цей інструментарій: супутникові знімки Copernicus, Planet і Maxar, сервіси NASA, що бачать пожежі й вибухи, митні бази, метеорологічні й атмосферні дані. І сейсміку: у випадку Каховської ГЕС аналіз хвилі дав змогу зробити висновки про ймовірність підриву зсередини споруди.
Сейсмологи взагалі виявилися несподіваними союзниками слідчих. 20 травня 2022 року NORSAR зафіксував три вибухи біля вокзалу в Малині майже за чотири години до того, як мер міста публічно підтвердив ракетний удар.
До цього додаються свідчення людей — цивільних, потерпілих, військових. І наукові дослідження, як те, що знайшло кадмій у ґрунтах Миколаївщини.
Над каховською справою працюють і міжнародні юристи. Global Rights Complianceпередала шість аналітичних звітів про атаку на греблю до Міжнародного кримінального суду та Комісії ООН з розслідування.
«Що якіснішою буде доказова база, то ймовірніше, що країна-агресор отримає справедливе покарання».
— Станіслав Кравченко, Голова Верховного Суду (джерело)
Але навіть ідеальні знімки не відповідають на головне питання — скільки коштує знищене. Суддя Касаційного господарського суду Ганна Вронська визнає, що єдиної комплексної методики оцінки шкоди в Україні немає. Є окремі — для води, ґрунтів, повітря. А війна б’є по всьому одночасно, і поєднання цих уражень, каже суддя, створює якісно новий рівень загрози, якого жодна окрема формула не бачить.
Як ці докази працюють разом, найкраще видно на справі, яку прокурори назвали першою у світі.
Справа ХФТІ: екоцид без викиду радіації
У Харківському фізико-технічному інституті стоїть ядерна підкритична установка «Джерело нейтронів», поруч — сховище ядерних матеріалів. Від березня до середини вересня 2022 року інститут, за даними слідства, які оприлюднив профільний комітет Верховної Ради, зазнав 74 ударів.
Міжнародне агентство з атомної енергії повідомляло про стан установки. За його даними, у березні вона втратила зовнішнє живлення. 25 червня нові обстріли пошкодили систему охолодження й будівлю дизель-генератора.
У лютому 2024 року п’ятеро російських командирів отримали підозру — серед статей була й 441, «Екоцид». Це командувач Західного військового округу Олександр Журавльов, командувач 6-ї загальновійськової армії Владислав Єршов, командири бригад Павло Пілюков і Євген Геращенко. А ще — командувач 6-ї армії ВПС і ППО Олег Маковецький. Той самий генерал, якого обвинувачують і в знищенні Оскільського водосховища.
Затоплена садиба на Херсонщині після підриву Каховської ГЕС, червень 2023 року. Фото: Let’s Do It Ukraine / Фотобанк Медіацентру Україна
МАГАТЕ від початку заспокоювало: ядерний матеріал в установці «завжди підкритичний», а радіоактивний запас настільки малий, що пошкодження не мали б радіологічних наслідків. Українська експертиза дійшла іншого висновку. Руйнування установки могло спричинити викид радіоактивних часток, а в найгіршому сценарії забруднення поширилося б в радіусі 10 кілометрів. За експертними висновками, на які посилаються «Факти», під загрозою опинилися б понад 600 тисяч людей.
Для екоциду ця суперечка принципова, бо радіації в Харкові так і не викинуло. Але стаття 441 карає не лише за катастрофу, що вже сталася. Як пояснив Станіслав Кравченко, достатньо створити реальну загрозу її виникнення.
Генерал, який наказує бити по ядерному об’єкту, може бути винним в екоциді, навіть якщо реактор вистояв. Але доводити реальність загрози доведеться всупереч оцінці МАГАТЕ.
У жовтні 2024 року справу скерували до суду. Станом на вересень 2025-го відбулося лише підготовче засідання, розповів «Фактам» заступник керівника Харківської обласної прокуратури Олександр Сузий. Прокуратура вимагає від обвинувачених відшкодувати 14,9 млрд гривень шкоди довкіллю.
КАРТКА СПРАВИ: ХАРКІВСЬКИЙ ФІЗИКО-ТЕХНІЧНИЙ ІНСТИТУТ
Що сталося: 74 удари по інституту з ядерною установкою, березень — вересень 2022 року.
Кого обвинувачують: трьох генералів і двох полковників, серед них Олександра Журавльова, Владислава Єршова й Олега Маковецького, заочно.
За якими статтями: зокрема 438 і 441 «Екоцид».
Цивільний позов: 14,9 млрд грн шкоди довкіллю.
Статус: у суді з жовтня 2024 року, станом на вересень 2025-го відбулося лише підготовче засідання.
Україна першою у світі розслідує такі злочини під час активних бойових дій, наголошуєІндиченко. Харків і Оскіл — дві справи, які прокурорам вдалося довести до суду за статтею «Екоцид». Найбільша екологічна катастрофа війни в цьому списку відсутня.
Каховська ГЕС: чому підрив складно кваліфікувати як екоцид
Хоча починалося все саме з екоциду. Уже 6 червня 2023 року СБУ відкрилапровадження за двома статтями — 438 «Порушення законів та звичаїв війни» і 441 «Екоцид». Наступного дня тодішній міністр довкілля Руслан Стрілець назвав підрив «найбільшим актом екоциду» з початку вторгнення. Він повідомив, що в Дніпро потрапило щонайменше 150 тонн мастила, а під загрозою опинилися 333 види тварин і рослин.
Ще через три дні СБУ оприлюднила перехоплену розмову російського військового:
«Там не они долбанули. Там наша диверсионная группа. Они хотели типа этой дамбой пугать. Пошло не по плану, а больше, чем они планировали».
Для пересічного читача це зізнання. Для юриста, який хоче довести екоцид, — проблема.
Людина на записі каже, що дамбою хотіли налякати, а не знищити природу.
Суддя Касаційного кримінального суду Світлана Яковлєва пояснює, чому це важливо. За судовою практикою, екоцид можливий лише з прямим умислом: людина має не просто передбачати руйнування природи, а бажати екологічної катастрофи. Якщо екологічні наслідки — побічні від військової мети, стаття 441 не застосовується.
Начальник відділу Спеціалізованої екологічної прокуратури Віктор Чечерський визнає, що з Каховкою саме так. Умисел у підриві є, але спрямований він насамперед на політичний шантаж. Довести «чисто екологічний» умисел значно важче. Чечерський додає статистику, яку рідко згадують. В Єдиному реєстрі досудових розслідувань зафіксовано близько 50 фактів можливого екоциду, за ними відкрили 40 проваджень, і більшість уже закрито.
Водночас підрив греблі — беззаперечно воєнний злочин, незалежно від того, чого хотіла російська армія. Наталія Антонюк нагадує, що дамби, греблі й АЕС не повинні бути об’єктом нападу за Додатковим протоколом до Женевських конвенцій. Доцент КНУ Захар Тропін оцінює прямі збитки від підриву приблизно у 2 млрд доларів, а непрямі — у 14 млрд.
Двір на Херсонщині після того, як спала вода, червень 2023 року. Фото: Let’s Do It Ukraine / Фотобанк Медіацентру Україна
Покарання за знищену природу в Україні таки є — але саме за статтею про воєнні злочини. І найкраще це видно на історії Північно-Кримського каналу, у якій є гірка іронія.
24 лютого 2022 року російські військові захопили Каховську ГЕС, встановила СБУ. Потім вони підірвали споруди Північно-Кримського каналу, щоб подати дніпровську воду до окупованого Криму. Командували операцією, за версією слідства, генерал-майор Чорноморського флоту Міхаїл Ясніков і полковник інженерної бригади Дмітрій Марков. Вирок у цій справі вже ухвалено.
А через рік росіяни підірвали греблю, яка давала каналу воду. Уже 7 червня 2023 року Стрілець попередив, що дніпровська вода через критичний рівень водосховища до Криму не потрапить. Супутники NASA показали, як пересихає вхід до каналу.
Канал підірвали, щоб отримати воду. Через рік підірвали греблю, з якої ця вода йшла.
Нова Каховка і вхід до Північно-Кримського каналу 18 червня 2023 року, після того як рівень води у водосховищі впав. Фото: NASA Earth Observatory / Lauren Dauphin, дані Landsat (USGS)
Другий вирок стосується заповідника «Асканія-Нова», розграбованого в окупації. Восени 2022 року, коли заповідник був окупований уже вісім місяців, Міндовкілляписало, що більшість працівників лишилися. Вони доглядали близько 1500 копитних тварин, які жили напіввільно. Пояснення було просте: «Якщо працівники Асканії евакуюються, тварини просто загинуть».
КАХОВКА: ХРОНОЛОГІЯ
6 червня 2023, 02:35 і 02:54 — сейсмографи NORSAR фіксують два вибухи.
6 червня — СБУ відкриває провадження за статтями 438 і 441.
7 червня — Міндовкілля: у Дніпрі щонайменше 150 тонн мастила.
9 червня — СБУ оприлюднює перехоплену розмову.
18 червня — супутник Landsat: з водосховища зникло близько 75% води.
18 липня — уряд погоджує проєкт відновлення водосховища й ГЕС.
листопад 2023 — верби й тополі вкривають близько 40% дна.
12 березня 2024 — Кабмін забороняє роздавати землі на дні водосховища.
травень 2026 — прокурори визнають, що довести «чисто екологічний» умисел у цій справі значно важче.
ЧОГО МИ ДОСІ НЕ ЗНАЄМО
Чи повернеться у справу про Каховку кваліфікація «екоцид».
Як суд у справі ХФТІ витлумачить поняття «екологічна катастрофа», якого закон не розкриває. Правники пропонують дописати до статті 441 визначення або чіткі критерії масштабної шкоди.
Чи наздожене вирок обвинувачених, яких судять заочно.
Якщо українська стаття про екоцид працює так важко, логічно шукати відповідь у Гаазі. Але там картина ще складніша.
Гаага, Реєстр збитків і майбутнє Каховського водосховища
З 1 січня 2025 року Україна — 125-та держава-учасниця Римського статуту. Проте окремого злочину «екоцид» Міжнародний кримінальний суд не знає. Статут називаєлише чотири злочини — геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини й агресію.
Шкода довкіллю там лише частина воєнного злочину, і за дуже вузьких умов.
Захар Тропін вважає, що формально Гаага може взятися за Каховку. Але є парадокс: Україна вже веде власні провадження, а МКС, за Римським статутом, бере справу лише тоді, коли держава не хоче або не може розслідувати її сама. Окремі справи, каже Тропін, можна передати до Гааги за домовленістю.
У грудні 2025 року прокурор МКС представив першу в історії суду політику щодо шкоди довкіллю. Нового злочину вона не створює, а лише пояснює, як розслідувати старі. Чому світ за пів століття так і не домовився про окремий злочин екоциду — тема другої частини.
Як довго йде міжнародне правосуддя, показує шведська справа Lundin Energy. На тому ж круглому столі про неї розповів науковець Микола Пашковський. Керівників нафтової компанії судять за пособництво воєнним злочинам у Судані. Угоду про розвідку нафти компанія уклала у 1997 році, підозру отримала у 2016-му, суд почався у 2023-му.
Понад двадцять років між злочином і вироком
У листопаді 2022 року Генасамблея ООН ухвалила резолюцію про відшкодування збитків від російської агресії: 94 держави за, 14 проти, 73 утрималися. 30 вересня 2026 року Реєстр збитків Ради Європи відкрив останні категорії заяв, серед них B3.1 «Екологічна шкода». Шкода природі стала окремим рядком у рахунку, який виставляють Росії.
«Реєстр збитків для України — це юридична пам’ять цієї несправедливої війни».
—Ален Берсе, генеральний секретар Ради Європи (джерело)
Але пам’ять — ще не виплата. Заяви має розглядати Міжнародна компенсаційна комісія, а для її запуску потрібно 25 ратифікацій. Станом на 6 жовтня 2026 року їх булодесять плюс ЄС. Тим часом українські суди ухвалили понад 1500 рішень про стягнення шкоди з Росії, розповів суддя Великої палати Віталій Уркевич. Верховний Суд визнав, що імунітет держави-агресора можна не брати до уваги. Але виконати ці рішення поки складно.
І є ще одне питання: що відновлювати?
Уже 18 липня 2023 року, через шість тижнів після підриву, уряд погодивекспериментальний проєкт відновлення Каховського водосховища і ГЕС. «Ми маємо розпочати роботи з відновлення Каховського гідровузла та ГЕС невідкладно», — заявила тоді Юлія Свириденко. Другий етап стартує після того, як Україна поверне контроль над греблею. А в березні 2024 року Кабмін заборонив роздавати й перепрофільовувати землі на дні колишнього водосховища на весь воєнний стан і п’ять років після нього — окрім робіт із відновлення водосховища.
Екологи пропонують дивитися глибше в історію. До 1950-х років на місці Каховського моря був Великий Луг — плавні, пов’язані із Запорозькою Січчю. Щоб їх затопити, у 1955–1958 роках переселили близько 90 сіл і хуторів, понад 37 тисяч людей. Під воду пішли понад 100 тисяч гектарів родючих земель. Науковці Української природоохоронної групи радять не поспішати із заповненням водосховища, бо природа на дні вже відновлюється.
Затоплене подвір’я на Херсонщині, червень 2023 року. Фото: Let’s Do It Ukraine / Фотобанк Медіацентру Україна
Ліс на дні Каховського водосховища — водночас доказ злочину, екосистема, що народилася на місці загиблої, і земля, яку держава зарезервувала під нове море.
Сейсмограма з тієї ночі вже нікуди не зникне. Але чи стане вона доказом екоциду, залежить не від природи і навіть не від слідчих — а від закону, який досі не вміє назвати цей злочин. Про те, чому так сталося, — у другій частині.
На фоні останніх публікацій в ЗМІ про корупційні кейси за участі Івана Федорова, редакція нашого видання вирішила згадати усі скандали за участі чиновника та опублікувати відповідні документи.
Що приховує офіційна біографія Івана Федорова
Іван Сергійович Федоров народився 29 серпня 1988 року в нині окупованому Мелітополі в сім’ї українських лікарів, а точніше чиновників, які були помічені у ряді корупційних схем у Запорізькій області.
Варто відзначити, що вся сім’я Федорова так чи інакше була інтегрована у владні структури Мелітополя через батька – Сергія Федорова. Федоров-старший мав дружні відносини з тодішнім мером Дмитром Сичовим, за протекції якого зайняв посаду головного лікаря, а згодом став депутатом міської ради Мелітополя. Після депутатства Сергій Федоров стає власником дорогого медичного обладнання, зокрема томографів, які встановлюються на території комунальних та державних медзакладів міста.
Штучно створена Сергієм Федоровими монополія на послуги медичної діагностики у Мелітополі робить сім’ю Федорових буквально мільйонерами. За допомогою цих грошей та зв’язків у 2010 році Сергій Федоров зміг провести у міськраду Мелітополя свого сина Івана Федорова від Партії Регіонів.
У квітні 2011 року, 22-річний Іван Федоров разом зі своїм колишнім однокласником Олександром Щербаковим заснували ТОВ “Візард Груп”. Компанія встановила модульні котельні, які поставляли теплову енергію по суттєво завищеним тарифам в медичні та навчальні заклади міста без жодних тендерів. Після відкриття кримінального провадження №12015080140000706 у 2015 році (з матеріалами можна ознайомитись насайті ЄДРСР) Федоров-Щербаков формально відійшли від управління компанією, а справу з часом “зам’яли”.
Варто відзначити, що Іван Федоров разом з іншим регіоналом Сергієм Мінько контролювали практично всі корупційні потоки в Мелітополі: комунальні підприємства, перевезення, тендери, вивіз відходів. Але більш за все запам’ятався Федоров “комунальним рекетом”, через підконтрольне ТОВ “Тепло-Мелітополь”, яке фактично монополізувало надання послуг з централізованого теплопостачання та встановлювало “драконівські” тарифи для населення.
Про корупційні схеми, скупку комерційної нерухомості та відмивання коштів родиною Федорових писали місцеві ЗМІ.
Разом з тим, в контексті нещодавнього призначення Івана Федорова, вважаємо за необхідне нагадати корупційний скандал пов’язаний зі спробою Федорова у 2023 році завищити кошторис на будівництво льодової арени в Мелітополі на 56 мільйонів гривень. Абсурдність ситуації заключалась в тому, що за будівництво льодової арени держава розрахувалась, а кошторис збільшували уже після окупації Мелітополя росіянами.
По ініціативі Івана Федорова 56 мільйонів гривень з державного бюджету мали перейти на рахунки афілійованого з Федоровим-Мінько ТОВ “Мелсіті”. Після розголосу в ЗМІ Казначейство України заблокувало платіж, а схемою зацікавились компетентні органи.
Фейковий полон Івана Федорова – та чому український чиновник уникає проходження поліграфа на предмет зв’язків з РФ
Крім корупційного кейсу, журналістів нашого видання зацікавила історія з “фейковим полоном мера Федорова”. Нагадуємо, що на початку повномасштабного вторгнення у 2022 році, Мелітополь без опору перейшов під окупаційну владу РФ. Мера міста Івана Федорова, по версії яку він сам озвучив, взяли у полон і до обміну 6 діб тримали у місцевому СІЗО.
Варто відзначити, що аналіз інтерв’ю Івана Федорова відразу після полону показує ряд нестиковок. Перше, це відмінний фізичний стан Федорова: після перегляду відео складається враження, що Федоров імовірніше повернулась з курорту, чим з полону.
Зокрема, відсутні сліди від кайданок чи мотузок на запястьях. Також Федоров вінтерв’ю українським медіа стверджував, що на обмін його везли «з мішком на голові», але це не завадило йому описати всі деталі дороги, такі як швидкість руху, назви населених пунктів та кількість російських солдат, що супроводжували його на різних етапах обміну.
Продовжуючи наше розслідування, ми зв’язались з людьми з близького оточення Івана Федорова, яким вдалось виїхати з окупованого Мелітополя на підконтрольні Україні території. На умовах анонімності, нам підтвердили, що Іван Федорів узагалі не був у полоні.
Після заходу росіян до Мелітополя однією із перших була захоплена будівля мерії. Федоров, разом з невеликою кількістю “наближених”, переїхав у ДК “Шевченко (площа Перемоги, 4), де і знаходився увесь час “полону”. При цьому Федоров мав нормальний діалог з російськими військовими. За словами очевидців вони були частими гостями в його кабінеті. Іван Федоров пробував домовитись залишити собі посаду мера Мелітополя, але посада дісталась проросійській Галині Данильченко. Після чого, за інформацією наших джерел, у Федорова виникла ідея з “полоном”, щоб легітимізувати своє повернення на підконтрольну Україні територію.
Варто відзначити, що в окупованому Мелітополі росіяни відразу конфісковували нерухомість та бізнес усіх про українських чиновників. При цьому будинок і бізнес Федорова не зачіпали. Більше того, бізнес Федорова, в тому числі томографи, працював у Мелітополі ще біля року (до весни 2023) а дохід від нього переводили Федорову на підконтрольну територію.
Нагадуємо, історія з “полоном” Федорова відбулась у перші дні війни, коли Україна знаходилась в критичній ситуації, коли співробітники розвідки та контррозвідки були вивезені з Києва, дійсно могла залишитись без уваги історія з “полоном” мера провінційного містечка. Ще цікава деталь, Іван Федоров після полону відмовився проходити поліграф, без пояснення причин відмови.
Російська гадалка Івана Федорова
Також в біографії Івана Федорова цікавий кейс “російської гадалки Олени Лоран” (Алена Лоран), послугами якої користувався Федоров.
Нагадаємо, РФ існує практика, коли “гадалки”, які консультують політиків та ТОП чиновників контролюються ФСБ. Тим паче, що Олена Лоран публічно озвучувала проросійські наративи про перемогу російської армії і розпад України, та фіксувала усе спілкування з Федоровим.
Але нас в даному кейсі зацікавила інша деталь: Федоров допоміг виїхати Олені Лоран разом з дітьми до Криму, “як до безпечного місця”. Чому саме Крим, а не Київ чи Львів для Івана Федорова “безпечне місце” важко уявити.
При цьому, Олена Лоран стверджує, що після виїзду з окупованого Мелітополя саме вона допомогла Івану Федорову отримати пост глави Запорізької ОВА, за що він з нею до кінця не розплатився.
Також нагадуємо, що в процесі конфлікту між Іваном Федоровим та Оленою Лоран, остання через свої соцмережі та запорізький ТГ канал Вазенін злила в мережу їх особисту переписку, де вона давала йому прямі вказівки щодо спілкування та манери поведінки з іншими топовими українськими чиновниками.
Що цікаво, на фоні конфлікту Федорова з Лоран, остання не тільки “злила” скріни переписки зі своїм уже колишнім “клієнтом” в мережу, а й дістала з мелітопольського наркодиспансера медичну карту Івана Федорова.
Згідно опублікованих документів, вперше в поле зору наркологів Іван Федоров потрапив 2010 року, коли проходив стаціонарне лікування у відділенні наркології Бердянського психоневрологічного диспансеру. Тоді лікарем майбутнього мера-наркомана був завідувач наркологічного відділення Герцен Дмитро Володимирович. Пізніше, через тісні зв’язки з СБУ, Герцен став головним лікарем Бердянського диспансеру, а одразу після початку війни залишив Україну і виїхав до Канади, де, за чутками, донині працює звичайним санітаром у лікарні.
За інформацією з медичної карти, у 2013 році Федоров у черговий раз попадається з амфетамінами, але вже в Мелітополі.
У 2017 році Федоров починає замітати сліди своєї “бурхливої молодості” і підписує відмову від диспансерного спостереження.
Наступна “зустріч” Івана Федорова та наркологів відбулася в серпні 2020 року. Співробітники бердянського ДАІ доставили Федорова на експертизу, за результатами якої в сечі було виявлено амфетаміни. Лікарем, який проводив експертизу, був Яковенко Владислав Сергійович.
Як Іван Федоров, будучи главою Запорізької ОВА забув задекларувати рахунок у російському банку та таємно відвідував Стамбул
Як вияснили журналісти нашого видання, Іван Федоров має картковий рахунок у російському АТ “МОСКОМБАНК”, не відображений у його деклараціях.
Цікавий також вибір банківської установи в РФ для відкриття рахунку. Так, російський “МОСКОМБАНК” – досить специфічна фінансова установа, з центральним офісом неподалік Кремля. Разом з тим, широкому загалу банк практично невідомий: про кінцевих бенефіціарів не так багато інформації, ак сам банк має лише 4 банкомати.
За інформацією нашого видання, рідний дядько очільника ЗОВА Івана Федорова, працював у силових структурах РФ, а після виходу на пенсію перейшов до служби безпеки одного із російських банків. Можливо саме цим фактом обумовлений вибір Федоровим банку для відкриття рахунку.
Варто відзначити, що Іван Федоров частий гість в РФ та на тимчасово окупованій території АР Крим, тож відкриття рахунку в російському банку виглядає логічно.
Згідно даних наших джерел в Державній прикордонній службі, в період з 2014 по 2019 роки Іван Федоров тринадцять разів перетинав кордон з ТОТ АР Крим автотранспортом через КП “Чонгар”, тричі літав до Москви та двічі відвідав Мінськ. Погодьтесь, досить дивна “географія”, для українського чиновника.
Також в даних Держприкордонної служби нашу увагу привернули часті поїздки Івана Федорова до Стамбулу, традиційного місця зустрічі російських спецслужбістів зі своїми агентами. Так, за період з 2007 по 2022 роки ми нарахували 16 поїздок Федорова до Стамбулу.
В Запоріжжі кілер застрелив чиновника, який критикував Івана Федорова
Розглядаючи бекграунд Івана Федорова варто нагадати історію, коли в Запоріжжі кілер застрелив відстороненого від виконання обов’язків директора департаменту правового забезпечення Запорізької міської ради Максима Денщика, якому Іван Федоров раніше погрожував вбивством.
Напад стався за місцем проживання чиновника біля під’їзду, вистрілили щонайменше 4 рази. Усі кулі влучили в живіт. Максим Денщик помер у реанімації.
Варто відзначити, що незважаючи на суспільний резонанс, безпосередні виконавці вбивства Максима Денщика до цього часу перебувають на волі. Всі вони родом із рідного міста Михайла Федорова – Мелітополя.
Кабінет Міністрів України переніс повноцінний запуск електронної системи контролю за обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин для електронних сигарет. Замість 1 листопада 2026 року обов’язкове використання «еАкцизу» розпочнеться 1 липня 2027-го. До цього часу підприємства зможуть продовжувати працювати з паперовими акцизними марками.
Про це повідомило Міністерство фінансів України. Відповідне рішення уряд ухвалив для приведення нормативних актів у відповідність до закону №5013-IX.
У відомстві пояснили, що додатковий перехідний період необхідний для завершення технічного налаштування державної електронної системи та підготовки підприємств до нових правил обліку підакцизної продукції.
«еАкциз» передбачає поступову заміну традиційних паперових марок електронними ідентифікаторами, які дозволять відстежувати переміщення відповідних товарів від виробника або імпортера до кінцевого продавця.
За задумом розробників, система має забезпечити прозоріший контроль за обігом алкоголю, сигарет та рідин для електронних сигарет, спростити адміністрування акцизного податку й допомогти державі виявляти нелегальну продукцію.
Нові правила передбачають застосування унікальних електронних ідентифікаторів, зокрема двовимірних кодів DataMatrix, які міститимуть інформацію, необхідну для простежуваності товарів.
Однак для переходу на цифрову модель необхідно модернізувати виробничі лінії, касове обладнання, програмне забезпечення та системи товарного обліку.
Саме технічна складність впровадження стала однією з головних причин чергового перенесення запуску.
Згідно з рішенням уряду, до 30 червня 2027 року включно триватиме тестування програмного забезпечення електронної системи.
У цей період підприємства зможуть перевіряти інтеграцію власних інформаційних систем із державними сервісами, відпрацьовувати процедури маркування та обліку продукції й усувати технічні помилки.
Водночас до 1 липня 2027 року зберігатиметься можливість замовляти та використовувати паперові марки акцизного податку.
Таким чином, виробники, імпортери та продавці зможуть продовжувати діяльність за чинними правилами без необхідності негайно переходити на нову електронну модель.
Крім того, уряд змінив терміни повернення невикористаних паперових марок. Граничну дату перенесено на 1 січня 2028 року.
У Міністерстві фінансів наголошують, що відтермінування має забезпечити безперервність виробництва й торгівлі та зменшити ризики для легального бізнесу.
Водночас перенесення обов’язкового запуску не означає повного припинення підготовки.
За інформацією Державної податкової служби, підприємства, які станом на 1 січня 2027 року матимуть ліцензії на виробництво або обіг відповідної підакцизної продукції, повинні зареєструватися в електронній системі як економічні оператори до 1 квітня 2027 року.
Такий самий граничний строк встановлено для підприємств, які отримають відповідні ліцензії з 1 січня до 20 березня 2027 року.
Для тих, хто отримає ліцензії починаючи з 21 березня, реєстрація має відбутися до початку відповідної діяльності.
Складнощі з підготовкою «еАкцизу» виникли ще під час попередніх етапів упровадження реформи.
Упродовж 2025–2026 років представники бізнесу неодноразово попереджали уряд про недостатню готовність системи та можливі збої в роботі підприємств після її обов’язкового запуску.
Зокрема, Європейська Бізнес Асоціація, Американська торговельна палата в Україні та асоціація «Укртютюн» звертали увагу на потребу додаткового тестування й інтеграції програмних рішень.
Підприємства наголошували, що без завершення технічної підготовки нові вимоги можуть спричинити затримки у виробництві та постачанні товарів, а також проблеми з оформленням акцизних операцій.
У липні 2026 року Forbes Ukraine повідомляв про скарги компаній на затримки тестування, неповну інтеграцію з податковими органами та недостатнє залучення малого й середнього бізнесу.
Після консультацій із представниками ринку Міністерство цифрової трансформації підтримало пропозицію відтермінувати обов’язковий запуск системи.
13 жовтня Верховна Рада ухвалила законопроєкт №15532, яким перенесла початок роботи «еАкцизу» в повному обсязі на липень 2027 року.
Згодом відповідний закон підписав президент, а Кабінет Міністрів привів урядові нормативні акти у відповідність до нових строків.
Постанова Кабміну набирає чинності 1 листопада 2026 року — саме тоді, коли раніше мала розпочатися обов’язкова експлуатація електронної системи.
Уряд розраховує, що додаткові вісім місяців дозволять державним органам і підприємствам завершити підготовку без ризику масштабних збоїв у виробництві та торгівлі підакцизними товарами.
Отже, до 30 червня 2027 року «еАкциз» залишатиметься в тестовому режимі, а з 1 липня нова система електронного маркування має стати обов’язковою. Паперові марки поки продовжать використовувати за чинними правилами, але бізнесу вже необхідно готуватися до цифрового переходу.
Одна з найбільших торговельно-промислових груп України Fozzy Group, яка належить бізнесмену Володимиру Костельману та його партнерам, оголосила про масштабні зміни у своєму онлайн-бізнесі. Із 20 листопада маркетплейс Maudau та підрозділ E-commerce & Ecosystem мережі «Сільпо» об’єднають в єдину структуру зі спільним керівництвом і ресурсами. Реорганізація передбачає скорочення частини посад, однак обидва бренди продовжать працювати для покупців.
Про це 30 жовтня повідомило Forbes Ukraine з посиланням на пресслужбу Fozzy Group.
За інформацією компанії, об’єднання має допомогти ефективніше використовувати технології, персонал та інфраструктуру двох онлайн-напрямів. Водночас і Maudau, і «Сільпо» залишаться окремими брендами, до яких звикли українські покупці.
Фактично йдеться не про закриття одного з бізнесів або повне поглинання маркетплейсу мережею супермаркетів, а про створення спільної управлінської структури.
Компанії зможуть координувати розвиток електронної комерції, оптимізувати витрати та спільно використовувати частину технологічних і операційних ресурсів.
Як пояснили у Fozzy Group, зміни відбуватимуться поступово, щоб не порушити роботу сервісів у період підвищеного сезонного попиту.
Для покупців це означає, що доставка продуктів із «Сільпо» та замовлення на Maudau залишатимуться доступними у звичному режимі. Чинні домовленості з партнерами також продовжать діяти.
Водночас компанія не повідомляла про об’єднання застосунків, програм лояльності або клієнтських акаунтів. Тому стверджувати, що покупці зможуть користуватися єдиним кошиком чи бонусною системою, наразі передчасно.
Найвідчутніші зміни на першому етапі стосуватимуться внутрішньої організації роботи.
Інтеграція двох підрозділів передбачає скорочення частини посад. За інформацією Forbes Ukraine, працівників, яких це стосується, вже повідомили особисто.
Водночас точну кількість співробітників, які можуть втратити роботу внаслідок реорганізації, Fozzy Group не розголошує.
Безпосередню інтеграцію маркетплейсу Maudau забезпечуватиме його генеральний директор Артем Домбровський.
Об’єднання онлайн-напрямів відбувається на тлі складного періоду для всієї групи. Протягом 2026 року компанія зазнала значних втрат через російські удари по торговельних, виробничих і логістичних об’єктах.
За даними Fozzy Group, лише з 1 серпня до 25 вересня внаслідок російських атак було зруйновано або пошкоджено понад 20 об’єктів компанії.
Йдеться про розподільчі центри, супермаркети та виробничі потужності, необхідні для забезпечення роботи торговельних мереж.
Особливо відчутними стали удари по складській інфраструктурі. У серпні компанія повідомляла про пошкодження десяти розподільчих центрів, які забезпечували постачання товарів до магазинів «Сільпо», «Фора», Thrash! Траш! та Fozzy.
Через втрату частини складських приміщень і товарних запасів група була змушена перебудовувати логістичні маршрути, шукати альтернативні рішення для зберігання продукції та збільшувати витрати на підтримання безперебійної роботи.
У компанії пояснювали, що наслідки російських атак змушують її переглядати структуру витрат і відмовлятися від частини проєктів.
Ще наприкінці серпня Fozzy Group призупинила виплати квартальних премій, осінній перегляд зарплат для частини офісних працівників, програму добровільного медичного страхування та найм на окремі офісні вакансії.
Згодом скорочення торкнулися працівників Maudau, IT-команд Temabit та E-commerce & Ecosystem «Сільпо».
25 вересня група оголосила про наступний етап змін, який передбачає скорочення частини офісного персоналу холдингу, торговельної мережі «Сільпо» та логістичного напряму з 1 листопада.
Водночас Fozzy Group продовжує наймати працівників на операційні посади, зокрема в супермаркетах, на складах і виробництвах.
На початку вересня компанія повідомляла про понад 1600 відкритих вакансій у цих напрямах, що свідчить про різний підхід до оптимізації офісного персоналу та забезпечення поточної роботи магазинів.
Нинішнє об’єднання Maudau та електронної комерції «Сільпо» стане ще одним етапом перебудови бізнесу.
Водночас така реорганізація може мати й довгострокове значення для позицій групи на ринку онлайн-торгівлі.
Maudau розвивається як маркетплейс із широким асортиментом товарів, тоді як онлайн-напрям «Сільпо» зосереджений передусім на продажу продуктів харчування та їх доставці.
Спільне управління може дозволити групі ефективніше координувати ці напрями, обмінюватися технологічним досвідом і скорочувати дублювання окремих функцій.
На думку співзасновника DYB Ігоря Гута, яку наводить Forbes Ukraine, об’єднання може посилити конкурентні позиції Fozzy Group у боротьбі з іншими українськими маркетплейсами.
При цьому фактичний економічний результат реорганізації стане зрозумілим лише після її впровадження. Компанія поки не оприлюднила прогнозованих обсягів економії чи фінансового ефекту від об’єднання підрозділів.
Це не перший випадок інтеграції цифрових бізнесів Fozzy Group. Наприкінці 2025 року компанія вже об’єднала інтернет-магазин дитячих товарів Pampik із маркетплейсом Maudau, намагаючись побудувати більш стійку фінансову модель.
Тепер група робить наступний крок, об’єднуючи значно більші напрями своєї електронної комерції.
Таким чином, із 20 листопада Maudau та онлайн-бізнес «Сільпо» працюватимуть у межах спільного підрозділу, але збережуть окремі бренди й сервіси для покупців. Реорганізація супроводжуватиметься скороченням частини посад, а її головною метою називають підвищення ефективності та адаптацію бізнесу до умов війни.
Американські військові посадовці протягом останніх тижнів приватно закликали низку європейських союзників по НАТО пом’якшити публічні заяви щодо Росії. У Пентагоні вважають, що надто різка риторика окремих європейських політиків може негативно впливати на безпекову ситуацію на континенті. Такі рекомендації здивували представників країн Балтії, які безпосередньо відчувають загрозу з боку Москви.
Про це 30 жовтня повідомило агентство Reuters із посиланням на чотирьох співрозмовників, обізнаних із перебігом закритих переговорів між американськими та європейськими посадовцями.
За інформацією журналістів, відповідні сигнали отримали щонайменше Литва, Латвія та Естонія. Вони пролунали під час двосторонніх зустрічей представників Пентагону з європейськими союзниками.
Чи передавали аналогічні рекомендації іншим державам НАТО, наразі невідомо.
Одним із головних американських посадовців, які порушували це питання, став заступник міністра оборони США з питань політики Елбрідж Колбі. Він також відіграє важливу роль у перегляді чисельності та розміщення американських військ у Європі.
За словами одного зі співрозмовників Reuters, Колбі під час розмови з представником балтійської держави закликав уникати заяв, які можуть сприйматися як провокування Росії.
Особливу увагу американський посадовець звернув на висловлювання європейських політиків про те, що Москва опинилася в безвихідному становищі через затяжну війну проти України.
Зокрема, він згадав порівняння російського керівництва із загнаним у кут щуром.
Reuters зазначає, що наприкінці вересня прем’єр-міністр Естонії Крістен Міхал використав подібний вислів щодо Володимира Путіна. Естонський політик тоді пов’язував активізацію російських диверсій у Європі з труднощами, яких Москва зазнає під час війни в Україні.
Водночас журналістам не вдалося встановити, чи мав Колбі на увазі саме заяву естонського прем’єра.
За словами джерел агентства, американська сторона намагалася донести думку, що публічне загострення риторики може збільшувати напруженість між Росією та західними державами.
Один із європейських посадовців, який розповів про зміст консультацій, передав їхній загальний сенс: Вашингтон продовжує підтримувати союзників, але просить їх поводитися стриманіше в публічному просторі.
Під час іншої зустрічі представники Пентагону окремо закликали делегацію Естонії до більш виважених висловлювань.
При цьому співрозмовники Reuters наголосили, що рекомендації американців були висловлені без відкритої конфронтації. Йшлося про приватні консультації між союзниками, а не про офіційний ультиматум.
Однак навіть така форма звернення спричинила подив серед частини європейських чиновників.
Один із них зазначив, що розвідувальні служби балтійських держав останнім часом досить обережно оцінювали ймовірність прямого військового нападу Росії на країни НАТО.
Водночас спецслужби інших держав Альянсу попереджали про ризик посилення російських диверсій, кібератак та інших прихованих операцій на території Європи.
Саме тому представники країн Балтії вважають важливим відкрито пояснювати населенню характер загроз, які можуть виникати з боку Москви.
Усередині НАТО триває дискусія про те, якою має бути публічна реакція на російську політику.
Частина західних посадовців переконана, що надмірне наголошування на небезпеці може допомагати Кремлю поширювати страх серед європейського населення та послаблювати суспільну підтримку України.
Інші представники Альянсу вважають, що громадяни мають отримувати відверту інформацію про ризики, адже від цього залежить готовність суспільства підтримувати збільшення оборонних витрат і посилення військової інфраструктури.
Рекомендації Пентагону пролунали на тлі нових дипломатичних зусиль адміністрації президента США Дональда Трампа, спрямованих на завершення російсько-української війни.
За інформацією Reuters, Вашингтон розглядає можливість поєднання тиску на сторони з певними економічними стимулами для Москви.
Серед обговорюваних підходів — потенційне пом’якшення санкцій проти Росії, а також вимоги до України обмежити удари по російській енергетичній інфраструктурі.
Водночас ці пропозиції залишаються предметом переговорів. Інформації про досягнення остаточних домовленостей щодо таких поступок немає.
За даними агентства, американські посадовці також обговорюють потенційні економічні угоди з Росією в межах ширшого дипломатичного процесу.
Такі перспективи викликають неоднозначну реакцію в Європі, де частина урядів наполягає на збереженні економічного тиску на Кремль до досягнення прийнятних умов миру.
Паралельно Пентагон переглядає американську військову присутність на європейському континенті.
Цей процес може призвести до скорочення чисельності військ США в окремих країнах, хоча конкретні масштаби та остаточні рішення ще не визначені.
Американська сторона неодноразово наголошувала, що європейські члени НАТО повинні брати на себе більшу відповідальність за власну оборону, оскільки Вашингтон зосереджує дедалі більше уваги на інших регіонах світу.
Водночас західні спецслужби повідомляють про посилення російської диверсійної активності проти європейських держав.
Зокрема, німецька прокуратура нещодавно оголосила про затримання двох громадян Білорусі, яких підозрюють у підготовці підпалу будівлі або об’єкта критичної інфраструктури поблизу Нюрнберга.
Раніше німецька влада також звинувачувала Росію у спробі атаки безпілотників на аеропорт Лейпциг/Галле. Москва заперечувала свою причетність до подібних операцій.
На прохання Reuters прокоментувати повідомлення про рекомендації європейським союзникам представник Пентагону не підтвердив і не спростував їхнього змісту. У відомстві заявили, що приватні розмови між союзниками залишаються конфіденційними.
Міністерства оборони Литви, Латвії та Естонії не відповіли на запити агентства, а НАТО відмовилося від коментарів.
Таким чином, за даними Reuters, Пентагон справді міг закликати країни Балтії пом’якшити публічну риторику щодо Росії, однак офіційно Вашингтон ці повідомлення не підтвердив.
Ситуація демонструє відмінності в підходах союзників до дипломатії та стримування Москви. Поки адміністрація Трампа намагається активізувати переговорний процес, європейські країни продовжують обговорювати, як реагувати на російські загрози й водночас зберігати єдність НАТО.
Російські війська в ніч проти 30 жовтня завдали ракетного удару по промисловому підприємству в Кременчуцькому районі Полтавської області. Уже вранці окупанти повторно атакували об’єкт. За попередньою інформацією, люди не постраждали, однак масштаби пошкоджень наразі встановлюють.
Про це повідомив начальник Полтавської обласної військової адміністрації Віталій Дяківнич.
Першу інформацію про атаку на промислове підприємство керівник ОВА оприлюднив близько 03:24. Перед цим Повітряні сили ЗСУ попереджали про загрозу застосування балістичного озброєння та рух ракет у напрямку Кременчука.
За повідомленнями військових, протягом ночі російська армія здійснила декілька пусків балістичних ракет. Зокрема, відповідні попередження з’являлися близько 03:00–03:30.
Згодом, приблизно о 06:00, Повітряні сили повідомляли також про рух крилатих ракет у напрямку міста.
Близько 07:45 Полтавська ОВА підтвердила повторну атаку на промислове підприємство Кременчуцького району.
За попередніми даними обласної влади, внаслідок ударів ніхто не постраждав. Водночас інформацію про можливі руйнування виробничих приміщень, пошкодження обладнання та інші наслідки обстрілу ще уточнюють.
Назву підприємства, яке опинилося під російським ударом, офіційно не розголошують.
Нова атака стала продовженням серії російських обстрілів Полтавщини. Напередодні, 29 жовтня, російські війська атакували Кременчук, спричинивши загибель і поранення цивільних людей.
За уточненими даними, внаслідок попередньої атаки загинули троє людей, ще 28 постраждали. Пошкоджень зазнали житлові будинки та інші цивільні об’єкти.
Російська армія продовжує завдавати ударів по промисловій, транспортній та енергетичній інфраструктурі України, створюючи додаткові ризики для роботи підприємств і безпеки цивільного населення.
Станом на ранок 30 жовтня підтверджено дві атаки на промисловий об’єкт у Кременчуцькому районі. За попередньою інформацією, обійшлося без постраждалих. Остаточні наслідки ракетних ударів встановлюють відповідні служби.
